Suchergebnisse

Nowadays, the issues of empathy are of particular relevance. žeir relevance is related to the exacerbation of worldviews, ethno-cultural, educational and other problems, and the loss under the influence of rapid scientific and technological innovations of interpersonal and communicative ability of a person. In the context of Ukrainian realities, issues of empathy are of particular importance given the military events that take place in the east of the country. Despite the fact that a number of rehabilitation programs for overcoming post-traumatic stress disorders have been tested and put into practice by specialists in recent years, there is considerable demand in society for the development of new and improved psycho-diagnostic and psycho-hygiene programs. It should be noted that philosophical ideas and assets play a relevant role in their creation and improvement. žey serve as a theoretical basis and methodological basis for creating a conceptual framework of programs of social and psychological adaptation and rehabilitation. Thže purpose of the article is to review the basic ideas of Edithstein on the possibilities of using the phenomenon of empathy in programs of social and psychological adaptation and rehabilitation. Thže field of scientific preferences of the researcher was phenomenology. She was interested in the problems of intersubjectivity and empathy in relation to the Other. In her scientific explorations, she pursues the possibilities, ways of knowing and understanding the Other. As a representative of the phenomenological direction,the researcher in her reasoning proceeds from the implicit belief that the feeling of the Other subject, his experience and experience is to my self as excellent and unique. Accordingly, the task of the researcher is to explain how this world is given to My Other Self and what is this given. Actually, these questions are quite relevant to the field of psychological research. Solving them allows us to answer the questions of how and through what actions the inner world and the experience of my Self are formed, what is the role and extent of influence of other people in these processes. že next step in the phenomenological analysis of the teaching problem is to understand how this givenness of the Other's inner world and its experience contributes to the construction of holistic objects in the flow of the experience of my Self, that is, how we construct the world and create its original, individual dimension. že starting point of these considerations is the recognition that the world is constructed by people together. To worry about the subject is to be real. že content of the experience is the material I receive about realities around. It is diverse. Its diversity and complexity depends on the completeness and phases of my situation. Relevant in psychological practice are the researcher's reasoning about the nature of empathy (teaching). že basic idea is that empathy (doctrine) does not have the nature of external observation, but it enables us to penetrate to internal states. Teaching is a kind of intuitive understanding by analogy; it is a reference to my memory of my particular experience. Mine I sympathize with another person, that is, "feel". Conclusions. (Doctrine) empathy is the understanding of a person's feelings and psychological states through empathy and cohabitation. It manifests itself in the form of one person's response to the feelings and condition of the Other. žrough emotional response, people become attached to the inner state of the Other. Empathy is based on the ability to properly imagine what is happening to the inner world of another person, what she is and how she is experiencing, how she is evaluating the surrounding reality. Empathy is a socially positive quality of personality, it is supported by social norms, life, but still selective, individual character. ; У наш час питання емпатії набули особливої актуальності. Їх релевантність пов'язана із загостренням світоглядних, етнокультурних, освітніх тощо проблем, втратою під впливом стрімких науково-технічних новацій міжособистісної й комунікативної здатності людини. В умовах українських реалій питання емпатії отримують особливу значущість з огляду на військові події, які відбуваються на сході країни. У статті розглянуто засадничі ідеї філософині Едит Штайн щодо можливостей використання феномену емпатії у програмах соціально-сихологічної адаптації й реабілітації. Засадничими є ідеї про те, що емпатія (вчування) не має характеру зовнішнього спостереження,але дає нам можливість проникнення до внутрішніх станів. Вчування – це вид інтуїтивного розуміння через аналогію, це посилання на пам'ять мого Я про певне моє переживання. Моє Я співчуває з іншою людиною, тобто "співвідчуває". У статті авторка підкреслює, що (вчування) емпатія – це розуміння почуттів та психологічних станів людини шляхом співпереживання й співпроживання. Вона виявляється у формі відгуку однієї людини на почуття У наш час питання емпатії набули особливої актуальності. Їх релевантність пов'язана із загостренням світоглядних, етнокультурних, освітніх тощо проблем, втратою під впливом стрімких науково-технічних новацій міжособистісної й комунікативної здатності людини. В умовах українських реалій питання емпатії отримують особливу значущість з огляду на військові події, які відбуваються на сході країни. У статті розглянуто засадничі ідеї філософині Едит Штайн щодо можливостей використання феномену емпатії у програмах соціально-психологічної адаптації й реабілітації. Засадничими є ідеї про те, що емпатія (вчування) не має характеру зовнішнього спостереження, але дає нам можливість проникнення до внутрішніх станів. Вчування – це вид інтуїтивного розуміння через аналогію, це посилання на пам'ять мого Я.У статті авторка підкреслює, що (вчування) емпатія – це розуміння почуттів та психологічних станів людини шляхом співпереживання й співпроживання. Вона виявляється у формі відгуку однієї людини на почуття і стан Іншого. Через емоційний відгук люди долучаються до внутрішнього стану Іншого. Емпатія заснована на вмінні правильно уявляти собі, що відбувається з внутрішнім світом іншої людини, що вона й як переживає, яким чином оцінює навколишню дійсність. Емпатія – соціально позитивна якість особистості, вона підтримується суспільними нормами, життям, але все ж таки має вибірковий, індивідуальний характер.

