Suchergebnisse

The subject of the study – anti–corruption policy of the EU and Ukraine. The purpose of the article is to study the key problems of the EU policy on the prevention of corruption manifestations for the implementation of the relevant analytical results in the development of recommendations for adjusting the anti–corruption policy of Ukraine. Research methodology – methods of analysis and synthesis (in the systematizing the legal and organizational foundations of the EU anti–corruption policy); method of comparison (in assessing the level of corruption in European countries and Ukraine); method of analogy (when making recommendations for adjusting the anti–corruption policy of Ukraine). Results of the work – The article examines the organizational and legal mechanism for implementing the anti–corruption policy of the European Union. The definition of corruption adopted in the EU is given. Examples of implementation of successful practices in the field of prevention and fight against corruption in a number of European countries are given. It is noted that corruption is one of the most destructive social phenomena, which hinders the sustainable development of any state, the efficiency of public administration and the functioning of social institutions. At the same time, corruption has the greatest negative impact on socio–economic development in developing countries, including Ukraine. It is noted that the experience of countries that have succeeded in combating corruption is useful for Ukraine in terms of: political will, the formation of citizens' conscious negative attitude to corruption, non–declarative nature of the rule of law, as well as constant monitoring and control of non–governmental public organizations. Application of results: international economics, public administration Conclusions. The implementation of the EU anti–corruption policy is complicated by the multi–level nature of the adoption of countermeasures, the lack of clarity in the interpretation of the definition of corruption, and the uneven ...

The aim of the article is to study the implementation of wildlife values into the environmental policy of European Union and Ukraine. The research methodology is based on a comparative analysis of the activities of the EU and Ukraine in the protection of wildlife. The study has introduced the essence of the terms "wildlife" and "value of wildlife." The material and nonmaterial value of wildlife, which is currently the most demanded in EU, has identified. The activities of European Union and EU member states in the development of legislative and strategic framework for the protection of wildlife has analyzed. The peculiarity of the European model of wildlife conservation is revealed; it is the formation of strategic directions that are being developed by member-states in accordance with the national specifics. The main shortcomings of the wildlife conservation activities in Ukraine, in particular the lack of a generally accepted and legally enforced definition of "wildlife" has been disclosed. Ukraine's first steps on this path has been analyzed. Among them – the adoption in 2017 of the law "On Amendments to Some Legislative Acts of Ukraine on Protection of Forests under the Framework Convention for the Protection and Sustainable Development of the Carpathians"and the inclusion of 63 plots of ancient forests from ten European countries and Ukraine into the Ukrainian-Slovak-German UNESCO World Heritage Site "Virgin Beech Forests of the Carpathians". It has concluded that the European integration course of Ukraine requires not only the adaptation of domestic environmental legislation to the EU legal norms, but also the development of a separate environmental policy direction – the protection of wildlife. A number of recommendations have been developed for the main activities that should be carried out within its framework, in particular: the development of an appropriate concepts concerning wildlife and its introduction into domestic legislation, the creation of wildlife sites and the adoption of principles for ...

