Suchergebnisse

Архітектурна логіка міської забудови завжди провокує появу кордонів у міському просторі. Ці кордони можуть бути як об'єктивними (географічними, адміністративними тощо), так і суб'єктивними (уявними, такими, що базуються на традиціях, соціальних нормах та повсякденних практиках). Утім для кожного містянина найважливіший кордон стосується межі між приватним і публічним простором, власним домом і зовнішнім світом. Ця межа не завжди є очевидною, адже існують численні способи взаємопроникнення цих двох територій. Однією зі стратегій, яка вправно долає усталені урбаністичні кордони, є паразитна архітектура. Так називають перехідні форми архітектури, пов'язані з розміщенням певних конструкцій на вже існуючих будівлях. У сучасному архітектурному дизайні паразитну архітектуру не таврують як негативне явище, навпаки, її розглядають у контексті посередництва між змінами в суспільстві та міською системою, адже формальне міське будування завжди провокує появу подальших адаптацій. У пострадянських країнах яскравим прикладом паразитної архітектури є розширені/перебудовані/засклені балкони. Ці архітектурні елементи стають способом перетворення публічного простору на приватний, експансії квартири назовні, на територію фасаду будинку. Перебудовані балкони давно перестали бути проявами маргінальності окремих жителів міст, перетворившись на потужну щоденну практику, яка стала традиційною і унормованою. Балкон – це передусім декларація приватності, яка є наслідком конкретних історичних передумов, а також віддзеркаленням економічного та політичного контекстів. Перебудований балкон – це претензія на більш гнучку архітектуру (тобто архітектуру з більш гнучкими кордонами), яка відповідатиме низовим потребам мешканців міст, а не задумам державних або приватних забудовників. У такий спосіб аналіз українських балконів в контексті актуальних трендів паразитної архітектури дасть змогу глибше зануритися в сучасне міське повсякдення, механізм творення суспільних норм та долання урбаністичних кордонів. ; The architectural logic of urban development always provokes the appearance of boundaries. These boundaries can be both objective (geographical, administrative, etc.) and subjective (imaginary, based on traditions, social norms, and everyday practices). However, for citizens, the most important border concerns the boundary between private and public space, between their 'home' and the outside world. This boundary is not always obvious because these two options interpenetrate in many ways. Parasitic architecture is one of the strategies that successfully overcome the established urban boundaries. It means transitional forms of architecture, which are associated with the placement of certain structures on existing buildings. Parasitic architecture is no more regarded as a negative phenomenon in the contemporary architectural design. Moreover, it is considered in the context of mediating between the changes in the society and the urban system, since formal urban construction always provokes the emergence of further adaptations. In the post-Soviet countries, the most impressive example of parasitic architecture is presented by the expanded/remodeled/glazed balconies. These architectural elements become a way of transforming public space into a private one. They make expansion of the apartment outwards, into the territory of the facade of the house. Remodeled balconies are not a manifestation of city outcasts anymore. They became a powerful daily practice, traditional and standardized. Balconies are primarily a declaration of privacy, but also, they are the result of a specific historical background, as well as a reflection of economic and political contexts. Remodeled balconies are a claim for a more flexible architecture (that is, a type of architecture with more flexible borders), which will meet the grassroots needs of city dwellers instead of the intentions of public or private developers. Thus, the analysis of Ukrainian balconies in line with the current trends in parasitic architecture will allow a deeper immersion in the modern urban everyday life and comprehension of the mechanism for creating social norms and overcoming urban boundaries.

Архітектурна логіка міської забудови завжди провокує появу кордонів у міському просторі. Ці кордони можуть бути як об'єктивними (географічними, адміністративними тощо), так і суб'єктивними (уявними, такими, що базуються на традиціях, соціальних нормах та повсякденних практиках). Утім для кожного містянина найважливіший кордон стосується межі між приватним і публічним простором, власним домом і зовнішнім світом. Ця межа не завжди є очевидною, адже існують численні способи взаємопроникнення цих двох територій. Однією зі стратегій, яка вправно долає усталені урбаністичні кордони, є паразитна архітектура. Так називають перехідні форми архітектури, пов'язані з розміщенням певних конструкцій на вже існуючих будівлях. У сучасному архітектурному дизайні паразитну архітектуру не таврують як негативне явище, навпаки, її розглядають у контексті посередництва між змінами в суспільстві та міською системою, адже формальне міське будування завжди провокує появу подальших адаптацій. У пострадянських країнах яскравим прикладом паразитної архітектури є розширені/перебудовані/засклені балкони. Ці архітектурні елементи стають способом перетворення публічного простору на приватний, експансії квартири назовні, на територію фасаду будинку. Перебудовані балкони давно перестали бути проявами маргінальності окремих жителів міст, перетворившись на потужну щоденну практику, яка стала традиційною і унормованою. Балкон – це передусім декларація приватності, яка є наслідком конкретних історичних передумов, а також віддзеркаленням економічного та політичного контекстів. Перебудований балкон – це претензія на більш гнучку архітектуру (тобто архітектуру з більш гнучкими кордонами), яка відповідатиме низовим потребам мешканців міст, а не задумам державних або приватних забудовників. У такий спосіб аналіз українських балконів в контексті актуальних трендів паразитної архітектури дасть змогу глибше зануритися в сучасне міське повсякдення, механізм творення суспільних норм та долання урбаністичних кордонів. ; The architectural logic of urban development always provokes the appearance of boundaries. These boundaries can be both objective (geographical, administrative, etc.) and subjective (imaginary, based on traditions, social norms, and everyday practices). However, for citizens, the most important border concerns the boundary between private and public space, between their 'home' and the outside world. This boundary is not always obvious because these two options interpenetrate in many ways. Parasitic architecture is one of the strategies that successfully overcome the established urban boundaries. It means transitional forms of architecture, which are associated with the placement of certain structures on existing buildings. Parasitic architecture is no more regarded as a negative phenomenon in the contemporary architectural design. Moreover, it is considered in the context of mediating between the changes in the society and the urban system, since formal urban construction always provokes the emergence of further adaptations. In the post-Soviet countries, the most impressive example of parasitic architecture is presented by the expanded/remodeled/glazed balconies. These architectural elements become a way of transforming public space into a private one. They make expansion of the apartment outwards, into the territory of the facade of the house. Remodeled balconies are not a manifestation of city outcasts anymore. They became a powerful daily practice, traditional and standardized. Balconies are primarily a declaration of privacy, but also, they are the result of a specific historical background, as well as a reflection of economic and political contexts. Remodeled balconies are a claim for a more flexible architecture (that is, a type of architecture with more flexible borders), which will meet the grassroots needs of city dwellers instead of the intentions of public or private developers. Thus, the analysis of Ukrainian balconies in line with the current trends in parasitic architecture will allow a deeper immersion in the modern urban everyday life and comprehension of the mechanism for creating social norms and overcoming urban boundaries.

