Suchergebnisse

There are now more than 5,000 ethnic and 2,500 language groups in the world, while there are virtually no monoethnic states left. Almost all states have interethnic problems, which determines the severity of the problem and its relevance. The relevance of the topic is: 1) to gain experience of Brazil, Canada, India in solving the problem of the constitutional status of indigenous peoples; 2) in emphasizing the need to provide them not only with language rights, but also with an appropriate level of well-being; 3) in the ability to help stabilize the domestic political situation in Ukraine and strengthen relations with neighboring countries and the European Union. The purpose of the article – an attempt to conduct a comparative analysis of the constitutional status of the indigenous peoples of Brazil, Canada and India on the basis of studying the relevant provisions of the Constitutions, special international documents, scientific papers. The Conventions of the United Nations and the International Labor Organization of 1957, 1982, 1989 «On protection and integration of indigenous and other peoples leading tribal and semi-tribal lifestyles in independent countries», «On indigenous peoples and peoples leading tribal way of life in independent countries» were considered and analyzed. An analysis of the Constitutions and Constitutional Acts of Brazil, Canada and India, which reflect the reaction of these states to these Conventions, was also conducted. There are similar and distinctive features in the formation of the constitutional status of the studied ethnic groups. Similar features: centuries-old cruel treatment of the colonizers, the corresponding influence of international documents on the design of the constitutional status, the introduction of their requirements into the constitutions. Distinctive features: different attitude of the colonizers to the aborigines – expulsion and destruction in Brazil, enslavement, forced assimilation in Canada, the fight against tribes living in the mountains, forests and ...

dern society during long time of historical development has understood significance of ethnic cultures, which included in it. From the second half of XX century issues about rights and freedom of national minorities become a subject of active discussions in world political area. Originality of each culture makes it not only the richest source of overall knowledge about indigenous but also shows us unique experience of o-existence. In the end of XX century in countries with ethnic diversity (USA, Canada, Australia, Latin America countries) state policy strategy settled multiculturalism, which regards each ethnos as bearer of special culture, at the same time with globalism. Poliethnic countries usually deal with necessity of saving cultural legacy and implementing special ethno-cultural policy toward nations, which live there. Till the middle of XX century in USA was laid the legislative foundation for new American-Indian relations which stands on equality of rights, and nevertheless for existing problems, USA become making some steps for improving the indigenous living. Stating from the second half of XX century government of USA makes permanent steps for saving legacy of the indigenous by elaborating bills, which intends to strengthen rights of the aboriginal population and aspires to bring harmony in American-Indian relations. Nowadays traditions and customs, spiritual and material culture of USA aboriginal population rebirths and its condition needs to be guided by the government. North American Indians cultural development analysis has to be realized in context of USA ethnocultural policy, because during a long time this process was determined by exactly political factors. Such approach accords to direction of political research, seeing political science integrate methodological possibilities of numerous disciplines ; Сучасне суспільство за період тривалого історичного поступу усвідомило цінність культур етносів, що входять до нього. Починаючи з другої половини XX ст., питання, що стосуються прав, свобод і умов життя представників національних меншин, стали предметом активного обговорення на світовій політичній арені. Самобутність кожної культури робить її не тільки найбагатшим джерелом усебічних знань про те чи інше корінне населення, але також демонструє унікальний досвід співіснування. Наприкінці XX ст. поряд із глобалізмом, націленим на створення універсальних зразків, у країнах, що відрізняються етнічним різномаїттям (США, Канаді, Австралії, країнах Латинської Америки), в стратегії державної політики утвердився мультикультуралізм, який розгядає кожний етнос як носія особливої культури. Поліетнічні країни постійно стикаються з необхідністю впровадження особливої етнокультурної політики щодо народів, які їх населяють і збереження їх культурної спадщини. Уже до середини XX ст. у США була закладена законодавча база для нової стадії американсько-індіанських відносин – періоду рівноправності, і, не зважаючи на існуючі проблеми, все активніше почали робитись кроки, які сприяли поліпшенню положення корінного населення США. Починаючи з другої половини XX ст. уряд Сполучених Штатів Америки, постійно робить кроки, спрямовані на збереження спадщини корінного населення, розробляючи законопроекти, що мають на меті всебічно зміцнити права автохтонного населення і прагнучи привести американсько-індіанські відносини у стан гармонії. На сьогодні традиції і звичаї, духовна і матеріальна культура аборигенного населення США знаходяться на стадії відродження, і їх стан на сучасному етапі потребує особливої уваги з боку держави. Аналіз культурного розвитку північноамериканських індіанців здійснюється в контексті етнокультурної політики США, оскільки протягом тривалого часу цей розвиток визначався саме політичними факторами. Такий підхід повністю відповідає специфіці та спрямованості політологічного дослідження, тому що політична наука, інтегрує методологічні можливості цілої низки дисциплін.

