The title of my presentation, besides being a play on the title of the Coen brothers film, makes it clear that Italy is not exactly the most hospitable environment when it comes to the popularity of arbitration. It is true that statistical data, when available, concern essentially institutional arbitration (the empirical data are not really updated. The only comprehensive survey of ADR in Italy concerns 2016; in that year the total number of arbitration procedures carried out by private and public institutions was 708 (784 in 2015) and can be considered misleading, at least to a certain degree, since nothing is officially known of the phenomenon of ad hoc arbitration, which, apparently, is very popular but escapes survey. In any event, my purpose here is to sketch out some of the reasons why arbitration is still an elitist method for resolving disputes, in general – as we will see – commercial disputes.
Religions have always played a significant role in the formation of the statehood and development of such powerful states as the Byzantine Empire, the Holy Roman Empire, the Kievan Rus, or the Empire of Charlemagne. Peculiarities of the national culture are dictated by its faith. This is due to the fact that folk traditions, mentality, political structure, peculiarities of the historical trajectory of each nation including the religious development, have a tremendous influence on the religious aspects of nations and states. Religious attitudes, religious morality, practice of ceremonies, and church institutions deeply penetrate into everyday lives of people and countries in particular, largely determine their local originality as well as national and cultural identity. In general, the influence of religious-confessional factors is felt at all levels of organization of society's life. The diversity of its manifestations is unlimited, and basically, it is not the impact on the life, but the life itself. This thesis should always be remembered either when illuminating the tourist resources of the country or the conditions of organization of the tourism business. The article is referred to the religious tourism in Italy – the country on the territory of which Christianity (Holy Roman Empire) arose. The article concideres such religious objects of Rome as Vatican, the Basilica of St. Peter, the area around the Capitol, religious practices of the city of Loreto called the Holy House, as well as the worship of sacred Turin Shroud. ; Релігійна практика завше відігравала велику роль у становленні державності та формуванні могутніх імперій: Візантійської, Священної Римської, Київської Русі, імперії Карла Великого. Це пов'язано з особливостями культури народу, зумовлено його віросповіданням. Адже народні традиції, менталітет, політичний устрій, особливості історичного шляху кожного народу, включаючи релігійний розвиток, здійснюють величезний вплив на релігійні особливості народів та держав. Релігійні світовідчуття, релігійна мораль, практика обрядів, церковні установи глибоко проникають у повсякденне життя людей і країни зокрема, багато в чому визначають його місцеву своєрідність, національно-культурну ідентичність. У цілому, вплив релігійно-конфесійних чинників відчувається на усіх рівнях організації життя суспільства. Розмаїття його проявів безмежне, за великим рахунком це не влив на життя, а саме життя. Цей вислів слід завше пам'ятати як при висвітленні туристичних ресурсів країни, так і умов організації туристичного бізнесу. У даній статті піде мова про релігійний туризм Італії – країні, на території якої зародилось християнство (Священна Римська імперія). Розглянуто релігійні об'єкти Рима – Ватикан, Базиліка Св. Петра, площа навколо Капітолію, релігійні практики м. Лорето, що названий Святим Домом та поклоніння священній Туринський плащаниці.
