Suchergebnisse

The purpose of the article is the allocation of foresight tools for forecasting the strategic development of tourism, taking into account national characteristics, drawing on world experience. Two approaches are identified as the basis of the foresight methodology: normative and exploratory. It is proposed to use the ideas of I. Ivey concerning the foresight of tourism in order to forecast the development of tourism. The necessity to form a system of strategic vision of tourism development is proved, based on 3 levels (horizons). A number of tools and processes that can be used to form the "Horizon 3" are highlighted. It is proposed to expel four megatrends of tourism development in the future: demand growth; growth of sustainable tourism; advanced technology; mobility of travel. The main drivers of qualitative changes in tourism and hospitality are the development of information and communication technologies and e-business. Currently, travel companies use Internet technology for two main purposes: marketing and direct sales of their services. Actively used such Internet technologies as sites, on-line reservation, on-line purchase of tourist products, and also tracking of preferences of clients. The basis for competitiveness and profitability in the field of tourism and hospitality is a new profile tourist destination: digital; "green"; social indicators. Indicators of tourism development in the Odessa region are analyzed and problematic aspects are highlighted. The recommendations for stimulating tourist activity for consolidation of the work of the authorities, the public and business for the common goal are the following: the observance of international standards of all members of the tourism product supply chain for the sustainable development of tourist destinations in Ukraine. Sustainable tourism requires awareness of all stakeholders, a strong political leader for consolidating society; effective programs and projects; monitoring changes. The trend is the development of responsible tourism, based on the principles of social and economic justice, respect for local ecology, traditions and culture. ; Целью статьи является выделение инструментария форсайта для прогнозирования стратегического развития туризма, с учетом национальных особенностей, основываясь на мировом опыте. Выделены два подхода в основе методологии форсайта: нормативный и эксплоративный. Предлагается для прогнозирования развития туризма воспользоваться идеями И. Айви по форсайту туризма. Доказана необходимость формировать систему стратегического видения развития туризма, опираясь на 3-х уровнях (горизонтах). Выделен ряд инструментов и процессов, которые могут быть использованы для формирования «Горизонта 3». Проанализированы показатели развития туризма в Одесской области и выделены проблемные аспекты. Приведены рекомендации по стимулированию туристической деятельности для консолидации работа власти, общественности и бизнеса ради общей цели – соблюдение международных стандартов всех участников цепи поставки туристического продукта для стабильного развития туристических дестинаций Украины. ; Метою статті є виділення інструментарію форсайту для прогнозування стратегічного розвитку туризму, з урахуванням національних особливостей, спираючись на світовий досвід. Виділено два підходи в якості основи методології форсайта: нормативний і експлоративний. Пропонується для прогнозування розвитку туризму скористатися ідеями І. Айві щодо форсайту туризму. Доведено необхідність формувати систему стратегічного бачення розвитку туризму, спираючись на 3-х рівнях (горизонтах). Виділено ряд інструментів і процесів, які можуть бути використані для формування «Горизонту 3». Проаналізовано показники розвитку туризму в Одеській області та виділено проблемні аспекти. Наведені рекомендації щодо стимулювання туристичної діяльності для консолідації робота влади, громадськості та бізнесу задля спільної мети – дотримання міжнародних стандартів усіх учасників ланцюга поставки туристичного продукту для сталого розвитку туристичних дестинацій України.

Стаття досліджує історичні події, що стали необхідністю для виникнення товариств вільних матросів, а згодом і інших товариств, які сприяли розвиткові Чорноморського торгівельного флоту. Зазначається, що початком цього процесу стали історичні події Запорізької Січі, коли переміщення човнів крізь Дніпровські пороги забезпечувало товариство лоцманів, яке було офіційно визнаним у ті часи. Автори, спираючись на факти з архівних документів, аналізують вимоги щодо діяльності вільних матросів, а також пільги, якими могли користуватися вони і їхні сім'ї. Робляться висновки про те, що товариства вільних матросів та інших товариств, засновані на початку ХІХ століття у придніпровських і придністровських поселеннях Азово-Чорноморського басейну, безпосередньо вплинули на формування професійних моряків на Півдні України. ; Introduction. The main direction of this research is the issue of the emergence of societies of free sailors and other societies and the role of their activities for the development of marine education in the Azov-Black Sea basin at the beginning of the XIX century. Analysis of relevant research. The formation and development of marine education is mentioned in the writings of individual scientists, in particular A. Afanasiev-Chuzhbynskyi, A. Boiko, A. Ilovaiskyi, A. Schmidt and others. Some information related to the activities of societies of free sailors and other societies can be found in the works of A. Hrabovyi, A. Pyvovarov, A. Komarnytskyi, A. Loboda, V. Belyi, A. Sokulskyi and also in the materials of the State Archives of the Odessa Region. Purpose and objectives of the study. The purpose of the study is to analyze historical information about the emergence and activity of societies of free sailors and other societies in the development of marine education in the XIX century. Tasks: to carry out search work of archival and other materials on the investigated problem; to analyze archival and historical sources about the emergence of societies of free sailors and other societies in the XIX century; to substantiate the influence of historical events on the activities of free sailor societies and determine their role in the development of marine education in the XIX century. Presentation and analysis of data. The beginning of the process of the emergence of societies of free sailors and other societies was historical events of the Zaporizhzhia Sich, when the movement of boats across the Dnieper rapids provided the society of pilots, which was officially recognized at that time. The authors, relying on facts from archival documents, analyze the requirements for the activities of free sailors, as well as the benefits that they and their families could use. Taking into account the content of the activities of these societies, it can be stated that they acted as intermediaries between producers and the government and largely determined the economic policy of the state. Conclusion and prospects of research. On the basis of a retrospective analysis, it can be argued that the societies of free sailors and other societies founded in the early nineteenth century in the Dnieper and Transdnistrian settlements of the Azov-Black Sea basin directly influenced formation of professional seamen in the South of Ukraine. And we see the prospect of further research in the study of the role of sailors in modernized ships in the XX and XXI centuries and in the improvement of educational tasks to prepare them for the development of the maritime industry.

