Suchergebnisse

У статті проаналізовано вплив євроінтеграційних та міжнародних зобов'язань на розвиток аграрного законодавства України на прикладі законопроектів, зареєстрованих у Верховній Раді України. З метою вирішення соціальних проблем селян, пропонується на законодавчому рівні закріпити поняття «соціальний розвиток сільських територій», а також окреслити заходи, за допомогою яких в межах політики сільського розвитку, можуть бути вирішені соціальні проблеми села.Доводиться необхідність розроблення та прийняття Загальнодержавної програми сільського розвитку, яка мала б довгостроковий період виконання, здійснювалася центральними та місцевими органами виконавчої влади і затверджувалася Законом України. Вказане кореспондується із механізмом, який застосовується в рамках політики сільського розвитку ЄС.Зазначається про необхідність використання у національному законодавстві усталеної термінології, з мінімальною кількістю слів іноземного походження, та забезпечення врахування особливостей, притаманних аграрному сектору економіки країни.Ключові слова: аграрне законодавство, міжнародне законодавство, спільна сільськогосподарська політика ЄС, сталий розвиток сільського господарства, сільський розвиток, соціальний розвиток села, державна аграрна політика, продовольча безпека ; The article analyzes the impact of European integration and international commitments on the development of Ukrainian agricultural legislation on the example of draft laws registered with the Verkhovna Rada of Ukraine. In order to solve the social problems of the peasants, it is proposed at the legislative level to consolidate the concept of «social development of rural territories», as well as outline the measures by which, in the framework of rural development policy, social problems of the village can be solved.The necessity of the development and adoption of the National Rural Development Program, which would have a long-term implementation period, was carried out by central and local executive authorities and approved by the Law of Ukraine. The indicated corresponds to the mechanism used within the framework of EU rural development policy.It is noted about the necessity to use the established terminology in the national legislation, with a minimum number of words of foreign origin, and to ensure that account is taken of the peculiarities inherent in the agricultural sector of the country's economy.Keywords: agrarian law, international law, EU common agricultural policy, sustainable development of agriculture, rural development, rural social development, state agricultural policy, food safety

The article analyzes the provisions of the multilateral and bilateral international legal treaties of Ukraine aimed at the conservation and restoration of natural ecosystems and the implementation of an ecosystem approach, which is a strategy for the integrated management of land, water and living resources that promotes conservation and sustainable use in an equitable way. Based on the conducted research, it is concluded that these issues are among the most important and relevant at the international legal level, therefore, our state, having assumed relevant obligations in this area, should focus its efforts to their proper reflection in the national regulatory and legal field and their practical realization. It is hoped that in the near future, the outlined issues will receive increased attention both at the level of environmental legislation and in practical terms, because according to the Law of Ukraine «On the Basic principles (strategy) of state environmental policy of Ukraine for the period up to 2030» dated 28.02.2019, which now has the status of a leading pointer in the environmental sphere, the goal of state environmental policy is to achieve a good state of the environment by introducing an ecosystem approach to all areas of socio-economic development of Ukraine to ensure the constitutional right of every citizen to a clean and safe environment, introduction of balanced nature management and conservation and restoration of natural ecosystems.

In the paper, the nature of official development assistance (ODA) viewed as a component of general international aid is considered, and mechanisms for providing aid in the context of international promotion of sustainable development are described. Also, the current world trends of providing official development assistance are highlighted, and constantly increasing amount of aid is determined. The latter demonstrates that the donor countries ensure the compliance with their international obligations related to the provision of concessional financing, and technical assistance to support the efforts that are being made by countries in the field of development.The dynamics in the amount of official development assistance is analyzed, and distribution of aid by sources of financing, regions, recipients and sectors is outlined. It is found that the largest flows of ODA go mainly to countries in Africa and Asia, and the smallest go to Europe, primarily to the education and healthcare sector, social infrastructure and economic development.It is pointed out that in Ukraine, one of the largest recipient countries of ODA in Europe, there is no holistic mechanism for analyzing the receipt, distribution and control of official development assistance viewed as an instrument of general international aid.The main challenges of mobilizing foreign assistance to Ukraine are outlined and key steps in addressing these matters are proposed. In order to promote efficient use of aid offered by foreign donors in the form of international assistance for the implementation of development programs in Ukraine, the following steps should be taken: to develop a public strategy for using international aid and a system of control for monitoring over international projects; to design a sound mechanism for analyzing the receipt, distribution and control of foreign assistance; to enhance staff performance in development, support and management of international projects in accordance with the requirements of providers of international aid; to establish a single coordinating body responsible for mobilizing international assistance.Taking these steps will increase the efficiency of using aid offered by foreign donors in the form of international assistance for the implementation of development programs and provide an opportunity to pursue sustainable development goals in Ukraine.

