Suchergebnisse

The author of the article analyses how literary text can be a cultural instrument for overcoming the traumatic experience of war. Ongoing events in the Donbass prove that manipulating with the historical consciousness of the inhabitants of this region of Ukraine and important events from the past have become the reasons for a new military implosion between the colonized and colonizer. Literary texts published in the last few years not only reflect the Russian-Ukrainian war in eastern Ukraine but also shed light on the consequences of Soviet colonization, which played the main role in the process of mental separation of this region. In the context of post-communist society transformations, the Donbass war is similar to the military conflicts in Transnistria, Georgia and, above all, to the war in former Yugoslavia. Contemporary literary texts are the most accurate examples of it from the point of view of the traumatic experience of culture. ; Przedmiotem przedstawionego artykułu jest analiza tekstu literackiego jako instrumentarium przezwyciężenia traumatycznego doświadczenia wojny. Współczesne wydarzenia w Donbasie dowodzą, że manipulacja historyczną świadomością mieszkańców wskazanego regionu i nieprzepracowane ważne wydarzenia z przeszłości stały się przyczyną nowej militarnej implozji między skolonizowanym a kolonizatorem. Publikowane w ostatnich latach teksty literackie nie tylko odzwierciedlają realia wojny rosyjsko-ukraińskiej na wschodzie Ukrainy, ale także naświetlają konsekwencje sowieckiej kolonizacji, które odegrały główną rolę w procesie mentalnej separacji tego regionu. W kontekście postkomunistycznych przemian społecznych wojna w Donbasie przypomina konflikty zbrojne w Naddniestrzu, Gruzji, a przede wszystkim wojnę w byłej Jugosławii. Z punktu widzenia traumatycznego doświadczenia kultury współczesne teksty literackie są tego znakomitym przykładem.

The article examines the role of the Bolshevik propaganda and agitation in the period of the Soviet power formation, methods and forms of work with the population of polyethnic Ukraine and technologies of mass consciousness manipulation. It is emphasized that the Ukrainian Revolution of 1917-1921 activated the national and socio-political life of the Poles and Jews in Ukraine, in particular in the Volyn province. But the civil war and the Bolshevik aggression led to the destruction of Ukraine's independence, the Sovietization of all spheres of life, in particular Polish and Jewish communities, began. Communist ideology equated national movements with nationalism, fought against them with all possible means. It is noted that the confrontation between the communist party leadership and the Polish and Jewish population was inevitable because the Bolsheviks tried to monopolize and control the ideological, political, spiritual and economic life of national communities. Some Poles and Jews supported the Bolshevik slogans and the policy of the Soviet power, but many of them were not able to compromise and adapt to the needs of a rigid communist ideology.It is highlighted that propaganda was supposed to interpret the Bolshevik ideological slogans and ideas, and campaigning to adjust the masses to decisive action. The complexity of the Bolshevik propaganda and agitation among the Poles and Jews was in the diversity of the social structure. The Soviet atheistic ideology as one of the Bolshevik activities among the Polish and Jewish population of Volhynia considered anti-religious propaganda and agitation, since Judaism and the Catholic Church had authority and great influence on everyday and social life.In an effort to favor the Polish and Jewish masses, the Bolsheviks supported national cultures, created a new system of education, stopped Jewish pogroms, made Poles and Jews legally equal to all Ukrainian citizens. But gradually Bolshevik propaganda and agitation, using various forms and methods of influence on Poles and Jews, reached the goal set by the authorities, turned citizens of the polyethnic region into the Soviet people. ; W artykule przedstawiono problem zorganizowanego przesiedlenia ludności polskiej Żytomierszczyzny do Polski w latach1944 r. – 1946. Wstawiono do obiegu naukowego nowe dokumenty, które zostały znalezione w Archiwach Państwowych regionu Żytomierskiego. W badaniu wskazano podstawę prawną repatriacji, zwłaszcza relokacji, opisano pracę specjalnej komisii w sprawie transferu Polaków i Żydów. Ten artykuł zawiera dane statystyczne dotyczące liczby osób powracających, powody odmowy wyjazdu, opisane są wyzwania, przed którymi stojali polacy, powody ich przeniesienia do Polski. Autor twierdzi, że w obwodie Żytomierskim przesiedlenia Polaków i Żydów było scharakteryzowano przed urząd jako dobrowolna repatriacja – wrucienie do domu z ponowieniem praw obywatelskich. ; У статті досліджується роль більшовицької пропаганди та агітації в період становлення радянської влади, методи і форми роботи з населенням поліетнічної України та технології маніпуляції масовою свідомістю. Наголошено, що Українська революція 1917–1921 рр. активізувала національне і суспільно - політичне життя поляків та євреїв України, зокрема Волинської губернії. Але громадянська війна та більшовицька агресія спричинили руйнацію незалежності України, почалася радянізація всіх сфер життя населення, зокрема польської та єврейської спільнот. Наголошено, що поступово більшовицька пропаганда та агітація, використовуючи різноманітні форми і методи впливу на поляків та євреїв, досягла поставленої владою мети, перетворила громадян поліетнічного регіону в радянський народ.

