The history of Ukraine has got many examples of how different personalities were able to unite and direct their efforts in meaningful way for higher purpose. One of such interesting pages is an activity of Ukrainian Art movement (UAM) –unification of Ukrainian writers in emigration, who after the end of World War II turned up in camps for displaced persons in Germany and Austria. The leadership of union helped to create such climate in the organization that would maximize imaginative work and minimize confrontational points among its members. The peculiar quality check of the organization and its ability to withstand the devastating tendencies was a debate in UAM about relevant problems of searching for ways of development Ukrainian culture in emigration conditions. Its starting point was Y. Shevelov`s report «The styles of contemporary Ukrainian literature in emigration» (1945), which he pronounced at the First congress of organization. The reviewer proclaimed the mission of new organization - to create a nationwide and a sub-region writing, which can reach worldwide recognition. The main direction of its development Y. Shevelov determined the creation of deeply peculiar Ukrainian literary style. The idea of national-organic style has caused mixed reactions and criticism in the Ukrainian emigration environment. The national-organic style does not anticipate a forced imposition on his writers. This style does not mean an isolation of narrow national limits and departure from European influences and traditions. It includes only blind copying borrowed samples. Supplemented the concept of Y. Shevelov with his ideas such persons as I. Bagryany, Y. Kosach, I.Kosteckii and other representatives of UAM`s, who defended national origin in literature. The most irreconcilable opponent of Y. Shevelov and his theory of national-organic style became a literary scholar, critic, translator V. Derzhavin. There were several reasons for the conflict between these creative personalities among which, in particular, differences between generations, to which they belong. In the modern scientific literature one can come across for approval that a deepening conflict between Y. Shevelov and V. Derzhavin led to the split and termination of the organization activity. Such an estimate is untrue, because the real reason for the termination of the organization was hold at the 1948 a monetary reform in Germany and mass departure of Ukrainian emigrants from displaced persons camps to the other countries of the world. Well, conflicts, which took place in the history of Ukrainian Art Movement, did not lead to the division of the organization into hostile camps, as its members were united by the common purpose of creating new Ukrainian literature, that would take a worthy place in the world culture.
Войтович Л., Овсінський Ю. Історія війн і військового мистецтва: в 3-х т. – Т. 1. Від зачатків військової організації до професійних найманих армій (бл. 3060 р. до Христа – початок XVI ст.). – Харків: Фоліо, 2017. – 894 с.: іл.
Войтович Л., Овсінський Ю. Історія війн і військового мистецтва: в 3-х т. – Т. 1. Від зачатків військової організації до професійних найманих армій (бл. 3060 р. до Христа – початок XVI ст.). – Харків: Фоліо, 2017. – 894 с.: іл.
На основі двох років роботи міжнародної мистецької резиденції FACE of ART проаналізовано нову мову та художні засоби образотворення у творчості молодих художників, що, враховуючи сьогоденний культурний контекст, безпосередньо залежать від потоків інформації та змін у суспільній свідомості соціуму. Порівнюючи художні експерименти старшого покоління та оригінальні спроби молодих художників, робляться певні висновки щодо нових тенденцій розвитку сучасного мистецтва. ; The publication, based on two years of work of the international artistic residence «FACE of ART», analyzed new artistic means of art in the artworks of contemporary artists, which, given the present cultural context, are directly dependent on the flow of information and changes in the social consciousness of society. Based on the comparison of artistic experiments and original older generation of young artists attempt made certain conclusions about the new trends of modern art. On the example of the analysis of the creative experiments of the Scottish artist Carla Fullerton, the Berlin artist Marcus Hoffman, the Kharkov artist Roman Mikhailv, the activities of the Ukrainian "Open Group" creative group that worked at the Residence during its various programs, it is noted that both foreign and Ukrainian artists, exploring the means of art, social, economic, energy, political world and personal tragedies, are reflected in the creation of their artistic image s external challenges of the present, creating a new artistic language of Ukrainian art, which certainly requires scientific analysis and generalization of basic art to establish trends, transformations and perspectives of World Art in general, and Ukrainian Art in particular.In particular, the publication states that with the cardinal difference between the artistic signs of works of Ukrainian and foreign artists, the global orientation of thematic diversity (economic, social, political, environmental crises) and the main thing that the visual images produced by them are completely different from the previous school of art and at first glance are artificially created, however, the analysis of the main works gives grounds to distinguish certain signs and directions of formation, certain «letters of the alphabet» of the new artistic language of contemporary art. ; На основе двух лет работы международной художественной резиденции FACE of ART проанализированы новый язык и методы создания образов в творчестве современных художников, которые, учитывая сегодняшний культурный контекст, напрямую зависят от потоков информации и от изменений в общественном сознании. На основе сравнения художественных экспериментов старшего поколения и оригинальных стремлений молодых художников осуществляются определенные выводы относительно новых тенденций развития современного искусства. На примере анализа творческих экспериментов шотландской художницы Карлы Фуллертон, берлинского художника Маркуса Хоффмана, харьковчанина Романа Михайлова, деятельности украинской творческой группы Open Group, которые работали в Резиденции в различных ее программах, указано, что как зарубежные, так и украинские художники, исследуя средствами искусства социальные, экономические, энергетические, политические мировые и личные трагедии, рефлексируют в создании своих художественных образов на внешние вызовы современности, создавая новый художественный язык украинского искусства, бесспорно требующий научного анализа и основных искусствоведческих обобщений для установления тенденций, трансформаций и перспектив развития мирового искусства в целом и украинского искусства в частности.В публикации, в частности, показано, что при кардинальном различии художественных признаков произведений украинских и зарубежных художников прослеживается общая глобальная направленность тематического разнообразия (экономические, социальные, политические, экологические кризисы) и самое главное, что производимые ими визуальные образы полностью отличаются еще и от всей предыдущей школы искусства и на первый взгляд являются искусственно созданными, при этом анализ основных произведений позволил выделить определенные признаки и направления формирования, определенные «буквы алфавита» нового художественного языка современного искусства.
