The article is devoted to military-topographic maps from the private library of a count A. G. Stroganov. The presented editions illustrate the development of topographical cartography of the end 18th — the beginning of 19th centuries being the most interesting sources of the historical geography and the history of cartography and geography of the given period. ; Статья посвящена военно-топографическим картам из собрания графа А. Г. Строганова. Представленные издания иллюстрируют развитие топографической картографии конца XVIII — начала XIX веков и являются интересными источниками по истории географии, картографии и исторической географии данного периода. ; Стаття присвячена воєнно-топографічним картам з приватної бібліотеки графа О. Г. Строганова. Представлені видання ілюструють розвиток топографічної картографії кінця XVIII — початку XIX століть та є цікавими джерелами історичної географії та історії географії цього періоду.
In an extraordinary, but little noticed development in the war in the Ukraine, Vice Admiral Oleksly Neizhpapa, head of Ukraine's Navy, indicated on November 12 that his country had broken the Russian naval blockade of the port of Odessa despite having few capital ships of its own. Through a combination of drones, long-range missiles, and special forces, Ukraine's Navy has driven Russian naval vessels away from Odessa – potentially reopening the port to international trade. This does not mean that Russia's blockade of Ukraine's coastline is completely broken, since Russia can continue to attack merchant ships with long-range missiles or drones, but it certainly raises interesting questions about the future of the naval war in the Black Sea. Among the instruments creatively applied by the Ukrainians are missile strikes against Russian naval ships, most notably with the dramatic sinking of the Moskva in April 2022. In September 2023, Ukraine struck Russia's naval headquarters in Sevastopol in two separate attacks with British-supplied cruise missiles, further complicating Russia's Black Sea naval operations. Last but not least, Ukraine has used special forces with jet skis to mount additional attacks on Russian submarines and naval facilities in Eastern Crimea. According to an October 13 Washington Post report, Ukraine's attacks have caused Russia to move part of its fleet to Novorossiyisk on the eastern side of the Black Sea out of range of Ukraine's weapons.While Ukraine's attacks are significant in and of themselves since they could pave the wave for a resumption of sea-borne trade, perhaps more important is the fundamental challenge these developments pose to cherished notions of sea power and, more generally, the overall purpose of navies that continue to absorb billions of dollars each year in established navies around the world. A paradigm shift in the application of sea power in war may be upon us.Back to the FutureThe Ukrainian approach to the naval war in the Black Sea can be summarized as "Jeune Ecole Meets Anti-Access Area Denial," providing us with a window into the future of naval warfare that may not be fought by aircraft carriers and heavily armed guided missile cruisers. Instead, a new generation of weapons that threaten large surface ships may well be upon us. Jeune Ecole refers to a French naval doctrine that emerged in the late 19th century that sought to take advantage of the new weapon of the day – the torpedo – in which small and numerous boats with this weapon could potentially threaten the large dreadnought battleships for a fraction of the cost of the battleship. In short, it offered a way for a weaker state to take on a stronger state with a larger Navy. Indeed, the U.S. Navy drew upon these ideas in constructing its PT boats in World War II to threaten the more powerful Japanese Navy in the Pacific early in the war. While the Jeune Ecole seemingly disappeared into the dustbin of history in the cataclysmic battles of the Atlantic and Pacific Oceans during World War II, it may be making a comeback in the naval war unfolding in the Black Sea enabled not just by torpedoes but by land-based drones and long-range missiles. The anti-access area denial, or A2AD, phenomenon has been emerging over the last 20 years with the proliferation of anti-ship and long-range ballistic and cruise missiles around the world. The accuracy of these weapons has steadily improved with the construction of sensor-based precision strike data complexes that fuse global positioning data with other information feeds that offer the prospect of hitting mobile targets at sea. The U.S. Navy first noticed this phenomenon in the late 1990s when the Iranians began digging tunnels and revetments along the Bandar Abbas coastline as well as on the islands of the Abu Musa and the Tunbs islands that it seized from the United Arab Emirates in 1971. Both locations provided the Iranians with the capability to interdict shipping routes into and out of the Gulf with land-based weapons. By the end of the 1990s, anti-ship missiles had been stuffed into the well-prepared concrete-reinforced tunnels and were virtually impervious to attack. Sure enough, the Navy realized it could no longer send its aircraft carriers into the Gulf as it had routinely done throughout the 1990s to conduct counter-WMD strike missions over Iraq as well as support Operation Southern Watch. The Iranian tunnels proved a precursor to the much more extensive and formidable Chinese threat from its DF-series of mobile anti-ship missiles that can threaten shipping more than 1000 miles from its coastlines. These missiles far outrange U.S. Navy carrier-launched airplanes. According to the Department of Defense, China is aggressively developing an entire family of new missiles to include hypersonic glide weapons capable of hitting moving ships at extended ranges across the Pacific Ocean. China's arsenal calls into question whether the aircraft carrier has become vulnerable and obsolete – at least as an instrument of power projection against opponents boasting arsenals of long-range missiles.The End of Seapower as We Know It?The broader question needing serious debate and analysis is whether the proliferation of these mobile, long-range missile systems, drones and other weapons represent the end of an era in which established navies inexorably have focused on building fewer and ever more expensive multi-mission ships. For example, according to the Congressional Research Service, the U.S. Navy's latest Constellation class multi-mission frigate now under construction will cost over $1 billion per ship in a projected program that will deliver 20 vessels over the next decade. The exorbitant costs of these vessels represent a powerful constraint on the number that can be bought, even for the United States and its $700 billion-plus annual defense budget. The poster child for high-cost naval vessels is the Ford class aircraft carrier, estimated to cost over $13 billion each for the class of five ships. The implications of the naval war in the Black Sea raise serious questions about whether investment of such staggering amounts of money, not just in the United States but elsewhere, is worth it. If billion or multi-billion-dollar ships can be held at risk (and sunk) by missiles and/or robots that are a fraction of these ships' cost, it suggests that the calculus calling for construction of expensive, multi-mission ships cries out for serious review.***It is unlikely that institutions like the U.S. Navy will absorb the broader lessons from the Ukraine-Russia naval war and willingly give up its cherished systems that have proven their worth in the past. Career paths by entrenched professional officer communities make it nearly impossible, for example, for the Navy to phase out its aircraft carriers – which also have 50-year lifespans when they enter service. Buying new systems that would end or threaten these communities would mean a complete redesign of the naval service. Fundamentally changing the Navy's force structure would mean taking on these entrenched and powerful communities and, perhaps most importantly, would mean changes to the personnel system upon which the Navy and the country depend – not something to be undertaken lightly. Regrettably, Congress also is part of the problem – choosing pork barrel politics to provide jobs in their districts rather than exercising effective oversight and considering new policy and procurement directions unlikely to come from the institution itself. However, preliminary lessons from the Black Sea naval war suggest that established ways of thinking about navies, their purposes, and their vulnerabilities needs serious analysis and soul searching. Paradigm change surrounding the war at sea already may be upon us. Above all, we should seek to avoid a battlefield shock to the system akin to Pearl Harbor that would remind us that we should have paid closer attention all those many years ago when Iranian earth movers started building their concrete reinforced tunnels for anti-ship missiles along shorelines in the Persian Gulf.
