Suchergebnisse

The article shows how philosophers' understanding of the problem of alienation developed, reflects its role and place in the life of modern society. Based on the ideas of neo-Marxists (G.Marcuse, D.Lukacs), the author shows that the development of capitalism and the improvement of the material living conditions of people did not solve the problem of alienation, but gave rise to its new forms, such as a consumer society, one-dimensional man. Important for the article is the idea that capitalism has become more mature and sustainable due to the attractiveness of the world of consumer goods. That is, alienation has acquired an outwardly "voluntary" character. The article also discussed the problem of alienation in the context of postmodernism (J.Baudrillard, F.Jameson and others). In this vein, the question of the illusory nature of symbolic forms of practice and the role of alienation in their emergence are touched upon. Remaining on Marxist positions, the author does not share the understanding of the symbolic sphere as being exclusively independent of its reflection by a person. Simulations and simulacra are a specific feature of precisely capitalist society. But the power of simulacra over human consciousness is not absolute even under capitalism. Alienation is surmountable, but at the same time it is considered as a necessary stage in the development of social relations, important for the formation of civilization.Alienation was the reason for the atomicity of society, its inertia and the absence of its qualitative development. In turn, this has led to numerous practical consequences: poverty, social stratification, depression, a crisis of sovereignty and real democracy. The article provides a philosophical basis for solving these problems of our time.The research results lead the author to the following conclusions. Late capitalism is more stabilized and stable than the capitalism of the time of Marx, so far as alienation spread to the sphere of consumption. In these conditions, the conflict between a person and the results of his activities is not absolute, but peripheral. There is established one-dimentional thinking in consumer society, in which human practice loses its meaningful part, and the form, the outer shell, begins to prevail in it. Overcoming alienation in late capitalism is the restoration of the objective essence of concepts that have acquired a largely symbolic character: freedom, democracy, sovereignty, etc. Therefore, the author considers progressive a partial return to the classical type of alienation, in which there was an active reflection of these concepts. ; У статті показано, як розвивалося розуміння філософами проблеми відчуження, відображена його роль і місце в житті сучасного суспільства. Ґрунтуючись на ідеях неомарксистів (Г.Маркузе, Д.Лукач), автор показує, що розвиток капіталізму і поліпшення матеріальних умов життя людей не вирішило проблему відчуження, а породило його нові форми, такі як суспільство споживання, одновимірний людина. Для статті важлива ідея про те, що капіталізм став більш зрілим і стійким завдяки привабливості світу споживчих благ. Тобто, відчуження набуло зовні «добровільний» характер. У статті також досліджується проблема відчуження в контексті постмодернізму (Ж.Бодрійяр, Ф.Джеймісон і ін.). У цьому ключі порушено питання ілюзорності символічних форм практики і роль відчуження в їх виникненні. Залишаючись на марксистських позиціях, автор не поділяє розуміння сфери символічного як виключно незалежної від відображення її людиною. Симуляції і симулякри є специфічною рисою саме капіталістичного суспільства. Але влада симулякрів над свідомістю людини не абсолютна навіть при капіталізмі. Відчуження можна перебороти, але при цьому воно розглядається як необхідний етап у розвитку суспільних відносин, важливий для становлення цивілізації.Відчуження послужило причиною атомарності суспільства, його відсталості і відсутності його якісного розвитку. У свою чергу, це призвело до численних практичних наслідків: бідності, соціального розшарування, депресії, кризи суверенітету і реальної демократії. У статті дається філософська основа вирішення цих проблем сучасності.Результати дослідження підводять автора до наступних висновків. Пізній капіталізм більш стабільний і стійкий, ніж капіталізм часів Маркса, оскільки відчуження поширилося на сферу споживання. У цих умовах конфлікт людини і результатів його діяльності носить не абсолютний, а периферійний характер. У споживчому суспільстві встановлюється одномірне мислення, при якому людська практика втрачає змістовну частину, і в ній починає переважати форма, зовнішня оболонка. Подолання відчуження в пізньому капіталізмі – це відновлення об'єктивної сутності понять, які придбали багато в чому символічний характер: свобода, демократія, суверенітет і т.ін. Тому автор вважає прогресивним часткове повернення до класичного типу відчуження, при якому відбувалася активна рефлексія цих понять. ; У статті показано, як розвивалося розуміння філософами проблеми відчуження, відображена його роль і місце в житті сучасного суспільства. Ґрунтуючись на ідеях неомарксистів (Г.Маркузе, Д.Лукач), автор показує, що розвиток капіталізму і поліпшення матеріальних умов життя людей не вирішило проблему відчуження, а породило його нові форми, такі як суспільство споживання, одновимірний людина. Для статті важлива ідея про те, що капіталізм став більш зрілим і стійким завдяки привабливості світу споживчих благ. Тобто, відчуження набуло зовні «добровільний» характер. У статті також досліджується проблема відчуження в контексті постмодернізму (Ж.Бодрійяр, Ф.Джеймісон і ін.). У цьому ключі порушено питання ілюзорності символічних форм практики і роль відчуження в їх виникненні. Залишаючись на марксистських позиціях, автор не поділяє розуміння сфери символічного як виключно незалежної від відображення її людиною. Симуляції і симулякри є специфічною рисою саме капіталістичного суспільства. Але влада симулякрів над свідомістю людини не абсолютна навіть при капіталізмі. Відчуження можна перебороти, але при цьому воно розглядається як необхідний етап у розвитку суспільних відносин, важливий для становлення цивілізації.Відчуження послужило причиною атомарності суспільства, його відсталості і відсутності його якісного розвитку. У свою чергу, це призвело до численних практичних наслідків: бідності, соціального розшарування, депресії, кризи суверенітету і реальної демократії. У статті дається філософська основа вирішення цих проблем сучасності.Результати дослідження підводять автора до наступних висновків. Пізній капіталізм більш стабільний і стійкий, ніж капіталізм часів Маркса, оскільки відчуження поширилося на сферу споживання. У цих умовах конфлікт людини і результатів його діяльності носить не абсолютний, а периферійний характер. У споживчому суспільстві встановлюється одномірне мислення, при якому людська практика втрачає змістовну частину, і в ній починає переважати форма, зовнішня оболонка. Подолання відчуження в пізньому капіталізмі – це відновлення об'єктивної сутності понять, які придбали багато в чому символічний характер: свобода, демократія, суверенітет і т.ін. Тому автор вважає прогресивним часткове повернення до класичного типу відчуження, при якому відбувалася активна рефлексія цих понять.