На основі двох років роботи міжнародної мистецької резиденції FACE of ART проаналізовано нову мову та художні засоби образотворення у творчості молодих художників, що, враховуючи сьогоденний культурний контекст, безпосередньо залежать від потоків інформації та змін у суспільній свідомості соціуму. Порівнюючи художні експерименти старшого покоління та оригінальні спроби молодих художників, робляться певні висновки щодо нових тенденцій розвитку сучасного мистецтва. ; The publication, based on two years of work of the international artistic residence «FACE of ART», analyzed new artistic means of art in the artworks of contemporary artists, which, given the present cultural context, are directly dependent on the flow of information and changes in the social consciousness of society. Based on the comparison of artistic experiments and original older generation of young artists attempt made certain conclusions about the new trends of modern art. On the example of the analysis of the creative experiments of the Scottish artist Carla Fullerton, the Berlin artist Marcus Hoffman, the Kharkov artist Roman Mikhailv, the activities of the Ukrainian "Open Group" creative group that worked at the Residence during its various programs, it is noted that both foreign and Ukrainian artists, exploring the means of art, social, economic, energy, political world and personal tragedies, are reflected in the creation of their artistic image s external challenges of the present, creating a new artistic language of Ukrainian art, which certainly requires scientific analysis and generalization of basic art to establish trends, transformations and perspectives of World Art in general, and Ukrainian Art in particular.In particular, the publication states that with the cardinal difference between the artistic signs of works of Ukrainian and foreign artists, the global orientation of thematic diversity (economic, social, political, environmental crises) and the main thing that the visual images produced by them are completely different from the previous school of art and at first glance are artificially created, however, the analysis of the main works gives grounds to distinguish certain signs and directions of formation, certain «letters of the alphabet» of the new artistic language of contemporary art. ; На основе двух лет работы международной художественной резиденции FACE of ART проанализированы новый язык и методы создания образов в творчестве современных художников, которые, учитывая сегодняшний культурный контекст, напрямую зависят от потоков информации и от изменений в общественном сознании. На основе сравнения художественных экспериментов старшего поколения и оригинальных стремлений молодых художников осуществляются определенные выводы относительно новых тенденций развития современного искусства. На примере анализа творческих экспериментов шотландской художницы Карлы Фуллертон, берлинского художника Маркуса Хоффмана, харьковчанина Романа Михайлова, деятельности украинской творческой группы Open Group, которые работали в Резиденции в различных ее программах, указано, что как зарубежные, так и украинские художники, исследуя средствами искусства социальные, экономические, энергетические, политические мировые и личные трагедии, рефлексируют в создании своих художественных образов на внешние вызовы современности, создавая новый художественный язык украинского искусства, бесспорно требующий научного анализа и основных искусствоведческих обобщений для установления тенденций, трансформаций и перспектив развития мирового искусства в целом и украинского искусства в частности.В публикации, в частности, показано, что при кардинальном различии художественных признаков произведений украинских и зарубежных художников прослеживается общая глобальная направленность тематического разнообразия (экономические, социальные, политические, экологические кризисы) и самое главное, что производимые ими визуальные образы полностью отличаются еще и от всей предыдущей школы искусства и на первый взгляд являются искусственно созданными, при этом анализ основных произведений позволил выделить определенные признаки и направления формирования, определенные «буквы алфавита» нового художественного языка современного искусства.
In the interwar period the Ukrainian political, military and intellectual powers had been concentrated in Germany. They were united in to helping, professional, students, academics, socio-political and others organizations and society. The Ukrainian trust institution in German Empire, as the German government agency was established the 1st December 1938. Its task was register and help Ukrainian immigrants in the Greater Germany territory. The Ukrainian trust institution had been operated until the end of the Second World War. Sources on the history of the Ukrainian trust institutions in Germany have been kept in the Central State Archives of higher authorities and government of Ukraine in Kyiv, in the Sectoral State Archive of the Security Service of Ukraine in Kyiv, in the Archive of Ukrainian nationalists in Kyiv, in the Federal Archives of Federal Republic of Germany in Berlin, etc. Apart documents that are stored in the Archival Fond the important information on the history of the Ukrainian trust institutions in German Empire contained in the Ukrainian emigration periodicals: «Ukrainian Journal» (Berlin), «Ukrainian reality» (Berlin), «Ukrainian Press Service» (Berlin) and others and in the memories of the contemporaries: «Ukrainians in Berlin 1918–1945. Commemorative collection of reports and memories of the life and activities of Ukrainian in Berlin on the occasion of the Congress on Sept. 5, 1981 at the Sheraton Hotel in Toronto, Canada» (compiled by V. Yarish, M. Sulyma, etc.; ed. By W. Veryha) (Toronto, 1996); Vasyl Yarish «Ukrainian trust institution in Germany». Officially the: «Ukrainische Vertrauensstelle im Deutschen Reiche» (in the book: «Ukrainians in Berlin 1918–1945.», Toronto, 1996); Volodymyr Kubiiovych «Ukrainians in the General Provinces. 1939–1941. The history of the Ukrainian Central Committee» (Chicago, 1975); Mykhailo Seleshko «In the claws of the Gestapo» (Kyiv, 1996); Yuriy Sheveliov «I, me, of me. (and around about)». The memoirs. In two volumes (Kharkiv, New York, 2001); Olena Ott-Skoropadska «The Last of the Skoropadsky family» (Lviv, 2013) and others. ; В Германии в междувоенный период сконцентрировались украинские политические, военные и интеллек- туальные силы, которые были объединены в профессиональные, студенческие, научные общественно-поли- тические общества и организации. 1 декабря 1938 года было основано Украинское учреждение доверия в Германской империи – немецкое правительственное учреждение, заданием которого была регистрация и помощь украинским эмигрантам на территории Германии. Функционировало Украинское учреждение доверия до конца Второй мировой войны. Источники к истории деятельности Украинского учреждения доверия в Германии хранятся в Центральном государственном архиве высших органов власти и управления Украины в городе Киев, Отраслевом государ- ственном архиве Службы безопасности Украины, Архиве Организации украинских националистов в городе Киев, Федеральном архиве Федеративной Республики Германии в городе Берлин и др. Кроме документов, ко- торые хранятся в архивных фондах, важная информация по истории деятельности Украинского учреждения доверия содержится в периодических изданиях украинской эмиграции в Германии, таких как: «Український вісник» (Берлин), «Українська дійсність» (Берлин), «Українська пресова служба» (Берлин), а также в воспо- минаниях современников: «Українці в Берліні 1918–1945. Пропам'ятний збірник доповідей і спогадів з життя і діяльності українців у Берліні з нагоди З'їзду 5 вересня 1981 р. в Шератон готелі в Торонто, Канада» (упорядники В. Яріш, М. Сулима) (Торонто, 1996), Василь Яріш «Українська установа довір'я в Німеччині. Офіційно: Ukrainische Vertrauensstelle im Deutschen Reiche» (Торонто, 1996), Володимир Кубійович «Українці в Генеральній Губернії. 