Suchergebnisse

The article analyzed the main reasons of Euroscepticism. In particular, the author paid attention to the political conditions of Euroscepticism's increasing, and the causes of citizens' distrust in the EU. An interconnection between Euroscepticism and the crises in the EU and how these crises influenced a public opinion was determined.According to the study, the reasons of Euroscepticism have divided into certain types. Opposition to the EU emerged with since the founding of the EU but was delitescent. During the twentieth century, despite some economic problems, the level of EU support grew steadily until 2007. However, due to the direct or indirect influence of internal and external factors, the opposition to the European Union began to gain momentum. As a result, Euroscepticism moved from a latent state to the implementation of practical tasks, an unprecedented process – the withdrawal of Great Britain from the organization.Analyzing the statistical indicators of the citizens' position to the EU, as well as the domestic political situation in the organization, the author can conclude that not only significant economic and social problems have contributed to the growth of Euroscepticism. The growth of opposition to the European Union was influenced by the activities of populist parties and movements from Central and Eastern Europe, which began to join the organization after 2004. Eurosceptics from the new Europe uniting with anti-Europeans from the United Kingdom took advantage of the difficult economic situation in the organization and migration challenges. They also conducted a successful information campaign against the EU. As a result, confidence in the Union has dropped significantly. Furthermore, citizens doubt in the effectiveness of the organization was increased. ; У статті визначено та проаналізовано чинники, що вплинули на появу, поширення та активізацію євроскептицизму. Зокрема, охарактеризовано умови формування опозиції до ЄС, визначено основні каталізатори зростання недовіри до організації. А також простежено взаємозв'язок між євроскептицизмом та кризовими явищами у ЄС і який вони вплив здійснюють на формування думки населення щодо політики організації.За результатами проведеного дослідження причини поширення ідей євроскептицизму умовно можна розділити на кілька груп. Опозиція до ЄС з'явилася разом із появою перших ознак формування організації, проте не була вираженою. Упродовж ХХ століття, незважаючи на певні економічні проблеми, рівень підтримки ЄС стабільно зростав аж до 2007 року. Однак, згодом через прямий та опосередкований вплив внутрішніх та зовнішніх факторів, опозиція до Європейського Союзу почала набирати обертів. У результаті цього з латентного стану євроскептицизм перейшов до практичного, як наслідок було запущено безпрецедентний процес – вихід Великої Британії з організації.Проаналізувавши статистичні показники позиції громадян щодо ЄС, а також внутрішньополітичну ситуацію в організації, можна зробити висновок, що не лише суттєві економічні та соціальні проблеми сприяли зростанню євроскептицизму. На зростання опозиції до Європейського Союзу більшою мірою вплинула діяльність популістичних партій та рухів з Центрально-Східної Європи, які почали приєднуватися до організації після 2004 року. Євроскептики з нової Європи, об'єднавшись з антиєвропеїстами зі Сполученого Королівства, скориставшись складним економічним становищем в організації та міграційними викликами, провели вдалу інформаційну кампанію проти ЄС. У результаті цього довіра до Союзу суттєво впала і громадяни сумніваються в ефективності роботи організації.

