Suchergebnisse

The article analyzes the policy and practice of neo-imperialism in the Russian Federation, examines the specificity of Putinizm as a historical challenge posed by the post-Soviet post-colonial elites of the former USSR, in this case, the Ukrainian ones. Existing certain toleration of the culture of the colonizer, inherent in a large number of representatives of the Ukrainian elites, both political, and economic and creative, is one of the hallmarks of their unshakable post-colonialism, which, in turn, hinders the transformation of Ukraine into a modern European civilized state and a full-fledged modern nation. The need for a more determined opposition to the political and ideological influences of the modern Kremlin, its neo-imperial actions, theprovision of more effective and tougher resistance to the aggressor-Putin's Russia, which invaded Ukraine and imposed a hybrid war on its people, is not only a requirement that is relevant to self-preservation and consolidation Ukrainian independent nation, but also a persistent advice from the politicians of different countries who are committed to Ukraine and advanced analysts from the present-day Russia. Moreover, the real history of post-Soviet Ukraine and the post-Soviet Russia is a confirmation of the differences, including ideological, between the two peoples. At a time when post-colonial Ukraine was looking for itself in the labyrinths of many, and especially of the two-vectored, having finally ended on the road to a common European home, Russia tried to become democratic, but its efforts in this direction ended in defeat. Some of the contemporary Russian philosophers generally argue that the post-Soviet period in Russia went on an effort to return to the USSR. The Russian post-Soviet postcolonial period tried to get rid of their own "humiliation" and "to rise from their knees". A number of contemporary Russian intellectuals even argues that raising the people from their knees is the only real merit of the President of the Russian Federation VV. Putin before the Russian people. For example, the president of Lithuania Dalia Grybauskaitė has repeatedly expressed the opinion that Ukraine should take a much more resolute stand against the policies and actions of Putin's Russia. The ability to effectively confront an insidious aggressor - Putin's Russia - has become an exam today for Ukrainian elites regarding their viability and effectiveness.

The subject of research are theoretical aspects of one of system factors of тінізації of public relations, foremost power, on the basis of influence of modern neoimperialism that provides the pressure facilities of formation of parallel shadow pseudoreality. The purpose of the study is to identify the essence of the influence of modern neo–imperialism, its specific means of non–imperialist politics through the formation of a parallel shadow pseudo–reality. Methods of research. The work used a set of scientific methods and approaches, including systemic, structural, functional, historical, logical, which allowed to ensure the conceptual unity of research on the historical conditions of the formation of shadow power. Results of the work. The article identifies methodological approaches to the study of the reasons for the systemic shadowing of social relations in dependent countries, confirming the hypothesis of the formation of a parallel shadow pseudo–reality of neo–imperialism as a means of new domination. Application of results. The system of sciences from the family of public administration, a wide range of methodological aspects of socio–economic, legal sciences on the problems of dysfunctional development of power. Conclusions. The main results of the study, their theoretical results should be reduced to the following conclusions: 1) parallel shadow pseudo–reality in modern conditions is a powerful means of shadow pressure on the societies of dependent countries, their shadowing; 2) the formation of shadow pseudo–reality as a system of means of modern neo–imperialism is a means of total disorientation of the authorities and society in dependent countries; 3) in modern conditions, the characteristic features of the physical and discursive modes of neo–imperialist influence have been significantly expanded.

The article deals with the theory of neo-colonialism and related theories, on the basis of which the reasons of impossibility of the European Union classification in the category of neo-colonialist formation are revealed; the category «neo-colonialist unit» is proposed, its definition is given; points to the role of neo-colonialism in establishing globalization as a doctrine of world development; It is substantiated that neo-colonialist units act as a factor of unification and a mechanism of joint uniform economic development within the modern globalized environment. ; У статті розглянуто теорію неоколоніалізму та суміжні теорії, на основі яких виявлені причини неможливості віднесення Європейського Союзу до категорії неоколоніалістичного утворення; запропоновано категорію «неоколоніалістична одиниця», наведено її визначення; вказано на роль неоколоніалізму у встановленні глобалізації як доктрини світового розвитку; обґрунтовано що неоколоніалістичні одиниці виступають фактором уніфікації та механізмом спільного рівномірного економічного розвитку в межах сучасного глобалізованого середовища.

