Suchergebnisse

The article discusses the possibility of the formation and further geopolitical influence of the Baltic-Black Sea Union. The idea of this interstate union is long-standing in European history and international relations in Eastern Europe. Its main goal is to create such a structure in the region that could unite the interests of the countries of the whole European space in ensuring security. The topic of the Baltic-Black Sea Union became relevant after the outbreak of the Ukrainian-Russian war in 2014. Accordingly, the countries of the central region were faced with the question of ensuring their own defense. However, this question cannot be considered separately from Ukraine. And it is she who should play a key role in his decision. Given this situation and the need to deter the aggression of the Russian Federation, the only means that can be effective is only force. In addition to a purely military threat, there is also a political and economic threat. The foundations for this are laid by cooperation between Germany and Russia. Therefore, the formula for the future of the Baltic-Black Sea Union should be of a military-political nature with the participation of the countries of Central and Eastern Europe.

The article examines the content, main points, and objectives of the EuropeanUnion 2007 Regional Cooperation Initiative Black Sea Synergy, issues that liewithin the common interests of the Black Sea states as well as potential challengesto the regional stability in the Black Sea region. It also examines the basic legaldocuments which are an integral part of the European Union's legal internationalcooperation in the framework of the Black Sea Initiative. It also researches the national interests of Ukraine, the main directions and the importance of buildingstrategic relations between Ukraine and the Turkish Republic in terms of ensuring regional stability in the Black Sea region.The article researches the importance of the Black Sea region in building security and stability in Europe and Asia, international legal documents between theparties in building regional Black Sea security and strategic interests of Ukraine in cooperation with the Republic of Turkey in the Black Sea security. It is stressed thatthe Black Sea Region is one of the main factors in building security and stabilityin Europe and Asia. Along with other issues in the region, ethnic conflicts, ongoing state-building processes, possessing the vast natural resources, the strategicsignificance of transportation corridors means that the region is an extremelyimportant and sensitive area. Special attention is given to an analysis of bilateral relations betweenthe Republic of Turkey and Ukraine that are becoming more strategic consideringTurkey's special role in the Black Sea region and its complementary role for theEuropean Union policy in the region. It states that the dramatic change in the geopolitical situation in the region in 2014 led to the revision of Ukraine's foreignpolicy towards the Republic of Turkey. The Republic of Turkey has moved to thetop of Ukraine's foreign policy priorities following the loss of Crimea, the conflictin eastern Ukraine and the general aggravation of the security situation in theBlack Sea region. The article concludes that the Black Sea Synergy remains declarative as itdoes not provide a clear explanation of the EU's political position on the BlackSea issues. It requires very specific action to prevent real threats. In the currentsituation, Ukraine can only achieve its strategic goal through cooperation withinthe framework of regional associations of different plans. ; Стаття аналізує зміст, основні положення та цілі регіональної ініціативиЄвропейського Союзу «Black Sea Synergy» 2007 року; питання, що лежатьу площині спільних інтересів Чорноморських країн, а також потенційнівиклики регіональній стабільності Чорноморського регіону. Досліджено основні правові документи, що є невід'ємною частиною правового міжнародногоспівробітництва Європейського Союзу з країнами Чорноморського басейнув рамках Чорноморської ініціативи. Стаття також досліджує національніінтереси України, основні напрямки та актуальність побудови стратегічних відносин між Україною та Турецькою Республікою в питані забезпечення регіональної стабільності в Чорноморському регіоні.У статті також досліджено важливість Чорноморського регіону у побудові безпеки та стабільності вЄвропі та Азії, міжнародно-правові документиміж зацікавленими сторонами та стратегічні інтереси України у співпраціз Турецькою Республікою у сфері безпеки Чорного моря. Підкреслюється, щоЧорноморський регіон є одним з головних факторів у розвитку безпеки тастабільності в Європі та Азії. Поряд з усіма проблемами в регіоні, етнічними конфліктами, державотворчими процесами, що наразі тривають, володіння величезними природними ресурсами та стратегічне значення транспортних коридорів роблять регіон надзвичайно важливою та чутливоютериторією.