Suchergebnisse

The history of the development of architecture has shown that until the middle of the XIXth century, the expression of the plastic language of buildings was restrained by both the preferences of society and the material construction base. Industrial progress has reorganized the structural framework of buildings and the outer wall has ceased to accept the load of floors. In the XXth century it provided opportunities for an expanded stylistic diversity of architecture in the spirit of modernism. However, parallel to this, the processes of returning to the plastic language of architecture of the past took place wave-like. There are several reasons for this phenomenon. Firstly, there are ideological beliefs and interference of political forces in architecture. States with a totalitarian regime in the XXth century (Germany, Italy, the USSR) dictated their own conditions for proper life, rejecting the avant-garde and modernist trends. Secondly, there is a certain philosophical, intellectual attitude to reflection with the architecture of the past. The origin of this phenomenon comes from the United States, where modernism from the beginning of the XXth century to the 60s had been developing without non-stop. All of this led to some emotional fatigue and boredom, and as a result, the style of postmodernism appeared, where elements of historicism were rethought and introduced into modern architecture. The third reason for returning the vector of architecture development back to the past is lack of understanding of the trends and opportunities of modern architecture. In Ukraine, buildings are being built from reinforced concrete, with a free curtain facade, but the plastic language of architecture is expressed in an eclectic mix of different historical styles. This distortion of the essence of modern architecture can be explained by the inability of modern architects to keep up with the time. The fourth reason for the desire to return to the style of historicism is dictated by the historical environment of old cities, which, according to both society and architects, should be maintained in its context even if new buildings appear there or renovations are carried out. ; В ХХ столітті з'явилась нова архітектура, яка була проявлена в різних сучасних стильових напрямках: модернізм, конструктивізм, регіоналізм, структуралізм, функціоналізм, бруталізм, постмодерн, хай-тек, деконструктивізм та інше. Проте паралельно з цим хвилеподібно відбувались процеси повернення до пластичної мови архітектури минулого. Існує декілька причин таких явищ. По-перше – ідеологічні переконання, втручання політичних сил в архітектуру. Держави з тоталітарним режимом на початку ХХ століття (Німеччина, Італія, СРСР) диктували свої умови правильного життя, відкидаючи авангард та модерністичні течії. По-друге, існує певне філософське, інтелектуальне відношення до рефлексій з архітектурою минулого. Походження такого явища йде від США, де модернізм від початку ХХ століття до 60-х років розвивався, не припиняючись. Це призвело до певної емоційної втоми і нудьги. Тому, як наслідок, з'явивися стиль постмодернізм, де елементи історизму переосмислювались і впроваджувались в сучасну архітектуру. Третьою причиною повернення вектору розвитку архітектури назад у минуле є нерозуміння тенденцій та можливостей сучасної архітектури. В Україні зводяться будівлі із залізобетону, з вільним навісним фасадом, але пластична мова архітектури виражена в еклектичному змішуванні різних історичних стилів. Таке викривлення суті сучасної архітектури може пояснюватися невмінням сучасних архітекторів рухатися в ногу з часом. Четверту причину прагнення до повернення в стилістику історизму диктує саме історичне середовище старих міст, яке, за думкою частково як суспільства так і зодчих має бути витримано в своєму контексті навіть, якщо там з'являються новобудови або проводяться реновації. Проте, концентруючись все ж на розвитку сучасної архітектури, варто зважати на новітні тенденції архітектури, завдання та вимоги сьогодення, формування естетичного середовища, правдивого вираження споруд сучасності, а не на декорування історизмом та формування бутафорій.

The characteristic of a democratic form of government is by V. Kuchabskyi considered. The concept of democracy by V. Kuchabskyi as destructive and not ineffective organization of political power is investigated. The subjective ideological factors that influenced the outlook of V. Kuchabskyi, including party and ideological identification, personal life circumstances have been identified. Key words: Kuchabskyi, democracy, conservatism, ideology, scientific, objectivity. ; Розглянуто характеристику В. Кучабським демократичної форми правління. Досліджено концепцію демократії В. Кучабського як деструктивної та недостатньо неефективної форми організації політичної влади. З'ясовано суб'єктивні ідеологічні чинники, що впливали на світогляд В. Кучабського, зокрема, партійна та ідеологічна ідентифікація, особисті життєві обставини.Ключові слова: Кучабський, демократія, консерватизм, ідеологія, науковість, об'єктивність.