The article analyzed the main reasons of Euroscepticism. In particular, the author paid attention to the political conditions of Euroscepticism's increasing, and the causes of citizens' distrust in the EU. An interconnection between Euroscepticism and the crises in the EU and how these crises influenced a public opinion was determined.According to the study, the reasons of Euroscepticism have divided into certain types. Opposition to the EU emerged with since the founding of the EU but was delitescent. During the twentieth century, despite some economic problems, the level of EU support grew steadily until 2007. However, due to the direct or indirect influence of internal and external factors, the opposition to the European Union began to gain momentum. As a result, Euroscepticism moved from a latent state to the implementation of practical tasks, an unprecedented process – the withdrawal of Great Britain from the organization.Analyzing the statistical indicators of the citizens' position to the EU, as well as the domestic political situation in the organization, the author can conclude that not only significant economic and social problems have contributed to the growth of Euroscepticism. The growth of opposition to the European Union was influenced by the activities of populist parties and movements from Central and Eastern Europe, which began to join the organization after 2004. Eurosceptics from the new Europe uniting with anti-Europeans from the United Kingdom took advantage of the difficult economic situation in the organization and migration challenges. They also conducted a successful information campaign against the EU. As a result, confidence in the Union has dropped significantly. Furthermore, citizens doubt in the effectiveness of the organization was increased. ; У статті визначено та проаналізовано чинники, що вплинули на появу, поширення та активізацію євроскептицизму. Зокрема, охарактеризовано умови формування опозиції до ЄС, визначено основні каталізатори зростання недовіри до організації. А також простежено взаємозв'язок між євроскептицизмом та кризовими явищами у ЄС і який вони вплив здійснюють на формування думки населення щодо політики організації.За результатами проведеного дослідження причини поширення ідей євроскептицизму умовно можна розділити на кілька груп. Опозиція до ЄС з'явилася разом із появою перших ознак формування організації, проте не була вираженою. Упродовж ХХ століття, незважаючи на певні економічні проблеми, рівень підтримки ЄС стабільно зростав аж до 2007 року. Однак, згодом через прямий та опосередкований вплив внутрішніх та зовнішніх факторів, опозиція до Європейського Союзу почала набирати обертів. У результаті цього з латентного стану євроскептицизм перейшов до практичного, як наслідок було запущено безпрецедентний процес – вихід Великої Британії з організації.Проаналізувавши статистичні показники позиції громадян щодо ЄС, а також внутрішньополітичну ситуацію в організації, можна зробити висновок, що не лише суттєві економічні та соціальні проблеми сприяли зростанню євроскептицизму. На зростання опозиції до Європейського Союзу більшою мірою вплинула діяльність популістичних партій та рухів з Центрально-Східної Європи, які почали приєднуватися до організації після 2004 року. Євроскептики з нової Європи, об'єднавшись з антиєвропеїстами зі Сполученого Королівства, скориставшись складним економічним становищем в організації та міграційними викликами, провели вдалу інформаційну кампанію проти ЄС. У результаті цього довіра до Союзу суттєво впала і громадяни сумніваються в ефективності роботи організації.

European Union was defined as an association of welfare and prosperity. It had to be an example of democracy, economical security and stability. States had to work for common good. These standards have changed with the expansion of the EU to the East. The EU has many obstacles that influence its development and raise a question of the expediency of the EU's further functioning in the existing format. There are a lot of problems without any instruments to solve in the EU. All these factors led to the emergence of the Euro-skepticism ideology.The main aim of this article is to determine the reasons of the Eurosceptics popularity in the European Union. In addition, we need to analyze the perspectives of the Eurosceptics development in Europe and their ability to influence the EU's institutes and the global changes in the EU. Euroscepticism continues to be actively discussed in a scientific and expert environment. This statement has a variety of meaning and senses. It can be rejection of any EU-program or initiative within the association.So, Euroscepticism researching nowadays is a very actual question.The EP elections will be like a cut in social mood in Europe. They can show us a real ideological portrait of the modern European agenda. Moreover, we should not exaggerate or underestimate the role of Eurosceptics. Eurosceptics can influence only some spheres We can conclude that the situation will not undergo radical changes. The main task for the EU leaders is to hear the Eurosceptics and to understand, that they try to attract the attention to the real problem. ; Стаття присвячена аналізу впливу євроскептиків на роботу Європейського парламенту. У ході дослідження з'ясовано причини посилення симпатій до євроскептиків в Європі. Також визначено сфери діяльності Європейського Союзу, на які євроскептики зможуть впливати у разі збільшення представництва в Європарламенті за результатами виборів у травні 2019 р.

European Union was defined as an association of welfare and prosperity. It had to be an example of democracy, economical security and stability. States had to work for common good. These standards have changed with the expansion of the EU to the East. The EU has many obstacles that influence its development and raise a question of the expediency of the EU's further functioning in the existing format. There are a lot of problems without any instruments to solve in the EU. All these factors led to the emergence of the Euro-skepticism ideology.The main aim of this article is to determine the reasons of the Eurosceptics popularity in the European Union. In addition, we need to analyze the perspectives of the Eurosceptics development in Europe and their ability to influence the EU's institutes and the global changes in the EU. Euroscepticism continues to be actively discussed in a scientific and expert environment. This statement has a variety of meaning and senses. It can be rejection of any EU-program or initiative within the association.So, Euroscepticism researching nowadays is a very actual question.The EP elections will be like a cut in social mood in Europe. They can show us a real ideological portrait of the modern European agenda. Moreover, we should not exaggerate or underestimate the role of Eurosceptics. Eurosceptics can influence only some spheres We can conclude that the situation will not undergo radical changes. The main task for the EU leaders is to hear the Eurosceptics and to understand, that they try to attract the attention to the real problem. ; Стаття присвячена аналізу впливу євроскептиків на роботу Європейського парламенту. У ході дослідження з'ясовано причини посилення симпатій до євроскептиків в Європі. Також визначено сфери діяльності Європейського Союзу, на які євроскептики зможуть впливати у разі збільшення представництва в Європарламенті за результатами виборів у травні 2019 р.

