Suchergebnisse

There is analysed base approaches in political communication researches in article. Basic directions of political communication researches abroad are considered. The specific of political communication researches in Ukraine is outlined. The features of party communication researches are found out on the modern stage.Key words: political communication, party communication, mass medias, political party. ; Проаналізовано базові підходи в дослідженнях політичної комунікації та основні напрями досліджень політичної комунікації за кордоном. Окреслено специфіку досліджень політичної комунікації в Україні. З'ясовано особливості досліджень партійної комунікації на сучасному етапі.Ключові слова: політична комунікація, партійна комунікація, засоби масової інформації, політична партія.

У статті досліджено методи використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі викладання політології. Доведено, що впровадження новітніх технологій активізує пізнавальну діяльність та підвищує мотивацію студентів технічних вищих навчальних закладів до вивчення дисциплін соціально- гуманітарного профілю. ; The main goal of this article is to examine the methods of the information and communication technologies used in political science teaching. The author shows that the introduction of the latest technologies improves cognitive activity and increases the motivation of technical higher education school students to the studying of social and humanitarian disciplines.

На основі розкриття змісту нормативного, інструментального (технократичного) та реалістичного (соціолого-культурологічного) підходів визначено, що ризиккомунікація відображує певний набір зв'язків, відносин і дій, що виникають у суспільстві під час сприйняття ризику, оцінки його людьми та необхідності діяти з метою мінімізації ризику або зменшення до прийнятного рівня негативних наслідків його впливу. Проведена демаркація ризик-комунікації з інформуванням про ризики, комунікативними ризиками, кризовою комунікацією. Показано, що ризик-комунікація спрямована на те, щоб переконати громадськість утриматись від ризикованої поведінки або обрати менш ризикований варіант дій. ; На основе раскрытия содержания нормативного, инструментального (технократического) и реалистического (социолого-культурологического) подходов определено, что риск-коммуникация отражает определенный набор связей, отношений и действий, возникающих в обществе при восприятии риска, оценки его людьми и необходимости действовать с целью минимизации риска или уменьшения до приемлемого уровня негативных последствий его влияния. Проведена демаркация рисккоммуникации с информированием о рисках, коммуникативными рисками, кризисной коммуникацией. Показано, что риск-коммуникация направлена на то, чтобы убедить общественность воздержаться от рискованного поведения или выбрать менее рискованный вариант действий. ; The content of the main approaches to risk communication is disclosed. In particular, according to the normative approach of risk communication is based on some of the significant ethical criteria and values, focused on ensuring the fundamental rights of civil society, build confidence and consensus. Instrumental (technocratic) approach focuses on the definition of risk communication as a kind of technology that can apply individual, group or organization to obtain advantages in achieving certain goals. Realistic (sociological and culturological) approach considers risk communication as a means of improving the quality of knowledge that is available when making decisions under uncertainty. It is emphasized that realistic imperative may be associated with pragmatic reasons, but it is aimed to achieve this result, which is consistent with common interests and values. Based on the disclosure of the content of these approaches, it is determined that risk communication reflects a certain set of contacts, relationships and actions that arise in society when perceiving risk, assessing it by people, and the need to act to minimize the risk or reduce to an acceptable level the negative consequences of its impact.Determined that risk communication is aimed at addressing the following main objectives: to make the message as accessible to all addressees could understand their meaning; provide an environment for discussion of risk issues involving all stakeholders in the democratic process aimed at resolving conflicts; create conditions in order to convince the message recipients to change their attitude to a particular type of risk. Successful risk communication depends on how the threat was identified for the implementation of communication activities. For this it is necessary to take the following steps: identification of possible collision situations; definition of situations that may trigger conflicts; determining the critical level of perception; determining the ability of information that serves an incentive for certain actions; determining the level of the motivational power of information provided; determining the level of conflict information provided; determining the level of psychological barriers of perception; determination of the ability to hear and understand information; determining the level of preparedness of criticism and black / gray PR; determining readiness to use methods of "pattern disruption"; determining the ability of media to modify and provoke opposing units; determination of a threat of lack of time mode; determining the level of professionalism and training of performers communicative action; determine the feasibility of using adequate methods, techniques, technologies.Demarcation of risk communication with information on risks, communicative risks, crisis communication was carried out. It is shown that risk communication is a purposeful process of exchanging different types of risk between the parties concerned. However this exchange is not one-sided and interactive process based on the existence and performance feedback, ensuring the mutual exchange of information. Proved that risk communication differs from communicative risks that are generated reality of risks intersection varied (permanent and temporary) factors of risks. In contrast, crisis communication, risk communication is establishing a dialogue between those at risk and those who are able to control or reduce their risk level associated with the determination of risk and is intended to convince the public to refrain from risky behavior. It was determined that the combined risk communication objective («threat») and subjective («outrage») elements.