At the beginning of the XX century Vyatsheslav Kazymyrovych Lipinski formed his own original conservative nationological conception with the following starting points: the determining role of the state and elite in nation-genesis, national consciousness as an important factor of creation of nation, phenomenon of national idea and nationalism. Today we need conscious understanding and comprehension of V. Lipinski's works and implementation of his ideas into the life of our nation as never before. Directives and warnings of V. Lipinski from «Letters to brothers- grain growers» were topical at the beginning of the XX century and it would be worth considering them today, at the beginning of the XXI century:«Nobody will build the state to us, if we do not build it ourselves, and nobody will do the nation for us, if we do not want to be the nation»; «Presently nobody in Europe does not wish the strong and large Ukrainian state».All the questions that have been stated in V. Lipinski's works, in particular construction of the Ukrainian national state, analysis of the political systems and political culture, functioning of elites, conception of citizenship, relations between the state, society and a citizen, brightly reflect modern problems of the Ukrainian state creation. Today, as well as in the national liberation competitions time of 1917–1920, social and political life in Ukraine is characterized by a deep crisis, especially in its ideological, political and territorial spheres. And as for the society, it would be fully logical in this situation to address to the idea of union of liberal democracy and conservatism with the purpose of expansion of the national-state front and creation of the general effective policy in a fight for strengthening the Ukrainian state system. ; В'ячеслав Кирилович Липинський на початку ХХ століття сформував власну оригінальну консервативну націологічну концепцію, вихідними пунктами якої були: визначальна роль держави та еліти у націогенезі, національна свідомість як важливий чинник творення нації, феномен національної ідеї та націоналізму. Сьогодні ми, як ніколи, потребуємо свідомого розуміння й осмислення творів В. Липинського і втілення його ідей у життя нашої нації. Настанови і застороги В.Липинського з «Листів до братів-хліборобів» були актуальними на початку ХХ ст. і варто було б їх почути й сьогодні, на початку ХХІ ст.: « Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто за нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути, … в даний момент ніхто в Європі сильної і великої Української держави собі не бажає».Усі порушені В. Липинським у працях питання, зокрема побудова української національної держави, аналіз політичних систем і політичної культури, функціонування еліт, концепція громадянства, співвідношення між державою, суспільством і громадянином, яскраво віддзеркалюють сучасні проблеми українського державотворення. Нині, як і в добу національно-визвольних змагань 1917–1920 рр., суспільно-політичне життя в Україні характеризується глибокою кризою, особливо в його ідеологічній, політичній та й територіальній сферах. І цілком логічним у цій ситуації було б звернення суспільства до ідеї союзу ліберальної демократії й консерватизму з метою розширення національно-державницького фронту і вироблення спільної ефективної політики у боротьбі за зміцнення української державності. ; В'ячеслав Кирилович Липинський на початку ХХ століття сформував власну оригінальну консервативну націологічну концепцію, вихідними пунктами якої були: визначальна роль держави та еліти у націогенезі, національна свідомість як важливий чинник творення нації, феномен національної ідеї та націоналізму. Сьогодні ми, як ніколи, потребуємо свідомого розуміння й осмислення творів В. Липинського і втілення його ідей у життя нашої нації. Настанови і застороги В.Липинського з «Листів до братів-хліборобів» були актуальними на початку ХХ ст. і варто було б їх почути й сьогодні, на початку ХХІ ст.: « Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто за нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути, … в даний момент ніхто в Європі сильної і великої Української держави собі не бажає».Усі порушені В. Липинським у працях питання, зокрема побудова української національної держави, аналіз політичних систем і політичної культури, функціонування еліт, концепція громадянства, співвідношення між державою, суспільством і громадянином, яскраво віддзеркалюють сучасні проблеми українського державотворення. Нині, як і в добу національно-визвольних змагань 1917–1920 рр., суспільно-політичне життя в Україні характеризується глибокою кризою, особливо в його ідеологічній, політичній та й територіальній сферах. І цілком логічним у цій ситуації було б звернення суспільства до ідеї союзу ліберальної демократії й консерватизму з метою розширення національно-державницького фронту і вироблення спільної ефективної політики у боротьбі за зміцнення української державності.