The interaction between cultural institutions and financial corporations in modern Italy is considered, the role of financial funds in the organization of art projects is revealed, the issues of management and marketing in the field of culture, in the organization of any cultural project, in the study of the consumer market are investigated. The relations of cultural institutions and financial corporations ("Le Fondazioni Lirico-Sinfoniche"), their influence on the promotion of a cultural product, in particular, the economic and financial activities of funds, are analyzed. The results of financial indicators le fondazioni are systematized. The weight of state and private contributions in financing large Italian opera houses, the activities of state authorities in the implementation of art projects, control over a cultural enterprise and investments are characterized. The balance between expenses and income from sales, the ratio between staff costs and operational grants in the implementation of opera projects is presented. It is determined that the added value, which is equal to the difference between the cost of production and the cost of goods and services, makes it possible to measure the realized artistic and cultural products in economic terms. The activities of Fondo Rotativo, mainly associated with government assistance in the reorganization of the financial activities of foundations, the reform of the musical component at all levels of cooperation with many social institutions of the state, and the reorganization of Le Fondazioni, are examined. It is noted that the lack of structure in Italian musical life needs a reform of the musical organization at all levels of the system, requiring the cooperation of many social institutions. In the implementation of art projects, a significant role belongs to public authorities, in addition, the Le Fondazioni Lirico-Sinfoniche play a decisive role in maintaining the Italian cultural brand. An analysis of Le Fondazioni's financial indicators suggests that the funds strive for a balanced budget, despite the difficulties and not always the optimal result. Budget profit is not the main goal of the opera house, but the balance between expenses and income is the minimum essential condition, which guarantees the economic and financial stability of the fund. The new financial restructuring will have a positive effect if it provides for stricter management rules and control mechanisms. State and industry have invested to ensure the development of art. ; Розглянуто взаємодію між культурними інститутами і фінансовими корпораціями в сучасній Італії, розкрито роль фінансових фондів в організації мистецьких проектів, досліджено питання менеджменту і маркетингу у сфері культури, в організації будь-якого культурного проекту, у вивченні ринку споживачів. Проаналізовано відносини культурних інститутів і фінансових корпорацій («Le Fondazioni Lirico-Sinfoniche»), їх вплив на просування продукту культури, зокрема економіко-фінансову діяльність фондів. Систематизовано результати фінансових показників le fondazioni. Охарактеризовано вагу державних і приватних внесків у фінансуванні великих оперних театрів Італії, діяльність органів державної влади щодо здійснення мистецьких проектів, контролю над підприємством культури та інвестиціями. Представлено баланс між витратами і доходами від продажів, співвідношення між витратами на персонал та операційними грантами при здійсненні оперних проектів. Визначено, що додана вартість, яка дорівнює різниці між вартістю виробництва і витратами на товари і послуги, дає можливість вимірювати реалізовану художньо-культурну продукцію в економічному плані. Розглянуто діяльність «Fondo Rotativo», пов'язану переважно з державною допомогою в реорганізації фінансової діяльності фондів, реформування музичної складової на всіх рівнях співпраці з багатьма соціальними інститутами держави, реорганізацію «Le Fondazioni». Наголошено, що відсутність структурованості в італійському музичному житті потребує реформування музичної організації на всіх рівнях системи, вимагаючи співпраці багатьох соціальних інститутів. У здійсненні мистецьких проектів вагома роль належить органам державної влади, крім того, вирішальну роль у збереженні італійського культурного бренду відіграють «Le Fondazioni Lirico-Sinfoniche». Аналіз фінансових показників «Le Fondazioni» переконує, що фонди прагнуть до збалансованого бюджету, незважаючи на труднощі і не завжди оптимальний результат. Бюджетний прибуток не є головною метою діяльності оперного театру, але баланс між витратами і доходами — це мінімальна істотна умова, що гарантує економічну й фінансову стабільність фонду. Нова фінансова реструктуризація матиме позитивний ефект, якщо передбачатиме більш жорсткі правила управління та механізми контролю. Держава і промисловість мають інвестувати, щоб забезпечити розвиток мистецтва.