На основі розкриття змісту нормативного, інструментального (технократичного) та реалістичного (соціолого-культурологічного) підходів визначено, що ризиккомунікація відображує певний набір зв'язків, відносин і дій, що виникають у суспільстві під час сприйняття ризику, оцінки його людьми та необхідності діяти з метою мінімізації ризику або зменшення до прийнятного рівня негативних наслідків його впливу. Проведена демаркація ризик-комунікації з інформуванням про ризики, комунікативними ризиками, кризовою комунікацією. Показано, що ризик-комунікація спрямована на те, щоб переконати громадськість утриматись від ризикованої поведінки або обрати менш ризикований варіант дій. ; На основе раскрытия содержания нормативного, инструментального (технократического) и реалистического (социолого-культурологического) подходов определено, что риск-коммуникация отражает определенный набор связей, отношений и действий, возникающих в обществе при восприятии риска, оценки его людьми и необходимости действовать с целью минимизации риска или уменьшения до приемлемого уровня негативных последствий его влияния. Проведена демаркация рисккоммуникации с информированием о рисках, коммуникативными рисками, кризисной коммуникацией. Показано, что риск-коммуникация направлена на то, чтобы убедить общественность воздержаться от рискованного поведения или выбрать менее рискованный вариант действий. ; The content of the main approaches to risk communication is disclosed. In particular, according to the normative approach of risk communication is based on some of the significant ethical criteria and values, focused on ensuring the fundamental rights of civil society, build confidence and consensus. Instrumental (technocratic) approach focuses on the definition of risk communication as a kind of technology that can apply individual, group or organization to obtain advantages in achieving certain goals. Realistic (sociological and culturological) approach considers risk communication as a means of improving the quality of knowledge that is available when making decisions under uncertainty. It is emphasized that realistic imperative may be associated with pragmatic reasons, but it is aimed to achieve this result, which is consistent with common interests and values. Based on the disclosure of the content of these approaches, it is determined that risk communication reflects a certain set of contacts, relationships and actions that arise in society when perceiving risk, assessing it by people, and the need to act to minimize the risk or reduce to an acceptable level the negative consequences of its impact.Determined that risk communication is aimed at addressing the following main objectives: to make the message as accessible to all addressees could understand their meaning; provide an environment for discussion of risk issues involving all stakeholders in the democratic process aimed at resolving conflicts; create conditions in order to convince the message recipients to change their attitude to a particular type of risk. Successful risk communication depends on how the threat was identified for the implementation of communication activities. For this it is necessary to take the following steps: identification of possible collision situations; definition of situations that may trigger conflicts; determining the critical level of perception; determining the ability of information that serves an incentive for certain actions; determining the level of the motivational power of information provided; determining the level of conflict information provided; determining the level of psychological barriers of perception; determination of the ability to hear and understand information; determining the level of preparedness of criticism and black / gray PR; determining readiness to use methods of "pattern disruption"; determining the ability of media to modify and provoke opposing units; determination of a threat of lack of time mode; determining the level of professionalism and training of performers communicative action; determine the feasibility of using adequate methods, techniques, technologies.Demarcation of risk communication with information on risks, communicative risks, crisis communication was carried out. It is shown that risk communication is a purposeful process of exchanging different types of risk between the parties concerned. However this exchange is not one-sided and interactive process based on the existence and performance feedback, ensuring the mutual exchange of information. Proved that risk communication differs from communicative risks that are generated reality of risks intersection varied (permanent and temporary) factors of risks. In contrast, crisis communication, risk communication is establishing a dialogue between those at risk and those who are able to control or reduce their risk level associated with the determination of risk and is intended to convince the public to refrain from risky behavior. It was determined that the combined risk communication objective («threat») and subjective («outrage») elements.