У 1812 р. до складу Російської імперії на основі Бухарестського трактату була включена територія між Дністром, Прутом та Дунаєм, що увійшла до складу новоствореної Бессарабської області. Це був регіон, де зустрічалися інтереси територіально близьких держав. Тому особливо гострого значення набувала система аргументації прав володіння цією територією. Серед можливих аргументів зацікавлених у Бессарабії сторін російські автори ХІХ ст. згадують про принципи права завоювання та першого заселення, етнографічний, історичний, економічний. У міжнародному праві використовувалися й інші принципи: географічнй, стратегічний. Важливого значення набували питання «що таке Бессарабія?», звідки походить ця назва, які кордони Бессарабії. Відповідь на ці питання часто була покликана створити підґрунтя для принципу завоювання (або також історичного аргументу) у боротьбі за регіон у ХІХ ст.Межі регіону «Бессарабія» у суспільному дискурсі в межах Російській імперії не були однозначними. Розташування Бессарабії на політично-стратегічному (й історичному) фронтирі призводило, поряд з ототожненням Бессарабії з Бессарабською областю у Російській імперії, до актуалізації поняття «Бессарабія» як південної частини Бессарабської області (Буджака). Такий підхід практично дозволяв виключити зі змагання за Бессарабію (у значенні «Буджак») Молдавське князівство (згодом Румунію). У свою чергу, поняття «Буджак» виступало також не вповні однозначним. «Плаваючий» кордон Бессарабії як Буджака був можливим саме завдяки своєму прикордонному становищу, у формуванні якого зіграла роль не тільки боротьба Російської імперії за цю територію, але й внутрішня суперечка за територію між Молдавським князівством та Османською імперією, що відбувалася ще щонайменше у XVIII ст. та інші чинники. Уявлення про Бессарабію впливало і на інтерес до неї в Одесі, зокрема, з боку одеського історика, статистика та економіста А. О. Скальковського.У статті стверджується, що аргумент завоювання території, актуальний для Російської імперії щодо Бессарабії до 1856 р., з цього часу втрачає своє значення. На зміну йому виступають інші аргументи, серед яких економічний, історичний. Особливу роль в системі аргументації прав на територію Бессарабії у період розбудови модерних націй починає відігравати аргумент етнографічний. Він включав в себе посилання на те, що територію Бессарабії (Буджака) з давніх часів заселяли слов'яни і, зокрема, анти. З іншого боку, прибічники етнографічного аргументу опиралися і на значний відсоток українського та російського населення у регіоні в історичних реаліях другої половини ХІХ ст. Використання етнографічного аргументу дозволяло не тільки імперії, в силу свого офіційного проекту триєдиного «руського народу», наполягати на своїх правах, але й сприяло виробленню доказової бази, з етнографічного погляду, для утвердження українського права на територію Бессарабії-Буджака, зважаючи на значну роль українців у заселенні цього історичного фронтиру країн та народів. ; В 1812 г. в состав Российской империи на основе Бухарестского трактата была включена территория между Днестром, Прутом и Дунаем, которая вошла в состав Бессарабской области. Это был регион, где встречались интересы территориально близких держав. Поэтому особо острое значение приобретала система аргументации прав владения этой территорией. Среди возможных аргументов заинтересованных в Бессарабии сторон авторы ХІХ в. упоминают принцип права завоевания и первого поселения, этнографический, исторический, экономический. В международном праве использовались и другие принципы: географический, стратегический. Особое значение приобретали вопросы о том, «что такое Бессарабия?», откуда происходит это название, какими являются границы Бессарабии. Ответ на эти вопросы часто был призван создать основу для принципа завоевания (или также исторического аргумента) в борьбе за регион в ХІХ в.Границы региона «Бессарабия» в общественном дискурсе Российской империи не были однозначными. Расположение Бессарабии на политико-стратегическом (и историческом) фронтире приводило, вместе с отождествлением Бессарабии с Бессарабской областью, к актуализации понятия «Бессарабия» как южной части Бессарабской области (Буджака). Такой подход практически позволял исключить из спора за Бессарабию (в значении «Буджак») Молдавское княжество (позже Румынию). В свою очередь, понятие «Буджак» выступало также как не вполне однозначное. «Плавающая» граница Бессарабии как Буджака была возможна именно благодаря своему приграничному положению, в формировании которого сыграла роль не только борьба Российской империи за эту территорию, но и внутренние споры за территорию между Молдавским княжеством и Османской империей, которая имела место еще по крайней мере в XVIII в., и другие факторы. Представление о Бессарабии влияло и на интерес к ней в Одессе, в частности, со стороны одесского историка, статистика и экономиста А. О. Скальковского.В статье утверждается, что аргумент завоевания, актуальный для Российской империи в отношении Бессарабии до 1856 г. с этого времени утрачивает свое значение. На смену ему выступают другие аргументы, среди которых экономический, исторический. Особенную роль в системе аргументации прав на территорию Бессарабии в период создания модерных наций начинает играть аргумент этнографический. Он включал в себя ссылку на то, что территорию Бессарабии (Буджака) с древних времен населяли славяне и, в частности, анты. С другой стороны, сторонники этнографического аргумента опирались и на значительный процент украинского и русского населения в регионе в исторических реалиях второй половины ХІХ в. Использование этнографического аргумента позволяло не только империи, в силу своего официального проекта триединого «русского народа», настаивать на своих правах, но и содействовало созданию доказательной базы, с этнографической точки зрения, для утверждения украинского права на территорию Бессарабии-Буджака, принимая во внимание значительную роль украинцев в заселении этого исторического фронтира стран и народов. ; It was in 1812, that the Russian Empire on the basis of the Bucharest treatise had included the territory between the Dniester, Prut and the Danube, which became part of the newly formed Bessarabian area. It was the region where the interests of geographically close countries faced. Therefore the system of argumentation of property rights on this territory has acquired particularly acute significance. Among the possible arguments of the interested in Bessarabia parties Russian writers of the 19th century mentioned the principles of the right of conquest and the first settlement, ethnographic, historical, economical. In international law were used and other principles like following: geografìc, strategic. The important value the questions have got: «what is Bessarabia?», what's origin of its name, what are the borders of Bessarabia. The answers to these questions often were intended to create a basis for the principle of conquest (or also for historical argument) in the struggle for the region in the nineteenth century.The borders of «Bessarabia» region in public discourse within the Russian Empire were quite ambiguous. Location of Bessarabia on the political-strategic (and historic) frontier led, along with the identification of Bessarabia with Bessarabia area (oblast) in the Russian Empire, to actualize of the concept of «Bessarabia» as the southern part of Bessarabia area (oblast) (Budjak). This approach allowed virtually to exclude from competition for Bessarabia (in the meaning of «Budjak») Moldavian Principality (later Romania). In turn, the notion of «Budjak» was also not completely unambiguous. «Floating» border of Bessarabia as Budjak was possible due to its border position, in the formation of which a role played not only fight of the Russian Empire for this territory, but also internal dispute over territory between the Moldavian Principality and The Ottoman Empire which existed at least in the XVIII century, and other factors. The imagination on Bessarabia affected the interest to it in Odessa, in particular, on the part of the Odessa historian, statistics and economist A. Skal'kovs'ky.The article argues that the argument of the conquest of the territory concerning Bessarabia which was important to the Russian Empire until 1856, this time lost its meaning. It has been changed by other arguments, including economic, historical. A special role in the system of the rights on the territory of Bessarabia in the epoch of the development of modern Nations the ethnographic argument started to play. It included a reference to the fact that the territory of Bessarabia (Budjak) since ancient times were inhabited by Slavs and, in particular, by Ants. On the other hand, adepts of the ethnographic principle paid their attention to a significant percentage of Ukrainian and Russian population in the region in the historical realities of the second half of the nineteenth century.The use of ethnographic argument allowed not only the Empire, due to its official project of the «Russian people», insist on its rights, but also promoted the creation of the base of ethnographic evidences for the establishment of the Ukrainian rights in the territory of Bessarabia-Budjak, according the significant role of Ukrainians in settling of this historic frontier of countries and peoples.