The modern typologies of Euroscepticism, which are developed by researchers, are explored in the article. Among of the researchers are Paul Taggart, Alex Szczerbiak, Sofia Vasilopoulou, Søren Riishøj, Catharina Sørensen, Marcel Lubbers, and Peer Scheepers, Clive H. Church, and Alexandra Gissa. The author focuses on some of the problem aspects of the investigated typologies.For instance, the classic typology of Hard & Soft P. Taggart and A. Szczerbiak is too extensive and is considered to be partially obsolete because does not fully reflect the reality of contemporary Euroscepticism. S. Vasilopoulou admits a collision of the positions of the Eurosceptic parties when she described the "conditional" type of Euroscepticism: on the one hand, they approve of only intergovernmental cooperation at the EU level and do not recognize the supranational functions of its bodies. On the other hand, they are ready to accept the EU in the tighter and deeper form of existence – a confederation that unequivocally implies the presence of supranational bodies, joint defence and so on.The typology of S. Riishøj has no specific framework, according to which the logic of typologization would be understood. The researcher touches upon national societies, identities, geopolitics, political institutions, European institutions, and the notion of functional Eurorealism. As a result, this attempt demonstrates the scale of the reasons for the emergence of Euroscepticism, and then the possible variations of its types, but not vice versa. Similar contradictions exist in other analysed typologies of Euroscepticism.In addition, the author found out that most scholars form the typologies of Euroscepticism, using absolutely different criteria: the degree of opposition of the EU; causes of creation, attitude to the EU and European integration processes; attitude towards the EU membership; aspect of benefit (political/eco- nomic); on the basis of public, party and state discourses, etc.However, as it is stated in the article, in spite of such a variety of typologies and types of Euroscepticism, most of them have common content features: political, economic, and feature of principle.The author also formed two types of Euroscepticism – moderate and radical, based on a preliminary study of supporters of Euroscepticism in the UK, France, and Germany.According to the first type, Eurosceptics criticized and questioned activities of the EU, its institutions, etc., but they are ready to compromise on most of the controversial issues. Therefore, such Euroscepticism is usually constructive at the same time. According to the second type, Eurosceptics is more aggressive and, as a rule, uncompromisingly set against the idea of united Europe, the enlargement of the EU, the existence of a common currency and, in general, the membership of their country in it, and so on.The author concluded that, at present, there is no the only and generally accepted typology, which could be used constantly in exploring the phenomenon under study. The scientific search for the general typology of Euroscepticism continues. ; У статті досліджено сучасні типології євроскептицизму та проаналізовано їх дискусійні аспекти. З'ясовано, що практично всі типології євроскептицизму мають три спільні змістовні риси: політичну, економічну та рису принципової позиції. Також автор пропонує власну типологію євроскептицизму, відповідно до якої він виділяє радикальний і поміркований євроскептицизм.