У даній статті представлені проблеми взаємин дітей і батьків. На початку 90-х років в украінськый дійсності з'явилося таке явище, як вимушене сирітство. Це діти, які мають батьків, але змушені жити поза своєю домівкою. Дана проблема завжди викликала особливу увагу з боку політиків, педагогів, соціологів. І це цілком обгрунтовано, оскільки молоде покоління є природним резервом соціального розвитку. Саме тому необхідність вивчення уявлень дітей про свою (орієнтаційну) сім'ю і майбутню сім'ю обумовлюють актуальність представленого в даній статті дослідження. ; Problems of relations between children and parents have been represented in the article. The term of reluctant orphanhood was implemented in the beginning of XX century. This category refers to children who have parents but, despite this fact, they live on the street. Such problem is always very interesting for politics, sociology and pedagogics as young generation is the natural fund of the social development. The problem of lack of adequate procedures of the child's personality study is considered to be very important in the modern society, especially for kids who are at the shelters. Special techniques, based on the natural activity, are used by foreign scientists to study individual child's world, i.e. drawing. In our country, researchers have begun to pay more attention to drawing as a mean of getting knowledge about personality only during recent years. The drawing is the highly informative mean of learning the child's personality. It shows how kids see themselves or others, their feelings and experiences. Drawing allows the researcher to give more attention to changes in the child's emotional state and to distinguish the painting processes. The colour by itself can express certain feelings, moods and even describe emotional atmosphere of relations.The image of the family, interpersonal family relationships, values and behaviour are analysed on the basis of empirical material results of the drawing techniques' use. The research has been conducted in the specialized shelter of Odessa. The main objective of the study is to identify the specifics of family images in the world picture of the orphan. Particular attention has been paid to the problems of emotional experience of the kids. The inner world of the kids with orphan status has been studied during the research. It has been found that the image of the family in the inner world of orphans has such characteristics, which are grounded on the content of life experience. During the research, it has been found out that the image of the family is presented in two opposite ways in children's pictures. On the one hand, the image of the family is fragmented, characterized by complex interfamilial microclimates, which is typical for kid's native real family. On the other hand, there is an idealistic image of the family which kid wants to have in future. ; В данной статье представлены проблемы взаимоотношений детей и родителей. В начале 90-х годов в украинской действительности появилось такое явление, как вынужденное сиротство. Это дети, имеющие родителей, но вынужденные жить вне своего дома. Данная проблема всегда вызывала особое внимание со стороны политиков, педагогов, социологов. И это вполне обосновано, поскольку молодое поколение является естественным резервом социального развития. Именно поэтому необходимость изучения представлений детей о своей (ориентационной) семье и будущей семье обуславливают актуальносaть представленного в данной статье исследования.

На основе малоизвестного архивного корпуса источников восстановлена история репрессированного издания многотомной «Крымской советской энциклопедии», которую позже решили назвать «Полное описание Крыма». Учитывая опыт создания региональных энциклопедий в различных регионах СССР, крымский партийный чиновник Б. С. Ольховый попытался реализовать аналогичный проект в отношении Крыма. Работу по подготовке издания возглавил крупнейший крымовед эпохи Н. Л. Эрнст. Проект крымского варианта энциклопедии разрабатывал авторитетный библиограф В. В. Симоновский. К составлению словника и написанию статей для «Советской энциклопедии Крыма» были привлечены ученые и музейные работники не только Крыма, но и Москвы, Ленинграда. План работы над созданием энциклопедии предусматривал организацию экспертизы по паспортизации археологических памятников полуострова, описание архивных фондов, касающихся Крыма, из архивов Симферополя, Москвы, Ленинграда и Одессы. Восстановлен состав редакций отделов энциклопедии и авторский коллектив. Прослежена судьба рукописного варианта предполагаемого многотомника. Прослежено участие ленинградских специалистов-археографов в подготовке «Истории народов Крыма». Приводятся документы, выявленные автором в архивном фонде Историко-археографического института АН СССР, который функционировал в 1931-1936 гг. Подготовка справочника пришлась на годы массовых политических репрессий на полуострове. Подготовленные «врагами народа» научные материалы не имели права на выход в свет. После ареста Б. С. Ольхового редакция энциклопедических изданий была закрыта, а подготовленные материалы арестованы. Масштабный региональный проект научно-справочного издания был забыт. Составленные очерки и наработки к статьям изымались органами НКВД в качестве следственных документов. Ценный крымоведческий проект 1930-х гг. так и остался нереализованным. ; Based on the little-known archival corps of the sources restored the story of a repressed editionmultivolume "Crimean Soviet encyclopedia», which was later decided to call "A complete description of the Crimea". Given the experience of creating regional encyclopedias in different regions of the USSR, the Crimean party official B. S. Olhoviy tried to implement a similar project in relation to the Crimea. Work on the preparation of the publication was headed by the greatest scientist learning Crimea of the era N. L. Ernst. The project Crimean version of the encyclopedia was developed authoritative bibliographer V. V. Simonovskiy. To the compilation of a glossary and writing articles for "Soviet encyclopedia of Crimea" were attracted scientists and museum professionals not only from the Crimea but from Moscow and Leningrad. The plan of work on the creation of the encyclopedia included the organisation of the examination for the certification of archaeological sites of the peninsula, the description of archival holdings relating to the Crimea, from the archives of Simferopol, Moscow, Leningrad and Odessa. Restored the composition of the editorial departments of the encyclopedia and the author. Describes the fate of the handwritten version of the alleged multivolume book. Describes the participate of the Leningrad specialists of archeographic in the preparation of the "History of the peoples of the Crimea". Are the documents identified by the author in the archive fund of Historical and archaeological Institute of the Academy of Sciences of the USSR, which functioned in the 1931-1936. Preparation of a guide came in mass political repressions on the peninsula. Prepared by "enemies of the people" research materials had no right out. After the arrest of B. S. Olhoviy edition encyclopedias was closed, and the prepared materials are arrested. Large-scale regional project scientific reference publications was forgotten. Composed of essays and developments to the articles seized by the NKVD as the investigative documents. Valuable project for the study of Crimea thirties remained unfulfilled.

