Аналізуються концепти дефектної/вбудованої демократії. Пропонуються шляхигенералізації концептів дефектної та вбудованої демократії на підставі категорії «часткових режимів». Здійснюється розгляд різних типів дефектних демократій. ; Разбираются концепты дефектной/встроенной демократии. Предлагаются пути по генерализации концептов дефектной и встроенной демократии на основании категории «частичных режимов». Также осуществляется рассмотрение различных типов дефектных демократий ; The author considers the concepts of defective and embedded democracies; offers ways of generalization for concepts of defective and embedded democracy, which are based on categories of «partial regimes»; carries out consideration of defective democracy types.
In the article the process of organizing the comparative studies is analyzed. The stages of comparative analysis are isolated. Basic difficulties with the isolation of the object field of of the Comparative Politics and about classification of comparative studies with diffirent aspects are examined. ; В статье проанализирован процесс организации сравнительных исследований. Выделены этапы компаративного анализа. Рассмотрены основные трудности при выделении предметного поля сравнительной политологии. Говориться также о классификации сравнительных исследований с учетом различныъ параметров. ; У статті проаналізовано процес організації порівняльних досліджень. Виділені етапи компаративного аналізу. Розглянуті основні труднощі при виділенні типу порівняння, теорії, гіпотез у порівняльній політології. Йдеться також про класифікацію порівняльних досліджень з урахуванням різних параметрів.
In the article the process of organizing the comparative studies is analyzed. The stages of comparative analysis are isolated. Basic difficulties with the isolation of the object field of of the Comparative Politics and about classification of comparative studies with diffirent aspects are examined. ; В статье проанализирован процесс организации сравнительных исследований. Выделены этапы компаративного анализа. Рассмотрены основные трудности при выделении предметного поля сравнительной политологии. Говориться также о классификации сравнительных исследований с учетом различныъ параметров. ; У статті проаналізовано процес організації порівняльних досліджень. Виділені етапи компаративного аналізу. Розглянуті основні труднощі при виділенні типу порівняння, теорії, гіпотез у порівняльній політології. Йдеться також про класифікацію порівняльних досліджень з урахуванням різних параметрів.
There was defined modern problems of the stable land use in Ukraine, analysed the structure of lands with different functions be numbered among The Land Fund of Ukraine by the state on January, 1, 2015, realized the comparison of Ukrainian agricultural lands and those ones in the Western Europe. During the 1994–2012 it was described the existing changes, determined the reasons, suggested the ways of intensification for land use based on the regional peculiarities ; Визначено сучасні проблеми сталого землекористування України, проаналізовано структуру земель різного функціонального призначення земельного фонду України станом на 1 січня 2015 р., здійснено порівняння площі сільськогосподарських угідь України та західноєвропейських. Окреслено зміни міст протягом 1994–2012 рр., установлено причини, запропоновано напрями інтенсифікації землекористування на основі регіональних особливостей
This article offers a sociological commentary on the role of a research center in the institutional and intellectual construction of the field of comparative education. It takes the Comparative Education Research Centre (CERC) of the University of Hong Kong as the unit for analysis. It draws on a monograph published in January 2015 presenting CERC's 20-year old histories. These histories were narrated by each of CERC's Directors and were couched within their personal biographies and the internal sociology of the University of Hong Kong (HKU) and its Faculty of Education, which were in turn embedded within domestic politics and the (evolving) position of Hong Kong and its universities within the region and internationally. These narratives paint in broad brushstrokes the interplay of personal, institutional, and global-local structures, which in turn shaped this research center in East Asia. The commentary contributes to analysis in the field on the role of research centers in the institutional and intellectual construction of the field of comparative education. It expands earlier work on this theme which took the professional societies of comparative education and university programmes as the units for analysis. Sociologically, CERC as a unit for analysis provides an example of the institutionalization of the field of comparative education. As Cowen contended, scholarly networks (journals, centers and societies) are important indicators of the "definition, demand, and supply of comparative education on a world basis". This paper shows that a research center like CERC can also be viewed as an intellectual field in microcosm. The article begins with a brief introduction of CERC. It lays down the conceptual lenses to be employed, which are Bourdieu's (1969, 1984a, 1984b) 'intellectual field' theory and Becher and Trowler's (2001) 'academic tribes and territories'. These lenses are applied to an analysis of the historical evolution of CERC as a form of social practice. A possible future trajectory