Suchergebnisse

The article is devoted to the analysis of scientific concepts and legal terminology of criminal legislation, the identification of their relationship and role in lawmaking in the development and adoption of quality in form and perfect in content laws on criminal liability. The logical structure of criminal law concepts (content and volume) and their industry types are considered: specific, generic, evaluative concepts and categories as fundamental concepts of law; developed the basic rules for their determination and consolidation in the text of the law. The basic requirements (quality parameters) that are presented to legal terms are identified, with the help of which the law on criminal liability defines legal concepts that comprise the content of legal norms, legal structures and other legal formations that are components of this law. The proposals aimed at improving the form and content of criminal law are formulated. The problems of scientific concepts and legal terminology considered in the article, their analysis and formulated proposals are aimed, as a whole, at improving legislative activity on the development and adoption of high-quality criminal-form laws in form and perfect in content. Legal concepts and legal terminology - organically interconnected phenomena of criminal law – are specifically logical and linguistic means of displaying and consolidating verbally in criminal liability laws (in their norms, legal structures, other regulatory legal conditions) subject to legal regulation formations) of phenomena (objects) of reality that are subject to criminal law regulation. The deeper the legal concepts are developed, the more perfect the legal terminology used in the text of the law, the better the positive law, which should be objectively capable of optimally regulating public relations in the field of criminal law.

The article deals with certain problems arising out of implementation of criminal liability of legal entities in Ukraine. The author researches experience of criminal liability of legal entities in some foreign countries and analyzes existing problems of this institute. Foreign and national approaches to criminal liability of legal entities have been compared. The issue of incompliance between international standards in criminal law and traditional approaches to the main institutes of criminal law in Ukraine has been considered. The article deals with theoretical and practical application of criminal liability against legal entities. Grounds for criminal liability and types of punishment which can be applied to legal entities and their future implementation in Ukraine have been emphasized. It has been established that economic imfluence is the most effective against legal entities. That is why the most common type of sanctions for legal entities is fine. Implementation of criminal liability of legal entities in foreign legislation was a significant step towards counteraction to illegal activities of these entities. Foreign experience is useful and efficient for future implementation of European integration of Ukraine and attempts to solve existing problems related to bringing of legal entities to liability. At the same time, it would be possible to use experience of the state which implemented the most effective mechanisms of impact on legal entities for corruption and other crimes. For national legislation this step is really revolutionary. But if the legislator is interested that this institute operates effectively certain amendments and supplements to the Criminal Code of Ukraine are needed.

The article is devoted to the identification of characteristic features of legislative defects caused by regulatory legal acts (or within legislative acts) of terminological interpretations that are ambiguous. Polysemy quite often has a negative impact on the universal conceptual-categorical apparatus. Attention is drawn to the fact that the homogeneity of the subject matter of the legal regulation requires the maximum terminological clarity, since the context of the individual legal relations is not in itself sufficiently pronounced to provide a clear delineation of the meaning of the ambiguous term. The manifestations of normative polysemy only reduce the clarity of the law and create difficulties in law enforcement, including in the field of criminal justice. The manifestation of polysemy in criminal procedural law is considered on the example of the ambiguous legal term «reconciliation», the definition of legal meaning of which is determined only by the context of its use. In addition, the study draws attention to the fact that in the criminal procedural legislation there are cases where the problem of polysemy is not solved by taking into account the contextual meaning, and the use of means of interpreting the text of the law does not provide a clear answer. This situation is illustrated by an example of the use by the legislator of the identical terminological designation «trial» both for the name of the stage of proceedings in the court of first instance, and for the name of its separate (second) stage, which involves the examination of evidence. Suggestions are made to eliminate and overcome the described legislative defects.