The article examines the role of the Bolshevik propaganda and agitation in the period of the Soviet power formation, methods and forms of work with the population of polyethnic Ukraine and technologies of mass consciousness manipulation. It is emphasized that the Ukrainian Revolution of 1917-1921 activated the national and socio-political life of the Poles and Jews in Ukraine, in particular in the Volyn province. But the civil war and the Bolshevik aggression led to the destruction of Ukraine's independence, the Sovietization of all spheres of life, in particular Polish and Jewish communities, began. Communist ideology equated national movements with nationalism, fought against them with all possible means. It is noted that the confrontation between the communist party leadership and the Polish and Jewish population was inevitable because the Bolsheviks tried to monopolize and control the ideological, political, spiritual and economic life of national communities. Some Poles and Jews supported the Bolshevik slogans and the policy of the Soviet power, but many of them were not able to compromise and adapt to the needs of a rigid communist ideology.It is highlighted that propaganda was supposed to interpret the Bolshevik ideological slogans and ideas, and campaigning to adjust the masses to decisive action. The complexity of the Bolshevik propaganda and agitation among the Poles and Jews was in the diversity of the social structure. The Soviet atheistic ideology as one of the Bolshevik activities among the Polish and Jewish population of Volhynia considered anti-religious propaganda and agitation, since Judaism and the Catholic Church had authority and great influence on everyday and social life.In an effort to favor the Polish and Jewish masses, the Bolsheviks supported national cultures, created a new system of education, stopped Jewish pogroms, made Poles and Jews legally equal to all Ukrainian citizens. But gradually Bolshevik propaganda and agitation, using various forms and methods of influence on Poles and Jews, reached the goal set by the authorities, turned citizens of the polyethnic region into the Soviet people. ; W artykule przedstawiono problem zorganizowanego przesiedlenia ludności polskiej Żytomierszczyzny do Polski w latach1944 r. – 1946. Wstawiono do obiegu naukowego nowe dokumenty, które zostały znalezione w Archiwach Państwowych regionu Żytomierskiego. W badaniu wskazano podstawę prawną repatriacji, zwłaszcza relokacji, opisano pracę specjalnej komisii w sprawie transferu Polaków i Żydów. Ten artykuł zawiera dane statystyczne dotyczące liczby osób powracających, powody odmowy wyjazdu, opisane są wyzwania, przed którymi stojali polacy, powody ich przeniesienia do Polski. Autor twierdzi, że w obwodie Żytomierskim przesiedlenia Polaków i Żydów było scharakteryzowano przed urząd jako dobrowolna repatriacja – wrucienie do domu z ponowieniem praw obywatelskich. ; У статті досліджується роль більшовицької пропаганди та агітації в період становлення радянської влади, методи і форми роботи з населенням поліетнічної України та технології маніпуляції масовою свідомістю. Наголошено, що Українська революція 1917–1921 рр. активізувала національне і суспільно - політичне життя поляків та євреїв України, зокрема Волинської губернії. Але громадянська війна та більшовицька агресія спричинили руйнацію незалежності України, почалася радянізація всіх сфер життя населення, зокрема польської та єврейської спільнот. Наголошено, що поступово більшовицька пропаганда та агітація, використовуючи різноманітні форми і методи впливу на поляків та євреїв, досягла поставленої владою мети, перетворила громадян поліетнічного регіону в радянський народ.

On the example of the Holocaust the author ascertains the reasons of the minimizing of the memory about the "others" in modern Ukraine. He argues that the exclusion of certain events in the collective memory is both at individual and collective levels.At the individual level this is reflected by the position of those who were directly involved in interethnic interaction in World War II, caused ethnically motivated violence or was its silent statistic. Informal memory at the individual level is also determined by the reluctance of offspring to give an objective assessment of the position of "their" in the Holocaust.Official collective memory is formed by Ukrainian State. Its political elite refused to identify the position of the state on the Holocaust. This is due to the complexity of Ukrainian-Jewish relations during the war. Displacement of the genocide of Jews to the margins of the collective memory of citizens of Ukraine is also caused by its restoration, which began in the second half of 1980th: the core of the collective memory in that times was the past of Ukrainians, while the stories, related to ethnic minorities, were at the margin.The marginalization of official memory about the "others" is alsosignificantly caused by the position of historians in Ukraine. Indeed, much of them (because of the difficulty of correctly interpreting of the relationships of Jews and Ukrainians in time of the Holocaust) refused to operate inconvenient to the titular nation scenes of the past. Consequently, there is a collective oblivion of "inconvenient" scenes of the past by "their". ; Na przykładzie Holokaustu w artykule przeanalizowano przyczynymarginalizacji pamięci odnośnie "obcych" na współczesnej Ukrainie. Dla tego, autor analizuje pamięć nieoficjalną, która fiksuje, ze względu na szczegóły przypominania bezpośrednich współcześników zagłady Żydów oraz ich potomków, i oficjalną pamięć kolektywną Ukrainy. Zdaniem autora, na treść ostatniej wpłynęły faktorzy o obiektywnym i subiektywnym charakterze, osobliwie – niejednoznaczność relacji ukraińsko-żydowskich pod czas drugiej wojny światowej. ; На прикладі Голокосту в статті проаналізовані причини маргіналізаціїпам'яті про «чужих» у сучасній Україні. Задля цього автор аналізуєнеофіційну пам'ять, котру фіксує, враховуючи особливості пригадування безпосередніх сучасників геноциду євреїв та їхніх нащадків, і офіційну колективну пам'ять України. На думку автора, на зміст останньої вплинули як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори, зокрема – неоднозначність українсько-єврейських взаємин часів Другої світової війни.