The article analyzes the political situation in the East of Ukraine, studies the causes of armed conflict in the region. The purpose of this article is to assess the mass public expectations of new state formations in the east of Ukraine with regard to socialist transformation and correlation of these expectations with the strategic installations ruling in Russia. The first semantic unit of the article substantiates that Donbass in its current form is a product of Soviet industrialization, and therefore the mass consciousness is characterized by nostalgia for the recent past. It is with the socialism that calls for social justice, equality, democracy, against theft, corruption, oligarchs and private property are connected. Although these provisions are not recorded under the heading of "building socialism in the DNR and LNR", residents of these political formations in all their undertakings are inclined to see the very socialist component. The self-government is forced to reckon with the mood of the masses, sharing socialist rhetoric at least "in the outer form". The article analyzes the program of socio-political movement "New Russia Party". The second semantic unit of the article studies the strategy of conservative modernization in Russia, which includes: first, consolidation of the elites; second, uncompromising struggle with the moral justification for violations of the written law; and third, movement towards realistic legislation. The course for conservative modernization does not imply socialist methods in public administration and functioning of the economy. Thus, there is a real contradiction between the political expectations of some residents of the DNR and the LNR for the restoration of socialism and the real transformations in Russia itself, which have no relation to the socialist transformation. ; Статья посвящена анализу политической ситуации на Востоке Украины, исследованию причин военного конфликта в данном регионе. Проанализирована программа общественно-политического движения "Партия Новороссия", исследована стратегия консервативной модернизации в России, которая включает в себя: во-первых, консолидацию элит, во-вторых, бескомпромиссную борьбу с нравственным оправданием нарушений писаного закона, в-третьих, движение к реалистичному законодательству. Автор приходит к выводу о существовании реального противоречия между политическими ожиданиями некоторых жителей ДНР и ЛНР на реставрацию социализма и реальными преобразованиями в самой России, которые не имеют никакого отношения к социалистическим. ; Стаття присвячена аналізу політичної ситуації на Сході України, дослідженню причин військового конфлікту в даному регіоні. Проаналізована програма суспільно-політичного руху "Партія Новоросія". Досліджено стратегію консервативної модернізації в Росії, що включає в себе: по-перше, консолідацію еліт, по-друге, безкомпромісну боротьбу з моральним виправданням порушень писаного закону, по-третє, рух до реалістичного законодавства. Автор доходить висновку про існування реального протиріччя між політичними сподіваннями деяких жителів ДНР та ЛНР на реставрацію соціалізму й реальними перетвореннями в самій Росії, які не мають жодного відношення до соціалістичних.

The role and importance of modern conservative parties for the formation of democratic regimes in Eastern Europe are analyzed in the article. The similarities and peculiarities of conservative ideology in the region are highlighted. ; The role and importance of modern conservative parties for the formation of democratic regimes in Eastern Europe are analyzed in the article. The similarities and peculiarities of conservative ideology in the region are highlighted.

The role and importance of modern conservative parties for the formation of democratic regimes in Eastern Europe are analyzed in the article. The similarities and peculiarities of conservative ideology in the region are highlighted. ; The role and importance of modern conservative parties for the formation of democratic regimes in Eastern Europe are analyzed in the article. The similarities and peculiarities of conservative ideology in the region are highlighted.