1939–1941. Історія Українського Центрального Комітету» (Чикаго, 1975), Михайло Селешко «У кігтях гестапо» (Київ, 1996), Юрій Шевельов. «Я, мені, мене… (і довкруги)». Спогади. У двох то- мах (Харків; Нью-Йорк, 2001), Олена Отт-Скоропадська «Остання з роду Скоропадських» (Львів, 2013) и др ; У Німеччині в міжвоєнний період сконцентрувались українські політичні, військові та інтелектуальні сили, що були об'єднані в допомогові, професійні, студентські, наукові, громадсько-політичні й інші організації та товариства. 1 грудня 1938 року було засновано Українську установу довіри в Німецькій імперії – німецьку урядову установу, завданням якої була реєстрація та допомога українським емігрантам на теренах Великої Німеччини. Діяла Українська установа довіри до кінця Другої світової війни. Джерела до історії діяльності Української установи довіри в Німеччині зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України в місті Київ, Галузевому державному архіві Служби безпеки України в місті Київ, Архіві Організації українських націоналістів в місті Києві, Федеральному архіві Федеративної Республіки Німеччини в місті Берлін та ін. Окрім документів, які зберігаються в архівних фондах, важлива інформація з історії діяльності Української установи довіри в Німецькій імперії міститься в періодичних виданнях української еміграції: «Український вісник» (Берлін), «Українська дійсність» (Берлін), «Українська пресова служба. Українське видання. За- ступництво на Німеччину» (Берлін) та ін., а також у спогадах сучасників: «Українці в Берліні 1918–1945. Пропам'ятний збірник доповідей і спогадів з життя і діяльності ук- раїнців у Берліні з нагоди З'їзду 5 вересня 1981 р. в Шератон готелі в Торонто, Канада» (упорядники В. Яріш, М. Сулима та ін.; ред. В. Верига) (Торонто, 1996), Василь Яріш «Українська установа довір'я в Німеччині. Офіційно: Ukrainische Vertrauensstelle im Deutschen Reiche» (в кн.: «Українці в Берліні 1918–1945.», Торонто, 1996), Володимир Кубійович «Українці в Генеральній Губернії. 1939–1941. Історія Українського Центрального Комі- тету» (Чикаго, 1975), Михайло Селешко «У кігтях гестапо» (Київ, 1996), Юрій Шевельов. «Я, мені, мене… (і довкруги)». Спогади. У двох томах (Харків; Нью-Йорк, 2001), Олена Отт-Скоропадська «Остання з роду Скоропадських» (Львів, 2013) та ін.
The purpose of the article is to specify the definition of relevant terms and concepts in the paradigm of applied cultural studies. The article reviews the concepts of "cultural practices and processes", "art practices", "art processes" and issues regarding the term definition and their combination. It defines "Cultural Science", "Cultural Studies", and "Culturology", and places art practices in cultural discourse and "contemporary issue" in the system of the contemporary art research. Thus, at the present stage, it is essential to consider the art and cultural research issues because of their crucial social point. The research methodology applies methods of the system-wide cultural approach, in particular, the method of synthesis, which has helped to compare and generalise research sources and literature; system method for analysis of cultural aspects of art processes. Thus, with the help of the methods mentioned above, we collected the existing theories on an appreciation of the issue's properties and gave scientific credence to it. The scientific novelty of the article is to express a comprehensive definition of "contemporary art and cultural practices and processes"; to clarify the role of the object in interdisciplinary research using the analysis of the international and domestic scientific discussion of theoretical and practical research of art and cultural practices. Conclusions. Thus, researching Cultural Studies as an interdisciplinary field that examines the ties between political and social relations and the impact of cultural processes in general, we propose an author's definition of "contemporary art and cultural practices and processes". By them, we imply the civil significant and the incredibly innovative aesthetic activity of a person/people associated with the creation of art pieces, their acquisition by public spaces, preservation, permanent application or demonstration, as well as a qualitative change in the states or phenomena of art forms, systems, objects, interactions that occur during the development of global or definite society culture, and are considered up-to-date at the time of their emergence and generate an acute social resonance. Contemporary art and cultural processes are characterised by uniqueness, and their variability is determined by a combination of conditions and circumstances. For this purpose, they are dynamic forms, and art and cultural practices can be treated as artefacts of these forms. ; Цель статьи – конкретизация определения актуальных терминов и понятий в парадигме прикладных культурологических исследований. В статье исследуются понятия «культурные практики и процессы», «художественные практики», «арт-процессы» и проблемы в определении сроков и их комбинационного сочетания. В частности: «Культурология», «Cultural Studies», «Culturology» и определения места художественных практик в культурологическом дискурсе и «актуального» в системе исследования современного искусства. Итак, на сегодняшнем этапе, актуальной становится проработка проблематики культурных исследований с учетом их острой социальной значимости. Методология исследования: применены методы, соответствующие системному культурологическому подходу, в частности метод синтеза, который помог сопоставить и обобщить научные источники и литературу; системный метод для анализа культурологических аспектов художественных процессов. Таким образом, с помощью заявленных методов собраны и научно обоснованы существующие теории относительно понимания отдельных качеств определенной проблемы. Научная новизна работы заключается в том, что в ней на основе анализа международной и отечественной научной дискуссии теоретических и практических исследований культурных и художественных практик сформулировано комплексное определение «актуальные культурно-художественные практики и процессы»; выяснена роль объекта в междисциплинарных исследованиях. Выводы. Итак, изучая Cultural Studies как междисциплинарную область, которая исследует взаимосвязь политических, общественных отношений и влияния на них культурных в общем смысле процессов предлагаем авторское определение «актуальные культурно-художественные практики и процессы». Под ними мы понимаем гражданско значимую, остро экспериментальную эстетическую деятельность человека / людей, связанную с созданием произведений искусства, их освоением в общественных пространствах, хранением, перманентным применением или демонстрацией, а также качественное изменение состояний или явлений художественных форм, систем, объектов, взаимодействий, происходящих в ходе развития общей или конкретной культуры общества, которые считаются современными на момент их возникновения и порождают острый социальный резонанс. Актуальные