Suchergebnisse

The article analyzes the relevance, factors and prospects of the transformation of modern sociological science. It is noted that digital technologies significantly change the fundamental foundations of social interaction, most everyday social practices, structures and conflicts. This poses a number of serious challenges to sociology as a science. It is emphasized that it is time to think deeply not only about the problem of transformation of what sociology studies, but also about the transformation of sociology itself as a specific intellectual practice. Attention is focused on the need for sociological analysis and interpretation of large-scale and long-term social processes, changes in the traditional way of sociology's participation in the formation of state social policy and the implementation of social reforms. Endogenous factors hindering the leadership of sociological science in the modern public intellectual discourse are identified, namely: fragmentation of sociology, its division into a huge number of directions, particular, local thematizations; lack of research attention of sociologists to the fundamental problems of social life; modern sociology does not form an agenda for public intellectual discourse and scientific research, does not define the problematic field of research and interpretation both at the microsocial level and at the level of societal and global phenomena; it is not socially engaged, does not engage in dialogic interaction with various groups of the public, does not help them to realize their values, interests and problems, to fight for their solution; sociologists do not show activity in related research areas (for example, such as social communications, public relations, advertising, marketing, political consulting, conflict studies), do not use for this a rich arsenal of sociological theoretical concepts, quantitative and qualitative methods; despite the mediatization of social life, sociology is not sufficiently media-based, it is extremely weakly present in the media space. A conclusion is formulated about the need to transform sociological thinking and sociological imagination, the need for serious changes in the educational programs of professional training of students, in particular their practical component, the search for new formats of professional communication.

The article raises issues of development of the new University ethics based on the Ukrainian higher education conventions institutions and on the transition to the European educational tradition. On the other hand, a new ethic is influenced by the immersion of mankind on the Internet. The honour as prime category of etics, needs a new definition in the 21st century. It should be noted that there is a new social reality that is characterized by the super-fast pace of life, events and changes. It leads to an increase in uncertainty and insecurity of the individual in the face of reality, and to refusal of a person to achieve perspective for temporary, immediate results. Instant information exchange between the most remote places on the planet leads to non-critical perception of information and to dependence on it. One of the alarming symptoms of uncontrolled absorption of information is plagiarism as blurring the line between the personal and the common. Changes in society in terms of global information flow require the definition of a new ethics of discourse, which is based on the achievement of consensus between all people, on the awareness of changes, on the work on the most problematic points in the human/social system, and on the clear definition of the rules of work with information and plagiarism. Contemporary education must respond to these civilizational challenges and prevent the leveling of personal creativity and work. Together with sociology, philosophy, Ukrainian studies, pedagogics should be involved in determining the degree of responsibility of each person for those processes that take place in society.

The article provides a comparative review of the history, current status and areas of scientific activity of the Sociological Association of Ukraine (SAU), its creative ties with the European and world sociological community, in particular, joint research with Polish scientists. It emphasizes that most of the Ukrainian sociologists SAU members work in universities, the Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine, and public opinion research centers. Numerous sociological (theoretical and empirical) studies on various issues of vital activity of modern Ukrainian society are carried out by their efforts. It is noted that in addition to studying the issues of social transformation in its political, economic, legal, social and cultural aspects, that have become traditional for Ukrainian sociology, in recent years Ukrainian sociologists have turned to the analysis of such problems as external and internal migration (the problem of internally displaced persons); military conflict in the east of Ukraine and the volunteer movement; social inequality, including in its new manifestations, including those caused by the digitalization of public life. It is emphasized that today the most pressing issue of sociological reflection is the changes that occur in Ukraine after the last presidential election. Attention is focused on the fact that the victory of the political rookie in these elections was due to the huge social disappointments of the Ukrainians, since their expectations provoked by the Revolution of Dignity were not fulfilled. The first and most important disappointment, according to sociological studies, is the fact that peace has not reigned in the country. Second, the living standards of Ukrainian citizens have not improved. Third, the fight against corruption did not bring significant results. Fourth, social inequality deepened: the rich became richer, and the poor became poorer. The fifth disappointment is the inefficiency of the declared reforms: judicial, medical, educational, customs, electoral, etc. It is emphasized that the effectiveness of the new government depends, among other things, on its consideration of such features of the mass consciousness of the Ukrainian population as a critical level of distrust of all institutions of power; value and ideological ambivalence and uncertainty. The conclusions are formulated about the unlikeliness of return of Ukraine to the orbit of Russian political and economic influence, as well as the victory of radical nationalist ideology in our country.

В статті надається аналіз даних соціологічного дослідження, метою якого було виявлення основних факторів, що впливають на вибір випускниками шкіл вищого навчального закладу. Вивчено мотиви отримання абітурієнтами вищої освіти, мотиви вибору конкретного вищого навчального закладу, джерела інформації про ВНЗ, характеристики, за якими обирається виший навчальний заклад школярами, ієрархія ВНЗ м. Харкова за рівнем престижності в очах випускників шкіл. На основі отриманих даних розроблено рекомендації адміністраціям ВНЗ. ; The article provided data analysis survey carried out by the department of sociology and political science NTU "KPI " with the authors, the purpose of which was to identify the main factors influencing the choice of graduate schools of higher education.

