Suchergebnisse

This article is devoted to the reasoning of the usefulness of investigation of digital skills formation processes in the context of digital economy. The current state of governmental and scientific research of the level of digital skills of Ukrainians was critically assessed. The results of extensive empirical analysis of digital skills of Ukrainians were demonstrated. The analysis was conducted based on the respondents' responses on a survey within the scope of a conjoint research project of Kyiv Vadym Hetman National Economic University and HUAWEI entitled "Digital economy, the influence of information and communication technologies on human capital and formation of competencies of future". The purpose of the research is enhancing and refining existing conclusions and recommendations through addressing results of self-assessment of level of digital skills which depended on social and demographic characteristics of respondents. The viability of influence of these predictors on the level and differentiation of digital skills was empirically proved. The level of digital skills was identified based on the results of empirical data processing realized with the help of special program package Statistical Package for the Social Sciences (SPSS). In order to achieve this aim, contingency tables were created and analyzed. The analysis of level of digital skills was conducted based on criteria of minimal level of proficiency (general analysis) and in terms of five applicable spheres: information literacy and skills of working with data, communication and collaboration, creating of digital content, problem solving, cyber security. The age, gender, specialty and income level of respondents were considered as viable predictors for digital skills level differentiation. The identified digital gap (differentiation of level of digital skills) helped to prioritize areas for formation of digital skills, namely: problem solving and cyber security. The list of "digital vulnerable groups" of population was determined, as follows: people of mature (36-45 years), pre-pension (55-65 years) and pension (over 66 years) age; women; people with education in the fields of knowledge such as "Military Sciences and National Security", "Humanities and Arts", "Agricultural Sciences and Veterinary Medicine", "Biology and Health". Although income level does not influence significantly on the level of respondents' digital skills, the opportunity of increasing in income level in case of higher level of digital skills proficiency may be used as a motivator of their formation and improvement. The results of investigation and proposed recommendations aimed at overcoming digital inclusion are of primary value for the Ministry of Digital Transformation, other governmental and associative institutions, representatives of science and education. The research results would be of value for planning and implementing measures directed at increasing the level of digital skills of Ukrainians. ; У цій статті аргументована доцільність дослідження процесів формування цифрових навичок в умовах цифрової економіки, критично оцінено сучасний стан урядових та наукових досліджень рівня цифрових навичок українців. В статті представлено результати поглибленого емпіричного аналізу цифрових навичок українців, проведеного на основі банку відповідей респондентів опитування дослідницького проекту КНЕУ – HUAWEI «Цифрова економіка, вплив ІКТ на людський капітал та формування компетентностей майбутнього». Метою дослідження є доповнення та поглиблення наявних висновків та рекомендацій, шляхом розгляду результатів самооцінки цифрових навичок залежно від соціально-демографічних характеристик респондентів. Дослідження емпірично підтвердило вагомість впливу цих предикторів на рівень та диференціацію цифрових навичок . За результатами обробки емпіричних даних за допомогою пакету програм Statistical Package for the Social Sciences (SPSS) з побудовою та подальшим аналізом таблиць спряженості (крос-табуляції) визначено рівень цифрових навичок (загальний ( за критерієм мінімального рівня опанування) та в розрізі 5-ти сфер використання –інформаційна грамотність та навички роботи з даними ; комунікація та співпраця; створення цифрового контенту; вирішення проблем, кібербезпека ) залежно від віку, статі, спеціальності та доходу респондентів опитування. Виявлені цифрові розриви (диференціація рівня цифрових навичок) дозволили ідентифікувати пріоритетні сфери формування цифрових навичок - кібербезпека та вирішення проблем. Визначений пріоритетний перелік «діджитал -вразливих груп» населення –люди зрілого ( 36-45 років), передпенсійного (55-65 років) та пенсійного (віку старше 66 років); жінки; люди з освітою в галузях знань "Воєнні науки та національна безпека", «Гуманітарні науки та мистецтво", "Аграрні науки та ветеринарія", "Біологія та охорона здоров'я ". Хоча розмір доходу суттєво не впливає на цифрові навички респондентів, можливість зростання доходу при умові більш високого рівня цифрових навичок може використовуватися як мотиватор їх формування та удосконалення. Результати дослідження , а також розроблені пропозиції, спрямовані на подолання цифрової інклюзії, можуть бути корисними для Міністерства цифрової трансформації, інших урядових та асоціативних структур, представників науки та освіти при плануванні та реалізації заходів, спрямованих на зростання.