культурно-художественные процессы характеризуются уникальностью, а их вариантность определяется сочетанием условий и обстоятельств протекания. В этом смысле они являются динамическими формами, а культурно-художественные практики могут рассматриваться как артефакты этих форм. ; Мета статті – конкретизація визначення актуальних термінів і понять у парадигмі прикладних культурологічних досліджень. В статті досліджуються поняття «культурні практики та процеси», «мистецькі практики», «артпроцеси» та проблеми у визначені певних термінів і їх комбінаційного поєднання. Зокрема: «Культурологія», «Cultural Studies», «Culturology» і визначення місця мистецьких практик у культурологічному дискурсі та «актуального» в системі дослідження сучасного мистецтва. Отже, на сьогоднішньому етапі, актуальним постає опрацьовування проблематики культурно-мистецьких досліджень з огляду на їхню гостру соціальну значущість. Методологія дослідження: застосовано методи, відповідні системному культурологічному підходові, зокрема метод синтезу, що допоміг зіставити та узагальнити наукові джерела і літературу; системний метод для аналізу культурологічних аспектів мистецьких процесів. Таким чином, з допомогою заявлених методів зібрані та науково обґрунтовані існуючі теорії щодо розуміння окремих якостей визначеної проблеми. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній на основі аналізу міжнародної та вітчизняної наукової дискусії теоретичних і практичних досліджень культурних та мистецьких практик сформульовано комплексне визначення «актуальні культурно-мистецькі практики та процеси»; з'ясована роль об'єкту у міждисциплінарних дослідженнях. Висновки. Отже, вивчаючи Cultural Studies як міждисциплінарну галузь, що досліджує взаємозв'язок політичних, суспільних відносин та впливу на них культурних у загальному змісті процесів пропонуємо авторське визначення «актуальні культурно-мистецькі практики та процеси». Під ними ми розуміємо громадянсько значущу, гостро експериментальну естетичну діяльність людини / людей, пов'язану зі створенням творів мистецтва, їх освоєнням у громадських просторах, збереженням, перманентним застосуванням чи демонстрацією, а також якісну зміну станів або явищ мистецьких форм, систем, об'єктів, взаємодій, що відбуваються у ході розвитку загальної чи конкретної культури суспільства, вважаються сучасними на момент їх виникнення та породжують гострий соціальний резонанс. Актуальні культурно-мистецькі процеси характеризуються унікальністю, а їх варіантність визначається поєднанням умов та обставин протікання. У цьому сенсі вони є динамічними формами, а культурно-мистецькі практики можуть розглядатись як артефакти цих форм.
The purpose of the article is to specify the definition of relevant terms and concepts in the paradigm of applied cultural studies. The article reviews the concepts of "cultural practices and processes", "art practices", "art processes" and issues regarding the term definition and their combination. It defines "Cultural Science", "Cultural Studies", and "Culturology", and places art practices in cultural discourse and "contemporary issue" in the system of the contemporary art research. Thus, at the present stage, it is essential to consider the art and cultural research issues because of their crucial social point. The research methodology applies methods of the system-wide cultural approach, in particular, the method of synthesis, which has helped to compare and generalise research sources and literature; system method for analysis of cultural aspects of art processes. Thus, with the help of the methods mentioned above, we collected the existing theories on an appreciation of the issue's properties and gave scientific credence to it. The scientific novelty of the article is to express a comprehensive definition of "contemporary art and cultural practices and processes"; to clarify the role of the object in interdisciplinary research using the analysis of the international and domestic scientific discussion of theoretical and practical research of art and cultural practices. Conclusions. Thus, researching Cultural Studies as an interdisciplinary field that examines the ties between political and social relations and the impact of cultural processes in general, we propose an author's definition of "contemporary art and cultural practices and processes". By them, we imply the civil significant and the incredibly innovative aesthetic activity of a person/people associated with the creation of art pieces, their acquisition by public spaces, preservation, permanent application or demonstration, as well as a qualitative change in the states or phenomena of art forms, systems, objects, interactions that occur during the development of global or definite society culture, and are considered up-to-date at the time of their emergence and generate an acute social resonance. Contemporary art and cultural processes are characterised by uniqueness, and their variability is determined by a combination of conditions and circumstances. For this purpose, they are dynamic forms, and art and cultural practices can be treated as artefacts of these forms. ; Цель статьи – конкретизация определения актуальных терминов и понятий в парадигме прикладных культурологических исследований. В статье исследуются понятия «культурные практики и процессы», «художественные практики», «арт-процессы» и проблемы в определении сроков и их комбинационного сочетания. В частности: «Культурология», «Cultural Studies», «Culturology» и определения места художественных практик в культурологическом дискурсе и «актуального» в системе исследования современного искусства. Итак, на сегодняшнем этапе, актуальной становится проработка проблематики культурных исследований с учетом их острой социальной значимости. Методология исследования: применены методы, соответствующие системному культурологическому подходу, в частности метод синтеза, который помог сопоставить и обобщить научные источники и литературу; системный метод для анализа культурологических аспектов художественных процессов. Таким образом, с помощью заявленных методов собраны и научно обоснованы существующие теории относительно понимания отдельных качеств определенной проблемы. Научная новизна работы заключается в том, что в ней на основе анализа международной и отечественной научной дискуссии теоретических и практических исследований культурных и художественных практик сформулировано комплексное определение «актуальные культурно-художественные практики и процессы»; выяснена роль объекта в междисциплинарных исследованиях. Выводы. Итак, изучая Cultural Studies как междисциплинарную область, которая исследует взаимосвязь политических, общественных отношений и влияния на них культурных в общем смысле процессов предлагаем авторское определение «актуальные культурно-художественные практики и процессы». Под ними мы понимаем гражданско значимую, остро экспериментальную эстетическую деятельность человека / людей, связанную с созданием произведений искусства, их освоением в общественных пространствах, хранением, перманентным применением или демонстрацией, а также качественное изменение состояний или явлений художественных форм, систем, объектов, взаимодействий, происходящих в ходе развития общей или конкретной культуры общества, которые считаются современными на момент их возникновения и порождают острый социальный резонанс. Актуальные культурно-художественные процессы характеризуются уникальностью, а их вариантность определяется сочетанием условий и обстоятельств протекания. В