The South of the old Russia, especially the Ukraine,
has for generations been known as a granary.
This statement is based on one hand on
reports about the earth's fertility, and on the
other hand on formerly important exports of cereals;
what is mostly neglected in corresponding
discussions is the cereal economy's dependence
on the natural conditions and their
changeability.
Despite unfavourable economic circumstances
as a whole, Russia still exported 10.6 million
tons of cereals in 1904, for example. Since
then, economic conditions have changed several
times and there has been a clear increase in
population. During the past decades, the cereal
production of the Ukraine was sometimes nota
in a position to meet the existing need.
Owing to the natural geography of the Ukraine,
the largest part of the agriculturally useful
areas are situated within the natural vegetation
zones of the forested steppe and of the prairie
as well as in the region of continental and warmtemperate
climate. This means that black earths
and forest soils exist in large parts of the country,
but at the same time, two thirds of the
country surface receives too little precipitation
and too much heat. Owing to the associated
winter and summer conditions, several million
hectares of winter wheat are year by year threatened
both by freezing and by drought.
Winter wheat has for a long time been the
most cultivated crop plant. Its share is especially
high in the Oblast Odessa district and in the
north-south strip extending from Kharkov to the
mouth of the Dnieper river and to the Azov Sea.
In respect of area share, winter wheat is followed
by spring barley, maïze, pulses and oats;
their regional distribution is shown in table 2.
The economic repurcussions following the
seperation of the Ukraine from the Soviet Union
in 1990/91 have remained moderate for cereal
production. More important are the consequences
resulting from inappropriate agricultural
development over the preceding 20 years. Since
in 1995, after half a century of directive agriculture
in State farms and agricultural cooperatives,
privatisation is still in the very first phases,
new steps are only taken very hesitantly and
the forces of the market economy are only slowly
taking effect, directives on economic management
are still necessary. But in addition to this,
a new purchase price mechanism is being linked
with the appeal to adapt the regional crop
planning structures to the natural conditions and
to the human need and the need of animals. A
tax-in-kind was introduced by the State in order
to ensure an approximately evenly distributed
basic supply to the population. In order to avoid
continuing large harvest losses, efforts are being
taken to renew and to complete grain storage
and milling capacities as well as to improve the
trafic connections of the villages and public transport.
Of continuing importance is foreplanning
in arable farming since the previous predatory
exploitation of the soil, i.e. discontinuance of
crop rotation, incorrect cultivation, inappropriate
irrigation, erosion-causing soil management weakened
agriculture. Ukraine can again become a
granary in the real sense of the word. To achieve
this objective, agronomy and economy must
once again be meaningfully linked and the farmer
must once again play an active role.

The article covers the traditional, annual event of the Department of Civil Procedure of the National University "Odessa Law Academy" Week of Civil Procedure ". The purpose, tasks, and also urgency of the carried-out actions, each separately and as a whole of Week of civil process are analyzed. As part of the promotion of the latest legislative news and analysis of forecasting the introduction of mediation as a pre-trial method of resolving civil disputes, the department held a round table on alternative dispute resolution, where participants touched not only on mediation but also other alternatives to protect civil rights. The article provides a brief analysis of the reports of distinguished guest speakers, practicing judges and lawyers on mediation, dispute resolution with the participation of a judge, etc. A summary of the content of master classes of associate professors of the department on topical and useful topics devoted to the practice of the European Court of Human Rights and a comparative analysis of the choice of future profession by students. The purpose and main conclusions of the speakers, the order of discussion and the results of the event are highlighted separately. In order to increase students' attention to the problems of civil procedure, students were given the opportunity to take part in master classes of leading practitioners and take part in scientific and creative activities. The competition of scientific works became a scientific event for students, the content and the order of carrying out of such action are briefly stated in work. The creative event was "Civil Procedure Week as a student performance". The article outlines the procedure for holding the event "Civil Procedure Week as a student performance" as a place for creative expression of students' vision of the problems of justice, civil law and process. The results of the event "Creative view of the civil process as a student performance" and the whole Week of the Civil Process are analyzed. ; У статті проведене висвітлення традиційного, щорічного заходу кафедри цивільного процесу Національного Університету «Одеська юридична академія «Тиждень цивільного процесу». Проаналізовано мета, завдання, а, також актуальність проведених заходів, кожного окремо та в цілому Тижня цивільного процесу. В рамках популяризації останніх законодавчих новин та аналізу прогнозування введення медіації, як досудового способу врегулювання цивільних спорів, кафедрою був проведений Круглий стіл з питань альтернативних засобів врегулювання спору, де учасники торкалися питань не тільки медіації, а й інших способів альтернативних судовим захистити порушене цивільне право. В статті надається стислий аналіз доповідей шановних гостей-спікерів, практикуючих суддів та правників з питань медіації, врегулювання спору за участю судді тощо. Наводиться стислий виклад змісту майстер-класів доцентів кафедри за актуальними та корисними темами, що були присвячені практиці ЄСПЛ та порівняльному аналізу обранню майбутньої професії студентами. Висвітлено окремо мета та основні висновки спікерів, порядок обговорення та результати проведення. За для підвищення уваги студентів до проблем цивільного процесу студентам була надана можливість прийняти участь у майстер-класах провідних практиків та прийняти участь у наукових та творчих заходів. Науковим заходом для студентів став Конкурс наукових робіт, в роботі стисло викладається зміст та порядок проведення такого заходу. Творчим заходом став «Тиждень цивільного процесу, як студентський перформанс». В статті окреслено порядок проведення заходу «Тиждень цивільного процесу, як студентський перформанс», як місце для творчого виразу студентами свого бачення проблем судочинства, цивільного права та процесу. Проаналізовано результати проведення заходу «Творчий погляд на цивільний процес, як студентський перформанс» та всього Тижня Цивільного процесу.