Особлива увага приділяється аналізу двосторонніх відносин міжТурецькою Республікою та Україною, які наразі набувають стратегічногозначення враховуючи особливу роль Турецької Республіки в Чорноморськомурегіоні та регіональній політиці Європейського Союзу. В статті йдетьсяпро те, що різкі зміни геополітичної ситуації в регіоні в 2014 році призвелид о перегляду зовнішньої політики України щодо Турецької Республіки, аТурецька Республіка перейшла до першочергових пріоритетів зовнішньоїполітики України після втрати Криму, конфлікту на сході України тазагального загострення ситуації з безпекою в Чорноморському регіоні ; Стаття аналізує зміст, основні положення та цілі регіональної ініціативиЄвропейського Союзу «Black Sea Synergy» 2007 року; питання, що лежатьу площині спільних інтересів Чорноморських країн, а також потенційнівиклики регіональній стабільності Чорноморського регіону. Досліджено основні правові документи, що є невід'ємною частиною правового міжнародногоспівробітництва Європейського Союзу з країнами Чорноморського басейнув рамках Чорноморської ініціативи. Стаття також досліджує національніінтереси України, основні напрямки та актуальність побудови стратегічних відносин між Україною та Турецькою Республікою в питані забезпечення регіональної стабільності в Чорноморському регіоні.У статті також досліджено важливість Чорноморського регіону у побудові безпеки та стабільності вЄвропі та Азії, міжнародно-правові документиміж зацікавленими сторонами та стратегічні інтереси України у співпраціз Турецькою Республікою у сфері безпеки Чорного моря. Підкреслюється, щоЧорноморський регіон є одним з головних факторів у розвитку безпеки тастабільності в Європі та Азії. Поряд з усіма проблемами в регіоні, етнічними конфліктами, державотворчими процесами, що наразі тривають, володіння величезними природними ресурсами та стратегічне значення транспортних коридорів роблять регіон надзвичайно важливою та чутливоютериторією.Особлива увага приділяється аналізу двосторонніх відносин міжТурецькою Республікою та Україною, які наразі набувають стратегічногозначення враховуючи особливу роль Турецької Республіки в Чорноморськомурегіоні та регіональній політиці Європейського Союзу. В статті йдетьсяпро те, що різкі зміни геополітичної ситуації в регіоні в 2014 році призвелид о перегляду зовнішньої політики України щодо Турецької Республіки, аТурецька Республіка перейшла до першочергових пріоритетів зовнішньоїполітики України після втрати Криму, конфлікту на сході України тазагального загострення ситуації з безпекою в Чорноморському регіоні

The struggle for influence and the lands of the Northwest Black Sea at the end of the eighteenth - first third of the nineteenth centuries was of strategic importance in the policies of the Ottoman and Russian empires. The Russian-Ottoman confrontation was implemented through a system of measures: tactical military operations, the use of local specifics and local peculiarities, political pressure, etc. In the global geopolitical distribution that took place during that period, the following local features were to be taken into account in achieving their plans for the empire - in the territory where Ukrainian political Cossacks were planning military-political events. They formed the Danubian Sich at the end of the eighteenth century in the Ottoman Empire in Dobrudja, so naturally it became part of this confrontation. Although at the end of the eighteenth century the Cossacks did not represent such a significant unit of combat as in the seventeenth century, they could have had a significant effect on the military situation in the Northwest Black Sea. Exactly how and why the influences of empires occurred on the Danube Cossacks will be explained in this post. ; Боротьба за вплив та землі Північно-Західного Причорномор'я наприкінці ХVІІІ – першій третині ХІХ ст. мала стратегічно важливе значення у політиці Османської та Російської імперій. Російсько-османське протистояння реалізовувалось через систему заходів, наприклад, тактичних військових операцій, використання місцевої специфіки та локальних особливостей, політичний тиск тощо. В глобальному геополітичному розподілі, що відбувався в зазначений період, в досягнені своїх планів імперії мали враховувати наступну локальну місцеву особливість – на території, де планувались військово-політичні події перебували українські козаки. Саме вони в кінці XVIII ст. в Османській імперії в Добруджі сформували Задунайську Січ, тому природньо вона стала частиною даного протистояння. І хоча в кінці XVIII ст. козаки не являли собою таку значну бойову одиницю, як у XVII ст., але могли значно вплинути на воєнну ситуацію у Північно-Західному Причорномор'ї. Як саме і чому відбувались впливи імперій на задунайських козаків буде з'ясовано в даній публікації. ; Боротьба за вплив та землі Північно-Західного Причорномор'я наприкінці ХVІІІ – першій третині ХІХ ст. мала стратегічно важливе значення у політиці Османської та Російської імперій. Російсько-османське протистояння реалізовувалось через систему заходів, наприклад, тактичних військових операцій, використання місцевої специфіки та локальних особливостей, політичний тиск тощо. В глобальному геополітичному розподілі, що відбувався в зазначений період, в досягнені своїх планів імперії мали враховувати наступну локальну місцеву особливість – на території, де планувались військово-політичні події перебували українські козаки. Саме вони в кінці XVIII ст. в Османській імперії в Добруджі сформували Задунайську Січ, тому природньо вона стала частиною даного протистояння. І хоча в кінці XVIII ст. козаки не являли собою таку значну бойову одиницю, як у XVII ст., але могли значно вплинути на воєнну ситуацію у Північно-Західному Причорномор'ї. Як саме і чому відбувались впливи імперій на задунайських козаків буде з'ясовано в даній публікації.

