The paradigm of Сhristian praise in the works of G. F. Handel ; Парадигма христианского славословия в творчестве Г. Ф. Генделя ; ПАРАДИГМА ХРИСТИЯНСЬКОГО СЛАВОСЛІВ'Я У ТВОРЧОСТІ Г. Ф. ГЕНДЕЛЯ
The purpose of the article is the identification of the poetic-intonational uniqueness of «Te Deum "Dettingen"» by G. F. Handel in line with the christian worship tradition. The methodology is based on the intonational concept of music from the perspective of intonational-stylistic, etymological analysis inherited from B. Asafiev and his followers, as well as on interdisciplinary and historical-cultural approaches. The latter allow revealing the spiritual-semantic and stylistic specifics of «Te Deum "Dettingen"» by G. F. Handel in the context of not only the individual author's style, but also the evolutionary paths of the spiritual choral art of Europe. The scientific novelty of the work is determined by the fact that it first summarized the poetics of «Te Deum "Dettingen"» by G. F. Handel in the spirit of the christian worship tradition. Conclusions. Choral art G. F. Handel is associated with England, its political, cultural, historical and choral tradition. One of the "signs" of this connection can be considered his five compositions on the texts of Te Deum (in the english version). The two largest Handel Te Deum – Utrecht (1713) and Dettingen (1743) – are dedicated to ending the war of the spanish inheritance and the victory of the british and allied austrian troops over the french near Dettingen. «Te Deum "Dettingen"» by G. F. Handel was born at the intersection of, on the one hand, the arsenal of musical rhetoric, coupled with images of glory, praise (quarterliness, trumpet sounds, d major, etc.), on the other – appealing to the invoice-intonation formulas of spiritual and singing praise of praise, genetically going back to the tradition of the early middle ages, in particular, to ambrosian singing (antiphon, responsory, melismatic anniversary singing, etc.). ; Цель работы – выявление поэтико-интонационной уникальности «Te Deum "Dettingen"» Г. Ф. Генделя в русле христианской славословной традиции. Методология работы опирается на интонационную концепцию музыки в ракурсе интонационно-стилистического, этимологического анализа, преемственного от Б. Асафьева и его последователей, а также на междисциплинарный и историко-культурологический подходы. Последние позволяют выявить духовно-смысловую и стилевую специфику «Te Deum "Dettingen"» Г. Ф. Генделя в контексте не только индивидуального авторского стиля, но и эволюционных путей духовного хорового искусства Европы. Научная новизна работы определена тем, что в ней впервые обобщена поэтика «Te Deum "Dettingen"» Г. Ф. Генделя в русле христианской славословной традиции. Выводы. Хоровое творчество Г.Ф. Генделя связано с Англией, ее политической, культурно-исторической и хоровой традицией. Одним из «знаков» данной связи можно считать его пять композиций на тексты Te Deum (в английской версии). Два самых крупных генделевских Те Deum – Утрехтский (1713) и Деттингенский (1743) – посвящены завершению войны за испанское наследство и победе английских и союзных австрийских войск над французами под Деттингеном. «Te Deum "Dettingen"» Г. Ф. Генделя рожден на пересечении, с одной стороны, арсенала музыкальной риторики, сопряженной с образами славы, хваления (квартовость, трубные гласы, семантика ре мажора и т. д.), с другой – апеллирования к фактурно-интонационным формулам духовно-певческой славословной практики, генетически восходящей к традиции раннего Средневековья, в частности, к амвросианскому пению (антифон, респонсорий, мелизматическое юбиляционное пение и т. д.). ; Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційної унікальності «Te Deum "Dettingen"» Г. Ф. Генделя в руслі християнської славословної традиції. Методологія роботи спирається на інтонаційну концепцію музики в ракурсі інтонаційно-стилістичного, етимологічного аналізу, спадкоємного від Б. Асаф'єва та його послідовників, а також на міждисциплінарний та історико-культурологічний підходи. Останні дозволяють виявити духовно-смислову та стильову специфіку «Te Deum "Dettingen"» Г. Ф. Генделя в контексті не тільки індивідуального авторського стилю, але й еволюційних шляхів духовного хорового мистецтва Європи. Наукова новизна роботи визначена тим, що в ній вперше узагальнена поетика «Te Deum "Dettingen"» Г. Ф. Генделя у руслі християнської славословної традиції. Висновки. Хорова творчість Г.Ф. Генделя пов'язана з Англією, її політичною, культурно-історичною та хоровою традицією. Одним із «знаків» даного зв'язку можна вважати його п'ять композицій на тексти Te Deum (в англійській версії). Два найбільш масштабних генделевських Те Deum – Утрехтський (1713) та Деттингенський (1743) – присвячені завершенню війни за іспанський спадок і перемозі англійських та союзних австрійських військ над французами під Деттингеном. «Te Deum "Dettingen"» Г. Ф. Генделя народжений на перетині, з одного боку, арсеналу музичної риторики, пов'язаної з образами слави, хваління (квартовість, трубні гласи, семантика ре мажору тощо), з іншого – апелювання до фактурно-інтонаційних формул духовно-співацької славословної практики, що генетично сходить до традиції раннього Середньовіччя, зокрема, до амвросіанського співу (антифон, респонсорій, мелізматичний юбіляційний спів тощо).