The nature of cooperation regularly changes under pressure from new calls and threats between the actors of international relations. By means of system analysis and comparison methods, the article discloses the basic theoretical approaches to understanding of the "new world order" phenomenon, which as a result turns into a comprehensive globalization. The article summarizes the modern trends of forming the XXI century international reality, taking into account new actors, their influence on stability and variability of the imperious systems, and analyzes in detail the concepts of modern scientists who form an international discourse on the search for a new paradigm of world order. The study identifies the main characteristics of the world order – legitimacy, the mechanism of change and balance of power. The key shortcomings of the post-war world order have been identified, which include the lack of effectiveness of international organizations at various levels in ensuring the principle of sovereignty for states, respect for borders; imbalance of economic growth between nations; lack of effective sanctions against violators of international law and ensuring the universal rights of citizens; discredited democratic political model, which was recognized as dominant in the post-bipolar era, and so on. Accordingly, there were considered modern approaches to a "new world order" formation, as a result of which it was proposed to take into account the new realities of interdependence that determine the future peaceful coexistence of nations – a balance between freedom of national actors action and international law; balance between legitimacy and power; balance between "regional order" and "international". In general, the international discourse on the search for the "new world order" boundaries is common in the construction of the XXI century multipolar world, the importance of consensus between nations and the legitimacy of new rules for all actors in international relations.

Theoretical and legal foundations of the modernization of the legal regime of foreign economic activity in Ukraine in accordance with international obligations to the European Union are examined in the article. The conceptual and categorical apparatus is analyzed by determining the relationship between the concepts and «modernization», «adaptation»,«harmonization and other related concepts. Description of direct and indirect obligations of Ukraine on the modernization of the legal regime of foreign economic activity is carried out. ; В статье рассматриваются теоретико-правовые принципы модернизации правового режима внешнеэкономической деятельности в Украине в соответствии с международными обязательствами перед Европейским Союзом. Исследуетсяпонятийно-категориальный аппарат путем предоставления определения и соотношения понятий «модернизация», «адаптация», «гармонизация» и других смежных понятий. Приводится характеристика прямых и непрямых международных обязательств Украины относительно модернизации правового режима внешнеэкономической деятельности. ; У статті розглядаються теоретико-правові засади модернізації правового режиму зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до міжнародних зобов'язань перед Європейським Союзом. Досліджується понятійно-категоріальний апарат шляхом надання визначення та співвідношення понять «модернізація», «адаптація», «гармонізація» та інших суміжних понять. Надається характеристика прямих та непрямих міжнародних зобов'язань України щодо модернізації правового режиму зовнішньоекономічної діяльності.

Theoretical and legal foundations of the modernization of the legal regime of foreign economic activity in Ukraine in accordance with international obligations to the European Union are examined in the article. The conceptual and categorical apparatus is analyzed by determining the relationship between the concepts and «modernization», «adaptation»,«harmonization and other related concepts. Description of direct and indirect obligations of Ukraine on the modernization of the legal regime of foreign economic activity is carried out. ; В статье рассматриваются теоретико-правовые принципы модернизации правового режима внешнеэкономической деятельности в Украине в соответствии с международными обязательствами перед Европейским Союзом. Исследуетсяпонятийно-категориальный аппарат путем предоставления определения и соотношения понятий «модернизация», «адаптация», «гармонизация» и других смежных понятий. Приводится характеристика прямых и непрямых международных обязательств Украины относительно модернизации правового режима внешнеэкономической деятельности. ; У статті розглядаються теоретико-правові засади модернізації правового режиму зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до міжнародних зобов'язань перед Європейським Союзом. Досліджується понятійно-категоріальний апарат шляхом надання визначення та співвідношення понять «модернізація», «адаптація», «гармонізація» та інших суміжних понять. Надається характеристика прямих та непрямих міжнародних зобов'язань України щодо модернізації правового режиму зовнішньоекономічної діяльності.