This article deal with the description, analysis and generalization of features of organization and tactics of cavalry of the army ancient states of the Northern Black Sea region: Olbia, Chersonese, Bosporus. Author sure that the foundation of the armed forces of these states was a civil militia – free, economically independent landowners, endowed with the broadest volume of political and social rights men – full citizens. Bosporus kings have attracted a significant number of hired troops that held by the royal treasury income and special direct tax. The cavalry is interacted with heavily armed infantry contingents – hoplites or swordsman­ thyureoforoi. The contingents of lightweight (arrow­toxots) and heavy (akontists and spearmen) cavalry were presented as part of ancient armies of the Northern Black Sea Region in Classical and Hellenistic periods. In the Roman period on the Bosporus fixed formation units of cathafractarian cavalry. The weapons and tactics of the Sarmatian nomadic nobility (Aspurhianian, Sirak, Aorsy and more) were served as a model for Bosporus cataphractarian horsemen. ; Ця стаття присвячена опису, аналізу та узагальненню особливостей організації і тактики кавалерійських частин армій античних держав Північного Причорномор'я: Ольвії, Херсонесу, Боспору. Автор упевнений, що основою збройних сил цих держав було громадянське ополчення – вільні, економічно незалежні землевласники, наділені найширшим обсягом політичних і соціальних прав чоловіки – повноправні громадяни. В монархічному Боспорі поширилася практика залучення значної кількості найманих контингентів, що утримувалися за рахунок прибутків царської скарбниці та спеціального прямого податку. З контингентами важкоозброєної піхоти – гоплітами або мечниками­тюреофорами взаємодіяла кіннота. В класичний та елліністичний періоди в складі античних армій Північного Причорномор'я були представлені контингенти легкої (стрілки­токсоти) та важкої (аконтісти та списоносці) кінноти. У римський період принаймні на Боспорі фіксується формування загонів катафрактної кінноти, зразком для якої слугувало озброєння і тактика сарматської кочової знаті аспургіан, сіраків, аорсів тощо. ; Ця стаття присвячена опису, аналізу та узагальненню особливостей організації і тактики кавалерійських частин армій античних держав Північного Причорномор'я: Ольвії, Херсонесу, Боспору. Автор упевнений, що основою збройних сил цих держав було громадянське ополчення – вільні, економічно незалежні землевласники, наділені найширшим обсягом політичних і соціальних прав чоловіки – повноправні громадяни. В монархічному Боспорі поширилася практика залучення значної кількості найманих контингентів, що утримувалися за рахунок прибутків царської скарбниці та спеціального прямого податку. З контингентами важкоозброєної піхоти – гоплітами або мечниками­тюреофорами взаємодіяла кіннота. В класичний та елліністичний періоди в складі античних армій Північного Причорномор'я були представлені контингенти легкої (стрілки­токсоти) та важкої (аконтісти та списоносці) кінноти. У римський період принаймні на Боспорі фіксується формування загонів катафрактної кінноти, зразком для якої слугувало озброєння і тактика сарматської кочової знаті аспургіан, сіраків, аорсів тощо.

Problem setting. Manipulations are the main thing in «black rhetoric». Nowadays, it is not difficult to influence with the help of words, different techniques can be used, but they all act as a forced verbal influence on the listener. All of them are formulated and sound based on the power of words. However, where the coercion of submission to another's will is disguised and hidden, there is always contempt and speculation. Therefore, it is no coincidence that most experts raise the question of the moral side of the use of black rhetoric. However, it is fair to say that "black rhetoric" does not mean that it is "forbidden rhetoric." Most likely − this is the reverse side of the classic rules of the communicative process. These are two reverse sides of the same coin: on the one hand, argumentation and logic are clearly presented. On the other hand − rhetoric as a method of securing beliefs. It is believed that black rhetoric is constructive under certain conditions.Paper objectiv. An article devoted to the study of the problems of the application of manipulations with «black rhetoric», coverage of the technology of black rhetoric and methods of resistance to the means and technical manipulative influence on consciousness. The aim of the study is to reveal the techniques of «black rhetoric» and find ways to overcome several methods of manipulating consciousness. Paper main body. According to K. Bredemayer, "black rhetoric" is the manipulation of a complex of rhetorical, dialectical, polemical and rabid methods in order to direct the conversation in the desired direction and lead the opponent or the audience to the desired conclusion and result for the manipulator. "Black rhetoric" and logic are interconnected, they are united not only by a common process of proof, but also by the fact that each of the sciences is based on thinking, in fact, the main type of rhetoric is verbal thinking, and the most important argument is manipulation. Verbal thinking − thinking that operates with fixed concepts in words, thoughts, conclusions, analyzes and summarizes, builds hypotheses and theory. It takes place in forms that are constant in the language, ie carried out in the processes of internal or ("thinking aloud") external language. Communication through verbal means is nothing more than the use of a living word in the transmission of information. But in addition to language, speech, there are other means of communication. People exchange information through gestures, facial expressions, looks, postures, body movements, which are called non-verbal (non-verbal) means of communication. Nonverbal communication is a system of nonverbal cues that serve as a means of exchanging information between people. There is no consensus on the composition of non-verbal components of communication, their classification is based on different criteria. Thus, the communicative nonverbal components of communication are praxodic, kinetic, toxic and proxemic means. "Black rhetoric" uses primarily verbal manipulations. Manipulation is the covert control of people and their behavior. The peculiarity of all manipulative language techniques is that the speaker does not directly state his true purpose. The interlocutor seems to come to the conclusion that the manipulator needs. Language manipulation can be found in almost all spheres of human life: in advertising, trade, politics, education, psychotherapy, jurisprudence, literature, family communication and more. In addition to language manipulation, there is also psychological manipulation, which has the following characteristics: the attitude of the manipulator to the objects of manipulation as a means to achieve one's own goal; the desire to gain a unilateral advantage; the latent nature of the influence (both the fact of influence and its direction); use of psychological vulnerability of the person. The analysis