The article highlights the extra-political policies of the hybrid-combined warfare of the Russian Socialist Federative Soviet Republic against the Ukrainian State during the government of Hetman Pavlo Skoropadsky (April–December 1918). The anti-Ukrainian activities conducted by the Council of People's Commissars of the RSFSR, the ruling Russian Communist Party (Bolsheviks), and its allied Russian parties of left and right socialist-revolutionaries and anarchists are studied. In particluar, these activities include the efforts of Soviet Russia to undermine the sociopolitical situation in Ukraine, the organization and provision of armed and financial assistance to anti-governmental insurgent units and battalions, the participation and direction of insurgent movements, the organization of large-scale strikes and sabotage through its agencies, as well as the organization of rallies and the underground network of revolutionary committees, etc. The secret aspects of the subversive anti-Ukrainian activity of Bolshevik diplomats in Ukraine, namely the Soviet consulate in Odessa, and their involvement in promoting anti-hetman movement and the respective awareness of German diplomatic factors in the Ukrainian State are exposed.Particular attention is paid to the Soviet-Bolshevist policy of creating in Ukraine secret military units of the underground socialist terrorist army, as well as to the facts of not only promoting and sponsoring the mass insurgent-terrorist movement by the Soviet Russian government but also those of individual terroristic acts against Ukrainian statesmen, directly organized and managed by the Council of People's Commissars of RSFSR and leaders of Russian Bolsheviks and Left Socialist Revolutionaries. Those included several assassination attempts on Hetman Pavlo Skoropadsky. The article points out the awareness of the Ukrainian security services (MIA Intelligence Department, MIA State Guard Department, Hetman's Personal Staff) of the structure, system of network activity, subversion and assassination attempts on the Hetman of the Ukrainian State by the Soviet All-Russian Extraordinary Commission (VCHK).The article covers the preparation of the armed invasion of Ukraine by the Soviet-Bolshevik troops and records the beginning of military aggression of the Russian Red Army against the independent Ukrainian State in the autumn of 1918. ; У статті висвітлюється позалаштункова політика гібридно-комбінованої війни Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки проти Української Держави протягом гетьманування Павла Скоропадського (квітень–грудень 1918 р.). Досліджується антиукраїнська діяльність Ради народних комісарів РСФРР, правлячої Російської комуністичної партії (більшовиків) та союзних їй російських партій лівих і правих соціалістів-революціонерів та анархістів.Зокрема, йдеться про зусилля радянської Росії щодо підриву соціально-політичного становища в Україні, організацію та збройну і фінансову допомогу антиурядовим повстанським загонам і ватагам, участь і спрямування повстанського руху в організації масштабних страйків і саботажів через свою агентуру, а також в облаштуванні схронів зі зброєю та підпільної мережі революційних комітетів тощо. Викрито таємні аспекти підривної антиукраїнської діяльності більшовицької дипломатії в Україні, зокрема радянського консульства в Одесі, і її участь у сприянні антигетьманському рухові та про обізнаність у цьому німецьких дипломатичних чинників в Українській Державі.Окрему увагу приділено радянсько-більшовицькій політиці щодо створення в Україні таємних бойових загонів підпільної соціалістичної терористичної армії, а також фактам не лише сприяння та спонсорування радянським урядом Росії масового повстансько-терористичного руху, а й безпосередній організації та кермуванню Радою народних комісарів РСФРР та проводу партій російських більшовиків і лівих есерів актів індивідуального терору проти державних діячів України, зокрема спробі влаштування кількох замахів на життя гетьмана Павла Скоропадського. Вказано на обізнаність українських служб безпеки (Освідомчого відділу МВС, департаменту Державної Варти МВС, Осібного відділу Власного Штабу гетьмана) про структуру, систему мережевої діяльності, підривну роботу й організацію замахів на гетьмана Української Держави з боку радянської Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК).Висвітлено підготовку збройного вторгнення радянсько-більшовицьких військ в Україну й зафіксовано факт початку військової агресії російської Червоної Армії проти незалежної Української Держави восени 1918 р.

The article highlights the extra-political policies of the hybrid-combined warfare of the Russian Socialist Federative Soviet Republic against the Ukrainian State during the government of Hetman Pavlo Skoropadsky (April–December 1918). The anti-Ukrainian activities conducted by the Council of People's Commissars of the RSFSR, the ruling Russian Communist Party (Bolsheviks), and its allied Russian parties of left and right socialist-revolutionaries and anarchists are studied. In particluar, these activities include the efforts of Soviet Russia to undermine the sociopolitical situation in Ukraine, the organization and provision of armed and financial assistance to anti-governmental insurgent units and battalions, the participation and direction of insurgent movements, the organization of large-scale strikes and sabotage through its agencies, as well as the organization of rallies and the underground network of revolutionary committees, etc. The secret aspects of the subversive anti-Ukrainian activity of Bolshevik diplomats in Ukraine, namely the Soviet consulate in Odessa, and their involvement in promoting anti-hetman movement and the respective awareness of German diplomatic factors in the Ukrainian State are exposed.Particular attention is paid to the Soviet-Bolshevist policy of creating in Ukraine secret military units of the underground socialist terrorist army, as well as to the facts of not only promoting and sponsoring the mass insurgent-terrorist movement by the Soviet Russian government but also those of individual terroristic acts against Ukrainian statesmen, directly organized and managed by the Council of People's Commissars of RSFSR and leaders of Russian Bolsheviks and Left Socialist Revolutionaries. Those included several assassination attempts on Hetman Pavlo Skoropadsky. The article points out the awareness of the Ukrainian security services (MIA Intelligence Department, MIA State Guard Department, Hetman's Personal Staff) of the structure, system of network activity, subversion and assassination attempts on the Hetman of the Ukrainian State by the Soviet All-Russian Extraordinary Commission (VCHK).The article covers the preparation of the armed invasion of Ukraine by the Soviet-Bolshevik troops and records the beginning of military aggression of the Russian Red Army against the independent Ukrainian State in the autumn of 1918. ; У статті висвітлюється позалаштункова політика гібридно-комбінованої війни Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки проти Української Держави протягом гетьманування Павла Скоропадського (квітень–грудень 1918 р.). Досліджується антиукраїнська діяльність Ради народних комісарів РСФРР, правлячої Російської комуністичної партії (більшовиків) та союзних їй російських партій лівих і правих соціалістів-революціонерів та анархістів.Зокрема, йдеться про зусилля радянської Росії щодо підриву соціально-політичного становища в Україні, організацію та збройну і фінансову допомогу антиурядовим повстанським загонам і ватагам, участь і спрямування повстанського руху в організації масштабних страйків і саботажів через свою агентуру, а також в облаштуванні схронів зі зброєю та підпільної мережі революційних комітетів тощо. Викрито таємні аспекти підривної антиукраїнської діяльності більшовицької дипломатії в Україні, зокрема радянського консульства в Одесі, і її участь у сприянні антигетьманському рухові та про обізнаність у цьому німецьких дипломатичних чинників в Українській Державі.Окрему увагу приділено радянсько-більшовицькій політиці щодо створення в Україні таємних бойових загонів підпільної соціалістичної терористичної армії, а також фактам не лише сприяння та спонсорування радянським урядом Росії масового повстансько-терористичного руху, а й безпосередній організації та кермуванню Радою народних комісарів РСФРР та проводу партій російських більшовиків і лівих есерів актів індивідуального терору проти державних діячів України, зокрема спробі влаштування кількох замахів на життя гетьмана Павла Скоропадського. Вказано на обізнаність українських служб безпеки (Освідомчого відділу МВС, департаменту Державної Варти МВС, Осібного відділу Власного Штабу гетьмана) про структуру, систему мережевої діяльності, підривну роботу й організацію замахів на гетьмана Української Держави з боку радянської Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК).Висвітлено підготовку збройного вторгнення радянсько-більшовицьких військ в Україну й зафіксовано факт початку військової агресії російської Червоної Армії проти незалежної Української Держави восени 1918 р.