этом смысле они являются динамическими формами, а культурно-художественные практики могут рассматриваться как артефакты этих форм. ; Мета статті – конкретизація визначення актуальних термінів і понять у парадигмі прикладних культурологічних досліджень. В статті досліджуються поняття «культурні практики та процеси», «мистецькі практики», «артпроцеси» та проблеми у визначені певних термінів і їх комбінаційного поєднання. Зокрема: «Культурологія», «Cultural Studies», «Culturology» і визначення місця мистецьких практик у культурологічному дискурсі та «актуального» в системі дослідження сучасного мистецтва. Отже, на сьогоднішньому етапі, актуальним постає опрацьовування проблематики культурно-мистецьких досліджень з огляду на їхню гостру соціальну значущість. Методологія дослідження: застосовано методи, відповідні системному культурологічному підходові, зокрема метод синтезу, що допоміг зіставити та узагальнити наукові джерела і літературу; системний метод для аналізу культурологічних аспектів мистецьких процесів. Таким чином, з допомогою заявлених методів зібрані та науково обґрунтовані існуючі теорії щодо розуміння окремих якостей визначеної проблеми. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній на основі аналізу міжнародної та вітчизняної наукової дискусії теоретичних і практичних досліджень культурних та мистецьких практик сформульовано комплексне визначення «актуальні культурно-мистецькі практики та процеси»; з'ясована роль об'єкту у міждисциплінарних дослідженнях. Висновки. Отже, вивчаючи Cultural Studies як міждисциплінарну галузь, що досліджує взаємозв'язок політичних, суспільних відносин та впливу на них культурних у загальному змісті процесів пропонуємо авторське визначення «актуальні культурно-мистецькі практики та процеси». Під ними ми розуміємо громадянсько значущу, гостро експериментальну естетичну діяльність людини / людей, пов'язану зі створенням творів мистецтва, їх освоєнням у громадських просторах, збереженням, перманентним застосуванням чи демонстрацією, а також якісну зміну станів або явищ мистецьких форм, систем, об'єктів, взаємодій, що відбуваються у ході розвитку загальної чи конкретної культури суспільства, вважаються сучасними на момент їх виникнення та породжують гострий соціальний резонанс. Актуальні культурно-мистецькі процеси характеризуються унікальністю, а їх варіантність визначається поєднанням умов та обставин протікання. У цьому сенсі вони є динамічними формами, а культурно-мистецькі практики можуть розглядатись як артефакти цих форм.
It this article the author lights up the phenomenon of partisan fight in the USA and its influence on motion of war. Its analysed in research bibliographic materials and the main aspects are described. For a long time, historians studying the subjects of the civil war in the United States, considered the guerrilla struggle of the Confederate States as a vivid but not entirely fruitful page of the war. However, it is impossible not to realize that the actions of the Confederate guerrillas have changed the nature of the civil war. The current popularity of materials devoted to the wars in Vietnam and Afghanistan, where partisan tactics have shown that it is quite productive, gives an opportunity to look at the partisan struggle during a civil war from a new angle. Most of the materials we have reviewed focus on the description of guerrilla warfare in individual geographic areas, or in relation to a separate guerrilla leader and the actions of his detachments. The new findings on the influence of guerrilla warfare have not been considered for a long time, but in recent years they have received a lot of attention. In 1986, the authors of the "Why the South Lost the Civil War" agreed that if, after defeat of regular troops, the Confederacy moved to a full-scale guerrilla warfare, this could have been an alternative to defeat. It would have developed into a struggle that the Spanish people carried against Napoleon during his invasion, and this would be an extremely heavy burden for the Union. The authors completely deny that the use of guerrilla tactics eventually became one of the reasons for the defeat of the Confederacy in the war. However, most modern historians do not support this statement and admit that, after the defeat of the regular army, no partisan movement could lead to victory in the war. Gary Gallacher, a well-known journalist and historian of the Vietnam War, argued that the Confederacy had to build its own guerrilla movement, like the Vietcong. However, it should be noted that in the 1860s there were no military doctrines at all, or even the views of those close to modern methods of warfare, and this would violate all the rules of the time and military traditions, which was impossible. ; В запропонованій статті автор висвітлює тлумачення феномену партизанської боротьби у США та обґрунтовує її вплив на хід подій війни. У дослідженні проаналізовано бібліографічний доробок та охарактеризовано основні аспекти питань, які розглядалися у публікаціях.
It this article the author lights up the phenomenon of partisan fight in the USA and its influence on motion of war. Its analysed in research bibliographic materials and the main aspects are described. For a long time, historians studying the subjects of the civil war in the United States, considered the guerrilla struggle of the Confederate States as a vivid but not entirely fruitful page of the war. However, it is impossible not to realize that the actions of the Confederate guerrillas have changed the nature of the civil war. The current popularity of materials devoted to the wars in Vietnam and Afghanistan, where partisan tactics have shown that it is quite productive, gives an opportunity to look at the partisan struggle during a civil war from a new angle. Most of the materials we have reviewed focus on the description of guerrilla warfare in individual geographic areas, or in relation to a separate guerrilla leader and the actions of his detachments. The new findings on the influence of guerrilla warfare have not been considered for a long time, but in recent years they have received a lot of attention. In 1986, the authors of the "Why the South Lost the Civil War" agreed that if, after defeat of regular troops, the Confederacy moved to a full-scale guerrilla warfare, this could have been an alternative to defeat. It would have developed into a struggle that the Spanish people carried against Napoleon during his invasion, and this would be an extremely heavy burden for the Union. The authors completely deny that the use of guerrilla tactics eventually became one of the reasons for the defeat of the Confederacy in the war. However, most modern historians do not support this statement and admit that, after the defeat of the regular army, no partisan movement could lead to victory in the war. Gary Gallacher, a well-known journalist and historian of the Vietnam War, argued that the Confederacy had to build its own guerrilla movement, like the Vietcong. However, it should be noted that in the 1860s there were no military doctrines at all, or even the views of those close to modern methods of warfare, and this would violate all the rules of the time and military traditions, which was impossible. ; В запропонованій статті автор висвітлює тлумачення феномену партизанської боротьби у США та обґрунтовує її вплив на хід подій війни. У дослідженні проаналізовано бібліографічний доробок та охарактеризовано основні аспекти питань, які розглядалися у публікаціях.