The article is devoted to the study of impact of the standards of the International Labour Organization on the labour law of Ukraine. It is noted that the conventions and recommendations of the International Labour Organization play a significant role in the implementation and development of national labour law. This is due to the recognition at the constitutional level of international treaties as a part of the national legislation, as well as, the membership of our state since 1954 in the International Labour Organization.The central legislative act in the field of labour – the Labour Code of Ukraine is the actual reflection of the ratified conventions of the International Labour Organization. As of 2020, Ukraine has ratified 71 conventions, including 8 fundamental and 4 priority conventions. Thereby, the Code, despite its almost 50-year history, still continues to be relevant in the regulation of employment relationships in Ukraine. In addition, the phenomenon of the acts of the International Labour Organization is the precise fulfillment by the ILO member state of its obligations, combined with the actual absence of responsibility for non-compliance. At the same time, the consequences of violations of international labour law indirectly depend on the existing control mechanisms used by the ILO. In fact, there are two such mechanisms: general and special. It should also be noted that the implementation of ILO conventions can be provided for by the provisions of various international treaties to which the Ukraine is a party. Among these international treaties are Canada-Ukraine Free Trade Agreement and Association Agreement between the European Union and Ukraine.It is concluded that the impact of the standards of the International Labour Organization on the labour law of Ukraine is characterized by both internal and external manifestations. Thus, the ILO conventions ratified by Ukraine, being already tested in practice and unified norms, serve as a reliable foundation for the formation and development of ...

The issue of the political situation in the East of Ukraine today is extremely relevant because of the prolongation of the «conflict» escalation, the legal regime of the antiterrorist operation and the lack of Ukrainian control over certain territories, which, historically and geographically, from the point of view of international and national law, are the part of the territory of Ukraine.In the article such categories as «war», «terrorism» and «armed conflict» are analyzed in order to determine which regime does operate in the East of Ukraine. The author concludes that the situation in such territories is characterized by the legal status of armed conflict, because of the fact that non-state armed forces – «LNR» and «DNR» – are conducting hostilities in the East of Ukraine. In addition to this, their purpose is an encroachment on territorial integrity of Ukraine by separating certain regions from the rest of the State.Providing people with human rights and freedoms, in particular the possibility of the realization of the right to self-defence for people, who perfom military duty in the ATO zone during the armed aggression in Ukraine, is rather controversial. The discussion arises because of the announcement by the military command of Ukraine in August 2017, of the risk of prosecution for violating the «silence regime», despite the open fire and the threat to life for people from the other side of the war barricades.The author raises the issue of the priority of international treaties defining the fundamental human rights to ensure their life and safety, as well as the relevant provisions of the national legislation of Ukraine over certain international agreements that can potentially encroach on such values as life, health and safety. According to the author's opinion, the orders of the military command «. not to shoot» in order to «preserve» the «regime of silence» are not in conformity with the general principles of law, which are reflected in specific legal norms. Because of the fact, that in such a case, giving preferences to such international agreements raises the question of the possibility of the state to ensure a constitutional right to life and safety of ATO fighters, stipulated in Article 27 of the Ukrainian Constitution.The author considers the question of how to «restrict» the right to self-defense of servicemen, the mechanism of implementation of this restriction and the question of criminal-legal qualification of acts, which main aim is protecting people from unlawful encroachments. ; Питання політичної ситуації на Сході України сьогодні є надзвичайно гострим, зважаючи на продовження ескалації «конфлікту», правовий режим антитерористичної операції, непідконтрольність визначених територій, які як з історико-географічного погляду, так і з поглядів міжнародного права та права національного, входять до складу території України.Забезпечення прав і свобод людини, зокрема можливості реалізації права на само­захист осіб, які виконують військовий обов'язок в зоні АТО під час збройної агресії, є доволі дискусійним, – полеміка зумовлена повідомленням військового командування у серпні 2017 р. про ризик притягнення до кримінальної відповідальності за порушення «режиму тиші», незважаючи на відкритий вогонь та загрозу життю з іншої сторони барикад. Пору­шено питання пріоритету міжнародно-правових актів, що визначають фундаментальні права людини щодо забезпечення її життя, безпеки, а також відповідних положень націо­нального законодавства України над певними міжнародними домовленостями, що потенційно можуть зазіхати на такі цінності, як життя, здоров'я, безпека людини і громадянина.Проаналізовано питання способу «обмеження» права на самозахист військово­службовців, механізм реалізації цього правообмеження та питання ймовірної кримінально-правової кваліфікації діянь, що полягають у захисті особи від протиправних посягань.