for the Centre is then mapped out and the implications of this analysis for an understanding of the wider field of comparative education concludes the paper. ; У статті надано соціологічний коментар про роль дослідницького центру в інституційній та інтелектуальній розбудові поля порівняльної педагогіки. У якості одиниці для аналізу взято Центр порівняльно-педагогічних досліджень (Comparative Education Research Centre) Гонконгського університету. Cтаття написана на основі монографії, що була опублікована у 2015 р., з нагоди 20-річчя Центра порівняльно-педагогічних досліджень (далі ЦППД) (Manzon, 2015). Історія Центра представлена крізь призму розповідей кожного з директорів ЦППД з їхніми біографіями, а також внутрішньої соціології Гонконгського університету та його педагогічного факультету, які вбудовані у внутрішню політику та розширення позицій Гонконгу і його університетів на регіональному та міжнародному рівнях. Із соціологічного погляду ЦППД, як одиниця аналізу, є прикладом інституціоналізації поля порівняльної педагогіки. Як стверджував Cowen (1990, с. 322), наукові мережі (журнали, центри і товариства) є важливими показниками «визначення попиту та пропозиції порівняльної педагогіки на світовому рівні» (див. також Epstein, 2013). Дивлячись на об'єкт дослідження з погляду соціології знань, ЦППД є прикладом динамічної взаємодії міжнародної та внутрішньої політики, епістеми, біографії і внутрішньої соціології університетів. Ця публікація показує, що такий науково-дослідний центр, як ЦППД також можна розглядати в якості інтелектуального поля у мікросвіті. Стаття має наступну структуру: після короткого представлення Центра порівняльно-педагогічних досліджень (ЦППД) висвітлено концептуальні погляди, які будуть використовуватися далі у соціологічному коментарі. Це, насамперед, П. Бурд'є (Р. Bourdieu) (1969 р., 1984 р., 1984 р.) та його теорія «інтелектуального поля», Бехер (Becher) і Троулер (Trowler) (2001 р.) з їх теорією «академічних племен і територій». Відтак ці погляди застосовуватимуться для аналізу історичної еволюції ЦППД як форми соціальної практики. Наступна частина буде відображати можливу майбутню траєкторію розвитку центру. У висновках буде сформульовано наслідки цього аналізу для розуміння широкого поля порівняльної педагогіки. Ця стаття демонструє інституційну будову порівняльної педагогіки як поля, використовуючи в якості одиниці для аналізу ЦППД. З точки зору логіки практики П. Бурд'є, ЦППД було сформовано не лише завдяки самобутності кожного з керівників, які у певний час очолювали центр, але і завдяки його інтеграції до педагогічного факультету, Гонконгського університету, політичних дискурсів «Гонконг-Китай» і до глобального проблемного поля. Це дослідження може слугувати зразком для майбутніх досліджень щодо того, як працюють аналогічні центри порівняльної педагогіки, як вони виникли і чому. У статті також розглянуто інтелектуальне конструювання порівняльної педагогіки з метою висвітлення когнітивної сили, яку використовують учені для визначення цієї галузі. Як висвітлюється у статті, директори ЦППД запропонували багатовимірне визначення поля з широкою міждисциплінарною та парадигмальною відкритістю. Їх акценти на фокусах і цілях порівняльно-педагогічної роботи, що здійснювалися через ЦППД, відрізнялися, зважаючи на відмінності їхнього культурного та суспільного досвіду і світогляду, як інституційного і соціального контекстів, у яких вони працювали.
Main objective of the article is to investigate traits of the institutional process in social politics of the European countries, which compiled an advanced experience in this aspect. Relevance of the study is accounted by the fact that for the first time in the Ukrainian scientific literature the complex research is used as to the essence of social politics concepts and institutional formations on the basis of foreign historiography providing the institutional analysis broadening. Such an approach contributes to perception of social politics as a public institution, which formation and development are predetermined by the public relations whole system functioning, which enables to evaluate a social politics as a complex, multilateral evolutional system. Given research is based on such methods as analysis, synthesis, deduction, modeling, as well as on evolutional, comparative, and system approaches. The main results of the study include the following conclusions. Firstly, it is stated that the achievements of the modern civilization development strategy stimulate social progress, which is to be provided by a certain legislation to guarantee human rights. Social politics of the EU is worked out and realized on two levels – all-union and within the framework of national states. That's why the article uses such terms as "social politics of EU" and "national social politics of a certain country". Rather significant is the concept of universalism dealing with distribution of resources among all members of a society and been interpreted as a fundamental principle of social politics. An accent is made on marginal and institutional aspects in the field of social politics. It should be especially noted that the workers social rights institutionalization was a turning point in determining their citizenship and socialization. Social rights got by the workers, became an important factor of the society modernization, in which both men and women got rid off a routine and paternalistic social order.