Domestic criminal law is being in constant dynamics, so it means that the norms of the current legislation are being improved, new, previously unknown, criminal-legal categories are being introduced, recommendations of international institutions are taken into account, etc. Not an exception in this process is Chapter XIII-1 of the General Part of the Criminal Code of Ukraine, which regulates restrictive measures (these provisions came into force on January 11, 2019).For the complete and comprehensive study of restrictive measures, the scientific interest is caused primarily by their legal nature. Restrictive measures are in the system of criminal-legal consequences applied to the person who committed a socially dangerous act. These criminal-legal consequences are applied through criminal-legal measures to counteract crimes. The system of criminal-legal measures can be summarized by categories: punishment, security measures, incentives (encouragement), measures of restoration of material (economic) relationships. In the context of considering the legal nature of restrictive measures, it is necessary to identify the nature of security measures, since the two concepts are linked to each other, moreover, the restrictive measures are one of the types of security measures. Security measures are mostly preventive and warning, and the ground for their application is a socially dangerous act. The type and term, for which a security measure can be assigned, is determined in each case individually based on the criminal offense and the person who committed the socially dangerous act. Today, the institution of security measures exists only at the theoretical level, but due to the recent reform of the criminal legislation, radical changes and corresponding regulation of this concept in the Criminal Code of Ukraine can be expected in the near future.Therefore, starting from the moment of the restrictive measures regulation in the Criminal Code of Ukraine, they have acquired the status of criminal-legal measures. Restrictive measures have a specific purpose – to protect the victim from a person who has committed a socially dangerous act, to protect against committing a socially dangerous act in relation to the victim in the future, to minimize the interaction between the person, who is in a dangerous state, and the victim, if such has the significant risks.Based on the above, it is necessary to distinguish the features of restrictive measures that will determine their legal nature: 1) they are the measures of governmental constraint, since they are applied to someone who has a legal right; 2) restrictive measures are regulated in Article 91-1 of the Criminal Code of Ukraine and refer to the measures of criminal-legal influence; 3) have a supplementary nature and belong to the category of other criminal-legal measures, specifically, security measures, since they are applied in addition to the punishment (except for the penalties related to imprisonment). ; Вітчизняне кримінальне право перебуває у постійній динаміці, тобто норми чинного законодавства вдосконалюють, запроваджують зовсім нові, раніше невідомі, кримінально-правові категорії, враховують і досліджують рекомендації міжнародних інституцій та інше. Не виняток у цьому процесі, і розділ ХІІІ-1 Загальної частини КК України, в якому регла­ментовані обмежувальні заходи (ці положення набули чинності 11 січня 2019 року).Відтак, у науковій статті висвітлено розуміння правової природи обмежувальних захо­дів. Проаналізовано поняття «кримінально-правові наслідки» та їх реалізацію через заходи кримінально-правового впливу. Подано авторську класифікацію кримінально-правових за­ходів та доведено, що обмежувальні заходи належать до заходів безпеки у криміналь­ному праві України. Аргументовано, що впровадження інституту заходів безпеки є потре­бою сьогодення. Наголошено, що існування та реалізація обмежувальних заходів у межах кримінального права є доцільним та необхідним механізмом протидії злочинності. Узагаль­нено ознаки обмежувальних заходів, які вичерпно висвітлюють їх правову природу.