This article provides an analysis of the art approach towards transformation of conflict, suggests a possible application of the method at different stages of the peace-building process, and grounds a conclusion as for the need to review approaches towards the later problem in Ukraine in terms of inclusion of the artistic approaches in the day-to-day conflict transformation routine.The topicality of the mentioned problem has a special meaning nowadays, considering that the state of Ukraine is apt for new bouleversements. In the circumstances of internal and external turbulence, a conclusion of a new social contract is crucial, but at the same time the current conflict status prevents both individuals, groups, and government institutions from addressing current social problems rationally and in consolidation with the society.Visual art resonates with a private or collective experience allowing new means of acceptance as well as perceptual rectification and conceptualization of the experience associated with conflict. Central to the idea of conflict transformation is the need to challenge perceived identities and interests that are viewed as threats. In line with this, John Paul Lederach suggested that the framework of conflict transformation should include all levels of human interaction: the level of personality, the level of interpersonal relations, the structural level, and the cultural level. This article suggests the theoretical and methodological analysis of the conflict transformation through the prism of artistic expressions and characterizes their influence on each level of the conflict.Art does not have the potential to convert evil into good, therefore one may not shuffle off the burden for the existing social reality on to it. At the same time, art obviously assists a person in overcoming tragic feelings, teaches empathy, catharsizes and releases inner tensions. It is this the cathartic influence that we believe is a phenomenon which is one of the cornerstones of the peace-building potential of art in the post-conflict areas. The transformational approach is about looking and seeing, rather than resolving. And the visual art has a potential to set a creative platform that can both tackle issues that cause polarization and alter social structures and relationship patterns which resulted in the break-down.The forms of contemporary visual art do not solely reflect the reality. They preserve their role as a sort of particular intervention which provides additional dimensions to the social milestone. Thus an observer receives an impulse to determine his/her own position in the dilemma of the surrounding reality. And such self-awareness is the root of all change. As to the extent that our perception of externals is related to a deeper vision of our own natures, to this exact extent our own actions will be changed. And since peace means a change from unpeaceful to peaceful relations, it is the very source of peace.Manuscript received 17.03.2020 ; Мистецтво є вагомим чинником формування картини світу. Воно розвивається в контексті соціально-психологічних, політичних та економічних процесів суспільства, але й художня культура своєю чергою впливає на ці сфери. Отже, дослідивши механізми впливу візуального мистецтва ХХІ століття на розділене конфліктом громадське середовище, можна виявити універсальні важелі (підвалини) для миротворчості.Надзвичайно актуальною зазначена вище проблематика є для сучасного українського суспільства. З огляду на відносну несподіваність військового конфлікту в Україні на початку 2014 року, який призвів до стрімкої поляризації в нашому суспільстві, можна зауважити, що суспільна думка не була готова до подібного виклику, а отже не мала швидких і дієвих механізмів превенції ситуації, яка склалась, чи щодо трансформації протистояння у всеукраїнський «полілог» з метою розроблення нового «життєздатного» суспільного договору.З одного боку, є розуміння того, що процес примирення всередині країни буде довгим і важким з огляду на значну кількість постраждалих від конфлікту українців. З іншого боку, якщо за радикально малий час за допомогою пропаганди, інформаційних маніпуляцій та відповідного візуального ряду вдалося дегуманізувати одні групи людей в очах інших та навпаки, то ті самі механізми можна задіяти для впливу на суспільну свідомість у зворотному напрямку – терапії травми та налагодження порозуміння.Позитивний досвід функціонування мистецького простору як платформи для налагодження діалогу між сторонами конфлікту, як, наприклад, у Балканських країнах чи на Близькому Сході, свідчить про теоретичну та практичну актуальність досліджень у цій сфері.Матеріал надійшов 17.03.2020