Women's history as a relatively new trend in historical studies is being replenished by new researchers and interesting works every year. Women's fate in a war is a separate topic, which has a large number of aspects that require detailed study, new reading and rethinking. Women were forced to go through a trial of occupation and evacuation. One of the most difficult practices for women was the front experience, both in military and in the medical staff. The view on a woman as a resource in a war was inherent in both the Soviet and Nazi totalitarian authorities.Similar experiences and peculiarities of performing non-peculiar roles require additional researches. In the proposed article on the example of the representatives of one family - Rabinovyches, was made an attempt to trace various strategies and practices of life / survival / of women in the war. The role of a woman in evacuation in Soviet realms remained on the verge of official representations of events and commeratural practices, therefore the article examines the survival experience of Raisa Rabinovich. Investigating the experience of being evacuated through his sources of optics can recreate individual episodes of life, from which formed strategies of survival not only of one woman, but a group of people who were unable to solve domestic and other problems without her.The Holocaust trial also fell on Jewish women. The symbol of the Holocaust in Ukraine was Babyn Yar, in its territory almost all Jewish population of Kyiv was shot. In Babyn Yar from the family of Rabinovich nine people of Rabinovich family died - the parents of Leonid Volynsky (Rabinovich) and his aunt Faiga's family. Those remaining among the living, were forced to bear their cross of moral blame before the dead. ; Historia kobiet jako stosunkowo nowy kierunek w badaniach historycznych jest co roku uzupełniana przez nowych badaczy i ciekawe prace. Los kobiet w okresie wojny jest osobnym tematem, który ma wiele aspektów, które wymagających szczegółowych badań, nowego prze czytania i ponownego przemyślenia. Kobiety zostały zmuszone poddać się doświadczeniu okupacji oraz ewakuacji. Jedną z najtrudniejszych praktyk dla kobiet jest doświadczenie na pierwszej linii, zarówno dla wojska, jak i dla przedstawicieli personelu medycznego. Proces Holokaustu padł także na kobiety żydowskie. Podobne doświadczenia i osobliwości wykonywania nietypowych ról odgrywania wymagają dodatkowych badań. W oferowanym artykule na przykładzie przedstawicieli jednej rodziny - Rabinowiczów podjęto próbę prześledzenia różnych strategii i praktyk życia / przetrwania / uczestnictwa kobiet w wojnie. ; Жіноча історія як відносно новий напрямок історичних студій з кожним роком поповнюється новими дослідниками та цікавими роботами. Жіночі долі в умовах війни є окремою темою, яка має значну кількість аспектів, що потребують детального вивчення, нового прочитання та переосмислення. Жінки змушені були пройти через випробування окупацією, евакуацією. Однією з найбільш важких практик для жінок є фронтовий досвід, як в якості військових, так і представників медичного персоналу. На долю єврейських жінок випало й випробовування Голокостом. Подібні досвіди та особливості виконання не властивих в мирний час ролей потребують додаткових досліджень. Погляд на жінку як на військовий ресурс був притаманний як радянській так і нацистській тоталітарній владі. У запропонованій статті на прикладі представниць однієї родини – Рабиновичів, здійснена спроба відстежити різні стратегії й практики життя/виживання/участі у війні жінок.

