Suchergebnisse

In the article the features of understanding of modernisation are investigational in the context of rural areas. Are shown: rural areas of Ukraine are on the intermediate stage of transition from the primary stage of classic modernisation to secondary or «newest modernization», it to pass as a model modernisation «simulation» (characteristically for countries of post-soviet space). The type of modernization rural areas can be defined as inorganic. It is proved that the complexity of modernization of rural areas Ukraine due to frequent changes in economic order in a relatively small period of time. It is shown that the provisions «Association Agreement .» like the activities that they performed the candidate countries in preparation for joining the EU. Determined it appropriate to use the experience of modernization of rural areas of Poland as one of the closest neighboring Member States of the Community. The proposed sources of modernization of rural areas of Ukraine in order to form their competitive advantage in view of the current crisis and limited financial resources.Key words: rural areas; modernization; competitive advantages; Ukraine; European Union. ; Досліджено особливості розуміння модернізації в контексті сільських територій. Зазначено, що сільські території України перебувають на проміжному етапі переходу від первинної стадії класичної модернізації до вторинної або «неомодернізації», яка протікає за моделлю «модернізація «навздогін»» (характерно для країн пострадянського простору). За типом модернізацію можна визначити як неорганічну. Доведено, що складність модернізації сільських територій України обумовлена частими змінами економічного порядку в порівняно малому проміжку часу. Показано, що виконання положень «Угоди про асоціацію…» можна прирівняти до заходів, що їх здійснювали країни-кандидати у період підготовки до вступу у ЄС. Визначено за доцільне використовувати досвід модернізації сільських територій Республіки Польща як однієї з найближчих сусідніх держав-членів Спільноти. Запропоновано джерела модернізації сільських територій України з метою формування їхніх конкурентних переваг в умовах обмеженості фінансових ресурсів.Ключові слова: сільські території; модернізація; конкурентні переваги; Україна; Європейський Союз.

The article discusses the concepts of "youth policy" and "state youth policy", analyzes the main models of youth policy produced by world practice, namely: conservative (state support is given only to those who are in the most difficult financial situation, while the state tightly controls spending of funds and defining its recipients), model of social partnership (based on the principle of recognition of the special role of the state and clear regulation by law of measures to support young people actions and youth organizations), sociostate (the state assumes most functions and covers the regulation of all young people as a whole, but almost does not take into account the interests of civil society and business in the field of youth policy), communitarian (paternalistic state youth policy, characteristic of authoritarian politics regime, the state is fully responsible for regulating youth work). In addition, European models of such policy, which are distinguished depending on the regime of youth policy implementation (universalist, protectionist, community-based model and centralized), are considered. The first is based on the principles of youth autonomy and independence, as well as the active cooperation of civil society with the state in the implementation of youth policy. The second is characterized by a strong social orientation and is aimed at helping young people. The community-based model envisages minimal government involvement and broad powers for civil society. The last one is characterized by the fact that the leading role in the realization of youth rights belongs not to the state, but to the family and the church. It is established that the social partnership or universalist model, formed by the Scandinavian countries, is optimal for construction in Ukraine. In this model, the widest possible use of youth potential for the development of society and the state is possible. ; В статті розглянуто поняття «молодіжна політика» та «державна молодіжна політика», проаналізовано основні моделі молодіжної політики, вироблені світовою практикою, а саме: консервативна (державна підтримка надається лише тим особам, що знаходяться в найбільш складній матеріальній ситуації, при цьому держава жорстко контролює витрачання виділених коштів та сама визначає її адресатів), модель соціального партнерства (в її основі лежить принцип визнання особливої ролі держави та чіткої регламентації законом заходів підтримки молодих людей і молодіжних організацій), соціально-державна (держава бере на себе більшість функцій та охоплює регулюванням всю молодь в цілому, проте майже не враховує інтереси громадянського суспільства та бізнесу у сфері молодіжної політики), комунітарна (патерналістська державна молодіжна політика, характерна для авторитарного політичного режиму, держава повністю бере на себе функції з регулювання роботи з молоддю).Крім того розглянуто європейські моделі такої політики, виділені в залежності від режиму впровадження молодіжної політики (універсалістська, протекціоністська, модель на базі громад та централізована). В основі першої лежать принципи самостійності та незалежності молоді, а також активної співпраці громадянського суспільства з державою в реалізації молодіжної політики. Друга характеризується вираженою соціальною спрямованістю та націлена на допомогу молоді. Модель на базі громад передбачає мінімальну участь держави та широкі повноваження для громадянського суспільства. Для останньої характерно те, що провідна роль в реалізації прав молоді належить не державі, а сім'ї та церкві.Встановлено, що оптимальною для побудови в Україні є сформована скандинавськими країнами модель соціального партнерства або універсалістська, за якої суб'єктами молодіжної політики є не лише інститути держави, а й громадянського суспільства. За такої моделі можливе найбільш широке використання потенціалу молоді для розвитку суспільства і держави.