In the article, the author emphasizes that despite the close proximity of jus cogens and erga omnes, they have different legal nature. However, in terms of universality, it can be argued that these concepts act as tools to achieve one goal - to safeguard the interests of the international community. A legal analysis of Article 20 of the International Covenant on Political and Civil Rights of 1966 has been carried out, which is enshrining the provision according to which (Part 1) any propaganda of war should be prohibited by law. The Provision of General Comment № 11 adopted by the UN Committee on Human Rights in 1983 to Article 20 of the Covenant are examined, on the basis of which the author notes that, in consideration of the nature of Article 20, States Parties are required to take the necessary legislative measures which prohibit actions about which it is mentioned. The author emphasizes on the basis of the Provisions of the Covenant and the General Observations that any propaganda of war and any act in favor of national, racial or religious hatred, which is incitement to discrimination, antagonism or violence, should be prohibited by law. Prohibition, which is mentioned, applies to all types of propaganda acting for the purpose of threatening or aggressing or breach of the world contrary to the Charter of the United Nations. To the General Comment № 24 adopted at the 52nd session of the Human Rights Committee in 1994 on the issues concerning admonitions, which are being made during the ratification of the Covenant or the Optional Protocols hasthe following provisions: admonitions that violate imperative norms incompatible with the object and the objectives of the Covenant. Accordingly, the Provisions of the Covenant, which constitute customary International Law (and a fortiori, if they have the character of imperative norms), which cannot be the subject of reservations. The author analyzed that in the Advisory Opinion of the International Court of Justice of 28 May 1951 concerning a case of reservation to the Genocide Convention, the Court filed the clarification of the concept of erga omnes. It is found that, in accordance with the General Comment № 29 of 24.07.2001, on the issue of the State's waiver of rights in relation to the state of emergency, according to p. "в". Article 13, the Committee emphasizes the imperative nature of Article 20 of the Covenant and the impossibility of the State's waiver from its implementation. No declaration of a state of emergency made in accordance with article 4, paragraph 1, may serve as a justification for a State Party to conduct, in violation of Article 20, the promotion of war or the organization of speeches in favor of national, racial or religious hatred that constitute incitement to discrimination, hostility or violence. ; У статті автор зосереджує увагу на тому, що, незважаючи на безпосередню близькість jus cogens та erga omnes, вони мають різну правову природу. Проте щодо універсальності можна стверджувати, що ці концепції діють як інструменти досягнення однієї мети - забезпечення інтересів міжнародного співтовариства. Здійснено правовий аналіз ст. 20 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права від 1966 р., яка закріплює положення, згідно з котрим (ч. 1) будь-яка пропаганда війни повинна бути заборонена законом. Досліджено положення в Зауваженнях Загального порядку № 11, прийнятого Комітетом ООН з прав людини в 1983 р. до ст. 20 Пакту, на підставі чого автор відзначає, що, зважаючи на характер ст. 20, дер-жави-учасники зобов'язані прийняти необхідні законодавчі заходи, які забороняють дії, що в ній згадуються. Автор на підставі положень Пакту та Зауважень загального порядку робить висновок, що будь-яка пропаганда війни і всякий виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що є підбурюванням до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинні бути заборонені законом. Заборона, що згадується, поширюється на всі види пропаганди, здійснюваної з метою загрози або акту агресії або порушення миру всупереч Статуту Організації Об'єднаних Націй. До Зауважень Загального порядку № 24, прийнятого на 52 сесії Комітету з прав людини в 1994 р. з питань, що стосуються застережень, які робляться при ратифікації Пакту чи Факультативних протоколів до нього, закріплюється положення: застереження, що порушують імперативні норми, несумісні з об'єктом і цілями Пакту. Відповідно, положення Пакту, які представляють звичайне міжнародне право (і a fortiori, якщо вони мають характер імперативних норм) не можуть бути предметом застережень. Автор проаналізував, що у консультативному висновку Міжнародного Суду ООН від 28 травня 1951 р. стосовно справи про застереження до Конвенції про геноцид Суд подав уточнення поняттю erga omnes. З'ясовано, що відповідно до Зауважень Загального порядку № 29 від 24 липня 2001 р., присвяченого питанню відступлення держави від прав у зв'язку з надзвичайним станом, згідно з п. «е» ст. 13 Комітет підкреслює імперативний характер ст. 20 Пакту і неможливість відступу держави від її виконання. Ніяке оголошення надзвичайного стану, зроблене відповідно до п. 1 ст. 4, не може служити державі-у-часниці виправданням у плані ведення, у порушення ст. 20, пропаганди війни або організації виступів на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що є підбурюванням до дискримінації, ворожнечі або насильства.

