The history of development of political systems of Argentina is scrutinized and analyzed in the article. Stages of development of political system of Argentina based on analyzed material are marked out. Time periods of stages are determined and infl uence of each stage on development of political system of country in general is scrutinized. Features and peculiarities of political system on each of the stages are explored. Reasons of development of the presidential system in Argentina are analyzed.Key words: political system, presidential system, political system of Argentina, stages of development of political system of Argentina. ; Проаналізовано історію становлення політичної системи в Аргентині,виокремлено етапи її розвитку, окреслено їхні часові рамки та розглянуто вплив кожного з них на формування політичної системи в країні. Досліджено ознаки й особливості політичної системи держави на різних етапах. З'ясовано причини становлення в Аргентині президентської форми правління.Ключові слова: політична система, президентська форма правління, політична система Аргентини, етапи становлення політичної системи Аргентини.
The article considers the foreign policy of Argentina in the post-bipolar period,identifies the main directions of cooperation with the United States, Russia, China, the EU and Latin American countries. Distinguish the main areas of cooperation: political, economic and defense, emphasize the role of Argentina in these processes. First free presidential elections were held in Argentina in 1989. K. Menem came to power, which initiated the creation of MERCOSUR and pursued a policy of rapprochement with the United States. An effective domestic policy led out Argentina to a new level of development of the country, which positively affected its international level. Nestor Kirchner advocated rapprochement with the countries of the European Union, security policy remained an important component in shaping the country's foreign policy strategy; in particular, the important role of the UN was assigned in solving international problems, international terrorism issues, supporting disarmamentpolicy and non-proliferation of nuclear weapons. Christina Kirchner was the initiator of the implementation of the policy of multiculturalism. During her governing, there was a rapprochement with China, Russia and Brazil. Argentina was keen to join the BRICS group. Analysis of foreign policy M. Macri gives a complete picture of the situation of Argentina at the present stage, its role in international relations. The new political course of M. Macri is based on the renewal of democratic values within the country, the status of Argentina's leaderin Latin America, and the maintenance of friendly relations with the United States. Despite the deterioration of Ukrainian-Argentine relations over the past 5 years, outlines the main trends in relations between Ukraine and Argentina at the present day. ; В статье проанализирована внешняя политика Аргентины в постбиполярный период, определены основные направления сотрудничества со США, Россией, Китаем, ЕС и странами Латинской Америки. Выделены основные направления сотрудничества: политические, экономические и оборонные, освещена роль Аргентины в этих процессах. В 1989 году в Аргентине прошли первые свободные выборы президента, к власти пришел К. Менем, который стал инициатором создания МЕРКОСУР и проводил политику сближения со США. Эффективная внутренняя политика вывела Аргентину на новый уровень развития страны, что позитивно повлияло на ее международный уровень. Нестор Киршнер выступал за сближение со странами Европейского Союза, политика безопасности оставалась важной составляющей в формировании внешнеполитической стратегии страны, в частности отводилась важная роль ООН в решении международных проблем, вопросов международного терроризма, поддержки политики разоружения и нераспространения ядерного оружия. Кристина Киршнер была инициатором внедрения политики мультикультурализма. В период ее правления произошло сближение с Китаем, Россией, Бразилией. Аргентина стремилась присоединиться к группе стран БРИКС. Также рассмотрены изменения внешнеполитического курса Аргентины после избрания нового президента М. Макри. Анализ внешней политики М. Макри дает полное представление о положении Аргентины на современном этапе, ее роли в международных отношениях. Новый политический курс М. Макри основан на возобновлении демократических ценностей внутри страны, статуса лидера Аргентины в странах Латинской Америки, поддержания дружеских отношений с США. Несмотря на ухудшение украино-аргентинских отношений за последние 5 лет, в работе очерчены основные тенденции отношений Украины и Аргентины на современном этапе. ; В статті проаналізовано зовнішню політику Аргентини в постбіполярний період, визначено основні напрямки співробітництва зі США, Росією, Китаєм, ЄС та країнами Латинської Америки. Окреслено основні напрямки співробітництва: політичні, економічні та безпекові, освітлено роль Аргентини в цих процесах. Також розглянуто зміни зовнішньополітичного курсу Аргентини після обрання нового президента М. Макрі. Окреслені основні тенденції відносин України та Аргентини на сучасному етапі.
The reformative activity of Argentine liberal presidents Bartolomé Mitre, Domingo Sarmiento and Nicolas Avelande, who sequentially occupied the presidency during 1862-1880 are analyzed in the paper. The successful modernization measures in the fields of reforming the army and the legislative system, in the development of financial, educational and scientific institutions, transport and communications, and the creation of a favorable immigration atmosphere is reviewed. It is asserted that these measures brought Argentina closer to the leading countries of the world and contributed to its prosperity over the following decades. The introduction of new technologies in agriculture and improved products transportation conditions strengthened Argentina's position on the international food export market. Economic prosperity favoured the influx of European immigrants, which became an additional factor of economic development. The increase of the amount of primary and secondary educational institutions positively influenced Argentina's political, technological and economic development in the future. At the same time, among unsuccessful measures were the introduction of a free market policy, low rates of import duties, which slowed the development of industry in Argentina. The practice of large foreign loans, which resulted in the financial crisis and the entry of the country into a money pit also had a negative influence. Those negative factors, in turn, led to the country's failure to rise above the level of the supplier of agricultural raw materials on the world market. The issues of great social differentiation also remained unresolved. Listed problems in the long run laid the foundations of crisis phenomena. ; У статті проаналізовано реформаторську діяльність ліберальних президентів Аргентини Бартоломе Мітре, Домінго Сарм'єнто та Ніколаса Авельянеди, які послідовно обіймали посаду президента впродовж 1862-1880рр. Розглянуто успішні модернізаційні заходи у сфері реформування армії та системи законодавства, у розбудові фінансових, освітніх і наукових інституцій, транспорту та комунікацій, створення сприятливого імміграційного клімату.