БАБКІНА Майя – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов, Національний університет «Львівська політехніка», вул. С. Бандери, 12, Львів, 72085, Україна (im.dept@lpnu.ua)orcid:0000-0002-6403-2226ResearcherID: http://www.researcherid.com/rid/E-8852-2018DOI: https://doi.org/10.24919/2313-2094.7/39.140942 Бібліографічний опис статті: Бабкіна, М. (2018). Громадянське виховання молоді навчально-методичними засобами. Людинознавчі студії: зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка. Серія «Педагогіка», 7/39, 27–39. doi:10.24919/2313-2094.7/39.140942.Історія статтіОдержано: 6 березня 2018Прорецензовано: 2 квітень 2018Подано до редакції: 10 липня 2018Доступ он-лайн: 12 вересня 2018 Анотація. У статті досліджено ефективність організації процесу громадянського виховання молоді навчально-методичними засобами. З'ясовано, що з цією метою було напрацьовано значну кількість педагогічних розробок: посібників, підручників, рекомендацій, програм факультативного курсу, сценаріїв тощо. У них розкрито суть громадянського виховання молоді, описано ефективні форми та методи виховання громадянських якостей молодої особистості, подано розробку окремих уроків, виховних заходів, методичних рекомендацій щодо їх проведення. Акцентовано, що громадянське виховання розглядається як міжпредметна сфера діяльності навчального закладу, яка передбачає включення його компонентів до тематики різних шкільних предметів і позакласних заходів.Розкрито доцільність і особливості укладання термінологічного словника на прикладі словника-довідника термінів з громадянського виховання. Зазначено, що словник-довідник призначений для розуміння поняттєво-термінологічного апарату громадянського спрямування і може використовуватися як додаткове навчальне видання, яке доповнює і поглиблює зміст суспільствознавчих дисциплін. У ньому підібрано як найпростіші терміни, так і складніші поняття та визначення, що стосуються громадянознавчої проблематики. Словник-довідник термінів з громадянського виховання містить тлумачення понад 670 термінів, що охоплюють проблематику громадянського спрямування. Він призначений для кращого розуміння учнями і студентами понять та практичного застосування термінології громадянського спрямування у навчально-виховному процесі, а також має на меті сприяти науковим дослідженням та практичному втіленню принципів громадянського виховання молодого покоління. ; BABKINA Маiya – Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Foreing Languages Department, Lviv Polytechnic National University, St. Bandera str., 12, Lviv, 72085, Ukraine (im.dept@lpnu.ua)orcid:0000-0002-6403-2226ResearcherID: http://www.researcherid.com/rid/E-8852-2018 DOI: https://doi.org/10.24919/2313-2094.7/39.140942To cite this article: Babkina, M. (2018). Hromadianske vykhovannia molodi navchalno-metodychnymy zasobamy [Youth civic education through educational and methodological means]. Liudynoznavchi studii. Seriia «Pedahohika» – Human Studies. Series of «Pedagogy», 7/39, 27–39. doi:10.24919/2313-2094.7/39.140942 [in Ukrainian].Article historyReceived: 6 March 2018Received in revised form: 2 April 2018Accepted: 10 July 2018Available online: 12 September 2018 Abstract. The article studies the effectiveness of the organization of the process of youth civic education through educational and methodical means. It is noted that the civic education of young people is carried out through the introduction of the course of civic education in the educational process, the integration of the components of civic education into the content of educational disciplines.It is emphasized that civic education is regarded as an interdisciplinary sphere of an educational institution's activity, which involves the inclusion of its components in the list of topics of various school subjects and extracurricular activities. The importance of the integration of educational subjects lies in the fact that on their basis young people form synthesis thinking, through which they get comprehensive ideas about the man, the world and their place in it while forming an active civil position.The education of the citizen, above all, involves a young person's awareness, gaining knowledge necessary for competent participation in the socio-political life of their community and country, for civic activities.It is found out that for the purpose of civic education of young people, a considerable number of pedagogical works have been developed: manuals, textbooks, recommendations, curricula of optional courses, scenarios, etc. They present the essence of the civic education of young people, effective forms and methods of raising civic qualities of a young person, the development of individual lessons, educational activities, and methodological recommendations for their implementation.The expediency and peculiarities of the compiling of a terminology dictionary are illustrated on the example of a reference dictionary of civic education terms. It is noted that the reference dictionary is intended for understanding of a concept-terminology apparatus of the civic field. It contains both the simplest terms and more complex concepts and definitions relating to civic education subjects.The dictionary can be used as an additional educational edition, which complements and deepens the content of social sciences disciplines. Almost all educational fields and subjects of the educational cycle contain the components of civic education. Proceeding from this, the reference dictionary integrates the knowledge of pedagogy, political science, sociology, social psychology, philosophy, ethnography, ethnology, sociology, law, etc.The reference dictionary of civic education terms contains an interpretation of more than 670 terms covering civic field issues. It is intended for pupils and students to better understand the concepts and practical application of civic field terminology in the educational process, and also aims to promote scientific research and practical implementation of the principles of younger generation civic education. Acknowledgments. Sincere thanks to the head of the Foreing Languages Department of Lviv Polytechnic National University, Prof. Mukan Nataliya.Funding. The author received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article.