The article discusses the concepts of "youth policy" and "state youth policy", analyzes the main models of youth policy produced by world practice, namely: conservative (state support is given only to those who are in the most difficult financial situation, while the state tightly controls spending of funds and defining its recipients), model of social partnership (based on the principle of recognition of the special role of the state and clear regulation by law of measures to support young people actions and youth organizations), sociostate (the state assumes most functions and covers the regulation of all young people as a whole, but almost does not take into account the interests of civil society and business in the field of youth policy), communitarian (paternalistic state youth policy, characteristic of authoritarian politics regime, the state is fully responsible for regulating youth work). In addition, European models of such policy, which are distinguished depending on the regime of youth policy implementation (universalist, protectionist, community-based model and centralized), are considered. The first is based on the principles of youth autonomy and independence, as well as the active cooperation of civil society with the state in the implementation of youth policy. The second is characterized by a strong social orientation and is aimed at helping young people. The community-based model envisages minimal government involvement and broad powers for civil society. The last one is characterized by the fact that the leading role in the realization of youth rights belongs not to the state, but to the family and the church. It is established that the social partnership or universalist model, formed by the Scandinavian countries, is optimal for construction in Ukraine. In this model, the widest possible use of youth potential for the development of society and the state is possible. ; В статті розглянуто поняття «молодіжна політика» та «державна молодіжна політика», проаналізовано основні моделі молодіжної політики, вироблені світовою практикою, а саме: консервативна (державна підтримка надається лише тим особам, що знаходяться в найбільш складній матеріальній ситуації, при цьому держава жорстко контролює витрачання виділених коштів та сама визначає її адресатів), модель соціального партнерства (в її основі лежить принцип визнання особливої ролі держави та чіткої регламентації законом заходів підтримки молодих людей і молодіжних організацій), соціально-державна (держава бере на себе більшість функцій та охоплює регулюванням всю молодь в цілому, проте майже не враховує інтереси громадянського суспільства та бізнесу у сфері молодіжної політики), комунітарна (патерналістська державна молодіжна політика, характерна для авторитарного політичного режиму, держава повністю бере на себе функції з регулювання роботи з молоддю).Крім того розглянуто європейські моделі такої політики, виділені в залежності від режиму впровадження молодіжної політики (універсалістська, протекціоністська, модель на базі громад та централізована). В основі першої лежать принципи самостійності та незалежності молоді, а також активної співпраці громадянського суспільства з державою в реалізації молодіжної політики. Друга характеризується вираженою соціальною спрямованістю та націлена на допомогу молоді. Модель на базі громад передбачає мінімальну участь держави та широкі повноваження для громадянського суспільства. Для останньої характерно те, що провідна роль в реалізації прав молоді належить не державі, а сім'ї та церкві.Встановлено, що оптимальною для побудови в Україні є сформована скандинавськими країнами модель соціального партнерства або універсалістська, за якої суб'єктами молодіжної політики є не лише інститути держави, а й громадянського суспільства. За такої моделі можливе найбільш широке використання потенціалу молоді для розвитку суспільства і держави.

