Suchergebnisse

The research objective is to analyze the major principles of IT-systems design and development and operation within the structure of the integrated architecture of electronic communications within the government authorities of Ukraine and to introduce the practical recommendations related to this issue while implementing the transition program to Unified architecture of electronic Government, that is based on the use and application of electronic services. The ways were proposed for the IT-architecture design and development within the structure of electronic communications of the government authorities on the basis of the uniform concept of the Electronic Government Integrated Architecture description. The following is considered: the basic IT-practices (models of scopes) describing IT-architecture and examples of their application at the construction of single architecture of electronic co-operation of society. The main distinctions are resulted in relation to their practical application. Development components of IT-architecture are briefly considered on the way of realization single and standardized management processes of enterprise by public institutions with the use of service-orientated approach. ; Целью исследования является анализ основных принципов создания и функционирования IT-систем в структуре интегрированной архитектуры электронных коммуникаций органов государственной власти Украины и внесения практических рекомендаций по этому вопросу при реализации программы перехода к единой архитектуре электронного Правительства, которая базируется на использовании и применении электронных услуг. Предложены пути развития ИТ-архитектуры в структуре электронных коммуникаций органов государственной власти на базе единой концепции описания интегрированной архитектуры электронного правительства. Рассмотрены основные ИТ-практики (рамочные модели), описывающих ИТ-архитектуру и примеры их применения при построении единой архитектуры электронного взаимодействия общества. Приведенные главные отличия относительно их практического применения. Кратко рассмотрены составляющие разработки ИТ-архитектуры на пути реализации государственными учреждениями единых и стандартизированных процессов управления предприятия с использованием сервис-ориентированного подхода. ; Метою дослідження є аналіз основних засад створення та функціонування IT-систем в структурі інтегрованої архітектури електронних комунікацій органів державної влади України та внесення практичних рекомендацій щодо цього питання при реалізації програми переходу до єдиної архітектури електронного Уряду, яка базується на використанні та застосуванні електронних послуг. Запропоновано шляхи розбудови ІТ-архітектури в структурі електронних комунікацій органів державної влади на базі єдиної концепції опису інтегрованої архітектури електронного уряду. Розглянуті основні ІТ-практики (рамочні моделі), що описують ІТ-архітектуру та приклади їх застосування при побудові єдиної архітектури електронної взаємодії суспільства. Наведені головні відмінності щодо їх практичного застосування. Коротко розглянуто складові розробки ІТ-архітектури на шляху реалізації державними інституціями єдиних та стандартизованих процесів управління підприємства із застосуванням сервіс-орієнтованого підходу. ; Метою дослідження є аналіз основних засад створення та функціонування IT-систем в структурі інтегрованої архітектури електронних комунікацій органів державної влади України та внесення практичних рекомендацій щодо цього питання при реалізації програми переходу до єдиної архітектури електронного Уряду, яка базується на використанні та застосуванні електронних послуг. Запропоновано шляхи розбудови ІТ-архітектури в структурі електронних комунікацій органів державної влади на базі єдиної концепції опису інтегрованої архітектури електронного уряду. Розглянуті основні ІТ-практики (рамочні моделі), що описують ІТ-архітектуру та приклади їх застосування при побудові єдиної архітектури електронної взаємодії суспільства. Наведені головні відмінності щодо їх практичного застосування. Коротко розглянуто складові розробки ІТ-архітектури на шляху реалізації державними інституціями єдиних та стандартизованих процесів управління підприємства із застосуванням сервіс-орієнтованого підходу.

The article deals with the historical prerequisites for the penetration of Islam into the territory of Ukraine and the formation of Islamic architecture. It was revealed that the geographical position of Ukraine contributed to the emergence of Muslims in Ukrainian lands, especially in the south, on the border of two great civilizations – Christian and Muslim. At the same time, Islam in Ukraine played a significant ethno-forming role in the life of the Turkic peoples. Evidence of the permanent presence of Muslims in Kievan Rus dates back to the 11th century, when the Pecheneg Muslim cavalry was in the service of the Kievan prince. The second period is defined as a military-colonization period, which refers to the settlement in a permanent place of the peoples who professed Islam, as well as the colonial policy of the Ottoman Empire in the Northern Black Sea region and Transnistria. The Crimean peninsula became the main area for the spread of Islam in the lands that became part of independent Ukraine, where a unique Muslim civilization was born and strengthened. With the development of migration processes, the need arose for the construction of Muslim mosques on the territory of Ukraine. And if in the XVI-XVII century. mosques were built of wood, then starting from the 19th century. - stone and brick. The first mosque in Ukraine appeared in the XVI-XVII centuries. in the city of Ostrog in Volhynia in the Tatar suburb, built by Prince K. Ostrozhsky, which has not survived. From the beginning of the nineteenth century Mosques were built in the cities of Ukraine (Kyiv, Kharkiv), and the modern history of Islam and Muslims of Ukraine begins with the acquisition of Independence. So, in 1998-2000 the prayer-Muslim complex was built in Kyiv and the Arab cultural center in Odessa (2000). In addition, Muslim mosques have been built and are being designed in Donetsk, Luhansk, Zaporizhye, Mykolaiv, Kherson regions, as well as in the cities of Kyiv, Odessa, Donetsk, etc. In order to perceive a renewed direction in the architecture of public buildings, lost in Soviet times - sacred architecture, including Muslim architecture, Muslim architecture is being formed. It is determined that the modern architecture of mosques is created on the basis of the synthesis of traditionalism and the modern creative nature of the architectural method of designing a three-dimensional image of an Islamic shrine. ; У статті розглядається історичні передумови проникнення ісламу на територію України і формування ісламської сакральної архітектури. Розглянута поява мусульман на українських землях, насамперед на південних, яка була зумовлена розміщенням України на порубіжжі двох великих цивілізацій – християнської та мусульманської. Географічне положення України визначало активну її взаємодію з мусульманськими країнами та народами. При цьому іслам у межах сучасної України відіграв значну етноформувальну роль у житті деяких народів, які сформувалися на українських землях – (кримські татари та ногайці). Свідчення про постійне перебування мусульман у Київській Русі відносяться до ХІ ст., коли на службі у київського князя була кіннота з мусульман-печенігів. Другий період визначається як військово-колонізаційний, де йдеться про осідання на постійному місці народів, що сповідують іслам, а також колонізаційну політику Османської імперії в Північному Причорномор'ї і Подністров'ї. Кримський півострів став основним ареалом поширення ісламу на землях, що ввійшли до складу незалежної України. Саме тут зародилася і зміцніла унікальна мусульманська цивілізація [1-2].