Comparative analysis of Ukrainian and Russian Parliamentary Political Parties Communicative Activity is conducted in the paper. Emotionality and negativity indicators are interpreted. Computer analysis is used for the indicators calculation. News items from official sites of the parties are studied ("Servant of the People", "Opposition Platform for Life", "Bat'kivschyna", "Eurosolidarity", "United Russia", "KPRF", "LDPR", "A Just Russia"). Is was discovered, that Ukrainian political parties demonstrates higher average indicators of emotionality (18,7%) and negativity (29,7%), that Russian ones (14,5% and 16% respectively). It was concluded, that the results point out to the differences between the political systems: a competitive one (Ukraine) and a controlled one (Russia). As far as Russian parties aren't demand the government party control, the government itself and other ruling institutions, it's influence their communication. On the contrary on the Ukrainian parties sites content incudes emotion statements and negativity. Only one Ukrainian party ("Servant of the People", which formed the majority in the Parliament) had low indicators of emotionality and negativism. It was defined, that the main reason is low need of competition with other party and to criticize the modern government, police and secret services. The research demonstrated a significant attention towards political interactions imitation and leading forms of the imitation. The forms were defined with the more popular political intentions analysis. For the Ukrainian parties the prominent intention is "demand" (with "Servant of the People" as an exception). This is the result of high political struggle and political institutions active interactions. Meanwhile in Russia the intention was used to show the parties members work in the regions, the federal organs weren't addressed. The same results were achieved with other intentions observation ("decide", "support"). In majority of cases Russian parties were concentrated on their activity (or "struggle") promotion in regions or unaddressed demands about social policy. Whereas for Ukrainian parties the current government critics, and (for two parties) Euro Atlantic integration of Ukraine support are significant. ; У статті здійснено компаративний аналіз комунікативної активності українських та російських партій та інтерпретовано показники емоційності та негативізму, які будуть отримані в результаті комп'ютерного аналізу. Для розгляду взято новини за пів року 2012 із офіційних сайтів партій «Слуга народу», «ОПЗЖ», «Батьківщина», «Євросолідарність», «Єдина Росія», «КПРФ», «ЛДПР», «Справедлива Росія». Встановлено, що українські політичні партії демонструють вищі середні показники емоційності 18,7% та негативізму 29,7%, ніж російські: 14,5% та 16% відповідно. Зазначено, що це вказує на відмінності між партійними системами: конкурентну – українську, контрольовану – російську. Оскільки російські партії не ставлять перед собою мети контролю «партії влади», уряду та інших правлячих інституцій, відтак, це впливає на те, як вони комунікують. Натомість контент на сайтах українських партій часто містить емоційні заклики та негатив. Лише одна із українських партій – СН, яка сформувала більшість у Парламенті – продемонструвала низькі показники емоційності та негативізму. Визначено, основна причина цього у низькій потребі конкурувати з іншими партіями та критикувати сучасний уряд, президента, силові структури тощо. Це дослідження також показало і значну увагу до імітування політичної взаємодії, а також провідні форми цього імітування. Встановити ці форми вдалося завдяки аналізу найбільш популярних політичних інтенцій. Так, для українських партій (окрім «СН») однією із провідних є інтенція «вимагати», що свідчить про гостру боротьбу та активну взаємодію політичних інститутів. Натомість дві російські партії використовували цю інтенцію для того, щоб продемонструвати роботу членів партій в регіонах, а федеральним органам влади свої вимоги не адресували. Схожі результати продемонстрував і аналіз решти політичних інтенцій («вирішити», «підтримати»). В основному російські партії зосереджені на просуванні результатів своєї діяльності (або ж боротьби) у регіонах або ж на безадресних вимогах, що стосуються соціальної політики. Натомість для українських партій важливішою є критика чинної влади, а також (у випадку двох партій) підтримка євроатлантичної інтеграції України.