This article reviews the problem of the marginal communities' representation in Richard Rorty's philosophy. The purpose of the research is to analyze a specific character of the legitimating the marginal communities' representatives in the levels of the social formations, participative democracy, and social antagonism. A theoretical base of the research consists of the works by R. Rorty, A. Badiou, P. Bruckner, J. Ranciere, K. Marx, and B. Latour. On the example of the USA, the right for a state as the legal institution to represent the national interests was reasoned in spite of the cases with the violation of the principle of the fundamental moral action in its history (slavery; the Vietnam war), due to the constructive character of the social experiments and the realization of their creative character. The issue of self-identification with the Other is revealed, based not on the similarity with the particular individuals but rather on the empathy to the other culture's autonomous subject, who has the right for respect and dignity. The ways of achieving a balance between a social antagonism in the pluralism of the opinions and an intersubjective consensus between the members of a liberal community, necessary to omit the shaping up of a tyranny, are also analyzed. The necessity of toleration of the polyphonic discussions is explained on the example of a possible dictatorship in the ethically unified community, regulated with the strict repressive imperatives. Generally, the inclusivity of a Rortian liberal utopia, where the representatives of different social groups have the voting rights and are solidarized on the principles of the sentimental education, have been analyzed. This research will find its application in the following analysis of the factors of the otherness in the sentimental education.Manuscript received 18.02.2020 ; У статті розглянуто проблему представлення маргіналізованих спільнот у досконалому суспільстві майбутнього, ліберальній утопії Ричарда Рорті. Метою дослідження було проаналізувати специфіку легітимації представників маргіналізованих груп на рівні державних утворень, партиципативної демократії та соціального антагонізму. Теоретичною базою дослідження є праці Ричарда Рорті, Алена Бадью, Паскаля Брюкнера, Михайла Бахтіна, Жака Рансьєра, Карла Маркса та Бруно Латура. На прикладі США було аргументовано наявність у держави як інституції права представляти інтереси народу попри випадки порушення принципу фундаментальної моральної дії, внаслідок конструктивного характеру соціальних експериментів. Питання самоідентифікації з Іншим було розкрито на основі не так подібності з певними індивідами, як емпатії до автономного суб'єкта іншої культури, що має право на повагу та гідність. Також було проаналізовано шляхи досягнення балансу між соціальним антагонізмом у плюралізмі думок та інтерсуб'єктивним консенсусом між членами ліберальної спільноти. Загалом, продемонстровано інклюзивність ліберальної утопії Рорті, де право голосу матимуть представники диверсифікованих соціальних груп, а солідаризація відбуватиметься на основі сентиментальної освіти.Матеріал надійшов 18.02.2020

This article reviews the problem of the marginal communities' representation in Richard Rorty's philosophy. The purpose of the research is to analyze a specific character of the legitimating the marginal communities' representatives in the levels of the social formations, participative democracy, and social antagonism. A theoretical base of the research consists of the works by R. Rorty, A. Badiou, P. Bruckner, J. Ranciere, K. Marx, and B. Latour. On the example of the USA, the right for a state as the legal institution to represent the national interests was reasoned in spite of the cases with the violation of the principle of the fundamental moral action in its history (slavery; the Vietnam war), due to the constructive character of the social experiments and the realization of their creative character. The issue of self-identification with the Other is revealed, based not on the similarity with the particular individuals but rather on the empathy to the other culture's autonomous subject, who has the right for respect and dignity. The ways of achieving a balance between a social antagonism in the pluralism of the opinions and an intersubjective consensus between the members of a liberal community, necessary to omit the shaping up of a tyranny, are also analyzed. The necessity of toleration of the polyphonic discussions is explained on the example of a possible dictatorship in the ethically unified community, regulated with the strict repressive imperatives. Generally, the inclusivity of a Rortian liberal utopia, where the representatives of different social groups have the voting rights and are solidarized on the principles of the sentimental education, have been analyzed. This research will find its application in the following analysis of the factors of the otherness in the sentimental education.Manuscript received 18.02.2020 ; У статті розглянуто проблему представлення маргіналізованих спільнот у досконалому суспільстві майбутнього, ліберальній утопії Ричарда Рорті. Метою дослідження було проаналізувати специфіку легітимації представників маргіналізованих груп на рівні державних утворень, партиципативної демократії та соціального антагонізму. Теоретичною базою дослідження є праці Ричарда Рорті, Алена Бадью, Паскаля Брюкнера, Михайла Бахтіна, Жака Рансьєра, Карла Маркса та Бруно Латура. На прикладі США було аргументовано наявність у держави як інституції права представляти інтереси народу попри випадки порушення принципу фундаментальної моральної дії, внаслідок конструктивного характеру соціальних експериментів. Питання самоідентифікації з Іншим було розкрито на основі не так подібності з певними індивідами, як емпатії до автономного суб'єкта іншої культури, що має право на повагу та гідність. Також було проаналізовано шляхи досягнення балансу між соціальним антагонізмом у плюралізмі думок та інтерсуб'єктивним консенсусом між членами ліберальної спільноти. Загалом, продемонстровано інклюзивність ліберальної утопії Рорті, де право голосу матимуть представники диверсифікованих соціальних груп, а солідаризація відбуватиметься на основі сентиментальної освіти.Матеріал надійшов 18.02.2020

