The article explores the court fees related to the execution of court orders, which are addressed to the competent authorities of foreign states in civil cases with a foreign element. The Civil Procedure Code of Ukraine does not state that the costs associated with the execution of court orders, addressed to the competent authorities of foreign states, are court fees. Therefore, the questions on which of the above fees can be attributed to the courts fees and the procedure for their reimbursement are raised. The importance of clarifying these issues requires the application of the uniform approaches to such cases consideration in Ukrainian courts. It is determined as the main purpose of this article. The case-law shows that in most cases where a court needs to apply to a competent authority of a foreign state, the person concerned must pay for the certified translation of the statement of claim and the attached documents into the official language of the requested state and pay for service of documents. In our conclusions, we propose to divide the court fees associated with the execution of court orders addressed to the competent authorities of foreign states, depending on the procedural actions that are being carried out, and to include the fees associated with the execution of court orders addressed to the competent authorities of foreign states, to the fees associated with the case, namely to the fees associated with other procedural acts necessary to the case consideration or to prepare for its consideration, which will ensure the right of the interested party to reimburse such fees in future.
The institution of separation legislative provisions of those EU member states that have chosen a separation legal regulation model, according to which the direct dependence of divorce on separation is recognized. It means that the spouse who wishes to dissolve the marriage must be in a state of separation issued by competent authority decision for some time (formal separation).
Such EU member states as Denmark, Ireland, Italy have chosen the defined model for legal regulation of separation. Based on this study, the characteristic features of this model for legal regulation of separation are highlighted, namely:
the main purpose of the separation institute in the legislation of these states is to provide spouses with time to decide on the future for their marriage: either divorce or reconciliation;
a separate residence regime may be established by a decision of the competent authority (court, prosecutor, public administration) by mutual agreement or at the request of one of the spouses, despite the objections of the other;
the existence of a clear list of grounds in the legislation to establish separation on the application of one of the spouses;
the existence of any consequences of the individual residence regime is linked to the determination of the fault of one or both spouses in the establishment of a separate residence regime on one or another basis;
separation would result in the termination of the marital property regime, the termination of the marriage contract, except for the provisions re- lating to the separate residence regime, and the termination of the paternity presumption.
Although this model for legal regulation of separation is still relevant, the trend toward the simplification of legal regulation of divorce proceed- ings, has led to the complete rejection of separation as one of the prerequisites for divorce (in the event of mutual consent of the spouses to the termination of marriage) or reduction of spouse's stay in separation.
In the article author describes objectives, structure and activities of major Ukrainian diaspora organizations. Author formed original classification of Ukrainian permanently residing abroad, depending on the identity of the person as Ukrainian, belonging to citizenship of Ukraine, or foreign state, or absence of any states citizenship, and acquiring the status of «a foreign Ukrainian» based on the decision of the competent state authority. Based on these criteria, it is proposed to divide the Ukrainian permanently residing outside Ukraine, to the following groups: 1) Ukrainian, who are citizens of Ukraine, and permanently residing in a foreign country; 2) foreign Ukrainian, who acquired this status by a decision of the competent authority; 3) Ukrainian who are foreign citizens, but do not have the status of foreign Ukrainian.In the paper the features of the legal regulation of constitutional and legal status of foreign Ukrainian were analyzed, also author identified following defencies of legal regulation of foreign Ukrainians' status: legal definition of the term «a foreign Ukrainian» dosn't include the essential characteristic of legal status of foreign Ukrainian - its acquisition by a decision of a competent public authority; a legislative provision of reaching the age of 16 as obligatory condition for acquiring the status of foreign Ukrainian; absense of legislator provision about person's right to appeal the decision of the National Commission on Foreign Ukrainian in administrative way; absence of a legal definition of activities against the interests of national security of Ukraine, that can be the reason of refusal in giving status of foreign Ukrainian.Author forms proposition about improving the current legislation of Ukraine about the legal status of foreign Ukrainian, and signing a number of international agreements on social security, employment of foreign Ukrainian ang managing of migration flows. ; Охарактеризовано завдання, структуру та діяльність основних організацій української діаспори. Сформовано авторську класифікацію українців, які постійно проживають за кордоном, залежно від самоідентифікації особи як українця, належність особи до громадянства України чи іноземної держави, або ж відсутність громадянства будь-якої держави, а також набуття статусу закордонного українця на підставі рішення компетентного органу державної влади. Проаналізовано особливості правового регулювання конституційно-правового статусу закордонних українців, виявлено недоліки такого регулювання. Запропоновано вдосконалити чинне законодавство України, що регулює правовий статус закордонних українців, та укласти низку міжнародних договорів про соціальне забезпечення, трудову діяльність закордонних українців та регулювання міграційних потоків.