The reduction of government financing forces the education systemto approach to the market through tight relations with privateorganizations, through marketing of the educational services, increasingof private financing, in other words, market economic relationstransforms the scientific and educational activities into «academiccapitalism*. It leads to defundamentalisation and quasi science. Thereforea prior task of nowadays is a necessity of the constitutional adaption ofadvantages of «soviet» and «west» educational models. ; Скорочення державного фінансування змусило систему освіти наблизитисядо ринку через встановлення тісних зв'яків з приватнимиструктурами, продаж освітніх послуг, зростання приватного фінансування,інакше кажучи, ринкові економічні відносини перетворюютьнаукову і освітню діяльність в «академічний капіталізм». Все це приводитьдо дефундаменталізації та квазінауковості. Тому першочерговимзавданням на сьогодні є необхідність здійснення органічного стикуванняпереваг «радянської» та «західної» моделей освіти.

The questions of crony capitalism in the modern economic system of Ukraine, are defined by their features. The main structure of this system is the clan. Clan - a informal group of people related features (regional, education and so on) that are sure to include businessmen and government officials, often law enforcement officials and politicians are sometimes organized crime, and especially in Ukraine, paramilitaries as a security agency and others. The phenomenon of crony capitalism is negative and interferes with the normal development of the country. In order to effectively deal with it, you must become familiar with its causes and consequences. Unfortunately, today indigenous research in this direction does not exist. It is necessary to continue research in this direction. The situation in Ukraine requires a fundamental change in the patterns of interaction between political and economic institutions. In fact, only Ukraine needs people who are ready to sacrifice the benefits of dubious political career, people who are more important than long-term results than the short-term benefits, and the people who can share positive experiences and put their strength and energy to the development of the country. ; В статье рассмотрены вопросы функционирования и развития, приведены основные признаки кумовского капитализма в современной экономической системе Украины, определены их особенности. Главной действующей силой такого строя является клан. Клан - это неформальные группы людей, связанных родственными или другими признаками (региональными, по образованию и т.д.), которые обязательно включают бизнесменов и государственных служащих, достаточно часто работников правоохранительных органов и политиков, иногда представителей организованной преступности, и, особенность Украины, военизированные формирования в виде охранных агентстве и др. Приведены рекомендации по борьбе с этими явлениями. ; У статті розглянуто питання функціонування та розвитку, наведено основні ознаки кумівського капіталізму в сучасній економічній системі України, визначено їх особливості. Головною діючою силою такого строю є клан. Клан – це неформальні групи людей, пов'язаних родинними або іншими ознаками (регіональними, за освітою та ін), які обов'язково включають бізнесменів та державних службовців, достатньо часто працівників правоохоронних органів та політиків, іноді представників організованої злочинності, та, особливість України, воєнізовані формування у вигляді охоронних агентстві та ін. Наведено рекомендації щодо боротьби з цими явищами