The article is devoted to the study of discursive practices of denial in intercultural communication as a kind of discursive social practice. The multidimensional nature of intercultural communication determines the complexity of the problems of studying intercultural communication from the point of view of culture studies, linguistics, sociology, philosophy, ethnology, pragmatics, the theory of mass communication, political science and public administration. The study of the pragmatic aspect of intercultural communication is relevant from the point of view of the integrated approach that helps to reveal the picture of the world of the people, its way of life, and the socio-cultural conditionality of the language allows us to establish the facts of the culture of the people, which contributes to better mutual understanding in the intercultural dialogue. The article noted that there is a significant difference between sociocultural space and time and multicultural space. From our point of view, the current situation of the development of new strategies of cultural communities that are active in activism is not deprived of the national and cultural potential of the society, a lot of mental and spiritual growth, and there is no new pattern of new growth.

The article is devoted to the study of discursive practices of denial in intercultural communication as a kind of discursive social practice. The multidimensional nature of intercultural communication determines the complexity of the problems of studying intercultural communication from the point of view of culture studies, linguistics, sociology, philosophy, ethnology, pragmatics, the theory of mass communication, political science and public administration. The study of the pragmatic aspect of intercultural communication is relevant from the point of view of the integrated approach that helps to reveal the picture of the world of the people, its way of life, and the socio-cultural conditionality of the language allows us to establish the facts of the culture of the people, which contributes to better mutual understanding in the intercultural dialogue. The article noted that there is a significant difference between sociocultural space and time and multicultural space.From our point of view, the current situation of the development of new strategies of cultural communities that are active in activism is not deprived of the national and cultural potential of the society, a lot of mental and spiritual growth, and there is no new pattern of new growth. ; Статья посвящена изучению дискурсивных практик межкультурной коммуникации как разновидность дискурсивной социальной практики. Многосторонний характер межкультурной коммуникации определяет комплексность проблем изучения межкультурного общения с точки зрения культурологии, лингвистики, социологии, философии, этнологии, прагматики, теории массовой коммуникации, политологии и государственного управления. Исследование прагматического аспекта межкультурной коммуникации является актуальным с точки зрения комплексного подхода, способствует выявлению картины мира народа, его образа жизни, а социокультурная обусловленность языка позволяет установить факты культуры народа, в межкультурном диалоге способствует лучшему взаимопониманию. В статье отмечено, что есть существенное различие между социокультурным пространством и временем и мультикультурным пространством.С нашей точки зрения, современная ситуация требует разработки новых стратегий межкультурных коммуникаций, ориентированных на активизацию не только национально-культурных потенциалов общества, но и ментальных, духовных внутренне личностных ресурсов каждого человека. ; Стаття присвячена вивченню дискурсивних практик заперечення в міжкультурній комунікації як різновид дискурсивної соціальної практики. Багатосторонній характер міжкультурної комунікації визначає комплексність проблем вивчення міжкультурного спілкування з точки зору культурології, лінгвістики, соціології, філософії, етнології, прагматики, теорії масової комунікації, політології та державного управління. Дослідження прагматичного аспекту міжкультурної комунікації є актуальним з точки зору комплексного підходу, що сприяє виявленню картини світу народу, його способу життя, а соціокультурна обумовленість мови дозволяє встановити факти культури народу, що в міжкультурному діалозі сприяє кращому взаєморозумінню. У статті зазначено, що є істотна відмінність між соціокультурним простором та часом й мультикультурним простором.З нашої точки зору, сучасна ситуація вимагає розробки нових стратегій міжкультурних комунікацій, орієнтованих на активізацію не лише національно-культурних потенціалів суспільства, але й ментальних, духовних внутрішньо особистісних ресурсів кожної людини.