The article highlights the extra-political policies of the hybrid-combined warfare of the Russian Socialist Federative Soviet Republic against the Ukrainian State during the government of Hetman Pavlo Skoropadsky (April–December 1918). The anti-Ukrainian activities conducted by the Council of People's Commissars of the RSFSR, the ruling Russian Communist Party (Bolsheviks), and its allied Russian parties of left and right socialist-revolutionaries and anarchists are studied. In particluar, these activities include the efforts of Soviet Russia to undermine the sociopolitical situation in Ukraine, the organization and provision of armed and financial assistance to anti-governmental insurgent units and battalions, the participation and direction of insurgent movements, the organization of large-scale strikes and sabotage through its agencies, as well as the organization of rallies and the underground network of revolutionary committees, etc. The secret aspects of the subversive anti-Ukrainian activity of Bolshevik diplomats in Ukraine, namely the Soviet consulate in Odessa, and their involvement in promoting anti-hetman movement and the respective awareness of German diplomatic factors in the Ukrainian State are exposed.Particular attention is paid to the Soviet-Bolshevist policy of creating in Ukraine secret military units of the underground socialist terrorist army, as well as to the facts of not only promoting and sponsoring the mass insurgent-terrorist movement by the Soviet Russian government but also those of individual terroristic acts against Ukrainian statesmen, directly organized and managed by the Council of People's Commissars of RSFSR and leaders of Russian Bolsheviks and Left Socialist Revolutionaries. Those included several assassination attempts on Hetman Pavlo Skoropadsky. The article points out the awareness of the Ukrainian security services (MIA Intelligence Department, MIA State Guard Department, Hetman's Personal Staff) of the structure, system of network activity, subversion and assassination attempts on the Hetman of the Ukrainian State by the Soviet All-Russian Extraordinary Commission (VCHK).The article covers the preparation of the armed invasion of Ukraine by the Soviet-Bolshevik troops and records the beginning of military aggression of the Russian Red Army against the independent Ukrainian State in the autumn of 1918. ; У статті висвітлюється позалаштункова політика гібридно-комбінованої війни Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки проти Української Держави протягом гетьманування Павла Скоропадського (квітень–грудень 1918 р.). Досліджується антиукраїнська діяльність Ради народних комісарів РСФРР, правлячої Російської комуністичної партії (більшовиків) та союзних їй російських партій лівих і правих соціалістів-революціонерів та анархістів.Зокрема, йдеться про зусилля радянської Росії щодо підриву соціально-політичного становища в Україні, організацію та збройну і фінансову допомогу антиурядовим повстанським загонам і ватагам, участь і спрямування повстанського руху в організації масштабних страйків і саботажів через свою агентуру, а також в облаштуванні схронів зі зброєю та підпільної мережі революційних комітетів тощо. Викрито таємні аспекти підривної антиукраїнської діяльності більшовицької дипломатії в Україні, зокрема радянського консульства в Одесі, і її участь у сприянні антигетьманському рухові та про обізнаність у цьому німецьких дипломатичних чинників в Українській Державі.Окрему увагу приділено радянсько-більшовицькій політиці щодо створення в Україні таємних бойових загонів підпільної соціалістичної терористичної армії, а також фактам не лише сприяння та спонсорування радянським урядом Росії масового повстансько-терористичного руху, а й безпосередній організації та кермуванню Радою народних комісарів РСФРР та проводу партій російських більшовиків і лівих есерів актів індивідуального терору проти державних діячів України, зокрема спробі влаштування кількох замахів на життя гетьмана Павла Скоропадського. Вказано на обізнаність українських служб безпеки (Освідомчого відділу МВС, департаменту Державної Варти МВС, Осібного відділу Власного Штабу гетьмана) про структуру, систему мережевої діяльності, підривну роботу й організацію замахів на гетьмана Української Держави з боку радянської Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК).Висвітлено підготовку збройного вторгнення радянсько-більшовицьких військ в Україну й зафіксовано факт початку військової агресії російської Червоної Армії проти незалежної Української Держави восени 1918 р.

The article highlights the extra-political policies of the hybrid-combined warfare of the Russian Socialist Federative Soviet Republic against the Ukrainian State during the government of Hetman Pavlo Skoropadsky (April–December 1918). The anti-Ukrainian activities conducted by the Council of People's Commissars of the RSFSR, the ruling Russian Communist Party (Bolsheviks), and its allied Russian parties of left and right socialist-revolutionaries and anarchists are studied. In particluar, these activities include the efforts of Soviet Russia to undermine the sociopolitical situation in Ukraine, the organization and provision of armed and financial assistance to anti-governmental insurgent units and battalions, the participation and direction of insurgent movements, the organization of large-scale strikes and sabotage through its agencies, as well as the organization of rallies and the underground network of revolutionary committees, etc. The secret aspects of the subversive anti-Ukrainian activity of Bolshevik diplomats in Ukraine, namely the Soviet consulate in Odessa, and their involvement in promoting anti-hetman movement and the respective awareness of German diplomatic factors in the Ukrainian State are exposed.Particular attention is paid to the Soviet-Bolshevist policy of creating in Ukraine secret military units of the underground socialist terrorist army, as well as to the facts of not only promoting and sponsoring the mass insurgent-terrorist movement by the Soviet Russian government but also those of individual terroristic acts against Ukrainian statesmen, directly organized and managed by the Council of People's Commissars of RSFSR and leaders of Russian Bolsheviks and Left Socialist Revolutionaries. Those included several assassination attempts on Hetman Pavlo Skoropadsky. The article points out the awareness of the Ukrainian security services (MIA Intelligence Department, MIA State Guard Department, Hetman's Personal Staff) of the structure, system of network activity, subversion and assassination attempts on the Hetman of the Ukrainian State by the Soviet All-Russian Extraordinary Commission (VCHK).The article covers the preparation of the armed invasion of Ukraine by the Soviet-Bolshevik troops and records the beginning of military aggression of the Russian Red Army against the independent Ukrainian State in the autumn of 1918. ; У статті висвітлюється позалаштункова політика гібридно-комбінованої війни Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки проти Української Держави протягом гетьманування Павла Скоропадського (квітень–грудень 1918 р.). Досліджується антиукраїнська діяльність Ради народних комісарів РСФРР, правлячої Російської комуністичної партії (більшовиків) та союзних їй російських партій лівих і правих соціалістів-революціонерів та анархістів.Зокрема, йдеться про зусилля радянської Росії щодо підриву соціально-політичного становища в Україні, організацію та збройну і фінансову допомогу антиурядовим повстанським загонам і ватагам, участь і спрямування повстанського руху в організації масштабних страйків і саботажів через свою агентуру, а також в облаштуванні схронів зі зброєю та підпільної мережі революційних комітетів тощо. Викрито таємні аспекти підривної антиукраїнської діяльності більшовицької дипломатії в Україні, зокрема радянського консульства в Одесі, і її участь у сприянні антигетьманському рухові та про обізнаність у цьому німецьких дипломатичних чинників в Українській Державі.Окрему увагу приділено радянсько-більшовицькій політиці щодо створення в Україні таємних бойових загонів підпільної соціалістичної терористичної армії, а також фактам не лише сприяння та спонсорування радянським урядом Росії масового повстансько-терористичного руху, а й безпосередній організації та кермуванню Радою народних комісарів РСФРР та проводу партій російських більшовиків і лівих есерів актів індивідуального терору проти державних діячів України, зокрема спробі влаштування кількох замахів на життя гетьмана Павла Скоропадського. Вказано на обізнаність українських служб безпеки (Освідомчого відділу МВС, департаменту Державної Варти МВС, Осібного відділу Власного Штабу гетьмана) про структуру, систему мережевої діяльності, підривну роботу й організацію замахів на гетьмана Української Держави з боку радянської Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК).Висвітлено підготовку збройного вторгнення радянсько-більшовицьких військ в Україну й зафіксовано факт початку військової агресії російської Червоної Армії проти незалежної Української Держави восени 1918 р.