The place of the Soviet Ukraine in political, economic, cultural relations between the USSR and the Republic of Argentina in 1919-1939 is analyzed. The role of International organization of care revolution and association «Yuzhamtorg» is determined. The conditions of Jewish emigration from the Soviet Ukraine to Argentina are considered. The role of the Communist Party of Argentina in establishing rela-tionships is examined. ; Проанализировано место Советской Украины в политических, экономических, культурных связях СССР и Республики Аргентина в 1919-1939 гг. Определено роль Международной организа-ции помощи революции и общества «Южамторг». Рассмотрено условия еврейской эмиграции с территории Советской Украины в Аргентину. Установлено значение Коммунистической партии Аргентины в налаживании отношений. ; Проаналізовано місце Радянської України у політичних, економічних, культурних зв'язках СРСР та Республіки Аргентина у 1919-1939 рр. Визначено роль Міжнародної організації допомо-ги революції та товариства «Южамторг». Розглянуто умови єврейської еміграції з території Радянської України до Аргентини. З'ясовано значення Комуністичної партії Аргентини в налаго-дженні взаємин.
The article has analyzed the introduction of China with strategic partners to the region of the country of Latin America, Brazil, Argentina and Venezuela. The main strands of spirituality are embarrassed. The pragmatic piddhid and the independent political and ideological likelihood are irrelevant for the basic principles of the vidnosiny among the Powers. Arriving at the helm in 2000 of the Livikh Regions rockets in most of the Latin American Latin countries, moreover, having settled the Chinese expansion in the region. In China, there are two types of strategic partnerships in China, one of which is the main type of partnership, the first, China-SELAC forum, another type of all-embracing character, this is the kind of presence in Brazil. Since 2013, Latin America has taken advantage of the "One belt and one hat" strategy in Latin America has borrowed more than one from China's other priorities, and has called for significant investments in the region of the PRC before investing. Formu- lated business relations are the most prominent in China, China has lost its tactics, economic advantage over politics, the loss of business, China and Latin America is small in number.Especially Chinese-Brazilian vidnosin є tisne spіvrobіtnitstvo two krask in such bagatornіnіh formats, such as G 20, G-5 and BRICS. China before the arrival of J. Bolsonar, President of Brazil in 2019, having been a party to Brazil in the international arena, participating in a form of international order and new mechanisms in the global processes. Brazil will be indebted for the largest trading partner in the region, but the wiki will be reserved by the President of Brazil and I would like to talk about Brazil and Brazil. Vidnosini to China from Venezuela will rely on the following principles, as well as import to the Venezuelan nafti to China, leaving the remaining credit for the economic performance of Venezuela and N. Maduro. ; В статье проанализированы отношения Китая с стратегическими партнерами региона стран Латинской Америки, Бразилии, Аргентины и Венесуэлы. Определены основные направления сотрудничества. Базовыми принципами в отношениях между государствами остается прагматичный подход, независимо от политических и идеологических предпочтений. Приход к власти в 2000 годах «левых режимов» в большинстве стран Латинской Америки только усилил китайскую экспансию в регионе. Во внешней политике Китая в отношении стран Латинской выделяется два типа стратегического партнерства, первый тип на уровне ассоциации или союза, например, форум Китай-СЕLAC, второй тип имеет всеобъемлющий характер, такой тип отношений был установлен с Бразилией, Аргентиной и Венесуэлой. После принятия в 2013 году в Китае стратегии «Один пояс и один путь» Латинская Америка заняла ведущее место во внешнеполитических приоритетах Китая, что привело к вложению значительных инвестиций в регион со стороны КНР.В формировании отношений с любыми странами мира Китай применяет тактику, превалирования экономических интересов над политическими, углубление отношений между Китаем и странами Латинской Америки имели еще и идеологическую основу, яркий пример тому является Венесуэла. Особенностью китайско-бразильских отношений является тесное сотрудничество двух стран в таких многосторонних форматах, как G 20 G-5 и БРИКС. Китай до прихода Ж.Болсонару, президента Бразилии с 2019 года, был проводником интересов Бразилии на международной арене, продвижения ее участия в формировании международной повестки дня и создании новых механизмов глобального участия в мировых процессах. Бразилия остается крупнейшим торговым партнером в регионе, что вызывает беспокойство у нынешнего президента Бразилии, и подчеркивает возможном выходе Бразилии с БРИКС, введение ограничения и ввоза китайских товаров в Бразилию, в Аргентине реализуются крупнейшие энергетические проекты благодаря китайским инвестициям. Отношения Китая с Венесуэлой строятся на несколько иных принципах, ведь кроме импорта венесуэльской нефти в Китай, последняя выделяет значительные кредиты для поддержки экономики Венесуэлы и Н.Мадуро. ; В статі проаналізовано відносини Китаю з стратегічними партнерами регіону країн Латинської Америки, Бразилії, Аргентини та Венесуели. Окреслено основні напрямки співробітництва. Базовими принципами у відносинах між державами залишається прагматичний підхід, незалежно від політичних та ідеологічних уподобань. Прихід до влади у 2000 роках «лівих режимів» у більшості країн Латинської Америки лише посилив китайську експансію в регіоні. В зовнішній політиці Китаю щодо країн Латинської виділяється два типи стратегічного партнерства, перший тип на рівні асоціації чи союзу, наприклад, форум Китай-СЕLAC, другий тип має всеохоплюючий характер, такий тип відносин був встановлений з Бразилією, Аргентиною та Венесуелою. Після прийняття у 2013 році в Китаї стратегії «Один пояс і один шлях» Латинська Америка зайняла провідне місце у зовнішньополітичних пріоритетах Китаю, що призвело до вкладання значних інвестицій в регіон зі сторони КНР. У формуванні відносин з будь-якими країнами світу, Китай застосовує тактику, превалювання економічні інтересів над політичними, поглиблення відносин, між Китаєм та країнами Латинської Америки мали ще й ідеологічну основу, яскравий приклад тому являється Венесуела.