Стаття присвячена вивченню дискурсивних практик заперечення в міжкультурній комунікації як різновид дискурсивної соціальної практики. Багатосторонній характер міжкультурної комунікації визначає комплексність проблем вивчення міжкультурного спілкування з точки зору культурології, лінгвістики, соціології, філософії, етнології, прагматики, теорії масової комунікації, політології та державного управління. Дослідження прагматичного аспекту міжкультурної комунікації є актуальним з точки зору комплексного підходу, що сприяє виявленню картини світу народу, його способу життя, а соціокультурна обумовленість мови дозволяє встановити факти культури народу, що в міжкультурному діалозі сприяє кращому взаєморозумінню. У статті зазначено, що є істотна відмінність між соціокультурним простором та часом й мультикультурним простором.З нашої точки зору, сучасна ситуація вимагає розробки нових стратегій міжкультурних комунікацій, орієнтованих на активізацію не лише національно-культурних потенціалів суспільства, але й ментальних, духовних внутрішньо особистісних ресурсів кожної людини. ; Статья посвящена изучению дискурсивных практик межкультурной коммуникации как разновидность дискурсивной социальной практики. Многосторонний характер межкультурной коммуникации определяет комплексность проблем изучения межкультурного общения с точки зрения культурологии, лингвистики, социологии, философии, этнологии, прагматики, теории массовой коммуникации, политологии и государственного управления. Исследование прагматического аспекта межкультурной коммуникации является актуальным с точки зрения комплексного подхода, способствует выявлению картины мира народа, его образа жизни, а социокультурная обусловленность языка позволяет установить факты культуры народа, в межкультурном диалоге способствует лучшему взаимопониманию. В статье отмечено, что есть существенное различие между социокультурным пространством и временем и мультикультурным пространством.С нашей точки зрения, современная ситуация требует разработки новых стратегий межкультурных коммуникаций, ориентированных на активизацию не только национально-культурных потенциалов общества, но и ментальных, духовных внутренне личностных ресурсов каждого человека. ; The article is devoted to the study of discursive practices of denial in intercultural communication as a kind of discursive social practice. The multidimensional nature of intercultural communication determines the complexity of the problems of studying intercultural communication from the point of view of culture studies, linguistics, sociology, philosophy, ethnology, pragmatics, the theory of mass communication, political science and public administration. The study of the pragmatic aspect of intercultural communication is relevant from the point of view of the integrated approach that helps to reveal the picture of the world of the people, its way of life, and the socio-cultural conditionality of the language allows us to establish the facts of the culture of the people, which contributes to better mutual understanding in the intercultural dialogue. The article noted that there is a significant difference between sociocultural space and time and multicultural space.From our point of view, the current situation of the development of new strategies of cultural communities that are active in activism is not deprived of the national and cultural potential of the society, a lot of mental and spiritual growth, and there is no new pattern of new growth.

Стаття присвячена вивченню дискурсивних практик заперечення в міжкультурній комунікації як різновид дискурсивної соціальної практики. Багатосторонній характер міжкультурної комунікації визначає комплексність проблем вивчення міжкультурного спілкування з точки зору культурології, лінгвістики, соціології, філософії, етнології, прагматики, теорії масової комунікації, політології та державного управління. Дослідження прагматичного аспекту міжкультурної комунікації є актуальним з точки зору комплексного підходу, що сприяє виявленню картини світу народу, його способу життя, а соціокультурна обумовленість мови дозволяє встановити факти культури народу, що в міжкультурному діалозі сприяє кращому взаєморозумінню. У статті зазначено, що є істотна відмінність між соціокультурним простором та часом й мультикультурним простором.З нашої точки зору, сучасна ситуація вимагає розробки нових стратегій міжкультурних комунікацій, орієнтованих на активізацію не лише національно-культурних потенціалів суспільства, але й ментальних, духовних внутрішньо особистісних ресурсів кожної людини. ; Статья посвящена изучению дискурсивных практик межкультурной коммуникации как разновидность дискурсивной социальной практики. Многосторонний характер межкультурной коммуникации определяет комплексность проблем изучения межкультурного общения с точки зрения культурологии, лингвистики, социологии, философии, этнологии, прагматики, теории массовой коммуникации, политологии и государственного управления. Исследование прагматического аспекта межкультурной коммуникации является актуальным с точки зрения комплексного подхода, способствует выявлению картины мира народа, его образа жизни, а социокультурная обусловленность языка позволяет установить факты культуры народа, в межкультурном диалоге способствует лучшему взаимопониманию. В статье отмечено, что есть существенное различие между социокультурным пространством и временем и мультикультурным пространством.С нашей точки зрения, современная ситуация требует разработки новых стратегий межкультурных коммуникаций, ориентированных на активизацию не только национально-культурных потенциалов общества, но и ментальных, духовных внутренне личностных ресурсов каждого человека. ; The article is devoted to the study of discursive practices of denial in intercultural communication as a kind of discursive social practice. The multidimensional nature of intercultural communication determines the complexity of the problems of studying intercultural communication from the point of view of culture studies, linguistics, sociology, philosophy, ethnology, pragmatics, the theory of mass communication, political science and public administration. The study of the pragmatic aspect of intercultural communication is relevant from the point of view of the integrated approach that helps to reveal the picture of the world of the people, its way of life, and the socio-cultural conditionality of the language allows us to establish the facts of the culture of the people, which contributes to better mutual understanding in the intercultural dialogue. The article noted that there is a significant difference between sociocultural space and time and multicultural space.From our point of view, the current situation of the development of new strategies of cultural communities that are active in activism is not deprived of the national and cultural potential of the society, a lot of mental and spiritual growth, and there is no new pattern of new growth.