The countries of the Visegrád Group, i.e. Poland, Slovakia, Hungary, and the Czech Republic, regardless of systems of government they implement, are parliamentary democracies, which are members of a number of international and supranational organizations, primarily the EU. That is why the importance of structuring the relations between political power and opposition in the countries of the Visegrád Group appeals to the essence and phenomenon of their supra-nationalism, which become especially important, especially in the form of Euroscepticism, on the eve, but mainly after the accession of Poland, Slovakia, Hungary and the Czech Republic to the EU. Yet, best of all, especially from 2014–2015, the Euro-sceptic, but at the same time both systemic (con- structive) and anti-system (destructive) cut and option of the supra-national opposition of the Visegrád countries began to be outlined as the migration/immigration (or "refugee") crises problem in the EU. This significantly updates the issues of the migration crisis as a prerequisite and a manifestation of Euroscepticism and supra-national opposition to the EU in the countries of the Visegrád Group.The article is dedicated to analysing the phenomenon of the European migration crisis as a precondition and manifestation of Euroscepticism and supra-national opposition of the Visegrád countries to the EU. The author identified the key parties and movements in the countries of the region, which are outlined by different approaches to understanding national problems and migration processes, and oppose the EU solidarity migration policy. It was revealed that the Visegrád countries are largely unified but quite diversified and with the greatest radicalism in Hungary declare their supra-national opposition to European approaches of the solution the migration crisis. The researcher argued that not only economic factors and social capital but also socio-economic and value factors, especially if they are politicized by Euro-sceptic parties and movements, affect the supra-national opposition to immigration in the region and supra-national opposition of the region to the EU. ; У статті проаналізовано феномен європейської міграційної кризи як попередньої умови і вияву євроскептицизму та наднаціональної опозиційності країн Вишеградської групи до ЄС. Виявлено ключові партії і рухи у країнах регіону, які окреслюються різними підходами до розуміння національних проблем і міграційних процесів, а також виступають проти солідарної міграційної політики ЄС. З'ясовано, що країни Вишеградської групи значною мірою уніфіковано, але доволі ди версифіковано і з найбільшим радикалізмом в Угорщині заявляють свою наднаціональну опозицію європейським підходам до розв'язання міграційної кризи. Виявлено, що вплив на наднаціональну опозиційність імміграції в регіоні і регіону до ЄС мають не стільки економічні чинники і соціальний капітал, скільки соціально-економічні і ціннісні чинники, особливо, якщо вони політизовані євроскептичними партіями й рухами.

In article questions of followers of Euroscepticism in France are investigated. Political views of the most influential eurosceptics of France are analysed. It is opened perceptions of eurointegration processes by various political leaders of France during the period from 1951 to 2017. The common and distinctive features of political views of the French eurosceptics are revealed. It is found out who can be considered one of theorists of the French Euroscepticism. The reasons of their scepticism of rather eurointegration processes and the EU are analysed. It is noted the main source of Euroscepticism of the French eurosceptics. It is offered to share Euroscepticism on moderate and radical. ; В статье исследованы вопросы последователей евроскептицизма во Франции. Проанализированы политические взгляды наиболее влиятельных евроскептиков Франции. Раскрыто восприятия евроинтеграционных процессов различными политическими лидерами Франции в период с 1951 по 2017 г.г. Выявлены общие и отличительные черты политических взглядов французских евроскептиков. Выяснено, кого можно считать одним из теоретиков французского евроскептицизма. Проанализированы причины их скепсиса относительно евроинтеграционных процессов и ЕС. Отмечено основной источник евроскептицизма французских евроскептиков. Предложено разделить евроскептицизм на умеренный и радикальный. ; У статті досліджено питання послідовників євроскептицизму у Франції. Проаналізовано політичні погляди найбільш впливових євроскептиків Франції. Розкрито сприйняття євроінтеграційних процесів різними політичними лідерами Франції у період з 1951 по 2017 рр. Виявлено спільні та відмінні риси політичних поглядів французьких євроскептиків. З'ясовано, кого можна вважати одним із теоретиків французького євроскептицизму. Проаналізовано причини їх скепсису стосовно євроінтеграційних процесів та ЄС. Означено основне джерело євроскептицизму французьких євроскептиків. Запропоновано розділити євроскептицизм на поміркований і радикальний.