dern society during long time of historical development has understood significance of ethnic cultures, which included in it. From the second half of XX century issues about rights and freedom of national minorities become a subject of active discussions in world political area. Originality of each culture makes it not only the richest source of overall knowledge about indigenous but also shows us unique experience of o-existence. In the end of XX century in countries with ethnic diversity (USA, Canada, Australia, Latin America countries) state policy strategy settled multiculturalism, which regards each ethnos as bearer of special culture, at the same time with globalism. Poliethnic countries usually deal with necessity of saving cultural legacy and implementing special ethno-cultural policy toward nations, which live there. Till the middle of XX century in USA was laid the legislative foundation for new American-Indian relations which stands on equality of rights, and nevertheless for existing problems, USA become making some steps for improving the indigenous living. Stating from the second half of XX century government of USA makes permanent steps for saving legacy of the indigenous by elaborating bills, which intends to strengthen rights of the aboriginal population and aspires to bring harmony in American-Indian relations. Nowadays traditions and customs, spiritual and material culture of USA aboriginal population rebirths and its condition needs to be guided by the government. North American Indians cultural development analysis has to be realized in context of USA ethnocultural policy, because during a long time this process was determined by exactly political factors. Such approach accords to direction of political research, seeing political science integrate methodological possibilities of numerous disciplines ; Сучасне суспільство за період тривалого історичного поступу усвідомило цінність культур етносів, що входять до нього. Починаючи з другої половини XX ст., питання, що стосуються прав, свобод і умов життя представників національних меншин, стали предметом активного обговорення на світовій політичній арені. Самобутність кожної культури робить її не тільки найбагатшим джерелом усебічних знань про те чи інше корінне населення, але також демонструє унікальний досвід співіснування. Наприкінці XX ст. поряд із глобалізмом, націленим на створення універсальних зразків, у країнах, що відрізняються етнічним різномаїттям (США, Канаді, Австралії, країнах Латинської Америки), в стратегії державної політики утвердився мультикультуралізм, який розгядає кожний етнос як носія особливої культури. Поліетнічні країни постійно стикаються з необхідністю впровадження особливої етнокультурної політики щодо народів, які їх населяють і збереження їх культурної спадщини. Уже до середини XX ст. у США була закладена законодавча база для нової стадії американсько-індіанських відносин – періоду рівноправності, і, не зважаючи на існуючі проблеми, все активніше почали робитись кроки, які сприяли поліпшенню положення корінного населення США. Починаючи з другої половини XX ст. уряд Сполучених Штатів Америки, постійно робить кроки, спрямовані на збереження спадщини корінного населення, розробляючи законопроекти, що мають на меті всебічно зміцнити права автохтонного населення і прагнучи привести американсько-індіанські відносини у стан гармонії. На сьогодні традиції і звичаї, духовна і матеріальна культура аборигенного населення США знаходяться на стадії відродження, і їх стан на сучасному етапі потребує особливої уваги з боку держави. Аналіз культурного розвитку північноамериканських індіанців здійснюється в контексті етнокультурної політики США, оскільки протягом тривалого часу цей розвиток визначався саме політичними факторами. Такий підхід повністю відповідає специфіці та спрямованості політологічного дослідження, тому що політична наука, інтегрує методологічні можливості цілої низки дисциплін.