Розглянуто актуальні питання взаємодії актів міжнародних міжурядових організацій з внутрішньодержавним правом з особливим акцентом на юридичній природі міжнародних організацій, яка фактично обумовлює її правотворчу діяльність. Досліджено феномен актів міжнародних організацій, характер їхніх взаємозв'язків із міжнародно-правовою реальністю, а також національно-правові механізми імплементації міжнародно-правових зобов'язань. Здійснено аналіз впливу Європейського Союзу на міжнародно-правове регулювання через призму прийняття ним правових актів.Ключові слова: міжнародна міжурядова організація, юридична природа, юридичні акти, міжнародна правотворчість, механізм міжнародно-правового регулювання. Article investigates into topical issues of interaction between legal acts of international intergovernmental organizations and national law in terms of legal nature of international organizations which in fact determines its law-making activity. Legal acts of international organizations phenomenon is examined, as well as peculiarities of its intercommunication with international legal reality and national mechanisms of implementation of international obligations. European Union is taken into account in relation to its impact on regulation in international law through the process of adoption of legal acts.Key words: international intergovernmental organization, legal nature, legal personality, legal acts, law-making, international legal regulation.

It can be concluded that the main purpose of the implementation of both criminal procedural and international criminal law as a form of influence of international law on national law is to change the current legislation to meet international obligations taking into account the criminal law system, the structure of current sectoral legislation, legislative technique. This allows the legislator to implement the provisions of the international agreement and improve the quality of legislation, and the provisions of international criminal law are the impetus that initiates the revision of national legislation in cases where it is expressly provided in the text of the international agreement or required by law. The effectiveness of implementation is directly affected by the quality of national legislation, as well as the legislator's choice of methods of implementation: reception, adaptation, transformation and referral. Despite the different doctrinal approaches to the definition of "implementation", the most accurate should be considered the definition of national legal implementation as a process involving the implementation of international criminal law in the state in the field of domestic law with its help and in accordance with the established procedure. legal activity of state bodies aimed at the actual implementation of international obligations assumed by the state. The opinion of A.L. Luchinin that the concept of "implementation" is not synonymous with the concept of "execution", because implementation is a process, while execution is a possible result of this process. The Council of Europe Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950, as well as other international treaties, the rules of which refer to the self-fulfilling, are directly applicable, they do not require the adoption of domestic legislation for their implementation. Usually, the constitutions of states contain provisions that are an example of a general reference rule, authorizing the application of international agreements binding on the state, duly ratified and published, or generally accepted principles and norms of international law, or determine the place of international acts within the legal system of a particular state. ; У статті досліджуються особливості імплементації міжнародних кримінально-процесуальних та кримінально-правових норм як форми впливу міжнародного права на національне право. Аналізуються основні доктринальні підходи вчених до визначення поняття «імплементація» і відмежування його від інших подібних понять. Виявляється специфіка впливу правових норм міжнародних конвенцій на правові норми кримінального права окремих держав. Можна зробити висновок, що основною метою реалізації як кримінального процесуального, так і міжнародного кримінального права як форми впливу міжнародного права на національне право є зміна чинного законодавства для виконання міжнародних зобов'язань з урахуванням кримінально-правової системи, структури чинного галузевого законодавства, законодавчої техніки. Це дозволяє законодавцю реалізувати положення міжнародної угоди та покращити якість законодавства, а положення міжнародного кримінального права є поштовхом, який ініціює перегляд національного законодавства у випадках, коли це прямо передбачено в тексті міжнародної угоди або вимагається законом. На ефективність реалізації безпосередньо впливає якість національного законодавства, а також вибір законодавцем методів реалізації: прийому, адаптації, трансформації та направлення. Незважаючи на різні доктринальні підходи до визначення поняття «імплементація», найбільш точним слід вважати визначення національної правової імплементації як процесу, що передбачає реалізацію міжнародного кримінального права в державі у сфері внутрішнього права з його допомогою та зі встановленим порядком; юридична діяльність державних органів, спрямована на фактичне виконання міжнародних зобов'язань, взятих на себе державою. Підтримую думку А.Л. Лучиніна про те, що поняття «реалізація» не є синонімом поняття «виконання», оскільки реалізація - це процес, а виконання - можливий результат цього процесу. Конвенція Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також інші міжнародні договори, норми яких стосуються самореалізації, безпосередньо застосовуються, вони не потребують прийняття внутрішнього законодавства для їх реалізації. Зазвичай у конституціях держав містяться положення, які є прикладом загального довідкового правила, що дозволяють застосовувати міжнародні угоди, обов'язкові для держави, належним чином ратифіковані та опубліковані, або загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, або визначають місце міжнародного права в межах правової системи конкретної держави.