The issue of migration policy of the European Union in the modern world is a researched and discussed phenomenon in scientific circles, as the European Union positions itself as a democratic entity with a liberal orientation, which enshrines and protects the right of every person to freedom of movement, so management aims to ensure this value. The originality of the article is seen in identifying the key stages of formation and development of migration policy of the European Union, the main risks of today, highlighting the need to reform the existing mechanism, proposals for key vectors of development. The article suggests possible ways to minimize existing risks and threats. To investigate this issue analyzed Directive 2011/98 / EC on a single application procedure for a single permit for third-country nationals to reside and work in a Member State and on a common set of rights for third-country workers legally residing in a Member State, Directive 2004/38 / EC of 29 April 2004, Council Directive 2003/109 / EC of 25 November 2003 on the status of third-country nationals who are long-term residents, other international legal instruments on this subject, scientific development, as well as online information resources. The authors of the article made the following conclusions: 1. The migration policy of the European Union needs special attention; 2. Despite the long history of normative and institutional support of migration policy, today there are gaps that provoke negative consequences, which requires immediate reform of migration policy; 3. Formed ways of development: 1) creation of a single asylum system at the EU level; 2) strengthening assistance to those Member States that suffer the most from the effects of migration processes; 3) ensuring the strengthening of the protection of the EU's external border and the fight against criminal organizations that smuggle migrants to EU Member States. ; Питання міграційної політики Європейського Союзу у сучасному світі є досліджуваним і обговорюваним явищем у наукових колах, оскільки Європейський Союз позиціонує себе як демократичне утворення з ліберальним спрямуванням, яке закріплює та захищає право кожної особи на свободу пересування, оскільки останнє є основоположною засадою демократичного суспільства, тому міграційний менеджмент спрямований на забезпечення цієї цінності. Оригінальність статті вбачається у виявленні ключових етапів становлення та розвитку міграційної політики Європейського Союзу, основних ризиків сьогодення, висвітлення необхідності реформування наявного механізму, пропозиції щодо основних векторів розвитку. У статті пропонуються можливі шляхи мінімізації наявних ризиків та загроз. Для дослідження даної проблематики у статті було проаналізовано Директиву 2011/98/EС про єдину процедуру подання заявки на отримання єдиного дозволу громадянам третіх країн на проживання та роботу на території держави-члена та про загальний набір прав для працівників третіх країн, які легально проживають у державі-члені, Директиву 2004/38/ЕС від от 29 квітня 2004 року, Директиву Ради 2003/109 / ЄС від 25 листопада 2003 року щодо статусу громадян третіх країн, які є довгостроковими резидентами, інші міжнародно-правові актів, присвячені даній проблематиці, наукові розробки, а також інформаційні онлайн-ресурси. Автори статті зробили наступні висновки: 1. Міграційна політика Європейського Союзу потребує особливої уваги; 2. Незважаючи на тривалу історію становлення нормативного та інституційного забезпечення міграційної політики, на сьогодні існують прогалини, які провокують настання негативних наслідків, що вимагає негайного реформування міграційної політики; 3. Сформовані шляхи розвитку: 1) створення єдиної системи притулку на рівні ЄС; 2) посилення допомоги тим державам-членам, які зазнають найбільш негативних наслідків від міграційних процесів; 3) забезпечення посилення охорони зовнішнього кордону ЄС та боротьби зі злочинними організаціями, які нелегально переправляють мігрантів у держави-члени ЄС.

The issue of migration policy of the European Union in the modern world is a researched and discussed phenomenon in scientific circles, as the European Union positions itself as a democratic entity with a liberal orientation, which enshrines and protects the right of every person to freedom of movement, so management aims to ensure this value. The originality of the article is seen in identifying the key stages of formation and development of migration policy of the European Union, the main risks of today, highlighting the need to reform the existing mechanism, proposals for key vectors of development. The article suggests possible ways to minimize existing risks and threats. To investigate this issue analyzed Directive 2011/98 / EC on a single application procedure for a single permit for third-country nationals to reside and work in a Member State and on a common set of rights for third-country workers legally residing in a Member State, Directive 2004/38 / EC of 29 April 2004, Council Directive 2003/109 / EC of 25 November 2003 on the status of third-country nationals who are long-term residents, other international legal instruments on this subject, scientific development, as well as online information resources. The authors of the article made the following conclusions: 1. The migration policy of the European Union needs special attention; 2. Despite the long history of normative and institutional support of migration policy, today there are gaps that provoke negative consequences, which requires immediate reform of migration policy; 3. Formed ways of development: 1) creation of a single asylum system at the EU level; 2) strengthening assistance to those Member States that suffer the most from the effects of migration processes; 3) ensuring the strengthening of the protection of the EU's