As part of scholarly reflection on the full-scale war in Ukraine, the article presents a retrospective review of trends in Russia's political system development compared to Ukraine over the past decade from the perspective of political subjectlessness. The author suggests that the consensus of the "silent majority" in Russian elites and society formed at the beginning of the war is caused by the fact that the aggressive attack on Ukraine was a pattern stage in the development of the Russian political system within a new phase of the neo-imperial cycle. Based on the synergetic paradigm, the article reveals the notion of political subjectlessness and the principle of resonance influences. The managing impact on the development processes of a nonlinear system can only be effective when it is consistent with the internal properties of that system. According to the author's findings, both political systems at the time of war are inherently subjectless: the political actions of the actors correspond to the internal state of the systems, which has been formed in the course of previous practices. Thus, as the empirical evidence proves, trends over the last decade in Russia suggest that the consolidation of V.Putin's personalist authoritarian regime has taken place in parallel with the growth of paternalism, public passivity and the destruction of horizontal ties. On the other hand, Ukrainian President V.Zelenskiy meets the demand of the network decentralised Ukrainian political system for a wartime leader. Provided that the formation of a new imperial cycle in contemporary Russia is a subjectless process, even if the scenario of a dictator change happens, the political system will continue to develop within this cycle. Given the short duration of aggressive imperial projects of the 20th century, despite certain subjective efforts of the Kremlin regime, the aggressive full-scale war against Ukraine may well lead to the beginning of the decline stage in the life cycle of neo-imperial project for Russia. ; В межах ...

As part of scholarly reflection on the full-scale war in Ukraine, the article presents a retrospective review of trends in Russia's political system development compared to Ukraine over the past decade from the perspective of political subjectlessness. The author suggests that the consensus of the "silent majority" in Russian elites and society formed at the beginning of the war is caused by the fact that the aggressive attack on Ukraine was a pattern stage in the development of the Russian political system within a new phase of the neo-imperial cycle. Based on the synergetic paradigm, the article reveals the notion of political subjectlessness and the principle of resonance influences. The managing impact on the development processes of a nonlinear system can only be effective when it is consistent with the internal properties of that system. According to the author's findings, both political systems at the time of war are inherently subjectless: the political actions of the actors correspond to the internal state of the systems, which has been formed in the course of previous practices. Thus, as the empirical evidence proves, trends over the last decade in Russia suggest that the consolidation of V.Putin's personalist authoritarian regime has taken place in parallel with the growth of paternalism, public passivity and the destruction of horizontal ties. On the other hand, Ukrainian President V.Zelenskiy meets the demand of the network decentralised Ukrainian political system for a wartime leader. Provided that the formation of a new imperial cycle in contemporary Russia is a subjectless process, even if the scenario of a dictator change happens, the political system will continue to develop within this cycle. Given the short duration of aggressive imperial projects of the 20th century, despite certain subjective efforts of the Kremlin regime, the aggressive full-scale war against Ukraine may well lead to the beginning of the decline stage in the life cycle of neo-imperial project for Russia. ; В межах ...