The article deals with the problem of the formation of the European model of regional development and the concept of complementarity. It describes the principle of "matching funds." We found that the policy of complementarity has no consensus on the impact of cohesion policy EU regions in their economic growth. Emphasis is placed on the role of EU structural funds play in achieving effect of complementarity. It is noted that the EU policy focused on three strategic objectives: promoting the development and structural adjustment of regions, support economic and social transformation in the region, promoting the adaptation and modernization of policies and so on. Given some actual performance of regions that receive support. The article stated that the European Regional Development Fund has been programs that focus on issues of regional development, competitiveness, economic change, territorial cooperation. Defined goals that contribute to these trends. These main areas of action to ensure employment. Also listed investment areas (knowledge, innovation, transport, environmental protection, human resources). Shows the dynamics of financing regional competitiveness and employment, and geography distribution projects under the European funds. ; В статье рассмотрены проблемы формирования европейской модели регионального развития и концепции ее комплиментарности. Описан принцип «соответствия финансирования». Выявлено, что политика комплиментарности не имеет единой мысли относительно влияния политики сближения регионов ЕС в их экономическом росте. Акцент сделан на роли структурных фондов ЕС, которую они играют в достижении эффектов ее комплиментарности. Отмечено, что политика ЕС направлена на три стратегические цели: содействия развитию и структурной перестройки в регионах, поддержки экономического и социального преобразования в регионах, стимулирования адаптации и модернизации политики и пр. Даны некоторые фактические показатели регионов, которые получают поддержку. В статье отмечено, что Европейский фонд регионального развития занимается программами, которые посвящены вопросам регионального развития, конкурентоспособности, экономическим изменениям, территориальному сотрудничеству. Определены цели, которые способствуют достижению этих направлений. Перечислены основные направления действий относительно обеспечения занятости населения. Также перечислены сферы инвестирования (знания, инновации, транспорт, экологическая защита, человеческие ресурсы). Показана динамика финансирования программ региональной конкурентоспособности и занятости, а также география распределения проектов по программе европейских фондов. ; У статті розглянуті проблеми формування європейської моделі регіонального розвитку та концепції її компліментарності. Описано принцип «відповідності фінансування». Виявлено, що політика компліментарності не має єдиної думки щодо впливу політики зближення регіонів ЄС в їх економічному зростанні. Акцент зроблений на ролі структурних фондів ЄС, яку вони відіграють у досягненні ефектів її компліментарності. Відзначено, що політика ЄС спрямована на три стратегічні цілі: сприяння розвитку і структурної перебудови в регіонах, підтримки економічного і соціального перетворення в регіонах, стимулювання адаптації та модернізації політики та ін. Дано деякі фактичні показники регіонів, які отримують підтримку. У статті зазначено, що Європейський фонд регіонального розвитку займається програмами, які присвячені питанням регіонального розвитку, конкурентоспроможності, економічних змін, територіальної співпраці. Визначено цілі, які сприяють досягненню цих напрямків. Перераховані основні напрямки дій щодо забезпечення зайнятості населення. Також перераховані сфери інвестування (знання, інновації, транспорт, екологічний захист, людські ресурси). Показана динаміка фінансування програм регіональної конкурентоспроможності та зайнятості, а також географія розподілу проектів за програмою європейських фондів.