The article discusses the state of development of the Korostyshiv city amalgamated territorial community in conditions of decentralization of authority. The main directions of reforming the system of local government are proposed and analyzed on the example of Korostyshiv ATC. It is concluded that the process of decentralization requires the complex work of competent persons and understanding of the local community of their capabilities. The first results of the socio-economic development of the Korostyshiv city amalgamated territorial community after the reform of the decentralization of the authority are analyzed. The main problems, goals, directions, tasks and measures aimed at achieving the development of ATC are identified. The directions of improving the functioning of the Korostyshiv city amalgamated territorial community in the context of the decentralization of the authority at the present stage of development are proposed. The importance of the implementation of the reform of decentralization of the authority in the development of the Korostyshiv ATC is proved and the advantages of decentralized management are determined. The issues of organization and functioning the local governments and local state administrations, their interaction and the problem of separation of governments are considered. The main elements that influence the development of local government are highlighted. It is established that the amalgamated territorial communities, which are formed on a voluntary basis according to a legislatively defined procedure and independently, at their own expense, will decide the issues of local importance, should form the basis of a new system of local self-government in Ukraine. It is definitely that the main goal of the development of the Korostishiv city amalgamated territorial community is to improve the quality of the population life through the implementation of a strategic course towards achieving economic and social self-sufficiency. It is concluded that the process of decentralization requires the complex work of competent persons and understanding of the local community of their capabilities. ; Розглянуто стан розвитку Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади в умовах децентралізації влади. Запропоновано та проаналізовані основні напрями реформування системи місцевого самоврядування на прикладі Коростишівської ОТГ. Проаналізовано перші підсумки соціально-економічного розвитку Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади після проведення реформи децентралізації влади. Визначено основні проблеми, цілі, напрями, завдання та заходи, спрямовані на досягнення розвитку ОТГ. Запропоновано напрями покращання функціонування Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади в умовах децентралізації влади на сучасному етапі розвитку. Доведено важливість запровадження реформи з децентралізації влади на шляху розвитку Коростишівської ОТГ та визначено переваги децентралізованого управління. Розглянуто питання організації та функціонування органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій, їх взаємодія і проблеми розмежування повноважень. Виокремлено основні елементи, які впливають на розвиток місцевого самоврядування. Встановлено, що основою нової системи місцевого самоврядування в Україні мають стати об'єднані територіальні громади, що утворюються на добровільній основі за законодавчо визначеною процедурою та самостійно за рахунок власних ресурсів вирішуватимуть питання місцевого значення. Визначено, що головною метою розвитку Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади є підвищення якості життя населення шляхом реалізації стратегічного курсу на досягнення економічного та соціального самодостатку. Зроблено висновок, що процес децентралізації потребує комплексної роботи компетентних осіб та усвідомлення територіальною громадою своїх можливостей на місцях.
The article discusses the state of development of the Korostyshiv city amalgamated territorial community in conditions of decentralization of authority. The main directions of reforming the system of local government are proposed and analyzed on the example of Korostyshiv ATC. It is concluded that the process of decentralization requires the complex work of competent persons and understanding of the local community of their capabilities. The first results of the socio-economic development of the Korostyshiv city amalgamated territorial community after the reform of the decentralization of the authority are analyzed. The main problems, goals, directions, tasks and measures aimed at achieving the development of ATC are identified. The directions of improving the functioning of the Korostyshiv city amalgamated territorial community in the context of the decentralization of the authority at the present stage of development are proposed. The importance of the implementation of the reform of decentralization of the authority in the development of the Korostyshiv ATC is proved and the advantages of decentralized management are determined. The issues of organization and functioning the local governments and local state administrations, their interaction and the problem of separation of governments are considered. The main elements that influence the development of local government are highlighted. It is established that the amalgamated territorial communities, which are formed on a voluntary basis according to a legislatively defined procedure and independently, at their own expense, will decide the issues of local importance, should form the basis of a new system of local self-government in Ukraine. It is definitely that the main goal of the development of the Korostishiv city amalgamated territorial community is to improve the quality of the population life through the implementation of a strategic course towards achieving economic and social self-sufficiency. It is concluded that the process of decentralization requires the complex work of competent persons and understanding of the local community of their capabilities. ; Розглянуто стан розвитку Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади в умовах децентралізації влади. Запропоновано та проаналізовані основні напрями реформування системи місцевого самоврядування на прикладі Коростишівської ОТГ. Проаналізовано перші підсумки соціально-економічного розвитку Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади після проведення реформи децентралізації влади. Визначено основні проблеми, цілі, напрями, завдання та заходи, спрямовані на досягнення розвитку ОТГ. Запропоновано напрями покращання функціонування Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади в умовах децентралізації влади на сучасному етапі розвитку. Доведено важливість запровадження реформи з децентралізації влади на шляху розвитку Коростишівської ОТГ та визначено переваги децентралізованого управління. Розглянуто питання організації та функціонування органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій, їх взаємодія і проблеми розмежування повноважень. Виокремлено основні елементи, які впливають на розвиток місцевого самоврядування. Встановлено, що основою нової системи місцевого самоврядування в Україні мають стати об'єднані територіальні громади, що утворюються на добровільній основі за законодавчо визначеною процедурою та самостійно за рахунок власних ресурсів вирішуватимуть питання місцевого значення. Визначено, що головною метою розвитку Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади є підвищення якості життя населення шляхом реалізації стратегічного курсу на досягнення економічного та соціального самодостатку. Зроблено висновок, що процес децентралізації потребує комплексної роботи компетентних осіб та усвідомлення територіальною громадою своїх можливостей на місцях.