The publication deals with the problems of the relationship between the zemstvo liberal fronts and the conservative citizenship of northern Ukraine(60–80 th ХІХ с.). The essence of the political conflict is shown and the main plots of this confrontation between the two groups of the aristocratic corporation of the region are illustrated. The author concludes the political antagonism between reactionary and conservative and liberal-democratic nobility in the north of the Left Bank of Ukraine was inevitable and a natural eccentricity of the social life of the region, which fundamentally changed after the fateful transformations of the era of the Great Reforms(1856–1874) in the Russian Empire. The modern day in the history of the country finally separated the two currents of the aristocratic corporation of the state, which formed a stable ground for the emergence of systemic conflicts and confrontation. In the conditions of the provincial realities of northern Ukraine, concrete manifestations of these metamorphoses took place around competence, responsibility, accountability, and interests of social groups; complex of legal and organizational issues of functioning of the institutions of corporate self-government of the nobility of the region; numerous problems of corruption in the area of delimitation of the land fund of the Northern Left Bank; politically motivated and prejudiced acts of supreme authority regarding the non-recognition of the electoral rights of liberal peasants, their deliberate discredit; neglect of the nobility's interest in the Ukrainian Polissya. On the whole, it must be admitted that the systematic, principled opposition between the two parts of the nobility of Sivershchyna quickly crystallized the formation and creation of the respective parties in the political landscape – a governmental, conservative, fully defending the course of Russian autocracy, and a liberal, representing the philosophy of the democratic circles of the community in the region. ; У публікації розглянуті проблеми взаємовідносин між земською ліберальною фрондою та консервативним нобілітетом північної України (60–80-ті рр. ХІХ ст.). Показана сутність політичного конфлікту та проілюстровані основні сюжети вказаного протистояння між двома угрупуваннями аристократичної корпорації регіону. Автор приходить до висновку, що політичний антагонізм між реакційно-консервативним та ліберально-демократичним нобілітетом на півночі Лівобережної України був неминучим та природнім ексцесом суспільного життя регіону, яке принциповим чином змінилося після проведення доленосних трансформацій епохи Великих реформ (1856–1874) у Російській імперії. Принципове опонування між двома частинами нобілітету Північного Лівобережжя швидко кристалізувало формування та створення відповідних партій у політичному ландшафті – консервативної, яка всебічно захищала курс російського самодержавства та ліберальної, яка репрезентувала філософію демократичних кіл громадськості регіону.

The paper is devoted to the American diplomacy in the Eastern Mediterranean in the firsthalf of the 1960s. The Cyprus question's role in the US regional policy was analyzed. Thepresidents` doctrines concerned the Middle East priority and the communist threat preventionwere the guiding ideas of the US foreign policy. Therefore, the Cyprus interethnic conflict of1963-1964 was regarded as a potentially dangerous phenomenon. An earlier reconciliationproject for Greek and Turk communities proposed by the US was researched in this article. TheUS doctrinal policy was based on direct the interference in the conflict and involving of theAmerican military forces in the peacemaking operations. The possibility of partial restriction ofthe Cyprus sovereignty or its total abolition was discussed by the American diplomats at thatperiod. The geographical partition of the communities was considered as a clue to the Cyprusquestion. An attention was paid to the external factors that influenced on the US decisionstowards Cyprus. American interests in the Middle East, the specific features of the relationsbetween Greece and Turkey, insecurity in the so called «Eastern flank of NATO», postcolonialpolicy of Great Britain were reviewed as such factors. A special challenge for the US diplomacywas negative and intransigent attitude by the Greek and Turk community's leaders towardsexternal influence. In 1964 the USA send two diplomatic missions to convince the opposingparties of the need to accept the American project. The US diplomatic activity strengthened theinternationalization of the Cyprus question. After the fail of the conservative US projectstowards the Cyprus question, a way to the international peacekeeping operation provided by theUnited Nations had been paved. ; В статі аналізується американська дипломатія в Східному Середземномор'ї впершій половині 1960-х рр. Користуючись президентськими доктринами щодопріоритетності Близькосхідного регіону та недопущення «комуністичної загрози», СШАрозцінювали міжетнічний конфлікт на Кіпрі 1963-1964 рр. як потенційно небезпечнеявище. Досліджується американський проект примирення греків та турків-кіпріотів довведення на острів міжнародного контингенту ООН. Доктринальна політика США тогочасу спиралась на консервативних засадах й допускала залучення власних національнихзбройних сил в якості миротворців. Проговорювалась можливість частковогообмеження кіпрського суверенітету та територіальне розмежування громад острова.Окрема увага приділена зовнішнім факторам, що вплинули на США при прийняттізазначеного рішення: власні інтереси на Близькому Сході, особливості відносин міжГрецією та Туреччиною як фактор нестабільності НАТО, постколоніальна політикаВеликої Британії тощо. Особливу складність становила непримиренна позиція лідерівгрецької та турецької громад острова по відношенню один до одного та до зовнішньоговпливу. В 1964 р. США надіслали на Кіпр дві дипломатичні місії з метою довестиворогуючим сторонам вигідність американських проектів та схилити супротивниківприпинити конфлікт. Дії США поглибили інтернаціоналізацію кіпрського питання,налаштували громади острова проти зовнішнього впливу. Але, в той же час, ці заходивідкривши шлях до миротворчої діяльності ООН, яка розпочалась відразу після згортанняамериканського проекту.

