Suchergebnisse

У статті аналізується роль шкільної освіти у вихованні «радянської людини» в Україні у другій половині XX ст. На матеріалах Галузевого державного архіву СБУ, центральних державних архівів, інтерв'ю автора простежено задуми та втілення ідеологізації навчання і виховання у школах УРСР. Досліджено бінарні конструкції освітньої моделі: «родина − школа», «централізація − формалізм», «постулати – нігілізм», «дружба народів – русифікація». У контексті ідеологізації шкільної освіти вивчено роль політехнізації навчання, вивчення гуманітарних дисциплін (історія, література), використання російської мови у викладанні. Акцентується довготривалий вплив освіти на амбівалентність та роздвоєння свідомості, виховання людини середніх здібностей, вихолощування національного субстрату, прищеплення «окозамилювання», практики обходити правила. Встановлено опозиційний потенціал освіти, що виявив себе у період «перебудови». Дістала підтвердження теза про те, що скільки б людина не переконувалась у хибності шкільних постулатів, вона усе життя рахувалася з ними.

У статті, підготовленій на базі внутрішньомонастирських документів, а також спогадів сторонніх визначено вплив присутності немовлят і отроків (як серед святих, так і серед живих) на соціальні взаємодії між братією та відвідувачами Києво-Печерської Успенської лаври безпосередньо при шанованих святинях обителі в кінці XVIII – перших десятиліттях XX ст. Виявлено особливості взаємодій щодо мощей святих немовлят і отроків у Ближніх та Дальніх печерах. Охарактеризовано народні та внутрішньомонастирські звичаї, пов'язані з цими святинями. Виявлено спільні форми спілкування з жертводавцями, принципи розподілу дарів, а також різницю в задоволенні запитів богомольців зі спільними потребами. Простежено, наскільки діти-відвідувачі виділялися на етапі безпосереднього спілкування з братією при святинях серед загалу відвідувачів, передусім у печерах. Окреслено перспективи подальшого дослідження: поглиб­лене вивчення всіх етапів взаємодії між братією та організованими групами дітей, з родичами дітей-жертводавців, а також порівняння прикладу Лаври з іншими визначними центрами православного паломництва.

The article is devoted to the top issues of Polish educational policy. The emphasis has been made on the crucial role of analytical documents at the level of the report on intellectual capital for Ukraine. The importance of scientific substantiation of regularities of educational systems development, improvement of legislation, financing per one student is emphasized. The article notes that the quality of Polish education is highlighted as the main priority. There are two words used as a kind of epigraph: "Good school". This is a kind of modern Polish educational philosophy. The importance of information education and introduction of innovations has been proved. A special competition involves primary school teachers learning the basics of programming. The program "Digital Poland" can be concerned as a model for Ukraine as well. It is worth noting the constant monitoring of essential issues for society and effective response to challenges. It has been analyzed the instructive experience of establishing a council of children and youth at the Ministry of Education, which has been operating since 2016. The practice of distance learning, recommendations for school principals, teachers, students, parents, electronic textbooks (e-textbooks), lectures for each class are relevant materials to be learnt. In general the experience of Polish colleagues in working with children with special needs, the peculiarities of the development of psychological culture of parents have been summarized.The analytical materials on the four components of intellectual capital i.e. human capital, structural capital, social capital, reputational capital are particularly important for the development of the national educational system. The emphasis is made on the constant comparison of all achievements of the other countries, the personal approach where a person from birth to old age is the main issue, successfully selected top priorities. It is given an objective assessment of the situation in the country, as well as logical, reasoned prognostic assessment of necessary changes. The most important problems include the children's health, the availability of preschool education, quality education that develops competence, training of capable teachers. The author stated an ineffective family policy, threat of poverty for children, poor health, low percentage of children at preschools, insufficient innovation potential of educational institutions, poor quality of education, insufficient level of teacher training, low number of modern didactic methods, lack of help to equalize opportunities at schools, absence of cooperation between school and parents, few "personalized systems of education" at schools as the crucial problems that need to be quickly resolved. Among the specific recommendations of improving the situation it was called a number of key priorities i.e. comprehensive and effective family policy, improving the quality of education labour market needs, the activity of older people, the synergy of the world of science, business and culture, improving the quality of law, regular measurement of intellectual capital. ; Стаття присвячена актуальним питанням освітньої політики Польщі. Акцентовано увагу на значимості для України аналітичних документів рівня рапорту про інтелектуальний капітал. Підкреслена важливість наукового обґрунтування закономірностей розвитку освітніх систем, удосконалення законодавства, фінансування з розрахунку на одного учня. У статті зауважено, що як головний пріоритет виокремлено якість польської освіти. Як своєрідний епіграф використано два слова: "Добра школа". Це своєрідна філософія сучасної польської освіти. Доведено важливість інформаційної освіти, упровадження інновацій. Спеціальний конкурс передбачає вивчення учителями початкових шкіл основ програмування. Програма "Цифрова Польща" є прикладом для нашої країни. Заслуговує на увагу постійний моніторинг важливих для суспільства проблем і ефективна реакція на виклики. Повчальний досвід створення при Міністерстві освіти ради дітей і молоді, яка функціонує від 2016 р. Актуальною є практика дистанційного навчання, рекомендації для директорів шкіл, учителів, учнів, батьків, електронні підручники (е-підручники), лекції для кожного класу. Узагальнено досвід польських колег щодо роботи з дітьми з особливими потребами, особливості розвитку психологічної культури батьків.

