Suchergebnisse

На прикладі Західної Волині з'ясовано місце і роль земств в добу Української революції (1917–1920 рр.). Досліджено різні аспекти функціонування цього інституту місцевого самоврядування, а саме: проаналізовано політику щодо земств Тимчасового уряду, Української Центральної Ради (УЦР), Гетьманату П. Скоропадського, Директорії Української Народної Республіки (УНР) й розглянуто практичну діяльність цього органу. З'ясовано, що планомірній роботі земств у регіоні заважали швидка зміна політичних режимів, постійні державне недофінансування структури та присутність військових одиниць. На примере Западной Волыни выяснено место и роль земств во время Украинской революции (1917–1920 гг.). Исследованы разные аспекты функционирования этого института местного самоуправления, а именно: проанализирована политика относительно земств Временного правительства, Украинской Центральной Рады (УЦР), Гетманата П. Скоропадского, Директории Украинской Народной Республіки (УНР) и рассмотрена практическая деятельность этого органа. Выяснено, что планомерной работе земств в регионе мешали быстрое изменение политических режимов, постоянное государственное недофинансирование структуры и присутствие военных единиц. For example of Western Volyn' are found a place and role of zemstvos in time of Ukrainian revolution (1917–1920). The different aspects of functioning of this institute of local self- government are investigational, namely: politics is analysed in relation to the zemstvos of the Provisional government, Ukrainian Central Rada (UCR), Hetmanat of P. Skoropads'kogo, Directories of Ukrainian Republic People's (URP) and practical activity of this organ is considered. It is found out, that systematic work of zemstvos in a region it was interfered with rapid change of the political modes, state not financing of structure and presence of soldiery units is permanent.

The aim of this research is to conduct a theoretical analysis of the international relations tendencies of Ukrainian higher education institutions and of the level of their integration into the international scientific and educational community on the background of the reform of the higher education system in Ukraine from 1991 to 2004. The article analyzes the normative documents of this period, which contributed to the formation of international activity programs in the higher education system. The following tendencies of international activity development in the Ukrainian higher education system in the defined period are the following ones: legislative registration of transition of national education from unitary to variability; formation of a humanistic model of a specialist of a new type; establishment of equivalence of certificates and diplomas; international recognition of qualifications and academic degrees; introduction of a multi-level system of specialist's training; the transition from specialized training to specialist training in integrated areas; ordering the system of higher education institutions and gaining them some independence; increasing the number of foreign students by providing information on higher education institutions of Ukraine to the UNESCO and Council of Europe directories; raising the status of a citizen of Ukraine in the international socio-cultural environment; competitiveness of national education in the European and world educational space. It has been proved that from 1991 to 2004 effective pedagogical technologies were introduced in the national higher education, new models of different higher education levels were developed, and the transition to a multi-level system of specialist's training was made, as well as integration into the European educational space. ; Дослідження полягає у визначенні тенденцій розвитку міжнародної діяльності у системі вищої освіти України з 1991 по 2004 роки: законодавчому оформленні переходу вітчизняної освіти від унітарності до варіативності; встановленні еквівалентності атестатів і дипломів; міжнародному визнанні кваліфікацій, вчених ступенів і звань; запровадженні ступеневої системи підготовки фахівців; збільшенні кількості іноземних студентів завдяки внесенню інформації про заклади вищої освіти України до довідників ЮНЕСКО та Ради Європи. Доведено, що за той період у вітчизняній вищій освіті відбулася інтеграція в європейський освітній простір.

