The article focuses on scientific, practical and socio-political importance of the multivolume "Encyclopedia of the History of Ukraine" compiled and published by the Institute of History of Ukraine, the Academy of Science of Ukraine. The paper estimates specific character of Encyclopedia, its structure, content and logical coherence, interrelatedness of separate thematic blocks and articles covering world history issues. The materials selected for the Encyclopedia proved to be thoroughly researched and are based on specific examples. They are mainly related to the landmark political and social events in the world history which affected the fate of Ukraine and its people. Cultural overviews place a great focus on the relations between various states and Ukraine, highlight key events in international relations and their relevance to Ukraine and the "Ukrainian Question", spotlight foreign policy of Ukraine. Much attention is paid to outstanding personalities (state leaders, politicians, scientists, cultural figures) who left a rich legacy in the history of the country. ; У статті розкривається наукове, практичне й громадсько-політичне значення підготовки і видання Інститутом історії України НАН України багатотомної «Енциклопедії історії України». Дається загальна характеристика специфіки її побудови, передусім змісту та логічної підпорядкованості й взаємопов'язаності тих сюжетно-тематичних блоків та окремих статей-гасел, що стосуються проблем всесвітньої історії. На конкретних прикладах висвітлюється ступінь вивчення й основний зміст представлених в енциклопедії матеріалів про головні політичні і суспільні події та явища світової історії з акцентуванням на їхньому впливі на долю українців та України; країнознавчі нариси, з виділенням сюжетів про взаємовідносини відповідної держави та України; основні події міжнародного життя й відносин та їх дотичність до України або «українського питання»; міжнародні зв'язки українського народу та зовнішню політику України, а також про окремих визначних особистостей планети (державних діячів, політиків, вчених, діячів культури), діяльність яких причетна до України.
An urgent task for each museum institution is to bring the exhibition space in line with modern challenges. Based on the conceptual schemes, the research and exposition practices produced by the National Museum of the History of Ukraine in the Second World War, the article aims to show what should be / become an expositional model of the Ukrainian vector of the largest military conflict of the twenti eth century.The sustainable concept of the expositional model of the history of the war depends exclusively on the peculiarities of the historiographical situation, the theoretical postulates of scientists and the level of effective implementation of these works in museum practice. The modern conceptual model of Ukraine's history in the Second World War is based on a kind of "interweaving / mixing" of the components of the "old" (modified and deconstructed Soviet) and "new" (national) historiographical discourses. The answer to this should be a balanced, "comparative" approach, which should synthesize these two historiographical versions of the Ukrainian dimension of the Second World War. Creating its own theoretical vision, the Museum (after all, like any other museum institution that exhibits a particular theme of the past war) should be a combination of different elements of reproduction of narratives of different worldviews, allowing comparison of different approaches to wartime history. The expositional formation of the history of Ukraine in the Second World War should take into account first of all the anthropological and then the eventual dimensions of the war era. The exhibition space should "immerse" in the atmosphere of wartime, to transfer its internal tension and existentialism. The proposed conceptual and narrative-representational approaches to the interpretation of the Ukrainian dimension of the Second World War can serve as a convincing example and be used as an effective option for potential museum-exhibition transformations. Keywords: World War II, Ukrainian dimension of the Second World War, National Museum of the History of Ukraine in the Second World War. Memorial Complex, exposition model, conceptualization, museum narration, museum representation. ; У статті розглядаються особливості концептуальних схем, наративних та репрезентаційних сюжетів українського досвіду найбільшого мілітарного конфлікту ХХ ст. В експозитарній моделі, яка розробляється та втілюється в науково-комунікативних практиках Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Запропоновані концептуальні та нараційно-репрезентаційні підходи до трактування українського виміру Другої світової війни можуть слугувати переконливим взірцем і використовуватися як дієвий варіант потенційних музейноекспозиційних трансформацій. Ключові слова: Друга світова війна, український вимір Другої світової війни, Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, експозитарна модель, концептуалізація, музейна нарація, музейна репрезентація.