This article reviews the problem of the marginal communities' representation in Richard Rorty's philosophy. The purpose of the research is to analyze a specific character of the legitimating the marginal communities' representatives in the levels of the social formations, participative democracy, and social antagonism. A theoretical base of the research consists of the works by R. Rorty, A. Badiou, P. Bruckner, J. Ranciere, K. Marx, and B. Latour. On the example of the USA, the right for a state as the legal institution to represent the national interests was reasoned in spite of the cases with the violation of the principle of the fundamental moral action in its history (slavery; the Vietnam war), due to the constructive character of the social experiments and the realization of their creative character. The issue of self-identification with the Other is revealed, based not on the similarity with the particular individuals but rather on the empathy to the other culture's autonomous subject, who has the right for respect and dignity. The ways of achieving a balance between a social antagonism in the pluralism of the opinions and an intersubjective consensus between the members of a liberal community, necessary to omit the shaping up of a tyranny, are also analyzed. The necessity of toleration of the polyphonic discussions is explained on the example of a possible dictatorship in the ethically unified community, regulated with the strict repressive imperatives. Generally, the inclusivity of a Rortian liberal utopia, where the representatives of different social groups have the voting rights and are solidarized on the principles of the sentimental education, have been analyzed. This research will find its application in the following analysis of the factors of the otherness in the sentimental education.Manuscript received 18.02.2020 ; У статті розглянуто проблему представлення маргіналізованих спільнот у досконалому суспільстві майбутнього, ліберальній утопії Ричарда Рорті. Метою дослідження було проаналізувати специфіку легітимації представників маргіналізованих груп на рівні державних утворень, партиципативної демократії та соціального антагонізму. Теоретичною базою дослідження є праці Ричарда Рорті, Алена Бадью, Паскаля Брюкнера, Михайла Бахтіна, Жака Рансьєра, Карла Маркса та Бруно Латура. На прикладі США було аргументовано наявність у держави як інституції права представляти інтереси народу попри випадки порушення принципу фундаментальної моральної дії, внаслідок конструктивного характеру соціальних експериментів. Питання самоідентифікації з Іншим було розкрито на основі не так подібності з певними індивідами, як емпатії до автономного суб'єкта іншої культури, що має право на повагу та гідність. Також було проаналізовано шляхи досягнення балансу між соціальним антагонізмом у плюралізмі думок та інтерсуб'єктивним консенсусом між членами ліберальної спільноти. Загалом, продемонстровано інклюзивність ліберальної утопії Рорті, де право голосу матимуть представники диверсифікованих соціальних груп, а солідаризація відбуватиметься на основі сентиментальної освіти.Матеріал надійшов 18.02.2020

The results of empirical research devoted to the study of individual psychological characteristics of individuals engaged in social entrepreneurship in Ukraine are considered in this article. Social entrepreneurship is a new area of practice that is developing rapidly but is still insufficiently studied in psychology. Foreign research projects compare social entrepreneurs' personal traits with the ones of traditional entrepreneurs, members of the general public, employees in the same area of activity, volunteers, etc. There are such personal traits of social entrepreneurs that have a higher level of development (compared to others) as empathy, willingness to take risks and to cooperate and develop social networks, creativity, need for autonomy and independence, optimism, trust in others, belief in positive social changes, ability to cope with obstacles on their way to social mission implementation. Most researchers emphasize the developed sense of social responsibility, moral obligations towards others, self-sacrifice of social entrepreneurs. As a result of the empirical research of individual psychological characteristics of individuals engaged in social and traditional entrepreneurship in Ukraine psychological particularities within each group of entrepreneurs have been determined. A psychological portrait of social entrepreneur has been compiled based on the obtained empirical data: an active, focused on the external world, intent on reflection and introspection, receptive to obtain new knowledge, hardworking, creative, relatively emotionally stable, moderately conformable and ambitious individual, which is characterized by a high level of empathy and an internal locus of control, which can work successfully both as a team member and independently, which can adequately estimate their capabilities and make right decisions in situations of uncertainty and risk. The differences between groups of traditional and social entrepreneurs in such factors as «Openness» according to the Big 5 Personality Traits, «Сreative tendency», «Calculated risk-taking», «Internal locus of control» according to the General measure of Enterprising Tendency (GET) test, as well as according to the Balanced Emotional Empathy Test have been detected. Based on these findings one can conclude that a phenomenon of social entrepreneurship is a dynamic process that meets the urgent needs of society, corresponds to individual motives and is determined by the specifics of professional tasks we solve, and therefore by the type of business activity in general.