The process of emergence and spread of national sovereignty in the context of the capitalist system is examined. Attention is concentrated on the role of capitalism in the formation of liberal democratic institutions. The basic problems of modern liberal democracies and their impact on national sovereignty are outlined. ; Рассмотрен процесс появления и распространения национального суверенитета в контексте формирования капиталистической системы. Сосредоточено внимание на роли капитализма в процессе формирования либеральных демократических институтов. Очерчены основные проблемы положения современных либеральных демократий и их влияние на национальный суверенитет. ; Розглянуто процес появи і поширення національного суверенітету в контексті формування капіталістичної системи. Зосереджено увагу на ролі капіталізму в процесі формування ліберальних демократичних інститутів. Окреслено основні проблемні положення сучасних ліберальних демократій і їх вплив на національний суверенітет.

The process of emergence and spread of national sovereignty in the context of the capitalist system is examined. Attention is concentrated on the role of capitalism in the formation of liberal democratic institutions. The basic problems of modern liberal democracies and their impact on national sovereignty are outlined. ; Рассмотрен процесс появления и распространения национального суверенитета в контексте формирования капиталистической системы. Сосредоточено внимание на роли капитализма в процессе формирования либеральных демократических институтов. Очерчены основные проблемы положения современных либеральных демократий и их влияние на национальный суверенитет. ; Розглянуто процес появи і поширення національного суверенітету в контексті формування капіталістичної системи. Зосереджено увагу на ролі капіталізму в процесі формування ліберальних демократичних інститутів. Окреслено основні проблемні положення сучасних ліберальних демократій і їх вплив на національний суверенітет.

Photocopy. Bloomington : Indiana University, 1980. ; Mode of access: Internet.

This article discusses the basic postulates of classical market economy, the central concept which is the principle of self-regulation and policy of non-interference of the state in the process of commodity exchange. We study the basic system paradoxes associated with the work of laissez-faire, which are the guarantees for the emergence of anti-capitalist movements. Also analyzed the relationship of the basic contradictions of self-regulation of the market and their projection on the political instability in the state and society. ; Рассматриваются основные постулаты классической рыночной экономики, центральным понятием которой, является принцип саморегуляции и политики невмешательства государства в процесс товарного обмена. Исследуются основные системные парадоксы, связанные с работой laissez-faire, являющиеся залогом для возникновения антикапиталистических движений. Также, анализируется взаимоотношение основных противоречий саморегуляции рынка и их проекция на политическую нестабильность в государстве и обществе. ; Розглядаються основні постулати класичної ринкової економіки, центральним поняттям якої є принцип саморегуляції і політики невтручання держави у процес товарного обміну. Досліджуються основні системні парадокси, пов'язані з роботою laissez-faire, що є запорукою для виникнення антикапіталістичних рухів. Також, аналізується взаємовідносини основних протиріч саморегуляції ринку та їх проекція на політичну нестабільність у державі та суспільстві.

This article discusses the basic postulates of classical market economy, the central concept which is the principle of self-regulation and policy of non-interference of the state in the process of commodity exchange. We study the basic system paradoxes associated with the work of laissez-faire, which are the guarantees for the emergence of anti-capitalist movements. Also analyzed the relationship of the basic contradictions of self-regulation of the market and their projection on the political instability in the state and society. ; Рассматриваются основные постулаты классической рыночной экономики, центральным понятием которой, является принцип саморегуляции и политики невмешательства государства в процесс товарного обмена. Исследуются основные системные парадоксы, связанные с работой laissez-faire, являющиеся залогом для возникновения антикапиталистических движений. Также, анализируется взаимоотношение основных противоречий саморегуляции рынка и их проекция на политическую нестабильность в государстве и обществе. ; Розглядаються основні постулати класичної ринкової економіки, центральним поняттям якої є принцип саморегуляції і політики невтручання держави у процес товарного обміну. Досліджуються основні системні парадокси, пов'язані з роботою laissez-faire, що є запорукою для виникнення антикапіталістичних рухів. Також, аналізується взаємовідносини основних протиріч саморегуляції ринку та їх проекція на політичну нестабільність у державі та суспільстві.