An urgent task for each museum institution is to bring the exhibition space in line with modern challenges. Based on the conceptual schemes, the research and exposition practices produced by the National Museum of the History of Ukraine in the Second World War, the article aims to show what should be / become an expositional model of the Ukrainian vector of the largest military conflict of the twenti eth century.The sustainable concept of the expositional model of the history of the war depends exclusively on the peculiarities of the historiographical situation, the theoretical postulates of scientists and the level of effective implementation of these works in museum practice. The modern conceptual model of Ukraine's history in the Second World War is based on a kind of "interweaving / mixing" of the components of the "old" (modified and deconstructed Soviet) and "new" (national) historiographical discourses. The answer to this should be a balanced, "comparative" approach, which should synthesize these two historiographical versions of the Ukrainian dimension of the Second World War. Creating its own theoretical vision, the Museum (after all, like any other museum institution that exhibits a particular theme of the past war) should be a combination of different elements of reproduction of narratives of different worldviews, allowing comparison of different approaches to wartime history. The expositional formation of the history of Ukraine in the Second World War should take into account first of all the anthropological and then the eventual dimensions of the war era. The exhibition space should "immerse" in the atmosphere of wartime, to transfer its internal tension and existentialism. The proposed conceptual and narrative-representational approaches to the interpretation of the Ukrainian dimension of the Second World War can serve as a convincing example and be used as an effective option for potential museum-exhibition transformations. Keywords: World War II, Ukrainian dimension of the Second World War, National Museum of the History of Ukraine in the Second World War. Memorial Complex, exposition model, conceptualization, museum narration, museum representation. ; У статті розглядаються особливості концептуальних схем, наративних та репрезентаційних сюжетів українського досвіду найбільшого мілітарного конфлікту ХХ ст. В експозитарній моделі, яка розробляється та втілюється в науково-комунікативних практиках Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Запропоновані концептуальні та нараційно-репрезентаційні підходи до трактування українського виміру Другої світової війни можуть слугувати переконливим взірцем і використовуватися як дієвий варіант потенційних музейноекспозиційних трансформацій. Ключові слова: Друга світова війна, український вимір Другої світової війни, Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, експозитарна модель, концептуалізація, музейна нарація, музейна репрезентація.
Statement of the problem. Despite the attempts of historians to objectively present the events of the prehistory and history of the war, the opening of new archives and the desire to get rid of ideological stereotypes, are driving the need to once again explore the role of Ukraine in world war II to prevent its recurrence. On the other hand, the deep understanding of the history of the previous generations will provide an opportunity to properly understand the events of today.The analysis of the research. During the years of independence in the national historiography it was a new understanding of the conceptual foundations of the study of war. Over the past decade it was written a large number of scientific studies in which the main direction of new concepts there was an increased attention to the person, separate social groups and society as a whole in situations of conflict and crises.The article aims to analyze the role and place of Ukraine in the events of the Second world war; identify "Ukrainian dimension" of war and its implications for the modern generation, especially the youth.Conclusion. The effects of war for decades identified the complex and contradictory political, economic and social processes in Ukrainian society, affected the moral and psychological qualities of post-war generations. The memory of war – spiritual-historical heritage of our nation, which lays the foundations for self-sufficiency and identity and integrates it seamlessly into a civilizational flow. The modern level of researches of the events of world war II pays special attention to humanitarian problems of the war. For the youth of Ukraine it is important to join the European perception of the war as tragedy, to understand the responsibility for the memory of the past, because it's a chance for the future. ; Постановка проблемы. Несмотря на попытки историков объективно представить события предыстории и истории войны, открытие новых архивов и желание избавиться от идеологических стереотипов вызывают потребность лишний раз ...
Statement of the problem. Despite the attempts of historians to objectively present the events of the prehistory and history of the war, the opening of new archives and the desire to get rid of ideological stereotypes, are driving the need to once again explore the role of Ukraine in world war II to prevent its recurrence. On the other hand, the deep understanding of the history of the previous generations will provide an opportunity to properly understand the events of today.The analysis of the research. During the years of independence in the national historiography it was a new understanding of the conceptual foundations of the study of war. Over the past decade it was written a large number of scientific studies in which the main direction of new concepts there was an increased attention to the person, separate social groups and society as a whole in situations of conflict and crises.The article aims to analyze the role and place of Ukraine in the events of the Second world war; identify "Ukrainian dimension" of war and its implications for the modern generation, especially the youth.Conclusion. The effects of war for decades identified the complex and contradictory political, economic and social processes in Ukrainian society, affected the moral and psychological qualities of post-war generations. The memory of war – spiritual-historical heritage of our nation, which lays the foundations for self-sufficiency and identity and integrates it seamlessly into a civilizational flow. The modern level of researches of the events of world war II pays special attention to humanitarian problems of the war. For the youth of Ukraine it is important to join the European perception of the war as tragedy, to understand the responsibility for the memory of the past, because it's a chance for the future. ; Постановка проблемы. Несмотря на попытки историков объективно представить события предыстории и истории войны, открытие новых архивов и желание избавиться от идеологических стереотипов вызывают потребность лишний раз исследовать роль Украины в событиях Второй мировой войны, чтобы сделать невозможным их повторение. С другой стороны, глубинное понимание истории предыдущих поколений предоставит возможность правильно понять события сегодняшнего дня.