The article reveals the phenomenology of adolescent age, from the point of view of ambivalence, psychological intensity and complexity of the marked period, as well as unquestionable significance in the personal formation of a young person. The present time dictates new rules, requirements for a strategy of life, which in turn require lability, speed of psychic response, and the realization of human potential, including, without exception, all spheres of being. Undoubtedly, ambitious goals, the desire to find and realize their own way, declare themselves, succeed, "build" their lives, cause the corresponding psychophysiological and social responses of the body of a young person. The purpose of the message is to update the issues of personal self-determination and becoming a youthful age, since it is the age-old age we consider to be the key to person`s self-realizing. From the point of view of qualitatively new accents, potential prospects and possibilities of their realization in the dimension of human life. The determining social task of adolescence is the choice of profession, social and personal self-determination. It is about the formation (a certain level of formation) of a complex of properties, abilities, needs, goals, orientation of the individual in general, which would allow the young man to fully self-realization in work, public life, future family. In this context, it is important to develop viability, the need and ability to communicate, and the development of reflection, which provides a conscious and critical attitude to itself [134; with. 105], [56; with. 92]. It is sometimes difficult for a young person to balance the needs, desires, motives and goals, aspirations and beliefs, on the one hand, and social models, requirements and specifications on the other. The feeling of external pressure causes the inclusion of protective mechanisms of the psyche, often causing the reaction of resistance. Numerous cultural, political, ideological patterns, fashion, so-called modernity can cause a variety of psychophysiological reactions of the body (stress, depression, psychosomatic disorders, etc.). Trying to gain stability and security in extreme life conditions, a person, relying on internal and external resources, finds out an individual way of effective life balancing. At certain periods of life, it may be more effective to take patiently all the difficulties and difficulties, or to maximize mobilization and activity. Under the condition of the formation of these qualities, the development of skills in the constructive construction of interpersonal relationships, the young man has the necessary psychological basis for self-determination – the central tumor of the young age. Its basis is the need to take on the internal position of an adult, to realize himself a member of society (a sense of necessity), to know and understand oneself, their possibilities, their place and purpose in life. A high level of self-awareness stimulates interest in one's own personality, in the forms of its organization and self-regulation. The main psychological achievement of youth is its own inner world, the crystallization of ideas about himself- the integrative processes of the development of the I-concept; the formation of the general emotional orientation of the individual, that is, the consolidation of the hierarchy of their own values, certain experiences. Thus, the expansion of the self-I, changes in the perception of the "I" of another person, as a result of the person goes to a qualitatively new level of reflection of reality and adaptation to it, serving as a gain and already a mechanism for constructing the perspective of the picture of life and Himself in it. It is impossible to overestimate the psychological significance of adolescence in the personal formation of a person. After all, here, apparently, all, without exception, types of human activity are present, an opportunity not only to feel qualitative psycho-physiological, social changes, but also to realize them, to operate them, to use, to apply, etc. Become an architect and author of your life, with an extraordinary "taste" of the future, prospects, chances and potential opportunities, freedom of choice. Prospects for further research we see in the search for regulatory mechanisms for the implementation of the personality potential during the youth, which, of course, include hardiness, the vitality of the individual in a variety of manifestations of the concept. We consider it expedient on this basis to develop and verify the system of individual and group training on the development of key regulatory mechanisms for self-determination, self-expression and realization of its own resources in all spheres of life of a young person. ; У статті увиразнено феноменологію юнацького віку, у контексті амбівалентності, психологічної інтенсивності та складності означеного періоду, а також беззаперечної значущості в особистісному становленні молодої людини.

The article analyzes the historical and philosophical background of the interdependence of modern gender and ecological ideas in the context of philosophical concepts of F.V. J. Schelling, M. Scheler, L. Mumford, J. Lotman, J. Habermas and others. Study emphasized that the perception of women and natural world as the passive resources is rooted in the neoclassical approach. The gender approach overcomes the negative ecological trends. It reinvents the correlation between instrumental and communicative reason. On the one hand, the origins of instrumental rationality are more associated with men, and, on the other hand, communicative rationality is more connected with women's activity. This is that what gives the rise to call a culture that focuses on the lives as the mainly women's culture. For example, when the task is to group or inspire people to achieve important social objectives, then society spreads out the strategies of sexual opposition. There are a lot of evidences that can be found in religious and general cultural, political and everyday traditions. The most obvious of them is the prohibition of sexual relations between husband and wife on the eve of sowing or hunting.Alternatively, for biological survival of the human species, for its strengthening, the convergence strategy of sexual unity has been used. But in society it should be the strengthening of solidarity relations, namely, mutual understanding, recognition, support, and parity.Consequently, the gender approach to contemporary environmental issues demonstrates the innovative interpretation of classical historical and philosophical foundation. Gender explanation is based on such values as cooperation, empathy and education, stemming from a relational perspective that elevates the role of the feminine principle in culture. It pays tribute to intuition and spontaneity in the processes of social changes, because they expand the creative space for finding the new solutions to environmental problems. ; В статье историко-философская основа взаимообусловленности современных гендерных и экологических идей определена в контексте концепций В.Ф.Й. Шеллинга, М. Шелера, Л. Мэмфорда, Ю. Лотмана, Ю. Хабермаса и др. Восприятие женщин и природы как пассивных ресурсов укоренено в неоклассическом подходе. Гендерный подход переосмысливает соотношение инструментального и коммуникативного разума. Например, если задача состоит в том, чтобы сплотить людей или вдохновить их на достижение важных социальных целей, то в обществе распространяются стратегии сексуальной оппозиции. Наиболее очевидным примером является запрет сексуальных отношений между мужем и женой накануне сева или охоты. Для биологического выживания человека как вида, для его укрепления применяется стратегия конвергенции сексуального единства.Гендерный подход к экологическим проблемам демонстрирует инновационную интерпретацию классического обоснования экологической коммуникации. Он базируется на таких ценностях, как сотрудничество, сопереживание, вытекающих из реляционной точки зрения и признающих роль женского начала в культуре. Он отдает должное интуиции и спонтанности в процессах социальных изменений, поскольку они расширяют творческий простор для нахождения новых решений экологических проблем. ; У статті історико-філософське підґрунтя взаємозумовленості сучасних гендерних та екологічних ідей визначено у контексті концепцій В.Ф.Й. Шеллінга, М. Шелера, Л. Мемфорда, Ю. Лотмана, Ю. Габермаса та ін. Сприйняття жінок і природи як пасивних ресурсів укорінено в неокласичному підході. Гендерний підхід переосмислює співвідношення інструментального та комунікативного розуму. Наприклад, якщо завдання полягає в тому, щоб згуртувати людей або надихнути їх на досягнення важливих соціальних цілей, то у суспільстві поширюються стратегії сексуальної опозиції. Найбільш очевидним прикладом є заборона сексуальних відносин між чоловіком і дружиною напередодні сівби або полювання. Для біологічного виживання людини як виду, для його зміцнення застосовується стратегія конвергенції сексуальної єдності. Гендерний підхід до сучасних екологічних проблем демонструє інноваційну інтерпретацію класичного обґрунтування екологічної комунікації. Він базується на таких цінностях, як співпраця, співпереживання, що випливають із реляційної точки зору і підвищують роль жіночого начала в культурі. Він віддає належне інтуїції і спонтанності в процесах соціальних змін, оскільки вони розширюють творчий простір для знаходження нових рішень екологічних проблем.