На основі аналізу нормативно-правових документів Європейського Союзу (ЄС) виділено ключові компоненти політики щодо розвитку спорту, які становлять основу європейської моделі спорту. Мета. Вивчення особливостей функціонування європейської моделі спорту в країнах Європейського Союзу (на прикладі Угорщини) для визначення перспективних напрямів реформування вітчизняної спортивної галузі. Методи. Аналіз, синтез, узагальнення, порівняння. Результати. Встановлено, що, з одного боку, країнизаявники, перш ніж вступити до ЄС, повинні прийняти доробок спільноти та адаптувати національне законодавство до його права. З іншого, у сфері спорту, як і у сфері охорони здоров'я, освіти, культури та туризму, ЄС не має права ухвалювати закони та впливати на законодавство країн-членів. Європейська модель спорту базується на фундаментальних принципах (прозорість та підзвітність економічної діяльності, автономія спортивних організацій, дотримання правил «чесної гри», збереження конкурентності між професійними клубами, визнання єдиної федерації для виду спорту, побудова пірамідальної структури змагань тощо). Поряд з цим існують рекомендації, які, на думку керівництва ЄС, сприяють розвитку спорту в країні, проте не є обов'язковими для виконання (легалізація та отримання прибутків від лотерей та азартних ігор, пільгове оподаткування фірм-спонсорів спорту тощо). На прикладі Угорщини розглянуто імплементацію підходів ЄС до функціонування сфери спорту в країні. Досвід Угорщини може бути врахований у вітчизняній практиці під час реформування центрального органу виконавчої влади; впровадження законодавчих ініціатив, спрямованих на структурні зміни та фінансову підтримку; розширення механізмів недержавного фінансування та збільшення відповідальності спортивних федерацій за розвиток своїх видів спорту. ; Based on the analysis of the EU legal and regulatory documents, the key components of the European policy on sports development, which constitute the basis of the European model of sport, are highlighted. Objective. To study the peculiarities of functioning of European model of sport in the EU countries (on the example of Hungary) for the identification of perspective directions of the national sports sphere reforming. Methods. Analysis, synthesis, generalization, comparison. Results.On the one hand, it has been established that applicant countries, before joining the EU, must adopt Community experience and adapt national legislation to EU law. On the other hand, in the sphere of sports, as in the sphere of health, education, culture and tourism, the EU has no right to enact laws and influence the legislation of member states. The European model of sport is based on fundamental principles (transparency and accountability of economic activity, autonomy of sports organizations, observance of rules of "fair play", preservation of competitiveness between professional clubs, recognition of a single Federation for sport, construction of the pyramidal structure of competitions, etc.). At the same time, there are recommendations that, according to the EU leadership, contribute to the development of sport in the country, but are not mandatory for execution (legalization and receiving income from lotteries and gambling, preferential taxation of sports sponsoring firms, etc.). The implementation of the EU's approaches to the sports sphere functioning is considered on the example of Hungary. The experience of Hungary can be taken into account in national practice for reforming the central executive power; introducing legislative initiatives aimed at structural changes and financial support; expanding the mechanisms of non-state financing and increasing the responsibility of sports federations for the development of their sport eventss.