The purpose of the article is to substantiate the features, problems and factors of financial cluster formation in the insurance market of Ukraine and to outline the prospects for its development. Dialectical and abstract-logical methods, methods of system approach, observation, analysis, synthesis, induction, deduction, etc. were used during the research. The information base of the research is legislative and normative-legal acts; information of the Ministry of Digital Transformation of Ukraine, Ministry of Finance of Ukraine, the National Bank of Ukraine, State Statistics Service of Ukraine, the Motor (Transport) Insurance Bureau of Ukraine; scientific publications; internet sources. The importance of inclusive orientation of the insurance market of Ukraine, which is based on the economy of interaction of all its subjects, is emphasized, and the need to increase attention to the problems of insurance inclusiveness and increase the coverage of insurance services of all segments is substantiated. The economic and social imbalances that occur in the country and have a negative impact on the process of wide involvement of potential customers in the insurance system have been identified. It is substantiated that the determinants of the formation of financial inclusion in the insurance market of Ukraine are the provision of appropriate levels of digital and financial literacy of the population. The importance of intensifying the use of digital technologies by insurers for positive changes in the development of the insurance business and ensuring the inclusiveness of insurance products and services has been proved. The scientific novelty is to assess the conditions for ensuring financial inclusion in the field of insurance in Ukraine and justify the need to develop effective approaches to ensure the inclusive development of the domestic insurance market in today's challenges. The practical significance of the obtained results lies in the possibility of using theoretical conclusions and practical recommendations to ...

Global informatization, manifestations of which are characteristic for the past decades, became the basis of the formation of the new model of the economy – digital economy, which became the development strategy of the most developed countries of the world. In Ukraine there is not any consistent tactic of building up a national digital economic business space as yet. Therefore, the purpose of the article was to substantiate theoretically the essence of digital economy and its conceptual reflection in the economic policy of the EU, as well to analyze the status and specific features of the Ukrainian economic system in terms of integration into international digital environment. The research methods are system analysis. Based on a number of scientific sources, it was revealed that the conceptual basis for the development of the digital economy in Europe consists of 5 metrics of the program of digital entrepreneurship: a) digital knowledge and ICT market, b) digital business environment, c) access to finance for businesses, d) digital skills of the labor force and electronic leadership, e) creating supporting entrepreneurial culture. In the course of the study we defined the centres of growth of digital technologies and communication in Ukraine, which can become the basis for further positive changes, at the same time we identified the main obstacles, as well as the lagging industries, because of whose performance the world ratings of Ukraine go down. A conclusion was made about the need to build an efficient national strategy for the development of the digital economy taking into account both positive and negative aspects of the experience of the EU countries. The scientific novelty of the work is in identifying features of the development of information and telecommunication technologies in Ukraine, which are in the uneven "informatization", depending on the industries and sectors of the economy, in the lack of digital strategy of the state, in the inconsistency in regulatory policy and distrust of the population in modern financial instruments. The findings made as the results of the research can be used for differentiation of users of digital information and the development of strategy of their engagement in certain segments. In the future, it is advisable to examine the European experience about the inclusion of objectives concerning the development of the digital economy in the global plan of reformation of the state.

The aim of the work – to identify the reasons for the inadequate teacher's digital competence and the digital divide between faculty, students and users of M-Health and E-health services as a problem of higher education institutions in transition to distance education and a wider inclusion to e-education space and modern digital medicine.The main body. The essence and content of the new competences in digital technology for faculty and students are considered in The Digital Competency Framework 2018 together with associated tools in the updated version of key competences for life long specialist training, approved by the European Parliament and the European Council on January 17, 2018. The reasons of digital divide between faculty, students of postgraduate education courses and users of e-education and digital medicine are analyzed. Conclusions are made aiming at overcoming the digital divide between faculty, students and users of digital technologies.Conclusions. Development of effective e-learning and e-health is impossible without overcoming the digital divide between listeners and teachers, doctors and patients, as well as m-Health and e-Health users. To overcome digital divide and gain competence, it is necessary to combine the efforts of educational institutions, communities and the state in order to create appropriate institutions and funded programs and eliminate the digital incompetence of faculty, doctors, teachers and certain older population groups. The acquisition of digital competence by faculty and students will significantly improve the quality and availability of educational services and results of quality management in the educational process based on international standards. ; Мета роботи – встановити причини недостатньої цифрової компетентності викладача та цифрової нерівності викладачів, слухачів і користувачів m-Health і е-Health послуг як проблеми переходу ВНЗ на дистанційну освіту та ширшого впровадження в електронну освіту і медицину сучасних цифрових технологій.Основна частина. Розглядається суть і зміст нових компетенцій викладачів і слухачів із цифрових технологій у Рамці цифрової компетентності 2018 року та пов'язаних з нею інструментів, схвалених Європейським парламентом та Радою ЄС 17 січня 2018 року в оновленій редакції ключових компетентностей для навчання спеціалістів упродовж життя. Проаналізовано причини цифрової нерівності викладачів і слухачів курсів післядипломної освіти та користувачів систем електронної освіти та медицини, зроблено висновки щодо подолання цифрової нерівності викладачів, слухачів і користувачів цифрових технологій.Висновки. Побудова ефективної електронної освіти та електронної охорони здоров'я неможлива без подолання цифрової нерівності слухачів і викладачів, лікарів і пацієнтів та користувачів m-Health і е-Health. Для подолання нерівності і набуття цифрової компетентності потрібно об'єднати зусилля навчальних закладів, громад та держави у створенні відповідних інституцій та фінансованих програм ліквідації цифрової некомпетентності викладачів, лікарів, вчителів і окремих груп населення старшого віку. Набуття цифрової компетентності викладачами та слухачами суттєво покращить якість і доступність освітніх послуг і результати управління якістю навчального процесу на основі міжнародних стандартів.