The purpose of this article is to study the phenomenon of celebrating the pedagogical congresses held in southern Ukraine (actually Odesa school district) in the second half of the XIX – early XX century, highlight the historical and methodological issues in the this congresses. Published sources are predominantly published in editions of congresses. Information of interest to us is mainly contained in the sources of the reports - the reports and reports of the companies. Narrative sources, publication of analytical articles about societies in the time magazines and newspapers are an essential addition.Thesis. The main idea of this article is that in the historical and methodological questions did not belong to the leading subjects of occupations of the pedagogical congresses participants on the territory of Southern Ukraine, only after linguistic and natural. This events gave rich material to theorists of pedagogy and officials for further meetings in the Central administrative bodies, the nomination of further reform initiatives. Similar actions for the exchange of views and development of long-term plans were distributed to almost all professional groups. Congresses were a significant factor in the formation of civil society in the Russian Empire and, in particular, in the Dnieper and black sea parts of Ukraine, which were at that time part of this state, significantly increasing its potential.The considerable body of literature dedicated to administration of the educational congresses in the Russian Empire and on the territory of Ukraine.However, historians of education only very casually mentioned the considerations for the development of historical education, which was one of the many issues discussed by the participants of the congresses. The purpose of this article is to highlight the historical and methodological issues in the pedagogical congresses held in southern Ukraine (actually Odessa school district) in the second half of the XIX – early XX century. The sources of our research are mainly Assembly materials – reports, protocols, proceedings of congresses. We also rely on press reports.At the same time, it cannot be said that these issues are ignored. The work of the congresses was revived by the participation of professors in their work. This indicates a close relationship between all levels of education in the educational system of the Russian Empire, which is confirmed by many other data. The merit of the participants of the congresses is the emphasis on the need to ensure interdisciplinary connections, visibility, dissemination of the excursion method. The documents show the existence of both trends towards the democratization of education and the preservation of conservative approaches. If within the first approach the independent work of students, the formulation of their own conclusions were encouraged, as within the second, which should be recognized throughout the period of dominance, the teacher was considered as a carrier of truth and a set of facts that he should broadcast to students. In the context of methodological issues there were discussions of purely historical aspects, historical assessments, a set of outstanding dates and figures, about which the teacher had to tell for a limited time. The materials of the congresses held in the South Ukraine cities testify to the natural desire of some people to take into account local peculiarities and opportunities. All the issues that were discussed by the participants of the congresses are still relevant. The rich historical experience can be quite useful during the solution of modern pedagogical problems and formulation of new perspective problems. ; Метою нашої статті є висвітлення історико-методичної проблематики у роботі педагогічних з'їздів, що відбулися на території Південної України (Одеської навчальної округи) у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Зроблено висновок, що заслугою учасників з'їздів є наголос на необхідності забезпечення міждисциплінарних зв'язків, наочності, поширенні екскурсійного методу. Документи свідчать про існування як тенденцій до демократизації освіти, так і збереження консервативних підходів.

The purpose of this article is to study the phenomenon of celebrating the pedagogical congresses held in southern Ukraine (actually Odesa school district) in the second half of the XIX – early XX century, highlight the historical and methodological issues in the this congresses. Published sources are predominantly published in editions of congresses. Information of interest to us is mainly contained in the sources of the reports - the reports and reports of the companies. Narrative sources, publication of analytical articles about societies in the time magazines and newspapers are an essential addition.Thesis. The main idea of this article is that in the historical and methodological questions did not belong to the leading subjects of occupations of the pedagogical congresses participants on the territory of Southern Ukraine, only after linguistic and natural. This events gave rich material to theorists of pedagogy and officials for further meetings in the Central administrative bodies, the nomination of further reform initiatives. Similar actions for the exchange of views and development of long-term plans were distributed to almost all professional groups. Congresses were a significant factor in the formation of civil society in the Russian Empire and, in particular, in the Dnieper and black sea parts of Ukraine, which were at that time part of this state, significantly increasing its potential.The considerable body of literature dedicated to administration of the educational congresses in the Russian Empire and on the territory of Ukraine.However, historians of education only very casually mentioned the considerations for the development of historical education, which was one of the many issues discussed by the participants of the congresses. The purpose of this article is to highlight the historical and methodological issues in the pedagogical congresses held in southern Ukraine (actually Odessa school district) in the second half of the XIX – early XX century. The sources of our research are mainly Assembly materials – reports, protocols, proceedings of congresses. We also rely on press reports.At the same time, it cannot be said that these issues are ignored. The work of the congresses was revived by the participation of professors in their work. This indicates a close relationship between all levels of education in the educational system of the Russian Empire, which is confirmed by many other data. The merit of the participants of the congresses is the emphasis on the need to ensure interdisciplinary connections, visibility, dissemination of the excursion method. The documents show the existence of both trends towards the democratization of education and the preservation of conservative approaches. If within the first approach the independent work of students, the formulation of their own conclusions were encouraged, as within the second, which should be recognized throughout the period of dominance, the teacher was considered as a carrier of truth and a set of facts that he should broadcast to students. In the context of methodological issues there were discussions of purely historical aspects, historical assessments, a set of outstanding dates and figures, about which the teacher had to tell for a limited time. The materials of the congresses held in the South Ukraine cities testify to the natural desire of some people to take into account local peculiarities and opportunities. All the issues that were discussed by the participants of the congresses are still relevant. The rich historical experience can be quite useful during the solution of modern pedagogical problems and formulation of new perspective problems. ; Метою нашої статті є висвітлення історико-методичної проблематики у роботі педагогічних з'їздів, що відбулися на території Південної України (Одеської навчальної округи) у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Зроблено висновок, що заслугою учасників з'їздів є наголос на необхідності забезпечення міждисциплінарних зв'язків, наочності, поширенні екскурсійного методу. Документи свідчать про існування як тенденцій до демократизації освіти, так і збереження консервативних підходів.