The article discusses the state of development of the Korostyshiv city amalgamated territorial community in conditions of decentralization of authority. The main directions of reforming the system of local government are proposed and analyzed on the example of Korostyshiv ATC. It is concluded that the process of decentralization requires the complex work of competent persons and understanding of the local community of their capabilities. The first results of the socio-economic development of the Korostyshiv city amalgamated territorial community after the reform of the decentralization of the authority are analyzed. The main problems, goals, directions, tasks and measures aimed at achieving the development of ATC are identified. The directions of improving the functioning of the Korostyshiv city amalgamated territorial community in the context of the decentralization of the authority at the present stage of development are proposed. The importance of the implementation of the reform of decentralization of the authority in the development of the Korostyshiv ATC is proved and the advantages of decentralized management are determined. The issues of organization and functioning the local governments and local state administrations, their interaction and the problem of separation of governments are considered. The main elements that influence the development of local government are highlighted. It is established that the amalgamated territorial communities, which are formed on a voluntary basis according to a legislatively defined procedure and independently, at their own expense, will decide the issues of local importance, should form the basis of a new system of local self-government in Ukraine. It is definitely that the main goal of the development of the Korostishiv city amalgamated territorial community is to improve the quality of the population life through the implementation of a strategic course towards achieving economic and social self-sufficiency. It is concluded that the process of decentralization requires the complex work of competent persons and understanding of the local community of their capabilities. ; Розглянуто стан розвитку Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади в умовах децентралізації влади. Запропоновано та проаналізовані основні напрями реформування системи місцевого самоврядування на прикладі Коростишівської ОТГ. Проаналізовано перші підсумки соціально-економічного розвитку Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади після проведення реформи децентралізації влади. Визначено основні проблеми, цілі, напрями, завдання та заходи, спрямовані на досягнення розвитку ОТГ. Запропоновано напрями покращання функціонування Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади в умовах децентралізації влади на сучасному етапі розвитку. Доведено важливість запровадження реформи з децентралізації влади на шляху розвитку Коростишівської ОТГ та визначено переваги децентралізованого управління. Розглянуто питання організації та функціонування органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій, їх взаємодія і проблеми розмежування повноважень. Виокремлено основні елементи, які впливають на розвиток місцевого самоврядування. Встановлено, що основою нової системи місцевого самоврядування в Україні мають стати об'єднані територіальні громади, що утворюються на добровільній основі за законодавчо визначеною процедурою та самостійно за рахунок власних ресурсів вирішуватимуть питання місцевого значення. Визначено, що головною метою розвитку Коростишівської міської об'єднаної територіальної громади є підвищення якості життя населення шляхом реалізації стратегічного курсу на досягнення економічного та соціального самодостатку. Зроблено висновок, що процес децентралізації потребує комплексної роботи компетентних осіб та усвідомлення територіальною громадою своїх можливостей на місцях.
Susak M. S. The administrative court of first instance procedural judgment in competent authority disputes. - Article. Within the framework of the scientific article on the basis of generalization and comparison of the current administrative-procedural legislation the administrative court of first instance administrative proceedings content of procedural judgment in competent authority dis putes are investigated. It was found that the jurisdiction of administrative courts extends in particular to public - rights and disputes between the subjects of power authority over the exercise of their competence in the field of management, including delegated powers ( jurisdictional dispute), and also over the: conclusion, execution, termination, cancellation or invalidation of administrative agreements. In accordance with a comprehensive analysis of the provisions of the Code of Administrative Procedure of Ukraine the author considers and clarifies what is a competence dispute, understood as the term "competence", defines and considers the concept of administrative agreement and establishes what the main features of the administrative agreement are. Based on the research the author found that today in Ukraine at the legislative level in administrative law there is no special law regulating legal relations concerning the conclusion, execution, termination, cancellation or invalidation of administrative agreements. In this regard, generally in the judicial practice of administrative proceedings there are cases when administrative agreements are correlated for example with civil commercial agreements, and civil commercial agreements mistakenly considered to the administrative, or there are disputes about the legality of concluding administrative agreements in a particular management area, etc. Therefore, in order to overcome the existing problems at the legislative level the author proposed to adopt the Law of Ukraine "On Administrative Agreements", in the rules of which to enshrine the concepts, types, features, peculiarities, prerequisites, etc. regarding the conclusion, execution, termination, cancellation or invalidation of administrative agreements in order to minimize or even prevent the emergence of disputed legal relations on this issue. Also, according to a comprehensive analysis of the case law adopted in jurisdictional disputes of administrative proceedings of Ukraine author found that mainly the competence of subjects of power authority may intersect and as a result the competence dispute arises. It was established that judges of the administrative court of first instance are endowed with the right to exercise procedural judgment in competent authority disputes. The procedural judgment of the administrative court of first instance is realized by the judge in accordance with the provisions of the articles of the Code of Administrative Procedure of Ukraine and is carried out on the basis of procedural judgment (rules of law, facts, case law, and workload) from the moment the judge receives the statement of claim and ends with the adoption of the final court decision on the administrative case in the competent authority dispute. ; Сусак М. С. Процесуальний розсуд адміністративного суду першої інстанції у компетенційних спорах. - Стаття. У статті на підставі узагальнення та порівняння чинного адміністративно - процесуального законодавства, судової практики адміністративного судочинства досліджено особливості процесуального розсуду адміністративного суду першої інстанції у компетенційних спорах. З'ясовано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, і на публічно - правові спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (компетенцій- ний спір), а також з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів. Автором на основі комплексного аналізу положень статтей КАС України розглянуто та з'ясовано, що являє собою компетенційний спір, що розуміють під поняттям «компетенція», визначено та розглянуто поняття адміністративного договору та встановлено, які основні ознаки притаманні саме адміністративному договору. На підставі проведеного дослідження, автором встановлено, що на сьогоднішній день в Україні на законодавчому рівні в адміністративному праві відсутній спеціальний закон, який регулює правовідносини з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів. У зв'язку з чим, нерідко в судовій практиці адміністративного судочинства трапляються випадки, коли адміністративні договори співвідносять, наприклад, з цивільними, господарськими договорами, а цивільні, господарські помилково вважають адміністративними договорами, або виникають спори стосовно правомірності укладання адміністративних договорів в тій чи іншій управлінській сфері та ін. Тому, автором, з метою подолання існуючих проблем на законодавчому рівні запропоновано прийняти Закон України «Про адміністративні договори», в нормах якого закріпити поняття, види, ознаки, особливості, передумови та ін. з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів аби мінімізувати, або навіть унеможливити виникнення спірних правовідносин з даного питання. Також, автором на основі комплексного аналізу судової практики адміністративного судочинства проаналізовано судові рішення адміністративних судів України ухвалених у компетенцій- них спорах, та встановлено, що нерідко компетенція суб'єктів владних повноважень може пересікатися і як наслідок виникає компетенційний спір. Установлено, що судді адміністративного суду першої інстанції наділені правом на реалізацію процесуального розсуду у компетенційних спорах. Процесуальний розсуд адміністративного суду першої інстанції реалізується суддею відповідно до положень статтей КАС України, а також здійснюється на підставі критеріїв процесуального розсуду (норм права, фактичних обставин, судової практики, навантаження) з моменту отримання суддею позовної заяви та завершується ухваленням остаточного судового рішення по адміністративній справі у компетенційному спорі.
As it is proposed by the OECD, joint tax audit might be described as the process where two or more countries joining together to form a single audit team to examine an issue(s) / transaction(s) of a company or individual with cross-border business activities, perhaps including cross-border transactions involving related affiliated companies organized in the participating countries, where the taxpayer jointly makes presentations and shares information with the countries, and the team includes competent authority representatives from each country who are involved to resolve potential differences/stalemates. This type of international legal cooperation is different from traditional forms of exchange of information and simultaneous tax audits because it demands closer cooperation between the representatives of competent authorities and is more intense in terms of interaction. Joint tax audit is not very old, but it is in the focus of attention of international community as an instrument for strengthening tax certainty in the post-BEPS world. There is a lot of potential benefits like reducing the administrative burden on a taxpayer, increasing collaboration between tax authorities as well as shorter duration in comparison with average mutual agreement procedure based on the provisions of double taxation agreement. Nevertheless, it does not mean the absence of challenges in realizing international cooperation in the form on joint tax audit (language barrier, different approaches of competent authorities etc.). The existence of these challenges might be connected with the specific national characteristics that makes the realization of such initiatives even more complex. For example, the author adds the following as obstacles for joint tax audits in Ukraine: 1) the absence of a sound legal basis for joint tax audits in the national legislation of Ukraine; 2) the absence of any guarantees for the regime of confidentiality for information presented by the taxpayer in the process of joint tax audit; 3) the uncertainty in ...
The article deals with the theoretical and practical problems of the institute of the court orders due to the Commercial Procedural Code of Ukraine.Thistopic isrelevant,since in cases where there is a procedural need forthe implementation of judicial actions abroad, the procedural actions outside their country can be carried out only in the form of a letter rogatory according to a certain procedure. Therefore, the purpose of this article is to identify problems in the implementation of the provisions of procedural legislation on the execution of letters rogatory by institutions of foreign states and to develop proposals for improving the legal regulation of this area.The author analyzes the procedures and methods of transmission request (court order) for legal assistance, especially the confirmation of implementation deadline orders.The author used methods of analysis and synthesis, materials of domestic judicial practice. It was revealed that the order of the economic courts of Ukraine to institutions of foreign states is included in the procedure of international legal assistance in civil and economic (commercial) cases. It was revealed that the letter rogatory procedure, on the one hand, relieves the courts, delegates certain of their powers to foreign courts and other bodies. On the other hand, this does not promote the prompt consideration of the case in economic courts. At the same time, such instructions can be returned to the court that gave these instructions to correct the shortcomings. And all this time the consideration of the case will be suspended.It was proposed to establish a time-limit for the suspension of proceedings in the case in the event of a reference with a letter rogatory for legal assistance or the handing of a subpoena or other documents to a foreign court or other competent authority of a foreign state. Moreover, such a time-limit should be counted from the moment such a letter rogatory is directly sent abroad. Thus, a judge can renew proceedings on a case even without removal the circumstances that caused its suspension, but simply after the expiry of the period that was determined at the time of the suspension of the case, which will contribute to the promptness of the consideration of cases in courts. ; В статье проанализированы теоретические и практические проблемы института судебных поручений по действующему Хозяйственному процессуальному кодексу Украины. Проанализированы процедура и способы передачи запроса (судебного поручения) об оказании правовой помощи, особенности подтверждения о выполнении, срок исполнения поручения. Результатом исследования стало внесение предложений по изменениям и дополнениям к действующему законодательству Украины. ; У статті проаналізовані теоретичні та практичні проблеми інституту судових доручень за чинним Господарським процесуальним кодексом України. Проаналізовано процедуру та способи передачі запиту (судового доручення) про надання правової допомоги, особливості підтвердження щодо виконання, строк виконання доручення. Результатом дослідження стало внесення пропозицій щодо змін і доповнень до чинного законодавства України.