Особливістю китайсько-бразильських відносин є тісне співробітництво двох країн в таких багатосторонніх форматах, як G 20, G-5 та БРІКС. Китай до приходу Ж.Болсонару, президента Бразилії з 2019 року, був провідником інтересів Бразилії на міжнародні арені, участі у формуванні міжнародного порядку денного та створенні нових механізмів глобальної участі в світових процесах. Бразилія залишається найбільшим торгівельним партнером в регіоні, що викликає занепокоєння у президента Бразилії та наголошує про можливий вихід Бразилії з БРІКС, введення обмеження та віз китайських товарів до Бразилії, в Аргентині реалізовуються найбільші енергетичні проекти завдяки китайським інвестиціям. Відносини Китаю з Венесуелою будуються на дещо інших принципах, адже окрім імпорту венесуельської нафти до Китаю, остання виділяє значні кредити для підтримки економіки Венесуели та Н. Мадуро.
The article has analyzed the introduction of China with strategic partners to the region of the country of Latin America, Brazil, Argentina and Venezuela. The main strands of spirituality are embarrassed. The pragmatic piddhid and the independent political and ideological likelihood are irrelevant for the basic principles of the vidnosiny among the Powers. Arriving at the helm in 2000 of the Livikh Regions rockets in most of the Latin American Latin countries, moreover, having settled the Chinese expansion in the region. In China, there are two types of strategic partnerships in China, one of which is the main type of partnership, the first, China-SELAC forum, another type of all-embracing character, this is the kind of presence in Brazil. Since 2013, Latin America has taken advantage of the "One belt and one hat" strategy in Latin America has borrowed more than one from China's other priorities, and has called for significant investments in the region of the PRC before investing. Formu- lated business relations are the most prominent in China, China has lost its tactics, economic advantage over politics, the loss of business, China and Latin America is small in number.Especially Chinese-Brazilian vidnosin є tisne spіvrobіtnitstvo two krask in such bagatornіnіh formats, such as G 20, G-5 and BRICS. China before the arrival of J. Bolsonar, President of Brazil in 2019, having been a party to Brazil in the international arena, participating in a form of international order and new mechanisms in the global processes. Brazil will be indebted for the largest trading partner in the region, but the wiki will be reserved by the President of Brazil and I would like to talk about Brazil and Brazil. Vidnosini to China from Venezuela will rely on the following principles, as well as import to the Venezuelan nafti to China, leaving the remaining credit for the economic performance of Venezuela and N. Maduro. ; В статье проанализированы отношения Китая с стратегическими партнерами региона стран Латинской Америки, Бразилии, Аргентины и Венесуэлы. Определены основные направления сотрудничества. Базовыми принципами в отношениях между государствами остается прагматичный подход, независимо от политических и идеологических предпочтений. Приход к власти в 2000 годах «левых режимов» в большинстве стран Латинской Америки только усилил китайскую экспансию в регионе. Во внешней политике Китая в отношении стран Латинской выделяется два типа стратегического партнерства, первый тип на уровне ассоциации или союза, например, форум Китай-СЕLAC, второй тип имеет всеобъемлющий характер, такой тип отношений был установлен с Бразилией, Аргентиной и Венесуэлой. После принятия в 2013 году в Китае стратегии «Один пояс и один путь» Латинская Америка заняла ведущее место во внешнеполитических приоритетах Китая, что привело к вложению значительных инвестиций в регион со стороны КНР.В формировании отношений с любыми странами мира Китай применяет тактику, превалирования экономических интересов над политическими, углубление отношений между Китаем и странами Латинской Америки имели еще и идеологическую основу, яркий пример тому является Венесуэла. Особенностью китайско-бразильских отношений является тесное сотрудничество двух стран в таких многосторонних форматах, как G 20 G-5 и БРИКС. Китай до прихода Ж.Болсонару, президента Бразилии с 2019 года, был проводником интересов Бразилии на международной арене, продвижения ее участия в формировании международной повестки дня и создании новых механизмов глобального участия в мировых процессах. Бразилия остается крупнейшим торговым партнером в регионе, что вызывает беспокойство у нынешнего президента Бразилии, и подчеркивает возможном выходе Бразилии с БРИКС, введение ограничения и ввоза китайских товаров в Бразилию, в Аргентине реализуются крупнейшие энергетические проекты благодаря китайским инвестициям. Отношения Китая с Венесуэлой строятся на несколько иных принципах, ведь кроме импорта венесуэльской нефти в Китай, последняя выделяет значительные кредиты для поддержки экономики Венесуэлы и Н.