Suchergebnisse

The influence of religion on politics is inherent not only to the Islamic world, however, none of political theorist should ignore the role of Islam in Muslims' public life, its impact on the policies of Muslim nations and the global geopolitical situation. Due to its historical uniqueness Modern Islam is not only a religion but also a way of life for the vast majority of Muslims and the basis of their civilizational and even national self-identification. Therefore, the role of religion in the Muslim world is different to that of countries, mostly populated by Christians, as Christianity is legally separated from the system of public administration in European countries. Islam, on the other hand, regulates not only the sociocultural sphere of society, including human relations, but also significantly affects the socio-political life of many Muslim countries, where Islamist movements have now become the major part this sphere.In Egypt, where authoritarian secular regime of Hosni Mubarak was overthrown during the revolution, Islamists took the lead in the protest movement, won the first democratic elections and used the opportunity to lead the country after nearly 60 years of underground activity. This paper examines the influence of the religious factor on the change of Egypt's political regime in 2011-2013 by conceptualizing the terms of "political Islam" and "Islamic fundamentalism." The author concludes that the Egyptian Muslim Brotherhood and its Freedom and Justice Party should not be defined as "fundamentalists" because: 1. they don't try to return to a "righteous caliphate," Sharia, and a literal perception of the sacred texts; 2. the Brothers could not be viewed as the most conservative force among Islamists, while Salafists are properly rightly considered to be; 3. the association is considered as a part of moderate Islamism, an ideology that does not mandate any the use of armed methods of struggle. At the same time, the author argues that owing to the fact that Egyptian "Muslim Brotherhood" adhered to moderate Islamism as an ideological party basis, it became a decisive reason that provided them a venue at the top tier of the government in 2011-2013. ; Влияние религии на политику – явление, которое не ограничивается только исламским миром, однако, ни один политический теоретик не может игнорировать роль ислама в общественной жизни мусульман, его влияние на политику мусульманских народов и, соответственно, на мировую геополитическую ситуацию в целом. Современный ислам, благодаря уникальности своего исторического развития, является не только религией, но также образом жизни абсолютного большинства мусульман и основой их цивилизационной и даже национальной самоидентификации. Поэтому роль религии в мусульманском мире иная, чем в тех государствах, где исповедуют христианство, которое юридически отделено от системы государственного управления стран Европы. Ислам, напротив, регулирует не только социокультурную сферу общества, включая индивидуальные человеческие взаимоотношения, но также существенно влияет на общественно-политическую жизнь, частью которой во многих мусульманских странах сейчас стали исламистские движения. В Египте, где в ходе революции был свергнут авторитарный светский режим Хосни Мубарака, исламисты взяли на себя инициативу протестного движения, победили на первых в истории демократических выборах и использовали возможность возглавить страну после почти 60 лет подпольной деятельности. В этой работе исследовано влияние религиозного фактора на изменение политического режима в Египте в период 2011-2013 гг. путем концептуализации понятий «политический ислам» и «исламский фундаментализм». Автор пришел к выводу, что египетских «Братьев-мусульман» и их Партию свободы и справедливости не следует характеризовать понятием «фундаментализм» поскольку они: во-первых, не стремятся вернуться к «праведному халифату», шариату, и буквальному восприятию религиозных текстов; во-вторых, «Братья» не являются наиболее консервативной силой среди исламистов, которой справедливо считают салафитов; в-третьих, ассоциацию принято считать частью умеренного исламизма, идеологии, которая не предусматривает применения вооруженных методов борьбы. В то же время, автор утверждает, что использование египетскими «Братьями-мусульманами» именно