The article has been devoted to identifying and summarizing the main trends of architecture of the XXI century. Social development as well as scientific and technological progress form conditions for further development of architecture and the search for new materials and new design methods. Owing to the Industrial Revolution, the invention of construction technologies and other innovative things, a new structural scheme of buildings appeared at the beginning of the twentieth century. It was based on the enclosing structure of the building, which, unlike the architecture that existed before the twentieth century, no longer took on the load of floors – namely, it was not load-bearing. The main type and method of forming the appearance of the building was the curtain facade, which received a wide variety of expressions. This includes, both during the twentieth century and today, a wide range of applications in enclosing structures of more and more new synthetic materials, the display of various textures, textures, compositional techniques, color solutions, perforated surfaces etc. The materials and structures themselves can be very different: from translucent structures to sandwich-panels. Since the beginning of the Industrial Revolution and throughout the twentieth century, the exploitation of Earth's Resources has led to devastating consequences and environmental disasters. This is reflected even in the economic and political plans of states. Therefore, since the middle of the twentieth century, the leading European countries have taken a course towards sustainable development. And, the XXI century is focused on improving the environment and energy saving. Such changes affect the formation of new techniques in architecture. The task of sustainable development forces the new forms as well as techniques and materials that will ensure the fulfillment of these requirements to be looked for. Such actions lead to the improvement of the curtain facade and saturation of its functional component. This is the manifestation of new trends and directions. The economic factor can also be considered as an influential factor in the emergence of innovative techniques. The advertising and marketing industry pushes architects in their creative quest to design iconic, unusual buildings with dynamic know-how or media technologies. They become the hallmark of urban space. We are talking about Media Architecture and kinetics. The present time is an era of high Information Technologies and their significant influence on the formation of the face of modern architecture. Nowadays, with the help of complex computer calculations, a parametric architecture of complex geometric shapes has appeared and the new design methods are being developed. With the help of virtual reality, one can both demonstrate objects, and directly design and edit the design of objects down to the smallest details. Design has been increasingly capturing the architecture. 3-D construction methods can build architecture of any shape. This leads to the formation of objects that do not depend on the location. Every year on the Internet the number of projects of space architecture – conceptual solutions for the colonization of Mars or the Moon increases. This is also part of the trend of replacing architecture with design. ; Стаття присвячена виявленню та узагальненню головних тенденцій пластичної мови архітектури ХХІ ст. Загальносуспільний розвиток та науково-технічний прогрес формує умови для подальшого розвитку архітектури, пошуку нових матеріалів та нових способів проектування. Завдяки промисловій революції та розвитку технологій будівництва на початку ХХ століття з'явилась нова несуча конструктивна схема будівель. ЇЇ основою є металевий або залізобетонний каркас пов'язаний з перекриттями. Таким чином огороджувальна конструкція будівлі, стає вільною від навантажень будівлі. Це суттєво відрізняє пластичну мову сучасної архітектури від тієї, що булла до ХХ століття. Основним типом та прийомом формування огороджувальної конструкції будівлі став навісний фасад, що отримав велике різноманіття типів протягом ХХ століття. І на сьогодні зростає кількість нових прийомів, технологій, матеріалів, які застосовуються в проектуванні фасадів. Вони стосуються як світлопрозорих конструкцій, які повинні забезпечити світло і клімат у будівлі, так і елементів, які формують непрозорі ділянки для забезпечення вимог мікроклімату, захисту від шуму і т.д. З початком Промислової революції та протягом ХХ століття використання земних ресурсів, призводить до нищівних наслідків та екологічних катастроф. Тому ще з середини ХХ століття провідні країни Європи взяли курс на сталий розвиток. ХХІ століття зорієнтовано на питанні покращення екології та енергозбереження. Ці зрушення не можуть не вплинути на формування нових прийомів в архітектурі. Завдання сталого розвитку змушують шукати нові форми, прийоми та матеріали, що забезпечать виконання цих вимог. Такі дії призводять до вдосконалення навісного фасаду, наповнення його функціональною складовою. Це є прояв нових тенденцій та напрямів. Також впливовим фактором появи інноваційних прийомів можна вважати економіку. Індустрія реклами, маркетингу підштовхує архітекторів до творчих пошуків проектування знакових, незвичних будівель, з динамічними ноу-хау чи медіа-технологіями. Вони стають візитівкою міського простору. Мова йде про медіа та кінетичну архітектуру. Сьогодення – це доба високих інформаційних технологій і вони неабияк впливають на формування обличчя сучасної архітектури. Сьогодні за допомогою комп'ютерних розрахунків з'явилась параметрична архітектура складних геометричних форм. Розвиваються нові методи проектування. За допомогою віртуальної реальності можна як демонструвати об'єкти, так і безпосередньо проектувати та редагувати. Дизайн все більше поглинає архітектуру. Методи 3-D будівництва мають змогу зводити архітектуру будь-яких форм. Це призводить до формування об'єктів, що не залежать від місця розташування. З кожним роком мережа інтернет насичується все більшою кількістю проєктів космічної архітектури – концептуальних рішень колонізації Марсу або Місяця. Це також входить в тенденцію заміщення архітектури дизайном.