The aim of this research is to conduct a theoretical analysis of the international relations tendencies of Ukrainian higher education institutions and of the level of their integration into the international scientific and educational community on the background of the reform of the higher education system in Ukraine from 1991 to 2004. The article analyzes the normative documents of this period, which contributed to the formation of international activity programs in the higher education system. The following tendencies of international activity development in the Ukrainian higher education system in the defined period are the following ones: legislative registration of transition of national education from unitary to variability; formation of a humanistic model of a specialist of a new type; establishment of equivalence of certificates and diplomas; international recognition of qualifications and academic degrees; introduction of a multi-level system of specialist's training; the transition from specialized training to specialist training in integrated areas; ordering the system of higher education institutions and gaining them some independence; increasing the number of foreign students by providing information on higher education institutions of Ukraine to the UNESCO and Council of Europe directories; raising the status of a citizen of Ukraine in the international socio-cultural environment; competitiveness of national education in the European and world educational space. It has been proved that from 1991 to 2004 effective pedagogical technologies were introduced in the national higher education, new models of different higher education levels were developed, and the transition to a multi-level system of specialist's training was made, as well as integration into the European educational space. ; Дослідження полягає у визначенні тенденцій розвитку міжнародної діяльності у системі вищої освіти України з 1991 по 2004 роки: законодавчому оформленні переходу вітчизняної освіти від унітарності до варіативності; встановленні еквівалентності атестатів і дипломів; міжнародному визнанні кваліфікацій, вчених ступенів і звань; запровадженні ступеневої системи підготовки фахівців; збільшенні кількості іноземних студентів завдяки внесенню інформації про заклади вищої освіти України до довідників ЮНЕСКО та Ради Європи. Доведено, що за той період у вітчизняній вищій освіті відбулася інтеграція в європейський освітній простір.

Програми дій ЄС (Actionprogrammes) - магістральні директорії розвитку правоохоронної сфери, до числа яких відносяться Проект Робера Шумана (1998–2000), Програма 1999 р по формуванню і розвитку простору свободи, безпеки і правосуддя в ЄС, Програма адміністративного співробітництва в галузі надання притулку, імміграції та перетину зовнішніх кордонів ODYSSEUS – ARGO, Рамкова програма по поліцейському і судовому співробітництву в сфері кримінальних справ 2002 року, Гаазька програма 2004 року, Цільова програма: попередження і боротьба зі злочинністю 2007–2013 рр., Стокгольмська програма 2009 року та інші. Головна мета програм – забезпечити, щоб заходи держав-членів з тією ж ефективністю застосовували і право Євросоюзу в цілому. Єврокомісія несе відповідальність за реалізацію проектів, проводить періодичну оцінку і представляє Європарламенту, раді ЄС, Екосоку і Комітету регіонів доповідь про оцінку їх виконання.Ключові слова: Програми дій ЄС, Проект Робера Шумана, Програма по формуванню і розвитку простору свободи, безпеки і правосуддя в ЄС, ODYSSEUS - ARGO, Рамкова програма по поліцейському і судовому співробітництву в сфері кримінальних справ, Цільова програма щодо попередження та боротьби зі злочинністю, Гаазька і Стокгольмська програма. Программы действий ЕС (Actionprogrammes) – магистральные директории развития правоохранительной сферы, к числу которых относятся Проект Робера Шумана (1998–2000), Программа 1999 г. по формированию и развитию пространства свободы, безопасности и правосудия в ЕС, Программа административного сотрудничества в области предоставления убежища, иммиграции и пересечения внешних границ ODYSSEUS – ARGO, Рамочная программа по полицейскому и судебному сотрудничеству в сфере уголовных дел 2002 г., Гаагская программа 2004 г., Целевая программа: предупреждение и борьба с преступностью 2007–2013 гг., Стокгольмская программа 2009 г. и другие. Главная цель программ – обеспечить, чтобы меры государств-членов с той же эффективностью применяли и право Евросоюза в целом. Еврокомиссия несет ответственность за реализацию проектов, проводит периодическую оценку и представляет Европарламенту, Совету ЕС, Экосоку и Комитету регионов доклад об оценке их выполнения.