METHODOLOGICAL APPROACHES TO THE ANALYSIS OF COMMUNICATION POLICY The article considers the methodological approaches to the analysis of communication policy in the political science. Attention is paid to the fact that communication policy is an interdisciplinary research object characterized by versatility of methodological approaches to its study, such as symbolic interactionism, social constructivism, behaviorism, neo-Marxism, discourse analysis, network approach etc. The network analysis was defined as the modern approach to the study of communication policy, which led to the emergence of the network communication studies. The network approached is used as a methodological instrument for the study of the communicational interaction between the subjects of politics. Attention is paid to the significant for communication policy research potential of symbolic interactionism (G. H. Mead, H. Blumer). It is based on the belief that the human nature and the order of public life are products of social communication, everyday interaction between people, constant mutual adjustment. Constructivism is highlighted among the methodological approaches, which form the basis for the study of communication policy, in particular, the following types of constructivism social (P. Berger, T. Luckmann) and systemic (N. Luhmann). The methodological capabilities of systems analysis (K. Deutsch) are highlighted, as it enables the understanding of political system as a network of communication and information flows. It is emphasized that the study of communication politics is also in the scope of the methodology of behaviorism (P. F. Lazarsfeld, R. Merton, H. Lasswell and others). Communicative action is the research subject of the representatives of neo-Marxism (especially of J. Habermas). It is also emphasized that the modern methodological approaches to the study of communication policy demonstrate the diversity of the scientific analysis of state and organizations' activity, as well as their strategies of complex communication ...

The article for the first time gives reasons for working out modernizing models of development of library-informational establishments in Ukraine in the current socioeconomic and information and communication situation. It considers the methodological approaches to modernization and generation of modernizing models in the economic, sociological, and political science, as well as conceptual projects of library development models in the contemporary library studies and social communication.