Summary. A letter from a lawyer Mykhailo Bodnar (from the town of Kosiv in Stanislav Region), addressed to the leaders of the USSR in the summer of 1945 is analyzed and published in the article from the standpoint of source studies and everyday history. The purpose of the article is to analyze and publish a letter from the Galician lawyer Mykhailo Bodnar to the senior officials of the Soviet state (August 13, 1945). The research methodology is based on the principles of historicism, scientificity, authorial objectivity, application of source methods, in particular the method of internal critique of sources. The scientific novelty is that a published document is introduced into scientific circulation for the first time. Conclusions. The M. Bodnar's letter to Joseph Stalin (Chairman of the People's Commissars Council of the USSR), has reached us not in the original, but in a Russian-language typewritten copy. It is placed in the Sectoral State Archive of the Security Service of Ukraine. The document contains the designation of the time and place of writing (Kosiv, August 13, 1945) and the author's name – "Dr. Bodnar". It is known that the author of the letter was Mykhailo Andriyovych Bodnar (born in 1882), who, after obtaining a law degree and a doctorate in law, practiced law in the town of Kosiv in the Stanislav Region. The structure of the analyzed letter is traditional for such documents: introduction, the problem statement, proposals for its solution, completion. However, in each of these parts there are noticeable evaluative judgments, political, social and national visions, legal experience of M. Bodnar. The letter accused the Soviet special services of murder, violence, and riots in the western Ukraine and blamed them for the OUN and UPA struggle. At the same time, he did not consider the Galician Ruthenians to be the Ukrainians, and suggested to the Soviet leadership: to limit the arbitrariness of the NKVD and the NKGB; to place the responsibility of protecting the local population on the local residents themselves; to introduce professional Galician lawyers into the Soviet judicial system; provide management positions in the region to local staff, not to officials sent from the eastern regions of Ukraine, etc. For his appeal to the Soviet leadership, M. Bodnar was arrested in July 1946. The Stanislav Regional Court sentenced him to 8 years in prison and 5 years the deprivation of rights with confiscation of property. The lawyer died in prison. He was posthumously rehabilitated only in 1995. We consider M. Bodnar's letter to the Head of USSR's Government an interesting and representative source for characterizing the daily life of western Ukrainian society in the first postwar months of 1945 and describing the views of a provincial Galician lawyer on the Soviet political system. ; Анотація. У статті з позицій джерелознавства та історії повсякдення аналізується і публікується лист правника з містечка Косів на Станіславщині Михайла Боднара, адресований керівництву СРСР улітку 1945 р. Мета статті – проаналізувати та опублікувати лист галицького юриста Михайла Боднара до керівництва радянської держави (13 серпня 1945 р.). Методологія дослідження спирається на принципи історизму, науковості, авторської об'єктивності, застосування джерелознавчих методів, зокрема методу внутрішньої критики джерел. Наукова новизна полягає у тому, що до наукового обігу вперше уводиться публікований документ. Висновки. Аналізований лист Михайла Боднара до голови Ради народних комісарів СРСР Й. Сталіна дійшов до нас не в оригіналі, а в російськомовній машинописній копії. Вона міститься у Галузевому державному архіві Служби безпеки України. Документ споряджений означенням часу і місця написання (Косів, 13 серпня 1945 р.) та прізвищем автора – «Др. Боднар». Відомо, що автором листа був Михайло Андрійович Боднар (народився 1882 р.), який після здобуття вищої юридичної освіти та докторського ступеня з права, займався адвокатською практикою в містечку Косів на Станіславщині. Структура аналізованого листа є традиційною для таких документів: вступ, виклад проблеми, пропозиції щодо її розв'язання, завершення. Однак у кожній із цих частин помітні оцінні судження, політичні, соціальні і національні візії, правничий досвід М. Боднара, і, навіть, певне вихваляння радянського вождя. Автор листа звинуватив радянські спецоргани у вбивствах, насильстві, безпорядках у західноукраїнському регіоні й поклав на них відповідальність за розгортання боротьби ОУН і УПА. Водночас він не вважав галицьких русинів українцями, пропонував радянському керівництву обмежити свавілля НКВС і НКДБ, захист місцевого населення покласти на самих мешканців, увести фахових галицьких юристів до радянської судової системи, надати керівні посади в краї місцевим кадрам, а не скеруванцям зі східних областей України тощо. За своє звернення до радянського керівництва М. Боднар був заарештований у липні 1946 р. Станіславський обласний суд засудив його на 8 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна. В ув'язненні правник помер. Його посмертно реабілітували лише у 1995 р. Листа М. Боднара до голови уряду СРСР вважаємо цікавим і репрезентативним джерелом для характеристики щоденного життя західноукраїнського суспільства у перші післявоєнні місяці 1945 р. та поглядів провінційного галицького юриста на проблеми радянської політичної системи.