Ключевые слова: Программы действий ЕС, Проект Робера Шумана, Программа по формированию и развитию пространства свободы, безопасности и правосудия в ЕС, ODYSSEUS – ARGO, Рамочная программа по полицейскому и судебному сотрудничеству в сфере уголовных дел, Целевая программа по предупреждению и борьбе с преступностью, Гаагская и Стокгольмская программа. EU Actionprogrammes – the main directories of law-enforcement sphere development including Rober Schuman Project (1998-2000), Program 1999 on formation and development of space of freedom, safety and justice in EU, ODYSSEUS – ARGO, Framework programme 2002 on police and judicial cooperation in sphere of criminal cases, Hague program 2004, Target program: the prevention and struggle against criminality, Stockholm program of 2009 and so on. The Overall objective of programs - to provide, that measures of member states with the same efficiency applied also the European Union law as a whole. The Eurocommission bears responsibility for realisation of projects, spends a periodic estimation and represents to EuroParliament, Council of EU, Ekosok and Committee of regions the report on an estimation of their performance.Keywords: Programs of actions of EU, Rober Schuman Project, Program on formation and development of space of freedom, safety and justice in EU, ODYSSEUS – ARGO, the Framework programme on police and judicial cooperation in sphere of criminal cases, the Target program under the prevention and struggle against criminality, Hague and Stockholm programs.

The author explores the issue of forming the "pantheon" of the most prominent figures in the history of Kharkiv. To this end, Soviet city guides were analyzed. The names found on the guide pages have been recorded in the appropriate database. The author stated the principles of construction of this database and possible interpretations of the obtained results. It contains two fields - "faces" and "mentions". In the first box, those names found on the guide pages were recorded, and in the second box, those ratings that accompany a specific name were recorded. Along with fixing a person's name, a social or professional characteristic (scientist, military, architect, statesman, etc.) was also mentioned. In the "mention" field, depending on the nature of the mention of a person, a coefficient was stated: if the name was mentioned without a rating, it is a factor # 1 (1 point), a combination with such epithets as "known", "prominent" and the like – a factor # 2 (2 points), more or less a detailed characteristic of the activity, first of all from the point of view of impact on the development of the city – factor # 3 (3 points). As a result, it allowed to create a certain hierarchical name system and to separate "TOP-10" of them. In the long run, it will allow you to see a system of names in the dynamics, when some persons will fall out of the list of leaders at certain periods and others will be included in this list. It will also be important to capture changes in terms of increasing or decreasing attention to a particular category of people (social and professional characteristics). In total, more than 650 people were included in the database. The author concluded that in the early 20th century the guides less mentioned statesmen and local administrators, and more of artists, architects, and scientists. Also, the article states that in the late 19th and early 20th centuries the list of "local heroes" in Kharkiv has just begun to form. This can be explained by the absence of some known persons in the TOP-10 list. This is partly due to the fact that the guide genre itself has not yet been completed, and the first guides rather resembled information directories and were thematically imbalanced. Nevertheless, this material can be used in studying the initial stage of assembly of the "Kharkiv Pantheon". ; У центрі уваги автора перебуває проблема формування «пантеону» найвидатніших постатей в історії Харкова. З цією метою були проаналізовані