The article discusses the main conceptual approaches to understanding the nature and patterns of functioning and development of hegemony in international relations. Analysed the contribution to the development of research hegemony in international relations, which has made the school world-system analysis. According to its founder F. Braudel, the hegemony of the world is a manifestation of inequality, the latter reveals the structural realities that are approved very slowly, very slowly disappear. The concept of a follower of Fernand Braudel, Emmanuel Wallerstein, according to which the hegemony reflects the ability of a particular state to make one part of the international system to its customers, and the second - to drive into a defensive position. The development of the «modern world-system» is defined by Wallerstein changes hegemony. Wallerstein argues that the State has the ability to create a stable geopolitical system of unequal social division of powers, which are part of the normal functioning of the capitalist world-economy. It is also noted that the pattern of ups and downs of world leaders - hegemony - are considered in the research of many scientists, including George Modelski. He develops a theory about hundred-year cycle of global leadership, using the term «selection» to describe the process of competition and the adoption of this role. Among the concepts of hegemony also highlighted the Charles Krauthammer's conception of monopolarity, on which the present geopolitical structure of the world after the «cold war» - one pole of world power , consisting of the United States as the top of the industrial West. Analyzed the Piter Taylor's conception of global hegemony, which distinguishes the competitive and non-competitive era, successive, and the Nail Ferguson's conception of imperialism. The paper shows that the problem of hegemony in the 70-th years passed from the purely theoretical plane into practical politics, becoming an important component of foreign policy studies major powers. ; У статті розглядаються основні концептуальні підходи до розуміння сутності й закономірностей функціонування і розвитку гегемонії у міжнародних відносинах. Аналізується внесок у розвиток досліджень гегемонії у міжнародних відносинах, який зробила школа світ-системного аналізу. Згідно з Ф. Броделем, гегемонія є проявом нерівності світу, остання виявляє структурні реалії, що дуже повільно стверджуються і дуже повільно зникають. Розглядається концепція послідовника Ф. Броделя, І. Валлерстайна, згідно з якою гегемонія відображає здатність певної держави перетворити одну частину міжнародної системи на своїх клієнтів, а другу – загнати в оборонну позицію. Розвиток «сучасної світ-системи» визначається Валлерстайном змінами гегемонії. Валлерстайн доводить, що одна держава має геополітичну можливість створювати стабільні системи нерівномірного суспільного поділу влади, що є елементом нормального функціонування капіталістичної світ-економіки. Також відзначається, що закономірності злетів і падінь світових лідерів — гегемонів - розглядаються у дослідженнях багатьох вчених, серед яких Джордж Модельскі. Він розвиває теорію приблизно столітніх циклів світового лідерства, використовуючи поняття «відбір» для характеристики процесу змагання й утвердження держав у цій ролі. Серед концепцій гегемонії також виділяється монополярна концепція Ч. Краутхаммера, за якою справжня геополітична структура світу після «холодної війни» – один полюс світової сили, який складається із США як вершини індустріального Заходу. Аналізується й концепція світових гегемоній П. Тейлора, в якій виокремлюються конкурентні та неконкурентні ери, що змінюють одна одну, а також концепція імперіалізму Н. Фергюсона. У статті показується, що проблема гегемонії у 70-ті роки перейшла з суто теоретичної площини у площину практичної політики, ставши важливою складовою обгрунтування зовнішньополітичної стратегії великих держав.

The article analyzes the peculiarities of changing socio-economic leadership at the end of the nineteenth century. It is shown that Britain`s lag behind its rivals in foreign markets is associated withthe transition to an extensive algorithm for the existence of the largest empire in the world, the homeland of the industrial revolution, its reorientation to financially usurious mechanisms forobtaining super-profits, an indicator of the beginning of the stadial-civilizational decline of the classical bourgeois formation. It is shown that Germany, which in our time continues to be consideredthe main culprit for World War I, during this period, receives competitive advantages, first of all, by forcing an innovative component of its development, due to the election of a fundamentally different,relative to the Anglo-Saxon, model of the postсapitalist type of social order. It is important that on the basis of similar principles of the new social system in the twentieth century, a number of developedcountries of the East and West have made an economic miracle. It has been proved that the sources of antagonism between the most powerful geopolitical players that led to the Great War are due not so much to the so-called colonial redistribution of the world, but to the collision of two incompatible strategies for the further existence of mankind. Moreover, the doom of the Russian Empire for such an approach was related precisely to the fact that once again lost the historical chance of its own modernization, it was in the world military conflict that was inevitable, because of the domination in the state of a compradoriously oriented "lazy class" (T .Veblen), elected the status of a satellite of the United Kingdom and France, which at that time was the main outpost of the rotting monopoly financial and invading imperialism of a qualitatively new global type, which eventually became the main cause of both worlds wars, and then the cold and present "hybrid" wars (the current Putin regime is derived from the modern global "postmodern system" of postmodern neocolonialism). The hypothesis that the cause of the First and Second World Wars was the only aggressive nationalism is refuted, which in fact, in the form of Nazism became a non-constructive reaction to the globally-permissive parasitism that caused the First World War and the "communist experiment", generated by the civil war caused by the catastrophe of the unprecedented in terms of the scale of the war of 1914-1918. ; У статті проаналізовано особливості зміни соціально-економічного лідерства наприкінці ХІХ століття. Показано, що відставання Великої Британії від своїх конкурентів на зовнішніхринках пов'язано з переходом на екстенсивний алгоритм існування найбільшої імперії світу, яка стала батьківщиною промислового перевороту, її переорієнтацією на фінансово-лихварськімеханізми отримання надприбутків, що є показником початку стадіально-цивілізаційного занепаду класичної буржуазної формації. Показано, що Німеччина, яку і в наш час багатоісториків продовжують вважати головним винуватцем Першої світової війни, в цей період отримує конкурентні переваги насамперед за рахунок форсування інноваційної складової свогорозвитку, обумовленого обранням принципово іншої, відносно англо-саксонскої, моделі суспільного ладу посткапіталістичного типу. Важливо, що саме на основі подібних засад новогосуспільного ладу вже у ХХ столітті низка розвинених країн Сходу і Заходу здійснили економічне диво.Доведено, що витоки антагонізму між найпотужнішими геополітичними гравцями, який призвів до Великої війни, обумовлені не стільки так званим колоніальним переділом світу, скількизіткненням двох несумісних стратегій подальшого існування людства. Причому, приреченість Російської імперії за такого підходу, була пов'язана саме з тим, що черговий раз втратившиісторичний шанс власної модернізації, вона у світовому воєнному конфлікті, який був неминучим, через панування в державі компрадорські орієнтованого «класу, що байдикує» (Т. Веблен),обрала статус сателіта Великої Британії та Франції, які на той час були основним форпостом саме загниваючого монопольно-фінансового та загарбницького імперіалізму якісно нового глобального типу, що, врешті-решт, став головною причиною обох світових, а потім Холодної та нинішньої «гібридної», війн (нинішній путінський режим є похідним від сучасної глобальної«світосистеми» вже постмодерного неоколоніалізму). Також спростовано гіпотезу, що причиною Першої та Другої світових воєн був виключно агресивний націоналізм, який насправді у формі нацизму став лише неконструктивною реакцією на глобально-лихварський паразитизм, що спричинив Першу світову війну та «комуністичний експеримент», породжений громадянською війною, обумовленою катастрофою ще небаченої за масштабами воєнної бійні 1914-1918 років.