The article has been devoted to identifying and summarizing the main trends of architecture of the XXI century. Social development as well as scientific and technological progress form conditions for further development of architecture and the search for new materials and new design methods. Owing to the Industrial Revolution, the invention of construction technologies and other innovative things, a new structural scheme of buildings appeared at the beginning of the twentieth century. It was based on the enclosing structure of the building, which, unlike the architecture that existed before the twentieth century, no longer took on the load of floors – namely, it was not load-bearing. The main type and method of forming the appearance of the building was the curtain facade, which received a wide variety of expressions. This includes, both during the twentieth century and today, a wide range of applications in enclosing structures of more and more new synthetic materials, the display of various textures, textures, compositional techniques, color solutions, perforated surfaces etc. The materials and structures themselves can be very different: from translucent structures to sandwich-panels. Since the beginning of the Industrial Revolution and throughout the twentieth century, the exploitation of Earth's Resources has led to devastating consequences and environmental disasters. This is reflected even in the economic and political plans of states. Therefore, since the middle of the twentieth century, the leading European countries have taken a course towards sustainable development. And, the XXI century is focused on improving the environment and energy saving. Such changes affect the formation of new techniques in architecture. The task of sustainable development forces the new forms as well as techniques and materials that will ensure the fulfillment of these requirements to be looked for. Such actions lead to the improvement of the curtain facade and saturation of its functional component. This is the manifestation of new trends and directions. The economic factor can also be considered as an influential factor in the emergence of innovative techniques. The advertising and marketing industry pushes architects in their creative quest to design iconic, unusual buildings with dynamic know-how or media technologies. They become the hallmark of urban space. We are talking about Media Architecture and kinetics. The present time is an era of high Information Technologies and their significant influence on the formation of the face of modern architecture. Nowadays, with the help of complex computer calculations, a parametric architecture of complex geometric shapes has appeared and the new design methods are being developed. With the help of virtual reality, one can both demonstrate objects, and directly design and edit the design of objects down to the smallest details. Design has been increasingly capturing the architecture. 3-D construction methods can build architecture of any shape. This leads to the formation of objects that do not depend on the location. Every year on the Internet the number of projects of space architecture – conceptual solutions for the colonization of Mars or the Moon increases. This is also part of the trend of replacing architecture with design. ; Стаття присвячена виявленню та узагальненню головних тенденцій пластичної мови архітектури ХХІ ст. Загальносуспільний розвиток та науково-технічний прогрес формує умови для подальшого розвитку архітектури, пошуку нових матеріалів та нових способів проектування. Завдяки промисловій революції та розвитку технологій будівництва на початку ХХ століття з'явилась нова несуча конструктивна схема будівель. ЇЇ основою є металевий або залізобетонний каркас пов'язаний з перекриттями. Таким чином огороджувальна конструкція будівлі, стає вільною від навантажень будівлі. Це суттєво відрізняє пластичну мову сучасної архітектури від тієї, що булла до ХХ століття. Основним типом та прийомом формування огороджувальної конструкції будівлі став навісний фасад, що отримав велике різноманіття типів протягом ХХ століття. І на сьогодні зростає кількість нових прийомів, технологій, матеріалів, які застосовуються в проектуванні фасадів. Вони стосуються як світлопрозорих конструкцій, які повинні забезпечити світло і клімат у будівлі, так і елементів, які формують непрозорі ділянки для забезпечення вимог мікроклімату, захисту від шуму і т.д. З початком Промислової революції та протягом ХХ століття використання земних ресурсів, призводить до нищівних наслідків та екологічних катастроф. Тому ще з середини ХХ століття провідні країни Європи взяли курс на сталий розвиток. ХХІ століття зорієнтовано на питанні покращення екології та енергозбереження. Ці зрушення не можуть не вплинути на формування нових прийомів в архітектурі. Завдання сталого розвитку змушують шукати нові форми, прийоми та матеріали, що забезпечать виконання цих вимог. Такі дії призводять до вдосконалення навісного фасаду, наповнення його функціональною складовою. Це є прояв нових тенденцій та напрямів. Також впливовим фактором появи інноваційних прийомів можна вважати економіку. Індустрія реклами, маркетингу підштовхує архітекторів до творчих пошуків проектування знакових, незвичних будівель, з динамічними ноу-хау чи медіа-технологіями. Вони стають візитівкою міського простору. Мова йде про медіа та кінетичну архітектуру. Сьогодення – це доба високих інформаційних технологій і вони неабияк впливають на формування обличчя сучасної архітектури. Сьогодні за допомогою комп'ютерних розрахунків з'явилась параметрична архітектура складних геометричних форм. Розвиваються нові методи проектування. За допомогою віртуальної реальності можна як демонструвати об'єкти, так і безпосередньо проектувати та редагувати. Дизайн все більше поглинає архітектуру. Методи 3-D будівництва мають змогу зводити архітектуру будь-яких форм. Це призводить до формування об'єктів, що не залежать від місця розташування. З кожним роком мережа інтернет насичується все більшою кількістю проєктів космічної архітектури – концептуальних рішень колонізації Марсу або Місяця. Це також входить в тенденцію заміщення архітектури дизайном.