In this general article peculiarity of the activity of the international socialist movement on the eve of the beginning of World War Iis discussed. It was established that, despite the growing role of the socialists in the socio-political life of European countries, they represented only an organized labor movement. The most influential socialist organizations were in Germany, Great Britain, Belgium, as well as in France and Italy. At the same time, in the pre-war period, the socialists of Eastern Europe, in particular the Russian Empire had a negligible impact on the activities of the Second International. An association with the left ideology managed to achieve significant success in propaganda of socialist slogans and the organization of the working class after the suppression of anarchists. Despite the declarative ideas of unity in the Second International, socialists from different countries did not have a common vision of the prospects for the development of the socialist movement, its goals and priorities, as well as the relation to cooperation with the official governments of the states. This led to the ideological division in the socialist movement of the reformists and radicals. The ideological and political divisions testified to the weakness of the Second International. Most Left unions and movements were convinced that the Austro-Serbian conflict could be localized and it would not be the beginning of large-scale hostilities. Conclusions are drawn that the ideological differences in the II International ended with the split of the international socialist movement with the onset of large-scale hostilities in Europe. ; В статье рассмотрены особенности деятельности международного социалистического движения накануне Первой мировой войны. Установлено, что, несмотря на рост роли социалистов в общественно-политической жизни европейских государств, они представляли только организованное рабочее движение. Левым удалось достичь значительного успеха в пропаганде социалистических лозунгов и организации рабочего класса после вытеснения анархистов. Несмотря на декларируемые идеи единства во II Интернационале, социалисты из разных стран не имели общего видения перспектив развития социалистического движения, его целей и приоритетов, а также отношения к сотрудничеству с официальными правительствами государств. Это привело к идейному делению в социалистическом движении на реформистов и радикалов. Большинство левых объединений и движений были убеждены, что австрийско-сербский конфликт удастся локализовать и он не станет началом масштабных военных действий. Доказано, что идеологические разногласия во II Интернационале в итоге стали причиной раскола международного социалистического движения с началом масштабных боевых действий в Европе. ; У статті розглянуто особливості діяльності міжнародного соціалістичного руху напередодні Першої світової війни. З'ясовано, що, попри зростання ролі соціалістів у суспільно-політичному житті європейських держав, вони репрезентували лише організований робітничий рух. Лівим удалось досягнути значного успіху в пропаганді соціалістичних гасел та організації робітничого класу після витіснення анархістів. Попри задекларовану єдність у ІІ Інтернаціоналі, соціалісти з різних країн не мали спільного бачення перспектив розвитку соціалістичного руху, його цілей та пріоритетів, а також ставлення до співпраці з офіційними урядами держав. Це спричинило ідейний поділ на реформістів та радикалів у соціалістичному русі. Більшість лівих об'єднань та рухів були переконані, що австрійсько-сербський конфлікт удасться локалізувати і він не стане початком масштабних військових дій. Доведено, що ідеологічно-політичні поділи у ІІ Інтернаціоналі зрештою стали причиною розколу міжнародного соціалістичного руху з початком масштабних бойових дій у Європі.