умеренного исламизма, как идеологической основы для своей партии стало решающим фактором, обеспечившим им властные государственные места в период 2011-2013 гг. ; Вплив релігії на політику – явище, яке не обмежується лише ісламським світом, однак, жоден політичний теоретик не може ігнорувати роль ісламу в суспільному житті мусульман, його вплив на політику мусульманських народів та, відповідно, на світову геополітичну ситуацію в цілому. Сучасний іслам, завдяки унікальності свого історичного розвитку, є не тільки релігією, але також способом життя переважної більшості мусульман і в значній мірі основою їх цивілізаційної та навіть національної самоідентифікації. Тому роль релігії в мусульманському світі інша, ніж в тих державах, де сповідують християнство, яке юридично відділене від системи державного управління країн Європи. Іслам, навпаки, значною мірою регулює не тільки соціокультурну сферу суспільства, включаючи індивідуальні людські взаємини, але також істотно впливає на суспільно-політичне життя, частиною якого у багатьох мусульманських країнах зараз стали ісламістські рухи.У Єгипті, де в ході революції був повалений авторитарний світський режим Хосні Мубарака, ісламісти взяли на себе ініціативу протестного руху, перемогли на перших в історії держави демократичних виборах та використали можливість очолити країну після майже 60-ти років підпільної діяльності. У цій роботі досліджено вплив релігійного чинника на зміну політичного режиму в Єгипті у період 2011–2013 рр. шляхом концептуалізації понять «політичний іслам» та «ісламський фундаменталізм». Автор дійшов висновку, що єгипетських «Братів-мусульман» та їхню Партію свободи і справедливості не слід характеризувати поняттям «фундаменталізм» оскільки вони: по-перше, не прагнуть повернутись до «праведного халіфату», шаріату, та буквального сприйняття релігійних текстів; по-друге, «Брати» не є найбільш консервативною силою серед ісламістів, якою справедливо вважають cалафітів; по-третє, асоціацію прийнято вважати частиною поміркованого ісламізму, ідеології, яка не передбачає застосування збройних методів боротьби. Водночас, автор стверджує, що використання єгипетськими «Братами-мусульманами» саме поміркованого ісламізму, як ідеологічної основи для своєї партії стало вирішальним фактором, який забезпечив їм владні державні місця в період 2011–2013 рр.

The article considers different consequences of immigration processes of Muslims to the European region, which are connected with the formation of national enclaves inside European countries and with the reluctance of Muslim community to adapt to the legislation and traditions of the host state. The article confirms that the processes of possible integration are complicated by the fact of wide spreading among representatives of Muslim community ideas of Islamic fundamentalism, which opposes against European secularized society. In this regard the article also studies models of existence of Muslims in the European community and possible ways of further development of relations between them. ; В статье рассматриваются последствия миграционных процессов мусульманской общины на территорию Европейского региона, которые напрямую касаются образования мусульманских национальных анклав внутри европейских стран и нежелания представителей мусульманского общества каким-либо образом приспосабливается к законодательству и образу жизни принимающего государства. Статья подтверждает, что осложняет процессы возможной интеграции факт все большего распространения среди представителей мусульманской общины идей исламского фундаментализма, который в свою очередь открыто выступает против секуляризованного европейского общества. Касательно этого в статье также изучаются модели сосуществования мусульманской общины в рамках европейского сообщества и возможные пути развития дальнейших отношений между ними. ; У статті розглядаються проблемні аспекти процесу інтеграції та адаптації мусульманської іммігрантської громади до приймаючого європейського суспільства. Існуючі проблеми інтеграції розглядаються в контексті приналежності великої кількості європейських мусульман до фундаменталістської ісламської доктрини, агресивність якої підтримується радикальними засобами реалізації власних потреб та все більшою політизацією ісламу в межах Європейського регіону.