The aim of the work – to identify the reasons for the inadequate teacher's digital competence and the digital divide between faculty, students and users of M-Health and E-health services as a problem of higher education institutions in transition to distance education and a wider inclusion to e-education space and modern digital medicine.The main body. The essence and content of the new competences in digital technology for faculty and students are considered in The Digital Competency Framework 2018 together with associated tools in the updated version of key competences for life long specialist training, approved by the European Parliament and the European Council on January 17, 2018. The reasons of digital divide between faculty, students of postgraduate education courses and users of e-education and digital medicine are analyzed. Conclusions are made aiming at overcoming the digital divide between faculty, students and users of digital technologies.Conclusions. Development of effective e-learning and e-health is impossible without overcoming the digital divide between listeners and teachers, doctors and patients, as well as m-Health and e-Health users. To overcome digital divide and gain competence, it is necessary to combine the efforts of educational institutions, communities and the state in order to create appropriate institutions and funded programs and eliminate the digital incompetence of faculty, doctors, teachers and certain older population groups. The acquisition of digital competence by faculty and students will significantly improve the quality and availability of educational services and results of quality management in the educational process based on international standards. ; Мета роботи – встановити причини недостатньої цифрової компетентності викладача та цифрової нерівності викладачів, слухачів і користувачів m-Health і е-Health послуг як проблеми переходу ВНЗ на дистанційну освіту та ширшого впровадження в електронну освіту і медицину сучасних цифрових технологій.Основна частина. Розглядається суть і зміст нових компетенцій викладачів і слухачів із цифрових технологій у Рамці цифрової компетентності 2018 року та пов'язаних з нею інструментів, схвалених Європейським парламентом та Радою ЄС 17 січня 2018 року в оновленій редакції ключових компетентностей для навчання спеціалістів упродовж життя. Проаналізовано причини цифрової нерівності викладачів і слухачів курсів післядипломної освіти та користувачів систем електронної освіти та медицини, зроблено висновки щодо подолання цифрової нерівності викладачів, слухачів і користувачів цифрових технологій.Висновки. Побудова ефективної електронної освіти та електронної охорони здоров'я неможлива без подолання цифрової нерівності слухачів і викладачів, лікарів і пацієнтів та користувачів m-Health і е-Health. Для подолання нерівності і набуття цифрової компетентності потрібно об'єднати зусилля навчальних закладів, громад та держави у створенні відповідних інституцій та фінансованих програм ліквідації цифрової некомпетентності викладачів, лікарів, вчителів і окремих груп населення старшого віку. Набуття цифрової компетентності викладачами та слухачами суттєво покращить якість і доступність освітніх послуг і результати управління якістю навчального процесу на основі міжнародних стандартів.