На основі аналізу нормативно-правових документів Європейського Союзу (ЄС) виділено ключові компоненти політики щодо розвитку спорту, які становлять основу європейської моделі спорту. Мета. Вивчення особливостей функціонування європейської моделі спорту в країнах Європейського Союзу (на прикладі Угорщини) для визначення перспективних напрямів реформування вітчизняної спортивної галузі. Методи. Аналіз, синтез, узагальнення, порівняння. Результати. Встановлено, що, з одного боку, країнизаявники, перш ніж вступити до ЄС, повинні прийняти доробок спільноти та адаптувати національне законодавство до його права. З іншого, у сфері спорту, як і у сфері охорони здоров'я, освіти, культури та туризму, ЄС не має права ухвалювати закони та впливати на законодавство країн-членів. Європейська модель спорту базується на фундаментальних принципах (прозорість та підзвітність економічної діяльності, автономія спортивних організацій, дотримання правил «чесної гри», збереження конкурентності між професійними клубами, визнання єдиної федерації для виду спорту, побудова пірамідальної структури змагань тощо). Поряд з цим існують рекомендації, які, на думку керівництва ЄС, сприяють розвитку спорту в країні, проте не є обов'язковими для виконання (легалізація та отримання прибутків від лотерей та азартних ігор, пільгове оподаткування фірм-спонсорів спорту тощо). На прикладі Угорщини розглянуто імплементацію підходів ЄС до функціонування сфери спорту в країні. Досвід Угорщини може бути врахований у вітчизняній практиці під час реформування центрального органу виконавчої влади; впровадження законодавчих ініціатив, спрямованих на структурні зміни та фінансову підтримку; розширення механізмів недержавного фінансування та збільшення відповідальності спортивних федерацій за розвиток своїх видів спорту. ; Based on the analysis of the EU legal and regulatory documents, the key components of the European policy on sports development, which constitute the basis of the European model of sport, are highlighted. Objective. To study the peculiarities of functioning of European model of sport in the EU countries (on the example of Hungary) for the identification of perspective directions of the national sports sphere reforming. Methods. Analysis, synthesis, generalization, comparison. Results.On the one hand, it has been established that applicant countries, before joining the EU, must adopt Community experience and adapt national legislation to EU law. On the other hand, in the sphere of sports, as in the sphere of health, education, culture and tourism, the EU has no right to enact laws and influence the legislation of member states. The European model of sport is based on fundamental principles (transparency and accountability of economic activity, autonomy of sports organizations, observance of rules of "fair play", preservation of competitiveness between professional clubs, recognition of a single Federation for sport, construction of the pyramidal structure of competitions, etc.). At the same time, there are recommendations that, according to the EU leadership, contribute to the development of sport in the country, but are not mandatory for execution (legalization and receiving income from lotteries and gambling, preferential taxation of sports sponsoring firms, etc.). The implementation of the EU's approaches to the sports sphere functioning is considered on the example of Hungary. The experience of Hungary can be taken into account in national practice for reforming the central executive power; introducing legislative initiatives aimed at structural changes and financial support; expanding the mechanisms of non-state financing and increasing the responsibility of sports federations for the development of their sport eventss.

This article provides a general analysis of the Model European Rules of Civil Procedure established in 2020 (hereinafter – the Rules). It describes their structure, defines the purpose and goals, main principles. The author comes to the conclusions regarding the role and importance of these Rules for the further development of civil proceedings, both in the EU Member States and in other countries, in particular, in Ukraine. The important role of the unification of the terminology of civil procedure is identified. In particular, we are talking about such specific institutions of civil procedural law as the principle of cooperation between a judge and parties, the principle of settlement, case management and others, which are absent in Ukrainian national legislation, nevertheless, very important for the scholar research. Second, the scope and main principles of the Rules require rethinking of traditional approaches to regulating the relationship between a judge, parties and their representatives, as well as the role of a judge in proceedings, new approaches to the phasing of court proceedings and the differentiation of civil procedure, which should be helpful while further development of the civil procedural legislation in Ukraine. Keywords: access to justice; civil proceedings; dispute settlement; the principle of cooperation between a judge and parties; the principle of proportionality; effective protection of rights.