БАБКІНА Майя – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов, Національний університет «Львівська політехніка», вул. С. Бандери, 12, Львів, 72085, Україна (im.dept@lpnu.ua)orcid:0000-0002-6403-2226ResearcherID: http://www.researcherid.com/rid/E-8852-2018DOI: https://doi.org/10.24919/2313-2094.7/39.140942 Бібліографічний опис статті: Бабкіна, М. (2018). Громадянське виховання молоді навчально-методичними засобами. Людинознавчі студії: зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка. Серія «Педагогіка», 7/39, 27–39. doi:10.24919/2313-2094.7/39.140942.Історія статтіОдержано: 6 березня 2018Прорецензовано: 2 квітень 2018Подано до редакції: 10 липня 2018Доступ он-лайн: 12 вересня 2018 Анотація. У статті досліджено ефективність організації процесу громадянського виховання молоді навчально-методичними засобами. З'ясовано, що з цією метою було напрацьовано значну кількість педагогічних розробок: посібників, підручників, рекомендацій, програм факультативного курсу, сценаріїв тощо. У них розкрито суть громадянського виховання молоді, описано ефективні форми та методи виховання громадянських якостей молодої особистості, подано розробку окремих уроків, виховних заходів, методичних рекомендацій щодо їх проведення. Акцентовано, що громадянське виховання розглядається як міжпредметна сфера діяльності навчального закладу, яка передбачає включення його компонентів до тематики різних шкільних предметів і позакласних заходів.Розкрито доцільність і особливості укладання термінологічного словника на прикладі словника-довідника термінів з громадянського виховання. Зазначено, що словник-довідник призначений для розуміння поняттєво-термінологічного апарату громадянського спрямування і може використовуватися як додаткове навчальне видання, яке доповнює і поглиблює зміст суспільствознавчих дисциплін. У ньому підібрано як найпростіші терміни, так і складніші поняття та визначення, що стосуються громадянознавчої проблематики. Словник-довідник термінів з громадянського виховання містить тлумачення понад 670 термінів, що охоплюють проблематику громадянського спрямування. Він призначений для кращого розуміння учнями і студентами понять та практичного застосування термінології громадянського спрямування у навчально-виховному процесі, а також має на меті сприяти науковим дослідженням та практичному втіленню принципів громадянського виховання молодого покоління. ; BABKINA Маiya – Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Foreing Languages Department, Lviv Polytechnic National University, St. Bandera str., 12, Lviv, 72085, Ukraine (im.dept@lpnu.ua)orcid:0000-0002-6403-2226ResearcherID: http://www.researcherid.com/rid/E-8852-2018 DOI: https://doi.org/10.24919/2313-2094.7/39.140942To cite this article: Babkina, M. (2018). Hromadianske vykhovannia molodi navchalno-metodychnymy zasobamy [Youth civic education through educational and methodological means]. Liudynoznavchi studii. Seriia «Pedahohika» – Human Studies. Series of «Pedagogy», 7/39, 27–39. doi:10.24919/2313-2094.7/39.140942 [in Ukrainian].Article historyReceived: 6 March 2018Received in revised form: 2 April 2018Accepted: 10 July 2018Available online: 12 September 2018 Abstract. The article studies the effectiveness of the organization of the process of youth civic education through educational and methodical means. It is noted that the civic education of young people is carried out through the introduction of the course of civic education in the educational process, the integration of the components of civic education into the content of educational disciplines.It is emphasized that civic education is regarded as an interdisciplinary sphere of an educational institution's activity, which involves the inclusion of its components in the list of topics of various school subjects and extracurricular activities. The importance of the integration of educational subjects lies in the fact that on their basis young people form synthesis thinking, through which they get comprehensive ideas about the man, the world and their place in it while forming an active civil position.The education of the citizen, above all, involves a young person's awareness, gaining knowledge necessary for competent participation in the socio-political life of their community and country, for civic activities.It is found out that for the purpose of civic education of young people, a considerable number of pedagogical works have been developed: manuals, textbooks, recommendations, curricula of optional courses, scenarios, etc. They present the essence of the civic education of young people, effective forms and methods of raising civic qualities of a young person, the development of individual lessons, educational activities, and methodological recommendations for their implementation.The expediency and peculiarities of the compiling of a terminology dictionary are illustrated on the example of a reference dictionary of civic education terms. It is noted that the reference dictionary is intended for understanding of a concept-terminology apparatus of the civic field. It contains both the simplest terms and more complex concepts and definitions relating to civic education subjects.The dictionary can be used as an additional educational edition, which complements and deepens the content of social sciences disciplines. Almost all educational fields and subjects of the educational cycle contain the components of civic education. Proceeding from this, the reference dictionary integrates the knowledge of pedagogy, political science, sociology, social psychology, philosophy, ethnography, ethnology, sociology, law, etc.The reference dictionary of civic education terms contains an interpretation of more than 670 terms covering civic field issues. It is intended for pupils and students to better understand the concepts and practical application of civic field terminology in the educational process, and also aims to promote scientific research and practical implementation of the principles of younger generation civic education. Acknowledgments. Sincere thanks to the head of the Foreing Languages Department of Lviv Polytechnic National University, Prof. Mukan Nataliya.Funding. The author received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article.

У статті визначено сутнісні характеристики феномену «здорового способу життя» як педагогічної проблеми. Формування здорового способу життя є предметом наукового інтересу широкого кола сучасних вітчизняних і зарубіжних учених, вимагаючи конкретизації в межах нашої наукової розвідки. Важливість такого дослідження закріплена численними державними документами, законами, постановами й указами, що визначають формування навичок і здібностей учня до формування, збереження і зміцнення здоров'я одним із пріоритетних завдань сучасної вітчизняної середньої школи. ; One of the main principles of the integration process of domestic education into the world and European educational space is formation of a healthy lifestyle for secondary school pupils in Ukraine. Education, upbringing and development of the younger generation, training of physically and morally healthy, skilled and competitive personnel are a priority developmental vector of the education system of our state. Health promotion and health education of students appear to be the scientific interest object of a wide range of domestic and foreign researchers. Formation of pupils' healthy lifestyle turned to become the most pressing issues of the present. The most important terms that had been specified in our research, taking into consideration the plurality of their interpretations in reference books, scientific works on educational theory, psychology, valeology, medicine, and sociology, are "healthy lifestyle" and "health education / health promotion for students". Healthy lifestyle is a scientific and everyday concept in its character, covering the objective need of an individual and a modern society in general in health, physical education, endurance and perfection. The intensification of modern society development pace predetermines the increased interest in a healthy lifestyle and health promotion nowadays. Human health is a vivid system that can be influenced with the increasing load on the human body. The enhancing risk of man-made and environmental disasters, increasing number of military, political, ethnic conflicts affect human health and provoke negative changes in it. One of the priorities of a secondary school today, as stated in numerous state documents, decrees and laws, is the upbringing of pupil' skills and abilities for strengthening and maintaining health and health promotion. Having analyzed contemporary scientific educational, valeological and medical literature and taking into consideration the definitions of conceptual terms given by leading domestic and foreign scientists, we can draw certain conclusion. Firstly, human health is a means to achieve the expected goals by establishing a multidimensional equilibrium (mental, physical, social, political, economic and spiritual) in life of an individual and society in general. And secondly, the process of health promotion involves expanding the individual's rights and opportunities to improve his health by providing him with legislative, educational, social, economic and organizational support.