The article has been devoted to identifying and summarizing the main trends of architecture of the XXI century. Social development as well as scientific and technological progress form conditions for further development of architecture and the search for new materials and new design methods. Owing to the Industrial Revolution, the invention of construction technologies and other innovative things, a new structural scheme of buildings appeared at the beginning of the twentieth century. It was based on the enclosing structure of the building, which, unlike the architecture that existed before the twentieth century, no longer took on the load of floors – namely, it was not load-bearing. The main type and method of forming the appearance of the building was the curtain facade, which received a wide variety of expressions. This includes, both during the twentieth century and today, a wide range of applications in enclosing structures of more and more new synthetic materials, the display of various textures, textures, compositional techniques, color solutions, perforated surfaces etc. The materials and structures themselves can be very different: from translucent structures to sandwich-panels. Since the beginning of the Industrial Revolution and throughout the twentieth century, the exploitation of Earth's Resources has led to devastating consequences and environmental disasters. This is reflected even in the economic and political plans of states. Therefore, since the middle of the twentieth century, the leading European countries have taken a course towards sustainable development. And, the XXI century is focused on improving the environment and energy saving. Such changes affect the formation of new techniques in architecture. The task of sustainable development forces the new forms as well as techniques and materials that will ensure the fulfillment of these requirements to be looked for. Such actions lead to the improvement of the curtain facade and saturation of its functional component. This is the manifestation of new trends and directions. The economic factor can also be considered as an influential factor in the emergence of innovative techniques. The advertising and marketing industry pushes architects in their creative quest to design iconic, unusual buildings with dynamic know-how or media technologies. They become the hallmark of urban space. We are talking about Media Architecture and kinetics. The present time is an era of high Information Technologies and their significant influence on the formation of the face of modern architecture. Nowadays, with the help of complex computer calculations, a parametric architecture of complex geometric shapes has appeared and the new design methods are being developed. With the help of virtual reality, one can both demonstrate objects, and directly design and edit the design of objects down to the smallest details. Design has been increasingly capturing the architecture. 3-D construction methods can build architecture of any shape. This leads to the formation of objects that do not depend on the location. Every year on the Internet the number of projects of space architecture – conceptual solutions for the colonization of Mars or the Moon increases. This is also part of the trend of replacing architecture with design. ; Стаття присвячена виявленню та узагальненню головних тенденцій пластичної мови архітектури ХХІ ст. Загальносуспільний розвиток та науково-технічний прогрес формує умови для подальшого розвитку архітектури, пошуку нових матеріалів та нових способів проектування. Завдяки промисловій революції та розвитку технологій будівництва на початку ХХ століття з'явилась нова несуча конструктивна схема будівель. ЇЇ основою є металевий або залізобетонний каркас пов'язаний з перекриттями. Таким чином огороджувальна конструкція будівлі, стає вільною від навантажень будівлі. Це суттєво відрізняє пластичну мову сучасної архітектури від тієї, що булла до ХХ століття. Основним типом та прийомом формування огороджувальної конструкції будівлі став навісний фасад, що отримав велике різноманіття типів протягом ХХ століття. І на сьогодні зростає кількість нових прийомів, технологій, матеріалів, які застосовуються в проектуванні фасадів. Вони стосуються як світлопрозорих конструкцій, які повинні забезпечити світло і клімат у будівлі, так і елементів, які формують непрозорі ділянки для забезпечення вимог мікроклімату, захисту від шуму і т.д. З початком Промислової революції та протягом ХХ століття використання земних ресурсів, призводить до нищівних наслідків та екологічних катастроф. Тому ще з середини ХХ століття провідні країни Європи взяли курс на сталий розвиток. ХХІ століття зорієнтовано на питанні покращення екології та енергозбереження. Ці зрушення не можуть не вплинути на формування нових прийомів в архітектурі. Завдання сталого розвитку змушують шукати нові форми, прийоми та матеріали, що забезпечать виконання цих вимог. Такі дії призводять до вдосконалення навісного фасаду, наповнення його функціональною складовою. Це є прояв нових тенденцій та напрямів. Також впливовим фактором появи інноваційних прийомів можна вважати економіку. Індустрія реклами, маркетингу підштовхує архітекторів до творчих пошуків проектування знакових, незвичних будівель, з динамічними ноу-хау чи медіа-технологіями. Вони стають візитівкою міського простору. Мова йде про медіа та кінетичну архітектуру. Сьогодення – це доба високих інформаційних технологій і вони неабияк впливають на формування обличчя сучасної архітектури. Сьогодні за допомогою комп'ютерних розрахунків з'явилась параметрична архітектура складних геометричних форм. Розвиваються нові методи проектування. За допомогою віртуальної реальності можна як демонструвати об'єкти, так і безпосередньо проектувати та редагувати. Дизайн все більше поглинає архітектуру. Методи 3-D будівництва мають змогу зводити архітектуру будь-яких форм. Це призводить до формування об'єктів, що не залежать від місця розташування. З кожним роком мережа інтернет насичується все більшою кількістю проєктів космічної архітектури – концептуальних рішень колонізації Марсу або Місяця. Це також входить в тенденцію заміщення архітектури дизайном.