Визначено історичні, соціально-економічні, політичні детермінанти становлення та розвитку освіти корінного населення у США і Канаді; показано взаємозв'язок особливостей функціонування системи освіти корінного населення з процесами колонізації північноамериканських земель європейцями; розкрито сутність політики асиміляції корінного населення, яка породжувала расову дискримінацію корінного населення країн, посилювала їх маргіналізацію і деградацію; закцентовано увагу на діяльності шкіл-інтернатів для дітей корінних народів як однієї з форм освітньої асиміляції, показано їх негативний вплив на виховання дітей корінних народів; виявлено, що сучасною тенденцією освітньої політики щодо корінних народів є перехід від політики асиміляції до політики інтеграції; показано, що сучасна освіта корінних народів у США і Канаді базується на принципах мультикультуралізму, демократії, гуманізму, на націоналістичному підході, урахуванні освітніх потреб та потреб ринку праці. ; The article identifies and analyzes the determinants of formation and development of the education of indigenous peoples of the United States and Canada, identifies the features of functioning of boarding schools and their impact on the education and training of indigenous peoples' children. In order to achieve the aim, we used a retrospective analysis that helped track the emergence and development of the education of the indigenous peoples of the United States and Canada; structural-logical analysis which contributed to the study of legislative provision for the indigenous population; structural-functional analysis which allowed determining the specific features of education of indigenous peoples in the United States and Canada, to find out the features of the functioning of boarding schools; systemic-structural and comparative analysis which contributed to the definition of the common and distinctive in the countries under study. It has been established that the problem of indigenous education in the US and Canada has deep historical roots since the discovery of the American continent; the main determinants of development of indigenous peoples education in the North American countries are socioeconomic, political, historical, socio-cultural factors which are closely linked to the colonization of American lands by Europeans; the policy of indigenous assimilation was carried out in various forms, in particular, a policy of paternalism, the main purpose of which was the so-called "civilization of wild nations" and the policy of termination, which was aimed at eliminating the personal status of indigenous people, the abolition of federal care and waiver of obligations to provide financial assistance; the policy of indigenous assimilation proved to be ineffective, gave rise to racial discrimination of the indigenous people of the country, increased their marginalization and degradation. It was found out that the policy of assimilation was applied to educational policies concerning the indigenous population; boarding schools for indigenous children have become one of the forms of educational assimilation that have irreparably damaged the indigenous culture, their purpose was to destroy the values, principles, customs, and the language of indigenous peoples. It is revealed that the current tendency in educational policy is transition from assimilation policy to integration policy. It is shown that modern education of indigenous peoples in the USA and Canada is based on the principles of multiculturalism, democracy, humanism, nationalist approach, taking into account educational needs and labor market needs.