Comparative analysis of Ukrainian and Russian Parliamentary Political Parties Communicative Activity is conducted in the paper. Emotionality and negativity indicators are interpreted. Computer analysis is used for the indicators calculation. News items from official sites of the parties are studied ("Servant of the People", "Opposition Platform for Life", "Bat'kivschyna", "Eurosolidarity", "United Russia", "KPRF", "LDPR", "A Just Russia"). Is was discovered, that Ukrainian political parties demonstrates higher average indicators of emotionality (18,7%) and negativity (29,7%), that Russian ones (14,5% and 16% respectively). It was concluded, that the results point out to the differences between the political systems: a competitive one (Ukraine) and a controlled one (Russia). As far as Russian parties aren't demand the government party control, the government itself and other ruling institutions, it's influence their communication. On the contrary on the Ukrainian parties sites content incudes emotion statements and negativity. Only one Ukrainian party ("Servant of the People", which formed the majority in the Parliament) had low indicators of emotionality and negativism. It was defined, that the main reason is low need of competition with other party and to criticize the modern government, police and secret services. The research demonstrated a significant attention towards political interactions imitation and leading forms of the imitation. The forms were defined with the more popular political intentions analysis. For the Ukrainian parties the prominent intention is "demand" (with "Servant of the People" as an exception). This is the result of high political struggle and political institutions active interactions. Meanwhile in Russia the intention was used to show the parties members work in the regions, the federal organs weren't addressed. The same results were achieved with other intentions observation ("decide", "support"). In majority of cases Russian parties were concentrated on their activity (or "struggle") promotion in regions or unaddressed demands about social policy. Whereas for Ukrainian parties the current government critics, and (for two parties) Euro Atlantic integration of Ukraine support are significant. ; У статті здійснено компаративний аналіз комунікативної активності українських та російських партій та інтерпретовано показники емоційності та негативізму, які будуть отримані в результаті комп'ютерного аналізу. Для розгляду взято новини за пів року 2012 із офіційних сайтів партій «Слуга народу», «ОПЗЖ», «Батьківщина», «Євросолідарність», «Єдина Росія», «КПРФ», «ЛДПР», «Справедлива Росія». Встановлено, що українські політичні партії демонструють вищі середні показники емоційності 18,7% та негативізму 29,7%, ніж російські: 14,5% та 16% відповідно. Зазначено, що це вказує на відмінності між партійними системами: конкурентну – українську, контрольовану – російську. Оскільки російські партії не ставлять перед собою мети контролю «партії влади», уряду та інших правлячих інституцій, відтак, це впливає на те, як вони комунікують. Натомість контент на сайтах українських партій часто містить емоційні заклики та негатив. Лише одна із українських партій – СН, яка сформувала більшість у Парламенті – продемонструвала низькі показники емоційності та негативізму. Визначено, основна причина цього у низькій потребі конкурувати з іншими партіями та критикувати сучасний уряд, президента, силові структури тощо. Це дослідження також показало і значну увагу до імітування політичної взаємодії, а також провідні форми цього імітування. Встановити ці форми вдалося завдяки аналізу найбільш популярних політичних інтенцій. Так, для українських партій (окрім «СН») однією із провідних є інтенція «вимагати», що свідчить про гостру боротьбу та активну взаємодію політичних інститутів. Натомість дві російські партії використовували цю інтенцію для того, щоб продемонструвати роботу членів партій в регіонах, а федеральним органам влади свої вимоги не адресували. Схожі результати продемонстрував і аналіз решти політичних інтенцій («вирішити», «підтримати»). В основному російські партії зосереджені на просуванні результатів своєї діяльності (або ж боротьби) у регіонах або ж на безадресних вимогах, що стосуються соціальної політики. Натомість для українських партій важливішою є критика чинної влади, а також (у випадку двох партій) підтримка євроатлантичної інтеграції України.
Many modern research projects are increasingly turning to the analysis of subnational units, but there are a theoretical and methodological uncertainty in their comprehension.The problem of studying the course of policy at subnational level borns in the 70's of the twentieth century and represents by a considerable number of works, but the questions of theoretical and meth- odological aspect begin to be understand only at the beginning of the XXI century with the release of the article by researcher R. Snyder and a few works in this direction (L. Tillin, I. Harbers, M. K. Ingram, E. Gibson).The central category of the method is «the subnational political regime», which, despite autonomy of scientific consideration, is analyzed exclusively in a discursive section, where the role of the political national regime, the type of state structure and the condition of processes at the local level are criteria for structuring forms of the type of subnational regime in the subnational units.The principle of A. Karenina is a fundamental basis in the construction of any type of regime in subnational units. It accumulates two points: firstly, it articulates and aggregates all the factors that determine the political processes at the subnational level, and secondly, synthesizes their integrity, which determines the specific type of subnational political regime. The principle of A. Karenina sounds like this: there are a large number of ways in which the data combination violates the null hypothesis, and only one variant in which the hypothesis is valid. The idea of A. Karenina's principle is directly correlates with the comprehen- sive analysis of any subnational unit of the state. After all, in the presence and real functioning of all demo- cratic institutions and structures in a particular territorial unit, the type of regime will be «pure» democratic (as an ideal condition), other situations are determined by numerous variations in the linear development from autocracy to democracy: at the same time, the degree of distance from the ideal conditions produces a specific type of subnational political regime.The subnational comparative method is a modern research tool by which comparative political researchers conduct investigations. His appearance is conditioned by political practice, which requires own theoretical and methodological design. On the other hand, today it does not receive the status of a con- ventional fundamental methodology for subnational researches. In essence, the method is a synthesis of methodological and theoretical developments of various authors, which does not eliminate its uniqueness and efficiency, and, as a result, it is flexible in use in modern political science research.The subnational comparative method is open for updating and improving. In the article, it is noted attention to the old basics, and also highlighted some new peculiarities in modern researches.The subnational comparative method in political science is the process of theoretical and method- ological crystallization. The authors who laid the foundation, supplemented by new developments. This process continues, and, in the end, it must be formed as a general paradigm for the analysis of subnational units in the state. The scientific potential of subnational politics has achieved the greatest freedom, since the theoretical barriers (national bias and federative monism) have been overcome, and hence the prospect of full-fledged research projects based on the use of new achievements of the subnational comparative method and the author's methods of measuring and categorizing the types of regimes of subnational units.The number of countries, which need analysis is equivalent to the number of states with problems of establishing the democratic foundations of a public organization as a whole. Prospects are grandiose in such researches today. ; У статті подано комплексне відображення теоретико-методологічних основ субнаціонального порівняльного методу в сучасній політичній науці. Автор, з одного боку, виділяє теоретичну спадщину, яка представлена політологами-компаративістами, а з іншого – додає до них власні теоретичні напрацювання. Зауважено, що цей метод знаходиться у фазі становлення, тому є відкритим до змін та доповнюється. Зазначено, що статусу конвенціональної фундаментальної методології для субна- ціональних досліджень він не отримав. Метод є синтезом методологічних та теоретичних напрацювань різних авторів, що не усуває його унікальності та ефективності, адже, як наслідок, він є гнучким у використанні у сучасних політологічних наукових розвідках.