The interaction between cultural institutions and financial corporations in modern Italy is considered, the role of financial funds in the organization of art projects is revealed, the issues of management and marketing in the field of culture, in the organization of any cultural project, in the study of the consumer market are investigated. The relations of cultural institutions and financial corporations ("Le Fondazioni Lirico-Sinfoniche"), their influence on the promotion of a cultural product, in particular, the economic and financial activities of funds, are analyzed. The results of financial indicators le fondazioni are systematized. The weight of state and private contributions in financing large Italian opera houses, the activities of state authorities in the implementation of art projects, control over a cultural enterprise and investments are characterized. The balance between expenses and income from sales, the ratio between staff costs and operational grants in the implementation of opera projects is presented. It is determined that the added value, which is equal to the difference between the cost of production and the cost of goods and services, makes it possible to measure the realized artistic and cultural products in economic terms. The activities of Fondo Rotativo, mainly associated with government assistance in the reorganization of the financial activities of foundations, the reform of the musical component at all levels of cooperation with many social institutions of the state, and the reorganization of Le Fondazioni, are examined. It is noted that the lack of structure in Italian musical life needs a reform of the musical organization at all levels of the system, requiring the cooperation of many social institutions. In the implementation of art projects, a significant role belongs to public authorities, in addition, the Le Fondazioni Lirico-Sinfoniche play a decisive role in maintaining the Italian cultural brand. An analysis of Le Fondazioni's financial indicators suggests that the funds strive for a balanced budget, despite the difficulties and not always the optimal result. Budget profit is not the main goal of the opera house, but the balance between expenses and income is the minimum essential condition, which guarantees the economic and financial stability of the fund. The new financial restructuring will have a positive effect if it provides for stricter management rules and control mechanisms. State and industry have invested to ensure the development of art. ; Розглянуто взаємодію між культурними інститутами і фінансовими корпораціями в сучасній Італії, розкрито роль фінансових фондів в організації мистецьких проектів, досліджено питання менеджменту і маркетингу у сфері культури, в організації будь-якого культурного проекту, у вивченні ринку споживачів. Проаналізовано відносини культурних інститутів і фінансових корпорацій («Le Fondazioni Lirico-Sinfoniche»), їх вплив на просування продукту культури, зокрема економіко-фінансову діяльність фондів. Систематизовано результати фінансових показників le fondazioni. Охарактеризовано вагу державних і приватних внесків у фінансуванні великих оперних театрів Італії, діяльність органів державної влади щодо здійснення мистецьких проектів, контролю над підприємством культури та інвестиціями. Представлено баланс між витратами і доходами від продажів, співвідношення між витратами на персонал та операційними грантами при здійсненні оперних проектів. Визначено, що додана вартість, яка дорівнює різниці між вартістю виробництва і витратами на товари і послуги, дає можливість вимірювати реалізовану художньо-культурну продукцію в економічному плані. Розглянуто діяльність «Fondo Rotativo», пов'язану переважно з державною допомогою в реорганізації фінансової діяльності фондів, реформування музичної складової на всіх рівнях співпраці з багатьма соціальними інститутами держави, реорганізацію «Le Fondazioni». Наголошено, що відсутність структурованості в італійському музичному житті потребує реформування музичної організації на всіх рівнях системи, вимагаючи співпраці багатьох соціальних інститутів. У здійсненні мистецьких проектів вагома роль належить органам державної влади, крім того, вирішальну роль у збереженні італійського культурного бренду відіграють «Le Fondazioni Lirico-Sinfoniche». Аналіз фінансових показників «Le Fondazioni» переконує, що фонди прагнуть до збалансованого бюджету, незважаючи на труднощі і не завжди оптимальний результат. Бюджетний прибуток не є головною метою діяльності оперного театру, але баланс між витратами і доходами — це мінімальна істотна умова, що гарантує економічну й фінансову стабільність фонду. Нова фінансова реструктуризація матиме позитивний ефект, якщо передбачатиме більш жорсткі правила управління та механізми контролю. Держава і промисловість мають інвестувати, щоб забезпечити розвиток мистецтва.