The article is devoted to the topical problem of intro-duction of the criminal liability institution of a legal en-tity, since for a long time in the domestic criminal law doctrine the possibility of recognition of legal entities as subjects of criminal liability was not considered.The author discusses the issue of the guilt of a legal en-tity as one of the elements of the crime. The basic concepts of the guilt of a legal entity in the national criminal law science are analyzed. Regulatory acts regarding the appli-cation of criminal law measures against legal entities in Ukraine are considered. In the course of the research the author makes an attempt to define the concept of guilt of a legal entity in the criminal law.Legal entities are full-fledged entities with many legal relationships and may commit unlawful acts. At the same time, a significant difference between these unlawful acts is the nature of the subjective side of such offenses. This characteristic of the offense is reflected in the notion of guilt, which characterizes the person's conscious, mental attitude to the wrongful act he has committed and its con-sequences.According to the results of the research, the auth-or concludes that the guilt of the legal entity can be de-fined as the mental attitude of natural persons who have the right to act on behalf of the legal entity, to the link between their actions or omissions and unlawful actions of the legal entity.According to the author, the introduction of the crim-inal liability institution of a legal entity is a necessary step in the reform of criminal legislation. Since the national criminal law doctrine still lacks a scientifically sound con-cept of introduction of the institution of criminal liability of legal persons, the problem of guilt of the legal person remains quite topical and requires further research.The introduction of criminal liability of legal entities is one of the most difficult issues in reforming criminal law. Particularly heated discussions relate to the guilt of the legal person, since the fundamental principle in do-mestic criminal law is the fault-based individual respons-ibility principle, and guilt is one of the obligatory fea-tures of the crime. ; Стаття присвячена актуальній проблемі впрова-дження інституту кримінальної відповідальності юри-дичної особи, адже протягом тривалого часу у вітчиз-няній кримінально-правовій доктрині можливість визнання юридичних осіб суб'єктами кримінальної відповідальності не розглядалася.Автором розглянуто дискусійне питання вини юри-дичної особи як одного з елементів складу злочину. Здійснено аналіз основних концепцій вини юридич-ної особи у вітчизняній науці кримінального права. Розглянуто нормативно-правові акти, які регулюють застосування заходів кримінально-правового характе-ру щодо юридичних осіб в Україні. У ході дослідження автором зроблено спробу визначити поняття вини юри-дичної особи у кримінальному праві.Юридичні особи є повноправними суб'єктами ве-ликої кількості правовідносин і можуть вчиняти про-типравні діяння. Водночас суттєвою відмінністю цих протиправних діянь є характер суб'єктивної сторони такого виду правопорушень. Ця характеристика пра-вопорушення дістає відображення у понятті вини, яка характеризує свідоме ставлення особи до вчинено-го нею протиправного діяння та його наслідків.За результатами дослідження автор робить висновок, що вина юридичної особи може бути визна-чена як психічне ставлення фізичних осіб, які мають право діяти від імені юридичної особи, до зв'язку між їхніми діями чи бездіяльністю та протиправними дія-ми юридичної особи.На думку автора, введення інституту кримінальної відповідальності юридичної особи є необхідним кроком у реформуванні кримінального законодавства. Оскіль-ки у вітчизняній кримінально-правовій доктрині все ще відсутня науково обґрунтована концепція впрова-дження інституту кримінальної відповідальності юри-дичних осіб, то проблема вини юридичної особи зали-шається досить актуальною та потребує подальших досліджень.Запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб є одним з найскладніших питань у ре-формуванні кримінального законодавства. Особливо гострі дискусії стосуються вини юридичної особи, адже основоположним принципом у вітчизняному кримі-нальному праві є принцип особистої і винної відпові-дальності, а вина є однією з обов'язкових ознак складу злочину.

Having analyzed the content and correlation of methods of coercion and encouragement in the domestic criminal law doctrine and legislation, we came to the following conclusions. The modern criminal law policy of fighting against crime is directed not only on the application of coercion, but also on the encouragement (stimulation) of the behavior of the person who made (or is going to make) a criminal offense. This is provided for the purpose of preventing further criminal conduct and resolving the criminal law conflict through encouraging criminal law measures. Incentive measures of a criminal legal nature are divided into measures that are provided for in the General and Special parts of the Criminal code of Ukraine. Encouraging measures of criminal-legal character of the General part are realized in the form of: 1) final termination of preparation for a crime or attempt at a crime – Art. 17, 31 of the Criminal code of Ukraine; 2) exemption from criminal liability – Art. 45, 46, 48 of the Criminal code of Ukraine; 3) mitigation of punishment, which is the result of positive post-criminal behavior of a person – items 1, 2, 2-1 of Part 1 of Art. 66, Art. 69-1 of the Criminal code of Ukraine; 4) conditionally-early release from punishment or replacement of the unserved part of punishment more lenient, which is associated with positive post-criminal behavior of the convict – Art. 81, 82, 107 of the Criminal code of Ukraine. Criminal-legal encouragement is realized also by some norms of a Special part of the Criminal code of Ukraine in the form of special cases of voluntary refusal or active repentance. Incentives of criminal law are some methods provided by the Criminal code of Ukraine, which methods legal regulation of a criminal offence committed (or about to be committed) by means of which the state encourages a person to the desired behavior. Such behavior is aimed at preventing, neutralizing or reducing criminal damage (losses), as well as to facilitate the disclosure of a criminal offense, not committing new criminal offenses. Also, this behavior may indicate repentance of the person in the deed, and the further desire for correction. ; У статті досліджується зміст примусу та заохочення у кримінальному праві та законодавстві, простежується розвиток кримінально-правових заходів, які є альтернативними кримінальному покаранню, проаналізовано правову природузаохочувальних кримінально-правових заходів Загальної та Особливої частин Кримінального кодексу України.