дорадянські путівники по місту. Імена, які трапляються на сторінках путівників, заносилися у відповідну базу даних. У статті зазначені принципи побудови цієї бази даних та можливі інтерпретації одержаних результатів. Вона містить два поля – «особи» і «згадки». Упершому полі фіксувалися ті імена, які трапляються на сторінках путівників, у другому – ті оцінки, які супроводжують певне ім'я. Разом із фіксацією імені особи зазначалася й соціальна чи професійна характеристика (вчений, військовий, архітектор, державний діяч тощо). У полі «згадки» залежно від характеру згадування тієї чи іншої особи зазначався коефіцієнт: якщо ім'я згадувалося без оцінок – це коефіцієнт 1(1бал), поєднання з такими епітетами, як «відомий», «визначний» та подібні – коефіцієнт 2(2бали), більш-менш докладна характеристика діяльності, передусім з погляду впливу на розвиток міста – коефіцієнт 3(3бали). У підсумку це дозволило створити певну ієрархічну систему імен і виокремити «ТОП-10». Уперспективі це дозволить побачити систему імен у динаміці, коли деякі особи в певні періоди будуть «випадати» з кола лідерів, а інші потрапляти до цього списку. Також важливо буде зафіксувати зсуви в плані збільшення чи зменшення уваги до певної категорії осіб (мається на увазі соціальна та професійна характеристики). Загалом до бази даних потрапила інформація про більше ніж 650осіб. Зроблено висновки про те, що на початку ХХст. у путівниках все менше згадували державних діячів та місцевих адміністраторів, а більше– художників, архітекторів, науковців. Також зазначено, що наприкінці ХІХ– на початку ХХст. список «місцевих героїв» у Харкові лише почав формуватися. Саме цим можна пояснити відсутність деяких відомих осіб у ТОП-10. Почасти це пов'язано також із тим, що й сам жанр путівника ще не оформився остаточно, а перші путівники радше нагадували інформаційні довідники, були тематично незбалансовані. Між тим цей матеріал може бути корисним для вивчення початкового етапу складання «харківського пантеону».

The author inhis article, an attempt is made to generalize and systematize the source base of topic reserch on the keepig of the Bessarabian nobility in the improvement of the loant and financial structure of the province. It is proved that since the formation of the Central State Bank of the Russian Empire, researchers have focused only on recording events and characterizing the general state of credit in the state. It is described that at the end of the XIX century. theoretical works appear in which the credit and banking system is considered as a socio-economic phenomenon. The very wide list scientists that works in the sphere of credit use the fragment of source base without general systematization of the materials and documents. There are a number of published and archival sources on the selected topic, data from reference, periodicals and statistical publications. The whole range of materials used in this article can be classified as follows: archival materials, collections of published documents, periodicals, statistical directories, address-calendars, legislative (regulatory) acts, 6) materials of personal origin (memoirs). The scientific article analyzed and involved the documents of the Central State Archive of Ukraine in Kyiv, the State Archives of Odessa region, the Municipal Institution «Izmail Archive», the National Archives of the Republic of Moldova. Besides in this article author generized the periodical newspapers and statistic journals that would help to the scientists to exlore the topic. Thus, the available source base is sufficient for in-depth coverage of the participation of the nobility of Bessarabia in the formation and development of the credit and banking system of the region (in the second half of XIX – early XX century. The author paid special attention to legislative acts. In particular, the edition of the Complete Collection of Laws of the Russian Empire. Some laws concerned the loan, the amount of interest charged, the statute and the charter of certain state small and banking institutions, which also applied to the Bessarabian province. Analysis of archival and published documents allows us to comprehensively consider the participation of the nobility in the activities of credit and banking institutions of the Bessarabian province of this period. These periodicals