In this general article peculiarity of the activity of the international socialist movement on the eve of the beginning of World War Iis discussed. It was established that, despite the growing role of the socialists in the socio-political life of European countries, they represented only an organized labor movement. The most influential socialist organizations were in Germany, Great Britain, Belgium, as well as in France and Italy. At the same time, in the pre-war period, the socialists of Eastern Europe, in particular the Russian Empire had a negligible impact on the activities of the Second International. An association with the left ideology managed to achieve significant success in propaganda of socialist slogans and the organization of the working class after the suppression of anarchists. Despite the declarative ideas of unity in the Second International, socialists from different countries did not have a common vision of the prospects for the development of the socialist movement, its goals and priorities, as well as the relation to cooperation with the official governments of the states. This led to the ideological division in the socialist movement of the reformists and radicals. The ideological and political divisions testified to the weakness of the Second International. Most Left unions and movements were convinced that the Austro-Serbian conflict could be localized and it would not be the beginning of large-scale hostilities. Conclusions are drawn that the ideological differences in the II International ended with the split of the international socialist movement with the onset of large-scale hostilities in Europe. ; В статье рассмотрены особенности деятельности международного социалистического движения накануне Первой мировой войны. Установлено, что, несмотря на рост роли социалистов в общественно-политической жизни европейских государств, они представляли только организованное рабочее движение. Левым удалось достичь значительного успеха в пропаганде социалистических лозунгов и организации рабочего класса после вытеснения анархистов. Несмотря на декларируемые идеи единства во II Интернационале, социалисты из разных стран не имели общего видения перспектив развития социалистического движения, его целей и приоритетов, а также отношения к сотрудничеству с официальными правительствами государств. Это привело к идейному делению в социалистическом движении на реформистов и радикалов. Большинство левых объединений и движений были убеждены, что австрийско-сербский конфликт удастся локализовать и он не станет началом масштабных военных действий. Доказано, что идеологические разногласия во II Интернационале в итоге стали причиной раскола международного социалистического движения с началом масштабных боевых действий в Европе. ; У статті розглянуто особливості діяльності міжнародного соціалістичного руху напередодні Першої світової війни. З'ясовано, що, попри зростання ролі соціалістів у суспільно-політичному житті європейських держав, вони репрезентували лише організований робітничий рух. Лівим удалось досягнути значного успіху в пропаганді соціалістичних гасел та організації робітничого класу після витіснення анархістів. Попри задекларовану єдність у ІІ Інтернаціоналі, соціалісти з різних країн не мали спільного бачення перспектив розвитку соціалістичного руху, його цілей та пріоритетів, а також ставлення до співпраці з офіційними урядами держав. Це спричинило ідейний поділ на реформістів та радикалів у соціалістичному русі. Більшість лівих об'єднань та рухів були переконані, що австрійсько-сербський конфлікт удасться локалізувати і він не стане початком масштабних військових дій. Доведено, що ідеологічно-політичні поділи у ІІ Інтернаціоналі зрештою стали причиною розколу міжнародного соціалістичного руху з початком масштабних бойових дій у Європі.

This article offers an interpretation of Georg Simmel's philosophy of culture as a theory that can be applied to a critical view of the cultural and political economy situation of our time. This interpretation allows us to somewhat re-actualize the legacy of the German philosopher in the context of contemporary critical thought. The interpretation was created on the basis of the analysis of two Simmel's key concepts, namely: "tragedy of culture" and "conflict of culture", as well as their relationship. In addition, the basis for such reading was Simmel's understanding of the subject, which denies the absolute sovereignty and asserts his appearance only under the influence of cultural objects. This is complemented by the interpretation of the "tragedy of culture" as a theory that debunks the "sovereign subject" as discussed by Dina and Michael Weinstein in Postmodern(ized) Simmel. Interpretation of Simmel's theory of culture as critical towards its object includes an analysis of various phenomena inherent in modern culture from the standpoint of this theory. First, such a phenomenon is the capitalist system, which, due to its self-regulation, is an absolutely alienated object and a stimulator of the quantitative distribution of cultural objects. Secondly, the imperious relationship of cultural objects and the level of influence of some objects on the development and distribution of others allows us to look at how certain cultural phenomena transform culture as a whole. The third point is the relativization of reality and values and the role of the phenomenon of money in this process. Finally, it is the transformation of the role of subjects in the process of creating cultural objects. This transformation arises as the effect of placing the "tragedy" and "conflict" of culture in the same plane of contemporaneity, as a result of which the impulse to reproduce an objective culture can no longer be provided by a subjective impulse; but there is no decline in the rate of growth of an objective culture, and therefore, the key objects of culture are taken the function of this impulse.Manuscript received 10.08.2020 ; У цій статті філософію культури Ґеорґа Зіммеля інтерпретовано як теорію, що може бути застосована для критичного погляду на культурну та політекономічну ситуацію сучасності. Така інтерпретація дає змогу реактуалізувати доробок німецького філософа у контексті сучасної критичної думки. Вона базується на аналізі суті та взаємовідношення таких двох ключових концептів Зіммелевої філософії культури, як «трагедія культури» та «конфлікт культури». Додаткове підґрунтя для такого прочитання склало Зіммелеве розуміння суб'єкта: мислитель відмовляє йому в абсолютній суверенності і стверджує його постання лише під впливом об'єктів культури. «Трагедія культури» може бути розглянута як теорія, що розвінчує «суверенного суб'єкта», про що йдеться Діні та Майклу Вайнштайнам у роботі «Postmodern(ized) Simmel». Інтерпретація Зіммелевої теорії культури як критичної щодо свого об'єкта дає змогу аналізувати з позицій цієї теорії різноманітні явища, що притаманні сучасній культурі. Йдеться, по-перше, про капіталістичний лад, який завдяки своїй саморегуляції є абсолютно відчуженим об'єктом і стимулятором кількісного поширення об'єктів культури; по-друге, про владне взаємовідношення об'єктів культури і рівень впливу одних об'єктів на розвиток та поширення інших, що дає змогу поглянути, як ті чи ті культурні явища трансформують культуру в цілому; по-третє, про релятивізацію дійсності та цінностей і роль, що належить у цьому процесі феномену грошей. Наостанок розглянуто трансформацію ролі суб'єктів у процесі творення об'єктів культури. Ця трансформація постає як ефект поміщення «трагедії» та «конфлікту» культури в одну площину сучасності, внаслідок чого імпульс до відтворення об'єктивної культури вже не може бути забезпечений суб'єктивним імпульсом. При цьому темпи розростання об'єктивної культури не спадають, тож ключові об'єкти культури беруть на себе також і функцію цього імпульсу.Матеріал надійшов 10.08.2020