Анализ исследований. За годы независимости в отечественной историографии происходило новое осмысление концептуальных основ исследования войны. За последние десятилетия вышло большое количество научных исследований, в которых главным направлением новых концепций является увеличение внимания к человеку, отдельным социальным группам, обществу в целом в условиях конфликтов и кризисов.Цель статьи – проанализировать роль и место Украины в событиях Второй мировой войны; определить «украинское измерение» войны и ее последствия для современного поколения, особенно молодежи.Вывод. Последствия войны на десятки лет определили сложные и противоречивые политические, экономические и социальные процессы в украинском обществе, сказались на морально-психологических качествах послевоенных поколений людей. Память о войне – духовно-историческое достояние нашего народа, которое закладывает основы его самодостаточности и самобытности и органично интегрирует его в общецивилизационный поток. Современный уровень исследований событий Второй мировой войны особое внимание уделяет гуманитарным проблемам войны. Для молодежи Украины важно присоединиться к европейскому восприятию войны как трагедии, понимать ответственность за память о прошлом, потому что это шанс на будущее. ; Постановка проблеми. Незважаючи на намагання істориків об'єктивно подати події передісторії й історії війни, відкриття нових архівів і бажання позбавитись ідеологічних стереотипів викликають потребу зайвий раз дослідити роль України в подіях Другої світової війни, щоб унеможливити їх повторення. З іншого боку, глибинне розуміння історії попередніх поколінь надасть можливість правильно зрозуміти події сьогоднішнього дня. Аналіз досліджень. За роки незалежності у вітчизняній історіографії відбувалось нове осмислення концептуальних засад дослідження війни. За останні десятиліття вийшла велика кількість наукових досліджень, в яких головним напрямом нових концепцій постає збільшення уваги до людини, окремих соціальних груп, суспільства в цілому в умовах конфліктів і криз. Мета статті – проаналізувати роль і місце України в подіях Другої світової війни; визначити «український вимір» війни та її наслідки для сучасного покоління, особливо молоді. Висновок. Наслідки війни на десятки років визначили складні і суперечливі політичні, економічні і соціальні процеси в українському суспільстві, позначилися на морально-психологічних якостях повоєнних поколінь людей. Пам'ять про війну – духовно-історичне надбання нашого народу, яке закладає основи його самодостатності й самобутності й органічно інтегрує його в загальноцивілізаційний потік. Сучасний рівень досліджень подій Другої світової війни особливу увагу приділяє гуманітарним проблемам війни. Для молоді України важливо приєднатися до європейського сприйняття війни як трагедії, розуміти відповідальність за пам'ять про минуле, бо це шанс на майбутнє.
The article is based on the author's processing of the archives of Ukrainian emigration during his research internship in Great Britain. His task was to find out and clarify the means and ways used by the Ukrainian diaspora in its struggle against Moscow's information and propaganda offensive against the Western community's positive resolution of the "Ukrainian question" after World War II.That was the time when the Russian governmental machine intensified its counter-propaganda work in the Western direction. Under those conditions, the world continued to perceive Ukrainians as part of the "great Soviet people" who unanimously built communism, and Ukraine itself as only a formal state declaratively writing its name in UN documents as a country with a significant contribution to the victory over fascism.Under the conditions of statelessness, Ukrainian public institutions abroad replaced state embassies and official representations and took on the responsible task to constantly plant the Ukrainian information field.The Ukrainian diaspora used the following means in its struggle against Moscow's information and propaganda offensive against the Western community's positive solution of the "Ukrainian question".In particular, it was a matter of checking the presence of materials on Ukrainian studies in the main libraries of the countries where Ukrainian emigrants lived compactly. Foreign authors' interpretation of mentions was said about Ukraine and Ukrainians in those few texts was analyzed.Representatives of Ukrainian public organizations established personal contacts with directors of libraries in cities with a compact residence of Ukrainians. The goal was to create Ukrainian book and press departments there. In 1948, a centralized network was established in Munich to provide major foreign libraries with Ukrainian publications.The successful breakthrough of the Moscow information blockade on the issue of the Holodomor of 1933 happened due to publication of a series of English-language brochures on this issue at the expense of the Ukrainian Youth Association abroad. ; Стаття написана на основі опрацювання автором архівів української еміграції під час наукового стажування у Великій Британії. Її завданням є з'ясувати та увиразнити засоби і шляхи, які викориcтовувала українська діаспора у своїй боротьбі з інформаційно-пропагандистським наступом Москви проти позитивного розв'язання західною спільнотою «українського питання» після Другої світової війни. То був час, коли російська урядова машина посилила свою контрпропагандистську роботу на західному напрямку. За цих умов світ продовжував сприймати українців як частину «великого радянського народу», який одностайно будує комунізм, а саму Україну – лише формально державою за декларативним записом її назви в документі ООН як країни з вагомим внеском у перемогу над фашизмом. За умов бездержавності українські громадські інституції на чужині заступили державні посольства та офіційні представництва і взяли на себе відповідальну справу постійного засівання українського інформаційного поля. Українська діаспора у своїй боротьбі з інформаційно-пропагандистським наступом Москви проти позитивного розв'язання західною спільнотою «українського питання» використовувала такі засоби: йшлося, зокрема, про перевірку наявності україніки в головних бібліотеках країн, де компактно проживали українські емігранти; аналіз того, що інтерпретували автори-чужинці у нечисленних текстах про Україну і українців. Представники українських громадських організацій налагоджували особисті контакти із директорами бібліотек у містах із компактним проживанням українців. Мета – створення там відділів української книги і преси. 1948 року у Мюнхені створено централізовану мережу для забезпечення українськими виданнями головних чужинських бібліотек.Успішний прорив інформаційної блокади Москви питання про голодомор 1933 р. здійснено за допомогою серії видань англомовних брошур із цієї проблеми коштом Союзу Української Молоді на чужині.