Стаття присвячена аналізу ключових доктрин та особливостей сучасної системи парламентаризму в умовах європейської моделі конституціоналізму, а також викликів, з якими вона зіткнулася. ; Сущность парламентаризма как элемента конституционализма (в условиях европейской модели) заключается в том, что, сформированный в результате свободного волеизъявления избирателей, представительный орган – парламент – на основе периодической сменности осуществляет законодательную функцию, а также принимает участие в формировании исполнительной власти и контролирует ее деятельность. При таких условиях законодательная и исполнительная ветви власти не разделены жестко, как в условиях конституционного президентского государства, а находятся в постоянной взаимосвязи. С одной стороны, такой подход к организации конституционных систем позволяет избежать чрезмерной концентрации власти в руках одного лица – главы государства, однако с другой – связан с рядом вызовов и потенциальных угроз. Статья посвящена анализу ключевых доктрин и особенностей современной системы парламентаризма в условиях европейской модели конституционализма, а также вызовов, с которыми она столкнулась. ; The essence of parliamentarism as an element of constitutionalism (in the conditions of the European model) is that a representative body, formed by the free expression of the will of voters – parliament – exercises a legislative function on the basis of periodic variability, and also takes part in the formation of the executive power and controls its activities. Under such conditions, the division of the legislative and executive branches of government is not rigid as in the constitutional presidential state; conversely they are in constant interconnection. On the one hand, such an approach to the organization of constitutional systems avoids excessive concentration of power in the hands of one person – the head of state, but on the other – is associated with a number of challenges and potential threats. The article is devoted to the analysis of key doctrines and peculiarities of the modern system of parliamentarism in the conditions of the European model of constitutionalism, as well as the challenges it is faced.

Food security is a priority direction for the development of agrarian sector of Ukraine, where key strategic goals are to provide the population with quality, safe and affordable food, as well as to increase Ukraine's participation in the world market of agricultural products and food. Nowadays, Ukraine is one of the strategic partners of FAO and needs to make changes in the FAO-Ukraine program with a focusing on the adaptation of national products to international standards of quality and safety. In December 2017 the Government of Ukraine approved the Export Strategy of Ukraine in 2017-2021 defines strategic goals for the development of Ukraine's trade over the next four years, including creating conditions for the development of trade for the diversification of exports of Ukrainian goods and services, support for exports on the part of the state, as well as raising the level of knowledge and skills necessary for enterprises to implement international trade. The prospective sectors of the Ukrainian economy include the food and processing industry. One of the key elements of the implementation of the Concept of International Food Security and the Export Strategy of Ukraine is to ensure a high level of quality of food products. In Ukraine, a certain legal framework has been developed for this purpose, according to which national exporters should adhere to the basic principles and requirements of the basic EU legislation on food safety and state control in sanitary and phytosanitary measures when entering the EU markets. According to the Comprehensive Implementation Strategy, in the section "Trade and Trade-related Issues", the Association Agreement between Ukraine and the European Union established a plan of measures and terms for their implementation in Ukraine. At the same time, in order to comply with the requirements of the legislation on the safety and quality of food products at all stages of their production and circulation, market operators are obliged to introduce on-going procedures in their enterprises, based on the principles of the system of HACCP the system of analysis of risks, hazardous factors and control of critical points, which guarantees the production of safe products. In general, the improvement of Ukraine's food security legislation and its approximation to the EU legislation should be an incentive for the development of international trade and the enhancement of Ukraine's participation in international food security. Important elements of approximation of legislation to international standards is the strengthening of trust through good practice in regulating and controlling food quality. ; Обоснована целесообразность и приоритетные направления внедрения международной системы контроля качества и безопасности пищевой продукции отечественными операторами рынка. Проведен анализ законодательной базы Украины по вопросам качества и безопасности пищевой продукции. Определены преимущества от внедрения в практику отечественных промышленных предприятий базовых принципов системы НАССР. ; Обґрунтовано доцільність та пріоритетні напрямки запровадження міжнародної системи контролю якості та безпечності харчової продукції вітчизняними операторами ринку. Проведено аналіз законодавчої бази України з питань якості та безпечності харчової продукції. Окреслено переваги від запровадження в практику вітчизняних промислових підприємств базових принципів системи ХАССП.