The history of the development of architecture has shown that until the middle of the XIXth century, the expression of the plastic language of buildings was restrained by both the preferences of society and the material construction base. Industrial progress has reorganized the structural framework of buildings and the outer wall has ceased to accept the load of floors. In the XXth century it provided opportunities for an expanded stylistic diversity of architecture in the spirit of modernism. However, parallel to this, the processes of returning to the plastic language of architecture of the past took place wave-like. There are several reasons for this phenomenon. Firstly, there are ideological beliefs and interference of political forces in architecture. States with a totalitarian regime in the XXth century (Germany, Italy, the USSR) dictated their own conditions for proper life, rejecting the avant-garde and modernist trends. Secondly, there is a certain philosophical, intellectual attitude to reflection with the architecture of the past. The origin of this phenomenon comes from the United States, where modernism from the beginning of the XXth century to the 60s had been developing without non-stop. All of this led to some emotional fatigue and boredom, and as a result, the style of postmodernism appeared, where elements of historicism were rethought and introduced into modern architecture. The third reason for returning the vector of architecture development back to the past is lack of understanding of the trends and opportunities of modern architecture. In Ukraine, buildings are being built from reinforced concrete, with a free curtain facade, but the plastic language of architecture is expressed in an eclectic mix of different historical styles. This distortion of the essence of modern architecture can be explained by the inability of modern architects to keep up with the time. The fourth reason for the desire to return to the style of historicism is dictated by the historical environment of old cities, which, according to both society and architects, should be maintained in its context even if new buildings appear there or renovations are carried out. ; В ХХ столітті з'явилась нова архітектура, яка була проявлена в різних сучасних стильових напрямках: модернізм, конструктивізм, регіоналізм, структуралізм, функціоналізм, бруталізм, постмодерн, хай-тек, деконструктивізм та інше. Проте паралельно з цим хвилеподібно відбувались процеси повернення до пластичної мови архітектури минулого. Існує декілька причин таких явищ. По-перше – ідеологічні переконання, втручання політичних сил в архітектуру. Держави з тоталітарним режимом на початку ХХ століття (Німеччина, Італія, СРСР) диктували свої умови правильного життя, відкидаючи авангард та модерністичні течії. По-друге, існує певне філософське, інтелектуальне відношення до рефлексій з архітектурою минулого. Походження такого явища йде від США, де модернізм від початку ХХ століття до 60-х років розвивався, не припиняючись. Це призвело до певної емоційної втоми і нудьги. Тому, як наслідок, з'явивися стиль постмодернізм, де елементи історизму переосмислювались і впроваджувались в сучасну архітектуру. Третьою причиною повернення вектору розвитку архітектури назад у минуле є нерозуміння тенденцій та можливостей сучасної архітектури. В Україні зводяться будівлі із залізобетону, з вільним навісним фасадом, але пластична мова архітектури виражена в еклектичному змішуванні різних історичних стилів. Таке викривлення суті сучасної архітектури може пояснюватися невмінням сучасних архітекторів рухатися в ногу з часом. Четверту причину прагнення до повернення в стилістику історизму диктує саме історичне середовище старих міст, яке, за думкою частково як суспільства так і зодчих має бути витримано в своєму контексті навіть, якщо там з'являються новобудови або проводяться реновації. Проте, концентруючись все ж на розвитку сучасної архітектури, варто зважати на новітні тенденції архітектури, завдання та вимоги сьогодення, формування естетичного середовища, правдивого вираження споруд сучасності, а не на декорування історизмом та формування бутафорій.

Архітектурна логіка міської забудови завжди провокує появу кордонів у міському просторі. Ці кордони можуть бути як об'єктивними (географічними, адміністративними тощо), так і суб'єктивними (уявними, такими, що базуються на традиціях, соціальних нормах та повсякденних практиках). Утім для кожного містянина найважливіший кордон стосується межі між приватним і публічним простором, власним домом і зовнішнім світом. Ця межа не завжди є очевидною, адже існують численні способи взаємопроникнення цих двох територій. Однією зі стратегій, яка вправно долає усталені урбаністичні кордони, є паразитна архітектура. Так називають перехідні форми архітектури, пов'язані з розміщенням певних конструкцій на вже існуючих будівлях. У сучасному архітектурному дизайні паразитну архітектуру не таврують як негативне явище, навпаки, її розглядають у контексті посередництва між змінами в суспільстві та міською системою, адже формальне міське будування завжди провокує появу подальших адаптацій. У пострадянських країнах яскравим прикладом паразитної архітектури є розширені/перебудовані/засклені балкони. Ці архітектурні елементи стають способом перетворення публічного простору на приватний, експансії квартири назовні, на територію фасаду будинку. Перебудовані балкони давно перестали бути проявами маргінальності окремих жителів міст, перетворившись на потужну щоденну практику, яка стала традиційною і унормованою. Балкон – це передусім декларація приватності, яка є наслідком конкретних історичних передумов, а також віддзеркаленням економічного та політичного контекстів. Перебудований балкон – це претензія на більш гнучку архітектуру (тобто архітектуру з більш гнучкими кордонами), яка відповідатиме низовим потребам мешканців міст, а не задумам державних або приватних забудовників. У такий спосіб аналіз українських балконів в контексті актуальних трендів паразитної архітектури дасть змогу глибше зануритися в сучасне міське повсякдення, механізм творення суспільних норм та долання урбаністичних кордонів. ; The architectural logic of urban development always provokes the appearance of boundaries. These boundaries can be both objective (geographical, administrative, etc.) and subjective (imaginary, based on traditions, social norms, and everyday practices). However, for citizens, the most important border concerns the boundary between private and public space, between their 'home' and the outside world. This boundary is not always obvious because these two options interpenetrate in many ways. Parasitic architecture is one of the strategies that successfully overcome the established urban boundaries. It means transitional forms of architecture, which are associated with the placement of certain structures on existing buildings. Parasitic architecture is no more regarded as a negative phenomenon in the contemporary architectural design. Moreover, it is considered in the context of mediating between the changes in the society and the urban system, since formal urban construction always provokes the emergence of further adaptations. In the post-Soviet countries, the most impressive example of parasitic architecture is presented by the expanded/remodeled/glazed balconies. These architectural elements become a way of transforming public space into a private one. They make expansion of the apartment outwards, into the territory of the facade of the house. Remodeled balconies are not a manifestation of city outcasts anymore. They became a powerful daily practice, traditional and standardized. Balconies are primarily a declaration of privacy, but also, they are the result of a specific historical background, as well as a reflection of economic and political contexts. Remodeled balconies are a claim for a more flexible architecture (that is, a type of architecture with more flexible borders), which will meet the grassroots needs of city dwellers instead of the intentions of public or private developers. Thus, the analysis of Ukrainian balconies in line with the current trends in parasitic architecture will allow a deeper immersion in the modern urban everyday life and comprehension of the mechanism for creating social norms and overcoming urban boundaries.