The author analyzes the influence of the type of process on the procedure of involving a forensic expert in criminal proceedings on the example of Italy, which in its historical development has made the transition from the inquisitorial to the adversarial type of process. The main advantages and disadvantages of the type of process in involving a forensic expert in criminal proceedings are proposed. The "investigative" powers of the parties regarding the right to collect evidence in the process of establishing the facts of the case as a result of the Italian criminal procedure reform has been researched. The compliance with the same human rights standards, in particular in the context of ensuring the right to a fair trial in the procedure of involving a forensic expert in criminal proceedings is identified as necessary. The organization of forensic examination in Italy is analyzed, in particular the legislative regulation of the status of the subject authorized to carry out the forensic examination; the general procedure of involving a forensic expert at the stages of pre-trial investigation and during the trial, the possibility of conducting forensic examinations in criminal proceedings by experts, involved by the parties. Attention is paid to the procedure of organization of the Register of forensic experts in criminal cases in Italy. The rights and responsibilities of a forensic expert, the rules of use in proving the expert's opinion are considered. It is determined that the distinction between an "officially appointed forensic expert" and a "technical consultant" depends on the entity that engages the expert in the criminal proceedings. The peculiarities of involving an expert by a judge - "officially appointed forensic expert", as well as the procedural status of experts involved by the parties -"technical consultants" are analyzed. Particular attention is paid to the form of registration by a forensic expert of the results of an expert examination in the criminal process in Italy. The liability of a forensic expert in case of improper performance of his professional duties has been considered. ; У статті показано вплив типу процесу, який домінує в державі, на порядок залучення судового експерта у кримінальне провадження на прикладі Італії, яка в своєму історичному розвитку здійснила перехід від інквізиційного до змагального типу процесу. Виявлено основні переваги та недоліки типу процесу під час залучення судового експерта у кримінальне провадження. Досліджено «слідчі» повноваження сторін щодо самостійного права збирати докази в процесі встановлення фактичних обставин справи внаслідок реформування кримінально-процесуального законодавства Італії. Визначено необхідність дотримання однакових стандартів прав людини, зокрема в контексті забезпечення кожному реального права на справедливий суд у разі залучення судового експерта у кримінальне провадження. Здійснено аналіз організації проведення судової експертизи в Італії, зокрема, досліджено законодавчу регламентацію статусу суб'єкта, уповноваженого виконувати судові експертизи; загальний порядок залучення судового експерта на стадіях досудового розслідування та під час судового розгляду; можливість проведення судових експертиз у кримінальному провадженні експертами, залученими сторонами. Приділена увага порядку упорядкування та ведення Реєстру судових експертів у кримінальних справах в Італії. Розглянуто права і обов'язки судового експерта, правила використання в доказуванні висновку експерта. Встановлено, що відмінність між «офіційно призначеним судовим експертом» та «технічним консультантом» залежить від суб'єкта, який залучає експерта у кримінальне провадження. Охарактеризовано особливості залучення експерта суддею - «офіційно призначеного судового експерта», а також процесуальний статус експертів, залучених сторонами - «технічних консультантів». Окрема увага приділена оформленню судовим експертом результатів проведеного експертного дослідження в кримінальному процесі Італії. Проаналізовано відповідальність судового експерта у разі неналежного виконання своїх професійних обов'язків.
У статті досліджуються особливості підготовки вчителів початкової та середньої школи Італії в ХХІ ст. Аналізується роль політичних сил в прийнятті освітніх реформ. Відмічається стан педагогічної освіти Італії до підписання Болонської декларації та результат прийнятих реформ по створенню єдиної системи підготовки вчительських кадрів. ; In the article peculiarities of teachers of primary and secondary schools in the XXI century in Italy. The conditions of teacher education in Italy to the signing of the Bologna Declaration outlined and the result of accepted reforms to create a single system for training teachers. Tracked socio-economic, political and scientific reasons for opening at the undergraduate level course in «Sciences of Primary Education» (CLSFP), the peculiarities of the system of specialized training courses for secondary school teachers (SSIS) and revealed a new system of the educational background of teachers under active educational training (TFA) involving university and school coordinators. Concludes that the system of vocational teacher training in Italy is still being in the stage of reforms, which realize in the alternative games of the dominant political forces.
In the article were analyzed and systematized political views and journalistic work of Italian writer Indra Montanelli. Key words: Indra Montanelli, journalism, Italian media, independence of jour-nalism, bias of the media. ; Проаналізовано і систематизовано політичні погляди та журналістську дія-льність італійського публіциста Індро Монтанеллі. Ключові слова: Індро Монтанеллі, публіцистика, італійські ЗМІ, незалеж-ність журналістики, заангажованість преси.