Many modern research projects are increasingly turning to the analysis of subnational units, but there are a theoretical and methodological uncertainty in their comprehension.The problem of studying the course of policy at subnational level borns in the 70's of the twentieth century and represents by a considerable number of works, but the questions of theoretical and meth- odological aspect begin to be understand only at the beginning of the XXI century with the release of the article by researcher R. Snyder and a few works in this direction (L. Tillin, I. Harbers, M. K. Ingram, E. Gibson).The central category of the method is «the subnational political regime», which, despite autonomy of scientific consideration, is analyzed exclusively in a discursive section, where the role of the political national regime, the type of state structure and the condition of processes at the local level are criteria for structuring forms of the type of subnational regime in the subnational units.The principle of A. Karenina is a fundamental basis in the construction of any type of regime in subnational units. It accumulates two points: firstly, it articulates and aggregates all the factors that determine the political processes at the subnational level, and secondly, synthesizes their integrity, which determines the specific type of subnational political regime. The principle of A. Karenina sounds like this: there are a large number of ways in which the data combination violates the null hypothesis, and only one variant in which the hypothesis is valid. The idea of A. Karenina's principle is directly correlates with the comprehen- sive analysis of any subnational unit of the state. After all, in the presence and real functioning of all demo- cratic institutions and structures in a particular territorial unit, the type of regime will be «pure» democratic (as an ideal condition), other situations are determined by numerous variations in the linear development from autocracy to democracy: at the same time, the degree of distance from the ideal conditions produces a specific type of subnational political regime.The subnational comparative method is a modern research tool by which comparative political researchers conduct investigations. His appearance is conditioned by political practice, which requires own theoretical and methodological design. On the other hand, today it does not receive the status of a con- ventional fundamental methodology for subnational researches. In essence, the method is a synthesis of methodological and theoretical developments of various authors, which does not eliminate its uniqueness and efficiency, and, as a result, it is flexible in use in modern political science research.The subnational comparative method is open for updating and improving. In the article, it is noted attention to the old basics, and also highlighted some new peculiarities in modern researches.The subnational comparative method in political science is the process of theoretical and method- ological crystallization. The authors who laid the foundation, supplemented by new developments. This process continues, and, in the end, it must be formed as a general paradigm for the analysis of subnational units in the state. The scientific potential of subnational politics has achieved the greatest freedom, since the theoretical barriers (national bias and federative monism) have been overcome, and hence the prospect of full-fledged research projects based on the use of new achievements of the subnational comparative method and the author's methods of measuring and categorizing the types of regimes of subnational units.The number of countries, which need analysis is equivalent to the number of states with problems of establishing the democratic foundations of a public organization as a whole. Prospects are grandiose in such researches today. ; У статті подано комплексне відображення теоретико-методологічних основ субнаціонального порівняльного методу в сучасній політичній науці. Автор, з одного боку, виділяє теоретичну спадщину, яка представлена політологами-компаративістами, а з іншого – додає до них власні теоретичні напрацювання. Зауважено, що цей метод знаходиться у фазі становлення, тому є відкритим до змін та доповнюється. Зазначено, що статусу конвенціональної фундаментальної методології для субна- ціональних досліджень він не отримав. Метод є синтезом методологічних та теоретичних напрацювань різних авторів, що не усуває його унікальності та ефективності, адже, як наслідок, він є гнучким у використанні у сучасних політологічних наукових розвідках.