The article is devoted to the analysis of neoconservatism phenomenon in abstract-ideological and practical-political dimensions. The special attention is focused to the evolution of neoconservatism movement, problems of ideological succession of neoconservatism, to the basic ideological principles and characteristic features of political course. They are making conclusions concerning the character of ideological principles, chronologic and territorial limits of dissemination, and also prospects of neoconservatism. ; Статья посвящена анализу феномена неоконсерватизма в теоретико-идеологическом и практико-политическом измерении. Особое внимание приковано к эволюции неоконсервативного движения, проблемам идеологической преемственности неоконсерватизма, основным принципам и характерным чертам политического курса. В статье делаются выводы касательно характера идеологических оснований, хронологических и территориальных границ распространения, а также перспектив неоконсерватизма. ; Стаття присвячена аналізу феномену неоконсерватизму в теоретико-ідеологічному та практико-політичному вимірах. Особлива увага прикута до еволюції неоконсервативного руху, проблем ідеологічної спадкоємності неоконсерватизму, до основних принципів та характерних рис політичного курсу. В статті робляться висновки щодо характеру ідеологічних засад, хронологічних і територіальних меж розповсюдження, а також перспектив неоконсерватизму.

Стаття присвячена дослідженню особливостей візуалізації колоніальних змагань великих держав наприкінці ХІХ століття у матеріалах масової преси. На прикладі однієї карикатури показано критичне ставлення французької газети «Le Petit Journal» до експансіоністських прагнень великих держав, ідей територіального розділу Китаю. У статті подається коротка історія газети та відомості про автора карикатури; аналізується політичний контекст сюжету, представленого на малюнку; показано, як карикатура «Китай. Пиріг королів та імператорів» А. Мейєра творила антиімперський дискурс у Франції, яка за своїм характером була імперською державою. ; This article explores the particularities of the visualization of the great powers colonial competitions at the end of the 19th century in the materials of the mass media. By examining one cartoon the critical attitude to the expansionist aspirations of the great powers and to their ideas of territorial division of China of the French newspaper Le Petit Journal is shown. The article begins by setting up the history of the newspaper and presents the short information about the author of the cartoon. The article contextualizes the political events connecting the plot of cartoon. It is shown how the cartoon «China. Cake of kings and emperors» by H.Meyer created the anti-imperial discourse in France, which was by its nature an imperial power.