This article analyzes the purpose, objectives, trends, functions, principles, forms and methods of social and educational activity at schools at the present stage of the Ukrainian society development. The definition of the school social and educational service is offered. Besides, its structural units are characterized. It is proved that the social and educational service is created to provide assistance and the early intervention into the lives of children and their families when social or family circumstances lead to the child's conflict with his education, society and his health.It is also proved that the main doers of the social and pedagogical influencing at a secondary school are teachers, a sociology teacher, a practical psychologist, head‐master's deputy in upbringing work, tutors, the representatives of the school board trustees, teachers overseeing the students' government, leaders of the school clubs, a public health inspector protecting the child's rights, the teacher who is the organizer.The purpose of the school social and educational activity lies in the implementation of the children's social, psychological and pedagogical study in order to arrange the individual approach to them as well as providing social and psychological support to the children, their parents, the teachers and creating the favorable conditions for the realization of children's rights. The work on psychological problems prevention and the work on the primary social and psychological correction and rehabilitation is also carried out.It is acknowledged that the main directions of the social and educational activity at schools in Ukraine are: the analytical and diagnostic directions, consultative, social and legal, preventative and the methodological ones.The main functions of the social educator's activity are the organizational and influential function, the research and practical function, the analytical function and the applied function. The main groups of methods of the social and pedagogical influence include the general methods (the analysis, the synthesis, the deduction, the induction, the observations, the surveys, the modeling, the analogy, the experiment). The pedagogical methods include the cultivation of the behavior experience, the consciousness growth, the behavior incentives and correction. The social and educational methods include a positive example, the information, perspectives, conversion, activity changes, the temper changes, games, competitions, the analysis of the situations, encouraging, the choice of the situation, the situation of success, the suggestion of beliefs, etc. The social work methods include the direct influencing, the relaxation, the maintenance, the reflection, etc. The organizational methods include the standardization and the regulation, etc. ; У статті аналізуються мета, завдання, напрями, функції, принципи, форми й методи організації соціально‐педагогічної діяльності у школах на сучасному етапі розвитку українського суспільства; дається визначення шкільної соціально‐педагогічної служби; характеризуються її структурні підрозділи. З'ясовано, що соціально‐педагогічна служба створюється з метою забезпечення ранньої допомоги й втручання в життя дітей та їхніх сімей, коли соціальні або сімейні обставини призводять до конфлікту дитини з освітою, соціумом та власним здоров'ям.

This article analyzes the purpose, objectives, trends, functions, principles, forms and methods of social and educational activity at schools at the present stage of the Ukrainian society development. The definition of the school social and educational service is offered. Besides, its structural units are characterized. It is proved that the social and educational service is created to provide assistance and the early intervention into the lives of children and their families when social or family circumstances lead to the child's conflict with his education, society and his health.It is also proved that the main doers of the social and pedagogical influencing at a secondary school are teachers, a sociology teacher, a practical psychologist, head‐master's deputy in upbringing work, tutors, the representatives of the school board trustees, teachers overseeing the students' government, leaders of the school clubs, a public health inspector protecting the child's rights, the teacher who is the organizer.The purpose of the school social and educational activity lies in the implementation of the children's social, psychological and pedagogical study in order to arrange the individual approach to them as well as providing social and psychological support to the children, their parents, the teachers and creating the favorable conditions for the realization of children's rights. The work on psychological problems prevention and the work on the primary social and psychological correction and rehabilitation is also carried out.It is acknowledged that the main directions of the social and educational activity at schools in Ukraine are: the analytical and diagnostic directions, consultative, social and legal, preventative and the methodological ones.The main functions of the social educator's activity are the organizational and influential function, the research and practical function, the analytical function and the applied function. The main groups of methods of the social and pedagogical influence include the general methods (the analysis, the synthesis, the deduction, the induction, the observations, the surveys, the modeling, the analogy, the experiment). The pedagogical methods include the cultivation of the behavior experience, the consciousness growth, the behavior incentives and correction. The social and educational methods include a positive example, the information, perspectives, conversion, activity changes, the temper changes, games, competitions, the analysis of the situations, encouraging, the choice of the situation, the situation of success, the suggestion of beliefs, etc. The social work methods include the direct influencing, the relaxation, the maintenance, the reflection, etc. The organizational methods include the standardization and the regulation, etc. ; У статті аналізуються мета, завдання, напрями, функції, принципи, форми й методи організації соціально‐педагогічної діяльності у школах на сучасному етапі розвитку українського суспільства; дається визначення шкільної соціально‐педагогічної служби; характеризуються її структурні підрозділи. З'ясовано, що соціально‐педагогічна служба створюється з метою забезпечення ранньої допомоги й втручання в життя дітей та їхніх сімей, коли соціальні або сімейні обставини призводять до конфлікту дитини з освітою, соціумом та власним здоров'ям.