Архітектурна логіка міської забудови завжди провокує появу кордонів у міському просторі. Ці кордони можуть бути як об'єктивними (географічними, адміністративними тощо), так і суб'єктивними (уявними, такими, що базуються на традиціях, соціальних нормах та повсякденних практиках). Утім для кожного містянина найважливіший кордон стосується межі між приватним і публічним простором, власним домом і зовнішнім світом. Ця межа не завжди є очевидною, адже існують численні способи взаємопроникнення цих двох територій. Однією зі стратегій, яка вправно долає усталені урбаністичні кордони, є паразитна архітектура. Так називають перехідні форми архітектури, пов'язані з розміщенням певних конструкцій на вже існуючих будівлях. У сучасному архітектурному дизайні паразитну архітектуру не таврують як негативне явище, навпаки, її розглядають у контексті посередництва між змінами в суспільстві та міською системою, адже формальне міське будування завжди провокує появу подальших адаптацій. У пострадянських країнах яскравим прикладом паразитної архітектури є розширені/перебудовані/засклені балкони. Ці архітектурні елементи стають способом перетворення публічного простору на приватний, експансії квартири назовні, на територію фасаду будинку. Перебудовані балкони давно перестали бути проявами маргінальності окремих жителів міст, перетворившись на потужну щоденну практику, яка стала традиційною і унормованою. Балкон – це передусім декларація приватності, яка є наслідком конкретних історичних передумов, а також віддзеркаленням економічного та політичного контекстів. Перебудований балкон – це претензія на більш гнучку архітектуру (тобто архітектуру з більш гнучкими кордонами), яка відповідатиме низовим потребам мешканців міст, а не задумам державних або приватних забудовників. У такий спосіб аналіз українських балконів в контексті актуальних трендів паразитної архітектури дасть змогу глибше зануритися в сучасне міське повсякдення, механізм творення суспільних норм та долання урбаністичних кордонів. ; The architectural logic of urban development always provokes the appearance of boundaries. These boundaries can be both objective (geographical, administrative, etc.) and subjective (imaginary, based on traditions, social norms, and everyday practices). However, for citizens, the most important border concerns the boundary between private and public space, between their 'home' and the outside world. This boundary is not always obvious because these two options interpenetrate in many ways. Parasitic architecture is one of the strategies that successfully overcome the established urban boundaries. It means transitional forms of architecture, which are associated with the placement of certain structures on existing buildings. Parasitic architecture is no more regarded as a negative phenomenon in the contemporary architectural design. Moreover, it is considered in the context of mediating between the changes in the society and the urban system, since formal urban construction always provokes the emergence of further adaptations. In the post-Soviet countries, the most impressive example of parasitic architecture is presented by the expanded/remodeled/glazed balconies. These architectural elements become a way of transforming public space into a private one. They make expansion of the apartment outwards, into the territory of the facade of the house. Remodeled balconies are not a manifestation of city outcasts anymore. They became a powerful daily practice, traditional and standardized. Balconies are primarily a declaration of privacy, but also, they are the result of a specific historical background, as well as a reflection of economic and political contexts. Remodeled balconies are a claim for a more flexible architecture (that is, a type of architecture with more flexible borders), which will meet the grassroots needs of city dwellers instead of the intentions of public or private developers. Thus, the analysis of Ukrainian balconies in line with the current trends in parasitic architecture will allow a deeper immersion in the modern urban everyday life and comprehension of the mechanism for creating social norms and overcoming urban boundaries.