У 1812 р. до складу Російської імперії на основі Бухарестського трактату була включена територія між Дністром, Прутом та Дунаєм, що увійшла до складу новоствореної Бессарабської області. Це був регіон, де зустрічалися інтереси територіально близьких держав. Тому особливо гострого значення набувала система аргументації прав володіння цією територією. Серед можливих аргументів зацікавлених у Бессарабії сторін російські автори ХІХ ст. згадують про принципи права завоювання та першого заселення, етнографічний, історичний, економічний. У міжнародному праві використовувалися й інші принципи: географічнй, стратегічний. Важливого значення набували питання «що таке Бессарабія?», звідки походить ця назва, які кордони Бессарабії. Відповідь на ці питання часто була покликана створити підґрунтя для принципу завоювання (або також історичного аргументу) у боротьбі за регіон у ХІХ ст.Межі регіону «Бессарабія» у суспільному дискурсі в межах Російській імперії не були однозначними. Розташування Бессарабії на політично-стратегічному (й історичному) фронтирі призводило, поряд з ототожненням Бессарабії з Бессарабською областю у Російській імперії, до актуалізації поняття «Бессарабія» як південної частини Бессарабської області (Буджака). Такий підхід практично дозволяв виключити зі змагання за Бессарабію (у значенні «Буджак») Молдавське князівство (згодом Румунію). У свою чергу, поняття «Буджак» виступало також не вповні однозначним. «Плаваючий» кордон Бессарабії як Буджака був можливим саме завдяки своєму прикордонному становищу, у формуванні якого зіграла роль не тільки боротьба Російської імперії за цю територію, але й внутрішня суперечка за територію між Молдавським князівством та Османською імперією, що відбувалася ще щонайменше у XVIII ст. та інші чинники. Уявлення про Бессарабію впливало і на інтерес до неї в Одесі, зокрема, з боку одеського історика, статистика та економіста А. О. Скальковського.У статті стверджується, що аргумент завоювання території, актуальний для Російської імперії щодо Бессарабії до 1856 р., з цього часу втрачає своє значення. На зміну йому виступають інші аргументи, серед яких економічний, історичний. Особливу роль в системі аргументації прав на територію Бессарабії у період розбудови модерних націй починає відігравати аргумент етнографічний. Він включав в себе посилання на те, що територію Бессарабії (Буджака) з давніх часів заселяли слов'яни і, зокрема, анти. З іншого боку, прибічники етнографічного аргументу опиралися і на значний відсоток українського та російського населення у регіоні в історичних реаліях другої половини ХІХ ст. Використання етнографічного аргументу дозволяло не тільки імперії, в силу свого офіційного проекту триєдиного «руського народу», наполягати на своїх правах, але й сприяло виробленню доказової бази, з етнографічного погляду, для утвердження українського права на територію Бессарабії-Буджака, зважаючи на значну роль українців у заселенні цього історичного фронтиру країн та народів. ; В 1812 г. в состав Российской империи на основе Бухарестского трактата была включена территория между Днестром, Прутом и Дунаем, которая вошла в состав Бессарабской области. Это был регион, где встречались интересы территориально близких держав. Поэтому особо острое значение приобретала система аргументации прав владения этой территорией. Среди возможных аргументов заинтересованных в Бессарабии сторон авторы ХІХ в. упоминают принцип права завоевания и первого поселения, этнографический, исторический, экономический. В международном праве использовались и другие принципы: географический, стратегический. Особое значение приобретали вопросы о том, «что такое Бессарабия?», откуда происходит это название, какими являются границы Бессарабии. Ответ на эти вопросы часто был призван создать основу для принципа завоевания (или также исторического аргумента) в борьбе за регион в ХІХ в.Границы региона «Бессарабия» в общественном дискурсе Российской империи не были однозначными. Расположение Бессарабии на политико-стратегическом (и историческом) фронтире приводило, вместе с отождествлением Бессарабии с Бессарабской областью, к актуализации понятия «Бессарабия» как южной части Бессарабской области (Буджака). Такой подход практически позволял исключить из спора за Бессарабию (в значении «Буджак») Молдавское княжество (позже Румынию). В свою очередь, понятие «Буджак» выступало также как не вполне однозначное. «Плавающая» граница Бессарабии как Буджака была возможна именно благодаря своему приграничному положению, в формировании которого сыграла роль не только борьба Российской империи за эту территорию, но и внутренние споры за территорию между Молдавским княжеством и Османской империей, которая имела место еще по крайней мере в XVIII в., и другие факторы. Представление о Бессарабии влияло и на интерес к ней в Одессе, в частности, со стороны одесского историка, статистика и экономиста А. О. Скальковского.В статье утверждается, что аргумент завоевания, актуальный для Российской империи в отношении Бессарабии до 1856 г. с этого времени утрачивает свое значение. На смену ему выступают другие аргументы, среди которых экономический, исторический. Особенную роль в системе аргументации прав на территорию Бессарабии в период создания модерных наций начинает играть аргумент этнографический. Он включал в себя ссылку на то, что территорию Бессарабии (Буджака) с древних времен населяли славяне и, в частности, анты. С другой стороны, сторонники этнографического аргумента опирались и на значительный процент украинского и русского населения в регионе в исторических реалиях второй половины ХІХ в. Использование этнографического аргумента позволяло не только империи, в силу своего официального проекта триединого «русского народа», настаивать на своих правах, но и содействовало созданию доказательной базы, с этнографической точки зрения, для утверждения украинского права на территорию Бессарабии-Буджака, принимая во внимание значительную роль украинцев в заселении этого исторического фронтира стран и народов. ; It was in 1812, that the Russian Empire on the basis of the Bucharest treatise had included the territory between the Dniester, Prut and the Danube, which became part of the newly formed Bessarabian area. It was the region where the interests of geographically close countries faced. Therefore the system of argumentation of property rights on this territory has acquired particularly acute significance. Among the possible arguments of the interested in Bessarabia parties Russian writers of the 19th century mentioned the principles of the right of conquest and the first settlement, ethnographic, historical, economical. In international law were used and other principles like following: geografìc, strategic. The important value the questions have got: «what is Bessarabia?», what's origin of its name, what are the borders of Bessarabia. The answers to these questions often were intended to create a basis for the principle of conquest (or also for historical argument) in the struggle for the region in the nineteenth century.The borders of «Bessarabia» region in public discourse within the Russian Empire were quite ambiguous. Location of Bessarabia on the political-strategic (and historic) frontier led, along with the identification of Bessarabia with Bessarabia area (oblast) in the Russian Empire, to actualize of the concept of «Bessarabia» as the southern part of Bessarabia area (oblast) (Budjak). This approach allowed virtually to exclude from competition for Bessarabia (in the meaning of «Budjak») Moldavian Principality (later Romania). In turn, the notion of «Budjak» was also not completely unambiguous. «Floating» border of Bessarabia as Budjak was possible due to its border position, in the formation of which a role played not only fight of the Russian Empire for this territory, but also internal dispute over territory between the Moldavian Principality and The Ottoman Empire which existed at least in the XVIII century, and other factors. The imagination on Bessarabia affected the interest to it in Odessa, in particular, on the part of the Odessa historian, statistics and economist A. Skal'kovs'ky.The article argues that the argument of the conquest of the territory concerning Bessarabia which was important to the Russian Empire until 1856, this time lost its meaning. It has been changed by other arguments, including economic, historical. A special role in the system of the rights on the territory of Bessarabia in the epoch of the development of modern Nations the ethnographic argument started to play. It included a reference to the fact that the territory of Bessarabia (Budjak) since ancient times were inhabited by Slavs and, in particular, by Ants. On the other hand, adepts of the ethnographic principle paid their attention to a significant percentage of Ukrainian and Russian population in the region in the historical realities of the second half of the nineteenth century.The use of ethnographic argument allowed not only the Empire, due to its official project of the «Russian people», insist on its rights, but also promoted the creation of the base of ethnographic evidences for the establishment of the Ukrainian rights in the territory of Bessarabia-Budjak, according the significant role of Ukrainians in settling of this historic frontier of countries and peoples.