external border and the fight against criminal organizations that smuggle migrants to EU Member States. ; Питання міграційної політики Європейського Союзу у сучасному світі є досліджуваним і обговорюваним явищем у наукових колах, оскільки Європейський Союз позиціонує себе як демократичне утворення з ліберальним спрямуванням, яке закріплює та захищає право кожної особи на свободу пересування, оскільки останнє є основоположною засадою демократичного суспільства, тому міграційний менеджмент спрямований на забезпечення цієї цінності. Оригінальність статті вбачається у виявленні ключових етапів становлення та розвитку міграційної політики Європейського Союзу, основних ризиків сьогодення, висвітлення необхідності реформування наявного механізму, пропозиції щодо основних векторів розвитку. У статті пропонуються можливі шляхи мінімізації наявних ризиків та загроз. Для дослідження даної проблематики у статті було проаналізовано Директиву 2011/98/EС про єдину процедуру подання заявки на отримання єдиного дозволу громадянам третіх країн на проживання та роботу на території держави-члена та про загальний набір прав для працівників третіх країн, які легально проживають у державі-члені, Директиву 2004/38/ЕС від от 29 квітня 2004 року, Директиву Ради 2003/109 / ЄС від 25 листопада 2003 року щодо статусу громадян третіх країн, які є довгостроковими резидентами, інші міжнародно-правові актів, присвячені даній проблематиці, наукові розробки, а також інформаційні онлайн-ресурси. Автори статті зробили наступні висновки: 1. Міграційна політика Європейського Союзу потребує особливої уваги; 2. Незважаючи на тривалу історію становлення нормативного та інституційного забезпечення міграційної політики, на сьогодні існують прогалини, які провокують настання негативних наслідків, що вимагає негайного реформування міграційної політики; 3. Сформовані шляхи розвитку: 1) створення єдиної системи притулку на рівні ЄС; 2) посилення допомоги тим державам-членам, які зазнають найбільш негативних наслідків від міграційних процесів; 3) забезпечення посилення охорони зовнішнього кордону ЄС та боротьби зі злочинними організаціями, які нелегально переправляють мігрантів у держави-члени ЄС.

The mechanism of implementation of EU youth policy is considered in the article. It is determined that such a policy in the Union is based on the method of open cooperation (with horizontal and vertical links). It is established that EU youth policy is based on the principle of parity, which is particularly evident in the Scandinavian countries.It is determined that European practice has developed two strategies for the implementation of youth policy: with the leading role of the state and with broad involvement of civil society institutions.The mechanisms for implementation of EU youth policy include institutional, political, legal, organizational and financial. The identified mechanisms are analyzed. Regulatory acts of the EU, UN and Council of Europe, which set out the principles, spheres and mechanisms of implementation of youth policy in EU countries, are considered.EU youth policy instruments identified: common (youth councils, parliaments, forums; youth information; youth political participation; support for youth projects and initiatives; development of youth organizations; youth participation in non-governmental organizations and political parties; increased participation) youth in the work of the media) and special. Special tools such as the Structural Dialogue project, the Youth in Action program and the Erasmus + program have been analyzed, and the tasks of each of them have been identified. The projects applied in Ukraine as participants of the Eastern Partnership within the framework of the defined programs are considered. Sources of funding for youth policy have been identified, namely: state and local budgets, as well as funds from international and national non-governmental organizations, aimed at implementing individual projects and programs of youth policy both within the EU Member States and within the EU partner countries. ; В статті розглянуто механізм реалізації молодіжної політики ЄС. Визначено, що така політика в Союзі побудована за методом відкритої співпраці (з налагодженням зв'язків по горизонталі та вертикалі). Встановлено, що молодіжна політика ЄС будується на принципі паритетності, що особливо яскраво відображено в Скандинавських країнах.Визначено, що європейська практика виробила дві стратегії впровадження в життя молодіжної політики: з провідною роллю держави та з широким залученням інститутів громадянського суспільства.До механізмів реалізації молодіжної політики ЄС віднесені інституційні, політико-правові, організаційні та фінансові. Проаналізовано означені механізми. Розглянуто нормативно-правові акти ЄС, ООН та Ради Європи, що закріплюють принципи, сфери та механізми реалізації молодіжної політики в країнах ЄС.З'ясовано інструменти молодіжної політики, що застосовуються в рамках ЄС: загальні (молодіжні ради, парламенти, форуми; інформування молоді; політична участь молоді; підтримка молодіжних проектна та ініціатив; розвиток молодіжних організацій, участь молоді у неурядових організаціях і політичних партіях, розширення участі молоді в роботі засобів масової інформації) та спеціальні. Проаналізовано такі спеціальні інструменти, як проект «Структурний діалог», програма «Молодь в дії» та програма «Еразмус+», визначені завдання кожної з них. Розглянуто проекти, що застосовувались в Україні, як учасниці Східного партнерства в рамках означений програм. Встановлено джерела фінансування молодіжної політики, а саме: кошти державного та місцевих бюджетів, а також кошти міжнародних та національних неурядових організацій, спрямовані на реалізацію окремих проектів та програм молодіжної політики як в рамках країн-членів ЄС, так і в межах країн-партнерів ЄС.