On the controversy to idea that modern social transformations change the concept's of law meaning as a result author confirms that such a change is conventional or even impossible because a concept as a basic (initial) logical unit must mean the same every time it's been used. On the author's opinion unchangeable in concept of law is its ontological basis first, i.e. particular social relations aimed at overcoming the failures that arise in balanced human communication and social exchange (relations of justice); so, the strict logical sense of the concept of law is a struggle for justice, for a situation where everyone in his specific circumstances gives to others and should receive a certain benefit from others (suum cuique). Beside that unchangeable in the concept of law are its own methods and mechanisms of determining human behaviour, namely, a) absolutely defined acts of will (establishments) that determine the actions of a participants in social exchange in situations of failure or threat of failure (acts of agreements or contracts, acts of justice or arbitration, acts of legislation); b) the factor of the absolute obligation of these acts; c) absolute power, providing this binding. The embodiment of absolute power is the state – a peculiar body authorized to exercise power, that is to determine and control the behaviour of people within a certain space. A substantial part of the article is devoted to the phenomenon of the absolute in law. Due to its ontology and specific methods and mechanisms of regulation, law tends to be absolute (absolute distinctness, absolute obligation, absolute power, etc.), however, it is impossible to really achieve it, and this determines the transfer of law from the real to the sphere of formal meanings, which can cover everything. Therefore, in practical terms, law is the dominance of the formal, a sphere where real things, people, events are replaced by their formal-documentary counterparts. Their valid characteristics do not exist legally until they are documented or formalized (indicated) in the other way accepted in this legal system. ; На фоне идеи о том, что современные социальные трансформации могут приводить к изменению концепта права, автор утверждает, что изменчивость концепта всегда условна и даже невозможна, поскольку понятие как базовая (исходная) логическаяединица во всех случаях его употребления должна обозначать единое по своей сути явление (притом что внешне это явление может выглядеть по‑разному). По мнению автора, неизменной в концепте права является прежде всего его онтологическая основа, которую составляют специфические социальные отношения, направленные на преодоление провалов, возникающих в сбалансированном человеческом общении и социальном обмене (отношения справедливости); соответственно логическая направленность концепта права – это борьба за справедливость, за положение, когда каждый в конкретных условиях отдает другим и должен получить от других определенное благо (suum cuique). Кроме социально-онтологической основы права неизменными в концепте права являются присущие лишь ему методы, механизмы, средства определения человеческого поведения, а именно: а) абсолютно определенные акты волеизъявления (установления), определяющие действия участником социального обмена в ситуациях провала или угрозы провала (акты соглашений или договоров, акты правосудия или арбитража, акты законодательства); б) фактор абсолютной обязательности этих актов; в) абсолютная власть, обеспечивающаяэту обязательность. Воплощением абсолютной власти является государство – специфический субъект, полномочный осуществлять власть, то есть определять и контролировать поведение людей в рамках конкретного пространства принудительно.Существенная часть статьи посвящена феномену абсолютного в праве. Право в силу его онтологии и специфических методов и механизмов регулирования тяготеет к абсолютности (абсолютная определенность, абсолютная обязательность, абсолютная власть и т. д.), однако реально достичь ее невозможно, и это обусловливает перемещение права из сферы реально сущего в сферу формальных значений, которой можно охватить все. Поэтому в практическом отношении право – это господство формального, сфера, где реальные вещи, люди, события замещаются их формально-документальными двойниками. Действительные характеристики не существуют юридически, пока они не задокументированы или не формализованы (не обозначены) иным принятым в данной правовой системе способом. ; На фоні ідеї того, що сучасні соціальні трансформації можуть мати наслідком зміну концепту права, автор стверджує, що мінливість концепту є умовною і навіть неможливою, оскільки поняття як базова (висхідна) логічна одиниця в усіх випадках йогозастосування має позначати єдине за сутністю явище (притому що зовнішньо це явище може виглядати по‑різному). На його думку, незмінною в концепті права є його онтологічна основа, яку складають специфічні соціальні відносини, спрямовані на подолання провалів, що виникають у зваженому людському спілкуванні та соціальному обміні (відносини справедливості); відповідно логічна спрямованість концепту права – це боротьба за справедливість, за стан, коли кожен у конкретних умовах має віддати іншим і отримати від інших певне благо (suum cuique). Крім соціально-онтологічної основи права незмінними в концепті права є притаманні лише йому методи, механізми, засоби визначення людської поведінки, а саме: а) абсолютно визначені акти волевиявлення (установлення), які визначають дії учасників соціального обміну в ситуаціях «провалу» або загрози «провалу» (акти угод або договорів, акти судівництва або арбітражу, акти законодавства); б) чинник абсолютної обов'язковості цих актів; в) абсолютна влада, яка забезпечує цю обов'язковість. Уособленням абсолютної влади є держава – специфічний суб'єкт, повноважний здійснювати владу, тобто визначати і контролювати поведінку людей у рамках конкретного простору примусово. Суттєву частину статті присвячено феномену абсолютного у праві. Право з огляду на його онтологію та специфічні методи та механізми регулювання тяжіє до абсолютності (абсолютна визначеність, абсолютна обов'язковість, абсолютна влада тощо), однак реально досягти її неможливо, що зумовлює перенесення права зі сфери реально сущого у сферу формальних значень, якою можна охопити все. Тому в практичному плані право – це царина формального, сфера, де реальні речі, люди, події заміщуються їх формально-документальними двійниками. Дійсні характеристики не існують юридично, поки вони не задокументовані чи не формалізовані (не позначені) в інший прийнятий у даній правовій системі спосіб.