The article is devoted to the military books of the late 18th-early 19th century in the library of Count A. G. Stroganov. The works by famous scientists and military figures on tactics, strategy, artillery as well as army statutes are considered. ; Статья посвящена рассмотрению военной книги конца XVIII - начала ХІХ в. в книжном собрании графа А. Г. Строганова. Были рассмотрены издания произведений известных ученых и военных деятелей по тактике, стратегии и артиллерии, а также военные уставы. ; Стаття присвячена розгляду «військової книги» кінця XVIII – початку ХІХ ст. у книжковому зібранні графа О. Г. Строганова. Були розглянуті видання творів відомих вчених і військових діячів з тактики, стратегії й артилерії, а також військові статути.
The article defines that the hotel industry is part of tourist destinations and components of the tourism industry of Ukraine. It is proved that today the hotel industry of Ukraine is determined by a number of problems complicated by the impact of economic and political crises, the COVID-19 pandemic and so on. The current state of the number of hotel facilities in most regions of Ukraine does not meet international norms, rules and standards. The number of hotels and similar accommodation for many tourist destinations is in most cases insufficient. In addition, the material and technical base of most hotels is outdated and needs urgent modernization. The conceptual principles of hotel industry analysis in the structure of regional systems are substantiated based on the analysis, which showed that in 2019 compared to 2018 slightly increased the number of hotels in Odessa, Zaporozhia, Dnepropetrovsk, Kirovograd regions, the number of hotels increased. A significant reduction in the hotel stock took place in Donetsk and Luhansk oblasts, which are on the demarcation line. Analysis of the number of places in hotels and similar accommodation by region of Ukraine, according to the State Statistics Service of Ukraine showed significant regional disparities. The number of beds decreased in the Kherson region and the city of Kyiv. However, an increase in the number of hotel beds was observed in Dnipropetrovsk, Zaporizhia, Kyiv, Odesa, Vinnytsia, Cherkasy and Zakarpattia regions. In other regions, the dynamics of changes in the number of beds remains almost constant. The international experience of hotel industry development is studied. The structure of the hotel industry is systematized according to the approach of the World Tourism Organization. An analysis of the development of the hotel industry in the dynamics and in the regional context. Hotel business entities are invited to unite in hotel alliances and clusters. It is determined that the tourist hotel cluster is characterized by a low level of administratively centralized influence on the work of cluster elements, compliance with established standards and principles of equality, ensuring proportionality in pricing policy and balanced, optimal use of the proposed set of hotel and other services. ; У статті визначено, що готельне господарство входить до складу туристичних дестинацій та складових частин індустрії туризму України. Доведено, що сьогодні готельне господарство України визначається низкою проблем, ускладнених впливом економічних та політичних криз, пандемії COVID-19 тощо. Сучасний стан номерного фонду готельного господарства в більшості регіонах України не відповідає міжнародним нормам, правилам та стандартам. Кількість готелів та аналогічних засобів розміщення багатьох туристичних дестинацій є у більшості випадків недостатньою. Крім того, матеріально-технічна база більшості готелів є застарілою та потребує нагальної модернізації. Обґрунтовано концептуальні засади аналізу готельного господарства в структурі регіональних систем на основі проведеного аналізу, який засвідчив, що у 2019 році порівняно з 2018 р. незначно але збільшилась кількість готелів у Одеській, Запорізькій, Дніпропетровський, Кіровоградській областях, кількості готелів зросла. Значне скорочення готельного фонду відбулося у Донецькій та Луганській областях, які знаходяться на лінії розмежування. Аналіз кількості місць у готелях та аналогічних засобах розміщення за регіонами України, згідно з даними Державної служби статистики України засвідчив значні регіональні диспропорції. Зменшення кількості ліжко-місць відбулося на території Херсонській області та місті Київ. Проте збільшення кількості місць в готелях спостерігалось у Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Одеській, Вінницькій, Черкаській та Закарпатській областях. На території інших регіонів динаміка змін кількості ліжко-місць залишається практично постійною. Досліджено міжнародний досвід розвитку готельного господарства. Систематизовано структуру готельного господарства за підходом Всесвітньої організації туризму. Проведено аналіз розвитку готельного господарства в динаміці та у регіональному розрізі. Запропоновано суб'єктам господарювання готельного господарства об'єднуватись в готельні альянси та кластери. Визначено, що туристичний готельний кластер характеризується низьким рівнем адміністративно-централізованого впливу на роботу елементів кластеру, дотриманням встановлених стандартів і принципів рівноправності, забезпеченням пропорційності у ціновій політиці та збалансованого, оптимального користування запропонованим набором готельних та інших послуг.
Створення інноваційних кластерів шляхом реформування виробничих зон є одним з основних напрямів інноваційної політики України. З її реалізацією пов'язують рішення самих важливих соціальних і економічних задач – покращення якості життя українців та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Створення кластеру потребує величезних витрат як приватних коштів, так і бюджетних, тому необхідним є обґрунтування їх витрат. Але єдині методичні підходи ще не вироблені. Спроби розробки методики оцінки внеску кластеру у соціально-економічний розвиток регіону започаткована автором у межах виконання науково-дослідної роботи зі створення мегакластеру в Одеській області. Запропонована методика може використовуватися на реорганізації інноваційного кластеру для обґрунтування вибору форми організаційних перетворень до кожної установи, що входить до його складу; на етапі функціонування інноваційного кластеру в цілях оцінки ефективності його діяльності. Вирішення таких задач за даною методикою ускладнюється відсутністю системи оціночних показників, які можуть бути використані для проведення діагностики, моніторингу і спеціального обстеження кластеру. Також сьогодні відсутні інформаційні бази для регулювання процесів створення і розвитку кластера. У роботі розглянуто роль кластеру як сучасного інструмента формування конкурентоспроможності регіонального господарства. Відзначено, що у сучасних умовах вплив державної регіональної політики на економічну динаміку визначається спроможністю місцевої адміністрації створювати і підтримувати інституціональні умови для конструювання і підсилення преваг в область ділового клімату. ; Создание инновационных кластеров путем реформирования производственных зон является одним из основных направлений инновационной политики Украины. С ее реализацией связывают решение самых важных социальных и экономических задач – улучшение качества жизни украинцев и повышение конкурентоспособности отечественной продукции. Создание кластера требует больших затрат как частных средств, так и бюджетных, поэтому необходимым является обоснование их расходов. Но единые методические подходы еще не выработаны. Попытки разработки методики оценки вклада кластера в социально-экономическое развитие региона начата автором в рамках выполнения научно-исследовательской работы по созданию мегакластеру в Одесской области. Предложенная методика может использоваться при реорганизации инновационного кластера для обоснования выбора формы организационных преобразований до каждого учреждения, входящего в его состав; на этапе функционирования инновационного кластера в целях оценки эффективности его деятельности. Решение таких задач по данной методике осложняется отсутствием системы оценочных показателей, которые могут быть использованы для проведения диагностики, мониторинга и специального обследования кластера. Также сегодня отсутствуют информационные базы для регулирования процессов создания и развития кластера. В работе рассмотрена роль кластера как современного инструмента формирования конкурентоспособности регионального хозяйства. Отмечено, что в современных условиях влияние государственной региональной политики на экономическую динамику определяется способностью местной администрации создавать и поддерживать институциональные условия для конструирования и усиления преимуществ в область делового климата. ; The creation of innovation clusters by reforming industrial zones is one of the main directions of innovation policy of Ukraine. With the implementation of associated critical social and economic challenges – to improve the quality of life of Ukrainians and increase the competitiveness of domestic products. Creating the cluster requires a huge investment of private funds, and budget, so it is necessary to substantiate their expenditures. But common methodological approaches has not been developed. Attempts to develop methods for the assessment of the contribution of the cluster in the socio-economic development of the region begun by the author in the framework of implementation of scientific-research works on creation of megacluster in the Odessa region. The proposed method can be used on the reorganization of the innovation cluster to justify the selection of organizational form changes to each Agency, included in its composition; in the operational phase of an innovation cluster in order to assess its effectiveness. The solution of such problems by this method is complicated by the absence of a system of benchmarks that can be used for diagnosis, monitoring and special surveys of the cluster. Also today, there is no information database to regulate the processes of creation and development of the cluster. The paper discusses the role of the cluster as a modern tool of formation of competitiveness of regional economy. It is noted that in modern conditions the influence of the state regional policy on economic dynamics is determined by the ability of local governments to create and maintain the institutional conditions for constructing and strengthening benefits to the region's business climate.
