The article presents scientific argumentation that reflects the importance of researching the integrative contradictions of the communication processes under the context of intensive global social changes. It is emphasized that the contemporary communication processes are characterized by their own qualitatively different integrative potential in mutual orientation and coordination of the actions by the social actors who interact as participants of the communication processes. That is why sociologists usually study various types of the communicative processes, trying to research the contradictive integrative ontological peculiarities of communications of the consensus, cooperative, competitive and conflict type. The communicative specific of the consensus integration is investigated by the author. The proofs of the scientific position that proposes to research the integrative contradictions of the consensus communications by taking into account the functional social influence by two different mechanisms: 1) the mechanism of the legal organization and regulation of human life on the basis of juridical laws which are supported by the consensus communications between the power institutions and the citizens in order to establish the nonviolent peaceful coexistence and 2) the self-organization mechanism of the interactions between individual and collective social actors in the spheres of economy, politics and culture in the democratic civil society. It is determined that the further prospects for the innovative scientific researches of the ontological specifics of the consensus integration as the foundation of the democratic civil society are connected with the need to provide the specialized studies of the contradictory manifestations of the consensus integration in the functionally different cooperative, competitive and conflict communications between individual and collective actors of social life.
The subject of the research is theoretical aspects of development of historical contradictions in the system of power by means of shadow political and economic intelligence in the structure of informal elite supranational relations, its importance in the system of state security policy, neutralization of unfavorable political, economic background of interstate relations by secret informal means. The purpose of the study is to determine the content of historical contradictions in the system of ambivalent power in connection with the use of supranational interethnic shadow interactions and their socio–economic consequences. Methods of research. The paper uses a set of scientific methods and approaches, including systemic, structural–functional, historical, logical, which allowed to ensure the conceptual unity of the study on the initial conditions for the formation of shadow elite financial intelligence activities. Results of the work. The article substantiates the need for further study of an important element of external shadow management – informal shadow elite supranational intelligence ties, their impact on the official spectrum of state policy, the need to develop this segment of informal supranational shadow communications by appropriate national security. Application of results. The system of sciences from the family of public administration, a wide range of methodological aspects of socio–economic, legal sciences of national security on the problems of dysfunctional development of the object of study. Conclusions. The main results of the study, their theoretical results should be summarized as follows: 1) the megaproblem of the study is the conclusion of the existence of initial shadow contradictions in the development of interethnic national interactions, including the existence of strong informal connections of shadow intelligence of the establishment of different countries and their financial elite; 2) attention should be paid to the extremely powerful potential of the influence of these shadow ...
Описуються основні тенденції і протиріччя, які спостерігаються у світовій економіці. Доводиться, що велика їх частина викликана посиленням глобалізаційного процесу, зростанням ролі глобальних корпорацій, які поступово витісняють національні держави і займають їхні позиції. Акцентується увага на таких тенденціях, як: посилення взаємозв'язку і взаємозалежності між країнами (тенденція глобалізації світової економіки); посилення ролі транснаціональних і багатонаціональних корпорацій; прискорення зростання міжнародної торгівлі в більшості країн; зростання міграційних потоків; одночасний розвиток тенденцій інтеграції і дезінтеграції; перенесення матеріа ломістких і трудомістких виробництв економічно розвиненими країнами в країни третього світу; стрімкий розвиток засобів зв'язку. В роботі пояснюються причини основних суперечностей, які існують між країнами і групами країн, які умовно поділяються на економічні, політичні та релігійні. Розглядаються основні протиріччя всередині "Тріади" (НАФТА, ЄС, АТР), які пов'язані з боротьбою переважно за ринки збуту і джерела сировини; між країнами "Півночі" і "Півдня", які пов'язані зі збільшенням технологічного розриву між цими групами країн і зростанням соціальної диференціації і соціальних конфліктів; між США і Росією, які пов'язані з боротьбою двох держав за території економічного і політичного впливу. У статті розглядаються основні точки зору провідних шкіл глобальної економіки, таких як школи гіперглобалістів, скептиків і трансформістів щодо впливу глобалізаційного процесу на світову економіку і суспільство в цілому. Пропонується узагальнена класифікація існуючих думок щодо вагомості ролі національних держав і глобальних корпорацій в світі, а також їх взаємозв'язку і взаємозалежності. Показуються істотні суперечності між позиціями гіперглобалістів і скептиків. Описуються їх головні аргументи щодо впливу глобалізаційного процесу на розподіл світових ресурсів, на соціальну диференціацію суспільства. Розгляд ається об'єднуючий підхід трансформістів щодо питання впливу глобалізаційного процесу на світову економіку. Акцентується увага на важливій ролі держави, як координатора та посередника між дотриманням інтересів нації і глобальних корпорацій. ; The main trends and contradictions that are observed in the world economy are described. The article shows that the most of this trends and contradictions are caused by the intensification of the globalization process, the growing role of global corporations, which gradually displace national states and occupy their positions. Attention is focused on such tendencies as: deepening relationships and interdependence among countries (globalization trends of the world economy); strengthening the role of transnational and multinational corporations; accelera ting the growth of international trade in most countries; growth of migration flows; simultaneous development of tendencies of integration and disintegration; transferring a lot of material-intensive and labor-intensive industries by developed countries to the countries of the third world; the rapid development of communications. The main contradictions existing between countries and groups of countries that are conditionally divided into economic, political and religious ones are explained in the article. The contradictions among the "Triad" (NAFTA, EU, APR), which are mainly connected with the struggle for the sales markets and sources of raw materials; between the countries of the "North" and "South", which are associated with an increase in the technological gap between these groups of countries and the growth of social differentiation and social conflicts; between the US and Russia, which are connected with the struggle of the two states for the territories of economic and political influence, are considered. The main points of view of the leading schools of the global economy, such as hyperglobalists, skeptics and transformers, concerning the impact of the globalization process on the world economy and society are considered. A generalized classification of existing opinions concerning the importance of the role of national states and global corporations in the world, as well as their relationships and interdependence, is proposed. The essential contradictions between the positions of hyperglobalists and skeptics are noted. Their main arguments concerning the influence of the globalization process on the distribution of world resources, on the social differentiation of society, are described. The unifying approach of transformers to the question of the influence of the globalization process on the world economy is considered. Attention is focused on the most important role of the state as a coordinator and agent between the abidance by the interests of the nation and global corporations.