Women's history as a relatively new trend in historical studies is being replenished by new researchers and interesting works every year. Women's fate in a war is a separate topic, which has a large number of aspects that require detailed study, new reading and rethinking. Women were forced to go through a trial of occupation and evacuation. One of the most difficult practices for women was the front experience, both in military and in the medical staff. The view on a woman as a resource in a war was inherent in both the Soviet and Nazi totalitarian authorities.Similar experiences and peculiarities of performing non-peculiar roles require additional researches. In the proposed article on the example of the representatives of one family - Rabinovyches, was made an attempt to trace various strategies and practices of life / survival / of women in the war. The role of a woman in evacuation in Soviet realms remained on the verge of official representations of events and commeratural practices, therefore the article examines the survival experience of Raisa Rabinovich. Investigating the experience of being evacuated through his sources of optics can recreate individual episodes of life, from which formed strategies of survival not only of one woman, but a group of people who were unable to solve domestic and other problems without her.The Holocaust trial also fell on Jewish women. The symbol of the Holocaust in Ukraine was Babyn Yar, in its territory almost all Jewish population of Kyiv was shot. In Babyn Yar from the family of Rabinovich nine people of Rabinovich family died - the parents of Leonid Volynsky (Rabinovich) and his aunt Faiga's family. Those remaining among the living, were forced to bear their cross of moral blame before the dead. ; Historia kobiet jako stosunkowo nowy kierunek w badaniach historycznych jest co roku uzupełniana przez nowych badaczy i ciekawe prace. Los kobiet w okresie wojny jest osobnym tematem, który ma wiele aspektów, które wymagających szczegółowych badań, nowego prze czytania i ponownego przemyślenia. Kobiety zostały zmuszone poddać się doświadczeniu okupacji oraz ewakuacji. Jedną z najtrudniejszych praktyk dla kobiet jest doświadczenie na pierwszej linii, zarówno dla wojska, jak i dla przedstawicieli personelu medycznego. Proces Holokaustu padł także na kobiety żydowskie. Podobne doświadczenia i osobliwości wykonywania nietypowych ról odgrywania wymagają dodatkowych badań. W oferowanym artykule na przykładzie przedstawicieli jednej rodziny - Rabinowiczów podjęto próbę prześledzenia różnych strategii i praktyk życia / przetrwania / uczestnictwa kobiet w wojnie. ; Жіноча історія як відносно новий напрямок історичних студій з кожним роком поповнюється новими дослідниками та цікавими роботами. Жіночі долі в умовах війни є окремою темою, яка має значну кількість аспектів, що потребують детального вивчення, нового прочитання та переосмислення. Жінки змушені були пройти через випробування окупацією, евакуацією. Однією з найбільш важких практик для жінок є фронтовий досвід, як в якості військових, так і представників медичного персоналу. На долю єврейських жінок випало й випробовування Голокостом. Подібні досвіди та особливості виконання не властивих в мирний час ролей потребують додаткових досліджень. Погляд на жінку як на військовий ресурс був притаманний як радянській так і нацистській тоталітарній владі. У запропонованій статті на прикладі представниць однієї родини – Рабиновичів, здійснена спроба відстежити різні стратегії й практики життя/виживання/участі у війні жінок.

The article shows the essence and social significance of Polish artexhibitions, held in spring 1915 in Kiev. With the beginning of World War I,extensive destruction, human losses, a large number of refugees from the Kingdom of Poland and Galicia, the number of Poles in Ukrainian cities increased. Social and cultural life of the Polish community became busy and active. Community-based organizations in professional, charitable, cultural and educational spheres emerged. The initiators and organizers of the Exhibition of ancient artworks were the leaders of indirect income section of Kiev society for war victims. The aim was to support Poles, who got poor because of the war. They involved their own and other's privatecollections and collected artworks. The main goal of the exhibitions was to spread Polish culture, remind to Poles about Polish high spirit, deep patriotism, preservation and continuity of national cultural traditions. Exhibitions had sufficient information support, good reflection in the Polish press and publicity. Famous Polish scientists, public figures and journalists contributed to this activity. Dr. of history Marcel Nalyech-Dobrovolsky wrote eight articles for Polish press. These articles presented the exhibits, their authors, and showed the history of Polish art.Another important task was fulfilled during a demonstration of exhibitions.It was financial support through the collected funds given to those Poles, who lost their livelihoods because of military operations on the territory of the Kingdom of Poland and became refugees. This all was a manifestation of mercy towards a neighbor, who got in a trouble, a demonstration of unity of the whole society during hard times, joining all forces of community for struggling against common war years and revival of national and state life. ; W artykule przedstawiono istotę i znaczenie społeczne wystaw sztukipolskiej, który odbyły się wiosną 1915 w Kijowie. Inicjatorami i organizatorami wystawy dzieł sztuki starożytnej były kierowniki i działaczy sekcji dochodów Kijowskiego Towarzystwa pomocy Polakom ofiarom wojny. Kierownictwo sekcji posiadało prywatnymi kolekcjami dzieł sztuki. Kolekcji zostały przekazane dla wystaw. Celem wystaw było szerzenie kultury polskiej, przypomnienie Polakom o polskim wysokim duchu patriotyzmu, zachowaniu i ciągłości narodowych tradycji kulturowych. Znani polscy naukowcy, działacze społeczni i dziennikarze wyczerpująco przedstawili w prasie wystawy. Ten wystawy miały szeroki oddźwiękpubliczny. Ważnym elementem wystawy była pomoc finansowa Polaków dla ofiar wojny, wykazanie miłosierdzia bliźnim, zjednoczenie społeczeństwa w przezwyciężaniu trudnych lat wojny i odrodzenie życia narodowego i państwowego. ; У статті показано сутність і суспільну значимість проведених навесні 1915 р. польських мистецьких виставок у Києві. Ініціаторами і організаторами Виставки творів давнього мистецтва виступило Київське товариство допомоги постраждалим внаслідок війни полякам. Вони надали власні і залучили інші приватні зібрання творів мистецтва. Завданням виставок було поширення польської культури, піднесення польського духу, патріотизму, збереження і спадкоємність національних культурних традицій. Відомі польські науковці, громадські діячі і публіцисти всебічно представляли у пресі виставки, які мали широкий суспільний резонанс. Важливою функцією виставок стала матеріальна підтримка поляків, жертв війни, виявлення милосердя до ближнього, об'єднання суспільства для подолання воєнного лихоліття і відродження національного і державного життя.