Створення інноваційних кластерів шляхом реформування виробничих зон є одним з основних напрямів інноваційної політики України. З її реалізацією пов'язують рішення самих важливих соціальних і економічних задач – покращення якості життя українців та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Створення кластеру потребує величезних витрат як приватних коштів, так і бюджетних, тому необхідним є обґрунтування їх витрат. Але єдині методичні підходи ще не вироблені. Спроби розробки методики оцінки внеску кластеру у соціально-економічний розвиток регіону започаткована автором у межах виконання науково-дослідної роботи зі створення мегакластеру в Одеській області. Запропонована методика може використовуватися на реорганізації інноваційного кластеру для обґрунтування вибору форми організаційних перетворень до кожної установи, що входить до його складу; на етапі функціонування інноваційного кластеру в цілях оцінки ефективності його діяльності. Вирішення таких задач за даною методикою ускладнюється відсутністю системи оціночних показників, які можуть бути використані для проведення діагностики, моніторингу і спеціального обстеження кластеру. Також сьогодні відсутні інформаційні бази для регулювання процесів створення і розвитку кластера. У роботі розглянуто роль кластеру як сучасного інструмента формування конкурентоспроможності регіонального господарства. Відзначено, що у сучасних умовах вплив державної регіональної політики на економічну динаміку визначається спроможністю місцевої адміністрації створювати і підтримувати інституціональні умови для конструювання і підсилення преваг в область ділового клімату. ; Создание инновационных кластеров путем реформирования производственных зон является одним из основных направлений инновационной политики Украины. С ее реализацией связывают решение самых важных социальных и экономических задач – улучшение качества жизни украинцев и повышение конкурентоспособности отечественной продукции. Создание кластера требует больших затрат как частных средств, так и бюджетных, поэтому необходимым является обоснование их расходов. Но единые методические подходы еще не выработаны. Попытки разработки методики оценки вклада кластера в социально-экономическое развитие региона начата автором в рамках выполнения научно-исследовательской работы по созданию мегакластеру в Одесской области. Предложенная методика может использоваться при реорганизации инновационного кластера для обоснования выбора формы организационных преобразований до каждого учреждения, входящего в его состав; на этапе функционирования инновационного кластера в целях оценки эффективности его деятельности. Решение таких задач по данной методике осложняется отсутствием системы оценочных показателей, которые могут быть использованы для проведения диагностики, мониторинга и специального обследования кластера. Также сегодня отсутствуют информационные базы для регулирования процессов создания и развития кластера. В работе рассмотрена роль кластера как современного инструмента формирования конкурентоспособности регионального хозяйства. Отмечено, что в современных условиях влияние государственной региональной политики на экономическую динамику определяется способностью местной администрации создавать и поддерживать институциональные условия для конструирования и усиления преимуществ в область делового климата. ; The creation of innovation clusters by reforming industrial zones is one of the main directions of innovation policy of Ukraine. With the implementation of associated critical social and economic challenges – to improve the quality of life of Ukrainians and increase the competitiveness of domestic products. Creating the cluster requires a huge investment of private funds, and budget, so it is necessary to substantiate their expenditures. But common methodological approaches has not been developed. Attempts to develop methods for the assessment of the contribution of the cluster in the socio-economic development of the region begun by the author in the framework of implementation of scientific-research works on creation of megacluster in the Odessa region. The proposed method can be used on the reorganization of the innovation cluster to justify the selection of organizational form changes to each Agency, included in its composition; in the operational phase of an innovation cluster in order to assess its effectiveness. The solution of such problems by this method is complicated by the absence of a system of benchmarks that can be used for diagnosis, monitoring and special surveys of the cluster. Also today, there is no information database to regulate the processes of creation and development of the cluster. The paper discusses the role of the cluster as a modern tool of formation of competitiveness of regional economy. It is noted that in modern conditions the influence of the state regional policy on economic dynamics is determined by the ability of local governments to create and maintain the institutional conditions for constructing and strengthening benefits to the region's business climate.
У статті представлено інноваційні підходи реструктуризації підприємств виноградно-виноробної промисловості. Метою дослідження є детальний та систематичний розгляд актуальних проблем реструктуризації підприємств виноградновиноробної промисловості; обґрунтування створення кластеру як одного з перспективних напрямків зовнішньої реструктуризації. Предметом дослідження є реструктуризація підприємств виноградно-виноробної промисловості. Методологічну основу становлять: дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері реструктуризації підприємств, законодавчі та нормативні акти України. При вивченні та аналізі проблемних питань статті використовувалися такі загальнонаукові прийоми та методи досліджень: логічний – для уточнення поняття «реструктуризація підприємства»; порівняльної оцінки – при дослідженні сучасних підходів до реструктуризації; історичний – при вивченні етапів еволюції концепції реструктуризації підприємства; статистичного аналізу – при визначенні проблем, тенденцій і перспектив розвитку підприємств виноградно-виноробної промисловості. Представлено різноманітні підходи, що стосуються визначення сутності реструктуризації підприємства, а також основні етапи еволюції концепції реструктуризації підприємства та їх характеристики. Наявність багатьох підходів до визначення реструктуризації, їх узагальнення, дозволило визначити основні характеристики процесу реструктуризації в комплексі та представити їх у вигляді класифікації. З метою підвищення конкурентоспроможності виноробних підприємств Одеського регіону, для стимулювання їх розвитку в умовах євроінтеграції, а також для цільового використання державних коштів на розвиток виноградарства, запропоновано проведення реструктуризації даних підприємств шляхом створення інтегрованої структури – регіонально-галузевого кластера (різновид зовнішньої реструктуризації підприємств). ; The article presents the innovative approaches to the restructuring of the grape and wine industry enterprises. The purpose of research is a detailed and systematic review of current problems of restructuring of the grape and wine industry enterprises; substantiation of cluster creation as one of the promising directions of external restructuring. The subject of research is the restructuring of the grape and wine industry enterprises. The methodological basis is: researches of domestic and foreign scientists in the field of enterprises restructuring, legislative and regulatory acts of Ukraine. In researching and analyzing the problematic issues of the article, the following general scientific technique and methods of research were applied: logical – to clarify the concept of «enterprise restructuring», a comparative assessment – in the study of modern approaches to restructuring; historical – in the study of the stages of evolution of the enterprise restructuring concept; statistical analysis – in determining the problems, tendencies and prospects of the grape and wine industry enterprises development. Various approaches regarding the definition of enterprise restructuring essence, as well as the main stages of evolution of enterprise restructuring concept and their characteristics, are presented. The availability of many approaches to the restructuring definition, their generalization, allowed us to determine the main characteristics of the restructuring process in a complex and present them in the classification form. In order to increase the competitiveness performance of Odessa region wineries, for stimulating their development in the context of the European integration, as well as for the targeted use of public funds for the viticulture development, it was proposed restructuring of these enterprises by creating an integrated structure – a regional-industrial cluster (a type of external enterprise restructuring). ; В статье представлены инновационные подходы реструктуризации предприятий виноградно-винодельческой промышленности. Целью исследования является детальное и систематическое рассмотрение актуальных проблем реструктуризации предприятий виноградно-винодельческой промышленности; обоснование создания кластера как одного из перспективных направлений внешней реструктуризации. Предметом исследования является реструктуризация предприятий виноградно-винодельческой промышленности. Методологическую основу составляют: исследования отечественных и зарубежных ученых в сфере реструктуризации предприятий, законодательные и нормативные акты Украины. При изучении и анализе проблемных вопросов статьи использовались такие общенаучные приемы и методы исследований: логический – для уточнения понятия «реструктуризация предприятия», сравнительной оценки – при исследовании современных подходов к реструктуризации; исторический – при изучении этапов эволюции концепции реструктуризации предприятия; статистического анализа – при определении проблем, тенденций и перспектив развития предприятий виноградно-винодельческой промышленности. Представлены различные подходы, касающиеся определения сущности реструктуризации предприятия, а также основные этапы эволюции концепции реструктуризации предприятия и их характеристики. Наличие множества подходов к определению реструктуризации, их обобщение, позволило определить основные характеристики процесса реструктуризации в комплексе и представить их в виде классификации. С целью повышения конкурентоспособности винодельческих предприятий Одесского региона, для стимулирования их развития в условиях евроинтеграции, а также для целевого использования государственных средств на развитие виноградарства, предложено проведение реструктуризации данных предприятий путем создания интегрированной структуры – регионально-отраслевого кластера (разновидность внешней реструктуризации предприятий).