The article is devoted to the top issues of Polish educational policy. The emphasis has been made on the crucial role of analytical documents at the level of the report on intellectual capital for Ukraine. The importance of scientific substantiation of regularities of educational systems development, improvement of legislation, financing per one student is emphasized. The article notes that the quality of Polish education is highlighted as the main priority. There are two words used as a kind of epigraph: "Good school". This is a kind of modern Polish educational philosophy. The importance of information education and introduction of innovations has been proved. A special competition involves primary school teachers learning the basics of programming. The program "Digital Poland" can be concerned as a model for Ukraine as well. It is worth noting the constant monitoring of essential issues for society and effective response to challenges. It has been analyzed the instructive experience of establishing a council of children and youth at the Ministry of Education, which has been operating since 2016. The practice of distance learning, recommendations for school principals, teachers, students, parents, electronic textbooks (e-textbooks), lectures for each class are relevant materials to be learnt. In general the experience of Polish colleagues in working with children with special needs, the peculiarities of the development of psychological culture of parents have been summarized.The analytical materials on the four components of intellectual capital i.e. human capital, structural capital, social capital, reputational capital are particularly important for the development of the national educational system. The emphasis is made on the constant comparison of all achievements of the other countries, the personal approach where a person from birth to old age is the main issue, successfully selected top priorities. It is given an objective assessment of the situation in the country, as well as logical, reasoned prognostic assessment of necessary changes. The most important problems include the children's health, the availability of preschool education, quality education that develops competence, training of capable teachers. The author stated an ineffective family policy, threat of poverty for children, poor health, low percentage of children at preschools, insufficient innovation potential of educational institutions, poor quality of education, insufficient level of teacher training, low number of modern didactic methods, lack of help to equalize opportunities at schools, absence of cooperation between school and parents, few "personalized systems of education" at schools as the crucial problems that need to be quickly resolved. Among the specific recommendations of improving the situation it was called a number of key priorities i.e. comprehensive and effective family policy, improving the quality of education labour market needs, the activity of older people, the synergy of the world of science, business and culture, improving the quality of law, regular measurement of intellectual capital. ; Стаття присвячена актуальним питанням освітньої політики Польщі. Акцентовано увагу на значимості для України аналітичних документів рівня рапорту про інтелектуальний капітал. Підкреслена важливість наукового обґрунтування закономірностей розвитку освітніх систем, удосконалення законодавства, фінансування з розрахунку на одного учня. У статті зауважено, що як головний пріоритет виокремлено якість польської освіти. Як своєрідний епіграф використано два слова: "Добра школа". Це своєрідна філософія сучасної польської освіти. Доведено важливість інформаційної освіти, упровадження інновацій. Спеціальний конкурс передбачає вивчення учителями початкових шкіл основ програмування. Програма "Цифрова Польща" є прикладом для нашої країни. Заслуговує на увагу постійний моніторинг важливих для суспільства проблем і ефективна реакція на виклики. Повчальний досвід створення при Міністерстві освіти ради дітей і молоді, яка функціонує від 2016 р. Актуальною є практика дистанційного навчання, рекомендації для директорів шкіл, учителів, учнів, батьків, електронні підручники (е-підручники), лекції для кожного класу. Узагальнено досвід польських колег щодо роботи з дітьми з особливими потребами, особливості розвитку психологічної культури батьків.