On the controversy to idea that modern social transformations change the concept's of law meaning as a result author confirms that such a change is conventional or even impossible because a concept as a basic (initial) logical unit must mean the same every time it's been used. On the author's opinion unchangeable in concept of law is its ontological basis first, i.e. particular social relations aimed at overcoming the failures that arise in balanced human communication and social exchange (relations of justice); so, the strict logical sense of the concept of law is a struggle for justice, for a situation where everyone in his specific circumstances gives to others and should receive a certain benefit from others (suum cuique). Beside that unchangeable in the concept of law are its own methods and mechanisms of determining human behaviour, namely, a) absolutely defined acts of will (establishments) that determine the actions of a participants in social exchange in situations of failure or threat of failure (acts of agreements or contracts, acts of justice or arbitration, acts of legislation); b) the factor of the absolute obligation of these acts; c) absolute power, providing this binding. The embodiment of absolute power is the state – a peculiar body authorized to exercise power, that is to determine and control the behaviour of people within a certain space. A substantial part of the article is devoted to the phenomenon of the absolute in law. Due to its ontology and specific methods and mechanisms of regulation, law tends to be absolute (absolute distinctness, absolute obligation, absolute power, etc.), however, it is impossible to really achieve it, and this determines the transfer of law from the real to the sphere of formal meanings, which can cover everything. Therefore, in practical terms, law is the dominance of the formal, a sphere where real things, people, events are replaced by their formal-documentary counterparts. Their valid characteristics do not exist legally until they are documented or formalized (indicated) in the other way accepted in this legal system. ; На фоне идеи о том, что современные социальные трансформации могут приводить к изменению концепта права, автор утверждает, что изменчивость концепта всегда условна и даже невозможна, поскольку понятие как базовая (исходная) логическаяединица во всех случаях его употребления должна обозначать единое по своей сути явление (притом что внешне это явление может выглядеть по‑разному). По мнению автора, неизменной в концепте права является прежде всего его онтологическая основа, которую составляют специфические социальные отношения, направленные на преодоление провалов, возникающих в сбалансированном человеческом общении и социальном обмене (отношения справедливости); соответственно логическая направленность концепта права – это борьба за справедливость, за положение, когда каждый в конкретных условиях отдает другим и должен получить от других определенное благо (suum cuique). Кроме социально-онтологической основы права неизменными в концепте права являются присущие лишь ему методы, механизмы, средства определения человеческого поведения, а именно: а) абсолютно определенные акты волеизъявления (установления), определяющие действия участником социального обмена в ситуациях провала или угрозы провала (акты соглашений или договоров, акты правосудия или арбитража, акты законодательства); б) фактор абсолютной обязательности этих актов; в) абсолютная власть, обеспечивающаяэту обязательность. Воплощением абсолютной власти является государство – специфический субъект, полномочный осуществлять власть, то есть определять и контролировать поведение людей в рамках конкретного пространства принудительно.Существенная часть статьи посвящена феномену абсолютного в праве. Право в силу его онтологии и специфических методов и механизмов регулирования тяготеет к абсолютности (абсолютная определенность, абсолютная обязательность, абсолютная власть и т. д.), однако реально достичь ее невозможно, и это обусловливает перемещение права из сферы реально сущего в сферу формальных значений, которой можно охватить все. Поэтому в практическом отношении право – это господство формального, сфера, где реальные вещи, люди, события замещаются их формально-документальными двойниками. Действительные характеристики не существуют юридически, пока они не задокументированы или не формализованы (не обозначены) иным принятым в данной правовой системе способом. ; На фоні ідеї того, що сучасні соціальні трансформації можуть мати наслідком зміну концепту права, автор стверджує, що мінливість концепту є умовною і навіть неможливою, оскільки поняття як базова (висхідна) логічна одиниця в усіх випадках йогозастосування має позначати єдине за сутністю явище (притому що зовнішньо це явище може виглядати по‑різному). На його думку, незмінною в концепті права є його онтологічна основа, яку складають специфічні соціальні відносини, спрямовані на подолання провалів, що виникають у зваженому людському спілкуванні та соціальному обміні (відносини справедливості); відповідно логічна спрямованість концепту права – це боротьба за справедливість, за стан, коли кожен у конкретних умовах має віддати іншим і отримати від інших певне благо (suum cuique). Крім соціально-онтологічної основи права незмінними в концепті права є притаманні лише йому методи, механізми, засоби визначення людської поведінки, а саме: а) абсолютно визначені акти волевиявлення (установлення), які визначають дії учасників соціального обміну в ситуаціях «провалу» або загрози «провалу» (акти угод або договорів, акти судівництва або арбітражу, акти законодавства); б) чинник абсолютної обов'язковості цих актів; в) абсолютна влада, яка забезпечує цю обов'язковість. Уособленням абсолютної влади є держава – специфічний суб'єкт, повноважний здійснювати владу, тобто визначати і контролювати поведінку людей у рамках конкретного простору примусово. Суттєву частину статті присвячено феномену абсолютного у праві. Право з огляду на його онтологію та специфічні методи та механізми регулювання тяжіє до абсолютності (абсолютна визначеність, абсолютна обов'язковість, абсолютна влада тощо), однак реально досягти її неможливо, що зумовлює перенесення права зі сфери реально сущого у сферу формальних значень, якою можна охопити все. Тому в практичному плані право – це царина формального, сфера, де реальні речі, люди, події заміщуються їх формально-документальними двійниками. Дійсні характеристики не існують юридично, поки вони не задокументовані чи не формалізовані (не позначені) в інший прийнятий у даній правовій системі спосіб.