The article deals with the theoretical and practical problems of the institute of the court orders due to the Commercial Procedural Code of Ukraine.Thistopic isrelevant,since in cases where there is a procedural need forthe implementation of judicial actions abroad, the procedural actions outside their country can be carried out only in the form of a letter rogatory according to a certain procedure. Therefore, the purpose of this article is to identify problems in the implementation of the provisions of procedural legislation on the execution of letters rogatory by institutions of foreign states and to develop proposals for improving the legal regulation of this area.The author analyzes the procedures and methods of transmission request (court order) for legal assistance, especially the confirmation of implementation deadline orders.The author used methods of analysis and synthesis, materials of domestic judicial practice. It was revealed that the order of the economic courts of Ukraine to institutions of foreign states is included in the procedure of international legal assistance in civil and economic (commercial) cases. It was revealed that the letter rogatory procedure, on the one hand, relieves the courts, delegates certain of their powers to foreign courts and other bodies. On the other hand, this does not promote the prompt consideration of the case in economic courts. At the same time, such instructions can be returned to the court that gave these instructions to correct the shortcomings. And all this time the consideration of the case will be suspended.It was proposed to establish a time-limit for the suspension of proceedings in the case in the event of a reference with a letter rogatory for legal assistance or the handing of a subpoena or other documents to a foreign court or other competent authority of a foreign state. Moreover, such a time-limit should be counted from the moment such a letter rogatory is directly sent abroad. Thus, a judge can renew proceedings on a case even without removal the circumstances that caused its suspension, but simply after the expiry of the period that was determined at the time of the suspension of the case, which will contribute to the promptness of the consideration of cases in courts. ; В статье проанализированы теоретические и практические проблемы института судебных поручений по действующему Хозяйственному процессуальному кодексу Украины. Проанализированы процедура и способы передачи запроса (судебного поручения) об оказании правовой помощи, особенности подтверждения о выполнении, срок исполнения поручения. Результатом исследования стало внесение предложений по изменениям и дополнениям к действующему законодательству Украины. ; У статті проаналізовані теоретичні та практичні проблеми інституту судових доручень за чинним Господарським процесуальним кодексом України. Проаналізовано процедуру та способи передачі запиту (судового доручення) про надання правової допомоги, особливості підтвердження щодо виконання, строк виконання доручення. Результатом дослідження стало внесення пропозицій щодо змін і доповнень до чинного законодавства України.
The funding mechanism and efficiency of disease control measures in Ukraine over the past five years and the system of public and private financing of antiepizootic measures, compensation of epizootic consequences to owners of animals in the European Union are analyzed in the article.Funding of antiepizootic measures is carried out both in the form of direct financing, and through the centralized supply of veterinary and immunobiological drugs. The State Service of Ukraine for Food Safety and Consumer Protection is responsible for the management of the state budget.Three components are needed for complete implementation of antiepizootic measures in Ukraine: highly qualified veterinary specialists, legislative framework and proper funding. It should be noted that in recent years, under-funding of antiepizootic measures has been systematic, which has prevented the competent authority from fulfilling its functions under the plan of antiepizootic measures, and as a result, we received a tense epizootic situation in the country for some diseases. Some of them appeared in our country for the first time, but quickly spread to the entire territory (African swine fever), the rest is a long-known disease for us, but the low level of funding of antiepizootic measures has increased the number of outbreaks of these diseases. Funding of antiepizootic measures in Ukraine has been increased by nearly 10 times over the past three years. This indicates that the country has an understanding of the problem and potential threats from underfinancing of animal disease control measures. But analysis of the data on the ratio of budget expenditures to the implementation of antiepizootic measures with the cost of Ukrainian livestock products at market prices indicates that the amount of financing was only 0.06%, in the EU countries this figure is on average 0.74%.The article proposes changes to the system of antiepizootic measures financing and compensation of losses to animal owners to ensure the epizootic well-being of Ukraine, taking into account the experience of European countries, in particular Germany, Poland and the Netherlands, where the financial burden is evenly distributed between the state and owners of animals, which provides better quality and complete implementation of antiepizootic measures. ; У статті проаналізовано механізм фінансування і результативність протиепізоотичних заходів в Україні за останні п'ять років та система державного і недержавного фінансування проведення протиепізоотичних заходів, відшкодування власникам тварин наслідків епізоотій у країнах Європейського Союзу.За три останні роки фінансування протиепізоотичних заходів в Україні було збільшено майже у 10 раз. Це свідчить про те, що у країні є розуміння проблеми та потенційних загроз від недофінансування заходів з боротьби із захворюванням тварин. Але аналіз даних щодо співвідношення бюджетних витрат на здійснення протиепізоотичних заходів із вартістю української продукції тваринництва в ринкових цінах свідчить, що обсяг фінансування склав усього 0,06%, у країнах ЄС цей показник в середньому 0,74%.Запропоновано зміни до системи фінансування протиепізоотичних заходів і відшкодування втрат власникам тварин для забезпечення епізоотичного благополуччя України, враховано досвід європейських країн, зокрема Німеччини, Польщі та Нідерландів, де фінансове навантаження рівномірно розподіляється між державою та власниками тварин, що забезпечує більш якісне і у повному обсязі виконання протиепізоотичних заходів.