The article includes analysis of empirical sociological study on student opinions about the causes of international educational migration of the Ukrainian youth and the consequences of its transformation into a work migration. The study was conducted by the Center for Black Sea Studies in Sociology National University Petro Mohyla in February 2017. The object is students of higher educational institutions of 3–4 accreditation, Mykolaiv (396 pers.). Type of research: a representative survey. Sample — multistage: the first stage — the general group; the second stage — the target group (graduating students and students of the first courses); the third stage — the quota group (50 % of male and 50 % female). The survey was conducted by online questionnaires, processing — using integrated application package SPSS.Students respondents consider that the main reasons for the increasing number of educational migrants among the Ukrainian youth are: the insufficient state of training in institutions of higher education of Ukraine (the problem of employment with Ukrainian university education, corruption) and lack of stability in the country and prospects for improvement. Respondents have an interest in international educational migration intentions to Europe, USA, Canada, Australia by themselves. This intentions can be explained, other than mentioned above, by the specialty of the Mykolaiv region's settlement, multi-ethnic composition of its population.Respondents were asked to evaluate such effects of transformation educational migration on work migration as worsening of the demographic situation in Ukraine, decrease in the number of working-age population, loss of intellectual capacity, economic losses due to transfer of people's own savings outside the country, decrease in demand for national products and services and as a consequence — reducing employment in the country. For each of the above factors was high enough percentage of answers «difficult to answer» and «not important». That may be associated both with a positive perception of students' work migration, and with the features of this sociodemographic group.In the opinion of the survey compiler, solving the problem of slowdowns in the international educational migration of the Ukrainian youth is to reform higher education system of Ukraine in order to bring it to the level of European quality standards and overcoming such a negative phenomena as a corruption and academic plagiarism. This can be achieved only through joint efforts of the educational process actors and authorities in the context of progressive changes in economic, political and social spheres. ; Стаття містить аналіз результатів емпіричного соціологічного дослідження з вивчення суджень студентів щодо причин міжнародної освітньої міграції української молоді та наслідків її перетворення на трудову. Дослідження, об'єктом якого є студенти внз 3–4 рівнів акредитації м. Миколаєва, проводилося Центром соціологічних досліджень Чорноморського національного університету ім. П. Могили у лютому 2017 р. Основними причинами міжнародної освітньої міграції студенти вважають: незадовільний стан підготовки фахівців у внз (складність працевлаштування з вітчизняним дипломом, корупція), відсутність стабільності в країні та перспектив зміни на краще. Стримано оцінено наслідки її перетворення на трудову. ; В статье отражены результаты эмпирического социологического исследования по вопросу изучения суждений студентов в отношении причин международной образовательной миграции украинской молодежи и последствий ее перехода в трудовую. Исследование, объектом которого являются студенты вузов г. Николаева 3–4 уровней аккредитации, проводилось Центром социологических исследований Черноморского национального университета им. П. Могилы в феврале 2017 г. Основными причинами студенты считают: неудовлетворительное состояние подготовки специалистов в вузах (сложность трудоустройства с украинским дипломом, коррупция), отсутствие стабильности в стране и перспектив изменений к лучшему. Сдержанно оценены последствия перехода образовательной миграции в трудовую.

The article analyzes the current state and identifies the main areas of leadership capacity building of future border guards in the educational process. The success of the professional activity of a border guard officer – the head of the border unit depends not only on the skillful use of his official authority, but also on the ability to become a leader of the team. Well-known domestic researchers identify leadership and management as two phenomena inherent in organized communities, calling them the most important ways to integrate and differentiate group, collective and mass activities and communication of people. Considering that both leadership and management affect the level of tasks performance by border guards in the protection of the state border, it is necessary that the chief officer was both a leader and a commander. It is determined that leadership is a behavioral characteristic of a border guard officer, which ensures the exercise of power, organization of joint activities and regulation of relations in the border unit on the basis of personal influence and value exchange. Research on the phenomenon of leadership is important for improving the effective implementation of state border protection tasks by border guards. The problem of leadership is of interest to many sciences, including political science, political psychology, sociology, theory and psychology of management. The most well-known theories of leadership are situational, personal-situational, expectation-interaction theory, motivational leadership theory, constituent theory, exchange theory and transactional analysis. The analysis showed that the main components of readiness for leadership of future border guards are motivational-personal, cognitive-professional, procedural-activity and emotional-volitional. Taking into account psychological views on the structure of personality, methodological interpretations of the category of readiness, the readiness of сuture border guards for leadership can be defined as a professionally important ...

The article investigates the problem of gender equality in the systems of national education and upbringing, starting position in the solution of which are the provisions of the concept of freedom pedagogy as a special direction of humanistic pedagogy, which considers theoretical and practical bases of development of learners' personal freedom on the basis of their gender, their subjectivity, ability to conscious and responsible self-determination, independent choice and realization of one's life path. Methodological basis of the problem of creating a gender-comfortable environment for the development of personal freedom of students in the system of upbringing and education of pedagogy of freedom was a polyparadigmal approach, which combined humanistic theories of personality and its development and systematic, synergistic, cultural and personality-oriented and axiological approaches. The application of each of these approaches made it possible to identify important conceptual positions to solve the problem. In particular, the study of the problem of freedom and gender equality in philosophy, sociology, psychology, pedagogy and presentation of invariant principles of the pedagogy of freedom were based on a systematic approach; taking into account the interconnection of the personal resource of the individual and the educational space and their mutual influence on the development of the personal freedom of learners on the basis of a synergistic approach; orientation on the individuality and self-determination of the individual as the subject of his own life activity on the basis of the personality-oriented approach; achievement of gender mainstreaming on the basis of a cultural approach which made it possible to analyze the existing provisions of gender pedagogy in the context of the development of modern education and upbringing; the assignment of humanistic values of democratic society at the level of subjective-value understanding of personal freedom, gender equality and spiritual-creative expression and self-realization of learners regardless of gender based on the axiological approach. The model of the educational space of free self-determination of the personality is presented, which provides creation of a gender-comfortable environment of emergence a person's freedom and his subjective activity and brings out the basic positions of the pedagogy of freedom to the level of systematic realization in modern socio-cultural conditions. In particular, it provides a theoretical basis for the introduction of the proposed pedagogical system aimed at the development of a person as a unique person, the subject of life-creation on the basis of gender equality in the educational space of educational institutions and determines the conditions of its practical application through the creation of a specially organized gender-comfortable environment, which needs testing in real conditions of the educational process. ; В статті актуалізується проблема ґендерної рівності в системи вітчизняної освіти і виховання, відправною позицією у вирішенні якої стають положення концепції педагогіки свободи як особливого напряму гуманістичної педагогіки, що розглядає теоретичні та практичні засади розвитку особистісної свободи вихованців на засадах ґендерної рівності, їхньої суб'єктності, здатності до свідомого й відповідального самовизначення, самостійного вибору та реалізації власного життєвого шляху й потребує проектування у виховному просторі закладів освіти відповідного ґендерокомфортного середовища, котре стимулює вияви суб'єктної активності та вільного самовизначення особистості. ; В статье актуализируется проблема гендерного равенства в системе отечественного образования и воспитания, отправной позицией в решении которой становятся положения концепции педагогики свободы как особого направления гуманистической педагогики, рассматривающей теоретические и практические основы развития личностной свободы воспитанников на основе гендерного равенства, их субъектности, способности к сознательному, ответственному самоопределению, самостоятельному выбору в реализации собственного жизненного пути и требует проектирования в воспитательном пространстве общеобразовательных учреждений соответствующей ґендерокомфортной среды, стимулирующей проявления субъектной активности и свободного самоопределения личности.