The role and influence increase of the right forces in Europe, their exit outside marginal support of electors forms the actual aim of the basic tendencies research of the citizens' trust level increase to such political parties in the European Union countries in relation to their influence on integration politics in a region. This analysis consistency was achieved by using the historical method for sources research, preconditions and general lines of the right forces of interwar period and their modern development. A comparative method allowed to define identical elements in understanding the concepts of "right-wing" and "right-wing populism", as well as assisted to disclosure distinctions between the right and left political parties of Europe. An accomplished analysis proved that during the last two decades, the right-wing got the considerable credit of trust of the key electorate who became a middle class on the whole, formed general slogans in relation to the denial of politics of European Union in direction of limitation of migration, fight against terrorism, distribution of quotas on the reception of refugees, interference with the internal affairs of the state that levels maintenance of originality of ethnoss and nations. Populism, euroscepticism and increase of representative office in European parliament, puts under a threat maintenance of integration politics that was predictable and clear for all participants of association and direct countries-partners. Ukraine in this case must work on making of new strategy of co-operating with Europe, taking into account new tendencies.
У статті проаналізовано різні типи взаємодії між політикою і релігією в Західній і Східній Европі. Взявши за основу п'ять европейських країн: Великобританію, Іспанію, Україну, Польщу та Литву, автор показує, яку роль відігравали релігійні процеси в соціоекономічному, політичному та культурному розвитку цих держав, і навпаки, як процеси урбанізації чи модернізації вплинули на релігійність тих чи інших соціяльних та етнічних груп. ; The article offers a comparative perspective on different types of interactions between politics and religion in Western and Eastern Europe. Discussing the situation in five European countries – Great Britain, Spain, Poland, Lithuania, and Ukraine – it shows the role of religious processes in the social, economic, political and cultural development of a nation and, vice versa, the influence of urbanization and modernization processes on the religiosity of different ethnic and social groups.
Think Tanks are the organizations specialized in the research of development, in which experts and scholars of various disciplines using data to analyze the required disciplines or fields, and come up with optimal solutions to problems. In the beginning, the establishment of Think Tanks was to give advice on policy-decision of foreign and domestic policies. With the development and needs of the society, the types of Think Tanks have been diversified. The United States was the first country to found Think Tanks in the world. With accurate and comprehensive analysis and judgment, the U.S. Think Tanks have extensive and in-depth contact with the ruling authorities and have deep influence in the public, influencing the major decisions of the U.S. politics, economy, society, military, diplomacy, science and technology. In the past three decades, China has made great achievements in economic development. Although the current situation of Chinese Think Tanks' development ranks second in the world in terms of the total volume, the influence is still limited and the quality needs to be improved. At present, influential Think Tanks mainly gather in Beijing, Shanghai and other political and economic centers, most of which are comprehensive and mainly focus on national strategy. In the process of transformation to new types, the main problems of Think Tanks are inability to provide forward-looking and time-sensitive products, are lack of reasonable talent composition and internal division of labor, and are difficulty in forming an effective government, society and international influence. By comparing the development of think tanks between the United States and China, this paper proposes that there are significant differences in the construction and application of think tanks between the two countries. As a developing country, China has to keep improving its own think tanks, vigorously raise the number and scale of the private think tanks, and intensify their influence steadily so that a relatively mature think tank market can be developed gradually. Talents pool is the most important strategic resources in the 21st century. In order to make rapid economic development and cope with the international situation, almost every country is attaching a great importance to the training of the talents at home and the talent introduction from other countries. Relatively speaking, the construction and development of think tanks is crucial to the strategic talents reserve. Only by constantly filling the think tanks with more talents can China cope with the ever-changing international situation and have a better solution to the internal conflicts. Key words: Think Tanks; China; the United States; Sino-U.S. Relations. ; Аналітичні центри – це дослідницькі організації, у яких спеціалісти різних галузей використовують інформацію різних дисциплін для аналізу предметів або областей, які потребують вирішення питань, та пошуку шляхів вирішення цих питань. Створення аналітичних центрів полягало у наданні консультацій країні з формування внутрішньої та зовнішньої політики. Вони були невід'ємною частиною державного апарату та не були комерційними. З розвитком та потребами суспільства класифікація аналітичних центрів урізноманітнювалась. США стали першою країною світу, де з'явилися аналітичні центри. Вони з великою точністю та всебічно аналізують та виносять рішення, мають тісний зв'язок з керівним апаратом країни, впливають на суспільство, корегують політикою у сфері держуправління, економіки, суспільства, військової справи, міжнародні відносини, науки та інше. За останні три десятиліття Китай зробив величезні досягнення в розвитку економіки. Якщо ж подивитись з боку стану аналітичних центрів країни, можна впевнитись, що, незважаючи на їхню кількість, їхній вплив доволі обмежений, а якість потребує покращення. Сьогодні впливові аналітичні центри розташовані, здебільшого, у Пекіні, Шанхаї та інших політичних й економічних центрах країн, вони належать до універсального типу та, здебільшого, фокусуються на державній стратегії. Гальмують модернізацію напрямку діяльності аналітичних центрів відсутність правильного складу кадрів та розподіл між ними роботи, неможливість виготовлення ефективного та перспективного продукту, складність формування впливу на уряд, суспільство та світ. У статті завдяки опису та порівнянню стану розвитку китайських та американських аналітичних центрів, виокремлені значні розбіжності щодо їхнього будівництва та використання. Китай як країна, що розвивається, має безперервно покращувати будівництво своїх аналітичних центрів, розвивати приватні аналітичні центри, збільшувати їхню кількість та масштаб, посилювати впливовість приватних аналітичних центрів, і тільки у такий спосіб можливо сформувати зрілий ринок аналітичних центрів. У XXI ст. професійні кадри – найважливіший стратегічний ресурс. Різні країни заради свого швидкого розвитку прикладають значні зусилля для виховання талантів своєї країни та приваблювання закордонних. З іншого боку, будівництво й розвиток аналітичних центрів – це ключовий момент накопичення стратегічного кадрового запасу. Тільки безперервне накопичення талантів в аналітичних центрах сприятиме протидії нестабільній міжнародній кон'юктурі та вирішенню проблем всередині країни. Ключові слова: аналітичний центр; Китай; США; китайсько-американські відносини.