The article is based on the author's processing of the archives of Ukrainian emigration during his research internship in Great Britain. His task was to find out and clarify the means and ways used by the Ukrainian diaspora in its struggle against Moscow's information and propaganda offensive against the Western community's positive resolution of the "Ukrainian question" after World War II.That was the time when the Russian governmental machine intensified its counter-propaganda work in the Western direction. Under those conditions, the world continued to perceive Ukrainians as part of the "great Soviet people" who unanimously built communism, and Ukraine itself as only a formal state declaratively writing its name in UN documents as a country with a significant contribution to the victory over fascism.Under the conditions of statelessness, Ukrainian public institutions abroad replaced state embassies and official representations and took on the responsible task to constantly plant the Ukrainian information field.The Ukrainian diaspora used the following means in its struggle against Moscow's information and propaganda offensive against the Western community's positive solution of the "Ukrainian question".In particular, it was a matter of checking the presence of materials on Ukrainian studies in the main libraries of the countries where Ukrainian emigrants lived compactly. Foreign authors' interpretation of mentions was said about Ukraine and Ukrainians in those few texts was analyzed.Representatives of Ukrainian public organizations established personal contacts with directors of libraries in cities with a compact residence of Ukrainians. The goal was to create Ukrainian book and press departments there. In 1948, a centralized network was established in Munich to provide major foreign libraries with Ukrainian publications.The successful breakthrough of the Moscow information blockade on the issue of the Holodomor of 1933 happened due to publication of a series of English-language brochures on this issue at the expense of the Ukrainian Youth Association abroad. ; Стаття написана на основі опрацювання автором архівів української еміграції під час наукового стажування у Великій Британії. Її завданням є з'ясувати та увиразнити засоби і шляхи, які викориcтовувала українська діаспора у своїй боротьбі з інформаційно-пропагандистським наступом Москви проти позитивного розв'язання західною спільнотою «українського питання» після Другої світової війни. То був час, коли російська урядова машина посилила свою контрпропагандистську роботу на західному напрямку. За цих умов світ продовжував сприймати українців як частину «великого радянського народу», який одностайно будує комунізм, а саму Україну – лише формально державою за декларативним записом її назви в документі ООН як країни з вагомим внеском у перемогу над фашизмом. За умов бездержавності українські громадські інституції на чужині заступили державні посольства та офіційні представництва і взяли на себе відповідальну справу постійного засівання українського інформаційного поля. Українська діаспора у своїй боротьбі з інформаційно-пропагандистським наступом Москви проти позитивного розв'язання західною спільнотою «українського питання» використовувала такі засоби: йшлося, зокрема, про перевірку наявності україніки в головних бібліотеках країн, де компактно проживали українські емігранти; аналіз того, що інтерпретували автори-чужинці у нечисленних текстах про Україну і українців. Представники українських громадських організацій налагоджували особисті контакти із директорами бібліотек у містах із компактним проживанням українців. Мета – створення там відділів української книги і преси. 1948 року у Мюнхені створено централізовану мережу для забезпечення українськими виданнями головних чужинських бібліотек.Успішний прорив інформаційної блокади Москви питання про голодомор 1933 р. здійснено за допомогою серії видань англомовних брошур із цієї проблеми коштом Союзу Української Молоді на чужині.