The article deals with the concept of "special needs children", "children with special educational needs" an attempt to etymology, the scientific debate on the issue of technology legal mechanism for the implementation and development of inclusive education in Ukraine. The main attention is paid to understanding the international experience and possibilities of its use in the practice of social work in Ukraine.Only official terminology for characteristics of children with special needs in Ukraine. In legislation and bylaws commonly used terms such as "children in need of physical rehabilitation or psychological care" and "persons with disabilities in physical or mental development and can't fully realize itself in society and are unable to attend in mass education institutions on an annual basis, "or most often - children with disabilities.The purpose of the study is a theoretical consideration of the etymology of the term "children with disabilities" in the national educational space on the basis of national and international experience by becoming innovative terminology for the humanization of social relations and create a sustainable foundation for the implementation of education - social initiatives that children with special educational needs.For the implementation of inclusive education into daily practice to formation of an adequate attitude towards children with special needs. For this reason it is important to join efforts for the realization of innovative terminology that adequately reflects the status and diversity issues is a child with disabilities in the battles of modern social life. ; В статті розглянуті поняття «діти з особливими потребами», «діти з особливими освітніми потребами», здійснена спроба їх етимології, наукового дискусу з проблеми технологій правового механізму впровадження та розвитку інклюзивної освіти в Україні. Основна увага приділена осмисленню міжнародного досвіду і можливостей його використання в практиці соціальної роботи в Україні.

The level of development of society, achievements in establishing the principles of democracy and humanism can be assessed by the attitude towards children with special needs. If previously the care of such citizens was mostly declarative, now we see a systematic solution to problems that have accumulated over the decades. This is due to changes in government, the desire to achieve European standards, and the need to use the capabilities of each individual. The analysis of normative documents and results of scientific researches allows concluding the necessity of specification of the basic concepts' system, the generalization of regional experience, and studying of advantages and lack of local governments' activity. ; Рівень розвитку суспільства, досягнення в утвердженні засад демократії та гуманізму можна оцінити за ставленням до дітей з особливими потребами. Якщо в минулі роки турбота про таких громадян здебільшого мала декларативний характер, то в даний час стаємо свідками системного вирішення проблем, які накопичувалися десятиліттями. Це обумовлено змінами в органах управління, прагненням досягти європейських стандартів, необхідністю використання можливостей кожної особистості. Аналіз нормативних документів, результатів наукових досліджень дозволяє зробити висновок про необхідність уточнення системи базових понять, узагальнення регіонального досвіду, вивчення переваг і недоліків діяльності органів місцевого самоврядування.

Transcultural modifications in postmodern American literature have beenstudied in the article. The attention is focused on the reflection of the surroundingworld through the prism of the author's intentions in the creative work of Salman Rushdie. An attempt has been made to determine with which textual means the postcolonial subjectivity challenges the cultural, political, literary, and linguistic hegemony of another culture – in order to eventually enter into the constructive dialogue with it. It is established that the distinctive feature of the artistic text as a special type of the discourse is the presence of hidden meanings that determine the extent of the influence of the text and the degree of its artistic character. The hidden meanings, on the one hand, belong to the field of consciousness, and on the other hand, they are actualized in the material component of the text – the linguistic units and the methods of their connection and interaction. In this context, the author examines the poetic dominants of the postmodern vision of the very language space of the textsof Rushdie. The researcher analysed the complex of means that describe the hidden meanings in the verbal-figurative system of writing of Salman Rushdie. Based on the hermeneutic method, the basic concepts and hidden meanings as components of the individual style of Salman Rushdie and the ways of their expression in the novel «Children of Midnight»have been revealed. It is proved that the creative work of Salman Rushdie refers to the type of artistic development of the oriental thematics, which is considered implicit, since the emphasis falls on the deep, internal structures of another sensation of the world and the way of life. ; У статті розглянуто транскультурні модифікації у постмодерністській американській літературі. Зосереджено увагу на відображення навколишнього світу крізь призму авторських інтенцій у творчості Салмана Рушді. Зроблено спробу визначити, за допомогою яких текстуальних засобів постколоніальна суб'єктність кидає виклик ...