It is emphasized that the need to involve specialists who possess special knowledge appears when the participants of civil and economic proceedings lack their own capabilities and knowledge, available methods and technical means of the entity cognition of such an activity, skills in application of such means and methods are insufficient for the effective collection, analysis, evaluation and use of information, establishment of specific facts, identification of hidden links, properties, features of the studied objects, performance of other tasks. Taking into account the fact that the meaning of the term special knowledge can be most fully disclosed only in connection with the elements of the proof procedure in civil or economic proceedings, the interpretation of the concept special knowledge was analyzed by scientists. It is emphasized that a number of scientific papers, including dissertations, is devoted to consideration, analysis, and definition of the essence of the term special knowledge through disclosing its content. Therefore, the article highlighted particular positions of scientists and authors' opinions regarding their point of view, the position of scientists in which the criteria considered that are used while studying and defining the essence of the concept special knowledge is suggested. It is stressed that the legal limits of the use of special knowledge in civil and economic proceedings are determined by the procedural law and court, taking into consideration the rules of correspondence, admissibility, reliability and sufficiency of evidence to resolve a particular civil case or commercial dispute. It is noted that the requirements for the above criteria are ensured in the procedural legislation and their detailed characteristics are given. It is established that the grounds for the use of special knowledge are formalized and include substantive and procedural grounds, in addition, their application requires the court to correctly determine the subject of proof in the case and identify the need to use special knowledge and skills of knowledgeable persons. The authors note that in economic and civil proceedings attention is focused on different purposes of involving specialists and forensic experts and, accordingly, on differences in procedural rights and responsibilities, as well as on the procedural significance of the results of such specialists' use of their special knowledge. ; Зважаючи на те, що зміст поняття «спеціальні знання» якомога повні-ше можна розкрити тільки в контексті з елементами процесу доказуван-ня у цивільному чи господарському процесі, проаналізовано тлумачення науковцями­ цього поняття та звернено увагу на окремі позиції фахівців наведено думку авторів цієї статті щодо нього. Акцентовано, що правові межі застосування спеціальних знань у цивільному та господарському про-цесі визначено процесуальним законодавством, зорієнтованим на принципи належності, допустимості, достовірності й достатності доказів для ро-зв'язання судом цивільної справи або господарського спору. Зауважено, що вимоги до наведених критеріїв прописано у процесуальному законодавстві та наведено їх розгорнуту характеристику

The article deals with the issues of legal regulation of the establishment (alteration) of the settlements' boundaries in Ukraine.The contemporary issues regarding the establishment (alteration) of the Ukrainian settlements' boundaries are analyzed; the author makes his own proposals as to their solution.The author pays specific attention to the fact that in Ukraine most of the settlements boundaries' were established a long time ago, particularly, in the last century. Since then the area of the settlements' lands has significantly increased. This requires adoption of the local decisions connected with changing of the boundaries of the large number of settlements.The main issues in establishment (alteration) of the settlements' boundaries include the following :– absence of the inified law on administrative-territorial structure of Ukraine;– absence of master plans in many cities under which the establishment of settlements' boundaries is conducted;– insufficient level of financial funding for establishing of settlements' boundaries;– reluctance of local governments to settle issues of establishing and changing of settlements' boundaries.The conclusion about the need for compensation to local authorities whose territory is reduced by expanding the boundaries of urban areas was made by the author.Replacement of the category of lands of settlements on lands of residential and public buildings was considered to be unsuccessful. This led to a change in the concept of «settlement boundary» and its legal significance.The author concludes that the dependence of formation of settlements' boundaries from the development of master plans should be eliminated.The suggestion for improving of the legislation of Ukraine on establishing the settlements' boundaries is made by the author. It is necessary to adopt the specialized law on administrative-territorial structure of Ukraine, amend the Land Code of Ukraine and other legal acts. ; Розглянуто питання правового регулювання встановлення (зміни) меж населених пунктів в Україні. З'ясовано головні проблеми правового регулювання зазначених відносин та запропоновано шляхи їхнього вирішення.

Literary process of any nation is closely connected with the historical events and political views of the country, since they play an important role in the formation of social consciousness. In this line of reasoning, the historical context determines the content and themes of artistic works. German society faces the challenge of working up the historical experience and re-interpreting the recent past. Different texts, which appeared at the end of the 20th century and have entered the literary fi eld at the beginning of the 21st century, affi rm the topicality of this problem. The year of 1995 is particularly an important period, considered as the year of transformation from the historical «eventful» themes of the 20th century to the reconsideration of those events not only by immediate participants but also by the witnesses who gained information from their parents or relatives. Marcel Beyer, a contemporary German writer, represents the generation of grandchildren who make efforts to re-commence the contact between generations, to reconcile them, to centralize individual memory and to separate it from the dissemination of the political model of German collective memory. Marcel Beyer's «Spione» (Spies) is a 2000 novel, united with his novels «Flughunde» (Flying dogs), published in 1995, and «Kaltenburg» (Kaltenburg), printed in 2008, by common thematic motives, especially with regard to the search of historical signs of Germany. Choosing the detective paradigm for the structure of the novel, the author reveals the important social processes of his era in the metaphorical form, connected with analyzing and interpretation of the past. The narrator's family is a diminutive model of the postwar society, which is represented by three generations: grandparents, children and grandchildren. At the fi rst glance, the events in the family life are not so much related to the «great history», they rather reveal the change in the German consciousness and the search for a new identity in the formation of a new paradigm in the perception of the past among Germans. In the novel written by the German, a war is conceptualized by the image of the Old because of its mystery and mystical essence. Thus, by using in his novel «Spies» the example of family relationships and the abstract image of the Old, Beyer depicts the metaphorical embodiment of the ways of perceiving the war and explicates the «interrupted» connection between generations. Keywords: memory, past, history, generation, historical reality, metaphorization. ; Порушено проблему актуалізації історичного минулого Німеччини молодим поколінням сучасних німецьких письменників. Основний зміст дослідження становить аналіз роману «Шпигуни» Марселя Байєра, який, обираючи детективну парадигму по- будови твору, на прикладі родинних стосунків зобразив метафоричне втілення різних типів сприймання війни сучасниками та проблему збереження зв'язку між поколіннями. Ключові слова: пам'ять, минуле, історія, покоління, історична дійсність, метафоризація.