and statistical publications provide an opportunity for case studies of the financial system of the region and the personal contribution of the aristocracy in this area of socio-economic relations. ; В статті зроблена спроба узагальнення та систематизації за існуючої джерельної бази з питання внеску Бессарабського дворянства в розвиток кредитно-банківської системи регіону. Охарактеризовано, основні види джерел, які були опрацьовані автором в контексті тематики внеску дворянства Бессарабської губернії в становлення та розвиток кредитно-банківської системи. Джерельні матеріали автором було поділено на загальні групи: архівних матеріалів, збірників опублікованих документів, періодичних видань, статистичних довідників, адрес-календарів, законодавчих (нормативних) актів, матеріали особистого походження (мемуарна література). Далі автор подає почерговий огляд кожної з вказаної групи джерел. Зокрема, детально проаналізовано комплекс матеріалів архівних установ. До обігу вперше було залучено ряд документів Центрального державного архіву України в м. Київ (ЦДІАУК), Державного архіву Одеської області (ДАОО), Комунальної установи «Ізмаїльський архів» (КУІА), Національного архіву Республіки Молдова (НАРМ). Дані документи та довідки розкривають проблематику участі аристократії в кредитно-фінансовій системі регіону, висвітлюючи окремі сторони дрібного кредитування, засновництва даних установ та філій в окремих повітах та волостях, обумовлюючи організаційні та адміністративні процеси, якими супроводжувалося засновництво банків. В статті подано матеріал по збірниках опублікованих документів. Окремо зазначено збірники з історії становлення та розвитку кредиту молдовських вчених. В цьому напрямку наголошено, що збірники XX ст. зосереджувалися на практичній та статистичній діяльності кредитних установ, більшість наукових праць будувалися за марксистським підходом із акцентом на негативні ознаки фінансової системи Російської імперії, наприкінці XX ст. розпочинається період соціально-економічних та юридичних досліджень, збір та публікація матеріалів здійснюється об'єктивно та неупереджено. Виявлено низку періодичних видань, адрес-календарів Бессарабської губернії, в яких розміщувалася реклама кредитних і банківських установ, подавалися відомості стосовно окремих філій та інсттуцй, а також персоніфікували тих дворян, які брали активну участь в засновницьких процесах. Окрему увагу автором було звернуто на законодавчі акти. Зокрема, на редакції Повного зібрання законів Російсько імперії. Окремі закони стосувалися кредиту, розмірів стягуваних відсотків, статуту та уставу окремих державних дрібних та банківських установ Висвітлено деякі важливі для даної статті урядові постанови, за якими в державі відбувалося надання бюджетних коштів та фінансів зі спеціальних фондів на відкриття позико-ощадних товариств у волостях і селах, що стосувалося й Бессарабської губернії. До загального наукового використання було подано окремі сторінки спогадів губернатора С. Урусова про випадки значних кредитів та позик, які брали бессарабські аристократи на деякі господарські та будівельні проекти. Автором наголошено, що наявна джерельна база дозволяє здійснювати різноманітні наукові розвідки в області кредиту, фінансів Бессарабської губернії та місця дворян в означеній сфері економіки.

Burn wound treatment issues remain relevant in modern medicine, since burns are among the most common types of injuries and rank third among all types of injury in peacetime. The problem of treatment of burn injuries are determined by the high frequency of their occurrence, the complexity and duration of treatment of such patients, with serious consequences. To date, in the world there are a large number of drugs for local treatment of burns in various forms (ointments, gels, creams, aerosols, solutions for external use, patches) and biological drugs are also used. The aim of the work was to conduct a comparative analysis of the range of registered medicinal products for local treatment of burns on the national market, with preparations of this segment of the market, registered in Georgia and France. Georgia is a country, which is not a member of the European Union, and France is one of the five countries leading exporters of medicines and is a member of the European Union, in order to determine the relevance and