У статті розкрито особливості впливу цифрових технологій на формування політичної комунікації. Для досягнення ефективного управління державою необхідна трансформація державного адміністрування, тому в статті наголошено на важливості створення електронного уряду, а також інформатизації сфери політики. Охарактеризовано провідні технологічно-орієнтовані президентські кампанії.Ключові слова: політична комунікація, технології політичної комунікації, Інтернет, цифрові технології. ; Research methodology. There are used the following methods in the research: analysis of scientific literature; the method of content analysis at the stage of clarification of the essence of the conceptual apparatus of the study; typological analysis – to identify similar and distinctive features in the research of political technologies, characteristics of election campaigns, etc.; the case study method was applied at the stage of studying the foreign experience of political technologies; the systematic method allowed to look at political communication in general.Results. The article analyzes the effects of digital technologies on the development of political communication.Novelty. The methods of political communication in the information society in the era of digital technologies are analyzed in the article. With the increasing role of information and communication technology in the modern world, political communication is not aside, and is constantly evolving, developing and improving because of that how effective it is depends the socio-economic growth and prosperity of each country. The paper highlighted the importance of informatization and computerization the sphere of politics and the creation of e-government, which will ensure greater inclusion of the public in the political life of the country, will make the authorities activity more transparent, will enhance citizens' confidence in political leaders and transform public administration in good governance.The practical significance. For the effective communication between all ...

The aim of the paper is to determine the role and place of the virtual object of culture in the process of complex musealisation activities as a leading system for the formation and preservation of cultural memory.Research methodology is based on the culturological approach with the use of analysis, synthesis and historical methods.Results. It has been found that the active development of information and communication technologies laid the foundation for the formation of effective tools for working with information within the framework of musealisation activities and provided for the formation of a new virtual space for communication and practical activities whose objects could be included in the system of formation and preservation of cultural memory. The rethinking of the notion of cultural property in the legal and scientific context, caused by the influence of modern socio-cultural transformations, has created conditions for the full inclusion of virtual objects in the process of preserving cultural memory within the framework of the main forms of actualization of the cultural heritage.Novelty. The paper presents an attempt to consider the virtual objects of culture as a resource base for the implementation of the complex musealisation activities aimed at the formation and preservation of cultural memory.The practical significance. Ukrainian museums may find the information contained in this paper useful for developing a new strategy of communicating process in the virtual space. ; Досліджено можливі напрями використання віртуальних об'єктів у процесі комплексної музеалізаційної діяльності, спрямованої на формування та збереження культурної пам'яті через актуалізацію об'єктів культури в просторі віртуальної реальності. Розглянуто проблему музеєфікації вір-туальних об'єктів і формування правової бази щодо збереження цифрового надбання як у світі, так і Україні. Визначено особливості музеєфікації віртуальних об'єктів унітарного та комплексного характеру. Розглянуто напрями використання віртуальних об'єктів у рамках позаінституційної форми процесу музеалізації як засобу збереження культурної пам'яті.

The aim of the paper is to determine the role and place of the virtual object of culture in the process of complex musealisation activities as a leading system for the formation and preservation of cultural memory.Research methodology is based on the culturological approach with the use of analysis, synthesis and historical methods.Results. It has been found that the active development of information and communication technologies laid the foundation for the formation of effective tools for working with information within the framework of musealisation activities and provided for the formation of a new virtual space for communication and practical activities whose objects could be included in the system of formation and preservation of cultural memory. The rethinking of the notion of cultural property in the legal and scientific context, caused by the influence of modern socio-cultural transformations, has created conditions for the full inclusion of virtual objects in the process of preserving cultural memory within the framework of the main forms of actualization of the cultural heritage.Novelty. The paper presents an attempt to consider the virtual objects of culture as a resource base for the implementation of the complex musealisation activities aimed at the formation and preservation of cultural memory.The practical significance. Ukrainian museums may find the information contained in this paper useful for developing a new strategy of communicating process in the virtual space. ; Досліджено можливі напрями використання віртуальних об'єктів у процесі комплексної музеалізаційної діяльності, спрямованої на формування та збереження культурної пам'яті через актуалізацію об'єктів культури в просторі віртуальної реальності. Розглянуто проблему музеєфікації вір-туальних об'єктів і формування правової бази щодо збереження цифрового надбання як у світі, так і Україні. Визначено особливості музеєфікації віртуальних об'єктів унітарного та комплексного характеру. Розглянуто напрями використання віртуальних об'єктів у рамках позаінституційної форми процесу музеалізації як засобу збереження культурної пам'яті.