У статті представлено інноваційні підходи реструктуризації підприємств виноградно-виноробної промисловості. Метою дослідження є детальний та систематичний розгляд актуальних проблем реструктуризації підприємств виноградновиноробної промисловості; обґрунтування створення кластеру як одного з перспективних напрямків зовнішньої реструктуризації. Предметом дослідження є реструктуризація підприємств виноградно-виноробної промисловості. Методологічну основу становлять: дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері реструктуризації підприємств, законодавчі та нормативні акти України. При вивченні та аналізі проблемних питань статті використовувалися такі загальнонаукові прийоми та методи досліджень: логічний – для уточнення поняття «реструктуризація підприємства»; порівняльної оцінки – при дослідженні сучасних підходів до реструктуризації; історичний – при вивченні етапів еволюції концепції реструктуризації підприємства; статистичного аналізу – при визначенні проблем, тенденцій і перспектив розвитку підприємств виноградно-виноробної промисловості. Представлено різноманітні підходи, що стосуються визначення сутності реструктуризації підприємства, а також основні етапи еволюції концепції реструктуризації підприємства та їх характеристики. Наявність багатьох підходів до визначення реструктуризації, їх узагальнення, дозволило визначити основні характеристики процесу реструктуризації в комплексі та представити їх у вигляді класифікації. З метою підвищення конкурентоспроможності виноробних підприємств Одеського регіону, для стимулювання їх розвитку в умовах євроінтеграції, а також для цільового використання державних коштів на розвиток виноградарства, запропоновано проведення реструктуризації даних підприємств шляхом створення інтегрованої структури – регіонально-галузевого кластера (різновид зовнішньої реструктуризації підприємств). ; The article presents the innovative approaches to the restructuring of the grape and wine industry enterprises. The purpose of research is a detailed and systematic review of current problems of restructuring of the grape and wine industry enterprises; substantiation of cluster creation as one of the promising directions of external restructuring. The subject of research is the restructuring of the grape and wine industry enterprises. The methodological basis is: researches of domestic and foreign scientists in the field of enterprises restructuring, legislative and regulatory acts of Ukraine. In researching and analyzing the problematic issues of the article, the following general scientific technique and methods of research were applied: logical – to clarify the concept of «enterprise restructuring», a comparative assessment – in the study of modern approaches to restructuring; historical – in the study of the stages of evolution of the enterprise restructuring concept; statistical analysis – in determining the problems, tendencies and prospects of the grape and wine industry enterprises development. Various approaches regarding the definition of enterprise restructuring essence, as well as the main stages of evolution of enterprise restructuring concept and their characteristics, are presented. The availability of many approaches to the restructuring definition, their generalization, allowed us to determine the main characteristics of the restructuring process in a complex and present them in the classification form. In order to increase the competitiveness performance of Odessa region wineries, for stimulating their development in the context of the European integration, as well as for the targeted use of public funds for the viticulture development, it was proposed restructuring of these enterprises by creating an integrated structure – a regional-industrial cluster (a type of external enterprise restructuring). ; В статье представлены инновационные подходы реструктуризации предприятий виноградно-винодельческой промышленности. Целью исследования является детальное и систематическое рассмотрение актуальных проблем реструктуризации предприятий виноградно-винодельческой промышленности; обоснование создания кластера как одного из перспективных направлений внешней реструктуризации. Предметом исследования является реструктуризация предприятий виноградно-винодельческой промышленности. Методологическую основу составляют: исследования отечественных и зарубежных ученых в сфере реструктуризации предприятий, законодательные и нормативные акты Украины. При изучении и анализе проблемных вопросов статьи использовались такие общенаучные приемы и методы исследований: логический – для уточнения понятия «реструктуризация предприятия», сравнительной оценки – при исследовании современных подходов к реструктуризации; исторический – при изучении этапов эволюции концепции реструктуризации предприятия; статистического анализа – при определении проблем, тенденций и перспектив развития предприятий виноградно-винодельческой промышленности. Представлены различные подходы, касающиеся определения сущности реструктуризации предприятия, а также основные этапы эволюции концепции реструктуризации предприятия и их характеристики. Наличие множества подходов к определению реструктуризации, их обобщение, позволило определить основные характеристики процесса реструктуризации в комплексе и представить их в виде классификации. С целью повышения конкурентоспособности винодельческих предприятий Одесского региона, для стимулирования их развития в условиях евроинтеграции, а также для целевого использования государственных средств на развитие виноградарства, предложено проведение реструктуризации данных предприятий путем создания интегрированной структуры – регионально-отраслевого кластера (разновидность внешней реструктуризации предприятий).
The article highlights the specifics of the anecdotes that were published on the pages of the newspaper "Ukraina Moloda" ("Ukraine Young") during 2018-2019. The process of origin and development of anecdote in Ukrainian literature and journalism is based on the factual material, theoretical developments in the field of genre. The article briefly reveals the genesis of anecdote in Ukraine from ancient times to the present days.Attention is drawn to the fact that the ridiculous side of ordinary everyday circumstances in the anecdote genre is so sharpened that they stand on the line between the real and the impossible. For it, sometimes such situations are selected which, by their content and essence, are not widely publicized and can only be narrated in a particular society.The conducted analysis showed that during the last two years anecdotes were regularly published on the pages of "Ukraina Moloda" under the headlines "Jokes about Odessa citizens", "Jokes about mothers-in-law and daughters-in-law", "Jokes about deputies" and others. A total of nine hundred anecdotes have been released, which is an evidence of only one possible form of anecdote as a journalism genre in the print media system. At the same time, old anecdotes also often hit the headlines of a popular publication, resulting in a humorous-satirical intertext with new evaluations of reality, new meanings and associations - a kind of "comic goldword". Just from this source, authors of analytical articles, commentaries, or feuilletons take the best samples of anecdotes to clarify their thoughts. In this way, the addressees appeal to the reader's experience of the recipients, relying on an adequate perception of not only popular past anecdotes, but also of contemporary social processes and circumstances.Genre typology of anecdotes published in "Ukraina Moloda" newspaper is from political "Jokes about Putin", "Jokes about Yanukovych" and other specific individuals of the State Duma, to life jokes — "Jokes abut Food" and more.A study of the organizational and publishing history of "Ukraina Moloda" newspaper and the analysis of anecdotes published on its pages over the past two years suggest that this publication holds a significant place in Ukrainian journalism at the beginning of the 21st century. ; У статті висвітлюється специфіка анекдотів, що побачили світ на шпальтах газети «Україна молода» впродовж 2018–2019 років. На основі розлогого фактичного матеріалу, теоретичних розробок у царині жанрології осмислено процес виникнення та розвитку анекдота в українській літературі та журналістиці. У статті стисло розкривається ґенеза анекдота в Україні від давнини до наших днів.Акцентується увага на тому, що смішний бік звичайних буденних обставин у жанрі анекдота настільки загострено, що вони виступають на грані між реальним і неможливим. Для нього іноді добираються такі ситуації, які за своїм змістом і суттю не підлягають широкому розголошенню і можуть розповідатись лише в певному товаристві.Проведений аналіз засвідчив, що на шпальтах «України молодої» впродовж двох останніх років анекдоти регулярно друкувались у рубриках «Приколи про одеситів», «Приколи про свекрух і невісток», «Приколи про депутатів» тощо. Усього побачило світ близько дев'ятисот анекдотів, що є свідченням лише однієї з можливих форм побутування анекдота як жанру журналістики в системі друкованих ЗМІ. Водночас старі анекдоти також досить часто потрапляють на шпальти популярного видання, внаслідок чого виникає гумористично-сатиричний інтертекст з новими оцінками дійсності, новими смислами та асоціаціями — своєрідний «комічний золотослів». Якраз із цього джерела автори аналітичних статей, коментарів чи фейлетонів і беруть здебільшого кращі зразки анекдотів для унаочнення своїх розмислів. У такий спосіб адресанти апелюють до читацького досвіду реципієнтів, розраховуючи на адекватне сприйняття ними не тільки популярних у минулому анекдотів, а й сучасних суспільних процесів та обставин.Жанрова типологія анекдотів, опублікованих у газеті «Україна молода», — від політичних «Приколів про Путіна», «Приколів про Януковича» та інших конкретних осіб, представників Держдуми Росії, до побутових анекдотів — «Приколів про їжу» тощо.Дослідження організаційно-видавничої історії газети «Україна молода» та аналіз анекдотів, опублікованих на її шпальтах упродовж останніх двох років, дозволяє стверджувати, що це видання посідає вагоме місце в українській журналістиці початку ХХІ ст.