Актуальність обраної теми дослідження обумовлена збереженням та збагаченням національної культури українського народу й вдосконаленням національної системи виховання. Одним із шляхів розв'язання вказаного завдання є висвітлення вітчизняних традицій минулого і творче використання їхнього значного пізнавально-виховного потенціалу, зокрема вивчення досвіду регіональних товариств культурно-громадської організації «Просвіта». Метою даної розвідки було висвітлення історіографії діяльності вищезазначених товариств. У статті розглянуто і систематизовано відомості про діяльність регіональних товариств громадської організації «Просвіта» у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. на півдні України. На основі історико-аналітичного методу та теоретичного аналізу виявлено спільні та відмінні форми роботи просвітницьких товариств з громадськістю. З'ясовано, що першочерговим завданням регіональних «Просвіт» було сприяння освіті українського народу в культурному, національному, політичному та соціально-економічному напрямах. Виявлено, що на півдні України наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. культурно-просвітницька робота проводилася різними товариствами, які згодом були реорганізовані в «Просвіти». З'ясовано, що Маніфест 17 жовтня 1905 р. надав можливості прогресивній інтелігенції займатися розвоєм національної культури в товариствах «Просвіта» на офіційній основі. Кожне товариство мало свій статут, в якому було прописано мету та форми діяльності. Головними напрямами діяльності «Просвіт» були культурний і просвітницький розвиток українського народу. ; The urgency of the chosen topic of research is due to the preservation and enrichment of the national culture of the Ukrainian people and the improvement of the national system of education. One of the ways of solving this task is to highlight the national traditions of the past and to use the creative potential of their significant cognitive and educational potential, in particular, to study the experience of regional associations of the cultural and public organization «Prosvita». The purpose of this article was to highlight the historiography of the activities of the above-mentioned societies. The article discusses and systematizes information about the activities of regional societies of the «Prosvita» public organization in the late nineteenth and early twentieth centuries in the south of Ukraine. Сommon and distinct forms of educational societies public work are revealed on the basis of historical-analytical method and theoretical analysis. It was clarified that the primary task of the regional «Prosvita's» was to promote education of the Ukrainian people in the cultural, national, political and socio-economic directions.It was found that in the south of Ukraine at the end of the nineteenth and early twentieth centuries cultural and educational work was carried out by various societies, which were subsequently reorganized into «Prosvita's». It was found out that the Manifest of October 17, 1905 provided the opportunity for the progressive intelligentsia to engage in the development of national culture in the «Prosvita» societies on an official basis. Each society had its own charter, in which the purpose and forms of activity were specified. It was determined that the traditional forms of «Prosvita» founder – the Galician Society (creation of departments, libraries, reading rooms, printing Ukrainian writers works, brochures, school textbooks, newspapers, educational activities of intelligentsia) in various regions expanded by other types of activities of the «Prosvita» units, namely, Odessa «Prosvita» – organization of book trade, establishment of schools, gardens, educational and charity institutions; Katerynoslavsk fellowship – division of activity into four sections: (a) dramatic (organization of performances), b) vocal-musical (organization of choirs and public events – concerts, parties); c) literary – printing of Ukrainian popular scientific books and newspapers, organization of book exhibitions to popularize spreading of educational publications); d) library – organization of libraries work for popularization of Ukrainian books); Kherson Society – organization of educational courses and public lectures; Mykolayiv Society – printing of Ukrainian periodicals; creation of book collections, museums, bookshops, labor offices, educational and charity institutions, scholarships, schools. Despite the differences in the forms of work, the main «Prosvitas» activity areas were cultural and educational development of the Ukrainian people.