The article reveals the peculiarities of implementation of the concept of "state in a smartphone" as a direction of increasing the legal responsibility of the state in modern Ukraine. It is stated that Ukraine, like most other modern states, has entered the digital age, the laws of social development of which require deep scientific research. The digitalization of social relations has led to the emergence of a new form of modern state - electronic or digital. In turn, the research that focuses on this phenomenon highlights two leading paradigms: one emphasizes the complementarity of the electronic state to the system of public administration that has been developed on the basis of previous administrative practices, while the other insists on the fundamental novelty of the electronic state which significantly modifies both the internal institutional structure of the state and specifies the mechanism of its interaction with citizens and the sphere of private business. In the context of considering an electronic state, the legal responsibility of such a state requires rethinking, driven both by institutional shifts in the electronic state itself and by a substantial expansion of the human rights catalog, including the inclusion of so-called digital rights. It is concluded that Ukrainian legislation is developing quite rapidly in the direction of digitalisation processes, although it is still not characterized by a systemic and complete nature. An additional impetus to this development was given by the concept of "state in a smartphone", which envisages a set of large-scale efforts of the state in the direction of digitization of most public services to the population and is accompanied by the approximation of these services to the consumer. At the same time, the program of changes does not contain systematic measures to strengthen the state's legal responsibility in order to avoid situations of using electronic means and methods for moving away from democratic principles and principles of governance, overcoming digital inequality, protecting personal data containing electronic registers from possible damage. In general, in the context of the implementation of the concept of "state in a smartphone", the issue of substantial extension of borders and further constitutional and legal specification of the legal responsibility of the state to the individual and society is raised. ; У статті виявляються особливості реалізації концепту «держава в смартфоні» як напряму підвищен-ня юридичної відповідальності держави в сучасній Україні. Вказується, що Україна, як і більшість інших сучасних держав, вступила в цифрову добу, закономірності суспільного розвитку якої вимагають глибоких наукових досліджень. Цифровізація суспільних відносин зумовила виникнення нової форми сучасної держави – електронної або цифрової. Своєю чергою у наукових дослідженнях, що акцентують увагу довкола цього феномену, виокремлюються дві провідні парадигми: одна наголошує на компліментарності електронної держави до тієї системи державного управління, що виробилася на основі попередніх адміністративних практик, тоді як друга наполягає на принциповій новизні сутності електронної держави, яка суттєво модифікує як внутрішню інституційну будову держави, так і специфікує механізм її взаємодії з громадянами та сферою приватного бізнесу. У контексті розгляду електронної держави потребує переосмислення юридична відповідальність такої держави, зумовлена як інституційними зрушеннями в самій електронній держави, так і суттєвим розширенням каталогу людських прав, зокрема включенням до нього так званих цифрових прав. Зроблено висновок, що українське законодавство досить стрімко розвивається в напрямі супроводження процесів цифровізації, хоча досі не відзначається системним та завершеним характером. Додаткового імпульсу цьому розвиткові надала концепція «держава в смартфоні», що передбачає комплекс масштабних зусиль держави в напрямі цифровізації більшості публічних послуг населенню та супроводжується набли-женням цих послуг до споживача. Водночас означена програма змін не містить системних заходів щодо зміцнення юридичної відповідальності держави з метою уникнення ситуацій використання електронних засобів та методів для відходу від демократичних принципів і засад управління, подолання цифрової нерівності, захисту особистих даних, які містять електронні реєстри, від можливих уражень. Загалом, у контексті реалізації концепту «держава в смартфоні» порушується питання істотного розширення меж і подальшої конституційно-правової специфікації юридичної відповідальності держави перед особою та суспільством.

The article examines the European experience in implementing strategies for transparency and accessibility of interactions in managing culture sphere. Transparency in public administration is studied as access to information; communication; decision-making processes. The values which are to be balanced in transparent management are determined. They are: public's right to know; good governance; the costs and risks of providing services; the right of civil servants to personal confidentiality.The new mechanisms of transparency and interaction based on new principles of network interaction are examined as collective efforts to produce and exchange information, knowledge and culture through the emergence of new virtual communication environments: social networks, mobile content, etc.Today, cultural policy at European level seeks to achieve the following priorities:- cooperation with leading organizations in the field of culture and financial investment in culture;- wide measures on preservation and usage of various European languages, dialects, traditions and histories to protect the continent's intangible heritage and identity values;- appreciation of cultural workers and support of their efforts to build a Europe that is attractive to talent and investment, creative, entertaining, entrepreneurial, which mobilizes to promote sustainable development, integrated and civic cohesion;- respond to requests from third countries for European expertise in the field of cultural exchange management and creative support;- empowering artists and cultural workers in innovation and technology in a multidisciplinary approach;- maintaining a sense of pride among European citizens for cultural heritage;- encouraging the mobility of cultural workers as an important factor in innovation in the field of culture and creative cooperation;- mobilizing the EU's diplomatic network and cultural expertise to support the EU's foreign policy and development agenda, enabling it to express cultural diversity around the world by building local capacity.Taking the case of cultural industries (economy) the intersections with other areas: culture, education, economy and urban/regional development are revealed. The key issues in the EU culture policy are examined focusing on the issues of transparency and interactions:- shaping the EU agenda by raising strategically important culture economy issues in order to create a coherent, interconnected European system;- recognition of the strategic importance of culture economy for the implementation of urban development strategy, the inclusion of ICT in innovation programs, as well as research and development programs;- promoting side effects in other industries and society;- capacity building in response to the new opportunities that digital technologies bring to the culture economy;- promotion of cross-border networks and alliances of creative centers and entrepreneurs;- the important role of culture economy in the EU's international relations, gaining access to new markets and promoting sustainable development and cultural diversity around the world.It is concluded that at present, the mechanisms of ensuring transparency are being improved in European countries: legal, institutional, organizational, informational, etc. The instrument of public control is examined through two important aspects. The further solving of these problems is the introduction of a mechanism of interaction between the authorities and reference groups in public administration. The role of public control (reference groups, info-technologies) in the mechanism of transparent culture management is analyzed.For the current situation in Ukraine, with the rapid penetration of Internet technologies in all aspects of public and private life, the transition to open public administration gives a chance to mobilize the efforts of the state and civil society in transparency and interaction. ; У статті досліджується європейський досвід реалізації стратегій транспарентності і доступності взаємодій в управлінні культурою. Виокремлюються цінності відповідного рівня транспарентності. Розкриваються пріоритети культурної політики на європейському рівні. Розглядаються особливості транспарентності та взаємодії на прикладі реалізації європейської політики індустрії культури та творчості. Аналізується роль громадського контролю (референтні групи, інфо-технології) у механізмі транспарентного управління культурою.

The article examines the European experience in implementing strategies for transparency and accessibility of interactions in managing culture sphere. Transparency in public administration is studied as access to information; communication; decision-making processes. The values which are to be balanced in transparent management are determined. They are: public's right to know; good governance; the costs and risks of providing services; the right of civil servants to personal confidentiality.The new mechanisms of transparency and interaction based on new principles of network interaction are examined as collective efforts to produce and exchange information, knowledge and culture through the emergence of new virtual communication environments: social networks, mobile content, etc.Today, cultural policy at European level seeks to achieve the following priorities:- cooperation with leading organizations in the field of culture and financial investment in culture;- wide measures on preservation and usage of various European languages, dialects, traditions and histories to protect the continent's intangible heritage and identity values;- appreciation of cultural workers and support of their efforts to build a Europe that is attractive to talent and investment, creative, entertaining, entrepreneurial, which mobilizes to promote sustainable development, integrated and civic cohesion;- respond to requests from third countries for European expertise in the field of cultural exchange management and creative support;- empowering artists and cultural workers in innovation and technology in a multidisciplinary approach;- maintaining a sense of pride among European citizens for cultural heritage;- encouraging the mobility of cultural workers as an important factor in innovation in the field of culture and creative cooperation;- mobilizing the EU's diplomatic network and cultural expertise to support the EU's foreign policy and development agenda, enabling it to express cultural diversity around the world by building local capacity.Taking the case of cultural industries (economy) the intersections with other areas: culture, education, economy and urban/regional development are revealed. The key issues in the EU culture policy are examined focusing on the issues of transparency and interactions:- shaping the EU agenda by raising strategically important culture economy issues in order to create a coherent, interconnected European system;- recognition of the strategic importance of culture economy for the implementation of urban development strategy, the inclusion of ICT in innovation programs, as well as research and development programs;- promoting side effects in other industries and society;- capacity building in response to the new opportunities that digital technologies bring to the culture economy;- promotion of cross-border networks and alliances of creative centers and entrepreneurs;- the important role of culture economy in the EU's international relations, gaining access to new markets and promoting sustainable development and cultural diversity around the world.It is concluded that at present, the mechanisms of ensuring transparency are being improved in European countries: legal, institutional, organizational, informational, etc. The instrument of public control is examined through two important aspects. The further solving of these problems is the introduction of a mechanism of interaction between the authorities and reference groups in public administration. The role of public control (reference groups, info-technologies) in the mechanism of transparent culture management is analyzed.For the current situation in Ukraine, with the rapid penetration of Internet technologies in all aspects of public and private life, the transition to open public administration gives a chance to mobilize the efforts of the state and civil society in transparency and interaction. ; У статті досліджується європейський досвід реалізації стратегій транспарентності і доступності взаємодій в управлінні культурою. Виокремлюються цінності відповідного рівня транспарентності. Розкриваються пріоритети культурної політики на європейському рівні. Розглядаються особливості транспарентності та взаємодії на прикладі реалізації європейської політики індустрії культури та творчості. Аналізується роль громадського контролю (референтні групи, інфо-технології) у механізмі транспарентного управління культурою.