The mechanism of implementation of EU youth policy is considered in the article. It is determined that such a policy in the Union is based on the method of open cooperation (with horizontal and vertical links). It is established that EU youth policy is based on the principle of parity, which is particularly evident in the Scandinavian countries.It is determined that European practice has developed two strategies for the implementation of youth policy: with the leading role of the state and with broad involvement of civil society institutions.The mechanisms for implementation of EU youth policy include institutional, political, legal, organizational and financial. The identified mechanisms are analyzed. Regulatory acts of the EU, UN and Council of Europe, which set out the principles, spheres and mechanisms of implementation of youth policy in EU countries, are considered.EU youth policy instruments identified: common (youth councils, parliaments, forums; youth information; youth political participation; support for youth projects and initiatives; development of youth organizations; youth participation in non-governmental organizations and political parties; increased participation) youth in the work of the media) and special. Special tools such as the Structural Dialogue project, the Youth in Action program and the Erasmus + program have been analyzed, and the tasks of each of them have been identified. The projects applied in Ukraine as participants of the Eastern Partnership within the framework of the defined programs are considered. Sources of funding for youth policy have been identified, namely: state and local budgets, as well as funds from international and national non-governmental organizations, aimed at implementing individual projects and programs of youth policy both within the EU Member States and within the EU partner countries. ; В статті розглянуто механізм реалізації молодіжної політики ЄС. Визначено, що така політика в Союзі побудована за методом відкритої співпраці (з налагодженням зв'язків по горизонталі та вертикалі). Встановлено, що молодіжна політика ЄС будується на принципі паритетності, що особливо яскраво відображено в Скандинавських країнах.Визначено, що європейська практика виробила дві стратегії впровадження в життя молодіжної політики: з провідною роллю держави та з широким залученням інститутів громадянського суспільства.До механізмів реалізації молодіжної політики ЄС віднесені інституційні, політико-правові, організаційні та фінансові. Проаналізовано означені механізми. Розглянуто нормативно-правові акти ЄС, ООН та Ради Європи, що закріплюють принципи, сфери та механізми реалізації молодіжної політики в країнах ЄС.З'ясовано інструменти молодіжної політики, що застосовуються в рамках ЄС: загальні (молодіжні ради, парламенти, форуми; інформування молоді; політична участь молоді; підтримка молодіжних проектна та ініціатив; розвиток молодіжних організацій, участь молоді у неурядових організаціях і політичних партіях, розширення участі молоді в роботі засобів масової інформації) та спеціальні. Проаналізовано такі спеціальні інструменти, як проект «Структурний діалог», програма «Молодь в дії» та програма «Еразмус+», визначені завдання кожної з них. Розглянуто проекти, що застосовувались в Україні, як учасниці Східного партнерства в рамках означений програм. Встановлено джерела фінансування молодіжної політики, а саме: кошти державного та місцевих бюджетів, а також кошти міжнародних та національних неурядових організацій, спрямовані на реалізацію окремих проектів та програм молодіжної політики як в рамках країн-членів ЄС, так і в межах країн-партнерів ЄС.