An analysis of Australia's governmental policy towards indigenous peoples has been done. The negative consequences of the colonization of the Australian continent have been revealed, in particular, a significant reduction in the number of aborigines due to the spread of alcohol and epidemics, the seizure of their territories. It is concluded that the colonization of Australia was based on the idea of the hierarchy of human society, the superiority and inferiority of different races and groups of people, and accordingly - the supremacy of European culture and civilization. It is demonstrated in the creation of reservations for aborigines and the adoption of legislation aimed at segregating the country's white and colored populations and assimilating certain indigenous peoples into European society, primarily children from mixed marriages. It has been proven that, considering the aborigines an endangered people and seeking to protect them from themselves, Europeans saw the way to their salvation in miscegenation - interracial marriages and the isolation of aboriginal children from their parents. This policy has been pursued since the end of the XIX century by the 1970s and had disrupted cultural and family ties and destroyed aboriginal communities, although government circles positioned it as a policy of caring for indigenous Australians. As a result, the generation of aborigines taken from their parents and raised in boarding schools or families of white Europeans has been dubbed the "lost generation". The activity of A.O. Neville who for more than two decades held the position of chief defender of the aborigines in Western Australia and in fact became the ideologist of the aborigines' assimilation policy has been analyzed. He substantiated the idea of the biological absorption of the indigenous Australian race as a key condition for its preservation and extremely harshly implemented the policy of separating Aboriginal children from their parents. It is concluded that the policy towards the indigenous population of Australia in the late XIX – first third of the XXcentury was based on the principle of discrimination on racial grounds. ; Здійснено аналіз урядової політики Австралії щодо корінного населення. Розкрито негативні наслідки колонізації австралійського континенту, зокрема значне зменшення чисельності аборигенів внаслідок поширення алкоголю й епідемій, захоплення їхніх територій. Зроблено висновок, що колонізація Австралії ґрунтувалась на ідеї ієрархії людського суспільства, вищості і нижчості різних рас і груп людей, а відповідно – зверхності європейської культури і цивілізації. Її унаочненням стало створення резервацій для аборигенів і прийняття законодавства, спрямованого на сегрегацію білого і кольорового населення країни і асиміляцію окремих представників корінного народу в європейське суспільство, у першу чергу – дітей від змішаних шлюбів. Доведено, що, вважаючи аборигенів вимираючим народом і прагнучи його захистити від самого себе, європейці бачили шлях його порятунку у міцегенації – міжрасових шлюбах та ізоляції дітей аборигенів від батьків. Така політика здійснювалась з кінця XIXст. до 1970-хрр. і призвела до порушення культурних і родинних зв'язків і руйнування общин аборигенів, хоча урядові кола позиціонували її як політику турботи про корінних австралійців. У зв'язку з цим, покоління аборигенів, яких забрали від батьків і передали на виховання в інтернати або сім'ї білошкірих європейців, отримало назву «втраченого покоління». Розкрито діяльність А.О.Невілля, який більше двох десятиліть обіймав посаду головного захисника аборигенів у Західній Австралії і фактично став ідеологом політики їхньої асиміляції. Він обґрунтував ідею біологічного поглинання корінної австралійської раси як ключової умови її збереження і надзвичайно жорстоко впроваджував політику відділення дітей аборигенів від їхніх батьків. Зроблено висновок, що політика щодо корінного населення Австралії кінця XIX – першої третини ХХст. будувалась на принципі дискримінації за расовою ознакою.

Для захисту й просування інтересів корінних народів дуже важливо розвивати політичні інститути, які дозволяють їм відкрито виражати свою думку і будуть надавати їм певного впливу в канадському поліетнічному суспільстві. Незважаючи на те, що виникнення таких інститутів обумовлено особливістю політичних реалій Канади, їхній досвід може бути застосовано і для інших країн світу. ; Для защиты и продвижения интересов коренных народов очень важно развивать политические институты, которые позволяют им открыто выражать свое мнение и будут предоставлять им определенное влияние в канадском полиетничному обществе. Невзирая на то, что возникновение таких институтов обусловлено особенностью политических реалий Канады, их опыт может быть применен и для других стран мира. ; For defence and advancement of interests of Native People it is very important to develop political institutes which allow them to express the opinion and will give them certain influence in Canadian polyethnic society. Without regard to that the origin of such institutes is conditioned by the feature of political realities of Canada, their experience can be applied for other countries of the world