feasibility of developing new drugs. In the analysis of drugs registered in the pharmaceutical markets of France and Georgia, those drugs that have no analogues in Ukraine, for the most part are patches (patches), considering in more detail. The study of the nomenclature assortment of drugs carrying out in accordance with the State Register of drugs and the Anatomical-Therapeutic-Chemical Classification, as an information source was used Compendium, online-directories and online-pharmacу. According to the results of the research conducted on the end of 2018, in Ukraine there are about 105 drugs, production in various forms that is directly used for local treatment of burns. In the pharmaceutical markets of Georgia and France, this amount of drugs is respectively 101 and 64 drugs. In all three countries, most medications for local treatment of burns presented in soft drugs, in particular, in Ukraine 67.58%, in Georgia 84.16% and in France 39.06%, respectively. In Ukraine, 58.33% of all drugs for local treatment of burns domestically produced, but in Georgia and France, the proportion of such drugs is significantly lower, namely 11.88% and 32.81% respectively. The comparative analysis conducted by us proved that in the pharmaceutical markets of France and Georgia there were registered drugs in the form of patches that are widely used in the treatment of burn injuries, the analogues of which are absent in Ukraine. These studies prove the prospect of expanding the range of existing ursus forms and creating a new group of original drugs that would stimulate regenerative skin processes and improve wound healing. ; Питання лікування опікових ран залишаються актуальними в сучасній медицині, оскільки опіки є одними з найпоширеніших видів травм та займають третє місце серед усіх видів травм мирного часу. Проблема лікування опікових травм визначається високою частотою їх виникнення, складністю і тривалістю лікування таких хворих, серйозними наслідками. На сьогодні у світі зареєстрована велика кількість лікарських засобів для місцевого лікування опіків у вигляді різних форм (мазі, гелі, креми, аерозолі, розчини для зовнішнього застосування, пластирі), використовують також біологічні препарати. Метою роботи стало проведення порівняльного аналізу асортименту зареєстрованих лікарських засобів для місцевого лікування опіків на національному ринку з препаратами цього сегменту ринку, зареєстрованими у Грузії, країні яка не є членом ЄС, та Франції, яка входить у п'ятірку країн-лідерів за експортом лікарських засобів та є членом ЄС, з метою визначення актуальності та доцільності розроблення нових вітчизняних лікарських засобів. Під час аналізу лікарських засобів, які зареєстровано на фармацевтичних ринках Франції та Грузії, більш детально розглянуто ті препарати, аналогів яким в Україні немає, здебільшого це патчі (пластирі). Вивчення номенклатурного асортименту лікарських засобів проводили згідно з Державним реєстром лікарських засобів і Анатомо-терапевтично-хімічною класифікацією (Anatomical Therapeutic Chemical), як інформаційне джерело використано Компендіум, онлайн-довідники та інформацію онлайн-аптек. Згідно з результатами проведених досліджень, станом на кінець 2018 року в Україні нараховується близько 105 лікарських засобів різної форми випуску, які безпосередньо використовують для місцевого лікування опіків. На фармацевтичних ринках Грузії та Франції кількість препаратів становить відповідно 101 та 64 лікарських засобів. В усіх трьох країнах більшість препаратів для місцевого лікування опіків представлено м'якими лікарськими формами, зокрема в Україні – 67,58%, у Грузії – 84,16% та у Франція – 39,06%. В Україні 58,33% від усіх лікарських засобів для місцевого лікування опіків є препарати вітчизняного виробництва, проте у Грузії та Франції частка таких препаратів є суттєво меншою, а саме 11,88% та 32,81% відповідно. Проведений нами порівняльний аналіз довів, що на фармацевтичних ринках Франції та Грузії зареєстровано лікарські засоби у формі патчів та пластирів, які широко використовують у терапії опікових травм, аналогів яким в Україні немає. Ці дослідження доводять перспективу розширення асортименту існуючих лікарських форм та створення нової групи оригінальних вітчизняних лікарських засобів, які б стимулювали регенераторні процеси шкіри та покращували загоєння ран.