Проаналізовано стан міжнародного співробітництва України у сфері цивільного захисту. Основний акцент зроблено на співробітництві в рамках Європейського Союзу, Організації Північноатлантичного договору. Обґрунтовано та запропоновано шляхи подальшого поглиблення співробітництва в межах Механізму цивільного захисту Європейського Союзу, двостороннього співробітництва з країнами-членами Європейського Союзу. ; Problem setting. Ensuring of the strong defence of the population and the territories from emergencies consequences is the important activity for each country. Emergencies have no boundaries. That is why the significant place is given to the matters of international cooperation in the sphere of civil protection, prevention of emergencies and eliminating of their aftermath in Ukraine and the world.One of the preferred directions of international cooperation in the sphere of civil protection is the cooperation with international organisations concerning reduction of risks of emergencies occurrence and increase of effectiveness of response to them. This cooperation was initiated from the first years of Ukraine's independence and remains one of the most important one until now, substantiated both in the main goals of the national policy and state administration system in the sphere of civil protection.Recent research and publications analysis. Separate aspects of international cooperation of Ukraine in the sphere of civil protection, formation and implementation of the public policy, organisation of the state administration in civil protection area, experience of civil defense systems operating in the European Union countries were studied in academic works and articles by S. Andrieiev, V. Andronov, O. Bezuhlov, M. Bolotskykh, P. Volianskyi, N. Hryhorenko, S. Dombrovska, O. Izhak, N. Klymenko, M. Koziar, Ya. Radysh, A. Rohulia, V. Sadkovyi, A. Terentieva, V. Tyshenko, O. Trush, V. Fedorenko, H. Fedulov, A. Shevtsov and others.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Among the priorities of the State Emergency Service of Ukraine in the sphere of international cooperation for the foreseeable future are further creation of contractual basis for general prevention and elimination of emergency consequences on bilateral and multilateral basis; developing of collaborative mechanisms with structures of other states and international organisations responsible for prevention and eliminating of emergency consequences; making of the appropriate adjustments during formation and implementation of the public policy in the sphere of civil protection, organisation of the state administration in this area, taking into account the best world and European experience. In particular, the practical aspects of the international cooperation in the sphere of civil protection are the less studied and are researched in the mentioned article.Paper main body. The Code of Civil Defense of Ukraine determines the main directions of international cooperation in the sphere of civil protection, in particular the order of assistance to the foreign states in elimination of emergency consequences, receipt of international assistance for the elimination of the emergencies consequences by Ukraine, powers of the State Emergency Service of Ukraine for representation in international organisations for civil protection.The main areas of international cooperation in the sphere of civil protection are cooperation in the sphere of prevention and elimination of emergencies; participation in international search-and-rescue operations; conducting international exercises and training conducting international exercises and trainings on the elimination of various disasters for the purpose of mutually beneficial exchange of experience with foreign partners and coordination of operational and large-scale actions of rescue and fire units from different countries; delivery of humanitarian aid to foreign countries.The cooperation of Ukraine and European Union in the sphere of civil defence received its legal framework for the first time on December 08, 2008. The Chapter 6 "Natural Environment" section 5 "Economical and Industrial Cooperation" of the Association Agreement between Ukraine and the European Union also provides for cooperation in the sphere of civil protection.The important direction of the international cooperation is implementation of relevant Memorandums with Development Program of European Union North Atlantic Treaty Organization.Conclusions of the research and prospects for further studies. Ukraine's strategic course for integration to the European Union under terms of the Association Agreement and developing of the special partnership with NATO, further development of modern and powerful civil protection system, taking into account new challenges and threats that arise before Ukraine, requires even more strong cooperation with appropriate European and Euro Atlantic structures, in particular under the terms of the Civil Protection Mechanism of the European Union – the largest system in the world for provision of international coordinated prompt assistance in case of emergencies.

Проаналізовано стан міжнародного співробітництва України у сфері цивільного захисту. Основний акцент зроблено на співробітництві в рамках Європейського Союзу, Організації Північноатлантичного договору. Обґрунтовано та запропоновано шляхи подальшого поглиблення співробітництва в межах Механізму цивільного захисту Європейського Союзу, двостороннього співробітництва з країнами-членами Європейського Союзу. ; Problem setting. Ensuring of the strong defence of the population and the territories from emergencies consequences is the important activity for each country. Emergencies have no boundaries. That is why the significant place is given to the matters of international cooperation in the sphere of civil protection, prevention of emergencies and eliminating of their aftermath in Ukraine and the world.One of the preferred directions of international cooperation in the sphere of civil protection is the cooperation with international organisations concerning reduction of risks of emergencies occurrence and increase of effectiveness of response to them. This cooperation was initiated from the first years of Ukraine's independence and remains one of the most important one until now, substantiated both in the main goals of the national policy and state administration system in the sphere of civil protection.Recent research and publications analysis. Separate aspects of international cooperation of Ukraine in the sphere of civil protection, formation and implementation of the public policy, organisation of the state administration in civil protection area, experience of civil defense systems operating in the European Union countries were studied in academic works and articles by S. Andrieiev, V. Andronov, O. Bezuhlov, M. Bolotskykh, P. Volianskyi, N. Hryhorenko, S. Dombrovska, O. Izhak, N. Klymenko, M. Koziar, Ya. Radysh, A. Rohulia, V. Sadkovyi, A. Terentieva, V. Tyshenko, O. Trush, V. Fedorenko, H. Fedulov, A. Shevtsov and others.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Among the priorities of the State Emergency Service of Ukraine in the sphere of international cooperation for the foreseeable future are further creation of contractual basis for general prevention and elimination of emergency consequences on bilateral and multilateral basis; developing of collaborative mechanisms with structures of other states and international organisations responsible for prevention and eliminating of emergency consequences; making of the appropriate adjustments during formation and implementation of the public policy in the sphere of civil protection, organisation of the state administration in this area, taking into account the best world and European experience. In particular, the practical aspects of the international cooperation in the sphere of civil protection are the less studied and are researched in the mentioned article.Paper main body. The Code of Civil Defense of Ukraine determines the main directions of international cooperation in the sphere of civil protection, in particular the order of assistance to the foreign states in elimination of emergency consequences, receipt of international assistance for the elimination of the emergencies consequences by Ukraine, powers of the State Emergency Service of Ukraine for representation in international organisations for civil protection.The main areas of international cooperation in the sphere of civil protection are cooperation in the sphere of prevention and elimination of emergencies; participation in international search-and-rescue operations; conducting international exercises and training conducting international exercises and trainings on the elimination of various disasters for the purpose of mutually beneficial exchange of experience with foreign partners and coordination of operational and large-scale actions of rescue and fire units from different countries; delivery of humanitarian aid to foreign countries.The cooperation of Ukraine and European Union in the sphere of civil defence received its legal framework for the first time on December 08, 2008. The Chapter 6 "Natural Environment" section 5 "Economical and Industrial Cooperation" of the Association Agreement between Ukraine and the European Union also provides for cooperation in the sphere of civil protection.The important direction of the international cooperation is implementation of relevant Memorandums with Development Program of European Union North Atlantic Treaty Organization.Conclusions of the research and prospects for further studies. Ukraine's strategic course for integration to the European Union under terms of the Association Agreement and developing of the special partnership with NATO, further development of modern and powerful civil protection system, taking into account new challenges and threats that arise before Ukraine, requires even more strong cooperation with appropriate European and Euro Atlantic structures, in particular under the terms of the Civil Protection Mechanism of the European Union – the largest system in the world for provision of international coordinated prompt assistance in case of emergencies.