The subject of the study is the theoretical aspects of the development of the shadow power structure as a phenomenon of incomplete modernization in the information age, patterns of its distortions, duality, shadow hybrid influences, accelerating the development of criminogenic macromechanisms of shadow redistribution of property and power, as inhibitory factors of development. The purpose of the study is to further discursive study of the essence and causal complex of the shadow aspects of power processes, including the shadow elite among the multitude of shadow parallel spaces as factors enhancing innovation and criminogenic phenomena in the power sphere – the system of inhibiting, retrograde development factors. Methods of research. The paper uses a set of scientific methods and approaches, including systemic, historical, logical, which allowed to ensure the conceptual unity and effectiveness of the research. Results of the work. The article substantiates the need for a systemic study of the processes of shadowing of power, on which the development of parallel shadow reality is most significant, modern dangers of the development of the «top» of shadow power processes are investigated as inhibiting factors of social development. Application of results. The system of sciences from the field of government, economic security, law, a wide range of problems of socio–economic sciences from the study of dysfunctional development. Conclusions. The main conclusions of the study can be summarized as follows: 1) the model of the incomplete modernization of a rural society through incomplete functional separation, autonomy (isolation, self–sufficiency) of various subsystems has the powerful potential of informal organization, shadowing. This determines the existence of a special phenomenon of the duality of the institutional structure – «hybridization», splicing, syncretism (non–consensus) of various forms, spheres of social relations, in particular the phenomena of hybridization of power, its splicing, on the one hand, ...
The article, in accordance to its main purpose, is devoted to the research of the contradictions of the social tensions political determinants as the specific sources of the strengthening in the contemporary Ukrainian society. The author's conceptual point of view towards the problem under research is presented in the following scientific conclusions. It is estimated that difficulties of the national political system reformation has led to the citizens political consciousness deformation and a political corruption increase. It is argued that, the contemporary Ukrainian society, according to the basic parameters of its social identification, is a post-Soviet society with a democratic modernization being spontaneous and inconsistent. Today a political power of Ukraine supports the conservative scenario of democratic reforms, resulting in the resumption of the obsolete political system functional regimes, with the majority of the Ukrainian citizens being in a state of ambivalence regerding political institutions legality of which is neither supported by law nor morality. Empirical data of the sociological survays representative monitoring indicate the overwhelming majority of the population in relation to the democratic reforms process in Ukraine to be in a state of passivity not believing in their success. That is why Ukraine has formed and is consistently reproducing the political participation practices of the citizens being a real social source of the political corruption. It was found out that an important factor of the Ukrainian society social tension strengthening to be the uncertainty of the political strategy of the two interrelated fundamental problems solving: 1) the territorial integrity of Ukraine and 2) its social integrity. The existing global competition and the real functionality of the social order disorganization ontological factors, such as a social mistrust, corruption, deprivation, armed conflicts, and terrorist actions are the current obstacles to the social and political consolidation of the ...