Having analyzed the content and correlation of methods of coercion and encouragement in the domestic criminal law doctrine and legislation, we came to the following conclusions. The modern criminal law policy of fighting against crime is directed not only on the application of coercion, but also on the encouragement (stimulation) of the behavior of the person who made (or is going to make) a criminal offense. This is provided for the purpose of preventing further criminal conduct and resolving the criminal law conflict through encouraging criminal law measures. Incentive measures of a criminal legal nature are divided into measures that are provided for in the General and Special parts of the Criminal code of Ukraine. Encouraging measures of criminal-legal character of the General part are realized in the form of: 1) final termination of preparation for a crime or attempt at a crime – Art. 17, 31 of the Criminal code of Ukraine; 2) exemption from criminal liability – Art. 45, 46, 48 of the Criminal code of Ukraine; 3) mitigation of punishment, which is the result of positive post-criminal behavior of a person – items 1, 2, 2-1 of Part 1 of Art. 66, Art. 69-1 of the Criminal code of Ukraine; 4) conditionally-early release from punishment or replacement of the unserved part of punishment more lenient, which is associated with positive post-criminal behavior of the convict – Art. 81, 82, 107 of the Criminal code of Ukraine. Criminal-legal encouragement is realized also by some norms of a Special part of the Criminal code of Ukraine in the form of special cases of voluntary refusal or active repentance. Incentives of criminal law are some methods provided by the Criminal code of Ukraine, which methods legal regulation of a criminal offence committed (or about to be committed) by means of which the state encourages a person to the desired behavior. Such behavior is aimed at preventing, neutralizing or reducing criminal damage (losses), as well as to facilitate the disclosure of a criminal offense, not committing new criminal offenses. Also, this behavior may indicate repentance of the person in the deed, and the further desire for correction. ; У статті досліджується зміст примусу та заохочення у кримінальному праві та законодавстві, простежується розвиток кримінально-правових заходів, які є альтернативними кримінальному покаранню, проаналізовано правову природузаохочувальних кримінально-правових заходів Загальної та Особливої частин Кримінального кодексу України.

У статті розглядаються питання кримінально-правової охорони енергоносіїв у сучасних умовах. Досліджуються ознаки складів злочинів, що посягають на нафту і газ, та місце цих діянь в Особливій частині Кримінального кодексу України. Пропонуються відповідні зміни і доповнення до кримінального законодавства. ; The article deals with issues of criminal liability for encroachments on energy resources and the necessity of increasing their criminal-legal protection.The author has considered constitutional principles of the Ukrainian people's right to natural resources, in particular such as oil and gas, as well as the problem of criminal legislation regarding ensuring guarantees of proper protection of these energy resources in modern conditions.There is the analysis of the genesis of criminal legislation of Ukraine aimed at criminal legal protection of energy resources, indicators of criminal-legal statistics, as well as expert assessments of the state of combating crimes in the field of energy resources. The author has paid attention to a spread of criminal attacks on such types of energy resources as oil and gas, and also he has considered the relevant corpus delicti concerning these subjects in the criminal legislation of Ukraine. Based on the analysis of judicial practice, as well as the existing doctrinal provisions, the author has stated that the criminal law in the part of responsibility for committing these socially dangerous acts seems to be imperfect. On the basis of the study he has proposed to provide a separate criminal legal rule (article 1882) in Section VI "Crimes against property" of the Criminal Code of Ukraine among norms containing corpus delicti encroaching such energy resources as oil and gas.The author has proposed to amend other parts of crimes providing liability for encroachment related to damage of objects of main or industrial oil-, gas-, condensate pipelines and oil product pipelines and violations of their operation order.