У статті розглядаються теоретико-методологічні та історичні засади вітчизняної соціології освіти, радянський та пострадянський періоди розвитку останньої. Становлення цієї дисципліни пов'язується з функціонуванням суміжних галузей знання: соціології молоді, соціології сім'ї, соціології культури, соціальної психології. Рівень та якість освіти завжди відігравали велику роль у соціальній мобільності, процесах формування елітних груп. Саме латентна функція освіти (надання людині певного статусу, відтворення соціальної нерівності), в першу чергу, є сферою дослідження соціологів. У силу цього дискусії у радянській соціології освіти нерідко мали досить гострий політичний підтекст. Значна увага в статті приділяється тому, як змінювався фокус соціологічних досліджень під впливом «цензури» і в період «зняття заборон». Соціологія освіти і сьогодні вирішує низку «прикордонних» питань теоретичного розмежування з педагогікою, економікою освіти, демографією. Вельми відмінними є існуючі в ній теорії для вироблення образу об'єкта і норм його дослідження. Не завжди є придатними методи, що зарекомендували себе в інших галузях, зокрема методи кількісного аналізу. ; В статье рассматриваются теоретико-методологические и исторические основы отечественной социологии образования, советский и постсоветский периоды развития последней. Становление дисциплины связывается с функционированием смежных отраслей знания: социологией, социологией семьи, социологией культуры, социальной психологией. Уровень и качество образования всегда играли важную роль в социальной мобильности, процессах формирования элитных групп. Именно латентная функция образования (предоставление человеку определенного статуса, воспроизведение социального неравенства), в первую очередь, является сферой исследования социологов. В силу этого дискуссии в советской социологии образования нередко имели достаточно острый политический подтекст. Значительное внимание в статье уделяется тому, как менялся фокус социологических исследований под влиянием «цензуры» и в период «снятия запретов». Социология образования и сегодня решает ряд «пограничных» вопросов теоретического разграничения с педагогикой, экономикой образования, демографией. Существенно разнятся существующие в ней теории для выработки образа объекта и норм его исследования. Не всегда работают методы, зарекомендовавшие себя в других областях, в частности методы количественного анализа. ; Sociology of education belongs to those disciplines that were formed and institutionalized later then the analysis of social structure, social mobility, social organizations, etc. However, there are highly different theories, existing in it, of the image of the object and norms of its research creation. It is not always are suitable those methods that made a good showing of themselves in other branches, namely, quantitative analysis methods. The «boundary» problems of the theoretical differentiation with the pedagogy, economics of education and demography has not been solved yet.This also concerns the formation and development of sociology of education and in Post-Soviet Ukraine. In essence, its formation begins only in the late 1960s, when philosophers, economists, lawyers, and teachers (based on the principle of «transparency» of interdisciplinary boundaries) began to carry out large-scale researches of the problems of the transition from education to work and professional self-determination and careers, ignoring the taboo of the Central Committee of the (Communist Party of the Soviet Union ( CPSU ).Currently, the education system is becoming a key point in strategies on ensuring inheritance in the environment of the highest strata, monopolizing by them their positions in society. In addition, with the development of sociology of education, its tasks are complicating. Moreover, helping the latter to find its true role – one of the most important challenges faced by scholars – those, working in this field of knowledge. This concerns both the goals and methods of both qualitative and quantitative aspects of the case. At the same time, it is impossible not take into account and that fact that every stage in the development of society requires a specific distribution of the population by the level of education.The institution of education by itself as if is «broken down» into an open function (task of mastering knowledge, skills and specialization) and a latent function (granting a person a certain status, recalling of social inequality).It is the second function is, above all, the sphere of application of the forces of the specialists-sociologists.Under current conditions (especially in a country experiencing an economic and political crisis), the unpredictability of the decisions and behavior of various social groups and organizations is increasing sharply. It also puts new challenges before social scientists, since it is impossible to study such a society through the doctrines generated by the age of the Enlightenment. A new state of the society demands new approaches.The peculiarity of the sociological approach to education is to analyze the interaction of subjects of education with material and spiritual production, with all spheres of social life. The main aim of the analysis of these relationships is to find the answer to the questions such as: to what extent education satisfies the needs of society and the individual, what is its effectiveness, that is, what functions does it perform? Partly, the talk on these functions was mentioned above. However, apparently, it will not be a mistake to mark the two main groups of social functions of education on the recalling of social life such as: an integrative and differentiating one.The modern idea on education as a social institution, its relationships with public spheres, needs and interests of individuals (i.e. the allocation of its functions) – all these give right to speak on a new philosophy of education. Moreover, tasks of sociology of education largely lies in the investigation of this new philosophy of the educational process.