Based on Italian and other foreign information sources, the article examines the process of formation and development of higher education in Italy, in particular in the field of tourism in a historical context. In the course of the study, seven main periods of the formation of higher education in Italy were identified, due to political, economic, social, cultural processes. The chronological boundaries are determined and characterized, and the analysis of the features of the historical and educational orientation of each of the seven periods is given, and the expediency of the indicated chronological division issubstantiated. The quantitative and qualitative characteristics of the HEI of Italy were clarified in accordance with each of the seven periods of the formation of higher education in this country and the conditions for their creation and functioning were revealed. Provides statistical information about universities in the context of all twenty regions of Italy and motivated the quantitative predominance of HEI in certain parts of it. The success of the educational activities of Italian universities is analyzed according to the QS World University Ranking, according to which Italian universities are contained in almost all of its parts, and universities are distinguished in which specialists are trained in the specialty of tourism. Based on the analysis, the key factors that influenced the formation and development of higher education in Italy were identified, among all the early level of high cultural, economic and state development, the creation of specialized institutions of higher education for the training of specialists in the corresponding field of activity, an advantageous geographical position, and effective reformation measures in the field of higher education, entry into the Bologna process and the common European Higher Education Area and the introduction of European standards of higher education. ; У статті на основі італійських та інших зарубіжних інформаційних джерел розглянуто процес становлення і розвитку вищої освіти Італії, зокрема у сфері туризму в історичному контексті. У ході проведення дослідження визначено сім основних періодів становлення вищої освіти в Італії, що зумовлені політичними, економічними, соціальними, культурними процесами. Визначено й охарактеризовано хронологічні межі та надано аналіз особливостей історичної та освітньої спрямованості кожного із семи періодів, а також обґрунтовано доцільність зазначеного хронологічного поділу. З'ясовано кількісні та якісні характеристики ЗВО Італії відповідно до кожного із семи періодів становлення вищої освіти цієї країни та розкрито умови їх створення та функціонування. Наведено статистичні відомості про університети в розрізі усіх двадцяти областей Італії та вмотивовано кількісне переважання ЗВО в певних її частинах. Проаналізовано успішність освітньої діяльності італійських університетів відповідно до світового рейтингу QS World University Ranking, згідно з яким італійські університети містяться майже в усіх його частинах, а також виокремлюються університети, в яких провадиться підготовка фахівців за спеціальністю туризм. На основі проведеного аналізу виявлено ключові чинники, які впливали на становлення та розвиток вищої освіти Італії, з-поміж яких ранній рівень високого культурного, економічного та державного розвитку,створення спеціалізованих закладів вищої освіти для підготовки фахівців відповідного напряму діяльності, вигідне географічне положення, проведення результативних реформаційних заходів у сфері вищої освіти, входження до Болонського процесу і до єдиного Європейського освітнього простору (European Higher Education Area) та запровадження європейських стандартів вищої освіти.
Розглянуто актуальні питання сутності суддівської політики та її ролі в сучасному політичному процесі на матеріалі судових переслідувань екс-прем'єр-міністра Італії Сільвіо Берлусконі. Розглядається характер боротьби Берлусконі проти так званої «диктатури лівих суддів» в Італії. Звернено увагу на зв'язок між судовими процесами проти Берлусконі та спробами політичних опонентів ослабити його позиції та взагалі усунути від політичної діяльності, а також на невдалі спроби очолюваних Берлусконі політичних сил використовувати законодавчі механізми та громадські протести для захисту від судових переслідувань. ; The article discusses current issues essence of judicial policy and its role in modern political process on the material prosecutions of former Italian Prime Minister Silvio Berlusconi. Berlusconi revealed character of the struggle against the so-called «dictatorship of leftist judges» in Italy. Draws attention to the connection between the trials against Berlusconi's political opponents and attempts to weaken its position and remove from all political activity, as well as unsuccessful attempts led by Berlusconi's political forces to use legal mechanisms and public outcry for protection from prosecution. The term «judicial policy» is commonly used by lawyers in a purely legal context, but we can not ignore its political meaning. In the seminal book by A. Barak «Judicial discretion» judicial politics is seen as «a set of factors that guide the judiciary when she makes the choice of the options that gives it the right». A key figure in the field of judicial politics serving judge has the authority to review the relevant legal disputes in a certain kind of justice, development and production of judicial policy on the application of regulations generalization of judicial practice and the creation of legal positions and so on.Prosecution Silvio Berlusconi give reason to consider judicial policy of Italy as an example, which confirms the high level of integrity of the judiciary in the political process. Politics judiciary, implemented including through judicial policies are not free from the influence of ideological factors, factors of political competition and more. The use of the judiciary as a tool of political influence in these conditions becomes an important factor in the creation of additional benefits to certain political forces in the fight against opponents that undermines democratic political system. ; Рассматриваются актуальные вопросы сущности судейской политики и ее роли в современном политическом процессе на материале судебных преследований экс-премьер-министра Италии Сильвио Берлускони. Раскрыт характер борьбы Берлускони против так называемой «диктатуры левых судей» в Италии. Обращено внимание на связь между судебными процессами против Берлускони и попытками политических оппонентов ослабить его позиции и вообще отстранить от политической деятельности, а также на неудачные попытки возглавляемых Берлускони политических сил использовать законодательные механизмы и общественные протесты для защиты от судебных преследований.