У статті розглядаються питання кримінально-правової охорони енергоносіїв у сучасних умовах. Досліджуються ознаки складів злочинів, що посягають на нафту і газ, та місце цих діянь в Особливій частині Кримінального кодексу України. Пропонуються відповідні зміни і доповнення до кримінального законодавства. ; The article deals with issues of criminal liability for encroachments on energy resources and the necessity of increasing their criminal-legal protection.The author has considered constitutional principles of the Ukrainian people's right to natural resources, in particular such as oil and gas, as well as the problem of criminal legislation regarding ensuring guarantees of proper protection of these energy resources in modern conditions.There is the analysis of the genesis of criminal legislation of Ukraine aimed at criminal legal protection of energy resources, indicators of criminal-legal statistics, as well as expert assessments of the state of combating crimes in the field of energy resources. The author has paid attention to a spread of criminal attacks on such types of energy resources as oil and gas, and also he has considered the relevant corpus delicti concerning these subjects in the criminal legislation of Ukraine. Based on the analysis of judicial practice, as well as the existing doctrinal provisions, the author has stated that the criminal law in the part of responsibility for committing these socially dangerous acts seems to be imperfect. On the basis of the study he has proposed to provide a separate criminal legal rule (article 1882) in Section VI "Crimes against property" of the Criminal Code of Ukraine among norms containing corpus delicti encroaching such energy resources as oil and gas.The author has proposed to amend other parts of crimes providing liability for encroachment related to damage of objects of main or industrial oil-, gas-, condensate pipelines and oil product pipelines and violations of their operation order.

The essence of tax planning as an institute of democratic legal system has been disclosed in the article as well as the role of tax planning in the process of forming the effective legal state has been revealed. ; Висвітлено сутність податкового планування як інституту демократичної правової системи та виявлено роль податкового планування в процесі формування ефективної правової держави.

The article deals with the issues of legislative expression of special norms (in particular, regarding the formulation of the features of qualified and especially qualified crimes) in the text of the current Criminal Code of Ukraine. For this purpose, all the cases of the use of qualified or especially qualified crimes in the Criminal Code of Ukraine are generalized in the form of a table. The main focus is on the use of the following legal formulas (constructions) for the formation of qualified and especially qualified crimes: «the same act», «the same acts», «the act(s) provided for by Part(s). of this Article», «the same actions», «the actions provided for by Part(s). of this Article», «the same action». An attempt is being made to analyze the content of this construction, taking into account the type of the previous core crime. In this aspect, main attention is focused on the analysis of the norm of Part 2 of Article 194 of the Criminal Code of Ukraine in order to determine the adequacy and suitability of the use of legal construction «the same act» in it. In such situations, it is proposed to assess the degree of social danger of the analyzed act, which is indicated by the so-called crime-forming features. ; Розглянуто питання законодавчого вираження спеціальних норм (зокрема, в частині формулювання ознак кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочину) в тексті чинного Кримінального кодексу України. З цією метою у формі таблиці узагаль­нено всі випадки використання кваліфікованих чи особливо кваліфікованих складів злочину в КК України. Чинний на 30 вересня 2017 року КК України дає можливість зробити висновок про те, що він містить 397 кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів злочину. Для позначення ознак основного складу злочину у кваліфікованому законодавець використовує різні юридичні конструкції.Найбільш вдалим видається відтворення у другій (наступній) частині статті Особливої частини КК України або ж назви злочину, або ж текстуальне відтворення диспозиції попередньої частини статті. Але таких конструкцій у чинному КК небагато.Основну увагу зосереджено на використанні при конструюванні кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів відповідних юридичних формул (конструкцій): «те саме діяння», «ті самі діяння», «діяння, передбачене (-і) частиною (-ами) … цієї статті», «ті самі дії», «дії, передбачені частиною (-ами) … цієї статті», «та сама дія». Зроблено спробу аналізу змісту цієї конструкції із урахуванням виду попереднього основного складу злочину.Якщо у першій частині статті Особливої частини КК України передбачена відпові­дальність за формальний склад злочину, то в більшості випадків особливих проблем із тлумаченням та кваліфікацією суспільно небезпечної поведінки не виникає. Найбільше проблемних питань кваліфікації з'являється у тих випадках, коли основний склад відпо­відного злочину матеріальний, а кваліфікований чи особливо кваліфікований як вказівку на основний послуговується термінами «дія(-ї)» чи «діяння».У цьому аспекті, особливу увагу зосереджено на аналізі норми ч. 2 ст. 194 КК України з метою визначення адекватності використання у ній юридичної конструкції «те саме діяння». У подібних ситуаціях пропонуємо керуватися оцінкою ступеня суспільної небезпеки вчиненого діяння, індикатором якого є так звані криміноутворюючі ознаки. У ч. 2 ст. 194 КК України, такими криміноутворюючими ознаками, на нашу думку, є загальнонебезпечний спосіб, загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Тому наслідки у виді заподіяння шкоди у великих розмірах не є обов'язковою ознакою цього складу злочину.Отже, склад умисного знищення чи пошкодження чужого майна, вчиненого загаль­нонебезпечним способом або такого, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, не передбачає наявність суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння шкоди у великих розмірах.