У статті розглядаються теоретико-методологічні та історичні засади вітчизняної соціології освіти, радянський та пострадянський періоди розвитку останньої. Становлення цієї дисципліни пов'язується з функціонуванням суміжних галузей знання: соціології молоді, соціології сім'ї, соціології культури, соціальної психології. Рівень та якість освіти завжди відігравали велику роль у соціальній мобільності, процесах формування елітних груп. Саме латентна функція освіти (надання людині певного статусу, відтворення соціальної нерівності), в першу чергу, є сферою дослідження соціологів. У силу цього дискусії у радянській соціології освіти нерідко мали досить гострий політичний підтекст. Значна увага в статті приділяється тому, як змінювався фокус соціологічних досліджень під впливом «цензури» і в період «зняття заборон». Соціологія освіти і сьогодні вирішує низку «прикордонних» питань теоретичного розмежування з педагогікою, економікою освіти, демографією. Вельми відмінними є існуючі в ній теорії для вироблення образу об'єкта і норм його дослідження. Не завжди є придатними методи, що зарекомендували себе в інших галузях, зокрема методи кількісного аналізу. ; В статье рассматриваются теоретико-методологические и исторические основы отечественной социологии образования, советский и постсоветский периоды развития последней. Становление дисциплины связывается с функционированием смежных отраслей знания: социологией, социологией семьи, социологией культуры, социальной психологией. Уровень и качество образования всегда играли важную роль в социальной мобильности, процессах формирования элитных групп. Именно латентная функция образования (предоставление человеку определенного статуса, воспроизведение социального неравенства), в первую очередь, является сферой исследования социологов. В силу этого дискуссии в советской социологии образования нередко имели достаточно острый политический подтекст. Значительное внимание в статье уделяется тому, как менялся фокус социологических исследований под влиянием «цензуры» и в период «снятия запретов». Социология образования и сегодня решает ряд «пограничных» вопросов теоретического разграничения с педагогикой, экономикой образования, демографией. Существенно разнятся существующие в ней теории для выработки образа объекта и норм его исследования. Не всегда работают методы, зарекомендовавшие себя в других областях, в частности методы количественного анализа. ; Sociology of education belongs to those disciplines that were formed and institutionalized later then the analysis of social structure, social mobility, social organizations, etc. However, there are highly different theories, existing in it, of the image of the object and norms of its research creation. It is not always are suitable those methods that made a good showing of themselves in other branches, namely, quantitative analysis methods. The «boundary» problems of the theoretical differentiation with the pedagogy, economics of education and demography has not been solved yet.This also concerns the formation and development of sociology of education and in Post-Soviet Ukraine. In essence, its formation begins only in the late 1960s, when philosophers, economists, lawyers, and teachers (based on the principle of «transparency» of interdisciplinary boundaries) began to carry out large-scale researches of the problems of the transition from education to work and professional self-determination and careers, ignoring the taboo of the Central Committee of the (Communist Party of the Soviet Union ( CPSU ).Currently, the education system is becoming a key point in strategies on ensuring inheritance in the environment of the highest strata, monopolizing by them their positions in society. In addition, with the development of sociology of education, its tasks are complicating. Moreover, helping the latter to find its true role – one of the most important challenges faced by scholars – those, working in this field of knowledge. This concerns both the goals and methods of both qualitative and quantitative aspects of the case. At the same time, it is impossible not take into account and that fact that every stage in the development of society requires a specific distribution of the population by the level of education.The institution of education by itself as if is «broken down» into an open function (task of mastering knowledge, skills and specialization) and a latent function (granting a person a certain status, recalling of social inequality).It is the second function is, above all, the sphere of application of the forces of the specialists-sociologists.Under current conditions (especially in a country experiencing an economic and political crisis), the unpredictability of the decisions and behavior of various social groups and organizations is increasing sharply. It also puts new challenges before social scientists, since it is impossible to study such a society through the doctrines generated by the age of the Enlightenment. A new state of the society demands new approaches.The peculiarity of the sociological approach to education is to analyze the interaction of subjects of education with material and spiritual production, with all spheres of social life. The main aim of the analysis of these relationships is to find the answer to the questions such as: to what extent education satisfies the needs of society and the individual, what is its effectiveness, that is, what functions does it perform? Partly, the talk on these functions was mentioned above. However, apparently, it will not be a mistake to mark the two main groups of social functions of education on the recalling of social life such as: an integrative and differentiating one.The modern idea on education as a social institution, its relationships with public spheres, needs and interests of individuals (i.e. the allocation of its functions) – all these give right to speak on a new philosophy of education. Moreover, tasks of sociology of education largely lies in the investigation of this new philosophy of the educational process.