У статті аналізуються специфіка горизонтальних та вертикальних зв'язків у політичній комунікації в Україні на тлі процесу партійного будівництва. Охарактеризовано політико-модернізаційну здатність українських політичних партій, яка полягала в тому, що лідери опозиційного політичного табору, замість реальних політичних змін політичної системи, пристосовувались до старої, кланово-олігархічної, а громадський сектор не зміг ні виділити зі свого середовища нових політичних лідерів, ні створити масовий рух, на основі його постала б нова організована політична сила. Встановлено, що у демократичному суспільстві комунікація є ефективною, якщо вона не тільки є технічно сучасною, інтерактивною, двосторонньою, але й відповідає іншим демократичним вимогам - таким, як правовий і моральний контроль суспільства над діяльністю ЗМІ, забезпечення справжнього плюралізму думок, прямий контакт між відправниками й одержувачами інформації, децентралізація інформаційних каналів, повага до свободи слова й конфіденційності приватного життя. Резюмовано, що політична комунікація в Україні має відійти від директивного мислення та забюрократизованої політичної свідомості. Інакше симуляція ефективної та результативної для країни і регіонів політичної комунікації може перетворитися на щоденний політичний, комунікаційний фарс у публічному просторі. ; The specifics of horizontal and vertical relations in Ukrainian political communication on the background of the party building's process has been analysed. Aims of this article are: 1) determination of the subjectivity of political communication; 2) disclosure of the main features of internal politics and communications; 3) setting the essential features of the political parties' status after peaceful protests in Ukraine 2013-2014 year; 4) explanation of the actual gap that has horizontal and party political communication in Ukraine. Political modernization, capacity of Ukrainian political parties has been characterized. It has been shown that Maidan didn't influenced tools of creating political parties and their typology greatly. Maidan as a political component was weak and did not respond to the challenges, which Ukrainian political system faced to. The weakness was in the fact that leaders of the oppositional political camp would rather keep old then implement real political change of the political system , which was adapted by the old oliharcial clan. Public sector was not able to identify their environment with new political leaders, nor with a mass movement, based on the creation of new organized political force. It has been found that in a democratic society communication is effective only if it is not only technically modern, interactive, two-way, but if it is consistent to other democratic demands, such as legal and moral control of society over the media, maintenance of basic pluralism, direct contact between senders and recipients of information, feeds decentralization, respect of freedom of expression and privat opinion. Summary of the political communication in Ukraine has to move away from thinking of policy and bureaucratic political consciousness. Otherwise, the simulation is effective and efficient for countries and regions where political communication can become a daily political farce communication in public space. ; В статье анализируются специфика горизонтальных и вертикальных связей в политической коммуникации в Украине на фоне процесса партийного строительства. Охарактеризовано политико-модернизационную способность украинских политических партий, которая заключалась в том, что лидеры оппозиционного политического лагеря, вместо реальных политических изменений политической системы приспосабливались к старой, кланово-олигархичной, а общественный сектор не смог ни выделить из своей среды новых политических лидеров, ни создать массовое движение, на основе его появилась бы новая организованная политическая сила. Установлено, что в демократическом обществе коммуникация является эффективной, если она не только технически современна, интерактивна, двусторонняя, но и отвечает другим демократическим требованиям – таким, как правовой и нравственный контроль общества над деятельностью СМИ, обеспечение подлинного плюрализма мнений, прямой контакт между отправителями и получателями информации, децентрализация информационных каналов, уважение к свободе слова и конфиденциальности частной жизни. Резюмированы, что политическая коммуникация в Украине должна отойти от директивного мышления и забюрократизированного политического сознания. Иначе симуляция эффективной и результативной для страны и регионов политической коммуникации может превратиться в ежедневный политический, коммуникационный фарс в публичном пространстве.

The analysis of the methodological foundations of political science was provided. An approach for determining the essence of political science was based on the principle of «the human being as a goal» in the politics. It was proved that an individual was the starting actor of a political action. An overview of theoretical preconditions for applying the communicational approach in research of specific political processes (deinstitutionalization) was made. The main point and contents of communication and deinstitutionalization were defined by the author as well as the identification of those concepts. The idea of the "humanization" of the political science and the change of the authoritarian style of thinking was presented. The possibilities of the humanitarian approach in the modern politics had been outlined. Key words: the communication, the communicational approach, a deinstitutialization, an institutialization. ; Проаналізовано методологічні засади політичної науки. В основу підходу визначення суті політичної науки покладено принцип «людина як мета» у політиці. Індивіда показано започатковуючим суб'єктом політичної дії. Зроблено огляд теоретичних передумов застосування комунікативного підходу для дослідження конкретних політичних процесів (деінституалізації). Здійснено спробу авторського пояснення суті та змісту понять «комунікація» та «де інституалізація», ідентифікації даних концептів. Пропонується ідея «гуманізації» політичної науки, відхід від авторитарного способу мислення. Аналізується можливість гуманітарної скерованості політики сьогодні. Ключові слова: комунікація, комунікативний підхід, деінституалізація, інституалізація.