The article analyzes the fundamental problem of the corpus of ecclesiastical law – the autocephalous principle of the existence of the church. The study found that since the time of the Byzantine Empire, state power imposed its own principle of administrative division and management methods. Already in the II-III centuries, a clear hierarchical structure of church government has been formed. It is specified that the foundation of the first apostolic communities took place exclusively on the basis of the autocephalous principle. It is determined that the institution of autocephaly has been through a difficult path of formation: from the basic state of existence to a church-political phenomenon.It has been proved that it is the autocephalous system that is the only acceptable version of the existence of the Ecumenical Orthodoxy. Therefore, the struggle of a number of national churches for its independence and recognition is fair. The absence of a clear regulation of the procedure for proclaiming a new autocephalous church is specified.It is established that the principle of having a "canonical territory" in each of the churches was constantly violated. This is due to the problem of "parallel jurisdictions". The problem has been arising after the Fourth Ecumenical Council, when parallel hierarchies has been formed on the same territory. Nowadays, the problem of "parallel jurisdictions" is particularly acute in Western Europe and the American continents.The article establishes that the institutional disputes of the Local Churches, related to the borders and the "canonical territory", can be resolved only in a conciliar way and with the participation of all Orthodox hierarchs. Existing approaches to solving the "temporary" problem of "parallel jurisdictions" have led to the incorporation of existing non-canonical entities into recognized churches.The study emphasizes that the borders of the "canonical territory" in the vast majority should coincide with state borders, given that the state is politically sufficient, strong and constitutionally capable of supporting the church. Therefore, the church needs to return to the initial moment of institutional formation, when church borders corresponded specifically to national borders rather than territorial ones. ; Проанализирован автокефальный принцип существования церкви. Во II–III ст. была сформирована четкая иерархическая структура управления церковью. Доказано, что только автокефальный строй является приемлемым вариантом существования Вселенского православия. Установлено, что принцип наличия "канонической территории" в каждой из церквей постоянно нарушали. Это связано с проблемой "параллельных юрисдикций". Границы "канонической территории" должны совпадать с государственными границами. Хотя на момент институционального становления церковные границы отвечали национальным. Территориальный принцип будет способствовать дальнейшему разделению церквей. ; Проаналізовано автокефальний принцип існування церкви. У ІІ–ІІІ ст. було сформовано чітку ієрархічну структуру управління церквою. Доведено, що лише автокефальний лад є єдиноприйнятним варіантом існування Вселенського православ'я. Встановлено, що принцип наявності "канонічної території" у кожної із церков постійно порушували. Це пов'язано із проблемою "паралельних юрисдикцій". Межі "канонічної території" мають збігатися із державними кордонами. Хоча на момент інституційного становлення церковні кордони відповідали національним. Територіальний принцип буде сприяти подальшому поділу церков.

The paper considers the problems of insufficient methodical support of forensic examination within the limits of a speciality 10.20 «Researches of land planning issues» concerning conformity of the technical documentation on the determination (renewal) of land plots boundaries of homestead buildings in the cities. The thought of authors concerning expediency of working out techniques and methodical recommendations taking into account legislative and normative acts being in force in Ukraine for that time, is substantiated, and organizational features of legal regulation of lands under homestead buildings of cities in view of basic functions of such territories for their constant development and creation of appropriate conditions for residing of inhabitants are marked. The attention that the legal regime of using such lands needs complements concerning necessity of their operation according to the rules of territory beautification of a populated locality and other documentation concerning beautification issues, is paid. The idea on expediency of the Land Code of Ukraine amendments, in particular in its provisions concerning the use of inhabited and public land buildings in the limits ofpopulated localities taking into account the rules of territory beautification, is spoken out. The authors focus attention on the requirements to regulate the use of inhabited and public land buildings not only in the land legislation but also in the legislative acts which regulate a question of inhabited and public buildings territory beautification. Thus, for appropriate carrying out forensic examination on speciality 10.20 it's necessary to develop methodical support both by adopting corresponding acts of land and city building legislation, standards, norms and rules of drawing up a technical documentation on the determination (renewal) of land plots boundaries in nature (on terrain) and by creation of the scientifically grounded techniques and methodical recommendations on the designated subjects. ; Розглянуто проблеми методичного забезпечення експертного дослідження в межах спеціальності 10.20 «Дослідження з питань землеустрою» щодо відповідності технічної документації зі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок садибної забудови в містах. Визначено організаційні особливості правового регулювання земель під садибною забудовою міст, зважаючи на основні функції таких територій для сталого їх розвитку та створення належних умов для проживання мешканців.