Summary. A letter from a lawyer Mykhailo Bodnar (from the town of Kosiv in Stanislav Region), addressed to the leaders of the USSR in the summer of 1945 is analyzed and published in the article from the standpoint of source studies and everyday history. The purpose of the article is to analyze and publish a letter from the Galician lawyer Mykhailo Bodnar to the senior officials of the Soviet state (August 13, 1945). The research methodology is based on the principles of historicism, scientificity, authorial objectivity, application of source methods, in particular the method of internal critique of sources. The scientific novelty is that a published document is introduced into scientific circulation for the first time. Conclusions. The M. Bodnar's letter to Joseph Stalin (Chairman of the People's Commissars Council of the USSR), has reached us not in the original, but in a Russian-language typewritten copy. It is placed in the Sectoral State Archive of the Security Service of Ukraine. The document contains the designation of the time and place of writing (Kosiv, August 13, 1945) and the author's name – "Dr. Bodnar". It is known that the author of the letter was Mykhailo Andriyovych Bodnar (born in 1882), who, after obtaining a law degree and a doctorate in law, practiced law in the town of Kosiv in the Stanislav Region. The structure of the analyzed letter is traditional for such documents: introduction, the problem statement, proposals for its solution, completion. However, in each of these parts there are noticeable evaluative judgments, political, social and national visions, legal experience of M. Bodnar. The letter accused the Soviet special services of murder, violence, and riots in the western Ukraine and blamed them for the OUN and UPA struggle. At the same time, he did not consider the Galician Ruthenians to be the Ukrainians, and suggested to the Soviet leadership: to limit the arbitrariness of the NKVD and the NKGB; to place the responsibility of protecting the local population on the local residents themselves; to introduce professional Galician lawyers into the Soviet judicial system; provide management positions in the region to local staff, not to officials sent from the eastern regions of Ukraine, etc. For his appeal to the Soviet leadership, M. Bodnar was arrested in July 1946. The Stanislav Regional Court sentenced him to 8 years in prison and 5 years the deprivation of rights with confiscation of property. The lawyer died in prison. He was posthumously rehabilitated only in 1995. We consider M. Bodnar's letter to the Head of USSR's Government an interesting and representative source for characterizing the daily life of western Ukrainian society in the first postwar months of 1945 and describing the views of a provincial Galician lawyer on the Soviet political system. ; Анотація. У статті з позицій джерелознавства та історії повсякдення аналізується і публікується лист правника з містечка Косів на Станіславщині Михайла Боднара, адресований керівництву СРСР улітку 1945 р. Мета статті – проаналізувати та опублікувати лист галицького юриста Михайла Боднара до керівництва радянської держави (13 серпня 1945 р.). Методологія дослідження спирається на принципи історизму, науковості, авторської об'єктивності, застосування джерелознавчих методів, зокрема методу внутрішньої критики джерел. Наукова новизна полягає у тому, що до наукового обігу вперше уводиться публікований документ. Висновки. Аналізований лист Михайла Боднара до голови Ради народних комісарів СРСР Й. Сталіна дійшов до нас не в оригіналі, а в російськомовній машинописній копії. Вона міститься у Галузевому державному архіві Служби безпеки України. Документ споряджений означенням часу і місця написання (Косів, 13 серпня 1945 р.) та прізвищем автора – «Др. Боднар». Відомо, що автором листа був Михайло Андрійович Боднар (народився 1882 р.), який після здобуття вищої юридичної освіти та докторського ступеня з права, займався адвокатською практикою в містечку Косів на Станіславщині. Структура аналізованого листа є традиційною для таких документів: вступ, виклад проблеми, пропозиції щодо її розв'язання, завершення. Однак у кожній із цих частин помітні оцінні судження, політичні, соціальні і національні візії, правничий досвід М. Боднара, і, навіть, певне вихваляння радянського вождя. Автор листа звинуватив радянські спецоргани у вбивствах, насильстві, безпорядках у західноукраїнському регіоні й поклав на них відповідальність за розгортання боротьби ОУН і УПА. Водночас він не вважав галицьких русинів українцями, пропонував радянському керівництву обмежити свавілля НКВС і НКДБ, захист місцевого населення покласти на самих мешканців, увести фахових галицьких юристів до радянської судової системи, надати керівні посади в краї місцевим кадрам, а не скеруванцям зі східних областей України тощо. За своє звернення до радянського керівництва М. Боднар був заарештований у липні 1946 р. Станіславський обласний суд засудив його на 8 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна. В ув'язненні правник помер. Його посмертно реабілітували лише у 1995 р. Листа М. Боднара до голови уряду СРСР вважаємо цікавим і репрезентативним джерелом для характеристики щоденного життя західноукраїнського суспільства у перші післявоєнні місяці 1945 р. та поглядів провінційного галицького юриста на проблеми радянської політичної системи.
The article investigates development of the Cabinet of Ukrainian Art History in the All-Ukrainian Academy of Sciences (VUAN). The article highlights the contribution of O. P. Novytskyi and art-historians of Kyiv in the structural formation of VUAN's units for art history study. This article particularly focuses on the consolidation of scientists around the Cabinet and the Chair of Ukrainian art in the early 1920s. Consequently, established place of the Cabinet of Ukrainian Art History in VUAN's structure and its links with the arts section of Ukrainian Scientific Society in Kyiv (USS). Followed the stages of the Cabinet development and formation of its collection of scientific materials. As a result, studied that throughout its existence, the Cabinet had the following stages: 1) 1922-1924 – O. P. Novytskyi works in the Chair of the Ukrainian art in conjunction with Arts section former USS; 2) 1924-1929 – establishing of the Cabinet of Ukrainian Art History and formation of its subdivisions; 3) 1930-1933 – reorganization; 4) 1933-1934 – new wave of repression and suppression of the Cabinet after O. P. Novytskyi's death. In article studied problem of dating of the beginning of the Cabinet and its liaison with the Chair of Ukrainian art of VUAN. Considered activity of structural subdivisions of the Cabinet: the Jewellery Commission, the group «Studio», the Museum of Ukrainian leaders and the Theatre Museum. The research highlights basic directions of studying art history in the Cabinet of Ukrainian Art History. Researched contribution of staff of the Cabinet to the development of scientific direction. The emphasis made on the contribution of the Cabinet in the training of young scientists in the field of Arts History in Kyiv. Moreover, considered influence of Soviet Government in to the work of the Cabinet. As a result of this research it was recognized that Cabinet besides collecting the materials was study and developed issues of the history of Ukrainian art «from ancient times to the present», including Shevchenko as an artist, history of architecture and music. Moreover, members of Cabinet prepared materials for encyclopedias, and dictionaries of Ukrainian art History, involved in the museum activity in Kyiv and Moscow, popularized Ukrainian art. ; Статья посвящена исследованию организации Кабинета украинского искусства Всеукраинской