The article examines the process of bringing to the legislative level the concept of "electronic evidence" and its legal way from amending the Civil Procedure Code of Ukraine through the formal consolidation of such a concept to establishing its place among the evidence system today. The legal nature of the electronic proof process and the normative consolidation of the peculiarities of this type of proof are clarified. The content of the concept of electronic evidence given by the legislator is analyzed and revealed, its main types that follow from such analysis are singled out and the ways of filing in court are clarified, taking into account the peculiarities dictated by modern technologies. Since the separation of a copy of an electronic proof from the original remains a debatable issue among domestic scholars, special attention is paid to its research. Also, the result of the study is to find out the place of electronic evidence in the institution of evidence in civil proceedings today. It is established what form the electronic proof must take in order to become appropriate and be accepted by the court, in particular, the issue of electronic proof certification by signing with a single digital signature is investigated. In order to clarify the practical side of electronic evidence, the article analyzes a significant number of court decisions, including Supreme Court rulings, which are now a guide for Ukrainian judges in resolving disputes whose evidence base has electronic evidence. Thus, the article addresses a number of problematic issues in the field of electronic evidence and draws attention to the main advantages and disadvantages of the category of electronic evidence: the attachment of electronic evidence to the statement of claim, the distinction between "original electronic evidence" and "copy of electronic evidence". and the issue of court recognition of the admissibility of electronic evidence and their inclusion in the case file. The study also focuses on the convenience of presenting electronic evidence and new opportunities that have arisen as a result of expanding the boundaries of proof, the use of modern technologies, which has led to the derivation of the process of protection of individual rights to a new level. ; У статті досліджено процес виведення на законодавчий рівень поняття електронного доказу та його правовий шлях від внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України через офіційне закріплення такого поняття до встановлення його місця серед системи доказів сьогодні. З'ясовано правову природу процесу електронного доказування та нормативне закріплення особливостей такого виду доказу. Проаналізовано та розкрито зміст поняття електронного доказу, наведеного законодавцем, виокремлено його основні види, які випливають із такого аналізу, та з'ясовано шляхи подання до суду, ураховуючи особливості, продиктовані сучасними технологіями. Оскільки дискусійним питанням серед вітчизняних науковців залишається відмежування копії електронного доказу від оригіналу, особливу увагу приділено його дослідженню. Також результатом дослідження є з'ясування місця електронних доказів в інституті доказування у цивільному судочинстві сьогодні. Установлено, яку форму повинен мати електронний доказ, аби стати належним та бути прийнятим судом, зокрема досліджено проблематику посвідчення електронного доказу шляхом підписання єдиним цифровим підписом. Для з'ясування практичного боку електронного доказу у статті проаналізовано значну кількість судових рішень, у тому числі постанов Верховного Суду, які сьогодні є орієнтиром для українських суддів під час вирішення спорів, доказова база яких має електронні докази. Таким чином, статтею вирішено низку проблематичних питань у сфері електронного доказування та звернено увагу на основні переваги і недоліки існування категорії електронних доказів: приєднання електронних доказів до позовної заяви, розмежування понять «оригінал електронного доказу» та «копія електронного доказу», аналіз способів їх засвідчення та проблематика визнання судом прийнятності електронних доказів і долучення їх до матеріалів справи. Також дослідженням акцентовано на зручності подання електронних доказів та нових можливостях, які виникли внаслідок розширення меж доказування, використання сучасних технологій, що призвело до виведення процесу захисту права особи новий рівень.