The use of children as participants in armed conflicts is the worst manifestation of dehumanization, when there is a violation of the inalienable human rights of the most vulnerable members of society – children. This problem is not exclusively legal, although it is fully regulated by international humanitarian law. It extends to the sphere of morality and actualizes the question of the reproduction of society, since children-combatants, having experienced devastating influence on their own personality in the process of its formation, experiencing post-traumatic stress disorder, even receiving special assistance then, in the future, unlikely to be able to develop into a full-fledged personality. The problem of child combatants is especially relevant for the African continent, but unfortunately our state, since 2014, also contributes to this cumbersome statistics. There is no thorough, full-fledged study of the level of involvement of juvenile and minor children in the armed conflict in the East of Ukraine. This is primarily due to the fact that, as part of the regular units of the Ukrainian Army operating on the basis of domestic and international law, there are no and there can be no young people under the age of 18, at the same time, the study of the number of combatants in separatist armed groups , Russian paramilitary groups and parts of the regular army of the Russian Federation, which invaded our state, for obvious reasons, is complicated. The purpose of this article is to analyze the foreign experience of creating a system of normative regulation and measures of social work for legal and psychosocial rehabilitation of children-combatants. The current foreign experience of establishing a system of normative regulation and social work activities for the legal and psychosocial rehabilitation of child combatants is valuable for Ukraine both in terms of using achievements and in the context of avoiding negative consequences. Firstly, it is important to emphasize the need for careful study in the judicial process of the reasons for involving the child in participation in an armed conflict, the subjects of such involvement, ascertaining the concrete actions that were committed and the child, and in relation to the child with their respective legal qualifications. . Secondly, if a decision is made on measures to punish children-combatants, they should be mainly the nature of probation with compulsory long-term psychosocial rehabilitation. Thirdly, it is extremely important to determine the responsibility of parents of child soldiers for improper performance of parental responsibilities, in the event that they had an objective opportunity not to leave the child in territories not under the control of the Ukrainian government. ; Використання дітей як учасників збройних конфліктів є найжахливішим проявом дегуманізації, коли відбувається порушення невід'ємних прав людини відносно найбільш уразливих членів суспільства – дітей. Ця проблема не є виключно правовою, хоча й регулюється в достатньо повній мірі Міжнародним гуманітарним правом. Вона поширюється і на сферу моралі, актуалізує питання відтворення суспільства, оскільки діти-комбатанти, зазнаючи руйнівного впливу на власну особистість в процесі її становлення, переживаючи посттравматичний стресовий розлад, навіть отримуючи потім спеціальну допомогу, у майбутньому навряд чи зможуть розвинутися у повноцінну особистість. Проблема дітей-комбатантів є особливо актуальною для країн африканського континенту, проте, на жаль, наша держава, починаючи з 2014 р., також вносить свій внесок у цю прикру статистику. Не існує ґрунтовного, повноцінного дослідження рівня залученості малолітніх та неповнолітніх дітей до збройного конфлікту на Сході України. Це пояснюється перш за все тим фактом, що у складі регулярних частин Української армії, що функціонує на засадах вітчизняного та міжнародного законодавства, немає і не може бути осіб, молодших за 18 років, в той же час дослідження кількості дітей-комбатантів в сепаратистських збройних угрупованнях, російських парамілітарних групах і частинах регулярної армії РФ, що вторглися в нашу державу, з очевидних причин ускладнене. Метою цієї статті є аналіз зарубіжного досвіду створення системи нормативного регулювання та заходів соціальної роботи задля правової та психосоціальної реабілітації дітей-комбатантів. Сучасний зарубіжний досвід створення системи нормативного регулювання та заходів соціальної роботи задля правової та психосоціальної реабілітації дітей-комбатантів є цінним для України, як з точки зору використання досягнень, так і в контексті уникнення негативних наслідків. По-перше, важливим є акцент на необхідності ретельного вивчення в рамках судової процедури причин залучення дитини до участі у збройному конфлікті, суб'єктів такого залучення, з'ясування конкретних дій, що були вчинені і дитиною, і відносно дитини з їх відповідною правовою кваліфікацією. По-друге, якщо приймається рішення про заходи з покарання дітей-комбатантів, вони мають носити переважно характер пробації з обов'язковою тривалою психосоціальною реабілітацією. По-третє, надзвичайно важливим є визначення відповідальності батьків дітей-солдатів щодо неналежного виконання батьківських обов'язків, в тому випадку, якщо вони мали об'єктивну можливість не залишати дитину на територіях, непідконтрольних Українському уряду.