In the second half of the 19th century, Russia made its presence felt in economic and cultural areas in the Ottoman Middle East. For example, there were 70 Russian schools in Beirut and its vicinity. There were Russian representatives in Beirut Trade Court, too. Russian ships carried 45.112 tons of load from Beirut ports (1894). Ships setting sail from Odessa sailed to the ports of Istanbul, Izmir, Thessaloniki, Chios, Rhodes, Sidon, Sur, Acre, Haifa, Jaffa, Tripoli, Beirut, Alexandria. After the opening of the Suez Canal (1869), we see that Russian ships passed to Persian Gulf and even Vladivostok (records dated 1884, 1893). The Russian ship running to Isle of Aynaroz (Thessaloniki) carried goods and passengers to the Russian monastery there. There were also Russian ships carrying Caucasian immigrants to the Eastern Mediterranean ports. The Ottoman central administration and the Russian consuls in the Ottoman port cities monitored problems related to this marine transportation. Although political problems existed and even war periods were lived between the Ottoman State and the Russian Tsardom in this period, it is observed that ethical ruled were obeyed in marine transportation. In 1882, Vasil Bulkof, the captain of the Russian ship called Azof, was given a decoration "on the grounds that he helped an Ottoman ship having lost its way due to fog". Medals were given to "those rescuing the pilgrims from Bukhara in the Russian ship having come into collision with the Mecca ship in the Bosphorus between the Rumelian Fortress and the Anatolia Fortress" (1906). The Russian flagship drifting in Black Sea to the Ottoman shores was given food aid with the permission of the administration (1894). According to the list existing in the Ottoman archives, it is eye-catching that together with various food stuff, 9 barleys of beer, 24 big bottles of champagne and 80 bottles of Bordeaux wine were given to the mentioned ship. In this study of ours, we will get benefited from Ottoman Provincial Salnames, Ottoman archive documents and relevant literature. We will try to clarify the ports which "Russian ships" stopped by, the amounts of cargo they carried and the dimensions of this marine transportation. ; 19. Yüzyılın ikinci yarısında Rusya, Osmanlı Ortadoğusu'nda iktisadi ve kültürel alanlarda varlık gösteriyordu. Örneğin, Beyrut ve civarında 70 Rus okulu bulunuyordu. Beyrut Ticaret Mahkemesi'nde Rus temsilciler de vardı. Rus gemileri Beyrut limanlarından 45.112 ton yük taşımışlardı.(1894) Odessa'dan denize açılan vapurlar İstanbul, İzmir, Selanik, Sakız, Rodos, Sayda, Sur, Akka, Hayfa, Yafa, Trablus, Beyrut, İskenderiye limanlarına sefer yapıyorlardı. Süveyş Kanalı'nın açılmasından sonra (1869) Rus vapurlarının Basra'ya hatta Vladivostok'a geçtiklerini görmekteyiz. (1884, 1893 tarihli kayıtlar) Aynaroz adasına (Selanik) işlemekte olan Rusya vapuru buradaki Rus manastırına eşya ve yolcu taşıyordu. Doğu Akdeniz limanlarına Kafkas göçmeni taşıyan Rus vapurları da vardı. Osmanlı merkezi yönetimi ve Osmanlı liman kentlerinde bulunan Rus konsolosları bu deniz ulaşımına ilişkin sorunları izlemekteydiler. Bu dönemde Osmanlı Devleti ile Rus Çarlığı arasında siyasal sorunlar olmasına, hatta savaş dönemleri yaşanmasına karşın, deniz taşımacılığında etik kurallara uyulduğu görülüyor. 1882 yılında "Azof adlı Rusya vapuru kaptanı Vasil Bulkof'a sisten yolunu şaşıran Osmanlı gemisine yardımcı olmasından dolayı" nişan verilmişti. "İstanbul boğazında Rumeli ve Anadolu hisarları arasında Mekke vapuru ile çarpışan Rusya vapurundaki Buhara hacılarını kurtaranlara" madalya verilmişti.(1906) Karadeniz'de Osmanlı sahillerine sürüklenen Rus Amiral gemisine yönetimin izniyle gıda yardımı yapılmıştı.(1894) Osmanlı arşivindeki mevcut listeye göre çeşitli gıda malzemesi ile birlikte 9 Fıçı arpa suyu (bira), 24 büyük şişe şampanya ve 80 şişe Bordeux şarabı dikkati çeker. Bu araştırmamızda Osmanlı vilayet salnamelerinden ve Osmanlı arşivi belgelerinden ve ilgili literatürden yararlanacağız. "Rus vapurları"nın uğradığı limanları, taşıdıkları yük miktarını ve bu deniz taşımacılığının boyutlarını aydınlatmaya çalışacağız.

The current crisis of public passenger transport in the world and in Ukraine in particular, caused primarily by uncontrolled motorization that impairs the capacity of city transport network. In addition to uncontrolled motorization a question of imperfect ion of the legal framework, regulating passenger services (which primarily concerns the former socialist bloc) needs a special attention. Aim: The aim of the study is to analyze the current state of passenger transportation by routes of general use and sho rtcomings of the existing legislative framework which should ensure efficient and safe operation of public passenger transport as well as guidance for the solution of the city tra nsport system problems. Materials and Methods: This paper analyzes the short comings of the existing legislative framework for the organization of public passenger transport. For the analysis in the article the transport system of Odessa is taken. It is shown that the main problems of implement a- tion of existing laws and regulations that adversely affect to the efficiency of the city public transport are the lack of the concept and a comprehensive plan of public transport and road infrastructure in general, and unfulfilment by transportation organizers the key requirements for imp roving of transport services. Results: In the analysis of the current state of passenger transportation routes of general use and dis - advantages of the existing legislative framework the ways to solve problems of the transport system of the city have been pointing, namely: improving of branch legislation framework and methods of state administration for motor transport system traffic organization ; rational interaction between road transport sector and urban planning; operational organization of road constru ction and maximum preservation of the existing road network, and more. Particular attention should be paid to increasing of responsibility for violations of legisl ation on road transport, the resumption of regular checks on route network to detect illegal routs. ; Сучасна криза міського пасажирського транспорту в цілому у світі і в Україні зокрема викликана, насамперед, неконтрольованою автомобілізацією, що погі ршує пропускну здатність міської транспортної мережі. Крім неконтрольов а- ної автомобілізації особливої уваги потребує питання недосконалості нормативно - правової бази, регулюючої пасажирські перевезення, що насамперед стосується країн колишнього соціалістичн ого блоку. Мета: Метою дослідження є аналіз сучасного стану організації пасажирських перевезень маршрутами загального користування і недоліків існуючої законодавчої бази, що має забезпечувати ефек - тивну й безпечну роботу міського пасажирського транспорту, а також визначення шляхів розв'язання проблем транспортної системи міста. Матеріали і методи: Проведено аналіз недоліків існуючої законодавчої бази з організації роботи міського пасажирського транспорту. Аналіз проводився на базі транспортної системи м. О деси. Показано, що основними проблемами, які негативно впливають на реалізацію чинних законів і нормативних актів, а також на ефективність роботи громадського транспорту міста, є відсутність концепції й комплексного плану розвитку громадського транспорту й автодорожньої інфраструктури в цілому і невиконання організ а- тором перевезень основних вимог до організації транспортного обслуговування населення. Результати: В результаті аналізу сучас - ного стану організації пасажирських перевезень маршрутами загального користування і недоліків існуючої законодавчої бази визнач е- но шляхи розв'язання проблем транспортної системи міста, а саме: удосконалення галузевої правової бази і методів державного у пра в- ління автомобільним транспортом і системною організацією дорожнього руху, раціональна взаємодія дорожньо - транспортного комплексу і містобудівного планування, оперативна організація дорожнього будівництва і максимальне збереження існуючої дорожньої мережі тощо. Особливу увагу слід приділити підвищен ню відповідальності за порушення законодавства з автомобільного транспорту, поновленню регулярних рейдових перевірок на маршрутній мережі щодо виявлення нелегальних (незаконних) рейсів.