While studying disintegration tendencies in Northeast India (the armed struggle of the peoples of Bodo, Kuki-chin) the processes of ethnopolitical integration and disintegration were identified rater as ethnotransformational than as ethnoevolutionary because they affect whole ethnic groups, not only their components, cause the changes in the ethnicity of the whole ethnos and are accompanied by reviewing the borders of the states in which these ethnic groups reside. At the same time, they contain signs of the ethnoevolutionary process – they cause changes in some components or parameters of an ethnic group (language, culture, consciousness, ethno-cultural environment). An example of an analysis of the ethnonational situation in South-East India demonstrates the mixed ethnoevolutionary and ethnotransformational effects of disintegration.A comparative analysis of the essence and political and legal content of the national instrument of the scheduled tribes in India and the international legal mechanism for the protection of the rights of autochthonous ethnic groups – indigenous peoples is fulfilled. The similarity of the status of adivasi and indigenous peoples has been established, their common and distinctive features have been studied. Both are called upon to contribute to the preservation and protection of "positively discriminating" ethnic groups that are in a more vulnerable socio-economic, cultural situation due to their dependence on the traditional way of life. India has not sighned the ILO No. 169 Indigenous and Tribal Peoples Convention, instead created its own mechanism of scheduled tribes aimed to counteract the ethnopolitical disintegration of the country and to neutralize the separatist demands of radical ethnic groups for the withdrawal from the state. ; На прикладі вивчення дезінтеграційних тенденцій в Північно-Східній Індії (збройної боротьби народів бодо, кукі-чін) визначено процеси етнополітичної інтеграції та дезінтеграції скоріше як етнотрансформаційні, оскільки вони зачіпають етноси, а не лише їх компоненти, призводять до зміни етнічної належності цілих етноспільнот та супроводжуються переглядом кордонів держав, в яких проживають ці етноси. Водночас вони містять ознаки етноеволюційного процесу – спричиняють зміни в деяких компонентах або параметрах етносу (мова, культура, свідомість, етнокультурне середовище). На прикладі аналізу етнонаціональної ситуації в Південно-Східній Індії продемонстровано змішаний етноеволюційний та етнотрансформаційний вплив дезінтеграції.Здійснено порівняльний аналіз суті та політико-правового наповнення національного інструменту зареєстрованих народів Індії та міжнародно-правового механізму захисту прав автохтонних етносів – корінних народів. Встановлено подібність статусу адівасі та корінних народів, досліджено їх спільні та відмінні риси. Обидва покликані сприяти збереженню та захисту, «позитивно дискримінуючи» етноси, які перебувають у більш вразливому соціально-економічному, культурному становищі внаслідок залежності від традиційного способу життя. Індія не приєдналася до Конвенції МОП «Про корінні народи, які ведуть племінний спосіб життя в незалежних країнах» № 169, натомість створила власний політико-правий механізм зареєстрованих народів, покликаний протидіяти етнополітичній дезінтеграції країни і нейтралізувати сепаратистські вимоги радикально налаштованих на вихід зі складу держави етносів. В кінцевому підсумку його застосування, починаючи з середини 20 ст., сприяло забезпеченню макронаціональної єдності, етнополітичної інтеграції такої територіально розрізненої та етнічно строкатої держави, як Індія.