Annotation. This article examined the indications of Euroscepticism in the EU institution. In particular, it analysed elements of opposition to the EU in the European Council, the European Commission, the European Parliament and the Council of the European Union, and in other EU subsidiary bodies. I paid considerable attention to studying the political views of the Heads of State and Government of the European Council. The study found leaders of mostly Central and Eastern European countries have ties to Russia and criticise the organisation's policies that weaken integration, although are members pro-European parties. Much attention has been drawn to the ideology of political parties and groups that are members of the European Parliament. Looking at the research, the number of Eurosceptics in the European Parliament has not decreased, but there is no strengthening of communication and cooperation between them. This means the level of Euroscepticism in parliament declined. Besides, it described the political views of the commissioners and their commitment to the ideas of Euroscepticism. As a result, the European Commission remains the most pro-European institution. The article also considered Euroscepticism in the EU Council. Hence, Member States have doubts about the EU policies that slow down cooperation. However, it is difficult to argue about the rise of Euroscepticism in the EU institutions and its negative impact on strengthening cooperation. European integration is a rather complex process, influenced not so much by Euroscepticism as by the economic situation, the unification of legislation, and international relations. Euroscepticism in the institutions is not a threat to European integration, but only as a factor which slows down cooperation and promotes adaptation states and their citizens. ; Анотація. У цій статті визначено та проаналізовано ознаки євроскептицизму в інституціях ЄС. Зокрема, охарактеризовано елементи опозиції до ЄС у Європейській Раді, Європейській комісії, Європейському парламенті та Раді Європейського Союзу, а також в інших допоміжних органах ЄС. Значну увагу приділено вивченню політичних поглядів Глав держав та урядів, які входять до Європейської Ради. Дослідження показало, що, попри членство у проєвропейських партіях, лідери, переважно, держав Центрально-Східної Європи мають зв'язки з Росією і критикують політику організації, що послаблює інтеграцію. Також у статті проаналізовано ідеологію політичних партій та груп, які входять до Європарламенту. Зауважимо, що кількість євроскептиків у Європарламенті не змінилася, проте між ними не спостерігається посилення комунікації та співробітництва. Це свідчить про зниження рівня євроскептицизму у парламенті. Крім того, охарактеризували політичні погляди комісарів та їх прихильність до ідей євроскептицизму. І визначили, що Європейська комісія залишається найбільш проєвропейською інституцією ЄС. У статті також розглянули євроскептицизм у Раді ЄС. Проаналізувавши рівень опозиції до ЄС в урядах держав‑членів, визначили, що сумніви щодо політики ЄС, які спостерігаються в урядах держав‑членів, уповільнюють співпрацю. Однак, складно стверджувати про негативний вплив євроскептицизму на посилення співробітництва, а тим більше прослідкувати зростання опозиції в інституціях ЄС. На прояви євроскетицизму в європейських інституцій впливають також економічна ситуація, адаптованість законодавства та ситуація на міжнародній арені. У зв'язку з цим, євроскептицизм в інституціях варто розглядати не як загрозу європейській інтеграції, а лише як фактор уповільнення співпраці, що сприяє адаптації держав до нових вимог організації.

This article considered eurosceptic and euro-optimist moods of Britain politicians, their origins and features, starting from the end of World War II to today, what transformed into a foreign-politic tradition of state. In the process of research, the following methods and approaches were used: a systematic approach that gave an opportunity to consider the phenomenon being studied as an integral element; as well as methods of induction and deduction, problem-historical method, and dialectical methods of research. The author concludes about formation and development of euroscepticism and euro-optimism in the system of ideological orientations of state what transformed into an element of the foreign policy tradition of the state. ; У цій статті розглянуто євроскептичні та єврооптимістичні настрої британських політичних осіб, їх витоки та особливості, починаючи із закінчення Другої світової війни і до сьогодні, що трансформувались у зовнішньополітичну традицію держави. В процесі дослідження були використані наступні методи та підходи: системний підхід, який надав можливість розглянути явище, що вивчається у якості цілісної елементу, а також методи індукції та дедукції, проблемно-хронологічний метод та діалектичні методи дослідження. Автором зроблені висновки про формування та розвиток євроскептицизму та єврооптимізму в системі ідеологічних орієнтирів держави, що трансформувалась в елемент зовнішньої політики.