The use of children as participants in armed conflicts is the worst manifestation of dehumanization, when there is a violation of the inalienable human rights of the most vulnerable members of society – children. This problem is not exclusively legal, although it is fully regulated by international humanitarian law. It extends to the sphere of morality and actualizes the question of the reproduction of society, since children-combatants, having experienced devastating influence on their own personality in the process of its formation, experiencing post-traumatic stress disorder, even receiving special assistance then, in the future, unlikely to be able to develop into a full-fledged personality. The problem of child combatants is especially relevant for the African continent, but unfortunately our state, since 2014, also contributes to this cumbersome statistics. There is no thorough, full-fledged study of the level of involvement of juvenile and minor children in the armed conflict in the East of Ukraine. This is primarily due to the fact that, as part of the regular units of the Ukrainian Army operating on the basis of domestic and international law, there are no and there can be no young people under the age of 18, at the same time, the study of the number of combatants in separatist armed groups , Russian paramilitary groups and parts of the regular army of the Russian Federation, which invaded our state, for obvious reasons, is complicated. The purpose of this article is to analyze the foreign experience of creating a system of normative regulation and measures of social work for legal and psychosocial rehabilitation of children-combatants. The current foreign experience of establishing a system of normative regulation and social work activities for the legal and psychosocial rehabilitation of child combatants is valuable for Ukraine both in terms of using achievements and in the context of avoiding negative consequences. Firstly, it is important to emphasize the need for careful study in the judicial process of the reasons for involving the child in participation in an armed conflict, the subjects of such involvement, ascertaining the concrete actions that were committed and the child, and in relation to the child with their respective legal qualifications. . Secondly, if a decision is made on measures to punish children-combatants, they should be mainly the nature of probation with compulsory long-term psychosocial rehabilitation. Thirdly, it is extremely important to determine the responsibility of parents of child soldiers for improper performance of parental responsibilities, in the event that they had an objective opportunity not to leave the child in territories not under the control of the Ukrainian government. ; Використання дітей як учасників збройних конфліктів є найжахливішим проявом дегуманізації, коли відбувається порушення невід'ємних прав людини відносно найбільш уразливих членів суспільства – дітей. Ця проблема не є виключно правовою, хоча й регулюється в достатньо повній мірі Міжнародним гуманітарним правом. Вона поширюється і на сферу моралі, актуалізує питання відтворення суспільства, оскільки діти-комбатанти, зазнаючи руйнівного впливу на власну особистість в процесі її становлення, переживаючи посттравматичний стресовий розлад, навіть отримуючи потім спеціальну допомогу, у майбутньому навряд чи зможуть розвинутися у повноцінну особистість. Проблема дітей-комбатантів є особливо актуальною для країн африканського континенту, проте, на жаль, наша держава, починаючи з 2014 р., також вносить свій внесок у цю прикру статистику. Не існує ґрунтовного, повноцінного дослідження рівня залученості малолітніх та неповнолітніх дітей до збройного конфлікту на Сході України. Це пояснюється перш за все тим фактом, що у складі регулярних частин Української армії, що функціонує на засадах вітчизняного та міжнародного законодавства, немає і не може бути осіб, молодших за 18 років, в той же час дослідження кількості дітей-комбатантів в сепаратистських збройних угрупованнях, російських парамілітарних групах і частинах регулярної армії РФ, що вторглися в нашу державу, з очевидних причин ускладнене. Метою цієї статті є аналіз зарубіжного досвіду створення системи нормативного регулювання та заходів соціальної роботи задля правової та психосоціальної реабілітації дітей-комбатантів. Сучасний зарубіжний досвід створення системи нормативного регулювання та заходів соціальної роботи задля правової та психосоціальної реабілітації дітей-комбатантів є цінним для України, як з точки зору використання досягнень, так і в контексті уникнення негативних наслідків. По-перше, важливим є акцент на необхідності ретельного вивчення в рамках судової процедури причин залучення дитини до участі у збройному конфлікті, суб'єктів такого залучення, з'ясування конкретних дій, що були вчинені і дитиною, і відносно дитини з їх відповідною правовою кваліфікацією. По-друге, якщо приймається рішення про заходи з покарання дітей-комбатантів, вони мають носити переважно характер пробації з обов'язковою тривалою психосоціальною реабілітацією. По-третє, надзвичайно важливим є визначення відповідальності батьків дітей-солдатів щодо неналежного виконання батьківських обов'язків, в тому випадку, якщо вони мали об'єктивну можливість не залишати дитину на територіях, непідконтрольних Українському уряду.