of the listed manipulative techniques of "black rhetoric" shows the absence of logical methods of proof and refutation. Psychological factors, emotional influences, suggestive possibilities are emphasized − thinking avoids logical principles of proof and refutation. Conclusions of the research. Strategies such as: take the initiative in the conversation to prevent manipulation; do not allow a skillful interlocutor-manipulator to disturb the normal course of your thoughts in his favor, because black rhetoric seeks to use linguistic means, the purpose of which is the ability to argue and discuss, emphasize and propagate so that the speaker always wins, despite the erroneous judgments. To effectively counteract "black rhetoric", psychological influence through critical thinking and reflection should be avoided; emphasize the logical means of discussion; analyze the information by comparing the proposed facts to be verified. Mastering the logical methods of introducing a discussion allows you to overcome the dangerous effects of "black rhetoric", to resist suggestions. Information security is thus achieved by mastering logical knowledge and skills of logical proof and refutation. ; Статья посвящена исследованию основных моментов использования «черной риторики» с целью манипулирования массовым, групповым и индивидуальным сознанием. «Черная риторика» рассматривается как использование комплекса риторических, диалектических, полемических и рабулистичних приемов с целью направить беседу в нужное русло и привести оппонента или публику к желаемому для лица-манипулятора заключению и результату. «Черная риторика» опирается как на психологическое воздействие, так и на стилистическое многообразие языка, позволяет по-разному описать одно и то же событие, показать это событие как положительное, или отрицательное, изменить акценты в нужную манипулятору сторону, что может создавать опасную для общества ситуацию. Анализ манипулятивных техник «черной риторики» свидетельствует о пренебрежении логическими методами доказательства и опровержения. ; Стаття, присвячена дослідженню основних моментів використання «чорної риторики» з метою маніпулювання масовою, груповою і індивідуальною свідомістю. «Чорна риторика» розглядається як застосування комплексу риторичних, діалектичних, полемічних та рабулістичних прийомів, які дозволяють направити бесіду в бажане русло і привести опонента або публіку до бажаного для особи-маніпулятора висновку або результату. «Чорна риторика» спирається як на психологічний вплив, так й на стилістичне різноманіття мови, що дозволяє по-різному описати одну й ту ж подію, показати цю подію як позитивну, або негативну, змінити акценти в потрібний маніпулятору бік, що може створювати небезпечну для суспільства ситуацію. Аналіз маніпулятивних технік «чорної риторики» свідчить про нехтування логічними методами доведення та спростування.

Problem setting. Manipulations are the main thing in «black rhetoric». Nowadays, it is not difficult to influence with the help of words, different techniques can be used, but they all act as a forced verbal influence on the listener. All of them are formulated and sound based on the power of words. However, where the coercion of submission to another's will is disguised and hidden, there is always contempt and speculation. Therefore, it is no coincidence that most experts raise the question of the moral side of the use of black rhetoric. However, it is fair to say that "black rhetoric" does not mean that it is "forbidden rhetoric." Most likely − this is the reverse side of the classic rules of the communicative process. These are two reverse sides of the same coin: on the one hand, argumentation and logic are clearly presented. On the other hand − rhetoric as a method of securing beliefs. It is believed that black rhetoric is constructive under certain conditions.Paper objectiv. An article devoted to the study of the problems of the application of manipulations with «black rhetoric», coverage of the technology of black rhetoric and methods of resistance to the means and technical manipulative influence on consciousness. The aim of the study is to reveal the techniques of «black rhetoric» and find ways to overcome several methods of manipulating consciousness. Paper main body. According to K. Bredemayer, "black rhetoric" is the manipulation of a complex of rhetorical, dialectical, polemical and rabid methods in order to direct the conversation in the desired direction and lead the opponent or the audience to the desired conclusion and result for the manipulator. "Black rhetoric" and logic are interconnected, they are united not only by a common process of proof, but also by the fact that each of the sciences is based on thinking, in fact, the main type of rhetoric is verbal thinking, and the most important argument is manipulation. Verbal thinking − thinking that operates with fixed concepts in words, thoughts, conclusions, analyzes and summarizes, builds hypotheses and theory. It takes place in forms that are constant in the language, ie carried out in the processes of internal or ("thinking aloud") external language. Communication through verbal means is nothing more than the use of a living word in the transmission of information. But in addition to language, speech, there are other means of communication. People exchange information through gestures, facial expressions, looks, postures, body movements, which are called non-verbal (non-verbal) means of communication. Nonverbal communication is a system of nonverbal cues that serve as a means of exchanging information between people. There is no consensus on the composition of non-verbal components of communication, their classification is based on different criteria. Thus, the communicative nonverbal components of communication are praxodic, kinetic, toxic and proxemic means. "Black rhetoric" uses primarily verbal manipulations. Manipulation is the covert control of people and their behavior. The peculiarity of all manipulative language techniques is that the speaker does not directly state his true purpose. The interlocutor seems to come to the conclusion that the manipulator needs. Language manipulation can be found in almost all spheres of human life: in advertising, trade, politics, education, psychotherapy, jurisprudence, literature, family communication and more. In addition to language manipulation, there is also psychological manipulation, which has the following characteristics: the attitude of the manipulator to the objects of manipulation as a means to achieve one's own goal; the desire to gain a unilateral advantage; the latent nature of the influence (both the fact of influence and its direction); use of psychological vulnerability of the person. The analysis of the listed manipulative techniques of "black rhetoric" shows the absence of logical methods of proof and refutation. Psychological factors, emotional influences, suggestive possibilities are emphasized − thinking avoids logical principles of proof and refutation. Conclusions of the research. Strategies such as: take the initiative in the conversation