In the article the analysis of modern researches of the personality of employees of the state employment service has been carried out. The psychological aspects of the lack of desire for self-development and self-knowledge of employees of the State Employment Service of Ukraine are described. The 53 persons (38 of which have no higher education) are retraining at psychologist at the Institute of Personnel Training SESU) took part in the research. The revealed factors that have an influence on the indicator of personal self- development of the employees of the SESU: orientation in time, creativity and plasticity of behavior, empathy, emotional management, taking responsibility for their emotions, motivating achievement.

З позицій філософського, психологічного, культурологічного аналізу розкрито сутність толерантності особистості. Розглядається принцип толерантності в змісті історичної освіти майбутніх учителів історії. Наведено низку освітніх технологій, що сприяють формуванню толерантності в майбутніх учителів історії. Необхідно розглядати нові можливості, зокрема використання зарубіжного досвіду, для ефективнішого формування толерантного ставлення студентів до інших народів і культур, особливо тих, які проживають на території сучасної України. ; On the basis of philosophical, psychological, culturological analysis the essence of tolerance as a basic moral quality of the personality, which presupposes respect, acceptance and appreciation of other cultures, peculiarities of behavior and lifestyle is revealed. It is stressed that today the tolerance is a vivid indicator of the degree of development of democratic state and one of the necessary conditions for its development. The principle of tolerance in the content of historical education of future teachers of history is revealed. The future history teachers' tolerance formation involves the acquisition of objective historical knowledge, developing the ability to think critically, impartially evaluate the information, to be responsible and to respect the position of other people. It is noted that one of the main tasks of professional training of future teachers of history at the pedagogical University is the development of the personal-value attitude to the history and culture of different nations, and especially those that live on the territory of modern Ukraine. The number of educational technologies, contributing to the formation of tolerance of the future history teachers, in particular the discussion-dialogue technology, the technology cooperative learning, technology of development of critical thinking using multidimensional method of studying the historical sources and historical empathy. These technologies of organization of the educational process are aimed at the development of professionally significant (intellectual, communicative, reflexive) abilities of the students of historical faculties. The use of the proposed educational technologies aimed primarily not at the presentation of the teacher of the higher school of ready-made knowledge, their memorizing and reproduction, but at the independent acquisition of knowledge and skills and development of relations in the process of active thinking and practical activity. It is necessary to consider new possibilities, in particular the use of foreign experience, for more effective promotion of tolerant attitudes of students of the pedagogical educational institutions among other nations and cultures.