The article shows the essence and social significance of Polish artexhibitions, held in spring 1915 in Kiev. With the beginning of World War I,extensive destruction, human losses, a large number of refugees from the Kingdom of Poland and Galicia, the number of Poles in Ukrainian cities increased. Social and cultural life of the Polish community became busy and active. Community-based organizations in professional, charitable, cultural and educational spheres emerged. The initiators and organizers of the Exhibition of ancient artworks were the leaders of indirect income section of Kiev society for war victims. The aim was to support Poles, who got poor because of the war. They involved their own and other's privatecollections and collected artworks. The main goal of the exhibitions was to spread Polish culture, remind to Poles about Polish high spirit, deep patriotism, preservation and continuity of national cultural traditions. Exhibitions had sufficient information support, good reflection in the Polish press and publicity. Famous Polish scientists, public figures and journalists contributed to this activity. Dr. of history Marcel Nalyech-Dobrovolsky wrote eight articles for Polish press. These articles presented the exhibits, their authors, and showed the history of Polish art.Another important task was fulfilled during a demonstration of exhibitions.It was financial support through the collected funds given to those Poles, who lost their livelihoods because of military operations on the territory of the Kingdom of Poland and became refugees. This all was a manifestation of mercy towards a neighbor, who got in a trouble, a demonstration of unity of the whole society during hard times, joining all forces of community for struggling against common war years and revival of national and state life. ; W artykule przedstawiono istotę i znaczenie społeczne wystaw sztukipolskiej, który odbyły się wiosną 1915 w Kijowie. Inicjatorami i organizatorami wystawy dzieł sztuki starożytnej były kierowniki i działaczy sekcji dochodów Kijowskiego Towarzystwa pomocy Polakom ofiarom wojny. Kierownictwo sekcji posiadało prywatnymi kolekcjami dzieł sztuki. Kolekcji zostały przekazane dla wystaw. Celem wystaw było szerzenie kultury polskiej, przypomnienie Polakom o polskim wysokim duchu patriotyzmu, zachowaniu i ciągłości narodowych tradycji kulturowych. Znani polscy naukowcy, działacze społeczni i dziennikarze wyczerpująco przedstawili w prasie wystawy. Ten wystawy miały szeroki oddźwiękpubliczny. Ważnym elementem wystawy była pomoc finansowa Polaków dla ofiar wojny, wykazanie miłosierdzia bliźnim, zjednoczenie społeczeństwa w przezwyciężaniu trudnych lat wojny i odrodzenie życia narodowego i państwowego. ; У статті показано сутність і суспільну значимість проведенихнавесні 1915 р. польських мистецьких виставок у Києві. Ініціаторами і організаторами Виставки творів давнього мистецтва виступило Київське товариство допомоги постраждалим внаслідок війни полякам. Вони надали власні і залучили інші приватні зібрання творів мистецтва. Завданням виставок було поширення польської культури, піднесення польського духу, патріотизму, збереження і спадкоємність національних культурних традицій.Відомі польські науковці, громадські діячі і публіцисти всебічно представляли у пресі виставки, які мали широкий суспільний резонанс. Важливою функцією виставок стала матеріальна підтримка поляків, жертв війни, виявлення милосердя до ближнього, об'єднання суспільства для подолання воєнноголихоліття і відродження національного і державного життя.

This article analyzes the process of creating the German camp system in Poland. The Nazi racial politics towards the Jews promoted their isolation from the so-called "full part of society". For this purpose, two main mechanisms for their separation were created: concentration camps, some of which were transformed into "factories of death", and Jewish ghettos. The establishment of concentration camps in Poland was preceded by a long process of organizational and legal registration first in Germany itself, and later on the territories occupied by it. This process was accompanied by numerous Jewish pogroms and arrests, which was an integral part of the Nazi anti-Semitic policy. Concentration camps were carefully thought out and well-organized institutions with a refined mechanism of prisoners' maintenance, coercion and punishment. Different by their intended purpose were "death camps" that were not intended to hold prisoners, but to destroy them quickly and in large scale. Most of them were located on the territory of Poland, where the Jews from all over Europe were brought. These included Chelmno, Belzec, Sobibor, Treblinka, Auschwitz-Birkenau and Maydanek. It was observed in the article that German concentration camps were created to isolate, repress and destroy the undesirable elements of the regime. Despite the early formation of this system, its dissemination in the territories occupied by the Nazis, particularly in Poland, took place in 1938-1939s. At that time the German concentration camps turned into an instrument of ruthless anti-Semitic policy that became a classic genocide. Due to the fact that the concentration camps capacities did not allow to sufficiently fulfill their tasks, during 1939-1945s in Poland, new, so-called "death camps" were established. They were equipped with gas chambers and crematorium that carried out large-scale destruction of the Jews. ; W artykule przeanalizowano proces tworzenia niemieckiego systemu obozowego. Ustalono, że proces zakładania obozów koncentracyjnych w Polsce był poprzedzony długim procesem rejestracji organizacyjno-prawnej początkowo w samych Niemczech, a następnie na terytoriach przez nie okupowanych. Procesowi temu towarzyszyły liczne żydowskie pogromy i aresztowania przedstawicieli tej grupy etnicznej і stanowiły integralną część nazistowskiej polityki antysemickiej. Obozy koncentracyjne były dobrze przemyślanymi instytucjami o dobrze udokumentowanej technice przetrzymywania więźniów, zapewniające odpowiedni przymus i karę. Inne cele były w "obozów śmierci" – zniszczenie więźniów na dużą skalę. Większość z nich znajdowała się na terenie Polski, gdzie sprowadzono Żydów z całej Europy. Należały do nich Chełmno, Bełżec, Sobibór, Treblinka, Auschwitz-Birkenau i Maydanek. ; У даній статті проаналізовано процес створення німецької табірної системи на території Польщі та встановлено, що процесу створенню концентраційних таборів на території Польщі передувала тривала процедура організаційного та юридичного оформлення спочатку в самій Німеччині, а згодом і на окупованих нею територіях. Концентраційні табори були ретельно продуманими та добре організованими закладами з відточеною технікою утримання в'язнів, забезпеченням належного примусу та покарань. Іншими за призначеннями були «табори смерті», які не мали на меті утримувати в'язнів, а швидко та у великих масштабах їх знищувати. Більшість з них розташовувались на території Польщі, куди звозили євреїв з усієї Європи. До них належали Хелмно, Белжець, Собібор, Треблінка, Аушвіц-Біркенау і Майданек.