The purpose of preparing the material arose from the need for a comprehensive study of trends in the architecture of the Volyn city of Kovel, as an example of architectural and spatial development of small towns in the 20-30s of the twentieth century. Being in the 20-30s of the twentieth century аn important transport and military-administrative center, Kovel, despite the status of a small town, attracted attention as a socio-cultural center, whose architectural development was characterized by multi-vector and focus on the comfort of residents. It is established that since 1920, Kovel together with the whole of Volyn became part of the Polish state and received the status of a county town of Volyn Voivodeship. Since then, the active development of urban architecture began, which has become a symbol of modernity, along with the spatial development of the city, aimed at streamlining and increasing the level of its comfort. It was found that Kovel's inclusion in the avant-garde direction of the state's architectural development took place through the development of important city objects by architects from Warsaw, Lublin and Lutsk, including Stefan Schiller, Volodymyr Winkler, Josef Shanaitz, Bohdan Lachert, Wladyslaw Stachon and others.It was found that in a short period of twenty years of history, there were significant changes in the architectural and spatial structure of Kovel, which reflected two global stylistic trends: traditionalism and avant-garde. Buildings appeared in the city, representing the features of "courtyard" traditional architecture, neo-Gothic style and a combination of neoclassicism with simple volumes of modernism.Following detailed research of Kovel's architecture and its popularization will allow to preserve the common Ukrainian-Polish heritage and develop concepts of city development taking into account the value of traditions, without destroying the aesthetic integrity of the environment of historically formed areas. ; Мета підготовки матеріалу виникла із необхідності комплексного ...

Taking into account the new dangerous challenges to the modern international legal order and security system, politicians and scholars are faced with the question of the timeliness and validity of the revision of established conceptual approaches to the construction of international and European security architecture. Since the beginning of the XXI century there are more and more calls to significantly update the current international order, its institutions, norms and rules, which emerged after 1945 (especially the UN Security Council). In this regard, the study of the evolution of previous systems of international relations and security systems based on them (in particular the Vienna system) is relevant and of a practical significance. Regarding the «European Concert» as a core of the Viennese architecture of European security (1815–1914) there is a general ambiguous attitude in historiography, which prevents it from being properly assessed, as well as to trace the evolution of the Vienna system, its relationship with subsequent international systems, to assess the possibility of using its elements to design future international systems. It determines the attention caused by the formation, development and decline of the Vienna system. One of the concepts that require to be reconsidered in this context is the «balance of power», the theoretical foundations of which were mainly formed during the Vienna system. Over time, the content of the concept of «balance of power» changed markedly and was supplemented with new elements, which caused the conceptual ambiguity of the term. As a result of the development of international relations, changes in approaches to global and regional security, there is a need for a critical analysis of the «balance of power», its new conceptual models that explain the behavior of world politics' subjects.

The problem of creating of governmental clusters as a method of spatial organization of representative architecture is studied. The problem is considered in the context of formation a new interdisciplinary research area – political urban science. Urban science is studied as neo-ideology (modern Post-classical ideological currents), and as political urban science. Unique philosophy of creation of everyday life – outside of private homes and of new (higher) quality is defined. Functional differences of elements of urban landscape in different historical periods are determined. It is emphasized that modern representative architecture should be directed to the widest social inclusion, provision of new opportunities for interaction of population as well as interaction between «government – society». It is underlined that there is a tendency of uniting within a single building (block) of the highest possible number of state or local governmental authorities for optimization of the management process in view on the inclusion of architecture (so-called governmental clusters). The foreign experience of the cluster approach usage is analysed. The main formats of its application are: 1) separation of governmental cluster in structure of «old» capital, usually by having government buildings outside the historic centre or on the outskirts; 2) transposing the capital to the newly built administrative-territorial units. European experience of governmental clusters organization on the example of successful West-European projects – the government blocks in Oslo and Berlin, as well as the complex of governmental buildings Lombardy in Milan is researched. Practices of Asian cities,including Sejong in South Korea, Putrajaya in Malaysia, Chandigarh in India are studied. Attention is also paid to several projects in the former Soviet Union, including: Astana in Kazakhstan and plans to construct a new Parliamentary Centre in North West Administrative District (Mnevnikovskay plain) in Moscow. It is emphasized that intention of ...

The article presents a comparative analysis of some key objects of German and Kyiv architecture of the early twentieth century to determine the corresponding trends. Parallels and identities are shown and noted. An analysis of the background and context is given, as well as the author's conclusions of the respective styles. In particular, German Werkbund, international Art Nouveau, Ukrainian architectural Art Nouveau, "New Objectivity", Bauhaus, functionalism, constructivism, post-constructivism, German and Soviet neoclassicism are mentioned. Were analyzed in detail: TheFagus Factory (1910-1911) by Walter GropiusandAdolf Meyer, Centennial Hall (1911-1913) by the Max Berg, the Kyiv district power plant (named after Stalin), (1926–1930) by Mikhailo Parusnikov with the participation of George Goltz and Andrey Burov, Rolit (1932) by Vasul. Krychesky, Ehrentempel (1933–1936) and TheHaus der Kunst in Munich (1933 - 1937) by Paul Ludwig Troost, competitive proposals for the construction of the Government Quarter in Kyiv (1934 - 1935) and the hotel within the Government Quarter (1939). Mentioned Esposizione Universale Roma (EUR) by Marcello Piacentini, projects by Albert Speer and others. The article summarizes a series of author's researches devoted to a detailed analysis of international context and parallels of Kyiv architecture which is represented in the background of the consistent artistic transitions (from eclecticism and historical reminiscences to modernism, from Art Nouveau to avant-garde, from constructivism to Soviet neoclassicism and, finally, from Stalinist empire to modernism). ; В статті поданий порівняльний аналіз деяких ключових для визначення відповідних тенденцій об'єктів німецької та київської архітектури початку ХХ ст. Проявлені та відмічені паралелі й тотожності. Поданий аналіз бекграунду та контексту, а також авторські висновки відповідно наведених стилів. Зокрема, згадані німецький веркбунд, інтернаціональний модерн, український архітектурний модерн, «нова речевість», баугауз, функціоналізм, конструктивізм, постконструктивізм, німецька та радянська неокласика.