The history of the development of architecture has shown that until the middle of the XIXth century, the expression of the plastic language of buildings was restrained by both the preferences of society and the material construction base. Industrial progress has reorganized the structural framework of buildings and the outer wall has ceased to accept the load of floors. In the XXth century it provided opportunities for an expanded stylistic diversity of architecture in the spirit of modernism. However, parallel to this, the processes of returning to the plastic language of architecture of the past took place wave-like. There are several reasons for this phenomenon. Firstly, there are ideological beliefs and interference of political forces in architecture. States with a totalitarian regime in the XXth century (Germany, Italy, the USSR) dictated their own conditions for proper life, rejecting the avant-garde and modernist trends. Secondly, there is a certain philosophical, intellectual attitude to reflection with the architecture of the past. The origin of this phenomenon comes from the United States, where modernism from the beginning of the XXth century to the 60s had been developing without non-stop. All of this led to some emotional fatigue and boredom, and as a result, the style of postmodernism appeared, where elements of historicism were rethought and introduced into modern architecture. The third reason for returning the vector of architecture development back to the past is lack of understanding of the trends and opportunities of modern architecture. In Ukraine, buildings are being built from reinforced concrete, with a free curtain facade, but the plastic language of architecture is expressed in an eclectic mix of different historical styles. This distortion of the essence of modern architecture can be explained by the inability of modern architects to keep up with the time. The fourth reason for the desire to return to the style of historicism is dictated by the historical environment of old cities, which, according to both society and architects, should be maintained in its context even if new buildings appear there or renovations are carried out. ; В ХХ столітті з'явилась нова архітектура, яка була проявлена в різних сучасних стильових напрямках: модернізм, конструктивізм, регіоналізм, структуралізм, функціоналізм, бруталізм, постмодерн, хай-тек, деконструктивізм та інше. Проте паралельно з цим хвилеподібно відбувались процеси повернення до пластичної мови архітектури минулого. Існує декілька причин таких явищ. По-перше – ідеологічні переконання, втручання політичних сил в архітектуру. Держави з тоталітарним режимом на початку ХХ століття (Німеччина, Італія, СРСР) диктували свої умови правильного життя, відкидаючи авангард та модерністичні течії. По-друге, існує певне філософське, інтелектуальне відношення до рефлексій з архітектурою минулого. Походження такого явища йде від США, де модернізм від початку ХХ століття до 60-х років розвивався, не припиняючись. Це призвело до певної емоційної втоми і нудьги. Тому, як наслідок, з'явивися стиль постмодернізм, де елементи історизму переосмислювались і впроваджувались в сучасну архітектуру. Третьою причиною повернення вектору розвитку архітектури назад у минуле є нерозуміння тенденцій та можливостей сучасної архітектури. В Україні зводяться будівлі із залізобетону, з вільним навісним фасадом, але пластична мова архітектури виражена в еклектичному змішуванні різних історичних стилів. Таке викривлення суті сучасної архітектури може пояснюватися невмінням сучасних архітекторів рухатися в ногу з часом. Четверту причину прагнення до повернення в стилістику історизму диктує саме історичне середовище старих міст, яке, за думкою частково як суспільства так і зодчих має бути витримано в своєму контексті навіть, якщо там з'являються новобудови або проводяться реновації. Проте, концентруючись все ж на розвитку сучасної архітектури, варто зважати на новітні тенденції архітектури, завдання та вимоги сьогодення, формування естетичного середовища, правдивого вираження споруд сучасності, а не на декорування історизмом та формування бутафорій.
У статті здійснена наукова аргументація важливості дослідження інтегративних суперечностей комунікативних процесів в умовах інтенсивних глобальних соціальних змін. Підкреслено, що сучасні комунікативні процеси характеризується якісно відмінним інтегративним потенціалом взаємної спрямованості та узгодженості дій соціальних суб'єктів як учасників комунікацій. Саме тому соціологи вивчають різні типи комунікативних процесів, досліджуючи суперечливу інтегративну онтологічну специфіку комунікацій консенсусного, кооперативного, конкурентного та конфліктного типу. Автором з'ясована комунікативна специфіка консенсусної інтеграції. Надані докази, що при дослідженні інтегративних суперечностей консенсусної комунікації важливо враховувати функціональний соціальний вплив двох різних механізмів: 1) механізму легітимно-правової організації і регуляції суспільного життя, який формується консенсусними комунікаціями як цілеспрямованих зусиль людей і інститутів державної влади з метою утвердження ненасильницького соціального порядку та 2) механізму самоорганізації взаємодій індивідуальних і колективних соціальних суб'єктів у сферах економіки, політики і культури громадянського суспільства. Визначено, що перспективи розвитку наукових досліджень онтологічної специфіки консенсусної інтеграції як фундаментальної умови організації соціального порядку демократичного громадянського суспільства загалом пов'язані з необхідністю проведення спеціалізованого вивчення суперечливих проявів консенсусної інтеграції в функціонально різнорідних кооперативних, конкурентних та конфліктних комунікаціях між індивідуальними та колективними суб'єктами суспільного життя. ; В статье осуществлена научная аргументация важности исследования интегративных противоречий коммуникативных процессов в условиях интенсивных глобальных социальных изменений. Подчеркнуто, что современные коммуникативные процессы характеризуются качественно отличным интегративным потенциалом взаимной направленности и согласованности действий социальных субъектов как участников коммуникации. Именно поэтому социологи изучают различные типы коммуникативных процессов, исследуя противоречивую интегративную онтологическую специфику коммуникаций консенсусного, кооперативного, конкурентного и конфликтного типа. Автором выяснена коммуникативная специфика консенсусной интеграции. Предоставлены доказательства, что при исследовании интегративных противоречий консенсусной коммуникации важно учитывать функциональное социальное влияние двух различных механизмов: 1) механизма легитимно-правовой организации и регуляции общественной жизни, который формируется консенсусными коммуникациями как целенаправленных усилий людей и институтов государственной власти с целшью утверждения ненасильственного социального порядка и 2) механизма самоорганизации взаимодействий индивидуальных и коллективных социальных субъектов в сферах экономики, политики и культуры гражданского общества. Определено, что перспективы развития научных исследований онтологической специфики консенсусной интеграции как фундаментального условия организации социального порядка демократическо гражданского общества в целом связаны с необходимостью проведения специализированного изучения противоречивых проявлений консенсусной интеграции в