In times of a deep economic crisis, international support, including economic support, depends largely on fulfillment of the international obligations undertaken by Ukraine. Due to the complexity of the reforms implemented by Ukrainian society, political infighting, lack of politicalwill, unity and consistency in the implemented reforms, our country today recognizes the improper and untimely implementation of certain provisions of the Association Agreement with the EU. Intellectual activity permeates all spheres of society, its results, intellectual property rights are in constant development, changing, new objects appear, which presents new requirements for legal systems, on the legal regulation of the specified sphere, and arising out legal relationships. Today, implementation of the Association Agreement with the EU, one of the Chapters of which is the field of intellectual property, assumes of economic and political importance. However, even the judicial reform introduced and the creation of the High Court on Intellectual Property have not deliver their expected results. All because of inconsistency of actions of legislative and executive branches of power, lack of systematicity in reform, and its insufficient substantiation.That is why, today, there is a growing need for the adoption of the National Strategy for the Development of the Intellectual Property Sphere for the period 2020–2025, which should become a comprehensive reflection of the state policy in the field of intellectualproperty. As to its legal nature, the National Strategy for the Development of Intellectual Property is a set of measures aimed at: (creating) promoting and encouraging the creation of intellectual property rights; (use) the introduction of favorable conditions andmechanisms for the use of intellectual property rights in production and other economic sectors; establishment of effective public administration in the field of intellectual property; increase of efficiency of activity of state institutions of the intellectual property protection system, examination of applications and issuance of security documents; improvement of legislation on protection of intellectual property rights; improving the mechanisms of protection of intellectual property rights; formation of a high level of culture and education in the field of intellectual property in order to build a competitive national economy, based on knowledge and innovation and implemented by the Government of our country. The effectiveness of the Strategy depends on the successful implementation of judicial reform and the effective work of the High Court on Intellectual Property. ; В статье затронуты проблемы обеспечения Украиной выполнения своих международных обязательств, в частности в сфере интеллектуальной собственности, которая на сегодняшний день является одной из самых критических по выполнению Соглашения об ассоциации Украины с ЕС. В статье определено, что основой для единства и комплексного характера государственной политики в сфере интеллектуальной собственности является принятие Национальной стратегии развития сферы интеллектуальной собственности на 2020−2925 годы. Указанная стратегия должна стать отражением адаптации института интеллектуальной собственности к общим мировым тенденциям и успешных европейских практик, содержать цель и пути ее практической реализации. От успешного принятия стратегии зависит дальнейшее развитие судебно-правовой реформы в Украине, в рамках которой уже создан Высший суд по вопросам интеллектуальной собственности, однако без единства законодательства, стратегической его согласованности невозможна практическая реализация начатой реформы, а соответственно и выполнение международных обязательств. ; У статті порушено проблеми забезпечення Україною виконання своїх міжнародних зобов'язань, зокрема у сфері інтелектуальної власності, яка на сьогодні є однією з найкритичніших щодо виконання Угоди про асоціацію України з ЄС. У статті визначено, що основою єдності та комплексного характеру державної політики у сфері інтелектуальної власності є прийняття Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності на 2020−2025 роки. Вказана стратегія повинна стати відображенням адаптації інституту інтелектуальної власності до загальних світових тенденцій та успішних європейських практик, містити мету та шляхи її практичної реалізації. Від успішного прийняття стратегії залежить подальший розвиток судово-правової реформи в Україні, у рамках якої створено Вищий суд з питань інтелектуальної власності. Однак без єдності законодавства, його стратегічної узгодженості неможлива практична реалізація започаткованої реформи, а відповідно й виконання міжнародних зобов'язань.