The subject of the research is the scientific, technical and innovation policy of the EU countries in the field of defense. The purpose of writing the article is to determine the possibilities of scientific and technical cooperation of Ukraine with the EU countries in the field of defense based on the study of ways and directions of development of the European defense industry. Methodology of work – methods of analysis and synthesis (in the systematization of innovation in the European defense industry); method of systematic generalization – to determine the features and problems of cooperation between Ukraine and the European Defense Agency. Results of work – The growing role of innovative development in the system of international military–technical cooperation is determined. It is noted that the difference between defense and civil science and technology is actually disappearing, and the speed of the civil technological process is projected to increase steadily. It is proved that the formation of a common European arms market requires new, more liberal rules of the game, which would significantly increase the level of competition in it and strengthen the position of European countries in the global weapons market. It has been shown that joint defense programs within the EU make it possible to unite and redistribute efforts to increase the EU's military capabilities and authority. It is determined that for the development of national defense industry on the basis of investment and innovation strategies it is objectively necessary to use the experience of European countries, which will allow integrated and rational use of existing potentials of basic and applied science, industrial production, training and investment resources. Field of application of results. Economic sector: international economic relations. Conclusions – research of ways and directions of development of the European defense industry will allow to define the most effective branch forms and methods for more effective scientific and technical ...

The need for constant monitoring of existing practices to improve the efficiency of the agricultural sector and identify important guidelines for further development of this area.Using modern experience of EU countries to increase the efficiency of the national agricultural sector.Practical and theoretical issues of development of the agricultural sector and the use of existing practical experience in this field were considered by O. Borodin, O. Bublienko, V. Granovska, N. Karaseva, I. Klymenko, R. Kosodiy, M. Skoryk and others.Active development of economic processes in the agricultural sector requires current research on the existing practical experience of developed countries.Analysis of practical experience in ensuring the effective functioning of the agricultural sector of the EU.An effective direction of the transition to sustainable development of rural areas is organic production (regulatory principles are reflected in the Common Agricultural Policy of the EU). The institutional norms of the CAP EU act as a guarantor of positive transformations and a "substitute" for the interests of producers in conditions of market competition. In practice, the Council and the EU Commission are responsible for implementing the common policy. European policy for the development of the agricultural sector is funded by the European Agrarian Fund for Rural Development.EU countries use various mechanisms (subsidies, grants, state loan guarantees, etc.) for the development of the agricultural sector. The best results in the direction of sustainable development of the agricultural sector were achieved by countries that took radical steps quickly, decisively, comprehensively. The experience of the EU countries shows that it is also justified to limit government intervention in this sector, or to implement it through market-type mechanisms. ; Полягає в необхідності постійного моніторингу існуючих практик підвищення ефективності функціонування аграрного сектору та виокремлення важливих орієнтирів подальшого розвитку даної сфери.Використання сучасного досвіду країн ЄС для підвищення ефективності функціонування національного аграрного сектору.Практичні та теоретичні питання розвитку аграрного сектору та використання існуючого практичного досвіду в даній сфері розглядали О. Бородіна, О. Бублієнко, В. Грановська, Н. Карасьова, І. Клименко, Р. Косодій, М. Скорик та інші.Активний розвиток економічних процесів в аграрній галузі вимагає актуальних досліджень наявного практичного досвіду розвинутих країн.Аналіз практичного досвіду забезпечення ефективного функціонування аграрного сектору країн ЄС.Визнано, що ефективним напрямом переходу до сталого розвитку сільських територій виступає органічне виробництво (нормативні засади відображені у Спільній аграрній політиці ЄС). Інституційні норми Спільної аграрної політики (Common agricultural policy, САП ЄС) виступають гарантом позитивних перетворень та "заступником" інтересів виробників в умовах ринкової конкуренції. У практичній діяльності відповідальність за здійснення спільної політики несуть Рада і Комісія ЄС. Європейська політика розвитку аграрного сектору фінансується за рахунок Європейського Аграрного Фонду Розвитку Сільських Районі.Країни ЄС для розвитку аграрної сфери використовують різноманітні механізми (субсидування, дотації, гарантування кредитів державою тощо). Найкращих результатів у напрямі сталого розвитку аграрного сектору домоглись країни, які здійснили радикальні кроки швидко, рішуче, комплексно. Досвід країн ЄС засвідчує, що виправданими є також обмеження державного втручання в даний сектор, або здійснення його за допомогою механізмів ринкового типу.