The article examines the procedure for extradition proceedings. Emphasis is placed on a wide range of guarantees of the rights of the person subject to the extradition procedure. Special attention shall be paid to the guarantees of the rights of persons during the extradition of a person who has been granted refugee status or a person in need of subsidiary protection, or who has only submitted an application to the competent authority for such status. The procedure for obtaining refugee status as a guarantee of non-extradition and extradition are separate procedures regulated by various national regulations. The analysis of these procedures showed that they do not fully guarantee the non-extradition of a person who has applied for refugee status after the central authority has decided to extradite him, which violates the fundamental principles of non-extradition, as defined in numerous international instruments. Also, the current criminal procedure legislation provides for the possibility of cassation appeal against the decision to extradite a person only to prosecutors, which deprives a person of the opportunity to defend their legitimate interests and violates the adversarial principle. It is also stated that the solution to this problem could be a postponement of the transfer of a person, but the relevant provisions of the Criminal Procedure Code do not contain such grounds, and therefore do not provide a legal opportunity not to enforce a decision that has not been overturned by a court. As a result, law enforcement agencies have an obligation to carry out the actual transfer of a person whose final status has not yet been resolved, violating the declared guarantees of the right of such a person not to extradite him. It is stated that the current procedure for issuing a decision on extradition, including appeals against such a decision, has significant shortcomings in legal regulation, which may lead to the formal implementation of legislation, violating both international acts and domestic law, guarantees of the rights of the individual not to be issued. to the requested State, if there are grounds preventing such extradition. ; В статье исследуется порядок экстрадиционной процедуры в уголовном производстве. Акцентируется внимание на широком перечне гарантий прав лица, в отношении которого осуществляется процедура экстрадиции. Отдельно обращается внимание на гарантии прав лица в процедуре экстрадиции, которое получило статус беженца или лица, нуждающегося в дополнительной защите, или только подало соответствующее заявление в компетентный орган для получения такого статуса. В работе констатируется, что процедура получения статуса беженца как гарантия невыдача лица и осуществление экстрадиции является отделеной процедурой, регламентирующийся различными национальными нормативно-правовыми актами. Анализ этих процедур показал, что они не гарантируют в полном объеме невыдачу лица, подавшего заявление о признании его беженцем уже после принятия центральным органом решения о выдаче, чем нарушаются фундаментальные принципы невыдачи лиц, определенных в многочисленных международно-правовых актах. Констатировано, что действующая процедура принятия решения о выдаче лица, включая обжалование такого решения, имеет существенные недостатки в правовом регулировании, что вполне может привести к формальному выполнению законодательных предписаний, нарушая установленные как международными актами, так и отечественным законодательством, гарантий прав лица не быть выданной к запрашиваемого государства, если есть основания, препятствующие такой выдачи. ; У статті досліджується порядок екстрадиційної процедури у кримінальному провадженні. Акцентується увага на широкому переліку гарантій прав особи, щодо якої здійснюється процедура екстрадиції. Окремо звертається увага на гарантії прав осіб під час видачі особи, яка отримала статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, або лише подала відповідну заяву до компетентного органу для отримання такого статусу. У роботі констатується, що процедура отримання статусу біженці як гарантія невидача та здійснення екстрадиції є відокремленою процедурою, що регламентується різними національними нормативно-правовими актами. Аналіз цих процедур показав, що вони не гарантують у повному обсязі невидачу особи, яка подала заяву про визнання її біженцем вже після прийняття центральним органом рішення про її видачу, чим порушуються фундаментальні засади невидачі осіб, які визначені у чисельних міжнародно-правових актах. Констатовано, що чинна процедура прийняття рішення про видачу особи, включаючи оскарження такого рішення, має суттєві недоліки у правовому регулюванні, що цілком може призвести до формального виконання законодавчих приписів, порушуючи встановлені як міжнародними актами, так і вітчизняним законодавством, гарантій прав особи не бути виданою до запитуваної держави, якщо є підстави, які перешкоджають такій видачі.