While studying disintegration tendencies in Northeast India (the armed struggle of the peoples of Bodo, Kuki-chin) the processes of ethnopolitical integration and disintegration were identified rater as ethnotransformational than as ethnoevolutionary because they affect whole ethnic groups, not only their components, cause the changes in the ethnicity of the whole ethnos and are accompanied by reviewing the borders of the states in which these ethnic groups reside. At the same time, they contain signs of the ethnoevolutionary process – they cause changes in some components or parameters of an ethnic group (language, culture, consciousness, ethno-cultural environment). An example of an analysis of the ethnonational situation in South-East India demonstrates the mixed ethnoevolutionary and ethnotransformational effects of disintegration.A comparative analysis of the essence and political and legal content of the national instrument of the scheduled tribes in India and the international legal mechanism for the protection of the rights of autochthonous ethnic groups – indigenous peoples is fulfilled. The similarity of the status of adivasi and indigenous peoples has been established, their common and distinctive features have been studied. Both are called upon to contribute to the preservation and protection of "positively discriminating" ethnic groups that are in a more vulnerable socio-economic, cultural situation due to their dependence on the traditional way of life. India has not sighned the ILO No. 169 Indigenous and Tribal Peoples Convention, instead created its own mechanism of scheduled tribes aimed to counteract the ethnopolitical disintegration of the country and to neutralize the separatist demands of radical ethnic groups for the withdrawal from the state. ; На прикладі вивчення дезінтеграційних тенденцій в Північно-Східній Індії (збройної боротьби народів бодо, кукі-чін) визначено процеси етнополітичної інтеграції та дезінтеграції скоріше як етнотрансформаційні, оскільки вони зачіпають етноси, а не лише їх компоненти, призводять до зміни етнічної належності цілих етноспільнот та супроводжуються переглядом кордонів держав, в яких проживають ці етноси. Водночас вони містять ознаки етноеволюційного процесу – спричиняють зміни в деяких компонентах або параметрах етносу (мова, культура, свідомість, етнокультурне середовище). На прикладі аналізу етнонаціональної ситуації в Південно-Східній Індії продемонстровано змішаний етноеволюційний та етнотрансформаційний вплив дезінтеграції.Здійснено порівняльний аналіз суті та політико-правового наповнення національного інструменту зареєстрованих народів Індії та міжнародно-правового механізму захисту прав автохтонних етносів – корінних народів. Встановлено подібність статусу адівасі та корінних народів, досліджено їх спільні та відмінні риси. Обидва покликані сприяти збереженню та захисту, «позитивно дискримінуючи» етноси, які перебувають у більш вразливому соціально-економічному, культурному становищі внаслідок залежності від традиційного способу життя. Індія не приєдналася до Конвенції МОП «Про корінні народи, які ведуть племінний спосіб життя в незалежних країнах» № 169, натомість створила власний політико-правий механізм зареєстрованих народів, покликаний протидіяти етнополітичній дезінтеграції країни і нейтралізувати сепаратистські вимоги радикально налаштованих на вихід зі складу держави етносів. В кінцевому підсумку його застосування, починаючи з середини 20 ст., сприяло забезпеченню макронаціональної єдності, етнополітичної інтеграції такої територіально розрізненої та етнічно строкатої держави, як Індія.

The beginning of the twenty-first century.is marked by a turning point in the approach to comprehending works written by Native American writers. Literary critics began to pay more attention to highlighting the particularities of specific Indian nations, which led to the emergence of such a phenomenon as "the literary nationalism of American Indians". The researcher began to focus on the analysis of the indigenous literary critique dynamic development, because it reflected the traditional perception of Native reality, made possible to trace the patterns of Native identity structure in literature. The attention of researchers has shifted from identifying the features of authenticity, hybridization, intercultural influences on the search for intellectual, cultural, political, and historical origins of Indigenous literatures. The literary nationalism of indigenous peoples is aimed to support the intellectual and political sovereignty of indigenous communities. Researchers associate a striking shift in priorities with the return of most Native Americans to the faith of their great-grandfathers. In this regard, the question arises as a non-radical reader should become accustomed to and understand the texts of indigenous writers. Proceeding from this, the author of the article is convinced that in the Indian critique the past and present are virtually indistinguishable, they actively coexist, becoming "a reflection" of the national consciousness of indigenous peoples. The influence of the past of the Indian nations is still really present in the socio-cultural context of contemporary literary criticism, which is in essence its non-linear reception in the minds of modern generations, which produces predominantly polemical-oppositional discourse. ; Cтаттю присвячено аналізу розвитку індіанської критичної думки у протягом першого десятиліття ХХІ ст., цей період вирізняється переломом у підході до осмислення творів, написаних письменниками корінного походження. Дослідниця сконцентрувалася на аналізі динамічного розвитку ...