to prevent manipulation; do not allow a skillful interlocutor-manipulator to disturb the normal course of your thoughts in his favor, because black rhetoric seeks to use linguistic means, the purpose of which is the ability to argue and discuss, emphasize and propagate so that the speaker always wins, despite the erroneous judgments. To effectively counteract "black rhetoric", psychological influence through critical thinking and reflection should be avoided; emphasize the logical means of discussion; analyze the information by comparing the proposed facts to be verified. Mastering the logical methods of introducing a discussion allows you to overcome the dangerous effects of "black rhetoric", to resist suggestions. Information security is thus achieved by mastering logical knowledge and skills of logical proof and refutation. ; Статья посвящена исследованию основных моментов использования «черной риторики» с целью манипулирования массовым, групповым и индивидуальным сознанием. «Черная риторика» рассматривается как использование комплекса риторических, диалектических, полемических и рабулистичних приемов с целью направить беседу в нужное русло и привести оппонента или публику к желаемому для лица-манипулятора заключению и результату. «Черная риторика» опирается как на психологическое воздействие, так и на стилистическое многообразие языка, позволяет по-разному описать одно и то же событие, показать это событие как положительное, или отрицательное, изменить акценты в нужную манипулятору сторону, что может создавать опасную для общества ситуацию. Анализ манипулятивных техник «черной риторики» свидетельствует о пренебрежении логическими методами доказательства и опровержения. ; Стаття, присвячена дослідженню основних моментів використання «чорної риторики» з метою маніпулювання масовою, груповою і індивідуальною свідомістю. «Чорна риторика» розглядається як застосування комплексу риторичних, діалектичних, полемічних та рабулістичних прийомів, які дозволяють направити бесіду в бажане русло і привести опонента або публіку до бажаного для особи-маніпулятора висновку або результату. «Чорна риторика» спирається як на психологічний вплив, так й на стилістичне різноманіття мови, що дозволяє по-різному описати одну й ту ж подію, показати цю подію як позитивну, або негативну, змінити акценти в потрібний маніпулятору бік, що може створювати небезпечну для суспільства ситуацію. Аналіз маніпулятивних технік «чорної риторики» свідчить про нехтування логічними методами доведення та спростування.

The article is devoted to the study of the peculiarities of lustration processes in the countries of the Black Sea region. The author analyzes the lustration processes in such countries as Albania, Bulgaria, Georgia, Romania, Moldova; characterizes the peculiarities of the output of each of these countries from the zone of influence of the Soviet Union, monitors the tendencies of lustration changes in these countries and compares these political processes with those that are taking place in Ukraine at the present time.The work of modern and domestic scholars on this subject is analyzed in detail and it is revealed that for the first time in the scientific discourse a comparative analysis is given of lustration processes in the countries of the former socialist camp and Ukraine, because only these countries faced with the problem of significant changes, the overthrow of the Soviet system of governance and the restoration of the state under the new scheme. The author studies the ways of achieving lustration in the countries of the Black Sea region and gives her vision to the processes of lustration in our state, characterizes the concept of lustration and leads to a comprehensive interpretation of this concept. In particular, the author points out that the main wave of power change took place in 1989, when several pro-Soviet communist regimes were destroyed within a few months in the region. The system of Western democracy and the rule of law served as a reference point on the road to reforms in European countries. However, on the way to democratization, each of the countries of the former socialist camp had to get rid of the old norms and laws of government, most of them resorted to lustration processes. During the work, the author came to the conclusion that each of the countries of the Black Sea region had its own tendencies in the question of lustration, but the author confirmed such a hypothesis: the less influence the Soviet Union had had on this or that country, the more legitimate was the process of lustration in the country.Unlike Romania, Albania, Bulgaria, where the lustration processes took place in 1980-1990, in Ukraine the question of lustration was raised only after the 2004 Orange Revolution. However, lustration processes in Ukraine in the 2000s were viewed as a situational tool for achieving political interests by political groups. The author proves that since 2014 in our state a real process of lustration has begun. ; Стаття присвячена дослідженню особливостей люстраційних процесів у країнах Чорноморського регіону. Автор аналізує процеси люстрації в таких країнах як: Албанія, Болгарія, Грузія, Румунія, Молдова; характеризує особливості виходу кожної з цих країн із зони впливу Радянського Союзу, прослідковує тенденції люстраційних змін у цих країнах та порівнює ці політичні процеси з тими, які відбуваються зараз в Україні. Детально проаналізовано роботи сучасних та вітчизняних науковців з даної тематики та виявлено, що вперше у науковому дискурсі дається порівняльний аналіз саме люстраційних процесів у країнах колишнього соціального табору та України, тому що лише ці країни зіштовхнулися з проблемою докорінних змін, повалення радянської системи управління та відбудови держави за новою схемою. Крім того, що автор досліджує шляхи досягнення люстрації у країнах Чорноморського регіону, він дає своє бачення процесам люстрації в нашій державі. Характеризує поняття люстрації та наводить різностороннє тлумачення цього поняття. Зокрема автор вказує, що основна хвиля зміни влади припала на 1989 р., коли за лічені місяці в регіоні було знищено кілька прорадянських комуністичних режимів. Орієнтиром на шляху до реформ європейських держав служила система західної демократії та правової держави. Проте на шляху до демократизації кожна з країн колишнього соціалістичного табору мала позбутися старих норм та законів правління, більшість з них вдалися до люстраційних процесів. В ході роботи автор дійшов висновку, що кожна з країн Чорноморського регіону мала свої тенденції у питанні люстрації, але автор підтвердив таку гіпотезу: чим менший вплив на ту чи іншу країну мав Радянський Союз, тим легитимнішим був процес люстрації у цій країні. На відміну від Румунії, Албанії, Болгарії, де люстраційні процеси проходили в 1980-1990 рр., то в Україні питання люстрації підіймалось тільки після «Помаранчевої революції» 2004 р. Поте люстраційні процеси в Україні в 2000-х рр. розглядались як ситуативний інструмент досягненняполітичними силами своїх інтересів. Автор доводить, що з 2014 р. в нашій державі розпочався справжній процес люстрації.