функционально разнородных кооперативных, конкурентных и конфликтных коммуникациях между индивидуальными и коллективными субъектами общественной жизни. ; The article presents scientific argumentation that reflects the importance of researching the integrative contradictions of the communication processes under the context of intensive global social changes. It is emphasized that the contemporary communication processes are characterized by their own qualitatively different integrative potential in mutual orientation and coordination of the actions by the social actors who interact as participants of the communication processes. That is why sociologists usually study various types of the communicative processes, trying to research the contradictive integrative ontological peculiarities of communications of the consensus, cooperative, competitive and conflict type. The communicative specific of the consensus integration is investigated by the author. The proofs of the scientific position that proposes to research the integrative contradictions of the consensus communications by taking into account the functional social influence by two different mechanisms: 1) the mechanism of the legal organization and regulation of human life on the basis of juridical laws which are supported by the consensus communications between the power institutions and the citizens in order to establish the nonviolent peaceful coexistence and 2) the self-organization mechanism of the interactions between individual and collective social actors in the spheres of economy, politics and culture in the democratic civil society. It is determined that the further prospects for the innovative scientific researches of the ontological specifics of the consensus integration as the foundation of the democratic civil society are connected with the need to provide the specialized studies of the contradictory manifestations of the consensus integration in the functionally different cooperative, competitive and conflict communications between individual and collective actors of social life.
The article presents scientific argumentation that reflects the importance of researching the integrative contradictions of the communication processes under the context of intensive global social changes. It is emphasized that the contemporary communication processes are characterized by their own qualitatively different integrative potential in mutual orientation and coordination of the actions by the social actors who interact as participants of the communication processes. That is why sociologists usually study various types of the communicative processes, trying to research the contradictive integrative ontological peculiarities of communications of the consensus, cooperative, competitive and conflict type. The communicative specific of the consensus integration is investigated by the author. The proofs of the scientific position that proposes to research the integrative contradictions of the consensus communications by taking into account the functional social influence by two different mechanisms: 1) the mechanism of the legal organization and regulation of human life on the basis of juridical laws which are supported by the consensus communications between the power institutions and the citizens in order to establish the nonviolent peaceful coexistence and 2) the self-organization mechanism of the interactions between individual and collective social actors in the spheres of economy, politics and culture in the democratic civil society. It is determined that the further prospects for the innovative scientific researches of the ontological specifics of the consensus integration as the foundation of the democratic civil society are connected with the need to provide the specialized studies of the contradictory manifestations of the consensus integration in the functionally different cooperative, competitive and conflict communications between individual and collective actors of social life. ; В статье осуществлена научная аргументация важности исследования интегративных противоречий коммуникативных процессов в условиях интенсивных глобальных социальных изменений. Подчеркнуто, что современные коммуникативные процессы характеризуются качественно отличным интегративным потенциалом взаимной направленности и согласованности действий социальных субъектов как участников коммуникации. Именно поэтому социологи изучают различные типы коммуникативных процессов, исследуя противоречивую интегративную онтологическую специфику коммуникаций консенсусного, кооперативного, конкурентного и конфликтного типа. Автором выяснена коммуникативная специфика консенсусной интеграции. Предоставлены доказательства, что при исследовании интегративных противоречий консенсусной коммуникации важно учитывать функциональное социальное влияние двух различных механизмов: 1) механизма легитимно-правовой организации и регуляции общественной жизни, который формируется консенсусными коммуникациями как целенаправленных усилий людей и институтов государственной власти с целшью утверждения ненасильственного социального порядка и 2) механизма самоорганизации взаимодействий индивидуальных и коллективных социальных субъектов в сферах экономики, политики и культуры гражданского общества. Определено, что перспективы развития научных исследований онтологической специфики консенсусной интеграции как фундаментального условия организации социального порядка демократическо гражданского общества в целом связаны с необходимостью проведения специализированного изучения противоречивых проявлений консенсусной интеграции в функционально разнородных кооперативных, конкурентных и конфликтных коммуникациях между индивидуальными и коллективными субъектами общественной жизни. ; У статті здійснена наукова аргументація важливості дослідження інтегративних суперечностей комунікативних процесів в умовах інтенсивних глобальних соціальних змін. Підкреслено, що сучасні комунікативні процеси характеризується якісно відмінним інтегративним потенціалом взаємної спрямованості та узгодженості дій соціальних суб'єктів як учасників комунікацій. Саме тому соціологи вивчають різні типи комунікативних процесів, досліджуючи суперечливу інтегративну онтологічну специфіку комунікацій консенсусного, кооперативного, конкурентного та конфліктного типу. Автором з'ясована комунікативна специфіка консенсусної інтеграції. Надані докази, що при дослідженні інтегративних суперечностей консенсусної комунікації важливо враховувати функціональний соціальний вплив двох різних механізмів: 1) механізму легітимно-правової організації і регуляції суспільного життя, який формується консенсусними комунікаціями як цілеспрямованих зусиль людей і інститутів державної влади з метою утвердження ненасильницького соціального порядку та 2) механізму самоорганізації взаємодій індивідуальних і колективних соціальних суб'єктів у сферах економіки, політики і культури громадянського суспільства. Визначено, що перспективи розвитку наукових досліджень онтологічної специфіки консенсусної інтеграції як фундаментальної умови організації соціального порядку демократичного громадянського суспільства загалом пов'язані з необхідністю проведення спеціалізованого вивчення суперечливих проявів консенсусної інтеграції в функціонально різнорідних кооперативних, конкурентних та конфліктних комунікаціях між індивідуальними та колективними суб'єктами суспільного життя.