The article deals with the issues of legislative expression of special norms (in particular, regarding the formulation of the features of qualified and especially qualified crimes) in the text of the current Criminal Code of Ukraine. For this purpose, all the cases of the use of qualified or especially qualified crimes in the Criminal Code of Ukraine are generalized in the form of a table. The main focus is on the use of the following legal formulas (constructions) for the formation of qualified and especially qualified crimes: «the same act», «the same acts», «the act(s) provided for by Part(s). of this Article», «the same actions», «the actions provided for by Part(s). of this Article», «the same action». An attempt is being made to analyze the content of this construction, taking into account the type of the previous core crime. In this aspect, main attention is focused on the analysis of the norm of Part 2 of Article 194 of the Criminal Code of Ukraine in order to determine the adequacy and suitability of the use of legal construction «the same act» in it. In such situations, it is proposed to assess the degree of social danger of the analyzed act, which is indicated by the so-called crime-forming features. ; Розглянуто питання законодавчого вираження спеціальних норм (зокрема, в частині формулювання ознак кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочину) в тексті чинного Кримінального кодексу України. З цією метою у формі таблиці узагаль­нено всі випадки використання кваліфікованих чи особливо кваліфікованих складів злочину в КК України. Чинний на 30 вересня 2017 року КК України дає можливість зробити висновок про те, що він містить 397 кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів злочину. Для позначення ознак основного складу злочину у кваліфікованому законодавець використовує різні юридичні конструкції.Найбільш вдалим видається відтворення у другій (наступній) частині статті Особливої частини КК України або ж назви злочину, або ж текстуальне відтворення диспозиції попередньої частини статті. Але таких конструкцій у чинному КК небагато.Основну увагу зосереджено на використанні при конструюванні кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів відповідних юридичних формул (конструкцій): «те саме діяння», «ті самі діяння», «діяння, передбачене (-і) частиною (-ами) … цієї статті», «ті самі дії», «дії, передбачені частиною (-ами) … цієї статті», «та сама дія». Зроблено спробу аналізу змісту цієї конструкції із урахуванням виду попереднього основного складу злочину.Якщо у першій частині статті Особливої частини КК України передбачена відпові­дальність за формальний склад злочину, то в більшості випадків особливих проблем із тлумаченням та кваліфікацією суспільно небезпечної поведінки не виникає. Найбільше проблемних питань кваліфікації з'являється у тих випадках, коли основний склад відпо­відного злочину матеріальний, а кваліфікований чи особливо кваліфікований як вказівку на основний послуговується термінами «дія(-ї)» чи «діяння».У цьому аспекті, особливу увагу зосереджено на аналізі норми ч. 2 ст. 194 КК України з метою визначення адекватності використання у ній юридичної конструкції «те саме діяння». У подібних ситуаціях пропонуємо керуватися оцінкою ступеня суспільної небезпеки вчиненого діяння, індикатором якого є так звані криміноутворюючі ознаки. У ч. 2 ст. 194 КК України, такими криміноутворюючими ознаками, на нашу думку, є загальнонебезпечний спосіб, загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Тому наслідки у виді заподіяння шкоди у великих розмірах не є обов'язковою ознакою цього складу злочину.Отже, склад умисного знищення чи пошкодження чужого майна, вчиненого загаль­нонебезпечним способом або такого, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, не передбачає наявність суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння шкоди у великих розмірах.