Europe's military theorists analyzed the course and results of the war, the causes of victories and defeats. One of them was German infantry general Erich Friedrich Wilhelm Ludendorf, in the past commander-in-chief of the Western Front during the First World War.His basic theoretical views on the preparation and conduct of an aggressive war were outlined in the book "Total War", which was published in 1935. The essence of the theory was to preserve and consolidate the domination of the German people in the world solely through wars against other peoples.One of the main components of the concept of such a war is the theory of "lightning war". It is a misconception among the public that this theory was developed by Nazi Ger- many's military experts, that is, Hitler's entourage.The plan for the "lightning war" belongs to the chief of operations of the General Staff of the Prussian Army, General Field Marshal Alfred von Schliffen, which he de- veloped in 1905. To secure the military industry. That is, a country cannot wage a long and simultaneous war on two fronts against the historic allies of France and Russia, whose banking system was entirely dependent on French money. Therefore, in order to successfully wage war, it is necessary to accumulate forces and means, while simulta- neously using all their mass, to conduct a fleeting ("lightning") war, first with France, and after the victory over it – with Russia, in order to further capture the human and natural resources of these countries.The plan for the "lightning war" was first refined in 1906 by Helmut von Moltke Jr., who succeeded Schliffen, and then General E. Ludendorff, who closely linked the plan to his theory of "total war".Hitler relied on this theory. This made it possible to succeed in a lightning-fast military campaign, where the primary purpose was to put an end to the enemy's vigilance, to stun abruptness, to invade quickly and, thanks to large tank formations that would destroy the enemy's defense, to advance deep into the country, to use mercilessness and intimidation to succeed. to the population, to paralyze his will and make him capitulate.With these methods, the Nazis calculated to defeat their opponents individually, pre- venting their efforts to join forces in supporting the aggressor. German military leaders hoped to win the war mainly through tanks and aircraft. The decisive role was planned to be achieved by encircling and destroying the enemy with the help of tank ticks and wedges. The purpose of the article is to understand how the principles of tank building in NaziGermany and the USSR differed and how it affected the course of the war.The main role of the strike force in this case, was assigned to the tank group.Thus, throughout the Second World War, engineers of Nazi Germany and the Soviet Union developed a "rivalry" in the design and manufacture of the best in their combat capabilities of the tank. ; У статті на основі аналізу широкого кола документальних та інших дже- рел, розглядаються помилкові напрямки в конструюванні німецьких танків ча- сів Другої світової війни і «покрокова» конкуренція між німецькими і радян- ськими інженерами-танкобудівниками.
Europe's military theorists analyzed the course and results of the war, the causes of victories and defeats. One of them was German infantry general Erich Friedrich Wilhelm Ludendorf, in the past commander-in-chief of the Western Front during the First World War.His basic theoretical views on the preparation and conduct of an aggressive war were outlined in the book "Total War", which was published in 1935. The essence of the theory was to preserve and consolidate the domination of the German people in the world solely through wars against other peoples.One of the main components of the concept of such a war is the theory of "lightning war". It is a misconception among the public that this theory was developed by Nazi Ger- many's military experts, that is, Hitler's entourage.The plan for the "lightning war" belongs to the chief of operations of the General Staff of the Prussian Army, General Field Marshal Alfred von Schliffen, which he de- veloped in 1905. To secure the military industry. That is, a country cannot wage a long and simultaneous war on two fronts against the historic allies of France and Russia, whose banking system was entirely dependent on French money. Therefore, in order to successfully wage war, it is necessary to accumulate forces and means, while simulta- neously using all their mass, to conduct a fleeting ("lightning") war, first with France, and after the victory over it – with Russia, in order to further capture the human and natural resources of these countries.The plan for the "lightning war" was first refined in 1906 by Helmut von Moltke Jr., who succeeded Schliffen, and then General E. Ludendorff, who closely linked the plan to his theory of "total war".Hitler relied on this theory. This made it possible to succeed in a lightning-fast military campaign, where the primary purpose was to put an end to the enemy's vigilance, to stun abruptness, to invade quickly and, thanks to large tank formations that would destroy the enemy's defense, to advance deep into the country, to use mercilessness and intimidation to succeed. to the population, to paralyze his will and make him capitulate.With these methods, the Nazis calculated to defeat their opponents individually, pre- venting their efforts to join forces in supporting the aggressor. German military leaders hoped to win the war mainly through tanks and aircraft. The decisive role was planned to be achieved by encircling and destroying the enemy with the help of tank ticks and wedges. The purpose of the article is to understand how the principles of tank building in NaziGermany and the USSR differed and how it affected the course of the war.The main role of the strike force in this case, was assigned to the tank group.Thus, throughout the Second World War, engineers of Nazi Germany and the Soviet Union developed a "rivalry" in the design and manufacture of the best in their combat capabilities of the tank. ; У статті на основі аналізу широкого кола документальних та інших дже- рел, розглядаються помилкові напрямки в конструюванні німецьких танків ча- сів Другої світової війни і «покрокова» конкуренція між німецькими і радян- ськими інженерами-танкобудівниками.