В статті автор досліджує основні теоретичні підходи вчених до визначення поняття «партійна система» та його ролі та місця в політичній системі країни. Визначено основні типи та класифікація партійних систем. Проаналізовано основні роботи як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників з політичної системи Італії. Охарактеризовано рівень вивченості української історіографії з даної проблематики ; В статье автор исследует основные теоретические подходы ученых к определению понятия «партийная система» и его роли и места в политической системе страны. Определены основные типы и классификация партийных систем. Проанализированы основные работы как зарубежных, так и отечественных исследователей из политической системы Италии. Охарактеризованы уровень изученности Украинский историографии по данной проблематике. ; The party system is an important component of power, but also the result of the dynamics of the political process. Signifiantly party system is inflenced by many factors: the balance of political forces, historical traditions, and national characteristics of the population, the impact of religion and others. The nature of the party system is determined by the possibility of actual participation in the legally existing parties forming the government, and the ability to inflence political parties to conduct and implement the foreign and domestic policy of the country.Party - is an integral part of the party system, so important to the total number of political parties, namely the political orientation of the parties. What are directly involved in the political process.Approaches to designations party systems quite a lot. A large number of scientists and researchers dedicated to their work are given party systems.In the early 1990s, Italian democracy has entered a phase of far-reaching changes, particularly of parties and party system.The transition from the First to the Second Republic is marked by dramatic changes in the party system in Italy, these aspects are not illuminated in the same work as domestic and foreign scientists. The Second Republic was characterized primarily by changes not only in the structure of the party system in Italy, but also adopting a new electoral law.The party system is highly fragmented and destabilizing process. It depends on many factors, which take place directly in the country. At the present stage of the Italian Republic for typical multiparty system, with the dominance of traditional parties in parliament. In the main the foundation of the party system that exists in Italy, it was built at the beginning of the Second Republic.
The institution of separation legislative provisions of those EU member states that have chosen a separation legal regulation model, according to which the direct dependence of divorce on separation is recognized. It means that the spouse who wishes to dissolve the marriage must be in a state of separation issued by competent authority decision for some time (formal separation).
Such EU member states as Denmark, Ireland, Italy have chosen the defined model for legal regulation of separation. Based on this study, the characteristic features of this model for legal regulation of separation are highlighted, namely:
the main purpose of the separation institute in the legislation of these states is to provide spouses with time to decide on the future for their marriage: either divorce or reconciliation;
a separate residence regime may be established by a decision of the competent authority (court, prosecutor, public administration) by mutual agreement or at the request of one of the spouses, despite the objections of the other;
the existence of a clear list of grounds in the legislation to establish separation on the application of one of the spouses;
the existence of any consequences of the individual residence regime is linked to the determination of the fault of one or both spouses in the establishment of a separate residence regime on one or another basis;
separation would result in the termination of the marital property regime, the termination of the marriage contract, except for the provisions re- lating to the separate residence regime, and the termination of the paternity presumption.
Although this model for legal regulation of separation is still relevant, the trend toward the simplification of legal regulation of divorce proceed- ings, has led to the complete rejection of separation as one of the prerequisites for divorce (in the event of mutual consent of the spouses to the termination of marriage) or reduction of spouse's stay in separation.