In this article, the authors substantiate the need for further reforming of the national social protection system in Ukraine, as one of the key factors for improving the effectiveness of the European integration process.It is indicated that it is human and social capital that is currently providing the highest rates of economic growth, and those European countries, policies of which were primarily aimed at ensuring the development of human potential, have reached the highest level of nation well-being. In the social protection systems of the vast majority of EU countries, social insurance plays a decisive role and is an essential element of it. The founders of the introduction of social security (social insurance) in Western Europe are considered the chancellor of Germany Otto von Bismarck and the Lord of the United Kingdom William Beveridge. At the heart of the division of countries into types Espin-Andersen uses the indicators of economic growth, social stratification in societies, the system of distribution and redistribution of material goods, the power of trade unions and political parties, the degree of influence of the state apparatus. European social protection systems are divided into three types: the Anglo-American or Anglo-Saxon model (liberal, Beveridge's model); Franco-German model (conservative-corporatist, continental, Bismarck's); Scandinavian model (social-democratic, Swedish, of distributive socialism). At present, the EU is pursuing the policy of coordinating national social protection systems.The Ukrainian model of social protection, by the principle of its functioning, most closely corresponds to the continental European model, although the Anglo-Saxon elements can be noted in the way of financing particular social risks.When we look at the results of comparative research of EU social protection models, it points out that Ukrainian social insurance system should be transformed with considering the experience of EU Member States.Keywords: insurance trust funds, single social contribution, model social security, social insurance, payroll fund.

The article analyzes the issues related to the introduction of a new model for regulation of the non banking financial sector, as well as the implementation of European legislation, investigates aspects of a partially consolidated (integrated) model of financial market regulation in Ukraine and stages of transition from one model of regulation to another. Since the financial system plays an important role for the effective functioning of the country's economy and its economic development, the question arose about the need to enhance the role of the non-banking financial sector in the modern socio-economic life of the country. In this regard, the Strategy for reforming the state regulation of non-banking financial services markets for 2015-2020 was developed, the main directions of which are: 1) deregulation of non-banking financial services markets and simplification of the regulatory environment; 2) improving the activities of the regulator and increasing the efficiency of state oversight; 3) protect the interests of consumers of financial services and restore confidence in the markets of non-banking financial services; 4) regulatory impact on the development of non-banking financial services markets (priorities). An important element of the regulatory and regulatory environment for regulatory and oversight is the institutional regulatory model. Currently, there is a sectoral regulatory model in Ukraine in which the supervision of the banking services market, money transfer and currency transactions is performed by the National Bank, the National Securities and Stock Market Commission (NCSSMC) oversees the securities markets and derivatives (derivatives), and the National Commission for State Regulation in the Financial Services Market oversees other financial services markets. It is proposed to introduce a new model - partially consolidated (integrated), under which the entire financial sector will be regulated by two regulators - the National Bank of Ukraine and the NCSSMC. Like any reform, reform of the ...

This article examines the content of media educational models by L. Masterman, A. Silverblаtt, K. Bazalgette, D. Buckingham and E. Hart, as well as J. Potter. The purpose of the survey is to characterize the theoretical foundations of media education and analyze the basic models of media education in leading European countries to further develop a media educational model for the formation of media literacy and media competence of future foreign language teachers in Ukraine. Noted that media education ought to be one of the components of training in higher educational institutions. To prove the need for media education, higher educational students must first understand what is the media education, how it differs from informational education and what skills a higher education applicant can develop during studying it. Therefore, it is important to study the experience of European countries, where close attention to media education is explained by the continuous growth of media consumption, the need to compensate for the effects of manipulative media influences, media dependence, the urgency of media security issues, the demand for media skills, connecting with the media sphere, democracy and active citizenship. During the work the author concludes that the most typical models are media educational models, which are a synthesis of socio-cultural, educational and informational, and practical-utilitarian models. Simultaneously, media educational models, like the British ones, are currently the most widespread and supported in most countries of the world, in particular in Ukraine. ; Розглядається сутність і зміст медіаосвітніх моделей Л.Мастермана, А.Сілверблета, К. Безелгет, Д. Букінгема і Е.Харта, а також Дж.Поттера. Метою розвідки є характеристика теоретичних засад медіаосвіти та аналіз базових моделей медіаосвіти провідних європейських країн із тим, щоб у подальшому розробити медіаосвітню модель для формування медіаграмотності та медіакомпетентності майбутніх учителів іноземної мови в Україні. У ході роботи автор доходить висновку, що найтиповішими є медіаосвітні моделі, що являють собою синтез соціокультурної, освітньо-інформаційної та практико-утилітарної моделей. При цьому медіаосвітні моделі, на кшталт британських, на даний час мають найбільше поширення та підтримку в більшості країн світу, зокрема в Україні.