The article deals with the known cases of application geographical and operative space of the Zmiinyi Island in military events of the First and Second World Wars, their interpretation and analysis is provided in the article.The major features of the island development which were inherent in that period of time and formed an appropriate use of island space are identified. Established the fact of the use of the island to make, as far as possible, the boundary detection of the enemy fleet and single vessels. In addition to this fact, the island was still an important natural landmark, which enjoyed most of the sea commanders, due to primitive navigation and communications systems of the time. Finally, it wasn't without diplomatic color which, in today's world, accompanied by any military conflict.On the base of a wide range of written sources of various origin, the course of events is reconstructed and their vision by our compatriots as well as by other rulers of the island is provided. ; В статье рассматриваются известные случаи применения географического и оперативного пространства острова Змеиного в военных событиях Первой и Второй Мировых войн, проводится их интерпретация и анализ.Выявлены основные черты освоения острова, которые были присущи этому периоду времени и формировали особенности использования островного пространства. Был установлен факт использования острова для того, чтобы вынести, как можно дальше, границу обнаружения вражеского флота и одиночных судов. Кроме того, остров по-прежнему оставался важным природным ориентиром, которым пользовалось большинство морских командиров, что объясняется примитивностью средств навигации и связи того времени. Наконец, не обошлось и без дипломатического окраса который, в современном мире, сопутствует любому военному конфликту.Привлекая широкий комплекс письменных источников различного происхождения, была предпринята попытка реконструировать ход и видение событий, как глазами наших соотечественников, так и иностранцев. ; У статті розглядаються відомі випадки ...
У статті розглядаються відомі випадки застосування географічного та оперативного простору острова Зміїного у військових подіях Першої та Другої Світових війн, здійснюється їх інтерпретація та аналіз. Виявлені основні риси освоєння острову, які були притаманні цьому періоду часу та формували особливості використання острівного простору. На підставі широкого комплексу письмових джерел різного походження відтворено хід та бачення подій очима не тільки наших співвітчизників, а й інших володарів острову. ; В статье рассматриваются известные случаи применения географического и оперативного пространства острова Змеиного в военных событиях Первой и Второй Мировых войн, проводится их интерпретация и анализ.Выявлены основные черты освоения острова, которые были присущи этому периоду времени и формировали особенности использования островного пространства. Был установлен факт использования острова для того, чтобы вынести, как можно дальше, границу обнаружения вражеского флота и одиночных судов. Кроме того, остров по-прежнему оставался важным природным ориентиром, которым пользовалось большинство морских командиров, что объясняется примитивностью средств навигации и связи того времени. Наконец, не обошлось и без дипломатического окраса который, в современном мире, сопутствует любому военному конфликту.Привлекая широкий комплекс письменных источников различного происхождения, была предпринята попытка реконструировать ход и видение событий, как глазами наших соотечественников, так и иностранцев. ; The article deals with the known cases of application geographical and operative space of the Zmiinyi Island in military events of the First and Second World Wars, their interpretation and analysis is provided in the article.The major features of the island development which were inherent in that period of time and formed an appropriate use of island space are identified. Established the fact of the use of the island to make, as far as possible, the boundary detection of the enemy fleet and single vessels. In addition to this fact, the island was still an important natural landmark, which enjoyed most of the sea commanders, due to primitive navigation and communications systems of the time. Finally, it wasn't without diplomatic color which, in today's world, accompanied by any military conflict.On the base of a wide range of written sources of various origin, the course of events is reconstructed and their vision by our compatriots as well as by other rulers of the island is provided.
У статті розглядаються відомі випадки застосування географічного та оперативного простору острова Зміїного у військових подіях Першої та Другої Світових війн, здійснюється їх інтерпретація та аналіз. Виявлені основні риси освоєння острову, які були притаманні цьому періоду часу та формували особливості використання острівного простору. На підставі широкого комплексу письмових джерел різного походження відтворено хід та бачення подій очима не тільки наших співвітчизників, а й інших володарів острову. ; В статье рассматриваются известные случаи применения географического и оперативного пространства острова Змеиного в военных событиях Первой и Второй Мировых войн, проводится их интерпретация и анализ.Выявлены основные черты освоения острова, которые были присущи этому периоду времени и формировали особенности использования островного пространства. Был установлен факт использования острова для того, чтобы вынести, как можно дальше, границу обнаружения вражеского флота и одиночных судов. Кроме того, остров по-прежнему оставался важным природным ориентиром, которым пользовалось большинство морских командиров, что объясняется примитивностью средств навигации и связи того времени. Наконец, не обошлось и без дипломатического окраса который, в современном мире, сопутствует любому военному конфликту.Привлекая широкий комплекс письменных источников различного происхождения, была предпринята попытка реконструировать ход и видение событий, как глазами наших соотечественников, так и иностранцев. ; The article deals with the known cases of application geographical and operative space of the Zmiinyi Island in military events of the First and Second World Wars, their interpretation and analysis is provided in the article.The major features of the island development which were inherent in that period of time and formed an appropriate use of island space are identified. Established the fact of the use of the island to make, as far as possible, the boundary detection of the enemy fleet and single vessels. In addition to this fact, the island was still an important natural landmark, which enjoyed most of the sea commanders, due to primitive navigation and communications systems of the time. Finally, it wasn't without diplomatic color which, in today's world, accompanied by any military conflict.On the base of a wide range of written sources of various origin, the course of events is reconstructed and their vision by our compatriots as well as by other rulers of the island is provided.