The purpose of the article is to analyze the political-diplomatic steps of the countries involved in the Normandy Format in the settlement of the military-political situation in Eastern Ukraine and the influence of the peculiarities of relations between them on the peace process.Scientific methods: historical - to reveal the content of internal and external factors that influence the state of relations between countries involved in the Normandy Format; comparative - to clarify national-specific approaches and intents of political discourse that determine the positions of countries; dialectical - to identify political controversies between participants of the Format in the sensitive areas of dialogue.Research results. It is noted that the Partners of Ukraine in the Normandy Format – Germany, France and the Russian Federation – consider the term «conflict resolution» in their own way, based on their own long-term goals and interests. They present both a historical retrospective of the relationship between these countries, as well as economic, security, humanitarian and other components of their foreign policy. It is proved that in the Normandy Format, the policy of German resolution is based on an organic combination of economic component and phenomenon of «normalization» of the foreign policy, France - on the humanistic principles of the French Revolution of 1789 as well as political initiatives and leadership, the Russian Federation - on three «red lines»: security situation along its eastern border (rejection of NATO expansion), energy strategy of Vladimir Putin and strategy for moving of «Russian world». It is emphasized that the peculiarity of the current state of functioning of the Normandy Format is its «unfreezing» based on the Steinmeier formula and attempts to include in the political subgroup of the Tripartite Contact Group (TСG) in Minsk the «Advisory Board», established as a result of the TCG meeting on March 11, 2020.It is concluded that the conflicts of interest of the Normandy Quartet and the inability to resolve the conflict in Eastern Ukraine by military force require Kiev towards the achievement of this strategic goal, which is unification of the country, to change the tactics of TСG negotiations. It should be based on the search for compromise political solutions and reducing the «degree» of rhetoric of the leaders of major political forces.The practical significance of the study. The proposed analysis can be used by scientists, public authorities, local government as a reference material to clarify the position of Ukraine's partners in the Normandy Format regarding a crisis settlement in the East of the country.Scientific novelty. The position of Ukraine's partners in the Normandy Format – Germany, France and the Russian Federation – is considered in the context of national interests that are crucial for these countries.Type of article. Empirical. ; В статті розглянуті онтологічні аспекти політичних позицій країн-учасниць норманського формату щодо мирного врегулювання воєнно-політичної ситуації на Сході України. В системі міждержавних відносин між Німеччиною, Францією та Російською Федерацією виокремлено сфера взаємних інтересів, що обумовлює позицію сторін і помітно впливає на динаміку виконання Мінських домовленостей. Акцентовано, що у норманському форматі політика врегулювання Німеччини базується на органічному поєднання економічної складової і феномену «нормалізації» зовнішньополітичного курсу. Франції – на гуманістичних принципах Французької революції 1789 року та політичних ініціативах і лідерстві. РФ – на трьох «червоних лініях»: безпеці східних кордонів (заперечення експансії НАТО), енергетичній стратегії В. Путіна і стратегії просування «Руського миру». України – на перегляді Мінських домовленостей та готовності до імплементації «формули Штайнмаєра». Зроблено висновок, що суперечності інтересів норманської четвірки і неможливість вирішити конфлікт на Сході України військово-силовим способом вимагає від Києва зміни тактики переговорів на площадці норманського формату й у Мінську. Гнучкість позиції повинна бути підкорена стратегічній меті – це об'єднання країни. ; В статті розглянуті онтологічні аспекти політичних позицій країн-учасниць норманського формату щодо мирного врегулювання воєнно-політичної ситуації на Сході України. В системі міждержавних відносин між Німеччиною, Францією та Російською Федерацією виокремлено сфера взаємних інтересів, що обумовлює позицію сторін і помітно впливає на динаміку виконання Мінських домовленостей. Акцентовано, що у норманському форматі політика врегулювання Німеччини базується на органічному поєднання економічної складової і феномену «нормалізації» зовнішньополітичного курсу. Франції – на гуманістичних принципах Французької революції 1789 року та політичних ініціативах і лідерстві. РФ – на трьох «червоних лініях»: безпеці східних кордонів (заперечення експансії НАТО), енергетичній стратегії В. Путіна і стратегії просування «Руського миру». України – на перегляді Мінських домовленостей та готовності до імплементації «формули Штайнмаєра». Зроблено висновок, що суперечності інтересів норманської четвірки і неможливість вирішити конфлікт на Сході України військово-силовим способом вимагає від Києва зміни тактики переговорів на площадці норманського формату й у Мінську. Гнучкість позиції повинна бути підкорена стратегічній меті – це об'єднання країни.