The phenomenon of the Islamic extremism rise is directly related to the very political situation that has developed in a number of regions that are marked by heightened conflict index. The emergence of Islamic extremism was promoted by the internal factors of Muslim countries development, where unemployment, the standard of living of the population overwhelming majority, the difficult demographic situation, rather low economic development rates, the low level of authoritative political regimes and their repressive opposition policy, the crisis of national ideology that created a massive social base for the Islamist opposition to secular political regimes. A special role was played by changes in the geopolitical situation in the world as a whole especially this became relevant after the collapse of the USSR and the world socialist system. The position of the USA as the only world hegemonic state strengthened, which became a catalyst for the departure from European samples, as well as the search for ways of original development. The conflict of different types of civilizations – European and Muslim, manifested in almost all spheres of Muslim society, showed the impossibility of blindly copying Western society on Islamic soil. The intensification of the search for new solutions and changes in the priorities in the economic development of Arab countries became a natural phenomenon during the crisis shocks around the world. The basic ideological principles and provisions of any doctrine can, with their radicalization and bringing to the edge, form both extremely positive and negative attitudes towards the place of man in the world and the environment. The ideological component of Islamic radicalism is radical Islam, which consists of fundamentalism, traditionalism and modernism, each of which is a reaction to events in society. Islamic fundamentalism and traditionalism are a defensive reaction to the deviation from the traditions and established norms of culture and society. ; Феномен сплеску ісламського екстремізму безпосередньо пов'язаний з самою політичною ситуацією, яка склалася в ряді регіонів, які відрізняються підвищеною конфліктністю. Виникненню ісламського екстремізму сприяли внутрішні чинники розвитку мусульманських країн, де особливий вплив надали безробіття, рівень життя переважної більшості населення, складна демографічна ситуація, досить низькі темпи економічного розвитку, низький рівень авторитетних політичних режимів і їх репресивна політика щодо опозиції, а також криза національної ідеології, які створили масову соціальну базу для ісламістської опозиції політичним і світським режимам. Особливу роль зіграли зміни геополітичної ситуації у світі в цілому, особливо це стало актуальним після розпаду СРСР і світової соціалістичної системи. Посилилася позиція США в якості єдиного світового гегемону, що стало каталізатором відходу від європейських зразків, а також пошуком шляхів самобутнього розвитку. Конфлікт різних типів цивілізацій – європейського і мусульманського, що проявився практично у всіх сферах мусульманського суспільства, показав неможливість сліпого копіювання західного суспільства на ісламську ґрунті. Активізація пошуку нових рішень та зміни пріоритетів в економічному розвитку арабських країн стала закономірним явищем у період кризових потрясінь у всьому світі. Базові світоглядні принципи та положення будь-якого вчення спроможні за умови їх радикалізації і доведення до краю сформувати як надзвичайно позитивне, так і негативне ставлення і до місця людини у світі, і до навколишнього середовища. Ідейною складовою ісламського радикалізму є радикальний іслам, який складається з фундаменталізму, традиціоналізму і модернізму, кожен з яких є реакцією на події, що відбуваються у суспільстві. Ісламський фундаменталізм і традиціоналізм виступають захисною реакцією на відхилення від традицій і сталих норм культури і соціуму.

The phenomenon of the Islamic extremism rise is directly related to the very political situation that has developed in a number of regions that are marked by heightened conflict index. The emergence of Islamic extremism was promoted by the internal factors of Muslim countries development, where unemployment, the standard of living of the population overwhelming majority, the difficult demographic situation, rather low economic development rates, the low level of authoritative political regimes and their repressive opposition policy, the crisis of national ideology that created a massive social base for the Islamist opposition to secular political regimes. A special role was played by changes in the geopolitical situation in the world as a whole especially this became relevant after the collapse of the USSR and the world socialist system. The position of the USA as the only world hegemonic state strengthened, which became a catalyst for the departure from European samples, as well as the search for ways of original development. The conflict of different types of civilizations – European and Muslim, manifested in almost all spheres of Muslim society, showed the impossibility of blindly copying Western society on Islamic soil. The intensification of the search for new solutions and changes in the priorities in the economic development of Arab countries became a natural phenomenon during the crisis shocks around the world. The basic ideological principles and provisions of any doctrine can, with their radicalization and bringing to the edge, form both extremely positive and negative attitudes towards the place of man in the world and the environment. The ideological component of Islamic radicalism is radical Islam, which consists of fundamentalism, traditionalism and modernism, each of which is a reaction to events in society. Islamic fundamentalism and traditionalism are a defensive reaction to the deviation from the traditions and established norms of culture and society. ; Феномен сплеску ісламського екстремізму безпосередньо пов'язаний з самою політичною ситуацією, яка склалася в ряді регіонів, які відрізняються підвищеною конфліктністю. Виникненню ісламського екстремізму сприяли внутрішні чинники розвитку мусульманських країн, де особливий вплив надали безробіття, рівень життя переважної більшості населення, складна демографічна ситуація, досить низькі темпи економічного розвитку, низький рівень авторитетних політичних режимів і їх репресивна політика щодо опозиції, а також криза національної ідеології, які створили масову соціальну базу для ісламістської опозиції політичним і світським режимам. Особливу роль зіграли зміни геополітичної ситуації у світі в цілому, особливо це стало актуальним після розпаду СРСР і світової соціалістичної системи. Посилилася позиція США в якості єдиного світового гегемону, що стало каталізатором відходу від європейських зразків, а також пошуком шляхів самобутнього розвитку. Конфлікт різних типів цивілізацій – європейського і мусульманського, що проявився практично у всіх сферах мусульманського суспільства, показав неможливість сліпого копіювання західного суспільства на ісламську ґрунті. Активізація пошуку нових рішень та зміни пріоритетів в економічному розвитку арабських країн стала закономірним явищем у період кризових потрясінь у всьому світі. Базові світоглядні принципи та положення будь-якого вчення спроможні за умови їх радикалізації і доведення до краю сформувати як надзвичайно позитивне, так і негативне ставлення і до місця людини у світі, і до навколишнього середовища. Ідейною складовою ісламського радикалізму є радикальний іслам, який складається з фундаменталізму, традиціоналізму і модернізму, кожен з яких є реакцією на події, що відбуваються у суспільстві. Ісламський фундаменталізм і традиціоналізм виступають захисною реакцією на відхилення від традицій і сталих норм культури і соціуму.