This article is devoted to the explanation of the reasons that led to the development of the geopolitical situation in the Black Sea region after the end of the Cold War, the collapse of world communism and the disintegration of the USSR. The author notes that during this period, it did not improve, but on the contrary become more confrontational. The main reason for the intensification of this confrontation is the policy of Russia, which has undergone two main stages in its development: conservative (under President Yeltsin) and revanchist (under Putin's rule). At the first stage, Russia, trying to maintain its control over the post-Soviet space, adhered to tactics of the secret support of separatist movements. This led to the emergence of Transnistrian, Abkhazian and South Ossetian military-political conflicts, in which Russian military formations were directly involved. The result of these conflicts was the creation of three self-proclaimed state entities in the territory of Moldova and Georgia, which, although not recognized by Russia, were fully controlled by it. On the territory of Ukraine during this period, Russia succeeded only in subjugating its naval base in Sevastopol, including most of the ships of the Black Sea Fleet of the former USSR. At the second stage, Russia moved from a policy of preserving its presence in the territories of Moldova, Georgia (under the pretext of the need to deploy "peacekeeping forces" there) and Ukraine (due to the creation of a naval base in Sevastopol) to direct military aggressions. It is noted that changes in foreign policy were conditioned by the transformation of the Russian political regime – from a "Delegative Democracy" (under Yeltsin) to Neo-totalitarianism (under Putin). ; Статтю присвячено з'ясуванню причин, що зумовили розвиток геополітичної ситуації в причорноморському регіоні після закінчення холодної війни, краху світового комунізму та розпаду СРСР. Автор відмічає, що в цей період вона не тільки не покращилася, а навпаки стала більш конфронтаційною. Головною причиною посилення конфронтації є політика Росії, яка в своєму розвитку пройшла два основних етапи: консервативний та реваншистський. На першому етапі Росія, намагаючись зберегти свій контроль над пострадянським простором, дотримувалася тактики таємної підтримки сепаратистських рухів. Це призвело до виникнення придністровського, абхазького та південно-осетинського військово-політичних конфліктів, в яких безпосередньо брали участь російські військові формування. Результатом цих конфліктів стало створення на території Молдови та Грузії трьох самопроголошених державних утворень, які, хоча і не визнані Росією, повністю контролюються нею. На території України в цей період Росії вдалося лише підпорядкувати собі військово-морську базу в Севастополі, включаючи більшість кораблів Чорноморського флоту колишнього СРСР. На другому етапі Росія перейшла від політики збереження своєї присутності на територіях Молдови, Грузії (під приводом необхідності розміщення там «миротворчих сил») та України (завдяки створенню військово-морської бази в Севастополі) до прямої військової агресії. Новітніми явищами на другому етапі стали: офіційне визнання Росією самопроголошених державних утворень Абхазії та Північної Осетії як суверенних держав та безпосереднє включення частини території України (Криму) до складу РФ. Наголошується, що зміни зовнішньої політики були зумовлені трансформацією російського політично режиму від «делегативної демократії» до неототалітаризму.

Analysis and synthesis of contemporary factual material of domestic and foreign research show the strong gas-bearing prospects of the Black Sea region. The evidence base of the article should enrich the local geographic knowledge of geological, economic and political directions. // o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "geojournal.igs-nas.org.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e ; Анализ и обобщение современного фактического материала отечественных и зарубежных исследователей свидетельствуют о больших перспективах газоносности Черноморского региона. Доказательная база статьи должна обогатить краеведческие знания геологического, экономического и политического направления.// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "geojournal.igs-nas.org.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "geojournal.igs-nas.org.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e ; Аналіз і узагальнення сучасного фактичного матеріалу вітчизняних і зарубіжних дослідників свідчить про великі перспективи газоносності Чорноморського регіону. Доказова база статті має збагатити країнознавчі знання геологічного, економічного та політичного спрямування. // o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "geojournal.igs-nas.org.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e

In the article the basic principles of B.Khmelnyts'kyi's politics towards the Black Sea have been shown by using the sources of the middle of XVIIth century, which contain the informathion on the main tasks and on evolution of the politics. The author has stressed the importance of the Black See problem for Cossack-Hetman State (Hetmanate). ; У статті показані основні засади чорноморської політики гетьмана Б. Хмельницького на підставі джерел середини XVII ст., в яких відбиті зміни акцентів і першочергові завдання цієї політики. Підкреслено геополітичну та економічну важливість вирішення чорноморської проблеми для Козацько-Гетьманської держави.