Problem setting. The interaction of state executive bodies and local self-government bodies at the regional and local levels is one of the main problems in the development of public administration in Ukraine. In recent years, there have been many examples of problematic situations that, in some cases, have resulted in an open conflict between two types of public administration. As the analysis of the events taking place in Kyiv, Vinnytsia, Zaporozhye, Mariupol, Mykolaiv, Odessa, and in latent form — almost in all cities that are the centers of regions or districts, the general reason for the confrontation was the lack of clear regulation of powers and responsibilities, the territorial dualism and financial and economic bases of exercising the competence of both local self-government bodies and state executive bodies at the local level. In a number of cases, there was a personal conflict that was aggravated by reasons of ideological and political nature. All this influenced the system of both local and state (first of all, regional levels) management. As a rule, the system of social protection suffers most from such facts, since the decisions made in this area are most closely related to the inhabitants of the territorial communities.Recent research and publications analysis. showed that the problems of interaction between public authorities and local self-government bodies are analyzed in the works of a number of well-known Ukrainian scientists and practitioners: V. Bakumenko, V. Kampo, V. Karpenko, A. Krusian, P. Nadolishniy, N. Nyzhnyk, L. Prykhodchenko, S. Sahanienko, P. Shevchuk and others.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. An analysis of the publications of scientists on the interaction between public authorities and local self-government bodies suggests that studies have a theoretical character. At the same time, the question of studying the types and models of interaction of these bodies in certain branches is not sufficiently studied, in particular, the question of interaction between public authorities and local self-government in the conditions of decentralization of power, on the example of management of the sphere of social protection of the population, requires additional research.Paper main body. The article deals with the actual issues of interaction between state executive authorities and local self-government bodies at the regional and local levels, outlines the main models of such relationships ("partnership model", "agency model", "concept of interdependence"), investigated kinds of structural connections ( subordination, coordination and reorientation). The article analyzes the changes in the system-organizational links of these bodies in the conditions of decentralization of power on the example of management of the sphere of social protection of the population. The authors provided recommendations for the creation of an effective mechanism for interaction between state executive authorities and local self-government bodies.Conclusions of the research and prospects for further studies. The system of public administration needs to be improved in the area of delimitation of the powers of local bodies of executive power and local self-government, in fact there is no clear mechanism for the distribution of state and self-government services, while both power centers are responsible to the inhabitants of the region, and it forces them to look for certain forms and methods of cooperation. This is especially true of local self-government bodies, since they are closest to the population. The main goal of local self-government, based on European experience, is the formation of viable territorial communities that will provide citizens with a high quality of life at the expense of full use of local resources, wide involvement of all citizens in solving local issues.In our opinion, in order to organize an effective mechanism for interaction between public authorities and local self-government bodies, it is necessary to develop a draft model memorandum on cooperation between public authorities and executive bodies of local self-government. ; Розглянуто актуальні питання взаємодії органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування на регіональному та місцевому рівнях, окреслено основні моделі таких взаємовідносин, досліджено види структурних зв'язків. Проаналізовано зміни в системно-організаційних зв'язках зазначених органів в умовах децентралізації влади на прикладі управління сферою соціального захисту населення. Надано рекомендації щодо створення ефективного механізму взаємодії органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Tourism, as one of the fastest growing economies in the world, is defined as an important participant in creating jobs and prosperity, protecting the environment, preserving cultural heritage and fighting poverty. A well-planned and managed tourism sector can help to preserve natural and cultural heritage, expand community opportunities, increase economy and promote peace and intercultural understanding.The rapid and uncontrolled growth of the tourist sector could cause an irrational use of resources, degradation of natural and cultural heritage, as well as negative social consequences, which necessitates a change in the paradigm of development of tourism in the direction of rational management and responsible use of recreational and tourist resources in accordance with the principles of sustainable development. The article analyzes the recommendations of the United Nations (UN) and the UN World Tourism Organization (UNWTO) on the implementation of the sustainable development goals (SDGs) in the tourism sector, outlines the main priorities of the development of sustainable tourism for the tourist destination of Ukraine, the SDGs taking into account national peculiarities.The growing recognition of the role of tourism in the sustainable development of the countries and the implementation of the UN program: "Tourism and the Sustainable Development Goals – Journey to 2030" is a significant victory, which provides a unique opportunity for all governments to create a reliable and favorable political foundation for the development of this area. In particular, it provides an opportunity for policy makers to active participation in national planning of SDGs of Ukrainian tourism sector in the following areas:1. Implementation to the Ukrainian tourism sector the principles of sustainable development adopted by the UNWTO: SDG 8, 12, 17 "Decent Work and Economic Growth", "Responsible Production and Consumption" and "Partnership for Sustainable Development Goals", respectively. This will make possible to harmonize the national tourism policy with world-wide principles and create favorable conditions for its development, optimize the mechanisms of state administration of the tourism sector at all levels.2. Implementation in addition to SDGs listed above the SDG that are in line with national priorities in the development of the tourist sector of Ukraine, namely, in medical and wellness, rural and event tourism. This corresponds to the SDG 3, 11, 14, 15.3. Establishment of the Sustainable Tourism Observatory in Ukraine, which compliant with the United Nation's SDGs and the activities of the UNWTO in the organization of International Network of Sustainable Tourism Observatories, which monitor the economic, environmental and social impact of tourism at the level of the destinations.4. Development of indicators for monitoring of sustainable tourism development taking into account national priorities, in particular, resort and recreational potential of Ukraine. The scientific basis for these tasks is the State Institution "Ukrainian Research Institute of Medical Rehabilitation and Resort Therapy of the Ministry of Health of Ukraine" (Odessa, Ukraine).5. Diversity and prevalence of recreational and natural treatment resources (mineral waters, medical muds, etc.) on the territory of Ukraine necessitate the establishment of a Register of Tourist Destinations with the distribution of regions according to resort potential with the definition of the resorts specialization, followed by the data on their compliance with the sustainable development criteria. It is urgent for the formation of state policy and spatial planning of resort areas.Implementation of the sustainable development principles in tourism sector of Ukraine will promote protection of the environment and natural resources, cultural heritage, increase of economic indicators and social well-being of the population. ; Стрімке та некероване зростання туристичного сектору являє собою проблему з точки зору нераціонального використання ресурсів, деградації природної та культурної спадщини, а також негативних соціальних наслідків, що обумовлює необхідність зміни парадигми розвитку сфери туризму в бік раціонального управління та відповідального використання рекреаційно-туристичних ресурсів з дотриманням принципів сталого розвитку. В статті проаналізовано рекомендації Організації Об'єднаних Націй та Всесвітньої Туристичної Організації щодо імплементації цілей сталого розвитку в сферу туризму, окреслено основні пріоритети розвитку сталого туризму для курортно-туристичних дестинацій України, цілі сталого розвитку з урахуванням національних особливостей.