This article offers an interpretation of Georg Simmel's philosophy of culture as a theory that can be applied to a critical view of the cultural and political economy situation of our time. This interpretation allows us to somewhat re-actualize the legacy of the German philosopher in the context of contemporary critical thought. The interpretation was created on the basis of the analysis of two Simmel's key concepts, namely: "tragedy of culture" and "conflict of culture", as well as their relationship. In addition, the basis for such reading was Simmel's understanding of the subject, which denies the absolute sovereignty and asserts his appearance only under the influence of cultural objects. This is complemented by the interpretation of the "tragedy of culture" as a theory that debunks the "sovereign subject" as discussed by Dina and Michael Weinstein in Postmodern(ized) Simmel. Interpretation of Simmel's theory of culture as critical towards its object includes an analysis of various phenomena inherent in modern culture from the standpoint of this theory. First, such a phenomenon is the capitalist system, which, due to its self-regulation, is an absolutely alienated object and a stimulator of the quantitative distribution of cultural objects. Secondly, the imperious relationship of cultural objects and the level of influence of some objects on the development and distribution of others allows us to look at how certain cultural phenomena transform culture as a whole. The third point is the relativization of reality and values and the role of the phenomenon of money in this process. Finally, it is the transformation of the role of subjects in the process of creating cultural objects. This transformation arises as the effect of placing the "tragedy" and "conflict" of culture in the same plane of contemporaneity, as a result of which the impulse to reproduce an objective culture can no longer be provided by a subjective impulse; but there is no decline in the rate of growth of an objective culture, and therefore, the key objects of culture are taken the function of this impulse.Manuscript received 10.08.2020 ; У цій статті філософію культури Ґеорґа Зіммеля інтерпретовано як теорію, що може бути застосована для критичного погляду на культурну та політекономічну ситуацію сучасності. Така інтерпретація дає змогу реактуалізувати доробок німецького філософа у контексті сучасної критичної думки. Вона базується на аналізі суті та взаємовідношення таких двох ключових концептів Зіммелевої філософії культури, як «трагедія культури» та «конфлікт культури». Додаткове підґрунтя для такого прочитання склало Зіммелеве розуміння суб'єкта: мислитель відмовляє йому в абсолютній суверенності і стверджує його постання лише під впливом об'єктів культури. «Трагедія культури» може бути розглянута як теорія, що розвінчує «суверенного суб'єкта», про що йдеться Діні та Майклу Вайнштайнам у роботі «Postmodern(ized) Simmel». Інтерпретація Зіммелевої теорії культури як критичної щодо свого об'єкта дає змогу аналізувати з позицій цієї теорії різноманітні явища, що притаманні сучасній культурі. Йдеться, по-перше, про капіталістичний лад, який завдяки своїй саморегуляції є абсолютно відчуженим об'єктом і стимулятором кількісного поширення об'єктів культури; по-друге, про владне взаємовідношення об'єктів культури і рівень впливу одних об'єктів на розвиток та поширення інших, що дає змогу поглянути, як ті чи ті культурні явища трансформують культуру в цілому; по-третє, про релятивізацію дійсності та цінностей і роль, що належить у цьому процесі феномену грошей. Наостанок розглянуто трансформацію ролі суб'єктів у процесі творення об'єктів культури. Ця трансформація постає як ефект поміщення «трагедії» та «конфлікту» культури в одну площину сучасності, внаслідок чого імпульс до відтворення об'єктивної культури вже не може бути забезпечений суб'єктивним імпульсом. При цьому темпи розростання об'єктивної культури не спадають, тож ключові об'єкти культури беруть на себе також і функцію цього імпульсу.Матеріал надійшов 10.08.2020