Modern society is characterized by the widespread distribution of objects of intellectual property rights. The article analyzes the state of dissertation research on intellectual property issues which has been conducted in Ukraine since the time of proclamation of its independence and to the present days. The topicality of the study is due to the fact that the results of intellectual activity determine the strategy and tactics of socio-economic development of any country. The components of intellectual activity are the intellectual capital, embodied in the form of experience, knowledge, skills, qualification of a person. The growth of the role and importance of intellectual activity in the social relations of the society necessitates the solution of the main problem issues: the normative and legal support of intellectual activity; rational use of the results of intellectual activity; effective protection of objects of intellectual property rights, protecting the rights of subjects of intellectual property rights. Reliable guarantees of acquiring and protecting intellectual property rights are an integral part of the statehood of each civilized country.One of the sources of highlighting the study of any case is the provision of conclusions and recommendations for solving problem issues, dissertation researches. The article analyzes the quantitative distribution of dissertation research on intellectual property issues according to scientific specialties, scientific institutions, in which they were defended. It was found out that the proportion of dissertation research on intellectual property problems in legal sciences is 77 %, in economic sciences, respectively, 19 %, in other sciences - 4 %. Among legal sciences, 60 % of scientific theses have been defended on specialty 12.00.03; respectively, 19 % - on specialty 12.00.07; 6.8 % - on specialty 12.00.04; 5 % - on specialty 12.00.08; 3.6 % - on specialty 12.00.09; 2.2 % - on specialty 12.00.01; 1.8 % - on specialty 12.00.11; 0.4 % - on specialty 12.00.02; 0.4 % - on specialty 12.00.05; 0.4 % - on specialty 12.00.12. Among the dissertation research in the economic field of intellectual property rights, the work on specialty 08.00.04 was the most defended - 32.7 %; respectively, on specialty 08.00.01 - 21.8 %; on specialty 08.00.03 - 12.8 %; on specialty 08.00.02 - 7.3 %; on specialty 08.00.09 - 7.3 %; on specialty 08.01.01 - 5.5 %; on specialty 08.00.07 - 3.6 %; on specialty 08.00.08 - 3,6 %; on specialty 08.05.01 - 3.6 %; on specialty 21.04.01 - 1.8 %.

The subject of the work is to consider the theoretical and practical aspects of the organization of customs checkpoints on the principles of «single window» of the world. Research methods. The work uses a set of scientific methods and approaches, including systemic, structural–functional, historical, logical, which allowed to ensure the conceptual unity of the study. Results of work. The article on the service model of public administration considers the principles and methods of organizing the work of customs authorities in international trade. Field of application of results. The system of sciences from the family of public administration, a wide range of methodological aspects of socio–economic, legal sciences on the problems of informatization of economic management of the world on the principles of public–private partnership. Conclusions. The main results of the study, their theoretical results should be summarized as follows: 1. The introduction of the principles of «single window» at customs checkpoints contribute to the revival of economic activity in the world and their interaction in international trade. 2. UN recommendations have a certain methodological impact on the organization of customs checkpoints with the introduction of information and communication technologies that contribute to the sustainable development of economies around the world. 3. Introduction of the service model of modernization of public administration using information and communication technologies (ICT) expands the opportunities for private organizations to participate in government. principles of «single window», information and communication technologies.

Since the great historical event - the proclamation of the Act of Independence of Ukraine, the country has been expanding international cooperation in librarianship. The main areas of international cooperation, which is a priority in research institutions in the library business, are: conducting joint research; organization of international conferences, symposia, congresses and other events. Scientific conferences are one of the forms of dissemination of new information. In the modern information space, scientific institutions play an essential role in developing science, education and culture. Therefore, when evaluating a scientific institution, the number of international scientific and practical seminars, conferences, other events organized by the scientific institution, and materials (including collections of abstracts) of conferences are considered.Among the research institutions of Ukraine, which study the problems of library science, bibliography, bibliology, source studies, document science, archival science, biography, codicology and discography, history of book culture, computer science, social communications, the leading position is held by the most extensive library of Ukraine - the National Library of Ukraine, named after V. I. Vernadsky. Furthermore, the article analyzes the specifics of the organization of scientific conferences in a scientific institution, studies the directions and thematic content of such events, forms of conduct, their frequency during 1991-2021.