The article highlights the specifics of the anecdotes that were published on the pages of the newspaper "Ukraina Moloda" ("Ukraine Young") during 2018-2019. The process of origin and development of anecdote in Ukrainian literature and journalism is based on the factual material, theoretical developments in the field of genre. The article briefly reveals the genesis of anecdote in Ukraine from ancient times to the present days.Attention is drawn to the fact that the ridiculous side of ordinary everyday circumstances in the anecdote genre is so sharpened that they stand on the line between the real and the impossible. For it, sometimes such situations are selected which, by their content and essence, are not widely publicized and can only be narrated in a particular society.The conducted analysis showed that during the last two years anecdotes were regularly published on the pages of "Ukraina Moloda" under the headlines "Jokes about Odessa citizens", "Jokes about mothers-in-law and daughters-in-law", "Jokes about deputies" and others. A total of nine hundred anecdotes have been released, which is an evidence of only one possible form of anecdote as a journalism genre in the print media system. At the same time, old anecdotes also often hit the headlines of a popular publication, resulting in a humorous-satirical intertext with new evaluations of reality, new meanings and associations - a kind of "comic goldword". Just from this source, authors of analytical articles, commentaries, or feuilletons take the best samples of anecdotes to clarify their thoughts. In this way, the addressees appeal to the reader's experience of the recipients, relying on an adequate perception of not only popular past anecdotes, but also of contemporary social processes and circumstances.Genre typology of anecdotes published in "Ukraina Moloda" newspaper is from political "Jokes about Putin", "Jokes about Yanukovych" and other specific individuals of the State Duma, to life jokes — "Jokes abut Food" and more.A study of the organizational and publishing history of "Ukraina Moloda" newspaper and the analysis of anecdotes published on its pages over the past two years suggest that this publication holds a significant place in Ukrainian journalism at the beginning of the 21st century. ; У статті висвітлюється специфіка анекдотів, що побачили світ на шпальтах газети «Україна молода» впродовж 2018–2019 років. На основі розлогого фактичного матеріалу, теоретичних розробок у царині жанрології осмислено процес виникнення та розвитку анекдота в українській літературі та журналістиці. У статті стисло розкривається ґенеза анекдота в Україні від давнини до наших днів.Акцентується увага на тому, що смішний бік звичайних буденних обставин у жанрі анекдота настільки загострено, що вони виступають на грані між реальним і неможливим. Для нього іноді добираються такі ситуації, які за своїм змістом і суттю не підлягають широкому розголошенню і можуть розповідатись лише в певному товаристві.Проведений аналіз засвідчив, що на шпальтах «України молодої» впродовж двох останніх років анекдоти регулярно друкувались у рубриках «Приколи про одеситів», «Приколи про свекрух і невісток», «Приколи про депутатів» тощо. Усього побачило світ близько дев'ятисот анекдотів, що є свідченням лише однієї з можливих форм побутування анекдота як жанру журналістики в системі друкованих ЗМІ. Водночас старі анекдоти також досить часто потрапляють на шпальти популярного видання, внаслідок чого виникає гумористично-сатиричний інтертекст з новими оцінками дійсності, новими смислами та асоціаціями — своєрідний «комічний золотослів». Якраз із цього джерела автори аналітичних статей, коментарів чи фейлетонів і беруть здебільшого кращі зразки анекдотів для унаочнення своїх розмислів. У такий спосіб адресанти апелюють до читацького досвіду реципієнтів, розраховуючи на адекватне сприйняття ними не тільки популярних у минулому анекдотів, а й сучасних суспільних процесів та обставин.Жанрова типологія анекдотів, опублікованих у газеті «Україна молода», — від політичних «Приколів про Путіна», «Приколів про Януковича» та інших конкретних осіб, представників Держдуми Росії, до побутових анекдотів — «Приколів про їжу» тощо.Дослідження організаційно-видавничої історії газети «Україна молода» та аналіз анекдотів, опублікованих на її шпальтах упродовж останніх двох років, дозволяє стверджувати, що це видання посідає вагоме місце в українській журналістиці початку ХХІ ст.
Problem setting. The interaction of state executive bodies and local self-government bodies at the regional and local levels is one of the main problems in the development of public administration in Ukraine. In recent years, there have been many examples of problematic situations that, in some cases, have resulted in an open conflict between two types of public administration. As the analysis of the events taking place in Kyiv, Vinnytsia, Zaporozhye, Mariupol, Mykolaiv, Odessa, and in latent form — almost in all cities that are the centers of regions or districts, the general reason for the confrontation was the lack of clear regulation of powers and responsibilities, the territorial dualism and financial and economic bases of exercising the competence of both local self-government bodies and state executive bodies at the local level. In a number of cases, there was a personal conflict that was aggravated by reasons of ideological and political nature. All this influenced the system of both local and state (first of all, regional levels) management. As a rule, the system of social protection suffers most from such facts, since the decisions made in this area are most closely related to the inhabitants of the territorial communities.Recent research and publications analysis. showed that the problems of interaction between public authorities and local self-government bodies are analyzed in the works of a number of well-known Ukrainian scientists and practitioners: V. Bakumenko, V. Kampo, V. Karpenko, A. Krusian, P. Nadolishniy, N. Nyzhnyk, L. Prykhodchenko, S. Sahanienko, P. Shevchuk and others.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. An analysis of the publications of scientists on the interaction between public authorities and local self-government bodies suggests that studies have a theoretical character. At the same time, the question of studying the types and models of interaction of these bodies in certain branches is not sufficiently studied, in particular, the question of interaction between public authorities and local self-government in the conditions of decentralization of power, on the example of management of the sphere of social protection of the population, requires additional research.Paper main body. The article deals with the actual issues of interaction between state executive authorities and local self-government bodies at the regional and local levels, outlines the main models of such relationships ("partnership model", "agency model", "concept of interdependence"), investigated kinds of structural connections ( subordination, coordination and reorientation). The article analyzes the changes in the system-organizational links of these bodies in the conditions of decentralization of power on the example of management of the sphere of social protection of the population. The authors provided recommendations for the creation of an effective mechanism for interaction between state executive authorities and local self-government bodies.Conclusions of the research and prospects for further studies. The system of public administration needs to be improved in the area of delimitation of the powers of local bodies of executive power and local self-government, in fact there is no clear mechanism for the distribution of state and self-government services, while both power centers are responsible to the inhabitants of the region, and it forces them to look for certain forms and methods of cooperation. This is especially true of local self-government bodies, since they are closest to the population. The main goal of local self-government, based on European experience, is the formation of viable territorial communities that will provide citizens with a high quality of life at the expense of full use of local resources, wide involvement of all citizens in solving local issues.In our opinion, in order to organize an effective mechanism for interaction between public authorities and local self-government bodies, it is necessary to develop a draft model memorandum on cooperation between public authorities and executive bodies of local self-government. ; Розглянуто актуальні питання взаємодії органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування на регіональному та місцевому рівнях, окреслено основні моделі таких взаємовідносин, досліджено види структурних зв'язків. Проаналізовано зміни в системно-організаційних зв'язках зазначених органів в умовах децентралізації влади на прикладі управління сферою соціального захисту населення. Надано рекомендації щодо створення ефективного механізму взаємодії органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