This article offers an interpretation of Georg Simmel's philosophy of culture as a theory that can be applied to a critical view of the cultural and political economy situation of our time. This interpretation allows us to somewhat re-actualize the legacy of the German philosopher in the context of contemporary critical thought. The interpretation was created on the basis of the analysis of two Simmel's key concepts, namely: "tragedy of culture" and "conflict of culture", as well as their relationship. In addition, the basis for such reading was Simmel's understanding of the subject, which denies the absolute sovereignty and asserts his appearance only under the influence of cultural objects. This is complemented by the interpretation of the "tragedy of culture" as a theory that debunks the "sovereign subject" as discussed by Dina and Michael Weinstein in Postmodern(ized) Simmel. Interpretation of Simmel's theory of culture as critical towards its object includes an analysis of various phenomena inherent in modern culture from the standpoint of this theory. First, such a phenomenon is the capitalist system, which, due to its self-regulation, is an absolutely alienated object and a stimulator of the quantitative distribution of cultural objects. Secondly, the imperious relationship of cultural objects and the level of influence of some objects on the development and distribution of others allows us to look at how certain cultural phenomena transform culture as a whole. The third point is the relativization of reality and values and the role of the phenomenon of money in this process. Finally, it is the transformation of the role of subjects in the process of creating cultural objects. This transformation arises as the effect of placing the "tragedy" and "conflict" of culture in the same plane of contemporaneity, as a result of which the impulse to reproduce an objective culture can no longer be provided by a subjective impulse; but there is no decline in the rate of growth of an objective culture, and therefore, the key objects of culture are taken the function of this impulse.Manuscript received 10.08.2020 ; У цій статті філософію культури Ґеорґа Зіммеля інтерпретовано як теорію, що може бути застосована для критичного погляду на культурну та політекономічну ситуацію сучасності. Така інтерпретація дає змогу реактуалізувати доробок німецького філософа у контексті сучасної критичної думки. Вона базується на аналізі суті та взаємовідношення таких двох ключових концептів Зіммелевої філософії культури, як «трагедія культури» та «конфлікт культури». Додаткове підґрунтя для такого прочитання склало Зіммелеве розуміння суб'єкта: мислитель відмовляє йому в абсолютній суверенності і стверджує його постання лише під впливом об'єктів культури. «Трагедія культури» може бути розглянута як теорія, що розвінчує «суверенного суб'єкта», про що йдеться Діні та Майклу Вайнштайнам у роботі «Postmodern(ized) Simmel». Інтерпретація Зіммелевої теорії культури як критичної щодо свого об'єкта дає змогу аналізувати з позицій цієї теорії різноманітні явища, що притаманні сучасній культурі. Йдеться, по-перше, про капіталістичний лад, який завдяки своїй саморегуляції є абсолютно відчуженим об'єктом і стимулятором кількісного поширення об'єктів культури; по-друге, про владне взаємовідношення об'єктів культури і рівень впливу одних об'єктів на розвиток та поширення інших, що дає змогу поглянути, як ті чи ті культурні явища трансформують культуру в цілому; по-третє, про релятивізацію дійсності та цінностей і роль, що належить у цьому процесі феномену грошей. Наостанок розглянуто трансформацію ролі суб'єктів у процесі творення об'єктів культури. Ця трансформація постає як ефект поміщення «трагедії» та «конфлікту» культури в одну площину сучасності, внаслідок чого імпульс до відтворення об'єктивної культури вже не може бути забезпечений суб'єктивним імпульсом. При цьому темпи розростання об'єктивної культури не спадають, тож ключові об'єкти культури беруть на себе також і функцію цього імпульсу.Матеріал надійшов 10.08.2020