Kosovych V. M. Draft Law of Ukraine on Copyright and Related Rights: legal and technical analysis. – Article. The article is devoted to the study of the possibilities of improving the mechanism of legislative support of intellectual property law in Ukraine, based on the need to fulfill the international obligations of our state to protect copyright. The object of analysis is the draft Law of Ukraine on Copyright and Related Rights, submitted to the Verkhovna Rada of Ukraine for consideration (registration number 5552-4 dated 09.06.2021). It is stated that the draft Law of Ukraine on Copyright and Related Rights (the Draft) is an important step in the development of the domestic legal framework in this area of relations. Legal and technical evaluation of the Draft gave grounds to note its high quality and overall compliance with the requirements of rule-drafting technique. At the same time, a detailed study of the articles of the Draft allowed to offer a number of recommendations for its improvement through the prism of the peculiarities of rule-making tools. These are the legal definitions used in the Project, the general requirements for the content, its linguistic and structural characteristics. It is proposed to amend the preamble of the Draft, which in fact outlines the subject of legal regulation of the law. The preamble is the introductory part of the law, which can define the historical preconditions and justify the need for its adoption, explain the purpose, outline the main tasks facing it, and so on. The preamble of the law cannot repeat the content of its other structural components. It is pointed out that Article 1 of the Draft provides reasonable definitions of special terms, for example: cable retransmission (paragraph 21); camcording (paragraph 22); cardsharing (paragraph 23); potpourri (paragraph 34); hosting service provider (paragraph 35); reprographic reproduction (reproduction) (paragraph 46); phonogram (paragraph 60); digital content (paragraph 63). Attention is drawn to some cases of noncompliance with the requirement that the wording of definitions should be short. For example, the definition of the term «broadcasting» seems too broad. In fact, it defines another term – «encoded signal». Several definitions do not follow the rule that the definition should not contain terms used in the defined term. The necessity of inclusion of the relevant international agreements of Ukraine in the list of normative legal acts, forming the legislation of Ukraine on copyright and related rights, specified in Art. 2 of the Draft, is justified. A high level of compliance with structural rules in the Draft was noted. Recommendations for more detailed numbering of individual articles of the Project, in particular, Part 10 of Art. 4, which combines different regulations within one part (without highlighting individual items, in the form of paragraphs), are proposed. It is concluded that this study is a contribution to the process of scientific and expert evaluation of an important bill and can be used in practice. ; В. М. Проєкт Закону України «Про авторське право і суміжні права»: юридико-технічний аналіз. – Стаття. Стаття присвячена дослідженню можливостей удосконалення механізму законодавчого забезпечення права інтелектуальної власності в Україні з огляду на необхідність виконання нашою державою своїх міжнародних зобов'язань щодо захисту авторських прав. Об'єктом аналізу вибрано поданий на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України «Про авторське право і суміжні права» (реєстраційний номер 5552-4 від 9 червня 2021 р.). Констатовано, що проєкт Закону України «Про авторське право і суміжні права» (Проєкт) є вагомим кроком у розвитку вітчизняної нормативно-правової бази у вказаній сфері відносин. Юридико-технічна оцінка Проєкту дала підстави визначити його високу якість та загалом відповідність вимогам й правилам нормопроєктної техніки. Водночас детальне вивчення норм Проєкту дозволило запропонувати низку рекомендацій щодо його вдосконалення крізь призму особливостей нормотворчого інструментарію. Йдеться про використані в Проєкті правові дефініції, загальні вимоги до змісту, його мовні та структурні характеристики. Запропоновано внести зміни до преамбули Проєкту, в якій фактично окреслено предмет правового регулювання закону. Преамбула – вступна частина закону, в якій можуть визначатись історичні передумови й обґрунтовуватись необхідність його прийняття, роз'яснюватись мета, окреслюватись основні завдання, які стоять перед ним тощо. Преамбула закону не може повторювати зміст інших його структурних складників. Вказано на те, що у ст. 1 Проєкту надається обґрунтоване визначення спеціальних термінів, наприклад: кабельна ретрансляція (п. 21 ч. 1 ст. 1); камкординг (п. 22 ч. 1 ст. 1); кардшейрінг (п. 23 ч. 1 ст. 1); попурі (п. 34 ч. 1 ст. 1); постачальник послуг хостингу (п. 35 ч. 1 ст. 1); репрографічне відтворення (репродукування) (п. 46 ч. 1 ст. 1); фонограма (п. 60 ч. 1 ст. 1)цифровий контент (п. 63 ч. 1 ст. 1). Звернено увагу на недотримання в окремих випадках вимоги, згідно з якою формулювання визначень має бути коротким. Наприклад, дефініція терміна «ефірне мовлення» видається надто об'ємною. У ній фактично закладено визначення ще одного терміна – «закодований сигнал». У кількох визначеннях не дотримано правило, за яким дефініція не має містити терміни, які використовуються в понятті, що визначається. Аргументовано необхідність включення до переліку нормативно-правових актів, що входять до законодавства України про авторське право і суміжні права, вказаного у ст. 2 Проєкту, відповідні міжнародні договори України. Зазначено високий рівень дотримання у Проєкті структурних правил. Висунено рекомендації щодо детальнішої нумерації окремих статей Проєкту, зокрема ч. 10 ст. 4, в якій у межах однієї частини (без виділення окремих пунктів, у формі абзаців) об'єднуються різні нормативно-правові приписи. Підсумовано, що вказане дослідження є певним внеском у процес науково-експертного оцінювання важливого законопроєкту і може застосовуватись на практиці.