У статті досліджено основні шляхи врегулювання правового статусу корінних наро­дів України. Розглянуто основні законопроекти стосовно правового регулювання про­блематики корінних народів в Україні, проаналізовано роль іноземного досвіду в про­цесі їх підготовки. Визначено подальші перспективи законодавчого закріплення пра­вового статусу та механізму реалізації права на самовизначення і представництво корінних народів України, зокрема в аспекті підготовки змін до Розділу Х Конституції України. ; В статье исследуются основные пути урегулирования правового статуса коренных народов Украины. Рассмотрены основные законопроекты, кото­рыми предлагается правовое регулирование проблематики коренных народов в Украине, проанализирована роль иностранного, в частности скандинавского, опыта при их подготовке. Определены дальнейшие перспективы законодательно­го закрепления правового статуса и механизма реализации права на самоопреде­ление и представительство коренных народов Украины, в частности в аспекте подготовки изменений в Раздел Х Конституции Украины. ; In this paper author comprehensively researched the peculiarities and specificities of the legal status of indigenous peoples and their right to self-deter­mination and representation. The current situation of indigenous self-determination and representation was described. The present state of legislative consolidation of the legal status and right to self-determination and representation of indigenous peoples of Ukraine, Crimean Tatars in particular, was determined. The main bills, which pro­pose the legal regulation of indigenous peoples' issues in Ukraine, were analyzed and the role of foreign, in particular Scandinavian and New Zealandic, experience was an­alyzed. Further prospects of legislative consolidation of the legal status and the right to self-determination and representation of indigenous peoples of Ukraine, particular­ly, considering the forthcoming amendments to Section X of the Constitution of Ukraine, were determined.

In this paper author comprehensively researched the peculiarities and specificities of the legal status of indigenous peoples and their right to self-deter­mination and representation. The current situation of indigenous self-determination and representation was described. The present state of legislative consolidation of the legal status and right to self-determination and representation of indigenous peoples of Ukraine, Crimean Tatars in particular, was determined. The main bills, which pro­pose the legal regulation of indigenous peoples' issues in Ukraine, were analyzed and the role of foreign, in particular Scandinavian and New Zealandic, experience was an­alyzed. Further prospects of legislative consolidation of the legal status and the right to self-determination and representation of indigenous peoples of Ukraine, particular­ly, considering the forthcoming amendments to Section X of the Constitution of Ukraine, were determined. ; В статье исследуются основные пути урегулирования правового статуса коренных народов Украины. Рассмотрены основные законопроекты, кото­рыми предлагается правовое регулирование проблематики коренных народов в Украине, проанализирована роль иностранного, в частности скандинавского, опыта при их подготовке. Определены дальнейшие перспективы законодательно­го закрепления правового статуса и механизма реализации права на самоопреде­ление и представительство коренных народов Украины, в частности в аспекте подготовки изменений в Раздел Х Конституции Украины. ; У статті досліджено основні шляхи врегулювання правового статусу корінних наро­дів України. Розглянуто основні законопроекти стосовно правового регулювання про­блематики корінних народів в Україні, проаналізовано роль іноземного досвіду в про­цесі їх підготовки. Визначено подальші перспективи законодавчого закріплення пра­вового статусу та механізму реалізації права на самовизначення і представництво корінних народів України, зокрема в аспекті підготовки змін до Розділу Х Конституції України.

У статті розглядається проблема визначення правового статусу кримськотатарського народу як корінного народу України. .Досліджено сучасний стан законодавчої бази щодо регулювання кримськотатарського питання. Акцентується увага на створенні правових основ для регулювання та реалізації державної політики щодо забезпечення права кримськотатарського народу як корінного народу України. ; The article deals with the issue of determination of the legal status of Crimean Tatar people as indigenous people of Ukraine. The current state of the legislative base concerning the regulation of Crimean Tatar issue is researched. Attention is paid to the creation of the legal base for regulation and implementation of the state policy in ensuring the right of Crimean Tatar people as indigenous people of Ukraine.