This article analyzes the process of creating the German camp system in Poland. The Nazi racial politics towards the Jews promoted their isolation from the so-called "full part of society". For this purpose, two main mechanisms for their separation were created: concentration camps, some of which were transformed into "factories of death", and Jewish ghettos. The establishment of concentration camps in Poland was preceded by a long process of organizational and legal registration first in Germany itself, and later on the territories occupied by it. This process was accompanied by numerous Jewish pogroms and arrests, which was an integral part of the Nazi anti-Semitic policy. Concentration camps were carefully thought out and well-organized institutions with a refined mechanism of prisoners' maintenance, coercion and punishment. Different by their intended purpose were "death camps" that were not intended to hold prisoners, but to destroy them quickly and in large scale. Most of them were located on the territory of Poland, where the Jews from all over Europe were brought. These included Chelmno, Belzec, Sobibor, Treblinka, Auschwitz-Birkenau and Maydanek. It was observed in the article that German concentration camps were created to isolate, repress and destroy the undesirable elements of the regime. Despite the early formation of this system, its dissemination in the territories occupied by the Nazis, particularly in Poland, took place in 1938-1939s. At that time the German concentration camps turned into an instrument of ruthless anti-Semitic policy that became a classic genocide. Due to the fact that the concentration camps capacities did not allow to sufficiently fulfill their tasks, during 1939-1945s in Poland, new, so-called "death camps" were established. They were equipped with gas chambers and crematorium that carried out large-scale destruction of the Jews. ; W artykule przeanalizowano proces tworzenia niemieckiego systemu obozowego. Ustalono, że proces zakładania obozów koncentracyjnych w Polsce był poprzedzony długim procesem rejestracji organizacyjno-prawnej początkowo w samych Niemczech, a następnie na terytoriach przez nie okupowanych. Procesowi temu towarzyszyły liczne żydowskie pogromy i aresztowania przedstawicieli tej grupy etnicznej і stanowiły integralną część nazistowskiej polityki antysemickiej. Obozy koncentracyjne były dobrze przemyślanymi instytucjami o dobrze udokumentowanej technice przetrzymywania więźniów, zapewniające odpowiedni przymus i karę. Inne cele były w "obozów śmierci" – zniszczenie więźniów na dużą skalę. Większość z nich znajdowała się na terenie Polski, gdzie sprowadzono Żydów z całej Europy. Należały do nich Chełmno, Bełżec, Sobibór, Treblinka, Auschwitz-Birkenau i Maydanek. ; У даній статті проаналізовано процес створення німецької табірної системи на території Польщі та встановлено, що процесу створенню концентраційних таборів на території Польщі передувала тривала процедура організаційного та юридичного оформлення спочатку в самій Німеччині, а згодом і на окупованих нею територіях. Концентраційні табори були ретельно продуманими та добре організованими закладами з відточеною технікою утримання в'язнів, забезпеченням належного примусу та покарань. Іншими за призначеннями були «табори смерті», які не мали на меті утримувати в'язнів, а швидко та у великих масштабах їх знищувати. Більшість з них розташовувались на території Польщі, куди звозили євреїв з усієї Європи. До них належали Хелмно, Белжець, Собібор, Треблінка, Аушвіц-Біркенау і Майданек.