The article examines the procedure for extradition proceedings. Emphasis is placed on a wide range of guarantees of the rights of the person subject to the extradition procedure. Special attention shall be paid to the guarantees of the rights of persons during the extradition of a person who has been granted refugee status or a person in need of subsidiary protection, or who has only submitted an application to the competent authority for such status. The procedure for obtaining refugee status as a guarantee of non-extradition and extradition are separate procedures regulated by various national regulations. The analysis of these procedures showed that they do not fully guarantee the non-extradition of a person who has applied for refugee status after the central authority has decided to extradite him, which violates the fundamental principles of non-extradition, as defined in numerous international instruments. Also, the current criminal procedure legislation provides for the possibility of cassation appeal against the decision to extradite a person only to prosecutors, which deprives a person of the opportunity to defend their legitimate interests and violates the adversarial principle. It is also stated that the solution to this problem could be a postponement of the transfer of a person, but the relevant provisions of the Criminal Procedure Code do not contain such grounds, and therefore do not provide a legal opportunity not to enforce a decision that has not been overturned by a court. As a result, law enforcement agencies have an obligation to carry out the actual transfer of a person whose final status has not yet been resolved, violating the declared guarantees of the right of such a person not to extradite him. It is stated that the current procedure for issuing a decision on extradition, including appeals against such a decision, has significant shortcomings in legal regulation, which may lead to the formal implementation of legislation, violating both international acts and domestic law, guarantees of the rights of the individual not to be issued. to the requested State, if there are grounds preventing such extradition. ; В статье исследуется порядок экстрадиционной процедуры в уголовном производстве. Акцентируется внимание на широком перечне гарантий прав лица, в отношении которого осуществляется процедура экстрадиции. Отдельно обращается внимание на гарантии прав лица в процедуре экстрадиции, которое получило статус беженца или лица, нуждающегося в дополнительной защите, или только подало соответствующее заявление в компетентный орган для получения такого статуса. В работе констатируется, что процедура получения статуса беженца как гарантия невыдача лица и осуществление экстрадиции является отделеной процедурой, регламентирующийся различными национальными нормативно-правовыми актами. Анализ этих процедур показал, что они не гарантируют в полном объеме невыдачу лица, подавшего заявление о признании его беженцем уже после принятия центральным органом решения о выдаче, чем нарушаются фундаментальные принципы невыдачи лиц, определенных в многочисленных международно-правовых актах. Констатировано, что действующая процедура принятия решения о выдаче лица, включая обжалование такого решения, имеет существенные недостатки в правовом регулировании, что вполне может привести к формальному выполнению законодательных предписаний, нарушая установленные как международными актами, так и отечественным законодательством, гарантий прав лица не быть выданной к запрашиваемого государства, если есть основания, препятствующие такой выдачи. ; У статті досліджується порядок екстрадиційної процедури у кримінальному провадженні. Акцентується увага на широкому переліку гарантій прав особи, щодо якої здійснюється процедура екстрадиції. Окремо звертається увага на гарантії прав осіб під час видачі особи, яка отримала статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, або лише подала відповідну заяву до компетентного органу для отримання такого статусу. У роботі констатується, що процедура отримання статусу біженці як гарантія невидача та здійснення екстрадиції є відокремленою процедурою, що регламентується різними національними нормативно-правовими актами. Аналіз цих процедур показав, що вони не гарантують у повному обсязі невидачу особи, яка подала заяву про визнання її біженцем вже після прийняття центральним органом рішення про її видачу, чим порушуються фундаментальні засади невидачі осіб, які визначені у чисельних міжнародно-правових актах. Констатовано, що чинна процедура прийняття рішення про видачу особи, включаючи оскарження такого рішення, має суттєві недоліки у правовому регулюванні, що цілком може призвести до формального виконання законодавчих приписів, порушуючи встановлені як міжнародними актами, так і вітчизняним законодавством, гарантій прав особи не бути виданою до запитуваної держави, якщо є підстави, які перешкоджають такій видачі.
Розглядається історія та причини формування інституту публічних закупівель, механізм правового регулювання означеного інституту та особливості функціонування електронних аукціонів і системи електронних закупівель "ProZorro". Визначено три провідних принципи функціонування публічних закупівель на просторах мережі Інтернет, які полягають у поєднанні державного контролю з комерційною діяльністю електронних майданчиків, доступності до процесу здійснення заку- півлі та унікального партнерства влади, бізнесу й громадськості. Розкрита процедура публічних закупівель, що передбачає чотири етапи тендеру: 1) публікація в електронній системі оголошення про проведення процедури закупівлі; 2) процес проведення аукціону; 3) визначення переможця аукціону; 4) підписання договору з переможцем та його подальше завантаження в електронну систему закупівель. Досліджені переваги і недоліки проведення електронних закупівель, визна- чені основні досягнення роботи електронної системи "ProZorro". Особлива увага приділяється наявним у публічних закупівлях порушенням та процедурі їх виявлення і протидії за допомогою органів правосуддя і контролю. Розглянуто межі повноважень у діяльності компетентних органів з питань контролю за проведенням публічних закупівель, таких як Антимонопольний комітет України, Державна казначейська служба України, Рахункова палата України та Державна аудиторська служба України. Окрему увагу було звернено на моніторингову платформу "DoZorro", яка дає можливість виявляти правопорушення в процедурах закупівлі, оцінити конкретну закупівлю та подати щодо неї скаргу чи зауваження, а також проаналізувати аукціони, проведені певним замовником. Виокремлені проблемні питання, вирішення яких є першочерговими