The peculiarities of new order composition and its global and regional trends are accentuated. Main attention is focused on alternative conceptions of the global order within the strategic culture factor. Characteristics of new world order formation, its global trends and regional tendencies and their direct influence on Ukraine are being defined as well. Special attention is being paid to Chinese and Indian development paradigms in conditions of global order composition.Chinese political analysts have devoted more attention since the late 1990s to the elaboration of the concept of the responsibility of China as a global power. The process of China's perception of its status as a global power was long and difficult. The concept of "peaceful rise" of China and the formula of "peaceful development" have evoked broad response. China has agreed with its self-identification as a responsible global power. The emergence of China to the position of responsible global power has become as a result of a country's development.The foreign policy activity of India is accompanied by putting forward a number of concepts, which are aimed at showing the world community the main targets, forms and methods of the country's activity in the international arena.Authors investigated the nature of Islamic fundamentalism, the main provisions of its ideology, relating to international relations and the global order forming. ; Статья посвящена важной научной проблеме организации международной системы, особенностям иерархии ее подсистем и элементов, связей между ними в условиях формирования глобального порядка. Определены особенности формирования нового мирового порядка, его глобальные тенденции и национальная специфика. Особое внимание уделено альтернативным моделям глобального порядка, определению влияния на них фактора стратегической культуры. ; Статтю присвячено важливій науковій проблемі організації сучасної міжнародної системи, особливостям ієрархії її підсистем та елементів і взаємозв'язків між ними в умовах формування глобального порядку. Визначаються особливості формування нового міжнародного порядку, його глобальні тенденції та регіональні особливості. Особлива увага приділяється альтернативним моделям глобального порядку.

The article is dedicated to an essential scientific problem of international system organization, hierar-chy specifics of its elements and correlation between them in the new world order forming. The peculiarities ofnew order composition and its global and regional trends are accentuated. A special attention has been paid to the theoretical basis of the world order studies. Assuming that the concept of international system is the key to the whole subject of international relations, the main attention is focused on alternative models of the new world order within the system evolution of international relations. Characteristics of new world order formation, its global trends and regional tendencies and their direct influence on Ukraine are being defined as well.In building a world order, a key question inevitable concerns the substance of its unifying principles. The Westphalian model relied on a system of independent states refraining from interference in each oth- er`s domestic affairs through a general equilibrium of power. But now the Westphalian principles are being challenged on all sides. It means the necessity of modernization of the Westphalian system informed by contemporary realities.Comparative analyses of the alternative models of world order was performed. Special attention is being paid to Chinese and Indian development paradigms in conditions of new world order composition. China was the center of its own hierarchical and theoretically universal concept of order. The process of Chi- na's perception of its status as a global power was long and difficult. China has agreed with its self-identifica- tion as a responsible global power. The emergence of China to the position of responsible global power has become as a result of a country's development. Chinese political analysts have devoted more attention since the late 1990s to the elaboration of the concept of the responsibility of China as a global power. The concept of "peaceful rise" of China and the formula of "peaceful development" have evoked broad response.The foreign policy activity of India is accompanied by putting forward a number of concepts, which are aimed at showing the world community the main targets, forms and methods of the country's activity in the international arena.Authors investigated the nature of Islamic model, the main provisions of its ideology, relating to inter- national relations and the new world order forming. Islamic fundamentalism dismantles states in quest of vision revolution based on the fundamentalist version of their religion.It was outlined that the new world order cannot be achieved by any one country ore civilization acting alone. ; Стаття присвячена важливій науковій проблемі формування нового міжнародного порядку. Визначаються особливості формування нового міжнародного порядку, його глобальні тенденції та регіональні особливості. Особлива увага приділяється альтернативним моделям нового міжнародного порядку, які сформувались у процесі системної еволюції міжнародних відносин, місцю України в сучасному міжнародному порядку.