The notion of a boundary as a line running between the phenomena of privacy and publicity is presented by the author in this article. Publicity means the things which are always present and accessible for viewing, circulate without any restriction in the social discourse, are a field of conflicting views, mass communication and political activity, include a variety of people and are not limited to the circle of relatives or close friends. On the other hand, private is used to express human rights to personal autonomy, the rights to protection against unauthorized interference. This is a personal living space, which is structured by the individual and filled in with their own forms and manifestations of life, depending on their own interests and needs. This notion is closely related to private ownership, management, individual or group relations, self­realization, self­development, and personal interests. The notion of boundary running between the private and the public points out to the line, which shows the difference in the relations between the elements in one field and the elements in this and other field. Different types of boundaries between the private and public are analysed in the article. Material and symbolic boundaries are singled out. The material boundaries are those which are acceptable for sensory perception and physically exist to protect the private space – e.g. fences, walls, curtains, or doors. Another type of boundaries is symbolic. They are socially constructed as the borders, which in some cases duplicate the material limits. However, in most interaction situations they tend to replace them. Symbolic boundaries can be universal, being embodied in the norms and rules of conduct. If they are not followed, it causes different sanctions from the other members of society or the relevant authorities. Yet one more type of private boundaries – those set by the individual. If suprapersonal boundaries are fixed, as they are required by the majority, the personal boundaries are set by the will of the individuals and can be overlapped in the joint interaction. These boundaries can change depending on the situation and are negotiated, being a way of crossing the universal boundaries to adapt the norms to communicative situations. ; У представленій автором статті розглядається поняття кордону як лінії, що проходить між феноменами приватності та публічності. Під публічним мається на увазі те, що завжди присутнє та доступне зору, циркулює без обмежень у соціальному дискурсі, є сферою зіткнення думок, масової комунікації та політичної активності, включає певне розмаїття людей і не обмежується колом родичів та близьких знайомих. Приватне, в свою чергу, застосовується для вираження права людини на автономію в особистому житті, права на захист втручання сторонніх осіб. Це життєвий простір особистості, який вона структурує і заповнює власними формами та проявами життєдіяльності, орієнтуючись на власні інтереси та потреби. Це поняття тісно пов'язане з приватним володінням, господарюванням, індивідуальними чи груповими відносинами, із самореалізацією та саморозвитком, особистими інтересами. Поняття кордону, яке проходить між приватним та публічним, вказує на лінію, що позначає різницю в стосунках елементів однієї сфери між собою та елементів цієї сфери з іншою. В статті аналізуються різні види кордонів приватного та публічного. Виділяються матеріальні та символічні кордони. Під матеріальними кордонами розуміють такі, які доступні сенсорному сприйняттю та існують фізично для охорони приватного простору – огорожі, стіни, штори, двері. Інший тип кордонів – символічні, що конструюються соціально як межі, що в деяких випадках повторюють матеріальні обмеження, але в більшості ситуацій взаємодії – заміняють їх. Символічні кордони можуть мати всезагальний характер, втілюючись у норми та правила поведінки. Їх недотримання викликає санкції різного характеру з боку інших членів суспільства або відповідних владних органів. Інший тип кордонів приватного – ті, що встановлюються самим суб'єктом. Якщо надособистісні кордони оформилися, бо їх потребувала більшість, то особистісні створюються за волею суб'єктів і можуть перетинатися в ході спільної взаємодії. Ці кордони мають ситуативно змінюваний та договірний характер, виступаючи шляхом для перетину всезагальних меж з метою адаптації норм до комунікативних ситуацій. ; У представленій автором статті розглядається поняття кордону як лінії, що проходить між феноменами приватності та публічності. Під публічним мається на увазі те, що завжди присутнє та доступне зору, циркулює без обмежень у соціальному дискурсі, є сферою зіткнення думок, масової комунікації та політичної активності, включає певне розмаїття людей і не обмежується колом родичів та близьких знайомих. Приватне, в свою чергу, застосовується для вираження права людини на автономію в особистому житті, права на захист втручання сторонніх осіб. Це життєвий простір особистості, який вона структурує і заповнює власними формами та проявами життєдіяльності, орієнтуючись на власні інтереси та потреби. Це поняття тісно пов'язане з приватним володінням, господарюванням, індивідуальними чи груповими відносинами, із самореалізацією та саморозвитком, особистими інтересами. Поняття кордону, яке проходить між приватним та публічним, вказує на лінію, що позначає різницю в стосунках елементів однієї сфери між собою та елементів цієї сфери з іншою. В статті аналізуються різні види кордонів приватного та публічного. Виділяються матеріальні та символічні кордони. Під матеріальними кордонами розуміють такі, які доступні сенсорному сприйняттю та існують фізично для охорони приватного простору – огорожі, стіни, штори, двері. Інший тип кордонів – символічні, що конструюються соціально як межі, що в деяких випадках повторюють матеріальні обмеження, але в більшості ситуацій взаємодії – заміняють їх. Символічні кордони можуть мати всезагальний характер, втілюючись у норми та правила поведінки. Їх недотримання викликає санкції різного характеру з боку інших членів суспільства або відповідних владних органів. Інший тип кордонів приватного – ті, що встановлюються самим суб'єктом. Якщо надособистісні кордони оформилися, бо їх потребувала більшість, то особистісні створюються за волею суб'єктів і можуть перетинатися в ході спільної взаємодії. Ці кордони мають ситуативно змінюваний та договірний характер, виступаючи шляхом для перетину всезагальних меж з метою адаптації норм до комунікативних ситуацій.