У статті здійснена наукова аргументація важливості дослідження інтегративних суперечностей комунікативних процесів в умовах інтенсивних глобальних соціальних змін. Підкреслено, що сучасні комунікативні процеси характеризується якісно відмінним інтегративним потенціалом взаємної спрямованості та узгодженості дій соціальних суб'єктів як учасників комунікацій. Саме тому соціологи вивчають різні типи комунікативних процесів, досліджуючи суперечливу інтегративну онтологічну специфіку комунікацій консенсусного, кооперативного, конкурентного та конфліктного типу. Автором з'ясована комунікативна специфіка консенсусної інтеграції. Надані докази, що при дослідженні інтегративних суперечностей консенсусної комунікації важливо враховувати функціональний соціальний вплив двох різних механізмів: 1) механізму легітимно-правової організації і регуляції суспільного життя, який формується консенсусними комунікаціями як цілеспрямованих зусиль людей і інститутів державної влади з метою утвердження ненасильницького соціального порядку та 2) механізму самоорганізації взаємодій індивідуальних і колективних соціальних суб'єктів у сферах економіки, політики і культури громадянського суспільства. Визначено, що перспективи розвитку наукових досліджень онтологічної специфіки консенсусної інтеграції як фундаментальної умови організації соціального порядку демократичного громадянського суспільства загалом пов'язані з необхідністю проведення спеціалізованого вивчення суперечливих проявів консенсусної інтеграції в функціонально різнорідних кооперативних, конкурентних та конфліктних комунікаціях між індивідуальними та колективними суб'єктами суспільного життя. ; В статье осуществлена научная аргументация важности исследования интегративных противоречий коммуникативных процессов в условиях интенсивных глобальных социальных изменений. Подчеркнуто, что современные коммуникативные процессы характеризуются качественно отличным интегративным потенциалом взаимной направленности и согласованности действий социальных субъектов как участников коммуникации. Именно поэтому социологи изучают различные типы коммуникативных процессов, исследуя противоречивую интегративную онтологическую специфику коммуникаций консенсусного, кооперативного, конкурентного и конфликтного типа. Автором выяснена коммуникативная специфика консенсусной интеграции. Предоставлены доказательства, что при исследовании интегративных противоречий консенсусной коммуникации важно учитывать функциональное социальное влияние двух различных механизмов: 1) механизма легитимно-правовой организации и регуляции общественной жизни, который формируется консенсусными коммуникациями как целенаправленных усилий людей и институтов государственной власти с целшью утверждения ненасильственного социального порядка и 2) механизма самоорганизации взаимодействий индивидуальных и коллективных социальных субъектов в сферах экономики, политики и культуры гражданского общества. Определено, что перспективы развития научных исследований онтологической специфики консенсусной интеграции как фундаментального условия организации социального порядка демократическо гражданского общества в целом связаны с необходимостью проведения специализированного изучения противоречивых проявлений консенсусной интеграции в функционально разнородных кооперативных, конкурентных и конфликтных коммуникациях между индивидуальными и коллективными субъектами общественной жизни. ; The article presents scientific argumentation that reflects the importance of researching the integrative contradictions of the communication processes under the context of intensive global social changes. It is emphasized that the contemporary communication processes are characterized by their own qualitatively different integrative potential in mutual orientation and coordination of the actions by the social actors who interact as participants of the communication processes. That is why sociologists usually study various types of the communicative processes, trying to research the contradictive integrative ontological peculiarities of communications of the consensus, cooperative, competitive and conflict type. The communicative specific of the consensus integration is investigated by the author. The proofs of the scientific position that proposes to research the integrative contradictions of the consensus communications by taking into account the functional social influence by two different mechanisms: 1) the mechanism of the legal organization and regulation of human life on the basis of juridical laws which are supported by the consensus communications between the power institutions and the citizens in order to establish the nonviolent peaceful coexistence and 2) the self-organization mechanism of the interactions between individual and collective social actors in the spheres of economy, politics and culture in the democratic civil society. It is determined that the further prospects for the innovative scientific researches of the ontological specifics of the consensus integration as the foundation of the democratic civil society are connected with the need to provide the specialized studies of the contradictory manifestations of the consensus integration in the functionally different cooperative, competitive and conflict communications between individual and collective actors of social life.