Мадуро. ; В статі проаналізовано відносини Китаю з стратегічними партнерами регіону країн Латинської Америки, Бразилії, Аргентини та Венесуели. Окреслено основні напрямки співробітництва. Базовими принципами у відносинах між державами залишається прагматичний підхід, незалежно від політичних та ідеологічних уподобань. Прихід до влади у 2000 роках «лівих режимів» у більшості країн Латинської Америки лише посилив китайську експансію в регіоні. В зовнішній політиці Китаю щодо країн Латинської виділяється два типи стратегічного партнерства, перший тип на рівні асоціації чи союзу, наприклад, форум Китай-СЕLAC, другий тип має всеохоплюючий характер, такий тип відносин був встановлений з Бразилією, Аргентиною та Венесуелою. Після прийняття у 2013 році в Китаї стратегії «Один пояс і один шлях» Латинська Америка зайняла провідне місце у зовнішньополітичних пріоритетах Китаю, що призвело до вкладання значних інвестицій в регіон зі сторони КНР. У формуванні відносин з будь-якими країнами світу, Китай застосовує тактику, превалювання економічні інтересів над політичними, поглиблення відносин, між Китаєм та країнами Латинської Америки мали ще й ідеологічну основу, яскравий приклад тому являється Венесуела.Особливістю китайсько-бразильських відносин є тісне співробітництво двох країн в таких багатосторонніх форматах, як G 20, G-5 та БРІКС. Китай до приходу Ж.Болсонару, президента Бразилії з 2019 року, був провідником інтересів Бразилії на міжнародні арені, участі у формуванні міжнародного порядку денного та створенні нових механізмів глобальної участі в світових процесах. Бразилія залишається найбільшим торгівельним партнером в регіоні, що викликає занепокоєння у президента Бразилії та наголошує про можливий вихід Бразилії з БРІКС, введення обмеження та віз китайських товарів до Бразилії, в Аргентині реалізовуються найбільші енергетичні проекти завдяки китайським інвестиціям. Відносини Китаю з Венесуелою будуються на дещо інших принципах, адже окрім імпорту венесуельської нафти до Китаю, остання виділяє значні кредити для підтримки економіки Венесуели та Н. Мадуро.
The article has analyzed the introduction of China with strategic partners to the region of the country of Latin America, Brazil, Argentina and Venezuela. The main strands of spirituality are embarrassed. The pragmatic piddhid and the independent political and ideological likelihood are irrelevant for the basic principles of the vidnosiny among the Powers. Arriving at the helm in 2000 of the Livikh Regions rockets in most of the Latin American Latin countries, moreover, having settled the Chinese expansion in the region. In China, there are two types of strategic partnerships in China, one of which is the main type of partnership, the first, China-SELAC forum, another type of all-embracing character, this is the kind of presence in Brazil. Since 2013, Latin America has taken advantage of the "One belt and one hat" strategy in Latin America has borrowed more than one from China's other priorities, and has called for significant investments in the region of the PRC before investing. Formu- lated business relations are the most prominent in China, China has lost its tactics, economic advantage over politics, the loss of business, China and Latin America is small in number.Especially Chinese-Brazilian vidnosin є tisne spіvrobіtnitstvo two krask in such bagatornіnіh formats, such as G 20, G-5 and BRICS. China before the arrival of J. Bolsonar, President of Brazil in 2019, having been a party to Brazil in the international arena, participating in a form of international order and new mechanisms in the global processes. Brazil will be indebted for the largest trading partner in the region, but the wiki will be reserved by the President of Brazil and I would like to talk about Brazil and Brazil. Vidnosini to China from Venezuela will rely on the following principles, as well as import to the Venezuelan nafti to China, leaving the remaining credit for the economic performance of Venezuela and N. Maduro. ; В статье проанализированы отношения Китая с стратегическими партнерами региона стран Латинской Америки, Бразилии, Аргентины и Венесуэлы. Определены основные направления сотрудничества. Базовыми принципами в отношениях между государствами остается прагматичный подход, независимо от политических и идеологических предпочтений. Приход к власти в 2000 годах «левых режимов» в большинстве стран Латинской Америки только усилил китайскую экспансию в регионе. Во внешней политике Китая в отношении стран Латинской выделяется два типа стратегического партнерства, первый тип на уровне ассоциации или союза, например, форум Китай-СЕLAC, второй тип имеет всеобъемлющий характер, такой тип отношений был установлен с Бразилией, Аргентиной и Венесуэлой. После принятия в 2013 году в Китае стратегии «Один пояс и один путь» Латинская Америка заняла ведущее место во внешнеполитических приоритетах Китая, что привело к вложению значительных инвестиций в регион со стороны КНР.В формировании отношений с любыми странами мира Китай применяет тактику, превалирования экономических интересов над политическими, углубление отношений между Китаем и странами Латинской Америки имели еще и идеологическую основу, яркий пример тому является Венесуэла. Особенностью китайско-бразильских отношений является тесное сотрудничество двух стран в таких многосторонних форматах, как G 20 G-5 и БРИКС. Китай до прихода Ж.Болсонару, президента Бразилии с 2019 года, был проводником интересов Бразилии на международной арене, продвижения ее участия в формировании международной повестки дня и создании новых механизмов глобального участия в мировых процессах. Бразилия остается крупнейшим торговым партнером в регионе, что вызывает беспокойство у нынешнего президента Бразилии, и подчеркивает возможном выходе Бразилии с БРИКС, введение ограничения и ввоза китайских товаров в Бразилию, в Аргентине реализуются крупнейшие энергетические проекты благодаря китайским инвестициям. Отношения Китая с Венесуэлой строятся на несколько иных принципах, ведь кроме импорта венесуэльской нефти в Китай, последняя выделяет значительные кредиты для поддержки экономики Венесуэлы и Н.