The paper deals with the antinomy of philosophy and the common sense. Philosophy emerges as a way of specifically human knowledge, which purposes analytics of the reality of subjective experience. The study reveals that in order to alienate philosophy from the common sense it was essential to revise the understanding of wisdom. The new, philosophical interpretation of wisdom – offered by Pythagoras – has laid the foundation of any future philosophy. Thus, philosophy emerges, alienating itself from the common sense, which refers to the common or collective experience. Moreover, the study examines the role of emotions, conformity and conventionality which they play with respect to the common sense. Next the author focuses on the role of philosophical intuition, guided with principles of rationality, nonconformity and scepticism, which the author professes the foundation stones of any sound philosophy. The common sense, described as deeply routed in the world of human emotions, aims at empathy, as the purpose of philosophy is to provide the rational means of knowledge. Therefore, philosophy uses thinking, keeping the permanent efforts to check and recheck data of its own experience. Thus, the first task of philosophical thinking appears to overcome the suggestion of the common sense, which purposes the social empathy, as philosophical intuition aims at independent thinking, the analytics of subjective experience. The study describes the fundamental principles of the common sense, on the one hand, and those of philosophy, on the other. The author arrives to conclusion that the common sense is unable to exceed the limits of sensual experience. Even there, where it apparently rises to a form of any «spiritual unity», even there it cannot avoid referring to the data of commonly shared sensual experience; though, philosophy, meanwhile, goes beyond sensuality, creating a discourse that would be able to alienate from it, and to make its rational analysis. However, the authentic project of philosophy has not always remained faithful to itself, keeping its self-identity. A considerable part of that which now bears the name of philosophy has rather been an alienation of the original idea. Among these phenomena of the alienated philosophy, for example, we can mention a number of cases: the emergence of the philosophical paideia, political and social engineering, scholastics, and the interpretation of philosophy as a science that can (and should be) directed to gaining the ultimate positive result. All these witness the alienation from the authentic philosophical tradition, degrading philosophy to the role of a «servant-maid», which eventually brought to the ultimate rejection and denial of its profundity and its values. Finally, the study considers the place that the Modern philosophy has taken in emergence of the modern and contemporary science. He states that there were a number of efforts – beginning with Rene Descartes – to create a new philosophy not upon the foundations of the love of wisdom, but upon the ones of the common sense. Although philosophers had easily recognised the falsity of this enterprise and had rejected this idea, these efforts did not pass away without effect, having caused the emergence of the modern and contemporary science, recognising as its true basis the common sense rather than any metaphysics. ; В статье анализируются отношения здравого смысла и философии. Выяснено, что философия возникает как аналитика целостной реальности субъективного опыта. Выявлено противоречие между принципами обыденного и принципами философского мышления, которое имеет характер антиномии. Установлено, что для эмансипации от обыденного мышления философии пришлось переосмыслить понимание мудрости. Выяснено, что философия появляется как отчуждение от здравого смысла. Выяснено, что основанием здравого смысла является эмоциональность, с ее обращениями к эмпатии. Выяснено, что подлинная философия ориентируется на мышление, соединенное с попыткой перепроверить данные субъективного опыта. Утверждается, что первоочередным заданием философского мышления есть преодоление суггестии здравого смысла, что и делает возможным самостоятельную аналитику субъективного опыта. Произведено описание принципов здравого смысла, с одной стороны, и философии с другой. Установлено, что здравый смысл ограничивается сферой чувств, тогда как философия поднимается над ней, осуществляя рациональный анализ переживания. Проанализировано отношение подлинной философии к таким историческим феноменам, как философская пайдейя, политическое и социальное конструирование, схоластика. Рассмотрена интерпретация философии как науки, направленной на получение конечного «полезного результата». Утверждается, что низведение философии до роли служанки стало возможным лишь в результате отчуждения от подлинного философствования. ; Стаття аналізує відносини філософії та здорового глузду. З'ясовано, що філософія постає як аналітика цілісної реальності суб'єктивного досвіду. Виявлено суперечність між принципами буденного мислення та принципами філософського мислення, що має характер антиномії. Встановлено, що для розмежування з буденним мисленням філософії знадобилося переосмислити розуміння мудрості. З'ясовано, що філософія постає як відчуження від здорового глузду. З'ясовано, що підставою здорового глузду є емоційність, з її зверненням до ематії. З'ясовано, що автентична філософія орієнтується на мислення, поєднане з намаганням перевірити дані власного досвіду. Стверджується, що першим завданням філософського мислення є подолання сугестії здорового глузду, що уможливлює самостійну аналітику досвіду суб'єкта. Здійснено опис принципів здорового глузду, з одного боку, та філософії, з іншого. З'ясовано, що здоровий глузд обмежується чуттєвою сферою, у той час як філософія вивищується над нею, здійснюючи раціональний аналіз переживання. Проаналізовано стосунок автентичної філософії до таких історичних феноменів, як філософська пайдейя, політичне та соціальне конструювання, схоластика. Розглянута інтерпретація філософії як науки, скерованої до отримання кінцевого «корисного результату». Стверджується, що зведення філософії до ролі служниці стало результатом відчуження від автентичного філософування.

The paper studies the process of forming the soft skills of the future choreographer in the process of studying in the Free Economic Zone, which is an important element for ensuring future successful employment in the labor market. The interpretation of the essence of the category "soft skills" is analyzed and the main characteristics of soft skills are investigated. It is established that there are three categories of soft skills: social-communicative (communication skills, interpersonal skills, group work skills, communication ethics, work ethic, etc.), cognitive (critical thinking, problem-solving skills, innovative thinking, time management, etc.), personality attributes and components of emotional intelligence (emotional intelligence, honesty, optimism, flexibility, creativity, motivation, empathy, etc.). It is analyzed that the Standard of Higher Education in the specialty "Choreography" defines the full range of special competencies and learning outcomes of future choreographers. The process of forming soft skills in future choreographers through the analysis of the educational standard of their specialty is analyzed. A general overview of the educational components in the educational program "Choreography" from the standpoint of ensuring the formation of soft skills. The disciplines of the specialty "Choreography" are analyzed, which are aimed at the formation of various soft skills in future choreographers. The discipline "General Theory of Morality and Professional Ethics" is analyzed in the perspective of its ability to directly form the soft skills of the future choreographer, which contributes to the formation of communicative competencies. It is established that the most significant in the formation of communicative competencies are personal indicators in several areas: individual-personal, communicative, socio-psychological, moral and political. It is established that the communicative culture of students during the study of the discipline "General Theory of Morality and Professional Ethics" as an ...