In the article the basic principles of B.Khmelnyts'kyi's politics towards the Black Sea have been shown by using the sources of the middle of XVIIth century, which contain the informathion on the main tasks and on evolution of the politics. The author has stressed the importance of the Black See problem for Cossack-Hetman State (Hetmanate). ; У статті показані основні засади чорноморської політики гетьмана Б. Хмельницького на підставі джерел середини XVII ст., в яких відбиті зміни акцентів і першочергові завдання цієї політики. Підкреслено геополітичну та економічну важливість вирішення чорноморської проблеми для Козацько-Гетьманської держави.

The article discusses the possibility of the formation and further geopolitical influence of the Baltic-Black Sea Union. The idea of this interstate union is long-standing in European history and international relations in Eastern Europe. Its main goal is to create such a structure in the region that could unite the interests of the countries of the whole European space in ensuring security.The topic of the Baltic-Black Sea Union became relevant after the outbreak of the Ukrainian-Russian war in 2014. Accordingly, the countries of the central region were faced with the question of ensuring their own defense. However, this question cannot be considered separately from Ukraine. And it is she who should play a key role in his decision. Given this situation and the need to deter the aggression of the Russian Federation, the only means that can be effective is only force. In addition to a purely military threat, there is also a political and economic threat. The foundations for this are laid by cooperation between Germany and Russia.Therefore, the formula for the future of the Baltic-Black Sea Union should be of a military-political nature with the participation of the countries of Central and Eastern Europe. ; В статье рассматривается вопрос о возможности формирования и дальнейшего геополитического влияния Балто-Черноморского союза. Идея этого межгосударственного союза является давней в европейской истории и международных отношениях на землях Восточной Европы. Главная его цель – создать в этом регионе такую структуру, которая бы смогла объединить интересы всего европейского пространства в вопросах обеспечения безопасности.Тема Балто-Черноморского союза стала актуальной после начала украинско-российской войны в 2014 г. Соответственно перед странами центральноевропейского региона встал вопрос обеспечения собственной обороны. Однако, этот вопрос не может рассматриваться отдельно от Украины. И именно она должна сыграть ключевую роль в его решении. Единственным способом, который может быть эффективным в этой ситуации и при сдерживании агрессии Российской Федерации, остается исключительно сила. Кроме чисто военной угрозы существует еще и угроза политико-экономическая. Основания для этого уже заложены сотрудничеством между Германией и Россией.Поэтому формула будущего Балто-Черноморского союза должна иметь военно-политический характер з участием в нем стран Центральной и Восточной Европы. ; У статті розглядається питання щодо можливості формування і подальшого геополітичного впливу Балто-Чорноморського союзу. Ідея цього міждержавного союзу є давньою в європейській історії та міжнародних відносинах на теренах Східної Європи. Головна його мета – створити таку структуру в цьому регіоні, яка б змогла об'єднати інтереси країн всього європейського простору у забезпеченні безпеки.Тема Балто-Чорноморського союзу набула актуальності після початку українсько-російської війни у 2014 р. Відповідно перед країнами центральноєвропейського регіону постало питання забезпечення власної оборони. Однак, це питання не може розглядатися окремо від України. І саме вона повинна відігравати у його вирішенні ключову роль. З огляду на цю ситуацію та необхідність стримування агресії Російської Федерації єдиним засобом, який може бути ефективним, залишається виключно сила. Окрім суто воєнної загрози існує ще й загроза політико-економічна. Основи для цього закладені співпрацею між Німеччиною та Росією.Тому формула майбутнього Балто-Чорноморського союзу повинна мати військово-політичний характер з участю в ньому країн Центральної та Східної Європи.