The need for constant monitoring of existing practices to improve the efficiency of the agricultural sector and identify important guidelines for further development of this area.Using modern experience of EU countries to increase the efficiency of the national agricultural sector.Practical and theoretical issues of development of the agricultural sector and the use of existing practical experience in this field were considered by O. Borodin, O. Bublienko, V. Granovska, N. Karaseva, I. Klymenko, R. Kosodiy, M. Skoryk and others.Active development of economic processes in the agricultural sector requires current research on the existing practical experience of developed countries.Analysis of practical experience in ensuring the effective functioning of the agricultural sector of the EU.An effective direction of the transition to sustainable development of rural areas is organic production (regulatory principles are reflected in the Common Agricultural Policy of the EU). The institutional norms of the CAP EU act as a guarantor of positive transformations and a "substitute" for the interests of producers in conditions of market competition. In practice, the Council and the EU Commission are responsible for implementing the common policy. European policy for the development of the agricultural sector is funded by the European Agrarian Fund for Rural Development.EU countries use various mechanisms (subsidies, grants, state loan guarantees, etc.) for the development of the agricultural sector. The best results in the direction of sustainable development of the agricultural sector were achieved by countries that took radical steps quickly, decisively, comprehensively. The experience of the EU countries shows that it is also justified to limit government intervention in this sector, or to implement it through market-type mechanisms. ; Полягає в необхідності постійного моніторингу існуючих практик підвищення ефективності функціонування аграрного сектору та виокремлення важливих орієнтирів подальшого розвитку даної сфери.Використання сучасного досвіду країн ЄС для підвищення ефективності функціонування національного аграрного сектору.Практичні та теоретичні питання розвитку аграрного сектору та використання існуючого практичного досвіду в даній сфері розглядали О. Бородіна, О. Бублієнко, В. Грановська, Н. Карасьова, І. Клименко, Р. Косодій, М. Скорик та інші.Активний розвиток економічних процесів в аграрній галузі вимагає актуальних досліджень наявного практичного досвіду розвинутих країн.Аналіз практичного досвіду забезпечення ефективного функціонування аграрного сектору країн ЄС.Визнано, що ефективним напрямом переходу до сталого розвитку сільських територій виступає органічне виробництво (нормативні засади відображені у Спільній аграрній політиці ЄС). Інституційні норми Спільної аграрної політики (Common agricultural policy, САП ЄС) виступають гарантом позитивних перетворень та "заступником" інтересів виробників в умовах ринкової конкуренції. У практичній діяльності відповідальність за здійснення спільної політики несуть Рада і Комісія ЄС. Європейська політика розвитку аграрного сектору фінансується за рахунок Європейського Аграрного Фонду Розвитку Сільських Районі.Країни ЄС для розвитку аграрної сфери використовують різноманітні механізми (субсидування, дотації, гарантування кредитів державою тощо). Найкращих результатів у напрямі сталого розвитку аграрного сектору домоглись країни, які здійснили радикальні кроки швидко, рішуче, комплексно. Досвід країн ЄС засвідчує, що виправданими є також обмеження державного втручання в даний сектор, або здійснення його за допомогою механізмів ринкового типу.