академии наук (ВУАН). В статье освещается вклад А. П. Новицкого и искусствоведов Киева в формирование структурных подразделений по изучению истории искусства в пределах ВУАН и консолидации ученых вокруг Кабинета и кафедры украинского искусства в начале 1920 гг. Установлено место Кабинета украинского искусства в структуре ВУАН и его связь с секцией искусств Украинского научного общества в Киеве (УНТ). Прослежены этапы деятельности Кабинета и формирования его собрания научных материалов. Рассмотрена проблема датировки начала работы Кабинета и его связи с кафедрой украинского искусства ВУАН. Охарактеризована деятельность структурных подразделений Кабинета: Золотарской комиссии, кружка «Studio», Музея украинских деятелей и Театрального музея. Исследованы основные направления работы искусствоведов Киева в Кабинете. Проанализирован вклад сотрудников Кабинета в развитие научного направления. Сосредоточено внимание на вкладе Кабинета в подготовку молодых ученых в области искусствоведения в Киеве. Выяснено влияние советской власти на работу Кабинета. ; Стаття присвячена дослідженню організації Кабінету українського мистецтва у Всеукраїнській академії наук (ВУАН). Висвітлюється внесок О. П. Новицького та мистецтвознавців Києва у формування структурних підрозділів з вивчення історії мистецтва в межах ВУАН і консолідації вчених навколо Кабінету та кафедри українського мистецтва на початку 1920 рр. Визначено місце Кабінету українського мистецтва у структурі ВУАН і його зв'язок з Секцією мистецтв Українського наукового товариства у Києві (УНТ). Простежено за етапами діяльності Кабінету та формування його збірки науково-дослідних матеріалів. Розглянуто проблему датування початку роботи Кабінету та його зв'язку з кафедрою українського мистецтва ВУАН. Охарактеризовано діяльність структурних підрозділів Кабінету: Золотарської комісії, гуртка «Studio», Музею українських діячів і Театрального музею. Досліджено основні напрями роботи мистецтвознавців Києва у Кабінеті. Проаналізовано внесок співробітників Кабінету у розвиток мистецтвознавчої науки. Зосереджено увагу на роботі Кабінету по підготовці молодих науковців з галузі мистецтвознавства в Києві. З'ясовано вплив радянської влади на роботу Кабінету.
The article examines the issues of modern military medicine in Ukraine as an independent state. The main milestones of national military medicine were drawn up, and the peculiarities of its reform were highlighted. The article also provides an analysis of measures to regulate and support the reform of military medicine. Taking into account the data obtained from a large number of archival sources and administrative materials, special attention was paid to the transformation of the management of state medical support of the Armed Forces of Ukraine. Some shortcomings in the reform of military medical education have been identified, and the main perspective directions of its development are shown. ; L'article examine les problèmes de la médecine militaire moderne en Ukraine en tant qu'état indépendant. Les principaux jalons de la médecine militaire nationale ont été élaborés et les particularités de sa réforme ont été mises en évidence. L'article fournit également une analyse des mesures visant à réglementer et soutenir la réforme de la médecine militaire. Prenant en compte les données obtenues à partir d'un grand nombre de sources d'archives et de documents administratifs, une attention particulière a été accordée à la transformation de la gestion du soutien médical de l'État des forces armées de l'Ukraine. Certaines insuffisances dans la réforme de l'enseignement médical militaire ont été identifiées, et les principales orientations de son développement sont indiquées. ; В статье рассматриваются вопросы современной военной медицины в Украине как самостоятельного государства. Были составлены основные вехи национальной военной медицины, и были выделены особенности ее реформы. Также в статье предоставлен анализ мер регулирования и поддержки реформы военной медицины. Учитывая данные, полученные из большого количества архивных источников и административных материалов, особое внимание было уделено трансформации управления государственной медицинской поддержкой Вооруженных Сил Украины. Определены некоторые недостатки в реформировании военно-медицинского образования, показаны основные перспективные направления его развития. ; У статті розглядаються питання сучасної військової медицини в Україні як самостійної держави. Були складені основні віхи національної військової медицини, і були виділені особливості її реформи. Також в статті надано аналіз заходів регулювання і підтримки реформи військової медицини. З огляду на дані, отримані з великої кількості архівних джерел і адміністративних матеріалів, особливу увагу було приділено трансформації управління державної медичної підтримкою Збройних Сил України. Визначено деякі недоліки в реформуванні військово-медичної освіти, показані основні перспективні напрямки його розвитку.
The article examines the issues of modern military medicine in Ukraine as an independent state. The main milestones of national military medicine were drawn up, and the peculiarities of its reform were highlighted. The article also provides an analysis of measures to regulate and support the reform of military medicine. Taking into account the data obtained from a large number of archival sources and administrative materials, special attention was paid to the transformation of the management of state medical support of the Armed Forces of Ukraine. Some shortcomings in the reform of military medical education have been identified, and the main perspective directions of its development are shown. ; L'article examine les problèmes de la médecine militaire moderne en Ukraine en tant qu'état indépendant. Les principaux jalons de la médecine militaire nationale ont été élaborés et les particularités de sa réforme ont été mises en évidence. L'article fournit également une analyse des mesures visant à réglementer et soutenir la réforme de la médecine militaire. Prenant en compte les données obtenues à partir d'un grand nombre de sources d'archives et de documents administratifs, une attention particulière a été accordée à la transformation de la gestion du soutien médical de l'État des forces armées de l'Ukraine. Certaines insuffisances dans la réforme de l'enseignement médical militaire ont été identifiées, et les principales orientations de son développement sont indiquées. ; В статье рассматриваются вопросы современной военной медицины в Украине как самостоятельного государства. Были составлены основные вехи национальной военной медицины, и были выделены особенности ее реформы. Также в статье предоставлен анализ мер регулирования и поддержки реформы военной медицины. Учитывая данные, полученные из большого количества архивных источников и административных материалов, особое внимание было уделено трансформации управления государственной медицинской поддержкой Вооруженных Сил Украины. Определены некоторые недостатки в реформировании военно-медицинского образования, показаны основные перспективные направления его развития. ; У статті розглядаються питання сучасної військової медицини в Україні як самостійної держави. Були складені основні віхи національної військової медицини, і були виділені особливості її реформи. Також в статті надано аналіз заходів регулювання і підтримки реформи військової медицини. З огляду на дані, отримані з великої кількості архівних джерел і адміністративних матеріалів, особливу увагу було приділено трансформації управління державної медичної підтримкою Збройних Сил України. Визначено деякі недоліки в реформуванні військово-медичної освіти, показані основні перспективні напрямки його розвитку.