завданнями законодавця у сфері публічних закупівель. Висунута пропозиція щодо вдосконалення роботи органів контролю шляхом встановлення відповідальності посадових осіб у разі відсутності належного реагування на виявлені порушення та спрямування законодавчих змін на спрощення процесу проведення публічних закупівель. ; The present article deals with the history and reasons for the formation of the Public Procurement Institute, the mechanism of legal regulation of the designated institute, and the features of the functioning of electronic auctions and the ProZorro e-procurement system. Three leading principles of public procurement on the Internet are identified, which are to combine state control with commercial activity of electronic platforms, accessibility to the procurement process and the unique partnership between the authorities, business and the public. The public procurement procedure was considered. There are four stages of the tender: 1) publication in the electronic system of the announcement of the procurement procedure; 2) the auction process; 3) determining the winner of the auction; 4) signing of the contract with the winner and its subsequent uploading to the electronic procurement system. The advantages and disadvantages of e‐procurement are investigated, the main achievements of the ProZorro electronic system are identified. Limits of authority in the activities of the competent authorities, such as the Antimonopoly Committee of Ukraine, the State Treasury Service of Ukraine, the Accounting Chamber of Ukraine and the State Audit Service of Ukraine, in the sphere of control of public procurement was analyzed. Particular attention was paid to the monitoring platform "DoZorro", which allows to detect violations in the procurement procedures, evaluate a specific procurement and submit a complaint or comment on it, as well as to analyze auctions conducted by a specific customer. Special attention is paid to existing public procurement violations and the procedure for their detection and counteraction through the authorities of justice and control. The problematic issues, which are the primary tasks of the legislator in the field of public procurement, were highlighted. A proposal was made to improve the work of the control authorities by establishing the accountability of officials in the absence of a proper response to identified violations and directing legislative changes to simplify the procurement process.
Розглядається історія та причини формування інституту публічних закупівель, механізм правового регулювання означеного інституту та особливості функціонування електронних аукціонів і системи електронних закупівель "ProZorro". Визначено три провідних принципи функціонування публічних закупівель на просторах мережі Інтернет, які полягають у поєднанні державного контролю з комерційною діяльністю електронних майданчиків, доступності до процесу здійснення заку- півлі та унікального партнерства влади, бізнесу й громадськості. Розкрита процедура публічних закупівель, що передбачає чотири етапи тендеру: 1) публікація в електронній системі оголошення про проведення процедури закупівлі; 2) процес проведення аукціону; 3) визначення переможця аукціону; 4) підписання договору з переможцем та його подальше завантаження в електронну систему закупівель. Досліджені переваги і недоліки проведення електронних закупівель, визна- чені основні досягнення роботи електронної системи "ProZorro". Особлива увага приділяється наявним у публічних закупівлях порушенням та процедурі їх виявлення і протидії за допомогою органів правосуддя і контролю. Розглянуто межі повноважень у діяльності компетентних органів з питань контролю за проведенням публічних закупівель, таких як Антимонопольний комітет України, Державна казначейська служба України, Рахункова палата України та Державна аудиторська служба України. Окрему увагу було звернено на моніторингову платформу "DoZorro", яка дає можливість виявляти правопорушення в процедурах закупівлі, оцінити конкретну закупівлю та подати щодо неї скаргу чи зауваження, а також проаналізувати аукціони, проведені певним замовником. Виокремлені проблемні питання, вирішення яких є першочерговими завданнями законодавця у сфері публічних закупівель. Висунута пропозиція щодо вдосконалення роботи органів контролю шляхом встановлення відповідальності посадових осіб у разі відсутності належного реагування на виявлені порушення та спрямування законодавчих змін на спрощення процесу проведення публічних закупівель. ; The present article deals with the history and reasons for the formation of the Public Procurement Institute, the mechanism of legal regulation of the designated institute, and the features of the functioning of electronic auctions and the ProZorro e-procurement system. Three leading principles of public procurement on the Internet are identified, which are to combine state control with commercial activity of electronic platforms, accessibility to the procurement process and the unique partnership between the authorities, business and the public. The public procurement procedure was considered. There are four stages of the tender: 1) publication in the electronic system of the announcement of the procurement procedure; 2) the auction process; 3) determining the winner of the auction; 4) signing of the contract with the winner and its subsequent uploading to the electronic procurement system. The advantages and disadvantages of e‐procurement are investigated, the main achievements of the ProZorro electronic system are identified. Limits of authority in the activities of the competent authorities, such as the Antimonopoly Committee of Ukraine, the State Treasury Service of Ukraine, the Accounting Chamber of Ukraine and the State Audit Service of Ukraine, in the sphere of control of public procurement was analyzed. Particular attention was paid to the monitoring platform "DoZorro", which allows to detect violations in the procurement procedures, evaluate a specific procurement and submit a complaint or comment on it, as well as to analyze auctions conducted by a specific customer. Special attention is paid to existing public procurement violations and the procedure for their detection and counteraction through the authorities of justice and control. The problematic issues, which are the primary tasks of the legislator in the field of public procurement, were highlighted. A proposal was made to improve the work of the control authorities by establishing the accountability of officials in the absence of a proper response to identified violations and directing legislative changes to simplify the procurement process.