The article discusses the possibility of the formation and further geopolitical influence of the Baltic-Black Sea Union. The idea of this interstate union is long-standing in European history and international relations in Eastern Europe. Its main goal is to create such a structure in the region that could unite the interests of the countries of the whole European space in ensuring security.The topic of the Baltic-Black Sea Union became relevant after the outbreak of the Ukrainian-Russian war in 2014. Accordingly, the countries of the central region were faced with the question of ensuring their own defense. However, this question cannot be considered separately from Ukraine. And it is she who should play a key role in his decision. Given this situation and the need to deter the aggression of the Russian Federation, the only means that can be effective is only force. In addition to a purely military threat, there is also a political and economic threat. The foundations for this are laid by cooperation between Germany and Russia.Therefore, the formula for the future of the Baltic-Black Sea Union should be of a military-political nature with the participation of the countries of Central and Eastern Europe. ; В статье рассматривается вопрос о возможности формирования и дальнейшего геополитического влияния Балто-Черноморского союза. Идея этого межгосударственного союза является давней в европейской истории и международных отношениях на землях Восточной Европы. Главная его цель – создать в этом регионе такую структуру, которая бы смогла объединить интересы всего европейского пространства в вопросах обеспечения безопасности.Тема Балто-Черноморского союза стала актуальной после начала украинско-российской войны в 2014 г. Соответственно перед странами центральноевропейского региона встал вопрос обеспечения собственной обороны. Однако, этот вопрос не может рассматриваться отдельно от Украины. И именно она должна сыграть ключевую роль в его решении. Единственным способом, который может быть эффективным в этой ситуации и при сдерживании агрессии Российской Федерации, остается исключительно сила. Кроме чисто военной угрозы существует еще и угроза политико-экономическая. Основания для этого уже заложены сотрудничеством между Германией и Россией.Поэтому формула будущего Балто-Черноморского союза должна иметь военно-политический характер з участием в нем стран Центральной и Восточной Европы. ; У статті розглядається питання щодо можливості формування і подальшого геополітичного впливу Балто-Чорноморського союзу. Ідея цього міждержавного союзу є давньою в європейській історії та міжнародних відносинах на теренах Східної Європи. Головна його мета – створити таку структуру в цьому регіоні, яка б змогла об'єднати інтереси країн всього європейського простору у забезпеченні безпеки.Тема Балто-Чорноморського союзу набула актуальності після початку українсько-російської війни у 2014 р. Відповідно перед країнами центральноєвропейського регіону постало питання забезпечення власної оборони. Однак, це питання не може розглядатися окремо від України. І саме вона повинна відігравати у його вирішенні ключову роль. З огляду на цю ситуацію та необхідність стримування агресії Російської Федерації єдиним засобом, який може бути ефективним, залишається виключно сила. Окрім суто воєнної загрози існує ще й загроза політико-економічна. Основи для цього закладені співпрацею між Німеччиною та Росією.Тому формула майбутнього Балто-Чорноморського союзу повинна мати військово-політичний характер з участю в ньому країн Центральної та Східної Європи.

The article discusses the possibility of the formation and further geopolitical influence of the Baltic-Black Sea Union. The idea of this interstate union is long-standing in European history and international relations in Eastern Europe. Its main goal is to create such a structure in the region that could unite the interests of the countries of the whole European space in ensuring security.The topic of the Baltic-Black Sea Union became relevant after the outbreak of the Ukrainian-Russian war in 2014. Accordingly, the countries of the central region were faced with the question of ensuring their own defense. However, this question cannot be considered separately from Ukraine. And it is she who should play a key role in his decision. Given this situation and the need to deter the aggression of the Russian Federation, the only means that can be effective is only force. In addition to a purely military threat, there is also a political and economic threat. The foundations for this are laid by cooperation between Germany and Russia.Therefore, the formula for the future of the Baltic-Black Sea Union should be of a military-political nature with the participation of the countries of Central and Eastern Europe. ; В статье рассматривается вопрос о возможности формирования и дальнейшего геополитического влияния Балто-Черноморского союза. Идея этого межгосударственного союза является давней в европейской истории и международных отношениях на землях Восточной Европы. Главная его цель – создать в этом регионе такую структуру, которая бы смогла объединить интересы всего европейского пространства в вопросах обеспечения безопасности.Тема Балто-Черноморского союза стала актуальной после начала украинско-российской войны в 2014 г. Соответственно перед странами центральноевропейского региона встал вопрос обеспечения собственной обороны. Однако, этот вопрос не может рассматриваться отдельно от Украины. И именно она должна сыграть ключевую роль в его решении. Единственным способом, который может быть эффективным в этой ситуации и при сдерживании агрессии Российской Федерации, остается исключительно сила. Кроме чисто военной угрозы существует еще и угроза политико-экономическая. Основания для этого уже заложены сотрудничеством между Германией и Россией.Поэтому формула будущего Балто-Черноморского союза должна иметь военно-политический характер з участием в нем стран Центральной и Восточной Европы. ; У статті розглядається питання щодо можливості формування і подальшого геополітичного впливу Балто-Чорноморського союзу. Ідея цього міждержавного союзу є давньою в європейській історії та міжнародних відносинах на теренах Східної Європи. Головна його мета – створити таку структуру в цьому регіоні, яка б змогла об'єднати інтереси країн всього європейського простору у забезпеченні безпеки.Тема Балто-Чорноморського союзу набула актуальності після початку українсько-російської війни у 2014 р. Відповідно перед країнами центральноєвропейського регіону постало питання забезпечення власної оборони. Однак, це питання не може розглядатися окремо від України. І саме вона повинна відігравати у його вирішенні ключову роль. З огляду на цю ситуацію та необхідність стримування агресії Російської Федерації єдиним засобом, який може бути ефективним, залишається виключно сила. Окрім суто воєнної загрози існує ще й загроза політико-економічна. Основи для цього закладені співпрацею між Німеччиною та Росією.Тому формула майбутнього Балто-Чорноморського союзу повинна мати військово-політичний характер з участю в ньому країн Центральної та Східної Європи.