The article reveals the features of the new regional policy. The evolution (events, events, results) of its formation in the EU countries is traced. The main directions of this policy are compared in Ukraine and in EU countries. The main directions of the new regional policy of EU countries are analyzed (in terms of borrowing from foreign experience), namely: uniting countries and regions; economic convergence of developed and less developed countries and regions; regulation of development of problem areas and urban agglomerations; intensification of cross-border cooperation and European territorial cooperation; enhancing regional competitiveness and employment. The importance of foreign experience of innovating the development of regional economy (smart specialization, industry development 4.0, etc.) and the necessity of its introduction into Ukrainian practice of developing and implementing new regional policy are emphasized.

The study's purpose is to critically analyse approaches to international communi- cation in the global environment and clarify the specifics of processes that char- acterize the asymmetry of foreign-policy communication because the contem- porary communication tools allow forming both a positive perception of foreign policy initiatives and a negative attitude of politicians or the world community toward foreign-policy actions. As a result, the research focuses on studying the transformation of the EU foreign-policy communication tools; analysing the practice of foreign-policy communications of Germany and Ukraine; detecting the impact of destructive communications on the image of the EU, Germany, and Ukraine in the international information space. The main conclusions of the research are such statements: the aggravation of Ukrainian-Russian relations has demonstrated an imbalance in the existing for- eign-policy orientations; the EU leaders rethought the political impact of supra- national formation on the contemporary system of international relations; Germany's practice in foreign-policy communication concerns the preservation of the position as a world leader that is able to influence the solution of complex international political and security issues.

В статті досліджено сутність регіональної інноваційної політики та її значення в розвиткупродуктивних сил країн ЄС. З'ясовано суть поняття «регіональна інноваційна політика».Досліджено механізми реалізації регіональної інноваційної політики. Підкреслюється, щоосновні напрями та пріоритети регіональної інноваційної політики зумовлюються, з одногобоку, інноваційним потенціалом регіону, а з іншого – інтересами та потребами соціальноекономічногорозвитку. Проаналізовано правову базу політики ЄС у сфері інновацій.Виявлено, що важливим напрямом інноваційної політики ЄС є розробка науково-досліднихта технологічних програм з метою залучення коштів у різні наукові та технологічні сфери.Відзначено, що особливістю інноваційної політики ЄС є формування інноваційних стратегійта програм саме на регіональному рівні. Відзначено важливість інновацій в соціальноекономічномурозвитку європейських країн. Проаналізовано програму «Горизонт 2020»,заданням якої є сприяння збільшенню кількості інноваційних технологій, відкриттів таперспективних розробок шляхом просування наукових ідей на ринок. Здійснено аналізрегіональної системи оцінки інновацій в країнах Європи. Виявлено регіони лідери середєвропейських країн за рівнем інноваційного розвитку. Відзначена позитивна динамікаефективності інновацій для більшості регіонів Європи. Вивчено пріоритети регіональноїінноваційної політики країн ЄС. Відзначено важливість врахування досвіду провадженнярегіональної інноваційної політики ЄС для України. ; The article explores the essence of regional innovation policy and its importance in thedevelopment of productive forces of the EU. The essence of the concept "regional innovationpolicy" is clarified. Mechanisms of realization of regional innovation policy are explored. It isemphasized that the main directions and priorities of regional innovation policy are determined, onthe one hand, by the innovative potential of the region, and, on the other, by the interests and needsof socio-economic development. The legal basis of EU policy in the field of innovations is analysed.It is revealed that the important direction of the EU innovation policy is the development ofresearch and technological programs in order to attract funds to various scientific andtechnological spheres. It is noted that the feature of the EU innovation policy is the formation ofinnovative strategies and programs at the regional level. The importance of innovations in thesocio-economic development of European countries was noted. The analysis of Horizon 2020program is carried out. Its task is to help increase the number of innovative technologies, discoveries and promising developments by promoting scientific ideas on the market. An analysis ofthe Regional Innovation Scoreboard in Europe is carried out. The regions which are the leadersamong European countries in terms of innovation development are identified. The positivedynamics of innovation efficiency for most regions of Europe have been noted. The priorities of theregional innovation policy of the EU countries are studied. The importance of taking into accountthe experience of implementing the EU regional innovation policy for Ukraine was noted.