This article examines the content of media educational models by L. Masterman, A. Silverblаtt, K. Bazalgette, D. Buckingham and E. Hart, as well as J. Potter. The purpose of the survey is to characterize the theoretical foundations of media education and analyze the basic models of media education in leading European countries to further develop a media educational model for the formation of media literacy and media competence of future foreign language teachers in Ukraine. Noted that media education ought to be one of the components of training in higher educational institutions. To prove the need for media education, higher educational students must first understand what is the media education, how it differs from informational education and what skills a higher education applicant can develop during studying it. Therefore, it is important to study the experience of European countries, where close attention to media education is explained by the continuous growth of media consumption, the need to compensate for the effects of manipulative media influences, media dependence, the urgency of media security issues, the demand for media skills, connecting with the media sphere, democracy and active citizenship. During the work the author concludes that the most typical models are media educational models, which are a synthesis of socio-cultural, educational and informational, and practical-utilitarian models. Simultaneously, media educational models, like the British ones, are currently the most widespread and supported in most countries of the world, in particular in Ukraine. ; Розглядається сутність і зміст медіаосвітніх моделей Л.Мастермана, А.Сілверблета, К. Безелгет, Д. Букінгема і Е.Харта, а також Дж.Поттера. Метою розвідки є характеристика теоретичних засад медіаосвіти та аналіз базових моделей медіаосвіти провідних європейських країн із тим, щоб у подальшому розробити медіаосвітню модель для формування медіаграмотності та медіакомпетентності майбутніх учителів іноземної мови в Україні. У ході роботи автор доходить висновку, що найтиповішими є медіаосвітні моделі, що являють собою синтез соціокультурної, освітньо-інформаційної та практико-утилітарної моделей. При цьому медіаосвітні моделі, на кшталт британських, на даний час мають найбільше поширення та підтримку в більшості країн світу, зокрема в Україні.

The basic directions of foreign policy and diplomacy features of formation models in France, Italy and Spain in the early Modern period (XVI-XVIIIcentury) are analyzed in the article. Particular attention is given to institutional development, achievements, problems and prospects of French, Italian and Spanish diplomatic services in the context of European development of the studying period. Attention is paid to the peculiarities of national diplomacy and foreign policy of Spain, Italy and France, which have centuries-old historical traditions and stages of institutional development. In the history of the diplomatic services of these States and institutional development in the history of their external relations diplomacy has always been regarded as part of the political culture, as one of the most important means of protecting the state's interests in the process of state building and socio-cultural development of societies. ; У статті проаналізовано основні напрями зовнішньої політики та особливості формування моделей дипломатії Франції, Італії та Іспанії у добу раннього Нового часу (ХVІ-ХVІІІст.). Особливу увагу приділено інституціональному розвитку, здобуткам, проблемам та перспективам французької, італійської та іспанської дипломатичних служб у контексті загальноєвропейського розвитку досліджуваного періоду. Увага акцентується на національних особливостях дипломатії та зовнішній політиці Іспанії, Італії та Франції, які мають багатовікові історичні традиції та етапи інституційного розвитку. В історії дипломатичних служб цих держав та історії інституційного розвитку їх органів зовнішніх відносин дипломатія завжди розглядалася як частина політичної культури суспільства, як один з найголовніших засобів захисту інтересів держави у процесі державного будівництва та соціокультурного розвитку суспільств.