Article is devoted to a researched of intellectual heritage of V. Lipinsky - the outstanding ideologist of the Ukrainian conservatism. Views of the thinker in whose scientifi c achievements political and legal aspects of realization of the Ukrainian statehood are proven are analyzed ; Статья посвящена исследованию интеллектуального наследия В. Липинс кого – выдающе гося идеолога украинского консерватизма. Проанализированы взгляды мыслителя, в научных достижениях которого обоснованы политические и правовые аспекты реализации украинской государственности. ; Стаття присвячена дослідженню інтелектуальної спадщини В. Липинського – видатного ідеолога українського консерватизму. Проаналізовано погляди мислителя, у наукових здобутках якого обґрунтовано політичні та правові аспекти реалізації української державності.

The author examines the views of representatives of Ukrainian conservatism ideology first third of the twentieth century in the context of public self-organization. The example of works P. Zalyesskyy (1867–1929), A. Nazaruk (1883–1940) and E. Chykalenko (1861–1929), the author gives the basic ideas of Ukrainian conservatives on civil society interaction with public authorities. P. Zalyesskyy substantiates the idea that public self-organization is charac-teristic of modernity. A. Nazaruk notes the importance of internal issues in functioning of NGOs (especially the issue of accumulation of internal resources of members of NGOs). E. Chykalenko proves the importance of the cooperative movement as an important element of civil society. Most members of the Ukrainian conservative movement support the idea of establishment of the monarchy in Ukraine (authoritarian political regime). At the same time, civil society should deter manifestations of negative traits of authoritarianism (excessive centralization and state control of social life). The author compares the attitudes P. Zalyesskyy. O. Nazaruk and E. Chykalenko with those of classic Ukrainian conservatism (V. Lypynski). The author emphasizes the importance of the following provisions Ukrainian Conserva-tive: first, public organizations must rely on internal resources, and secondly, civic education is an important factor in the development of civil society. ; В статье рассматриваются взгляды представителей идеологии украинского консерватизма первой трети ХХ века на проблему общественной самоорганизации. На примере творчества П. Залесского, О. Назарука и Е. Чикаленко отмеченные особенности отражения взаимодействия институтов гражданского общества с ор-ганами государственной власти во взглядах украинских консерваторов. Осуществляется сравнение основных идей с указанной проблематики упомянутых представителей со взглядами классика украинского консервати-зма В. Липинского. Акцентируется внимание на актуальность положений украинских консерваторов о важ-ности гражданского образования в контексте становления гражданского общества. ; У статті розглядаються погляди представників ідеології українського консервати-зму першої третини ХХ століття на проблему громадської самоорганізації. На прикладі творчого доробку П. Залєсського, О. Назарука та Є. Чикаленка відмічені особливості відображення взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади у поглядах українських консерваторів. Здійснюється порівняння основних ідей із визначеної проблематики згаданих представників з поглядами класика українського консерватизму В. Липинського. Акцентується увага на актуальності положень україн-ських консерваторів щодо важливості громадянської освіти в контексті становлення громадянського суспільства.