The article considers the role assigned to culture in a realistic approach to the analysis of international relations. As a result of the study, aspects of international politics have been identified in which culture is given importance. In particular, culture is used as one of the ways to change the power relations between states. From the standpoint of a realistic approach, it is the struggle for power in the international arena that explains the most tangible external influences on the culture of a particular society today. ; У статті розглянуто роль, яка відведена культурі у реалістичному підході до аналізу міжнародних відносин. В результаті дослідження визначено низку аспектів міжнародної політики, у яких культурі надається важливе значення. Зокрема, культура використовується як один із засобів зміни владних відносин між державами. З позиції реалістичного підходу, саме боротьбою за владу на міжнародній арені і можна пояснити найбільш відчутні зовнішні впливи на культуру окремого суспільства сьогодні.

The essence of modern foreign language policy in the EU is highlighted ,the main direction of its practical implementation is the establishment of"founding" and "basic principle of the EU –multilingualism.The essence of multilingualism is revealed and its role for expanding the european integration.The objective necessity for introducing the language of intercultural communication in the linguistic space of the EU is stressed upon. The controversy of certain programs of language policy is pinpointed. Key words: multilingualism, языковая политика, language policy,European Union, English,euroscepticism, linguistic imperialism. ; Висвітлюється основний зміст сучасної мовної політики Європейського Союзу, головним напрямом практичного здійснення якої є затвердження принципів багатомовності. Розкривається сутність мультилінгвізму та його значення для поглиблення євроінтеграції. Зазначено об'єктивну потребу впровадження мови міжнародного спілкування у лінгвістичний простір ЄС. Підкреслюється суперечливість деяких програм мовної політики ЄС. Ключові слова: мультилінгвізм, мовна політика, Євросоюз, англійська мова, євроскептицизм, лінгвістичний імперіалізм.

The article attempts to assess the contribution of South African author Steve Biko to the development of Antonio Gramsci's concept of hegemony. This concept became particularly relevant in the 21st century, when violent methods of goal achieving once and for all gave way to soft power, and control over thoughts, interpretations, tastes, and priorities of people became the most important resource. Hegemony as a media phenomenon is closely linked to media imperialism, propaganda 2.0, the theory of «agenda setting», the spiral of silence that manifest themselves as hegemony's toolkit.Steve Biko did not use the Gramscian concept of hegemony, but in his journalism he analyzed and described this phenomenon quite accurately on the example of the apartheid regime in South Africa, which was characterized by political, economic, and first of all by cultural domination of the colonialists over the South African people. The example of apartheid in South Africa illustrates how a small minority, holding control over religion, education, and social life, dominated the vast majority of the population, which were the indigenous inhabitants of the country. Steve Biko has shown that it is important to control both the ruling narrative and the counter-narrative in order to ensure hegemony, thus defining the limits of the discussion, preserving «power» and, to a large extent, influencing the «opposition».At the present stage, the concept of «media hegemony» is appropriate for the characterization of the information space at the national, international and global levels. One of the many examples is the control of the Kremlin over the entire range of Russian media, from pro-government to outright oppositional ones.Key words: hegemony, Steve Biko, media imperialism, propaganda 2.0, South Africa, apartheid. ; У статті зроблено спробу оцінити внесок південноафриканського публіциста Стіва Біко у розвиток концепції гегемонії Антоніо Ґрамші. Режим апартеїду у ПАР, будучи прикладом політичного, економічного, а передусім – культурного панування колонізаторів над колонізованими, унаочнює, яким чином нечисленна меншість, утримуючи контроль над релігією, освітою, громадським життям, домінувала над величезною більшістю населення, яку складали корінні жителі країни. Екстраполяція концепції на сучасні реалії демонструє її актуальність у національному, міжнаціональному, глобальному вимірах. Серед численних прикладів – російський інформаційний простір, у якому влада контролює мейнстрімові медіа та має достатньо важелів впливу на опозиційні.Ключові слова: гегемонія, Стів Біко, пропаганда 2.0, медійний імперіалізм, ПАР, апартеїд.