The article presents a comparative analysis of some key objects of German and Kyiv architecture of the early twentieth century to determine the corresponding trends. Parallels and identities are shown and noted. An analysis of the background and context is given, as well as the author's conclusions of the respective styles. In particular, German Werkbund, international Art Nouveau, Ukrainian architectural Art Nouveau, "New Objectivity", Bauhaus, functionalism, constructivism, post-constructivism, German and Soviet neoclassicism are mentioned. Were analyzed in detail: TheFagus Factory (1910-1911) by Walter GropiusandAdolf Meyer, Centennial Hall (1911-1913) by the Max Berg, the Kyiv district power plant (named after Stalin), (1926–1930) by Mikhailo Parusnikov with the participation of George Goltz and Andrey Burov, Rolit (1932) by Vasul. Krychesky, Ehrentempel (1933–1936) and TheHaus der Kunst in Munich (1933 - 1937) by Paul Ludwig Troost, competitive proposals for the construction of the Government Quarter in Kyiv (1934 - 1935) and the hotel within the Government Quarter (1939). Mentioned Esposizione Universale Roma (EUR) by Marcello Piacentini, projects by Albert Speer and others. The article summarizes a series of author's researches devoted to a detailed analysis of international context and parallels of Kyiv architecture which is represented in the background of the consistent artistic transitions (from eclecticism and historical reminiscences to modernism, from Art Nouveau to avant-garde, from constructivism to Soviet neoclassicism and, finally, from Stalinist empire to modernism). ; В статті поданий порівняльний аналіз деяких ключових для визначення відповідних тенденцій об'єктів німецької та київської архітектури початку ХХ ст. Проявлені та відмічені паралелі й тотожності. Поданий аналіз бекграунду та контексту, а також авторські висновки відповідно наведених стилів. Зокрема, згадані німецький веркбунд, інтернаціональний модерн, український архітектурний модерн, «нова речевість», баугауз, функціоналізм, конструктивізм, постконструктивізм, німецька та радянська неокласика.

The article presents a comparative analysis of some key objects of German and Kyiv architecture of the early twentieth century to determine the corresponding trends. Parallels and identities are shown and noted. An analysis of the background and context is given, as well as the author's conclusions of the respective styles. In particular, German Werkbund, international Art Nouveau, Ukrainian architectural Art Nouveau, "New Objectivity", Bauhaus, functionalism, constructivism, post-constructivism, German and Soviet neoclassicism are mentioned. Were analyzed in detail: TheFagus Factory (1910-1911) by Walter GropiusandAdolf Meyer, Centennial Hall (1911-1913) by the Max Berg, the Kyiv district power plant (named after Stalin), (1926–1930) by Mikhailo Parusnikov with the participation of George Goltz and Andrey Burov, Rolit (1932) by Vasul. Krychesky, Ehrentempel (1933–1936) and TheHaus der Kunst in Munich (1933 - 1937) by Paul Ludwig Troost, competitive proposals for the construction of the Government Quarter in Kyiv (1934 - 1935) and the hotel within the Government Quarter (1939). Mentioned Esposizione Universale Roma (EUR) by Marcello Piacentini, projects by Albert Speer and others. The article summarizes a series of author's researches devoted to a detailed analysis of international context and parallels of Kyiv architecture which is represented in the background of the consistent artistic transitions (from eclecticism and historical reminiscences to modernism, from Art Nouveau to avant-garde, from constructivism to Soviet neoclassicism and, finally, from Stalinist empire to modernism). ; В статті поданий порівняльний аналіз деяких ключових для визначення відповідних тенденцій об'єктів німецької та київської архітектури початку ХХ ст. Проявлені та відмічені паралелі й тотожності. Поданий аналіз бекграунду та контексту, а також авторські висновки відповідно наведених стилів. Зокрема, згадані німецький веркбунд, інтернаціональний модерн, український архітектурний модерн, «нова речевість», баугауз, функціоналізм, конструктивізм, постконструктивізм, німецька та радянська неокласика.

During the first half of the social history ХХ century of European countries and the Soviet Union as a reaction to world events: the First World War, the revolutionary outbreaks in many European countries, the political, economic and cultural crisis, the disappointment of various segments of the population in the existing political regimes − in the European countries were born national-socialist parties that in some states formed totalitarian political regimes on the basis of a single party headed by a leader. From the side of state power, the replacement of the system of government led to the need for the formation of the urban environment as a carrier of a new state ideology, from the side of society there was a birth of a new social consciousness, which inevitably reflected in new directions of development of culture and architecture During the 1930s, the Soviet Union, both theoretically and practically, consolidated itself in positions of totalitarianism of the authorities with corresponding changes in architecture. Due to the common features in the system of governance, European states and the USSR certainly had common directions in architecture − axial symmetry, which as an architectural means always proclaims the order in the state, the large scale of buildings − a sign of strength and invincibility, composition based on the subordination of parts as a whole, reflecting the need for praise of power. But the differences in social stratification, which is natural in European countries, created on the basis of taking into account the property status of the owner, and artificial, adopted in the USSR, on the basis of the rise of the social role of the worker as a social hegemonic, led to the embodiment to the architecture a different state-ideological goal: in European countries − the ideal of strength, power, order, national superiority over other peoples; in the Soviet Union − equality, reliability of the protection of the state, a bright future in the life of the people.