An epidemic of any infectious disease is an invisible ruthless enemy that cannot be defeated by military, political, economic or ideological means. Humanity always reacts to such threats quite nervously and subconsciously tries to mythologize them, at least a little, in order to somehow psychologically protect itself from the real fear of imminent death. Since there is no rational defense against such a threat, people for the most part react in an irrational manner.The 19th century, almost the same as the previous centuries, «started» in epidemiological terms almost from the very beginning of its calendar. Only in contrast to the previous 18th century, the main and dominant danger was posed by another infectious pathology — cholera.In the history of medicine, over the 19th century, as many as six outbreaks of cholera epidemics were recorded since 1817. The first of them began in East Bengal and lasted 8 years (1817—1824), gradually, covering almost all India and big regions of the Middle East. It was worsened by the traditional travels of both Hindu and Muslim pilgrims to «holy places» who spread Vibrio cholerae on foot and through active communication with local residents.One of the significant reasons why cholera epidemic continued with minimal interruptions for almost the entire nineteenth century was an insufficient level of scientific knowledge in microbiology and the resulting ignorance of the causative agent of cholera — vibrio and its properties.Another factor was a complete lack of understanding by society of the need to observe at least the simplest sanitary standards in everyday life. And there was also misunderstanding among the leadership which tried to limit the next outbreak of cholera mainly by administrative measures without adequate explanations of their essence and necessity to the population. ; Эпидемия любой инфекционной болезни — это невидимый безжалостный враг, которого невозможно победить военным, политическим, экономическим или идеологическим путем. На такого рода угрозы человечество всегда реагирует достаточно нервно и подсознательно пытается их немного мифологизировать, чтобы хоть как-то психологически защитить себя от реального страха неминуемой смерти. Поскольку от такой угрозы нет рациональной защиты, большинство людей реагируют преимущественно иррационально.Девятнадцатый век, почти так же, как и предыдущие, в эпидемиологическом плане «стартовал» почти с самого календарного начала. Только в отличие от ХVIII в. основную и доминирующую опасность представляла уже другая инфекционная патология — холера.В истории медицины на протяжении позапрошлого века зафиксировано шесть вспышек эпидемий холеры начиная с 1817 г. Первая из них началась на востоке Бенгалии и длилась 8 лет (1817—1824 гг.), постепенно охватив почти всю Индию и значительные районы Ближнего Востока. Способствовали этому традиционные путешествия к «святым местам» как индуистских, так и мусульманских паломников, которые во время пешего хода и активного общения с местными жителями разносили холерный вибрион.Одной из существенных причин того, что эпидемия холеры продолжалась с минимальными перерывами на протяжении почти всего ХIХ в., был недостаточный уровень научных знаний по микробиологии и обусловленное этим незнание возбудителя холеры — вибриона и его свойств.Еще одним фактором стало полное непонимание обществом необходимости обязательно ежедневно соблюдать в быту хотя бы простейшие санитарные нормы. Такое же непонимание было и среди руководства, которое пыталось ограничить очередную вспышку холеры преимущественно административными мерами без адекватных объяснений их необходимости и смысла населению. ; Епідемія будь-якої інфекційної хвороби — це невидимий безжальний ворог, якого неможливо перемогти військовим, політичним, економічним або ідеологічним шляхом. На такого роду загрози людство часто реагує досить нервово та підсвідомо намагається їх трохи міфологізувати, щоб хоч якось психологічно захистити себе від реального страху неминучої смерті. Оскільки від такої загрози не було раціонального захисту, більшість людей реагували переважно ірраціонально.Дев'ятнадцяте століття, майже так само, як і попередні, в епідеміологічному плані «стартувало» із самого календарного початку. Тільки на відміну від ХVIII ст. основну небезпеку становила вже інша інфекційна хвороба — холера.В історії медицини впродовж позаминулого сторіччя було зафіксовано шість спалахів епідемій холери починаючи з 1817 р. Перша з них розпочалась на сході Бенгалії і тривала 8 років (1817—1824 рр.), поступово охопивши майже всю Індію та значні райони Близького Сходу. Сприяли цьому традиційні подорожі до «святих місць» як індуїстських, так і мусульманських прочан, що під час пішої ходи та активного спілкування з місцевими мешканцями розносили холерний вібріон.Однією з суттєвих причин того, що епідемія холери продовжувалась з мінімальними перервами майже все ХIХст., був низький рівень наукових знань з мікробіології і те, що на той час ще не був виявлений збудник холери — вібріон.Ще одним чинником стало тотальне нерозуміння суспільством нагальної потреби обов'язково щодня дотримуватись в побуті хоча б найпростіших санітарних норм. Таке нерозуміння було і серед керівництва, що намагалося обмежити черговий спалах холери переважно адміністративними заходами без адекватних пояснень їхньої необхідності та суті населенню.
