Suchergebnisse

Стаття присвячена історії становлення жіночого рабинату в іудаїзмі США. Оскільки сміха (звання рабина) надається в теологічних навчальних закладах, то авторка акцентує свою увагу саме на них. Розглянуто позицію представників ортодоксального іудаїзму, які, базуючись на Галасі, забороняють жінкам ставати рабинами. Далі розглядається, яким чином навчальні заклади різних напрямів сучасного іудаїзму (реформістського, реконструктивістського та консервативного) приймали рішення про дозвіл жінкам вступати до рабинських факультетів та отримувати сміху. Авторка пов'язує ці зміни з феміністським рухом 1960-70 рр. Виділено загальні проблеми жінок під час навчання та після його закінчення: жінки мають менше шансів стати рабинами в громадах, аніж чоловіки; жінкам важче знайти баланс між обов'язками рабина та їхніми жіночими функціями в сім'ї. Показано, що жінки привносять до рабинату нові цінності та стилі управління громадою ("спів-рабинат"). Вони також створюють релігійні обряди, присвячені суто жіночим життєвим циклам. ; Статья посвящена истории становления женского раввината в иудаизме США. Поскольку смиха (звание раввина) присуждается в теологических учебных заведениях, то автор акцентирует свое внимание именно на них. Рассматривается позиция представителей ортодоксального иудаизма, которые, основываясь на Галахе, запрещают женщинам становиться раввинами. Далее рассматривается, как учебные заведения разных направлений современного иудаизма (реформистского, реконструктивистского и консервативного) принимали решение о разрешении женщинам поступать на раввинский факультет и получать смиху. Автор связывает эти изменения с феминистским движением 1960-70 гг. Выделены общие проблемы женщин во время и после окончания учебы: у женщин меньше шансов стать раввином в общине, нежели у мужчин; женщинам труднее найти гармонию между обязанностями раввина и женскими функциями в семье. Важно отметить, что женщины привносят в раввинат новые ценности и стили управления общинами ("со-раввинат"). Они также создают религиозные обряды, связанные с чисто женскими жизненными циклами. ; The article by Anna Mariya Basauri Ziuzina "Women in Rabbinate: The American Experience" deals with the history of the making of female rabbinate in the USA. Since the granting of semikhah (rabbi ordination) is requires obtaining education in theological educational institutions, the author pays special attention to Jewish educational settings. In the beginning of the article the position of the Orthodox Judaism is described. For example in the Yeshiva University women are prohibited to enter the rabbinical department, because according to Halakha (traditional Jewish religious legislation) women are strongly restricted to become rabbis. The author of the article is convinced that this position will remain stable in the nearest future. Further in the article the process of admitting women to the rabbinical departments and granting them semikhah in different denominational educational institutions (Hebrew Union College-Jewish Institute of Religion, Reconstructionist Rabbinical College and Jewish Theological Seminary) is analyzed. The author sees the changes in the attitude towards women as a part of the American feminist movement in 1960-70's. The problems women face during their studies and after ordination are considered in the article. The common problems for all the four above mentioned denominations are: women have less chances of receiving a position of rabbi comparing to men; it is more problematic for women to find balance between the rabbi functions and family obligations. At the same time women in rabbinate bring new values and new way of management to the Jewish community (co-rabbinate), create new religious rituals commemorating special women life stages (bat mitzvah, ceremony of name giving for a girl etc).