There has been investigated in the article the process of creation of the Papal States in Italy and their unification into the Pope's Patrimony (Patrimony of St. Peter), which preceded the formation of the Papal Empire. There have been considered the first legal acts, which recognized the Christians' freedom to worship, delegated the Church the authority to landed estate and settled the acknowledgment of political power of the Popes in the territories that belonged to them, namely: the Edict of Toleration by Galerius published at Nicomedia in 311, the Edict of Milan (313), Constitution of Constantine (321), Theodosian Code, in particular, its XVI book "On Universal or Catholic Church». There have been elucidated the peculiarities of obtaining land assets by the Church based on the above-mentioned legal acts as a result of donation or inheritance. The has been described the deed of gift of the King of the Lombards (Langobards) as of 728 as the first legal document, which gave in the possession of the Pope the whole city («The Donation of Sutri»). There has been analyzed the historical backgrounds and political and legal consequences as well as the historic significance of «The Donation of Pepin» -the donation of the king of Franks, an act effected in 754, when the Papal States was created de facto, confirmed in 756, which became its authorization within the limits of the Roman Province and the Exarchate of Ravenna. There have been revealed the falsehood of the Donation of Constantine diploma developed to prove «The Donation of Pepin». ; Досліджено процес утворення папських володінь в Італії та об`єднання їх у Папську вотчину (Патримоній св. Петра), що передувало заснуванню Папської держави. Розглянуто перші юридичні акти, які визнавали свободу віросповідання християн, надавали Церкві право на землеволодіння та закріплювали визнання політичної влади Римських пап на належних їм територіях. А саме: Нікомедійський едикт Галерія 311 року, який припинив переслідування християн, дозволивши їм вільно сповідувати свою релігію, зокрема будувати церкви і проводити служби, за умови, що вони будуть молитися за благополуччя імператора і держави. Міланський едикт 313 року надав християнству право легального існування у Римській імперії, встановив рівноправність усіх релігій і свободу віросповідування, та передбачив повернення християнам усієї власності, яка була у них відібрана під час переслідувань. Конституція Константина 321 року надала церквам право купувати нерухоме майно і володіти ним, а усім своїм підданим право заповідати своє майно на користь церкви. Кодекс Феодосія, що був складений у 435–438 роках, започаткував процес формування та оформлення правового статусу церкви. Виявлено, що Кодекс Феодосія містить закон 434 року про те, що майно духовенства за відсутності заповіту (ab intestato) і прямих спадкоємців передається церкві. Встановлено, що XVI книга даного Кодексу «Про універсальну або католицьку церкву» закріплює заборону єретикам щодо дарування і заповідання ними майна, та передбачає позбавлення єретиків їхніх землеволодінь. Висвітлено особливості набуття церквою на підставі даних правових актів землеволодінь внаслідок дарування і успадкування. З'ясовано, що поняття Патримонію св. Петра означало, що майно, отримане Папою у володіння, передається Петру як першому єпископу, а не цьому Папі, який виступає лише його наступником і як такий управляє цим майном. Простежено, що вже з часів правління папи Григорія І Великого (590–604) папство стало найбільшим в Італії землевласником та володіло відносною незалежністю від Візантійської імперії.Охарактеризовано дарчу короля лангобардів 728 року як перший правовий документ, який надав папі Римському у світське управління окреме місто («дар Сутрі»). Проаналізовано історичні передумови та політико-правові наслідки й історичне значення дарчої короля франків – «дару Пипіна» – як акту, здійсненого 754 року, коли Папська держава була утворена де-факто, та підтвердженого 756 року, що стало її санкціонуванням у межах Римської області та Равеннського екзархату. Розкрито сфальсифікованість розробленої для обґрунтування «дару Пипіна» грамоти «Константинів дар».