An epidemic of any infectious disease is an invisible ruthless enemy that cannot be defeated by military, political, economic or ideological means. Humanity always reacts to such threats quite nervously and subconsciously tries to mythologize them, at least a little, in order to somehow psychologically protect itself from the real fear of imminent death. Since there is no rational defense against such a threat, people for the most part react in an irrational manner.The 19th century, almost the same as the previous centuries, «started» in epidemiological terms almost from the very beginning of its calendar. Only in contrast to the previous 18th century, the main and dominant danger was posed by another infectious pathology — cholera.In the history of medicine, over the 19th century, as many as six outbreaks of cholera epidemics were recorded since 1817. The first of them began in East Bengal and lasted 8 years (1817—1824), gradually, covering almost all India and big regions of the Middle East. It was worsened by the traditional travels of both Hindu and Muslim pilgrims to «holy places» who spread Vibrio cholerae on foot and through active communication with local residents.One of the significant reasons why cholera epidemic continued with minimal interruptions for almost the entire nineteenth century was an insufficient level of scientific knowledge in microbiology and the resulting ignorance of the causative agent of cholera — vibrio and its properties.Another factor was a complete lack of understanding by society of the need to observe at least the simplest sanitary standards in everyday life. And there was also misunderstanding among the leadership which tried to limit the next outbreak of cholera mainly by administrative measures without adequate explanations of their essence and necessity to the population. ; Эпидемия любой инфекционной болезни — это невидимый безжалостный враг, которого невозможно победить военным, политическим, экономическим или идеологическим путем. На такого рода угрозы человечество всегда реагирует достаточно нервно и подсознательно пытается их немного мифологизировать, чтобы хоть как-то психологически защитить себя от реального страха неминуемой смерти. Поскольку от такой угрозы нет рациональной защиты, большинство людей реагируют преимущественно иррационально.Девятнадцатый век, почти так же, как и предыдущие, в эпидемиологическом плане «стартовал» почти с самого календарного начала. Только в отличие от ХVIII в. основную и доминирующую опасность представляла уже другая инфекционная патология — холера.В истории медицины на протяжении позапрошлого века зафиксировано шесть вспышек эпидемий холеры начиная с 1817 г. Первая из них началась на востоке Бенгалии и длилась 8 лет (1817—1824 гг.), постепенно охватив почти всю Индию и значительные районы Ближнего Востока. Способствовали этому традиционные путешествия к «святым местам» как индуистских, так и мусульманских паломников, которые во время пешего хода и активного общения с местными жителями разносили холерный вибрион.Одной из существенных причин того, что эпидемия холеры продолжалась с минимальными перерывами на протяжении почти всего ХIХ в., был недостаточный уровень научных знаний по микробиологии и обусловленное этим незнание возбудителя холеры — вибриона и его свойств.Еще одним фактором стало полное непонимание обществом необходимости обязательно ежедневно соблюдать в быту хотя бы простейшие санитарные нормы. Такое же непонимание было и среди руководства, которое пыталось ограничить очередную вспышку холеры преимущественно административными мерами без адекватных объяснений их необходимости и смысла населению. ; Епідемія будь-якої інфекційної хвороби — це невидимий безжальний ворог, якого неможливо перемогти військовим, політичним, економічним або ідеологічним шляхом. На такого роду загрози людство часто реагує досить нервово та підсвідомо намагається їх трохи міфологізувати, щоб хоч якось психологічно захистити себе від реального страху неминучої смерті. Оскільки від такої загрози не було раціонального захисту, більшість людей реагували переважно ірраціонально.Дев'ятнадцяте століття, майже так само, як і попередні, в епідеміологічному плані «стартувало» із самого календарного початку. Тільки на відміну від ХVIII ст. основну небезпеку становила вже інша інфекційна хвороба — холера.В історії медицини впродовж позаминулого сторіччя було зафіксовано шість спалахів епідемій холери починаючи з 1817 р. Перша з них розпочалась на сході Бенгалії і тривала 8 років (1817—1824 рр.), поступово охопивши майже всю Індію та значні райони Близького Сходу. Сприяли цьому традиційні подорожі до «святих місць» як індуїстських, так і мусульманських прочан, що під час пішої ходи та активного спілкування з місцевими мешканцями розносили холерний вібріон.Однією з суттєвих причин того, що епідемія холери продовжувалась з мінімальними перервами майже все ХIХст., був низький рівень наукових знань з мікробіології і те, що на той час ще не був виявлений збудник холери — вібріон.Ще одним чинником стало тотальне нерозуміння суспільством нагальної потреби обов'язково щодня дотримуватись в побуті хоча б найпростіших санітарних норм. Таке нерозуміння було і серед керівництва, що намагалося обмежити черговий спалах холери переважно адміністративними заходами без адекватних пояснень їхньої необхідності та суті населенню.