The article deals with the legislative provision of the integration of children with special educational needs into the general educational space. The definitions of "children with special needs" and "children with special educational needs" are compared. The need to use the concept of "children with special educational needs" in a broader sense is encompassed, which includes all students whose educational needs go beyond the generally accepted norm. ; У статті розглянуто нормативно-правове забезпечення процесів інтеграції «дітей з особливими освітніми потребами» у загальноосвітній простір. Проведено порівняльний аналіз визначень «діти з особливими потребами» та «діти з особливими освітніми потребами». Сформульована необхідність використання в нормативно-правових документах поняття «діти з особливими освітніми потребами» у більш широкому розумінні, яке включає усіх учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми.

The article deals with the legislative provision of the integration of children with special educational needs into the general educational space. The definitions of "children with special needs" and "children with special educational needs" are compared. The need to use the concept of "children with special educational needs" in a broader sense is encompassed, which includes all students whose educational needs go beyond the generally accepted norm. ; У статті розглянуто нормативно-правове забезпечення процесів інтеграції «дітей з особливими освітніми потребами» у загальноосвітній простір. Проведено порівняльний аналіз визначень «діти з особливими потребами» та «діти з особливими освітніми потребами». Сформульована необхідність використання в нормативно-правових документах поняття «діти з особливими освітніми потребами» у більш широкому розумінні, яке включає усіх учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми.