The article analyzes some approaches of EU governing bodies, politicians and experts regarding the prospects of European identity formation in the general context of integration processes. In particular, the requirements of the Copenhagen Declaration (1973), the Europe for Citizens Program approved by the Council of the European Union for the period up to 2020. A lot of attention has been paid to historical memory as a pivotal basis for the formation of cultural identity, especially the condemnation of totalitarian communist and Nazi regimes, as outlined in the European Parliament resolutions of 2 April 2009 and 17 September 2019 insufficient objectivity in evaluating the entire spectrum of past events. At the same time, we criticize this approach for its one-sidedness and lack of objectivity in evaluating the full spectrum of past events. It was noted that the opportunities for expanding and deepening the European public sphere are not fully used to strengthen European identity, especially in view of the development of European content in the media and the powerful commercialization of the media market. Significant potential lies in enhancing the dynamics of cross-border cooperation, providing a new impetus to labor mobility and enhancing interstate student exchange, as evidenced by statistics and sociological researches. At the same time, there is a weak competitiveness of European universities compared to American universities. They have high difference in terms of their integration into the global, their level of funding and so on. The development of territorial communities, together with the improvement of direct interaction between regions and the supranational community, the promotion of EU symbols (flag, anthem, common holidays and even a common currency) requires rethinking. Thus, it is concluded that Euroscepticism is a natural reaction to the European integration processes, general rhetorical stereotypes of argumentation of EU supporters and simplified models of preparation and decision making in the governing bodies of the Union. The accelerated dynamics of the realization of the ideal of "post-national citizenship" in today's realities is unrealistic and undesirable. ; У статті аналізуються деякі підходи керівних органів ЄС, політиків та експертів стосовно перспектив формування європейської ідентичності у загальному контексті інтеграційних процесів. Зокрема, предметом розгляду постали вимоги Копенгагської декларації (1973 р.), програми "Європа для громадян" затверджена Радою Європейського Союзу на період до 2020 р. Значна увага приділена історичної пам'яті як стрижневої основи формування культурної ідентичності, особливо питанням засудження тоталітарних комуністичного та нацистського режимів, що викладені в резолюціях Європейського парламенту від 2 квітня 2009 р. та 17 вересня 2019 р. Водночас ми піддаємо критиці такий підхід за однобічність і недостатню об'єктивність в оцінках всього спектру минулих подій. Зазначено, що не повною мірою в цілях зміцнення європейської ідентичності використовуються можливості поширення та поглиблення європейської публічної сфери, особливо з огляду на розвиток європейського контенту в мас-медіа та потужної комерціалізації медійного ринку. Значний потенціал знаходиться у підвищенні динаміки крос-кордонного співробітництва, надання нового імпульсу мобільності робочої сили та посиленню міждержавного обмін студентами, про що свідчать статистичні дані та соціологічні дослідження. Водночас відмічається слабка конкурентоспроможність європейських університетів у порівнянні з американськими, їх високе розшарування за інтегрованістю до світового простору освіти, рівнем фінансування тощо. Переосмислення вимагає політика розвитку територіальних громад разом з покращанням прямої взаємодії регіонів та наднаціональної спільноти, популяризацією символів ЄС (прапор, гімн, спільні свята і навіть спільна валюта). Відтак робиться висновок, що євроскептицизм є закономірною реакцією на євроінтеграційні процеси, загальні риторичні стереотипи аргументації прихильників ЄС та спрощені моделі підготовки та прийняття рішень в керівних органах Союзу. Пришвидшена динаміка реалізації ідеалу «постнаніонального громадянства» за умов сучасних реалій є нереалістичною і небажаною.

The article analyzes some approaches of EU governing bodies, politicians and experts regarding the prospects of European identity formation in the general context of integration processes. In particular, the requirements of the Copenhagen Declaration (1973), the Europe for Citizens Program approved by the Council of the European Union for the period up to 2020. A lot of attention has been paid to historical memory as a pivotal basis for the formation of cultural identity, especially the condemnation of totalitarian communist and Nazi regimes, as outlined in the European Parliament resolutions of 2 April 2009 and 17 September 2019 insufficient objectivity in evaluating the entire spectrum of past events. At the same time, we criticize this approach for its one-sidedness and lack of objectivity in evaluating the full spectrum of past events. It was noted that the opportunities for expanding and deepening the European public sphere are not fully used to strengthen European identity, especially in view of the development of European content in the media and the powerful commercialization of the media market. Significant potential lies in enhancing the dynamics of cross-border cooperation, providing a new impetus to labor mobility and enhancing interstate student exchange, as evidenced by statistics and sociological researches. At the same time, there is a weak competitiveness of European universities compared to American universities. They have high difference in terms of their integration into the global, their level of funding and so on. The development of territorial communities, together with the improvement of direct interaction between regions and the supranational community, the promotion of EU symbols (flag, anthem, common holidays and even a common currency) requires rethinking. Thus, it is concluded that Euroscepticism is a natural reaction to the European integration processes, general rhetorical stereotypes of argumentation of EU supporters and simplified models of preparation and decision making in the governing bodies of the Union. The accelerated dynamics of the realization of the ideal of "post-national citizenship" in today's realities is unrealistic and undesirable. ; У статті аналізуються деякі підходи керівних органів ЄС, політиків та експертів стосовно перспектив формування європейської ідентичності у загальному контексті інтеграційних процесів. Зокрема, предметом розгляду постали вимоги Копенгагської декларації (1973 р.), програми "Європа для громадян" затверджена Радою Європейського Союзу на період до 2020 р. Значна увага приділена історичної пам'яті як стрижневої основи формування культурної ідентичності, особливо питанням засудження тоталітарних комуністичного та нацистського режимів, що викладені в резолюціях Європейського парламенту від 2 квітня 2009 р. та 17 вересня 2019 р. Водночас ми піддаємо критиці такий підхід за однобічність і недостатню об'єктивність в оцінках всього спектру минулих подій. Зазначено, що не повною мірою в цілях зміцнення європейської ідентичності використовуються можливості поширення та поглиблення європейської публічної сфери, особливо з огляду на розвиток європейського контенту в мас-медіа та потужної комерціалізації медійного ринку. Значний потенціал знаходиться у підвищенні динаміки крос-кордонного співробітництва, надання нового імпульсу мобільності робочої сили та посиленню міждержавного обмін студентами, про що свідчать статистичні дані та соціологічні дослідження. Водночас відмічається слабка конкурентоспроможність європейських університетів у порівнянні з американськими, їх високе розшарування за інтегрованістю до світового простору освіти, рівнем фінансування тощо. Переосмислення вимагає політика розвитку територіальних громад разом з покращанням прямої взаємодії регіонів та наднаціональної спільноти, популяризацією символів ЄС (прапор, гімн, спільні свята і навіть спільна валюта). Відтак робиться висновок, що євроскептицизм є закономірною реакцією на євроінтеграційні процеси, загальні риторичні стереотипи аргументації прихильників ЄС та спрощені моделі підготовки та прийняття рішень в керівних органах Союзу. Пришвидшена динаміка реалізації ідеалу «постнаніонального громадянства» за умов сучасних реалій є нереалістичною і небажаною.