Мадуро. ; В статі проаналізовано відносини Китаю з стратегічними партнерами регіону країн Латинської Америки, Бразилії, Аргентини та Венесуели. Окреслено основні напрямки співробітництва. Базовими принципами у відносинах між державами залишається прагматичний підхід, незалежно від політичних та ідеологічних уподобань. Прихід до влади у 2000 роках «лівих режимів» у більшості країн Латинської Америки лише посилив китайську експансію в регіоні. В зовнішній політиці Китаю щодо країн Латинської виділяється два типи стратегічного партнерства, перший тип на рівні асоціації чи союзу, наприклад, форум Китай-СЕLAC, другий тип має всеохоплюючий характер, такий тип відносин був встановлений з Бразилією, Аргентиною та Венесуелою. Після прийняття у 2013 році в Китаї стратегії «Один пояс і один шлях» Латинська Америка зайняла провідне місце у зовнішньополітичних пріоритетах Китаю, що призвело до вкладання значних інвестицій в регіон зі сторони КНР. У формуванні відносин з будь-якими країнами світу, Китай застосовує тактику, превалювання економічні інтересів над політичними, поглиблення відносин, між Китаєм та країнами Латинської Америки мали ще й ідеологічну основу, яскравий приклад тому являється Венесуела.Особливістю китайсько-бразильських відносин є тісне співробітництво двох країн в таких багатосторонніх форматах, як G 20, G-5 та БРІКС. Китай до приходу Ж.Болсонару, президента Бразилії з 2019 року, був провідником інтересів Бразилії на міжнародні арені, участі у формуванні міжнародного порядку денного та створенні нових механізмів глобальної участі в світових процесах. Бразилія залишається найбільшим торгівельним партнером в регіоні, що викликає занепокоєння у президента Бразилії та наголошує про можливий вихід Бразилії з БРІКС, введення обмеження та віз китайських товарів до Бразилії, в Аргентині реалізовуються найбільші енергетичні проекти завдяки китайським інвестиціям. Відносини Китаю з Венесуелою будуються на дещо інших принципах, адже окрім імпорту венесуельської нафти до Китаю, остання виділяє значні кредити для підтримки економіки Венесуели та Н. Мадуро.
The article reveals the problems of actual importance concerning the Argentinean pension scheme and government's attempts to reform it. The objective of the study is to highlight the process of Argentinean pension scheme transformation within the context of changes in its socioeconomic model in the 1990s. The methodological basis for the study lies in dialectic approach according to which reformation activity of current state is a way of resolving social conflicts, meeting the requirements of all members of society and harmonizing social relations. The reformation activity of the Argentinean state is described as an attempt to resolve the controversies of pension scheme and harmonize the interests of different social groups. Methods of analysis and synthesis, classification are applied in the study, as well as chronological, logical and descriptive methods. Scientific novelty of the study lies in the fact that it makes of the first attempts to study the preconditions, introduction and consequences of pension scheme reformation in Argentina within market transformations in the 1990s in its complexity. Conclusions reflect the main results of the study. It is noted that traditional solidarity pension scheme in Argentina did not cover the vast majority of citizens and featured the low level of retirement payments. The reasons for such situation were demographical situation (ageing of population, unfavorable demographic load) and peculiarities of socio-labor sphere. It is emphasized that a great number of Argentineans stay below the line of pension insurance due to high level of unemployment and informal employment. The specificity of transition process from state solidarity to integrated pension scheme is revealed, in the latter the advantage is provided to accumulating scheme managed by the private sector. Legal and regulatory instruments on pension scheme are analyzed. It is proved that the state of Argentineans' pension security did not benefit from pension reform, moreover, a number of pension depositors and payees lessened. The reasons for unsuccessful reform are defined. The contributions of depositors to pension funds were irregular due to high level of unemployment and a huge informal labor sector which involved nearly a half of able-bodied population, as well as economic stagnation at the end of the 1990s. A vast majority of depositors remained beyond the line of pension coverage as a result of introduction of high 30-year barrier as for obligatory pension contributions by the Law. The study comes to the conclusion that cancellation of reforms and reverting to the previous solidarity system managed exclusively by Argentina is more beneficial for the population. ; Стаття висвітлює актуальні проблеми аргентинської системи пенсійного забезпечення та спроби уряду країни її реформувати. Мета роботи – висвітлити процес перетворень пенсійної системи Аргентини в контексті зміни її соціально-економічної моделі у 90-і рр. ХХ ст. Методологічною основою роботи є діалектичний підхід, згідно з яким реформаторська діяльність сучасної держави є способом розв'язання соціальних конфліктів, задоволення потреб усіх членів суспільства та гармонізації суспільних відносин. Показано реформаційну діяльність аргентинської держави як спробу врегулювання протиріч системи пенсійного забезпечення та узгодження інтересів різних соціальних груп. Використано методи аналізу та синтезу, класифікації, а також хронологічний, логічний та описовий методи. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що у роботі здійснено одну з перших спроб комплексного вивчення передумов, процесу та наслідків реформи пенсійного забезпечення в Аргентині в умовах ринкових перетворень 1990-х рр. Висновки відбивають основні результати дослідження. Показано, що традиційна солідарна пенсійна система в Аргентині не охоплювала пенсійним забезпеченням значну частину громадян і характеризувалася низькими розмірами пенсійних виплат. Причинами такого становища визначено демографічну ситуацію (старіння населення, несприятливе демографічне навантаження) та особливості соціально-трудової сфери. Виявлено, що через високий рівень безробіття та неформальної зайнятості значна частина аргентинців перебувала поза межами пенсійного страхування. Розкрито особливості переходу від державної солідарної до інтегрованої пенсійної системи, де перевага надавалася накопичувальній схемі, що управлялася приватним сектором. Проаналізовано нормативно-правові акти із пенсійного забезпечення. Доведено, що шляхом пенсійної реформи покращити стан пенсійної захищеності аргентинців не вдалося. Кількість вкладників і отримувачів пенсій зменшилася. Позначено причини неуспішності реформи. Через високе безробіття та величезний неформальний сектор, де працювала половина трудоактивного населення, а також через економічний спад кінця 1990-х рр. внески вкладників до пенсійних фондів були нерегулярними. Через запровадження Законом високого 30-річного бар'єру щодо обов'язкових пенсійних внесків значна частина вкладників опинилася поза межами пенсійного покриття. Як результат показано скасування реформи і повернення Аргентини до старої солідарної системи, що управляється винятково державою.
The given article is devoted to the analysis of the H.D. Peron's doctrine. Complex of the ideological peronist's background is based on political, economic and social components. The short analysis of "19 truth of Peronism" and features of implementation are presented. ; Стаття присвячена аналізу сутності доктрини Х. Д. Перона. Комплекс ідеологічного підґрунтя платформи пероністів базувався на політичній, економічній, соціальній складових. Представлено стислий аналіз "19 істин перонізму" та особливості їх практичної реалізації в Аргентині.
The COVID-19 pandemic has affected all countries of the world, and its consequences are tangible not only today, but will have effect in the long run. The article is devoted to the impact of the coronavirus crisis on the energy market in Latin America. The study identifies the main threats, outlines potential protection mechanisms, and attempts to predict the further development of the situation in the energy sector in times of crisis. Mexico has begun to actively implement a number of protection mechanisms (hedging, redirection of state trust funds, etc.) to counter the effects of the coronavirus crisis. Argentina`s police is similar, as the country has introduced a decree obliging oil companies to support production and investment at the level of 2019 in order to mitigate the impact of the crisis. Venezuela, as a country the most dependent on oil exports, is facing an acute shortage threat. They allowed to sell oil to private companies, which in turn put an end to the state's monopoly on the energy market. The oil price collapse has highlighted serious problems in the Colombian economy, which could last for several years. Continuation or reintroduction of quarantine measures does not give hope for a rapid recovery in demand for oil and petroleum products, which threatens to reduce investment in the region. Therefore, governments are forced to seek financial support from international organizations or other states. It is noted that the pandemic has dealt a severe blow to countries that have lost potential opportunities and failed to reach a better economic level. In addition, difficulties have been encountered in implementation of large-scale projects in the field of oil production. The authors conclude that most countries of the region will have to adapt to new realities and, as a result, make structural changes in national economies. As the COVID-19 pandemic is unlikely to end in the near future and compliance with quarantine measures remains relevant, it will be necessary to look for other ways of economic development that are not related to energy exports. ; Пандемія COVID-19 вплинула на усі країни світу, а її наслідки дають про себе знати не лише сьогодні, а й будуть помітними у довгостроковій перспективі. Стаття присвячена розгляду впливу коронавірусної кризи на ринок енергоносіїв країн Латинської Америки. В дослідженні визначено основні загрози, окреслено потенційні механізми захисту, зроблено спробу спрогнозувати подальший розвиток ситуації в енергетичній галузі в умовах кризи. Мексика, аби протистояти наслідкам кризи, спричиненої коронавірусною хворобою, почала активно впроваджувати низку захисних механізмів (геджування, перенаправлення коштів державних трастових фондів тощо). Подібною є політика Аргентини, яка задля пом'якшення впливу кризи, запровадила указ про зобов'язання нафтовидобувних компаній підтримувати видобуток та інвестиції на рівні 2019 р. Найбільш залежна від експорту нафти держава, Венесуела, опинилася перед загрозою гострого дефіциту. Паливо дозволили продавати приватним компаніям, що, своєю чергою, поставило крапку в державній монополії на енергоринку. Обвал цін на нафту засвідчив серйозні проблеми в економіці Колумбії, які можуть тривати кілька років. Продовження чи повторне запровадження карантинних заходів не дарує надії на швидке відновлення попиту на нафту та нафтопродукти, що є загрозою зниженню інвестицій в регіон. Тому уряди держав змушені шукати фінансової підтримки у міжнародних організацій чи інших держав. Відзначено, що пандемія нанесла серйозний удар по країнах, що втратили потенційні можливості й не змогли вийти на кращий економічний рівень. Крім того, виникли складнощі в успішній реалізації великих проєктів у сфері нафтовидобутку. Автори дійшли висновку, що більшості країн регіону доведеться пристосовуватись до нових реалій і як наслідок проводити структурні зміни у національних економіках. Оскільки закінчення пандемії COVID-19 у найближчий час є малоймовірним, а дотримання карантинних заходів все ж залишатиметься актуальним, то необхідно буде відшуковувати інші шляхи економічного розвитку, що не пов'язані із експортом енергоносіїв.