The article is devoted to the study of the experience and peculiarities of reconciliation of contradictions between Germany and France. The positions of the Presidents of France and Chancellors of the Federal Republic of Germany regarding the theoretical foundations and practical steps of the implementation of French-German reconciliation are studied. This paper deals with the problem of Alsace-Lorraine, a region with a border identity, which repeatedly became the cause of Franco-German disputes and passed from one state to another. The role of the individual in overcoming the contradictions between Germany and France is highlighted. The factor of European integration is considered, which not only contributed to the reconciliation of contradictions between Germany and France, but also turned the two states into leaders of a united Europe. The Elysee Treaty and its implementation were analyzed. The military cooperation between France and Germany is investigated. The problem of historical memory and the desire to reconcile the contradictions between Germany and France are revealed. It is proved that the experience and peculiarities of reconciliation of contradictions between Germany and France testify to the fact that the real reconciliation of the two leading states directed their efforts towards a more global goal – the creation of a common Europe. It was concluded that the mechanisms for achieving Franco-German reconciliation are interesting for studying and borrowing, taking into account national characteristics in the reconciliation of other European countries, and regions with borderline identities. The French-German experience may be useful for application in Polish-Ukrainian relations. The main conclusion from the analysis of the experience and the peculiarities of reconciling the contradictions between Germany and France is that their implementation led to unexpected and far-reaching consequences that once seemed just a dream. At the beginning of European integration in the 50s of the twentieth century, it was difficult to imagine the contemporary EU with its common currency, the Schengen area, developed economy, social programs. Franco-German reconciliation was transformed into the fruitful work of the Franco-German tandem, on the success of which depends not only the future of France and Germany, but the evolution of the entire united Europe. ; Стаття присвячена дослідженню досвіду та особливостям узгодження суперечностей між Німеччиною та Францією. Досліджуються позиції президентів Франції та канцлерів ФРН з теоретичних засад та практичних кроків втілення французько-німецького примирення. У статті досліджується проблема Ельзасу-Лотарингії, регіону з порубіжною ідентичністю, який неодноразово ставав причиною французько-німецьких суперечок та переходив зі складу однієї держави до іншої. Виокремлюється роль особистості у подоланні суперечностей між Німеччиною та Францією. Розглянуто чинник європейської інтеграції, який не тільки сприяв узгодженню суперечностей між Німеччиною та Францією, але перетворив дві держави на лідерів об'єднаної Європи. Проаналізовано Єлисейський договір та його реалізацію. Досліджено військове співробітництво Франції та Німеччини. Розкрито проблему історичної пам'яті та прагнення узгодження суперечностей між Німеччиною та Францією. Доведено, що досвід та особливості узгодження суперечностей між Німеччиною та Францією свідчать про те, що справжнє примирення двох провідних держав скерувало їхні зусилля на більш глобальну мету – утворення спільної Європи. Підсумовано, що механізми досягнення французько-німецького порозуміння є цікавими для вивчення та запозичення з урахуванням національних особливостей у примиренні інших європейських країн та регіонів з порубіжною ідентичністю. Французько-німецький досвід цілком може бути корисним для застосування у польсько-українських відносинах. Головний висновок із аналізу досвіду та особливостей узгодження суперечностей між Німеччиною та Францією полягає у тому, що їхня реалізація призвела до неочікуваних та далекосяжних наслідків, які колись здавалися лише мрією. На початку європейської інтеграції у 50-х рр. ХХст. важко було уявити сучасний ЄС з його спільною валютою, Шенгенською зоною, розвиненою економікою, соціальними програмами. Французько-німецьке примирення трансформувалося у плідну роботу французко-німецького тандему, від успіху якого залежить не тільки майбутнє Франції та Німеччини, але еволюція всієї об'єднаної Європи.
The article is devoted to the conflict in Donbass took place at the beginning of the NEP (New Economic Policy) period. This conflict is considered in terms of the general problem of interrelationships between Local and Central power bodies. The author shows, that this factor was the main driving force of the Donbass conflict. Human factor had only additional dramatic effect in this conflict. Even G. Pyatakov's expelling from Donbass has not discarded contradictions between the "Center" and "Local power" in reference to mines leasing. As observed from a variety of historical sources, it went on though less acute forms during the subsequent period of the New Economic Policy (NEP). The similar situation was marked in the other branches of industry and in the other regions (provinces and counties) of the Ukrainian Socialist Soviet Republic (USSR). In spite of the very many-sided nature of the conflict, its inter-personal as well as subjective motivations, economic conflicts between ventral and local authorities became a very important component of it. The struggle of Local Power (Republican Departments) and Central one for the control over small commercial companies had been continuing during the whole NEP (New Economic Policy) period and had objectively progressive nature. However, the forces in this fight were too unequal. The problem, which hasn't been solved correctly at the beginning of 1920s, resulted in an excessive centralization in the management of the Ukrainian industry as well as the rights restriction of the State power Local Bodies and the opportunities of Local Budgets. The autor concluads, that in spite of of transformations of political system, the problem of economical and finantional independace of the local authorities stays actual in more that hundred years after the described events.