The article is devoted to analysis of international law and norms of the operating civil legislation of Ukraine, which regulates the order of removal of a child from the country of permanent residence. The content of the principle of the best interests of a child identified a number of issues, which in practice can lead to the adoption of unreasonable decisions to return a child from abroad. Separately stated that the child should grow up in conditions of care and responsible parenting in an atmosphere of love, moral and material security; juvenile children, except when there are exceptional circumstances, should not part with their parents. The article analyzes the issues that arise, when the court is considering the cases of "the return of the children", when some courts mistakenly determine the jurisdiction of the following categories of cases, not paying attention to the fact that the court may consider the case both at the location of the defendant and the child, and at the location of the Ministry or its territorial bodies (alternative jurisdiction). The attention is paid to the fact that an important issue in the consideration of this category of cases about the return of a child is too long, in accordance with international law. These things are subject to quick consideration, in practice, there is a violation of the reasonable time of proceedings. Ukraine became party to the Convention on the civil aspects of international child abduction, has made a commitment to take all necessary measures to join the international cooperation mechanism that allows to solve questions of the organization in an orderly and rapid return of illegally removed or retained children, who have suffered from the consequences of wrongful conduct of one of parents or other family members, actions, which violated the rights of parents regarding child care, because the immediate return of the child allows to protect his\her rights and to prevent the infliction of moral harm and suffering

This article analyzes the current state of legislation in the sphere of mediation application and separate procedural norms related to this issue. The author raises questions about the preconditions and prospects for the implementation of mediation in the criminal procedural law of Ukraine. Taking into account the Strategy for the Reform of the Judicial System, Judiciary and Related Legal Institutes for 2015-2020, approved by the Decree of the President of Ukraine dated May 20, 2015, No. 276/2015, proposals are made for the adoption of the Law of Ukraine "On Mediation" and the consolidation of the procedural status of a professional mediator. An overview of key terms and stages of mediation in the criminal proceedings of Ukraine is provided. The decision regarding the possibility and feasibility of a mediation procedure should be taken, in the first place, based on the wishes of the suspect or accused to reconcile with the victim, to compensate for the harm done or to eliminate the damage caused, to try to normalize the relations with the victim and the victim's ability to forgive the suspect or the accused and restore relationships. The article identifies the following mediation models: private (extrajudicial) mediation, characterized by complete independence from the trial process by the court; judicious mediation, which is characterized by some coordination with the court process, but separating the procedure of mediation from the court as an institution; mediation within the court process, for which there is a local and personal connection with the court and actions, which are realized within the limits of consideration of a case by a court. Taking into the account positive and negative sides of each of the models, the author suggests a possible choice of mediation model. Complex conclusions are made about the factors on which the success of the mediation procedure depends. Attention is focused on the fact that the effectiveness of mediation largely depends on the role of a mediator, who only contributes to ...

The article deals with methodological bases for the of research on the mechanism for of law-making of a unitary state. The article is devoted to the study of the nature and role of methodology in the formation of the Ukraine's legal system during the law-making mechanism. Much attention is given to problematic approaches to determining methodological bases in law-making mechanism. The purpose of this article is to analyze the current state of lawmaking in Ukraine and to make proposals based on the methodology of law. The article explores the concept of methodology on the basis of which the methodological bases of lawmaking are determined. The author states that the methodology of research on lawmaking should cover the analysis of scientific approaches and application of own methods, which allow to identify the most essential characteristics of this legal phenomenon, to distinguish structural elements, to indicate the ways of the most effective preparation and adoption of legal acts. Law-making process is a form of the state activity intended for on the creation (or revision) of legal norms. The law-making process and the role of the legisla- tive bodies in it are based on the constitutional principles of democracy, separation of powers, social state. Scientific search for a theoretical and methodological tool for considering and solving the problems of lawmaking is carried out within the framework of legal positivism – consideration of law as a set of norms established and sanctioned by the state, the violation of which is followed by measures of state coercion. This implies the rejection of the metaphysical side, related to the disclosure of the essence of legal phenomena. The problem of specification as a legal phenome- non is considered. At the heart of the author's research there are the methods used to investigate the elaboration of law-making. The author comes to a conclusion that the choice of a certain method in the course of a specification will promote the improvement of this process as an important legal phenomenon as well as the improvement of modern legislativeprocess.