The social institute of higher education is in a state of reform in Ukraine. It raises the question of revision of the conceptual foundations for its development including management issues which are increasingly taking on the social characteristics. The category of "social management" is considered in the article to be the most appropriate for the reformed system of higher education in Ukraine being developed under the current conditions of globalization and the formation of an information society. The study of social management is stipulated to require an interdisciplinary approach for integrating knowledge from different fields of science and practice. Therefore, the paper provides an actual scientific researches and issues analysis of domestic scholars on social management in the field of higher education from the perspective of sociology, psychology, pedagogy, economics, history, public administration and law. The main categories of "social management" are determined on the basis of scientific researches and issues analysis of domestic authors, as well as its features and peculiarities of manifestation in different fields of application. It is argued that the study of social management in the field of higher education envisages taking into account the historical context of the development of the state system of the country and its other characteristics, for example, the economic and traditional cultural way of life of the population. The article substantiates the general definition of social management as the management of each and every social process, and concrete one in relation to a certain branch including social policy directing efforts of people to provide a certain sphere of life, in particular, the realization of the tasks of higher education. An example of the changes analysis in managerial models proves the urgency of strengthening the public administration sector in the higher education system, which is still held on the traditional principles of the state one. Such an approach will be consistent with the goals of higher education reformation in the country and the processes of public administration decentralization by strengthening the autonomy of higher education institutions and its democratization within the organizational development of the structure on the basis of self-organization. Deliberate management influence, self-organization and organizational set-up are recognized as three components of social management. It turns out that it is necessary to rely on its multilevel structure while studying a social management where it should be guided by general scientific approaches to the functioning of social systems at the highest level and by applied theories explaining the specifics of the functioning of a particular system in the context of interdisciplinary ties at the mesa and micro levels. The established social and political system of the country is argued to be a primary characteristic concerning the possibility of applying social management methods in the processes of management of higher educational institutions. ; В Україні соціальний інститут вищої освіти перебуває у стані реформування. Це ставить питання перегляду концептуальних основ його розбудови у тому числі і щодо питань управління, яке все більше набуває ознак соціального. Категорія «соціального управління» у статті розглядається як найбільш доречна для реформованої системи вищої освіти України, що розбудується в сучасних умовах глобалізації та формування інформаційного суспільства. Доводиться, що вивчення соціального управління вимагає міждисциплінарного підходу задля інтеграції знань з різних сфер науки та практики. Тож у статті надається аналіз досліджень вітчизняних вчених з питань соціального управління у сфері вищої освіти з позиції соціології, психології, педагогіки, економіки, історії, державного управління та права. На основі аналізу наукових напрацювань вітчизняний авторів визначаються основні категорії «соціального управління», його характерні ознаки та особливості прояву щодо різних сфер застосування. Стверджується, що вивчення соціального управління у сфері вищої освіти передбачає врахування історичного контексту розбудови державного устрою країни а також врахування інших її характеристик, наприклад, економічного та культурно-традиційного укладу життя населення. У статті обґрунтовується загальне визначення соціального управління як управління всіма і будь-якими суспільними процесами, і конкретне - відносно певної галузі, у тому числі і соціальної політики, що спрямовує зусилля людей на забезпечення певної сфери життя, зокрема, реалізації завдань вищої освіти. На прикладі аналізу змін управлінських моделей доводиться нагальність посилення сектору громадського управління у системі вищої освіти, яка все ще утримуються на традиційних засадах державного. Такий підхід буде відповідати задачам реформування вищої освіти у країні та процесам децентралізації державного управління посилюючи автономію закладів вищої освіти та їх демократизацію в організаційній розбудові їхнього укладу на основі самоорганізації. Цілеспрямований керівний вплив, самоорганізація та організаційний порядок визнаються трьома компонентами соціального управління. Доводиться, що при вивченні соціального управління слід опиратися на його різнорівневу структуру, де на вищому рівні слід керуватися загальнонауковими підходами щодо функціонування соціальних систем, а на меза- та мікрорівні – прикладними теоріями, що пояснюють специфіку функціонування певної системи у контексті міждисциплінарних зв'язків. Стверджується, що усталений соціально-політичний устрій країни виступає провідною характеристикою щодо можливості застосування методів соціального управління у процесах управління закладами вищої освіти. ; В Украине социальный институт высшего образования находится в состоянии реформирования. Это инициирует вопрос пересмотра концептуальных основ его развития в том числе и относительно управления, которое все больше приобретает признаки социального. Категория «социального управления» в статье рассматривается как наиболее уместная для реформированной системы высшего образования Украины, что расстраивается в современных условиях глобализации и формирования информационного общества. Доказывается, что изучение социального управления требует междисциплинарного подхода для интеграции знаний из различных областей науки и практики. Поэтому в статье дается анализ исследований отечественных ученых у вопросах социального управления в сфере высшего образования с позиции социологии, психологии, педагогики, экономики, истории, государственного управления и права. На основе анализа научных данных отечественный авторов определяются основные категории «социального управления» а также его характерные признаки и особенности проявления в различных сферам жизнедеятельности человека. Утверждается, что изучение социального управления в сфере высшего образования предполагает учет исторического контекста развития государственного устройства страны, а также учета других ее характеристик, например, экономического и культурно-традиционного уклада жизни населения. В статье обосновывается общее определение социального управления как управление всеми и любыми общественными процессами, и конкретное - относительно определенной отрасли, в том числе и социальной политики, направляет усилия людей на обеспечение определенной сферы жизни, в частности, реализации задач высшего образования. На примере анализа изменений управленческих моделей приходится актуальность усиления сектора общественного управления в системе высшего образования, которое все еще удерживаются на традиционных основах государственного. Такой подход будет соответствовать задачам реформирования высшего образования в стране и процессам децентрализации государственного управления, усиливая автономию высших учебных заведений и их демократизацию в организационной перестройке ихнего уклада на основе самоорганизации. Целенаправленное руководящее влияние, самоорганизация и организационный порядок признаются тремя компонентами социального управления. Доказывается, что при изучении социального управления следует опираться на его разно-уровневою структуру, где на высшем уровне следует руководствоваться общенаучными подходами относительно функционирования социальных систем, а на меза- и микроуровне - прикладными теориями, объясняющими специфику функционирования определенной системы в контексте междисциплинарных связей. Утверждается, что существующий порядок социально-политического устройства страны выступает ведущей характеристикой относительно возможности применения методов социального управления в процессах управления учреждениями высшего образования.