The COVID-19 pandemic has affected all countries of the world, and its consequences are tangible not only today, but will have effect in the long run. The article is devoted to the impact of the coronavirus crisis on the energy market in Latin America. The study identifies the main threats, outlines potential protection mechanisms, and attempts to predict the further development of the situation in the energy sector in times of crisis. Mexico has begun to actively implement a number of protection mechanisms (hedging, redirection of state trust funds, etc.) to counter the effects of the coronavirus crisis. Argentina`s police is similar, as the country has introduced a decree obliging oil companies to support production and investment at the level of 2019 in order to mitigate the impact of the crisis. Venezuela, as a country the most dependent on oil exports, is facing an acute shortage threat. They allowed to sell oil to private companies, which in turn put an end to the state's monopoly on the energy market. The oil price collapse has highlighted serious problems in the Colombian economy, which could last for several years. Continuation or reintroduction of quarantine measures does not give hope for a rapid recovery in demand for oil and petroleum products, which threatens to reduce investment in the region. Therefore, governments are forced to seek financial support from international organizations or other states. It is noted that the pandemic has dealt a severe blow to countries that have lost potential opportunities and failed to reach a better economic level. In addition, difficulties have been encountered in implementation of large-scale projects in the field of oil production. The authors conclude that most countries of the region will have to adapt to new realities and, as a result, make structural changes in national economies. As the COVID-19 pandemic is unlikely to end in the near future and compliance with quarantine measures remains relevant, it will be necessary to look for other ways of economic development that are not related to energy exports. ; Пандемія COVID-19 вплинула на усі країни світу, а її наслідки дають про себе знати не лише сьогодні, а й будуть помітними у довгостроковій перспективі. Стаття присвячена розгляду впливу коронавірусної кризи на ринок енергоносіїв країн Латинської Америки. В дослідженні визначено основні загрози, окреслено потенційні механізми захисту, зроблено спробу спрогнозувати подальший розвиток ситуації в енергетичній галузі в умовах кризи. Мексика, аби протистояти наслідкам кризи, спричиненої коронавірусною хворобою, почала активно впроваджувати низку захисних механізмів (геджування, перенаправлення коштів державних трастових фондів тощо). Подібною є політика Аргентини, яка задля пом'якшення впливу кризи, запровадила указ про зобов'язання нафтовидобувних компаній підтримувати видобуток та інвестиції на рівні 2019 р. Найбільш залежна від експорту нафти держава, Венесуела, опинилася перед загрозою гострого дефіциту. Паливо дозволили продавати приватним компаніям, що, своєю чергою, поставило крапку в державній монополії на енергоринку. Обвал цін на нафту засвідчив серйозні проблеми в економіці Колумбії, які можуть тривати кілька років. Продовження чи повторне запровадження карантинних заходів не дарує надії на швидке відновлення попиту на нафту та нафтопродукти, що є загрозою зниженню інвестицій в регіон. Тому уряди держав змушені шукати фінансової підтримки у міжнародних організацій чи інших держав. Відзначено, що пандемія нанесла серйозний удар по країнах, що втратили потенційні можливості й не змогли вийти на кращий економічний рівень. Крім того, виникли складнощі в успішній реалізації великих проєктів у сфері нафтовидобутку. Автори дійшли висновку, що більшості країн регіону доведеться пристосовуватись до нових реалій і як наслідок проводити структурні зміни у національних економіках. Оскільки закінчення пандемії COVID-19 у найближчий час є малоймовірним, а дотримання карантинних заходів все ж залишатиметься актуальним, то необхідно буде відшуковувати інші шляхи економічного розвитку, що не пов'язані із експортом енергоносіїв.
The article examines the current state of the legal framework that established between Ukraine and Argentina. Consider the stages of interstate relations, the origin principle of departmental documents and chronology. Outlined the prospects for further political and legal relations between the two countries with regard to current trends of political development ; В статье анализируется современное состояние договорно-правовой базы,которая сложилась между Украиной и Аргентиной. Рассматриваются этапыстановления межгосударственных отношений, происхождение документов поведомственному принципу и хронологии. Очерчиваются перспективы дальнейших политико-правовых отношений двух государств с учетом современных тенденций политического развития ; У статті аналізується сучасний стан договірно-правової бази, яка склаласяміж Україною та Аргентиною. Розглядаються етапи становлення міждержавнихвідносин, походження документів за відомчим принципом та хронологією.Окреслюються перспективи подальших політико-правових відносин двох держав з урахуванням сучасних тенденцій політичного розвитку
This article is devoted to analyze of the modern state of relations between the republic of Argentina and the European Union in political, economic, social and human, science and technology spheres. Stages and directions of cooperation, key documents, development perspectives of bilateral cooperation and relations within the limits of MERCOSUR – EU are considered ; Данная статья посвящена анализу современного состояния отношениймежду Республикой Аргентина и Европейским Союзом в политической,экономической, социально-гуманитарной, научно-технологической сферах.Рассматриваются этапы и направления сотрудничества, ключевые документы,перспективы развития как двустороннего сотрудничества, так и отношений врамках МЕРКОСУР – ЕС. ; Дана стаття присвячена аналізу сучасного стану відносин між РеспублікоюАргентина та Європейським Союзом у політичній, економічній, соціально-гуманітарній, науково-технологічній сферах. Розглядаються етапи та напрямиспівпраці, ключові документи, перспективи розвитку як двостороннього спів-робітництва, так і відносин у межах МЕРКОСУР – ЄС.