The article shows the social and political activity of Polish students ofpedagogical educational institutions of Soviet Ukraine in the interwar period. It is told about the work of the organizations of the KP (B) U and LKSMU ideological circles (political economy, Marxist-Leninist). The author states that in this period, for students were conducted group discussions, were organized lectures on ideological issues. At the same time, it is stated that there have been cases when party members allowed abuses that undermined the authority of the party. Thearticle analyzes, educational institutions participated in the socialist competition of high schools and colleges in the USSR. It is noted that the socialist competition held between individual institutions. In the course of the competition were determined students- "strikers", who were financially encouraged. It is stated that the universities paid attention to the anti-religious work, in particular, anti-religious work seminars, the organization "Union of Militant Atheists", atheistic circles "Atheist." It is noted that an important place in the life of the then institutions engaged in social work: cell functioning of trade unions and social organizations. Among them the special place occupied by the cell of society "Tsoaviakhim". In particular, the functioning of the War Cabinet, military, sports and shooting clubs. Students took different standards. There were also the cell International aid workers, Ukrainian Red Cross Society, the All-Ukrainian Society for the land management of working Jews "OZET". The most popular among students were literary circles. It is noted that a particular attention was paid to the wall print press subscription. Young people gave means to the needs of industrialization. Students are attracted to the organization of elections to local councils, mentoring work in the villages, the Polish workers' clubs, including the Red Army. It is stated that the number of students openly expressed dissatisfaction with the policy of the Soviet power. Some of them were declared "enemies of the people." It is told also about the organization of "Polish military organization", the members of were a number of students. ; W artykule przedstawiono działania społeczno-polityczne studentówpolskich instytucji edukacyjnych sowieckiej Ukrainie. Obejmuje przyjęcie do pracy, grup ideologicznych, studenci uczestniczą w konkursie socjalistycznego. Należy zauważyć, że uniwersytety zwrócić uwagę na antyreligijnej, publicznym i wolontariacie we wsiach, klubów polskich pracowników, w tym Red, kręgów literackich. Młodzież przyczynił fundusze dla industrializacji. Należy zauważyć, że liczba studentów otwarcie wyraził niezadowolenie z polityki rządu radzieckiego. ; У статті показано громадсько-політичну діяльність студентівпольських педагогічних навчальних закладів радянської України.Розповідається про роботу партійних, ідеологічних гуртків, участьстудентів у соціалістичних змаганнях. Констатується, що у вишах приділяли увагу антирелігійній, громадській та шефській роботі у селах, польських робітничих клубах, серед червоноармійців, діяльності літературних гуртків. Молодь вносила кошти на потреби індустріалізації. Зазначається, що низка студентів відкрито висловлювала невдоволення політикою радянської влади.

This paper deals with ethnic politics in Poland during the period of the Second Polish Republic from 1918 to 1939. Attention is drawn to the largest ethnic minorities living in the state, particularly in the Ukrainian and Jewish. The paper shows the activity of the Polish government on these and other ethnic minorities. It reveals the political, economic and cultural life of the minorities in the Polish state. The article shows the interaction Polish national minority in the activities of the various political processes taking place in the Second Polish Republic and the inter-war Europe. ; Niniejsza praca zajmuje się polityką narodowościową Polski w okresieDrugiej Rzeczypospolitej w latach 1918 – 1939. Zwraca się uwagę na największe mniejszości narodowe, którzy mieszkali na terytorium państwa, szczególnie na Ukraińców i Żydów. W pracy przedstawiono działalność polskiego rządu, która dotyczyła te i inne mniejszości narodowe. Ujawnia się życie polityczne, gospodarcze i kulturalne tych mniejszości w państwie polskim. W artykule przedstawiono wzajemne oddziaływanie Polaków z mniejszościami narodowymi pod czas działalności różnych procesów politycznych, które odbywały się w DrugiejRzeczypospolitej oraz i międzywojennej Europie. ; У статті розглядається міжетнічна політика Польщі в періодіснування Другої Речі Посполитої з 1918 по 1939 роки. Звертаєтьсяувага на найбільші національні меншини, що проживали на територіїдержави, зокрема на українців та євреїв. В статті показана діяльністьпольського уряду щодо цих та інших національних меншин. Розкривається політичне, господарче та культурне життя цих меншин на території Польської держави. В статті показана взаємодія поляків знаціональними меншинами під час діяльності різних політичних процесів, які відбувалися у Другій Речі Посполитій та міжвоєнній Європі.