Глобальна економічна криза, безумовно, стала найважливішою міжнародною подією в сучасному світі, який і надалі буде формувати майбутнє Європейського Союзу та країнчленів ЄС. його вплив на політику та суспільство, на сьогодні, як і вплив на економіку, залежать від специфіки його внутрішніх ситуацій.У даній статті ми розглянемо його вплив на Італію і можливі результати, а саме: результати, які будуть відображати італійську політику в найближчому майбутньому. Увага буде зосереджена головним чином на політиці та суспільстві, хоч часто ми будемо посилатися на економіку, для того щоб пояснити політичні та соціальні зміни.Крах Lehman Brothers у вересні 2008 року показав всю серйозність кризи і відзначив начальну точку економічного надзвичайного становища безпосередньо для Італії.Втрата робочих місць, очевидно, були найбільш значними соціальними наслідками кризи. Рівень безробіття зостався майже стабільним упродовж початкового періоду спаду, але різко піднявся у 2009 році з подальшим підвищенням у 2010 році.В Італії глобальна криза вплинула на соціальну систему, яка погіршилася через політичну нестабільність та економічний занепаду. Глобальна криза в Італійській Республіці також формувала і політичний баланс в країні.Таким чином, глобальна криза стала втраченою можливістю для Італії переглянути свій економічний та політичний занепад. ; Глобальна економічна криза, безумовно, стала найважливішою міжнародною подією в сучасному світі, який і надалі буде формувати майбутнє Європейського Союзу та країнчленів ЄС. його вплив на політику та суспільство, на сьогодні, як і вплив на економіку, залежать від специфіки його внутрішніх ситуацій.У даній статті ми розглянемо його вплив на Італію і можливі результати, а саме: результати, які будуть відображати італійську політику в найближчому майбутньому. Увага буде зосереджена головним чином на політиці та суспільстві, хоч часто ми будемо посилатися на економіку, для того щоб пояснити політичні та соціальні зміни.Крах Lehman Brothers у вересні 2008 року показав всю серйозність кризи і відзначив начальну точку економічного надзвичайного становища безпосередньо для Італії.Втрата робочих місць, очевидно, були найбільш значними соціальними наслідками кризи. Рівень безробіття зостався майже стабільним упродовж початкового періоду спаду, але різко піднявся у 2009 році з подальшим підвищенням у 2010 році.В Італії глобальна криза вплинула на соціальну систему, яка погіршилася через політичну нестабільність та економічний занепаду. Глобальна криза в Італійській Республіці також формувала і політичний баланс в країні.Таким чином, глобальна криза стала втраченою можливістю для Італії переглянути свій економічний та політичний занепад. ; The global economic crisis has without doubt been the most important international event in the modern world which it will profoundly shape the future of the European Union and of the EU's member states. Its impact on politics and society is as relevant as its impact on the economy, have depended on the specifics of its domestic situations.In this article, we will discuss its the impact on Italy and possible outcomes – outcomes that will shape Italian politics for the foreseeable future. Attention will be focused mainly on politics and society, although we will often refer to the economy to explain political and social developments.The Lehman Brothers collapse in September 2008 revealed the seriousness of the crisis and it represents the starting point of the economic emergency for Italy.Job losses have obviously been the most significant social impact of the crisis. The unemployment rate remained almost stable during the initial period of the downturn but increased dramatically in 2009, with further increases expected in 2010.In Italy, the global crisis has impacted on a social system that had deteriorated of political instability and economic decline. Global crisis has also shaped the political balance in Italy.In conclusion, therefore, the global crisis will almost certainly turn out to have been a lost opportunity for Italy to reverse its economic and political decline.
This article examines the role of the Ustash organization in the policy of Italy in the Balkans in the interwar period. The features of contacts between Croatian and Italy in 1929–1941 were discovered and the reasons of their interaction were clarified. The author traces the functioning of the Ustash organization in Italy, proves that the support of this movement was carried out directly from the fascist government. The attention is focused on the activities of the Ustash camps in Italy and their subversion with the regime in Belgrade. It was emphasized that the formation of the Independent State of Croatia was the result of the interaction of the Italian fascists and Ustasha. ; У даній статті аналізується роль усташської організації в політиці Італії на Балканах у міжвоєнний період. Розкрито особливості контактів хорватів та Італії у 1929–1941 рр. та з'ясовано причини їхньої взаємодії. Автор простежує діяльність усташської організації в Італії, доводить, що підтримка цього руху велася безпосередньо з боку фашистського уряду. Увагу акцентовано на функціонуванні усташських таборів на території Італії та їхній підривній діяльністі щодо режиму в Бєлграді. Було наголошено, що утворення незалежної держави Хорватія стало результатом взаємодії італійських фашистів та усташів.
The article examines and exemplifies the main methods adopted by the government in order to suppress the freedom of speech in Italy in period of the establishment of fascist dictatorship. Key words: establishment of totalitarian regime, control over the media, withdrawal of circulation, attack on editorial office, physical menace, journalists' working conditions. ; У статті розглянуті та на прикладах проілюстровані основні методи, до яких вдавався уряд задля придушення свободи слова в Італії у період становлення фашистської диктатури. Ключові слова: становлення тоталітарного режиму, контроль над ЗМІ, вилучення накладу, напад на редакцію, погрози фізичною розправою, умови праці журналістів.