UK: В роботі досліджується суперечливий характер глобалізації, єдність і протиріччя стихійного і свідомого в глобальних процесах сучасності. Глобалізація розуміється як новий еволюційний етап у розвитку людства, заснований на глобальному поширенні знань і технологій, економічної і політичної інтеграції, в якому єдність і протиріччя стихійного і свідомого виступають в якості іманентного чинника суспільного розвитку. EN: The paper explores the contradictory nature of globalization, the unity and contradictions of the spontaneous and conscious in the global processes of modernity. Globalization is understood as a new evolutionary stage in the development of mankind, based on the global spread of knowledge and technology, economic and political integration, in which the unity and contradictions of the spontaneous and conscious act as an immanent factor of social development.
The article is devoted to the study of the issue of the historical foundations of the existing border conflicts between India and Pakistan and the latest efforts of these two states and the international community in relation of resolving them. The roots of the existing Indian-Pakistani border conflicts go back to the time when India was a part of British colonial empire. To a decisive extent, such conflicts were a consequence of the British authority's policy, which, in an effort to weaken the liberation movement in India, incited enmity between the largest ethno-religious groups of the population – Hindus and Muslims. This policy eventually led to the formation of two separate neighboring states – India and Pakistan, and these countries inherited numerous border conflicts. The largest among them is Kashmir, due to the gap of this territory between India and Pakistan. For several decades, the state of Jammu and Kashmir, according to Article 370 of the Indian Constitution, had a special status and broad autonomy.However, the Indian government, headed by N.Modi, eliminated this special status by removing this article from the country's constitution in August 2019. Over the past year, under the influence of serious geopolitical changes in the Indo-Pacific region and South Asia, the government of N. Modi initiated a return to the consideration of the status of the former state of Jammu and Kashmir, and also seeks to develop an updated format for his stay in India. On June 25, 2021 the prime minister of India held an important meeting with a group of prominent politicians from Kashmir, which was the first public event by the Indian government after the liquidation of the Kashmir autonomy. During the meeting, a number of issues were discussed about the preparation for the future elections in the region. N.Modi described the meeting as "an important step towards increasing efforts in the development and progress of the territory of Jammu and Kashmir". ; Стаття присвячена дослідженню питання історичних витоків існуючих прикордонних конфліктів між Індією та Пакистаном та нещодавнім зусиллям обох країн і міжнародної спільноти щодо спроб їхнього розв'язання. Своїми коріннями існуючі індійсько-пакистанські прикордонні конфлікти ведуть до часів перебування Індії у складі Британської колоніальної імперії. Вирішальною мірою вони стали наслідком політики британських властей, які у намаганні послабити визвольний рух в Індії, розпалювали ворожнечу між двома найбільшими етнорелігійними групами населення – індусами і мусульманами, що врешті-решт призвело до виникнення двох окремих сусідніх країн – Індії і Пакистану, у спадок яким залишилися численні прикордонні конфлікти. Найбільший з них – кашмірський, спричинений розривом цієї території між двома країнами. Протягом декількох десятиліть штат Джамму і Кашмір, згідно 370-ї статті конституції Індії, користувався особливим статусом і широкою автономією. Однак у серпні 2019р. індійський уряд на чолі з Н.Моді ліквідував цей особливий статус, вилучивши зазначену статтю з конституції країни. Протягом останнього року під впливом серйозних геополітичних змін в Індо-Тихоокеанському регіоні і Південній Азії уряд Н.Моді ініціював повернення до розгляду питання статусу колишнього штату Джамму і Кашмір, а також намагається опрацювати оновлений формат його перебування у складі Індійської держави. 25червня 2021р. прем'єр-міністр Індії провів важливу зустріч із групою відомих політиків із Кашміру, що стало першим публічним заходом Нью-Делі після ліквідації Кашмірської автономії. Під час зустрічі було обговорено низку питань щодо підготовки проведення майбутніх виборів у регіоні. Н.Моді охарактеризував зустріч як «важливий крок у напрямку збільшення зусиль щодо розвитку і прогресу території Джамму і Кашміру».