Legal terminology is a natural component of national terminology. All the requirements for a particular term and the system of terms as a whole are expatiated upon it. However, a significant number of terms of the Ukrainian law does not meet the general requirements and standards. This condition is caused by a wide range of reasons: language and extra-linguistic, ordinary and political, historical and modern.The article presents terminology of legislative acts that regulate or will regulate the use of languages in our country; the effective legislation acts of Ukraine and international organizations, judiciary reference literature, language bills registered in the Verkhovna Rada of Ukraine were the basis for this work.The significant for language legislation terms were used for analysis: national language, official language, minority language, indigenous minorities language, the standard of national language, ethnic language, the language of the indigenous population. The quality of the legislation acts and the full implementation of the law depends on the perfection of these terms.However, language and legal terminology is noted by lack of proper regulation and imperfection – the mentioned word-combinations are used in a variety of meanings and matchings: they are identified and synonymized, opposed, some of them are extra for laws in general. Furthermore, some of the analyzed word-expressions can not be described as terms in a full sense of the word - there is no definition, the term does not correspond to reality.Conclusion: The terminology base of the language legislation needs significant revision.Key words: national language, ethnic language, minority language, the language of the indigenous population, indigenous minorities language, official language, regional language, the standard of national langue. ; Проаналізовано стан української термінології, пов'язаної із правовою регламентацією статусу мов в Україні. В основу покладено терміни чинного законодавства, використані в законопроектах, зареєстрованих у Верховній раді України. Аналіз кожного терміна окремо й у взаємозв'язку з іншими свідчить про їхню невідповідність термінологічним нормам і відповідно неспроможність виконувати свої функції у законодавчих актах.Ключові слова: державна мова, етнічна мова, міноритарна мова, мова корінного населення, мова національних меншин, офіційна мова, регіональна мова, стандарт державної мови.

У статті розглядається проблема визначення правового статусу кримськотатарського народу як корінного народу України. Досліджено сучасний стан законодавчої бази щодо регулювання кримськотатарського питання. Акцентується увага на діяльності громадських організацій та політичних партій кримських татар. ; The article considers the problem of recognizing the legal status of Crimean Tatars as the indigenous people of Ukraine. It studies the contemporary condition of the legislative basis regarding the regulation of Crimean Tatar issue, focuses on the activity of Crimean Tatars' non-governmental organizations and political parties.

In the 1960s – 1970s American society has undergone substantial transformation associated with different ethnic groups struggle for self-determination and self-governance. Indigenous peoples of the United States have made every effort to self-organization, held a peaceful rally in support of their own demands across the country. Attention of the American society and international organizations provided the problem's wide resonance. There have been significant changes in American law system that put an end to the policy of assimilation of the indigenous peoples.After the World War II, despite the ambiguity of U.S. policy toward indigenous peoples, the latter managed to bring its relations with the federal government to a new level - the level of the newly formed community organizations and movements representing not a specific tribe, but indigenous community in general. Declaration of the right to self-determination and the respect for personal identity, cultural and spiritual values occured in the 1960s – 1970s , a period when the whole American society was transformed by the movements for civil rights (e.g., African Americans). On the verge of 1960s – 1970s principles of American Indian policy were formulated as «self-determination without termination». It changed the attitude of the authorities towards Aboriginal peoples. It has been adopted by a number of legal acts, especially «Indian Civil Rights Act» that provided the legal embodiment of a set of rights and freedoms to the American Indians. American Indians' self-determination and self-governance is a promising topic for further research based on the need for regulation of the legal status of the Crimean Tatars in Ukraine. ; В 60-ых – 70-ых гг. ХХ в. в американском обществе происходили значительные трансформации, связанные с борьбой различных этнических групп за самоопределение и самоуправление.Коренные народы США приложили максимум усилий для самоорганизации, проводя мирные акции в поддержку собственных требований по всей стране. Внимание американского общества и международных организаций обеспечили широкий резонанс проблеме. В законодательстве США произошли значительные изменения, которые положили конец политике ассимиляции коренных народов ; В 60-их – 70-их рр. ХХ ст. в американському суспільстві відбувалися значні трансформації, пов'язані із боротьбою різних етнічних груп за самовизначення та самоуправління. Корінні народи Сполучених Штатів доклали максимум зусиль для самоорганізації, проводячи мирні акції на підтримку власних вимог по всій країні. Увага американського суспільства та міжнародних організацій забезпечили широкий резонанс проблемі. В законодавстві США відбулись значні зміни, які поклали край політиці асиміляції корінних народів