У статті досліджено проблеми, з якими дослідник може зіткнутися в процесі вивчення музейної документації (інвентарних карток, науково-уніфікованих паспортів, карток картотек) на музейні предмети, що стосуються тем «Історія України 20 ст.» і «Обряди і повсякдення єврейської громади України 19-20 ст.». Охарактеризованими ситуаціями актуалізовано розгляд певних блоків музейної документації як явищ, що мають еволюціонувати разом із доступом до інформації у 21 сторіччі. Підкреслено, що саме завдяки модернізації (переведення інвентарних карток у формат науково-уніфікованих паспортів, перегляд ідеологічних кліше, виправлення помилкової інформації, додатковій атрибуції та (ре)атрибуції)), буде забезпечено ще більш повноцінне використання музейних зібрань із мінімальними затратами часу і продовжено встановлення точних відомостей про пам'ятки. Акцентом дослідження визначено потребу підвищення кваліфікації співробітників музеїв (наукових і фондових) у межах неформальної освіти, зокрема внутрішніми ресурсами музею. За узагальненнями історіографії визначено, що пропонована тема, зокрема, усвідомлення музейною спільнотою застарілості (заідеологізованість, беззмістовність, помилковість) певних блоків музейної документації та критерії їх системної й остаточної заміни, досі не були предметами обговорень у музейній сфері. ; Issues, met by scientists during the process of research on museum documentation (inventory cards, scientific and standardized passports, cards of catalogues) on museum objects, related to themes «History of Ukraine in the 20th century» and «Rites and everyday life of the Jewish community in Ukraine in 19-20 centuries», have been studied in the article. Consideration of the abovementioned situations allowed describing the museum documentation as phenomena which has to evolve together with the access to information in the 21st century. It has been emphasized that due to the modernization (transformation of inventory cards into the format of scientific and standardized passports, review of ideological clichés and correction of erroneous information in these documents, additional attribution and (re)attribution of exhibits), even better use of museum collections will be provided with minimal time expenditures. Gathering of accurate information about historic attractions will be continued. The accent of the research is the necessity of museum workers' training (researches and employees of museum funds) within the non-formal education by means of museum's internal resources. The purpose and relevance of the research has been defined by the given thesis. By generalizations of historiography, it has been found that the suggested topic, including awareness of the obsolescence by museum community (extreme ideological stance, emptiness, falsity) of certain blocks of museum documentation and the criteria of their systematic and complete replacements have not been subjects of the discussion in the museum field yet. In order to expand the research, the list of required types of museum documentation - inventory cards, scientific and standardized passports, catalogs, descriptions, а systematic card index, has been created. It has been determined that the actual museum legislation never uses the word «revision» and uses the word «correction» only in exceptional cases. It has been generalized that a cards of the catalogue, a meaningful source of information about museum objects, is not required, and there are no requirements for its formation. It has been additionally determined that the inventory cards, directories and additional descriptions, stacked on their base before 2000 year, can form now that «confusing» heritage of the Soviet museum sphere, which is referred to by contemporaries. So, taking into account the fact that a huge part of the exhibits were registered at the time of the USSR, the information, which was available 30-50 years ago, is outdated now. Thus, the inventory cards and cards of catalogues, compiled before 2000 year, have been chosen as a subject of the research. Such possible problems of some blocks of museum documentation as extreme ideological stance, emptiness, falsity, lack of emphasis on the uniqueness of the individual exhibits, incomplete attribution and others, have been identified at the study. ; В статье исследованы проблемы, с которыми исследователь может столкнуться в процессе изучения музейной документации (инвентарных карточек, научно-унифицированных паспортов, карточек картотек) на музейные предметы, касающиеся тем «История Украины 20 вв.» И «Обряды и повседневности еврейской общины Украины 19 -20 вв. ». Охарактеризованными ситуациями актуализировано рассмотрение определенных блоков музейной документации как явлений, имеющих эволюционировать вместе с доступом к информации в 21 веке. Подчеркнуто, что именно благодаря модернизации (перевод инвентарных карточек в формат научно-унифицированных паспортов, просмотр идеологических клише, исправления ложной информации, дополнительной атрибуции и (ре) атрибуции)), будет обеспечено еще более полноценное использование музейных собраний с минимальными затратами времени и продолжено установление точных сведений о достопримечательностях. Акцентом исследования определена потребность повышения квалификации сотрудников музеев (научных и фондовых) в рамках неформального образования, в частности внутренними ресурсами музея. По обобщениям историографии определено, что предлагаемая тема, в частности, осознание музейный сообществом устарелости (заидеологизированность, бессодержательность, ошибочность) определенных блоков музейной документации и критерии их системной и окончательной замены, до сих пор не были предметами обсуждений в музейной сфере.