In times of a deep economic crisis, international support, including economic support, depends largely on fulfillment of the international obligations undertaken by Ukraine. Due to the complexity of the reforms implemented by Ukrainian society, political infighting, lack of politicalwill, unity and consistency in the implemented reforms, our country today recognizes the improper and untimely implementation of certain provisions of the Association Agreement with the EU. Intellectual activity permeates all spheres of society, its results, intellectual property rights are in constant development, changing, new objects appear, which presents new requirements for legal systems, on the legal regulation of the specified sphere, and arising out legal relationships. Today, implementation of the Association Agreement with the EU, one of the Chapters of which is the field of intellectual property, assumes of economic and political importance. However, even the judicial reform introduced and the creation of the High Court on Intellectual Property have not deliver their expected results. All because of inconsistency of actions of legislative and executive branches of power, lack of systematicity in reform, and its insufficient substantiation.That is why, today, there is a growing need for the adoption of the National Strategy for the Development of the Intellectual Property Sphere for the period 2020–2025, which should become a comprehensive reflection of the state policy in the field of intellectualproperty. As to its legal nature, the National Strategy for the Development of Intellectual Property is a set of measures aimed at: (creating) promoting and encouraging the creation of intellectual property rights; (use) the introduction of favorable conditions andmechanisms for the use of intellectual property rights in production and other economic sectors; establishment of effective public administration in the field of intellectual property; increase of efficiency of activity of state institutions of the intellectual property protection system, examination of applications and issuance of security documents; improvement of legislation on protection of intellectual property rights; improving the mechanisms of protection of intellectual property rights; formation of a high level of culture and education in the field of intellectual property in order to build a competitive national economy, based on knowledge and innovation and implemented by the Government of our country. The effectiveness of the Strategy depends on the successful implementation of judicial reform and the effective work of the High Court on Intellectual Property. ; В статье затронуты проблемы обеспечения Украиной выполнения своих международных обязательств, в частности в сфере интеллектуальной собственности, которая на сегодняшний день является одной из самых критических по выполнению Соглашения об ассоциации Украины с ЕС. В статье определено, что основой для единства и комплексного характера государственной политики в сфере интеллектуальной собственности является принятие Национальной стратегии развития сферы интеллектуальной собственности на 2020−2925 годы. Указанная стратегия должна стать отражением адаптации института интеллектуальной собственности к общим мировым тенденциям и успешных европейских практик, содержать цель и пути ее практической реализации. От успешного принятия стратегии зависит дальнейшее развитие судебно-правовой реформы в Украине, в рамках которой уже создан Высший суд по вопросам интеллектуальной собственности, однако без единства законодательства, стратегической его согласованности невозможна практическая реализация начатой реформы, а соответственно и выполнение международных обязательств. ; У статті порушено проблеми забезпечення Україною виконання своїх міжнародних зобов'язань, зокрема у сфері інтелектуальної власності, яка на сьогодні є однією з найкритичніших щодо виконання Угоди про асоціацію України з ЄС. У статті визначено, що основою єдності та комплексного характеру державної політики у сфері інтелектуальної власності є прийняття Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності на 2020−2025 роки. Вказана стратегія повинна стати відображенням адаптації інституту інтелектуальної власності до загальних світових тенденцій та успішних європейських практик, містити мету та шляхи її практичної реалізації. Від успішного прийняття стратегії залежить подальший розвиток судово-правової реформи в Україні, у рамках якої створено Вищий суд з питань інтелектуальної власності. Однак без єдності законодавства, його стратегічної узгодженості неможлива практична реалізація започаткованої реформи, а відповідно й виконання міжнародних зобов'язань.