The author examines the views of representatives of Ukrainian conservatism ideology first third of the twentieth century in the context of public self-organization. The example of works P. Zalyesskyy (1867–1929), A. Nazaruk (1883–1940) and E. Chykalenko (1861–1929), the author gives the basic ideas of Ukrainian conservatives on civil society interaction with public authorities. P. Zalyesskyy substantiates the idea that public self-organization is charac-teristic of modernity. A. Nazaruk notes the importance of internal issues in functioning of NGOs (especially the issue of accumulation of internal resources of members of NGOs). E. Chykalenko proves the importance of the cooperative movement as an important element of civil society. Most members of the Ukrainian conservative movement support the idea of establishment of the monarchy in Ukraine (authoritarian political regime). At the same time, civil society should deter manifestations of negative traits of authoritarianism (excessive centralization and state control of social life). The author compares the attitudes P. Zalyesskyy. O. Nazaruk and E. Chykalenko with those of classic Ukrainian conservatism (V. Lypynski). The author emphasizes the importance of the following provisions Ukrainian Conserva-tive: first, public organizations must rely on internal resources, and secondly, civic education is an important factor in the development of civil society. ; В статье рассматриваются взгляды представителей идеологии украинского консерватизма первой трети ХХ века на проблему общественной самоорганизации. На примере творчества П. Залесского, О. Назарука и Е. Чикаленко отмеченные особенности отражения взаимодействия институтов гражданского общества с ор-ганами государственной власти во взглядах украинских консерваторов. Осуществляется сравнение основных идей с указанной проблематики упомянутых представителей со взглядами классика украинского консервати-зма В. Липинского. Акцентируется внимание на актуальность положений украинских консерваторов о важ-ности гражданского образования в контексте становления гражданского общества. ; У статті розглядаються погляди представників ідеології українського консервати-зму першої третини ХХ століття на проблему громадської самоорганізації. На прикладі творчого доробку П. Залєсського, О. Назарука та Є. Чикаленка відмічені особливості відображення взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади у поглядах українських консерваторів. Здійснюється порівняння основних ідей із визначеної проблематики згаданих представників з поглядами класика українського консерватизму В. Липинського. Акцентується увага на актуальності положень україн-ських консерваторів щодо важливості громадянської освіти в контексті становлення громадянського суспільства.

The contribution of Lypynsky in the article in development of theoretical principles of Ukrainian conservatism and his practical political activity on expansion of national conservative parties are opened. ; The contribution of Lypynsky in the article in development of theoretical principles of Ukrainian conservatism and his practical political activity on expansion of national conservative parties are opened.

The contribution of Lypynsky in the article in development of theoretical principles of Ukrainian conservatism and his practical political activity on expansion of national conservative parties are opened. ; The contribution of Lypynsky in the article in development of theoretical principles of Ukrainian conservatism and his practical political activity on expansion of national conservative parties are opened.

The survey of Ukrainian periodical editions of the diaspora in Canada, published in 1918–1939s, as a historical source for studying social and political situation in the diaspora has been carried out. Their information potential has been revealed, the classification of newspapers and magazines has been given and their significance as an exponent of public opinion, its ideological orientation has been analyzed. The difference of opinions expressed by Ukrainian periodicals, discussions and conflicts between them possible in the diaspora, but impermissible in the Soviet Ukraine are researched in the article. The influence of press on social processes among Ukrainians in emigration is shown. Their activities in the prevention of Ukrainians of diaspora assimilation by the local population is noted.

Analyzes legislation and documents in the sphere of industrial relations conservative cabinet M. Thatcher and identified changes in restrictive practices of trade unions in British labor law. The factors reducing strike activity of trade unions in the UK 80's of XX century. ; Проаналізовані законодавчі акти та документи у сфері промислових відносин консервативного кабінету М. Тетчер та визначені зміни щодо обмежувальної практики профспілок в британському трудовому праві. Досліджені чинники зниження страйкової активності тред-юніонів Великобританії в 80-ті рр. ХХ ст.