The article outlines the main tendencies towards development of modern ethno-national policy in the Czech Republic, which was being formed gradually under the influence of both internal and external factors. The urgency of the research is important due to the constant increase in the number of Ukrainians in the Czech Republic, who first appear as migrants, and then in the second generation may become the members of a national minority. Based on the data of the official census and the current state of ensuring the rights of national minorities, there were made the conclusions about favorable factors for the development of ethnic and cultural identity of different peoples, and the main activities of organizations representing them, etc. Significant attention is paid to the legal protection of the rights of national minorities in the country and the peculiarities of the legal status of these minorities in the Czech Republic. There was made an attempt to provide insight into the scientific and journalistic literature on ethnic policy in the Czech Republic. The article also examines in detail the activities of the Government Council for National Minorities, as a coordinating and initiating institutional body between the state and national communities in the country. Its quantitative and qualitative composition, as well as the main powers are considered. It was found out under which circumstances each ethnic community received the status of a national minority in the Czech Republic . Today, the representatives of fourteen nationalities have this status: Bulgarian, Croatian, Hungarian, German, Polish, Roma, Ruthenian, Russian, Greek, Slovak, Ukrainian, Serbian, Belarusian, and Vietnamese. There was also made a comparative analysis of state expenditures to support the activities of public organizations of national minorities in terms of age and minorities. The activities and significance of the Council for Roma Minorities are also described. The article outlines the conditions for the establishment of National Minority Committees in municipalities. As a result, there was established the essence of the ethno-national policy of the Czech state, which creates conditions for the residence of a significant number of national minorities and the titular nation, that in turn leads to an increase in the number of the first and a decrease in the number of the latters. ; Дана стаття окреслює основні тенденції формування сучасної етнонаціональної політики в Чеській Республіці, яка формувалася під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Актуальність теми важлива для дослідження в Україні через постійне збільшення чисельності українців на території Чеської Республіки, які спочатку є мігрантами в країні, а потім в другому поколінні можуть ставати й представниками національної меншини. Опираючись на дані офіційного перепису населення та сучасного стану забезпеченості прав національних меншин, зроблено висновки про сприятливі фактори для розвитку етнічної та культурної самобутності представників різних народів та про основні напрямки діяльності організацій, що їх представляють і т. д. Суттєвої уваги приділено нормативно-правовому забезпеченню захисту прав національних меншин та особливостям правового статусу цих меншин у Чеській Республіці. Зроблена спроба здійснити критичний аналіз наукової та публіцистичної літератури стосовно етнонаціональної політики в Чехії. В статті також детально розглянуто діяльність Урядової Ради у справах національних меншин, як координуючого та ініціюючого інституційного органу між державою та національними спільнотами в країні. Розглянуто її кількісний та якісний склад, а також основні повноваження. З'ясовано за яких обставин і коли кожна з спільнот отримала статус національної меншин в Чехії. На сьогоднішній день такий статус мають чотирнадцять меншин: болгарська, хорватська, угорська, німецька, польська, ромська, русинська, російська, грецька, словацька, українська, сербська, білоруська та в'єтнамська. Зроблено також порівняльний аналіз державних витрат на підтримку діяльності громадських організацій національних меншин у розрізі років. Охарактеризована діяльність та значення Ради у справах ромської меншини. В статті зазначені умови створення Комітетів національних меншин при муніципалітетах. Таким чином, з'ясовано сутність державної етнонаціональної політики Чеської держави, яка створює умови для проживання значної кількості національних меншин та титульної нації, що в свою чергу, призводить до збільшення числа одних та зменшення кількості інших.