In the bachelor's thesis it is investigated that with the collapse of the colonial empire the European direction became key one for Great Britain. The United Kingdom has won a strong position in the integration group and has become an "inconvenient partner" in it. It was found that the logic of integration led to the deepening of an economic and political cooperation, which caused a rise of euroscepticism, that led to a referendum that demonstrated the division of society. ; У бакалаврській роботі встановлено, що з розпадом колоніальної імперії європейський напрямок став ключовим для Великої Британії. Сполучене Королівство завоювала міцні позиції в інтеграційному угрупованні та стала в ній «незручним партнером». Було встановлено, що логіка інтеграції вела до поглиблення економічного і політичного співробітництва, що викликало у Великої Британії підйом євроскептицизму, стало підставою для референдуму, який засвідчив розкол суспільства.

The current state of development of European integration processes can be characterized as a state of crisis, which was caused by a number of political, social, economic and cultural factors, according to researchers and experts. At the moment, this group of factors manifests in the migration crisis, the identity crisis of individual members of the association, the problems of political cooperation. In our opinion, today the most "crucial" factor is the strengthening of the factor of nationalism and the weakening of integration processes within the organization, which has a direct impact on the internal situation in the EU and on the place of association in the modern system of relations.In these conditions, it is important to understand the deep-seated problems of the crisis in order to find a more effective strategy to overcome them. In the current study, the authors emphasize on several key aspects in the context of this issue: understanding the basic "Idea of a united Europe", and its relationship with the trend of Euroscepticism and nationalism, which have a growing tendency to strengthen in the context of preservation European identity. ; Сучасний стан розвитку євроінтеграційних процесів можна охарактеризувати як такий, що знаходиться в стані кризи, яка, на думку дослідників та експертів, була викликана низкою політичних, соціальних, економічних та культурних факторів. Наразі, ця група факторів проявляється в міграційній кризі, кризах ідентичності окремих учасників об'єднання, проблемах політичного співробітництва тощо. Найбільш «критичним», на нашу думку, сьогодні виступає підсилення фактора націоналізму та послаблення інтеграційних процесів у середині організації, що має безпосередній вплив і на внутрішню ситуацію в ЄС, і на місце об'єднання в сучасній системі відносин.За таких умов важливим вбачається розуміння глибинних проблем кризи задля знаходження більш ефективної стратегії їх подолання. В цьому дослідженні автори акцентують увагу на кількох ключових питаннях в контексті зазначеної проблематики: розуміння базової «Ідеї об'єднаної Європи», а також його взаємозв'язок із тенденцією євроскептицизму та націоналізму, які мають зростаючу тенденцію підсилення в контексті збереження європейської ідентичності.