Міграційна криза 2015 року в Європі загострила протиріччя в інститутах ЄС. Нездатність і відсутність політичної волі країн членів ЄС підтримати солідарність і організувати спільні дії з врегулювання ситуації викликала негативні наслідки як для Союзу, так і для окремих країнучасниць, що виразилися в зростанні популістських рухів, які маніпулюють фобіями європейського суспільства. Ще з кінця 1990-х років ЄС прагне розвивати так званий «зовнішній вимір» співпраці з питань імміграції та надання притулку, що полягає в спробах управляти міграцією за допомогою співпраці з третіми країнами. В цілому існує 2 концепції «зовнішнього виміру»: перша полягає у виведенні традиційних інструментів контролю міграції (національних і союзних) на міжнародний рівень, друга - в запобіганні причин міграції та потоків біженців через сприяння розвитку третіх країн і вдосконалення інструментів зовнішньої політики. Обидва підходи є взаємодоповнюючими, а їх реалізація може позитивно позначитися на контролі міграційних потоків, захисту біженців та відносинах ЄС з третіми країнами, де Туреччина і Північна Африка є пріоритетними напрямами співпраці. Крім кризи солідарності і відсутності чітко вироблених механізмів взаємодії, особливість міграційної політики ЄС полягає в її багаторівневому і багатофакторному характері. У зв'язку з цим, прийняті ЄС заходи для вирішення кризи біженців 2015 року не є панацеєю і не виключають повторення подій. Проте в пріоритетах політики і дипломатії ЄС намітилося явне зрушення на користь більш жорсткого реагування на міграційну ситуацію. Головною турботою ЄС є вже не права людини, демократія або хороші відносини з сусідніми державами (наприклад, Туреччиною), а підтримка цілісності і порядку в країнах ЄС. Таким чином, реалістичне мислення, пов'язане з виживанням наднаціонального утворення, превалює над економічними міркуваннями, міжнародними відносинами та ін.

Міграційна криза 2015 року в Європі загострила протиріччя в інститутах ЄС. Нездатність і відсутність політичної волі країн членів ЄС підтримати солідарність і організувати спільні дії з врегулювання ситуації викликала негативні наслідки як для Союзу, так і для окремих країнучасниць, що виразилися в зростанні популістських рухів, які маніпулюють фобіями європейського суспільства. Ще з кінця 1990-х років ЄС прагне розвивати так званий «зовнішній вимір» співпраці з питань імміграції та надання притулку, що полягає в спробах управляти міграцією за допомогою співпраці з третіми країнами. В цілому існує 2 концепції «зовнішнього виміру»: перша полягає у виведенні традиційних інструментів контролю міграції (національних і союзних) на міжнародний рівень, друга - в запобіганні причин міграції та потоків біженців через сприяння розвитку третіх країн і вдосконалення інструментів зовнішньої політики. Обидва підходи є взаємодоповнюючими, а їх реалізація може позитивно позначитися на контролі міграційних потоків, захисту біженців та відносинах ЄС з третіми країнами, де Туреччина і Північна Африка є пріоритетними напрямами співпраці. Крім кризи солідарності і відсутності чітко вироблених механізмів взаємодії, особливість міграційної політики ЄС полягає в її багаторівневому і багатофакторному характері. У зв'язку з цим, прийняті ЄС заходи для вирішення кризи біженців 2015 року не є панацеєю і не виключають повторення подій. Проте в пріоритетах політики і дипломатії ЄС намітилося явне зрушення на користь більш жорсткого реагування на міграційну ситуацію. Головною турботою ЄС є вже не права людини, демократія або хороші відносини з сусідніми державами (наприклад, Туреччиною), а підтримка цілісності і порядку в країнах ЄС. Таким чином, реалістичне мислення, пов'язане з виживанням наднаціонального утворення, превалює над економічними міркуваннями, міжнародними відносинами та ін.