Political education is an important sector of society, from effective functioning of which depends the stability of the political system, the appropriateness of decisions that are adopted, the quality of life for everyone. Through programs of political education, citizen of a democratic model is educated that realizes its own place and role in the society, upholds human values, aware of the political reality of the state and has necessary skills to participate in political decision-making; for maximum effect and benefit of educational activities across the country it is necessary to implement educational programs for all sectors of the population; political learning process should be conducted not only by educational, but also informal educational institutions. In modern Ukraine as a result of changes in the political system, the destruction of the old value system of the society faces complex issues. These include questions about the system of values that can be the basis of consensus of different social groups. The old model of political behavior and participation are learned by the older generation, do not reflect the new political realities and disorient a person. New models are formed and absorbed very slowly. This is why the issue of political education shall outstanding relevance. After all, it is provided by means of introduction and assimilation on an objective scientific basis of domestic and foreign policy experience. Political education enables the individual to comprehend the functioning of the political system and armed with knowledge of ways to influence it to implement its own and group interests.Key words: human being, education, culture, democratic society, civil society, political education, political education ; Політична освіта - важлива галузь життєдіяльності суспільства, від ефективного функціонування якої залежить стабільність політичної системи, доцільність рішень, що ухвалюються, якість життя кожної людини. Завдяки програмам політичної освіти виховується громадянин демократичного зразка, який усвідомлює власне місце і роль у суспільстві, дотримується загальнолюдських цінностей, обізнаний з політичною реальністю держави та має необхідні вміння і навички для участі в прийнятті політичних рішень; для забезпечення максимального ефекту й користі від проведення просвітницьких заходів в масштабах країни необхідно реалізовувати освітні програми серед усіх верств населення; процес політичного навчання має проводитися не тільки закладами освіти, але й неформальними освітніми структурами.Ключові слова: людина, освіта, культура, демократичне суспільство, громадянське суспільство, політична освіта, політичне просвітництво.Политическое образование - важная отрасль жизнедеятельности общества, от эффективного функционирования которого зависит стабильность политической системы, целесообразность решений, принимаемых, качество жизни каждого человека. Благодаря программам политического образования воспитывается гражданин демократического образца, осознает свое место и роль в обществе, придерживается общечеловеческих ценностей, знаком с политической реальностью государства и имеет необходимые умения и навыки для участия в принятии политических решений; для обеспечения максимального эффекта и пользы от проведения просветительских мероприятий в масштабах страны необходимо реализовывать образовательные программы всех слоев населения; процесс политического обучение должно проводиться не только учебными заведениями, но и неформальными образовательными структурами.Ключевые слова: человек, образование, культура, демократическое общество, гражданское общество, политическое образование, политическое просвещение.Political education is an important sector of society, from effective functioning of which depends the stability of the political system, the appropriateness of decisions that are adopted, the quality of life for everyone. Through programs of political education, citizen of a democratic model is educated that realizes its own place and role in the society, upholds human values, aware of the political reality of the state and has necessary skills to participate in political decision-making; for maximum effect and benefit of educational activities across the country it is necessary to implement educational programs for all sectors of the population; political learning process should be conducted not only by educational, but also informal educational institutions. In modern Ukraine as a result of changes in the political system, the destruction of the old value system of the society faces complex issues. These include questions about the system of values that can be the basis of consensus of different social groups. The old model of political behavior and participation are learned by the older generation, do not reflect the new political realities and disorient a person. New models are formed and absorbed very slowly. This is why the issue of political education shall outstanding relevance. After all, it is provided by means of introduction and assimilation on an objective scientific basis of domestic and foreign policy experience. Political education enables the individual to comprehend the functioning of the political system and armed with knowledge of ways to influence it to implement its own and group interests.Key words: human being, education, culture, democratic society, civil society, political education, political education
The article aims to answer the question of why institutionalization of labor relations is not meeting popular expectations in Ukraine akin to other post-Soviet countries. It uses social dialogue as a telling example. In the 1990s Ukrainian society underwent a multidimensional process of formation of labor relations. On the one hand, the process was characteristic of early stages of capitalism, and thus could have been hardly expected to lead to the emergence of a social market economy, while on the other hand it featured the worst traditions of socialist labor relations, the only change being the substitution of patron-client relationship for state paternalism. Establishment of institutional market infrastructure was supported by social partners' organizations and legitimized by legislation. A system of market relations has been created, but proved incapable of performing functions that were essential for sustaining standards and values of economic democracy. 'Social partnership' as an ideology of labor relations was replaced with a new form – 'social dialogue'. Social dialogue has degenerated to a simulation of contemporary labor relations. Formalization of social dialogue has become a way for proto-oligarchic organizations of social partners to gradually monopolize the market. The process was accompanied by passive acceptance from dependent, poorly organized and unprotected employees. ; У статті зроблена спроба дати відповідь на запитання про те, чому в Україні, як і в ряді країн пострадянського простору, інституціоналізація трудових відносин не виправдовує суспільних очікувань. Протягом 1990-х років тривав новий для українського суспільства багатомірний процес формування трудових відносин, з одного боку, характерний для ранніх стадій капіталізму й тому неадекватний соціальній ринковій економіці, а з іншого, за своїм контекстом, продовжує найгірші традиції соціалістичних трудових відносин (державний патерналізм, замінений патронно-клієнтелізмом роботодавця). Впровадження ринкової інфраструктури було підтримано ...