Differences between mondialism and globalism are found out. It is proved that there is a crisis of the neoliberal model of globalization and contemporary globalism of the USA. In this context, mondialism is considered in the context of postglobalizm – a new era in world politics. It is shown that mondialism is a movement to unite the world and the establishment of a world government, it is naturally expressed in the targeted destruction of the sovereignty and inde-pendence of nation states. The term «mondialism» means ideological, ideological component of globalization. In its turn, «globalism» is a monopoly on the world of the state. It has been shown that many scholars identify mondialism with globalism. Another concept, which identifies globalism is the «imperialism» or «neo-imperialism». The main thing for mondialists is the capitalist economy, which should ideally be free from the constraints of national governments ; Выявлено различие между мондиализмом и глобализмом. Доказан кризис неолиберальной модели глобализа-ции и современного глобализма США. В этом контексте мондиализм рассматривается в контексте постгло-бализма – новой эры в мировой политике. Показано, что мондиализм является движением за объединение мира и установление всемирного правительства, естественным образом выражающееся в целенаправленном раз-рушении суверенитета и независимости национальных государств. Термин «мондиализм» означает идеологи-ческую, мировоззренческую составляющую глобализма. В свою очередь «глобализм» является монополией на весь мир одного государства. Показано, что многие ученые отождествляют глобализм с мондиализмом. Дру-гим понятием, с которым отождествляют глобализм, является «империализм» или «неоимпериализм». Во главу угла мондиалистами ставятся капиталистическая экономика, которая в идеале должна быть свободна от ограничений национальными правительствами. ; Виявлено відмінність між мондіалізмом і глобалізмом. Доведено наявність кризи неолібераль-ної моделі глобалізації та сучасного глобалізму США. У цьому контексті мондіалізм розглядаєть-ся в контексті постглобалізма нової ери в світовій політиці. Показано, що мондіалізм є рухом за об'єднання світу і встановлення всесвітнього уряду, природним чином виражається в цілеспря-мованому руйнуванні суверенітету і незалежності національних держав. Термін «мондіалізм» означає ідеологічну, світоглядну складову глобалізму. У свою чергу «глобалізм» є монополією на весь світ однієї держави. Показано, що багато вчених ототожнюють глобалізм з мондіалізмом. Іншим поняттям, з яким ототожнюють глобалізм, є «імперіалізм» чи «неоімперіалізм». На перше місце мондіалістами ставиться капіталістична економіка, яка в ідеалі повинна бути вільна від обмежень національними урядами

In this article the Author describes his own experiences about life and culture in Western Europe which he gathered by traveller throughout the European continent. The Author was very disappointed with the way the Russian Government has prosecuted him because of his Ukrainian heritage. Since he wrote about the Ukrainian situation he had difficulties finding Ukrainian publishers who were willing to publish his articles and books. In his later years he wrote about his disappointment with the Russian Imperialism and openly criticised the Russian government. ; У статті автор висвітлює причини українського національного самогубства Миколи Гоголя, зв'язки його з Західною Європою, де він ознайомився з культурою і життям інших народів. Його перебування за кордоном зумовлене переслідуванням з боку російського царського уряду як українця, який писав свої праці російською мовою української тематики і мав проблеми в друкарнях. Пізніше він вобрав тематику із російського життя за царизму, яка була наскрізь правдивою. Микола Гоголь засуджував тогочасний лад, що теж викликало невдоволення царизму. Часто лікувався за кордоном: Бад Емс, Баден-Баден (Німеччина), Марієнбад (Чехія) та ін.

В даній роботі досліджується виникнення та становлення освіти в селі Миколо-Комишувата Красноградського району Харківської області в період з 1885 року (заснування першої школи) до сьогодення. Розглядається реорганізація освітніх навчальних закладів в період правління різних влад на території України: імперіалістичної, комуністичної та демократичної.Ключові слова: село Миколо-Комишувата, земське початкове училище, церковнопарафіяльна школа, 7-річна школа, НСШ, ЗОШ, НВК. В данной работе исследуется возникновение образования в селе Николо-Камышеватая Красноградского района Харьковской области с 1885 года (основание первой школы в селе) до наших дней. Рассматривается реорганизация учебных заведений в период правления различных властей на территории Украины: империалистической, коммунистической и демократической.Ключевые слова:село Николо-Камышеватая, земское начальное училище, церковно-парафиальная школа, 7-летняя школа, УСШ, ООШ, УВК. In this work is investigated beginning and formation of education in village Mykolo-Komyschywata from foundation first peasant school in 1885 fill nowdays. Reorganization of educational institutions in periods of direction different dominitions in Ukraine (imperialism, communism, democratism) is examined.Key words: Mykolo-Komyschywata, Zemstvo initial school, church school, 7-year school, educational high school, comprehensive school, teaching and educational complex.