In this article the author examines the basic norms of "soft law of the EU", which establish common rules for the use of energy from renewable sources and the level of their implementation in national legislation as well as the basis of cooperation between Ukraine and the EU on promoting energy efficiency and renewable energy sources. The author has made the general overview of international obligation of Ukraine about improvement and adaptation of the national legislation to the EU standards in the sphere being explored. The author determines the necessity of forming the policy directed on realization of investment projects in the spheres of energy efficiency and renewable energy in Ukraine; the need, the necessity additionally to the attraction of foreign investments, to support the national business entities that implement the use of energy from renewable sources. A specific role of constant scientific and technical updating in the field of energy production was established. In the article the main achievements in the field of energy use from renewable sources are analyzed, problem points and directions of further popularization and wide introduction of the production of energy from renewable sources from the production to the household sphere are identified. Enough attention is paid to the mechanisms of stimulation of renewable electricity production that have already been acting today; the author mentions energy-saving projects implemented by local authorities; the potentially most powerful renewable energy resources of the country are identified, the energy of the sun and wind in particular. Difficulties in using renewable energy often go beyond the strictly regulatory and financial issues. In this regard, the author permanently accents the need to raise citizens' awareness of the results of reforms and institutional changes in Ukraine and the opportunities provided by these reforms.

The main purpose of the article is to analyze the ways of obtaining several citizenships as a result of investing or acquiring real estate or assets of national enterprises. The paper gives a classification of countries that provide such opportunity depending on the procedure for obtaining citizenship: whether it occurs immediately after making an investment or obtaining a residence permit and the possibility of the subsequent entry into citizenship after a certain period of time. In the article, these two groups of countries are considered by examples of Dominica, Malta, Cyprus, the United States and Bulgaria. The author emphasizes that the possibility of obtaining several nationalities should be regulated by the national legislation of each country separately. Therefore, the article also gives the position of the Ukrainian legislator on this issue. The paper identifies the main features of citizenship as a legal category, examines its content, as well as defines the main obligations assumed by each other individual and state as a result of the existence of such a legal relationship as citizenship between them. It is also proposed to consider the advantages and disadvantages both for a person seeking two or more citizenships, and for the state of its primary citizenship and the state which grants her second citizenship. The author makes the conclusion that multiple citizenship is an advantage for an individual as a result of expanding his capabilities in different spheres of activity, but the state of primary citizenship suffers only losses in the form of emigration of talented people and the leakage of capital beyond the state.