The clarification of Ibn Taymiyyah's religious and philosophical ideas is an important scientific task, because its solution will help, in particular, to understand the role of these ideas in the discourse of modern radical Islamic movements. The controversial figure of Ibn Taymiyyah is the theme of interest for a number of scholars, namely, I. Abdullah, A. H. I. Al-Matroudi, As' ad AbuKhalil, J. J. G. Jansen, L. Maevska, A. Matochkina, M. Rodionova, A. L. Silverman, M. Whine, and others. Most of these researchers focus on the legal and political aspects of Ibn Taymiyyah's ideas. Obtaining reliable data on the religious and philosophical views of Ibn Taymiyya ia the purpose of my study. I have achieved this goal by such methods as analysis, historical method, logical method, and hermeneutics. As I have shown, there are the four main points of Ibn Taymiyyah's religious and philosophical views. The proclamation of absolute obedience to Allah as the necessary quality of a Muslim is the first point. The rejection of any innovations in Islam and any attempts to reform this religion is the second one. Thirdly, there is the necessity of returning to the first generations of Muslims' views on Islam. Fourthly, there is a peculiar concept of jihad.Ibn Taymiyyah's ideas about jihad have two parts. The consideration of the sacred war as a duty of Muslims, as well as the best of the types of worship of Allah, is the first part. Moreover, Ibn Taymiyyah argues that jihad can be exercised not only against representatives of other religions, but also against Muslims, if they changed the Islamic doctrine. As I have shown, also there are two factors of popularity of Ibn Taymiyyah's ideas among the representatives of modern radical jihadism. Firstly, his concept of jihad helps recruit new members into terrorist organizations and justifies the broad possibilities for applying religious terror. Secondly, modern jihadists agree with Ibn Taymiyyah's fundamentalism. ; Выделены и проанализированы четыре компонента религиозно-философских взглядов мусульманского мыслителя XIII-XIV веков Ибн Таймийи. Во-первых, это провозглашение абсолютной покорности Аллаху. Во-вторых, это отвержение любых нововведений в исламе. В-третьих, это призыв вернуться к исламу первых поколений мусульман. В-четвертых, это своеобразная концепция джихада. ; Виділені та проаналізовані чотири компоненти релігійно-філософськихпоглядів мусульманського мислителя ХІІІ-ХІV століть Ібн Таймії. По-перше, це проголошення абсолютної покірності Аллаху. По-друге, це відкидання будь-яких нововведень в ісламі. По-третє, це заклик повернутися до ісламу перших поколінь мусульман. По-четверте, це своєрідна концепція джихаду.