The article deals with the heuristic potential of the sociological theory by Giovanni Arrighi in the study of the dynamic aspect of the formation and maintenance of global inequality systems. To achieve the goal – to analyze the applicability of the dynamic aspect of the theory to study the mentioned topic – the changes of systemic cycles of accumulation and hegemony is analyzed. Special attention is paid to transitional points in which a hegemony crisis occurs and one cycle is being replaced by another, after which one can observe the hegemony transit. The cases (Genoa, Amsterdam, United Kingdom, USA) that Giovanni Arrighi selects to illustrate the cyclical nature of the historical development of world capitalism and the financialization character of these processes are being considered. The article studies the method of how G. Arrighi applies the Marxian formula of capital accumulation (M-C-M') to the description of the mechanism for changing accumulation cycles; its potential for studying this process is analyzed. The distinctive features of the development process of accumulation cycles are studied: movement towards the formation of a stronger cosmopolitan empire, historical and geographical conditionality, double movement forward and backward. In the final part, possible vectors of the future development of the world order and the formation of new global inequality systems according to G. Arrighi's vision are examined. Particular attention is paid to the role of transnational corporations in the expansion of world capitalism. The result of the work is a critical analysis of G. Arrighi's theory, which determines the strengths and weaknesses in the study of a chosen subject, and also identifies potential areas for further research. An attempt is made to apply the dynamic aspect of the concept to explain the nature and functions of global systems of inequality.

The ideas of the philosopher and writer Ayn Rand in the last 60 years are extremely popular in the United States of America. They brought up the third generation of business and political elite of this country. The process of familiarization with the works of Ayn Rand in our country is only in its initial stages. The aim of this work is the study of the philosophical concepts of objectivism, developed by the writer and is one of the foundations of modern American worldview. It is established that the philosophy of objectivism Ayn Rand is a comprehensive system covering all the major branches of philosophy: metaphysics, epistemology, ethics, political philosophy and aesthetics. In metaphysics a distinctive feature of the concept is an objective reality, in the field of epistemology – reason, in the field of ethics – self-interest, in politics – capitalism. Central to constructions of Ayn Rand takes the concept of rational egoism, it developed in opposition to the ethical concepts of altruism and hedonism. The only social system that can ensure the development of man as a free and independent personality, according to the philosopher, is a pure, unregulated capitalism. The purpose of art is to concretize the author's view of existence. Own direction of artistic creativity Ayn Rand described as «romantic realism». ; Проведено исследование философских положений концепции объективизма, разработанной американским философом и писательницей Айн Рэнд и являющейся одной из основ современного американского мировоззрения. Установлено, что концепция объективизма Айн Рэнд представляет собой целостную систему, охватывающую все основные разделы философии: метафизику, эпистемологию, этику, политическую философию и эстетику. В области метафизики отличительной особенностью концепции является объективная реальность, в области эпистемологии – разум, в области этики – личный интерес, в области политики – капитализм. Центральное место в построениях Айн Рэнд занимает теория разумного эгоизма, разработанная ею в противовес этическим концепциям альтруизма и гедонизма. Единственной общественной системой, которая способна обеспечить развитие человека как свободной и независимой личности, по мнению философа, является «чистый», нерегулируемый капитализм. Цель искусства состоит в конкретизации авторского взгляда на экзистенцию (существование). Свое собственное направление художественного творчества Айн Рэнд характеризовала как «романтический реализм». ; Проведено дослідження філософських положень концепції об'єктивізму, яка розроблена американським філософом і письменницею Айн Ренд і є однією з основ сучасного американського світогляду. Встановлено, що концепція об'єктивізму Айн Ренд являє собою цілісну систему, що охоплює всі основні розділи філософії: метафізику, епістемологію, етику, політичну філософію та естетику. У галузі метафізики особливістю концепції є об'єктивна реальність, в епістемології – розум, в етиці – особистий інтерес, у політиці – капіталізм. Центральне місце в побудовах Айн Ренд займає теорія розумного егоїзму, розроблена нею на противагу етичним концепціям альтруїзму і гедонізму. Єдиною суспільною системою, яка здатна забезпечити розвиток людини як вільної і незалежної особистості, на думку філософа, є «чистий», нерегульований капіталізм. Мета мистецтва полягає в конкретизації авторського погляду на екзистенцію (існування). Свій власний напрямок художньої творчості Айн Ренд характеризувала як «романтичний реалізм».