The history of long-term relations between Mykhailo Pavlyk and Lesia Ukrainka on the basis of mutual epistolary is highlighted in the article. In particular, the attention is brought to various facts of their creative and socio-political cooperation. The multi-vector contacts of friends reconstructed through correspondence demonstrate their mindset evolution, creative ideas, ideological convictions, psychoconstitution and life axiology, and on the other hand reflect the political processes and political parties situation in Galicia and the Naddnipryanshchyna. To explain this theme biographical, contact, cultural and historical method based on archival sources, correspondence and memoirs have been used. Lesya Ukrainka's acquaintance with M. Pavlyk began in February 1891, when she and her mother stopped in Lviv on the way to Vienna. Since then, their intensive correspondence began, which lasted with some pauses during 1891–1907. In addition to the correspodenvce some personal meetings between Pavlyk and Lesia Ukrainka took place mostly in Lviv (there were at least 8 of them) - in January and March 1891, June 1894, August 1895, April and November 1901, October 1902, June 1903. Lesya Ukrainka and Pavlyk were close together not only due to their common interests in public and literary affairs, but also due to common environment, especially her ties with the family of her uncle Mykhailo Drahomanov, thanks to which she often acted as a communicator between her uncle and his congener M. Pavlyk. In the nature of friendly relationship between Lesia Ukrainka and Mykhailo Pavlyk, even in their business correspondence, there is a special empathy, trust, psychological, emotional and ideological understanding. Pavlyk belonged to the circle of closest people in Lesya's entourage, just as she played the role of a soul confidante and a colleague in his life. The most important vectors in Lesia Ukrainka's relations with M. Pavlyk were the activities of the Ruthenian-Ukrainian Radical Party, Lesia's financial support from radical ...

This article explores the topic of post-war trauma in literary reportages of the World War I period. We analyze this phenomenon using a qualitative method of research, diachronic comparison and content analysis. As the journalistic achievements of the aforementioned authors have not yet been explored in the Ukrainian scientific sphere, this article creates a theoretical and contextual base for future specialists who study literary reportages and the topic of post-war trauma in journalistic texts. Using the methodology of textual, syntagmatic and paradigmatic analysis, we examined the generated meanings in the texts of the mentioned authors, which also makes the texts of Egon Erwin Kish and Joseph Roth more understandable for Ukrainian audiences. Comprehension of topics of the border – geographic, cultural, mental, – that are relevant a hundred years ago, also demonstrates the cause and effect of current events in Ukraine. Based on the examples of the texts of Joseph Roth and Egon Erwin Kish, we have distinguished four features that characterize the texts of the authors of the «New Objectivity" movement, in particular on military and post-war topics. These are anti-psychologism, anti-historicism and reflection of social types. In their literary reportages, diaries, and feuilletons, Joseph Roth and Egon Erwin Kish unvarnished portrayed the events of the World War І. The front-line experience has desensitized, frustrated the authors, but later their empathy will return.Key words: literary reportage, travel anthropology, post-war trauma, anti-psychologism. ; У цій статті досліджено тему повоєнної травми у літературних репортажах періоду Першої світової війни. На прикладах матеріалів двох знаних німецькомовних репортерів Йозефа Рота та Еґона Ервіна Кіша ми виокремили чотири ознаки, характерні для текстів авторів течії «нова речевість», зокрема на воєнну та післявоєнну тематику. Це антипсихологізм, антиісторизм та відображення соціальних типів. Фронтовий досвід десенсибілізував, знечулив авторів, тому у своїх літературних репортажах, щоденниках та фейлетонах вони без прикрас зображали події Першої світової війни.Ключові слова: літературний репортаж, подорожня антропологія, повоєнна травма, антипсихологізм.

On the basis of the analysis of scientific and methodological sources, the peculiarities of musical education in Chinese schools are determined; considered the aim (formation of the spiritual culture of the individuality), content (the assimilation of the foundations of musical literacy, familiarization with the classical world-famous musical works and the ability to classify them; mastering the knowledge that helps sing in the choir and play musical instruments; study biography of famous domestic and foreign musicians, etc.), forms (lessons and after-activity classes in music), methods (empathy, emotional influence, relative solsmization, singing with voice or hearing, imitation, illustration of works of musical art, etc.) and means (textbooks, musical instruments, techniques for listening to musical works) of musical education. The common and distinctive features in the process of musical education in schools of Ukraine and the People's Republic of China are determined. It has been found out that the purpose, teaching methods and basic forms of education have a number of common characteristics. It is established that the provision of pupils of all classes (from elementary to high school) by means of studying in China is much better than in Ukraine. Each government Chinese school has textbooks on musical education and musical instruments in sufficient quantities, while there are no textbooks or musical instruments in Ukrainian schools. The content of the training is also different, firstly, it is much broader (involves compulsory learning of playing musical instruments, choral singing and solfeggio); secondly, the peculiarity of the content of musical education in the People's Republic of China is the study of musical literacy. A comparative analysis of the basis of musical literacy in Chinese and Ukrainian schools was conducted. A variety of ways of recording musical works is outlined and the specifics of the digital notation used by the People's Republic of China are described.