У статті розглянуті умови для створення регіональної системи національної безпеки в Центральній Азії в пострадянський період. Акцентовано на появі в регіоні нових політичних гравців першого ешелону - США, ЄС, КНР, а також другого ешелону - Туреччини, Ірану, Індії, Пакистану. Простежена роль названих країн у забезпеченні регіональної політичної та економічної стабільності. Досліджені наявні регіональні загрози, які мають глобальний характер, й описані їхні характерні особливості для кожної з нових центральноазіатських незалежних держав. Зроблено висновки про неспроможність країн центральноазіатського регіону самостійно протистояти сучасним геополітичним викликам. ; В статье рассмотрены условия образования региональной системы безопасности в Центральной Азии в постсоветский период. Акцентировано внимание на выходе на геополитический простор центральноазиатского региона новых политических игроков первого эшелона - США, ЕС, КНР, а также второго эшелона - Турции, Ирана, Индии, Пакистана и других. Проанализирована роль перечисленных стран в процессе обеспечения политической и экономической стабильности. Исследованы существующие региональные угрозы глобального характера, описаны их особенности для каждой страны Центральной Азии. Сделаны выводы о том, что страны центральноазиатского региона не могут самостоятельно сопротивляться современным геополитическим вызовам. ; The conditions for development of a regional system of national security in Central Asia in the post-Soviet period are reviewed in a new geopolitical context. The emergence in the region of new political actors of the first echelon - the USA, the European Union and the People's Republic of China as well as the second echelon - Turkey, the Islamic republic of Iran, India and Pakistan is emphasized. The role of the above countries in ensuring political and economic security is traced. The regional integration situation is analyzed. Available regional threats, some of them of global nature, are looked into, their characteristic features described for each New Independent State. Interstate conflicts and their resolution potentiality in the current situation are investigated. The unity of the region in combatting international terrorism and extremism is pointed out. Regional threats which endanger the West are identified. Special attention is given to politicization of Islam, radical fundamentalism and their belligerent manifestations which took place in Central Asia. The membership of Central Asian countries in such security-focused interstate organizations as the Collective Security Treaty Organization and the Shanghai Cooperation Organization as well as relations with the UN and the NATO are laid stress on. A great military and technical dependence of the armed forces of Central Asian countries on the Russian factor is pointed out. Some facts of the geopolitical confrontation between Russia, the EU, the USA and China are referred to. Conclusions are drawn as to incapability of countries of the Central Asian region to stand up to current geopolitical challenges on their own and the lack of a regional security system. The necessity of multi-vector foreign policy as a form of guarantee against external aggression is brought into focus.

У статті розглянуті умови для створення регіональної системи національної безпеки в Центральній Азії в пострадянський період. Акцентовано на появі в регіоні нових політичних гравців першого ешелону - США, ЄС, КНР, а також другого ешелону - Туреччини, Ірану, Індії, Пакистану. Простежена роль названих країн у забезпеченні регіональної політичної та економічної стабільності. Досліджені наявні регіональні загрози, які мають глобальний характер, й описані їхні характерні особливості для кожної з нових центральноазіатських незалежних держав. Зроблено висновки про неспроможність країн центральноазіатського регіону самостійно протистояти сучасним геополітичним викликам. ; В статье рассмотрены условия образования региональной системы безопасности в Центральной Азии в постсоветский период. Акцентировано внимание на выходе на геополитический простор центральноазиатского региона новых политических игроков первого эшелона - США, ЕС, КНР, а также второго эшелона - Турции, Ирана, Индии, Пакистана и других. Проанализирована роль перечисленных стран в процессе обеспечения политической и экономической стабильности. Исследованы существующие региональные угрозы глобального характера, описаны их особенности для каждой страны Центральной Азии. Сделаны выводы о том, что страны центральноазиатского региона не могут самостоятельно сопротивляться современным геополитическим вызовам. ; The conditions for development of a regional system of national security in Central Asia in the post-Soviet period are reviewed in a new geopolitical context. The emergence in the region of new political actors of the first echelon - the USA, the European Union and the People's Republic of China as well as the second echelon - Turkey, the Islamic republic of Iran, India and Pakistan is emphasized. The role of the above countries in ensuring political and economic security is traced. The regional integration situation is analyzed. Available regional threats, some of them of global nature, are looked into, their characteristic features described for each New Independent State. Interstate conflicts and their resolution potentiality in the current situation are investigated. The unity of the region in combatting international terrorism and extremism is pointed out. Regional threats which endanger the West are identified. Special attention is given to politicization of Islam, radical fundamentalism and their belligerent manifestations which took place in Central Asia. The membership of Central Asian countries in such security-focused interstate organizations as the Collective Security Treaty Organization and the Shanghai Cooperation Organization as well as relations with the UN and the NATO are laid stress on. A great military and technical dependence of the armed forces of Central Asian countries on the Russian factor is pointed out. Some facts of the geopolitical confrontation between Russia, the EU, the USA and China are referred to. Conclusions are drawn as to incapability of countries of the Central Asian region to stand up to current geopolitical challenges on their own and the lack of a regional security system. The necessity of multi-vector foreign policy as a form of guarantee against external aggression is brought into focus.