In article the concept of an objective form of expression of a work in copyright law is analyzed in connection with the approaches of the European Union and Ukraine. On the basis of the analysis of judicial practice, the topical issues of the possibility of legal protection of works that are perceived not only by human sight and hearing, but also taste and olfactory receptors are considered. Perception and reproducibility are defined as the key elements of the objective form of the expression of a work in the copyright law of Ukraine. The inability of legal protection of the taste of a food product by copyright is conductedbased on the practice of the European Court of Justice. The preciseness and objectivity of perception are determined as the criteria of the form of expression of the work in the sense of the EU Court. The legal protection of the smell is carried out on the basis of the positive practice of the Danish Supreme Court in protecting the smell. A comparison is made with the position of the European Court of Justice regarding the protection of olfactory trademarks. It is concluded that the objective form of expression is revealed through precise and clear perception of a particular work. ; Статья посвящена исследованию понятия объективной формы выражения произведения в авторском праве с точки зрения подходов Европейского Союза и Украины. На основании анализа судебной практики рассматриваются актуальные вопросы возможности правовой охраны произведений, которые воспринимаются не только зрением и слухом человека, а также вкусовыми и обонятельными рецепторами. ; Стаття присвячена дослідженню поняття об'єктивна форма вираження твору в авторському праві з точки зору підходів Європейського Союзу та України. На підставі аналізу судової практики розглядаються актуальні питання можливості правової охорони творів, що сприймаються не лише зором та слухом людини, а й смаковими та нюховими рецепторами.

Стаття присвячена дослідженню поняття об'єктивна форма вираження твору в авторському праві з точки зору підходів Європейського Союзу та України. На підставі аналізу судової практики розглядаються актуальні питання можливості правової охорони творів, що сприймаються не лише зором та слухом людини, а й смаковими та нюховими рецепторами. ; Статья посвящена исследованию понятия объективной формы выражения произведения в авторском праве с точки зрения подходов Европейского Союза и Украины. На основании анализа судебной практики рассматриваются актуальные вопросы возможности правовой охраны произведений, которые воспринимаются не только зрением и слухом человека, а также вкусовыми и обонятельными рецепторами. ; In article the concept of an objective form of expression of a work in copyright law is analyzed in connection with the approaches of the European Union and Ukraine. On the basis of the analysis of judicial practice, the topical issues of the possibility of legal protection of works that are perceived not only by human sight and hearing, but also taste and olfactory receptors are considered. Perception and reproducibility are defined as the key elements of the objective form of the expression of a work in the copyright law of Ukraine. The inability of legal protection of the taste of a food product by copyright is conductedbased on the practice of the European Court of Justice. The preciseness and objectivity of perception are determined as the criteria of the form of expression of the work in the sense of the EU Court. The legal protection of the smell is carried out on the basis of the positive practice of the Danish Supreme Court in protecting the smell. A comparison is made with the position of the European Court of Justice regarding the protection of olfactory trademarks. It is concluded that the objective form of expression is revealed through precise and clear perception of a particular work.

Статтю присвячено відображенню спроби визначення меж ключових проблемних питань адміністративного права і процесу та їх значення для розвитку адміністративно-правової галузі регулювання. Актуальність теми дослідження ґрунтується на визнанні ключових питань адміністративного права та процесу орієнтирами розвитку адміністративно-правової галузі регулювання суспільних відносин у цілому, а також окремих правових інститутів та механізмів. Водночас площина порушених у поданій роботі питань стосується досить широких меж адміністративно-правового регулювання. Окрема увага звертається на те, що порушені питання наявності низки проблем у галузі адміністративно-правового регулювання знаходять свою особливу актуальність саме в межах відповідної сфери, оскільки означена площина має особливу теоретичну і прикладну значимість і безпосередньо пов'язана з такими напрямами життєдіяльності суспільства, як функціональна діяльність держави та органів влади, а також із питанням належного забезпечення суспільних прав, свобод та законних інтересів людини органами публічного адміністрування. У змісті роботи наголошується, що думки правників щодо розглядуваних питань часто мають звужений характер, адже знаходяться в межах того чи іншого підходу, що свідчить про відсутність комплексності юридичного погляду. Відповідно, в роботі розглянуті загальні правові тенденції порушених питань. Зокрема: окреслені питання уніфікації та належного визначення з межами розумінь основоположних категорій адміністративно-правової галузі; питання уточнення меж предмета регулювання адміністративного права та адміністративного законодавства й, відповідно, – розмежуванню сфер їх регулювання зі сферами регулювання інших галузей права та законодавства, питання співвідношення і збалансування між собою правових механізмів забезпечення публічних та приватних інтересів; питання уніфікації засобів і методів, способів та форм, інструментів адміністративно-правового регулювання окремих сфер суспільної реальності; питання вдосконалення підходів у питанні розвитку запровадженого в Україні процесу децентралізації влади та підвищенню ефективності діяльності державно-владного апарату тощо. ; This work substantively reflects the attempt to define the boundaries of key issues of administrative law and process and their importance for the development of administrative law. The relevance of the research topic is based on the recognition of key issues of administrative law and process as guidelines for the development of the administrative and legal field of regulation of public relations in general, as well as individual legal institutions and mechanisms. At the same time, the level of issues raised in this paper concerns a rather broad framework of administrative and legal regulation. Particular attention is drawn to the fact that the issues of a number of problems in the field of administrative and legal regulation are particularly relevant in the relevant field, as this area has special theoretical and applied significance and is directly related to such areas of society as functional activities of the state and authorities, as well as the issue of proper provision of public rights, freedoms and legitimate human interests by public administration bodies. The content of the work emphasizes that the opinions of lawyers on the issues under consideration are often narrowed, because they are within one or another approach, which indicates the lack of complexity of the legal view. Accordingly, the paper considers the general legal trends of the issues raised. In particular: the issues of unification and proper definition with the limits of understanding of the basic categories of the administrative and legal field are outlined; the issue of clarifying the boundaries of the subject of regulation of administrative law and administrative legislation and, accordingly, the delimitation of their areas of regulation with the areas of regulation of other branches of law and legislation, the relationship and balancing of legal mechanisms to ensure of public and private interests; issues of unification of means and methods, methods and forms, tools of administrative and legal regulation of different spheres of social reality; issues of improving approaches to the development of the process of decentralization of power introduced in Ukraine and increasing the efficiency of the state apparatus, etc.