У статті аналізується роль шкільної освіти у вихованні «радянської людини» в Україні у другій половині XX ст. На матеріалах Галузевого державного архіву СБУ, центральних державних архівів, інтерв'ю автора простежено задуми та втілення ідеологізації навчання і виховання у школах УРСР. Досліджено бінарні конструкції освітньої моделі: «родина − школа», «централізація − формалізм», «постулати – нігілізм», «дружба народів – русифікація». У контексті ідеологізації шкільної освіти вивчено роль політехнізації навчання, вивчення гуманітарних дисциплін (історія, література), використання російської мови у викладанні. Акцентується довготривалий вплив освіти на амбівалентність та роздвоєння свідомості, виховання людини середніх здібностей, вихолощування національного субстрату, прищеплення «окозамилювання», практики обходити правила. Встановлено опозиційний потенціал освіти, що виявив себе у період «перебудови». Дістала підтвердження теза про те, що скільки б людина не переконувалась у хибності шкільних постулатів, вона усе життя рахувалася з ними. ; The key factors contributing to personal socialization traditionally include education, that along with family education has a great influence on formation of basic beliefs, values and patterns of behavior of a young person. The article presents a comprehensive study of a long-term effect of school education in Ukraine in the years 1950s – 1991, that is had on formation of a «Soviet person». The article is based on materials Records of the Branch Archive of the Security Service of Ukraine, Central State Archive, and author's interviews. In mid-1950s Soviet general secondary education school was a social institute fully regulated and controlled by the party and the state. The school had a monopoly on inoculating the only right worldview to the children, since Soviet parents had no rights to convey their real understanding of the society to the children. The core of the Soviet school model was centralization and unification. Developing skills of promoting creativity was hardly the direct target of secondary school education. The task was quite the opposite – to shape up a personality in compliance with a certain standard and within a common template of human behavior and political views. The dogmatism of the Soviet school model was hampering the development of critical thinking at its very beginning. Instead of it, the ideological content of school curriculum and the overall educational process, that was aimed at constructing of a "new person", was mostly taken with indifference. The growing number of events correlated with the increased formalism of their implementation and introduction.As a result, the positions of double standards and divergence of words and actions was planted in schoolchildren's minds. Consequently, it created the single-source model of social behavior in the minds of schoolchildren. Under the strict regulation the school was orientated towards creating average looks, the person with average talents.Pupils were taught the idea that the only way of being and developing of the Ukrainian nation is solely being in a family of the USSR nations headed by the Russian nation. The means of developing the "friendship of peoples" was the usage of the Russian language as the language of international communication, that de facto in the years 1950s − 1980s with different intensity and scale became the content of russification.The article proves the continuity of value beliefs promoted by the Soviet secondary school, because no matter how much the sure person is of the falsehood of school precepts, they would live their future lives in terms of these principles. ; В статье анализируется роль школьного образования в воспитании «советского человека» в Украине во второй половине XX в. На материалах Отраслевого государственного архива СБУ, центральных государственных архивов, интервью автора прослежены замыслы и воплощение идеологизации обучения и воспитания в школах УССР. Исследованы бинарные конструкции образовательной модели: «семья – школа», «централизация – формализм», «постулаты – нигилизм», «дружба народов – русификация». В контексте идеологизации школьного образования изучена роль политехнизации обучения, изучения гуманитарных дисциплин (история, литература), использование русского языка в преподавании. Акцентируется долговременное воздействие образования на амбивалентность и раздвоение сознания, воспитание человека средних способностей, выхолащивание национального субстрата, прививание «очковтирательства», практики обходить правила. Установлен оппозиционный потенциал образования, который проявил себя в период «перестройки». Получил подтверждение тезис о том, что сколько бы человек не убеждался в ошибочности школьных постулатов, он всю жизнь считался с ними.

The problem of upbringing of difficult teenagers in pedagogical theory and practice has been and remains the subject of special attention of pedagogical scientists were found out during analyzed scientific works in this article. The difficult teenagers in educational terms – are just ordinary children who have a specific personality particularity, namely, they are difficulties to upbringing. The children who are the difficult to upbringing, they are characterized by developmental defects and violations of norms and rules of behavior. This is why the difficult teenagers need the formation of moral and volitional qualities, the formation of socially significant value orientations, the mobilization of personal resources and sustainable socialization extremely hard.The complex patterns of adolescence, negative socio-economic and political processes, the parental views on upbringing and their pedagogical methods, shortcomings in the work of educational institutions also were mentioned in this article. And the category of difficult teenagers arose as a result of these influences.The essence and content of the concept the «difficult teenagers» has been determined in this article. ; У ході аналізу наукових праць у статті встановлено, що проблема виховання важких підлітків у педагогічній теорії і практиці була і залишається предметом особливої уваги учених педагогів; з'ясовано, що важкі у виховному відношенні підлітки – це звичайні діти, у яких наявна специфічна особистісна особливість – важковиховуваність, яка характеризується дефектами розвитку та порушенням норм і правил поведінки.Тому важкі підлітки гостро потребують цілеспрямованого виховання морально-вольових якостей, формування суспільно-значущих ціннісних орієнтацій, мобілізації особистісних ресурсів та стійкої соціалізації.Також зазначено, що складні закономірності підліткового віку, негативні соціально-економічні та політичні процеси, погляди батьків на виховання та їх педагогічні методи, недоліки у роботі освітніх закладів зумовлюють виникнення категорії важких підлітків. Визначено суть і зміст поняття «важкі підлітки».