The article contains the analysis of archive sources, published primary sources as well as historiography. It covers the peculiarities of the emigration of ethnic Germans from the territory of Volhynian Province in interwar Poland. The author defines the reasons that encouraged German population to emigrate. The author also determines main directions of this emigration, which were the USA, Canada, Brazil, Argentina, and Paraguay. Main attention is paid to the quantified data of this emigration in different periods of interwar time as well as to encouraging and restricting measures performed by American and European states.The author states that the Province of Volhynia was an important part of interwar Poland. According to the census of 1921, there were 983 596 Ukrainians, 240 922 Poles, 151 744 Jews, 1 118 Belorussians, 25 405 Czechs, 24 960 Germans, and 9 450 Russians in this province. The census of 1931 recorded the quantitative growth of the German population of the Volhynian Province, which increased to 46 883 people. During the interwar period, the German colonists were drawn into the emigration movement, the reasons of which were mainly social, economic, and sometimes national. The government circles in Warsaw sought to mechanically increase the number of Poles in the Volhynian Province, in order to modify its national structure.The United States of America was the priority direction of German emigration from the western part of Volhynia during the interwar years. During 1919–1938, almost 1 thousand Germans emigrated from the Volhynia Province to the United States. It is also noteworthy that the bulk of the settlers (80%) arrived in the United States during the 1919–1925 – exactly when emigration to other areas was only in the period of formation.Canada was also one of the main directions of the German overseas emigration from Volhynia in the interwar period (The Germans, together with the Scandinavians, the Belgians, the Dutch, the French and the Swiss belonged to the so-called privileged peoples whose emigration was not subject to restrictions). The peak of the emigration of Germans from the Volhynian Province to Canada occurred in 1926–1938: over 640 Germans emigrated; they represented 5,8% of the total emigration population of the western part of Volhynia (11 135 people). An emigration to Argentina and Brazil was another part of the emigration movement from Volhynia during the interwar years. Thus, during 1926–1938, over 1 000 Germans moved to Argentina and about 300 left for Brazil, all of them were from the western part of Volhynia. In 1937–1938 many people of Volhynia left for Paraguay. During this period about 5 thousand people moved there, including 500 Germans.In general, during the interwar period, about 3 500 Germans emigrated overseas from the Volhynian Province. The greatest extent of this emigration occurred during 1926–1929. Its subsequent evelopment was largely influenced by the global economic crisis and the anti-immigration legislation of the countries of immigration. ; У статті, на основі аналізу архівних матеріалів, опублікованих джерел та історіографії, охарактеризовано особливості еміграції етнічних німців з території Волинського воєводства міжвоєнної Польщі. Визначено причини, які впродовж 1919–1939 рр. спонукали німецьке населення до еміграції, її головні напрями (США, Канада, Бразилія, Аргентина, Парагвай). Особливу увагу звернено на кількісні показники німецької еміграції на різних етапах міжвоєнного періоду й заохочувальні/рестрикційні заходи стосовно неї з боку держав Америки та Європи. На основі статистичних даних автор доводить, що пріоритетним напрямом німецької еміграції із західної частини Волині упродовж міжвоєнного двадцятиліття були держави Америки: США (упродовж 1919–1938 рр. сюди емігрувала майже 1 тис. німців) та Канада (пік еміграції припав на 1926–1938 рр., коли до країни емігрувало понад 640 німців), а також Аргентина та Бразилія (упродовж 1926–1938 рр. до Аргентини із західної частини Волині переселилося понад 1 тис. німців, до Бразилії – близько 300).
The article is devoted to the peculiarities of the implementation of fundamental analysis in forecasting world market prices for soybeans. The state and tendency of growth of soybean production and consumption in the world is analyzed, which is explained by the growth of soybean consumption as well as by increasing the volumes of soybean transitional stocks. The peculiarities of soybean pricing are analyzed, where the political relations between the largest exporters and importers of this product, such as the USA, China, Brazil and Argentina, have a significant influence. It is substantiated that during the implementation of the fundamental analysis, the process of identification and evaluation of factors influencing price dynamics is important. ; Статтю присвячено особливостям здійснення фундаментального аналізу при прогнозуванні світових ринкових цін на сою. Проаналізовано стан та тенденцію зростання виробництва та споживання сої в світі, що пояснюється зростанням споживання сої а також збільшенням об'ємів перехідних запасів сої. Проаналізовано особливості ціноутворення сої, де вагомий вплив мають політичні відносини між найбільшими експортерами та імпортерами цього товару, такими як США, Китай, Бразилія та Аргентина. Обґрунтовано, що при здійсненні фундаментального аналізу важливим є процес ідентифікації та оцінки факторів які впливають на цінову динаміку.