The essence of modern foreign language policy in the EU is highlighted ,the main direction of its practical implementation is the establishment of"founding" and "basic principle of the EU –multilingualism.The essence of multilingualism is revealed and its role for expanding the european integration.The objective necessity for introducing the language of intercultural communication in the linguistic space of the EU is stressed upon. The controversy of certain programs of language policy is pinpointed. Key words: multilingualism, языковая политика, language policy,European Union, English,euroscepticism, linguistic imperialism. ; Висвітлюється основний зміст сучасної мовної політики Європейського Союзу, головним напрямом практичного здійснення якої є затвердження принципів багатомовності. Розкривається сутність мультилінгвізму та його значення для поглиблення євроінтеграції. Зазначено об'єктивну потребу впровадження мови міжнародного спілкування у лінгвістичний простір ЄС. Підкреслюється суперечливість деяких програм мовної політики ЄС. Ключові слова: мультилінгвізм, мовна політика, Євросоюз, англійська мова, євроскептицизм, лінгвістичний імперіалізм.

This paper examines the formation of contemporary migration flows to Europe, factors and characteristics of ambiguous perception of the process by the local population, particularly in the context of crisis tendencies at the beginning of XXI century. The key features of the new far-right parties, the fundamental differences between the ruling parties of totalitarian regimes and neo-Nazi or neo-fascist organizations, the problems of their positioning in the realities of the European integration process and the use of anti-immigration rhetoric are distinguished. The peculiarities of electoral success at the national and European level, the reasons of differences in results at these levels are defined. The differences of electoral systems and the impact of new voting behavior in elections to the legislatures of various levels are analyzed. The author highlighted the trends of mitigation of anti-immigration rhetoric of the far-right and the spread of this theme among less radical parties. A special attention is also drawn to the referendum in Switzerland, as an example of the majority of voters' support of immigration restrictions. The analysis is made of electoral processes in recent years, which have become increasingly linked and actively respond to general European crisis. Through the prism of this crisis the anti-immigration position is one of the brightest, but it's no longer self-sufficient problem of European integration processes. ; У статті проаналізовано становлення сучасних міграційних потоків до Європи, причини та особливості неоднозначного сприйняття цього процесу місцевим населенням, зокрема, в контексті кризових тенденцій початку ХХІ ст. Визначено ключові особливості нових ультраправих партій, фундаментальні відмінності із правлячими партіями тоталітарних режимів та неонацистськими чи неофашистськими організаціями, проблеми їх позиціонування в реаліях європейських інтеграційних процесів та використання антиімміграційної риторики. Висвітлено особливості їх електоральних успіхів на національному та загальноєвропейському рівні, причини відмінностей результатів на цих рівнях. Проаналізовано відмінності виборчих систем та вплив нової електоральної поведінки на вибори до легіслатур різних рівнів. Виявлено тенденції пом'якшення антиімміграційної риторики ультраправих та поширення цієї теми серед менш радикальних партій. Акцентується увага і на здійсненні референдуму у Швейцарії як прикладі підтримки більшістю виборців обмеження імміграції. Проаналізовано електоральні процеси останніх років, які стають все більш пов'язаними між собою і активно реагують на загальноєвропейські кризові явища. Крізь призму цих явищ антиімміграційна позиція виявляється однією з найяскравіших, але вже не самодостатньою проблемою євроінтеграційних процесів. ; У статті проаналізовано становлення сучасних міграційних потоків до Європи, причини та особливості неоднозначного сприйняття цього процесу місцевим населенням, зокрема, в контексті кризових тенденцій початку ХХІ ст. Визначено ключові особливості нових ультраправих партій, фундаментальні відмінності із правлячими партіями тоталітарних режимів та неонацистськими чи неофашистськими організаціями, проблеми їх позиціонування в реаліях європейських інтеграційних процесів та використання антиімміграційної риторики. Висвітлено особливості їх електоральних успіхів на національному та загальноєвропейському рівні, причини відмінностей результатів на цих рівнях. Проаналізовано відмінності виборчих систем та вплив нової електоральної поведінки на вибори до легіслатур різних рівнів. Виявлено тенденції пом'якшення антиімміграційної риторики ультраправих та поширення цієї теми серед менш радикальних партій. Акцентується увага і на здійсненні референдуму у Швейцарії як прикладі підтримки більшістю виборців обмеження імміграції. Проаналізовано електоральні процеси останніх років, які стають все більш пов'язаними між собою і активно реагують на загальноєвропейські кризові явища. Крізь призму цих явищ антиімміграційна позиція виявляється однією з найяскравіших, але вже не самодостатньою проблемою євроінтеграційних процесів.