This article analyzes the memoirs of Toma Konstanty Dusiatsky-Rudomyna – the 17th/18th-century "Happy Belarusian Nobleman" – published by Ivan Franko. This brief manuscript is composed of various short stories, and contains elements of a diary, an autobiography, and a family chronicle. From the point of view of the history of everyday life and mentality, this text constitutes not only an interesting document of general historical significance but, above all, a glimpse into the private life of a Belarusian representative of the Baroque era. The author of the diary attempts to insert his own microhistory in the frame of the turbulent macrohistory of the Polish Commonwealth in the last three decades of the 17th century, as well as the early 18th century. The author projects his own biography onto a broad background of the political conditions of his era; his personal story, however, gets lost among the historical events that he describes. In terms of structure and composition, his biography appears slightly flawed. The memoirs of Dusiatsky-Rudomyna constitute an interesting source of not just historical facts as such, but also of their interpretation within various segments of society. The diary also contains details based on gossip and speculations that grew around famous figures contemporary to its author. The analysis allows for the reconstruction of the reality left unrecorded by official historical sources. The memoiristic sources, based on gossip, rumors and legends, offer a view into the everyday life and the social structures of the 17th–18th century. ; Przedmiotem analizy w artykule jest opublikowany przez Iwana Frankę pamiętnik Tomy-Konstantija Dusiackiego-Rudomyny, "szczęśliwego białoruskiego szlachcica", żyjącego na przełomie XVII–XVIII w. Ten niewielki rękopis składa się z krótkich opowiadań, z elementami diariusza, autobiografii i kroniki rodzinnej. W kontekście historii codzienności oraz historii mentalności jest to niezmiernie ciekawy dokument nie tylko o znaczeniu ogólnohistorycznym, lecz również przynoszący informacje na temat modelu życia prywatnego białoruskiego przedstawiciela epoki baroku. Autor diariusza stara się wpisać swoją małą historię w przestrzeń burzliwej historii Rzeczypospolitej ostatnich trzech dziesięcioleci XVII–początku XVIII w. Swój życiorys przedstawia na szerokim tle politycznych uwarunkowań współczesności. Osobista historia ginie jednak w opisywanych przez diarystę wydarzeniach historycznych. Biograficzny zapis pozostaje pod względem kompozycji oraz struktury literackiej utworem niedoskonałym. Wspomnienia Dusiackiego-Rudomyny są interesującym źródłem informacji, zarówno jeśli chodzi o fakty historycznych, jak i o sposób ich postrzegania przez przedstawicieli różnych grup społecznych. W diariuszu pojawiają się także wpisy tworzone na podstawie plotek i domysłów związanych z życiem i działalnością osób współczesnych autorowi. Przeprowadzona analiza pozwala zrekonstruować rzeczywistość, która funkcjonowała poza "oficjalnymi" źródłami historycznymi. Memuarystyka, uwzględniając plotki, ustne przekazy, legendy, pozwala odtworzyć historię codzienności, a także panoramę społeczną XVII–XVIII w. ; У артыкуле прааналізаваны мемуары "шчаслівага беларускага шляхціча" XVII–XVIII ст. Фамы-Канстанцыя Рудаміна-Дусяцкага, апублікаваныя Іванам Франко. Гэты невялікі рукапіс складаецца з рознажанравых кароткіх апавяданняў, з прыкметамі дыярыуша, аўтабіягрфіі і сямейнай хронікі. У кантэксце гісторыі штодзённасці і гісторыі ментальнасці – гэта надзвычай цікавы дакумент не толькі гістарычнай вагі, але таксама адлюстраванне мадэлі прыватнага жыцця беларуса эпохі Барока. Аўтар дыярыуша намагаецца ўпісаць сваю ўласную мікрагісторыю ў прастору бурлівай макрагісторыі Рэчы Паспалітай апошніх трох дзесяцігоддзяў XVII – пачатку XVIII стагоддзяў. Свой жыццяпіс аўтар імкнецца прадставіць на шырокім фоне палітычных падзей. Аднак мікрагісторыя яго жыцця цалкам губляецца ў макрагісторыі і гістарычным часе. Гэты біяграфічны твор з пункту гледжання літаратурнай кампазіцыі і структуры недасканалы. Мемуары Фамы-Канстанцыя Рудаміна-Дусяцкага з'яўляюцца цікавай крыніцай не толькі гістарычных фактаў, але і іх рэцэпцыі ў розных слаях грамадства. У дыярыушы прысутнічаюць таксама запісы, заснаваныя на плётках і домыслах вакол асобаў, якія былі сучаснікамі аўтара. Праведзены аналіз тэксту дазваляе рэканструяваць рэчаіснасць, якаяіснавала па-за "афіцыйнымі" гістарычнымі крыніцамі. Мемуарыстыка, адлюстроўваючы плёткі, вусныя пераказы, легенды, дазваляе ўзнавіць гісторыю штодзённасці, а таксама панараму грамадства XVII–XVIII стагоддзяў. ; This article analyzes the memoirs of Toma Konstanty Dusiatsky-Rudomyna – the 17th/18th-century "Happy Belarusian Nobleman" – published by Ivan Franko. This brief manuscript is composed of various short stories, and contains elements of a diary, an autobiography, and a family chronicle. From the point of view of the history of everyday life and mentality, this text constitutes not only an interesting document of general historical significance but, above all, a glimpse into the private life of a Belarusian representative of the Baroque era. The author of the diary attempts to insert his own microhistory in the frame of the turbulent macrohistory of the Polish Commonwealth in the last three decades of the 17th century, as well as the early 18th century. The author projects his own biography onto a broad background of the political conditions of his era; his personal story, however, gets lost among the historical events that he describes. In terms of structure and composition, his biography appears slightly flawed. The memoirs of Dusiatsky-Rudomyna constitute an interesting source of not just historical facts as such, but also of their interpretation within various segments of society. The diary also contains details based on gossip and speculations that grew around famous figures contemporary to its author. The analysis allows for the reconstruction of the reality left unrecorded by official historical sources. The memoiristic sources, based on gossip, rumors and legends, offer a view into the everyday life and the social structures of the 17th–18th century.