Стаття присвячена історії становлення жіночого рабинату в іудаїзмі США. Оскільки сміха (звання рабина) надається в теологічних навчальних закладах, то авторка акцентує свою увагу саме на них. Розглянуто позицію представників ортодоксального іудаїзму, які, базуючись на Галасі, забороняють жінкам ставати рабинами. Далі розглядається, яким чином навчальні заклади різних напрямів сучасного іудаїзму (реформістського, реконструктивістського та консервативного) приймали рішення про дозвіл жінкам вступати до рабинських факультетів та отримувати сміху. Авторка пов'язує ці зміни з феміністським рухом 1960-70 рр. Виділено загальні проблеми жінок під час навчання та після його закінчення: жінки мають менше шансів стати рабинами в громадах, аніж чоловіки; жінкам важче знайти баланс між обов'язками рабина та їхніми жіночими функціями в сім'ї. Показано, що жінки привносять до рабинату нові цінності та стилі управління громадою ("спів-рабинат"). Вони також створюють релігійні обряди, присвячені суто жіночим життєвим циклам. ; Статья посвящена истории становления женского раввината в иудаизме США. Поскольку смиха (звание раввина) присуждается в теологических учебных заведениях, то автор акцентирует свое внимание именно на них. Рассматривается позиция представителей ортодоксального иудаизма, которые, основываясь на Галахе, запрещают женщинам становиться раввинами. Далее рассматривается, как учебные заведения разных направлений современного иудаизма (реформистского, реконструктивистского и консервативного) принимали решение о разрешении женщинам поступать на раввинский факультет и получать смиху. Автор связывает эти изменения с феминистским движением 1960-70 гг. Выделены общие проблемы женщин во время и после окончания учебы: у женщин меньше шансов стать раввином в общине, нежели у мужчин; женщинам труднее найти гармонию между обязанностями раввина и женскими функциями в семье. Важно отметить, что женщины привносят в раввинат новые ценности и стили управления общинами ("со-раввинат"). Они также создают религиозные обряды, связанные с чисто женскими жизненными циклами. ; The article by Anna Mariya Basauri Ziuzina "Women in Rabbinate: The American Experience" deals with the history of the making of female rabbinate in the USA. Since the granting of semikhah (rabbi ordination) is requires obtaining education in theological educational institutions, the author pays special attention to Jewish educational settings. In the beginning of the article the position of the Orthodox Judaism is described. For example in the Yeshiva University women are prohibited to enter the rabbinical department, because according to Halakha (traditional Jewish religious legislation) women are strongly restricted to become rabbis. The author of the article is convinced that this position will remain stable in the nearest future. Further in the article the process of admitting women to the rabbinical departments and granting them semikhah in different denominational educational institutions (Hebrew Union College-Jewish Institute of Religion, Reconstructionist Rabbinical College and Jewish Theological Seminary) is analyzed. The author sees the changes in the attitude towards women as a part of the American feminist movement in 1960-70's. The problems women face during their studies and after ordination are considered in the article. The common problems for all the four above mentioned denominations are: women have less chances of receiving a position of rabbi comparing to men; it is more problematic for women to find balance between the rabbi functions and family obligations. At the same time women in rabbinate bring new values and new way of management to the Jewish community (co-rabbinate), create new religious rituals commemorating special women life stages (bat mitzvah, ceremony of name giving for a girl etc).

The article is based on the archived documents, periodic press and monographic literature analysis and deals with the problem of cultural-and-religious development of Jewish society' public initiative in Ukraine in 1920th. The special features of activity of religiously-elucidative public associations are determined, their relationships with Communist Party organs. Anti-religious work of Communist Party organs is illuminated. At the beginning of 1920th Ukrainian Jewishness actively supported and heard the confession Judaism that remained next to languages Yiddish and Hebrew like instrument for maintenance of jewries national identity in the new soviet state. At the beginning of 1920th the cells of many public associations of religiously-cultural and educational aspiration functioned in Ukraine. Religious organizations developed in Jewish cult buildings. Separately maintenance of national identity of jewries was assisted by educational establishments that were actively helped by religious communities and societies. From the first years the Communist Party organs began active attacks on Jewish religious public motion. Active politics of division of jewries on atheists and believers was conducted. The last was constantly pursued and yielded to the repressions. Active voice in an anti-religious campaign was accepted by Jewish-section at the Central Committee of CP(b)U. For their assistance local authorities closed synagogues, converted them into working clubs, khati-chital'ni (reading homes). Headers and eshibotes were closed, the retinues of Thora, prayer books and other religious literature were destroyed. During the Jewish holytides and on Saturdays, various atheistic actions, trials of rabbis and Judaism. got organized among the Jewish young people, workers and intelligentsia. With rolling down of New Economic Policy and beginning of mass population sovietization at the end of 1920th pressure on religious Jewish public motion from the side of Communist Party organs and soviet special services increased. Repressions against the clergy and the most active public activists were activated. On the whole, persecutions on Judaism stipulated the mass walking of jewries away from religious traditions and mass destruction of traditional religious life of Ukrainian Jewishness. ; У статті на основі аналізу архівних документів, періодичної преси та монографічної літератури аналізується розвиток культурно-релігійної громадської ініціативи єврейської громади України в 1920-ті роки. Визначаються особливості діяльності релігійно-просвітницьких громадських об'єднань, їх відносини з компартійними органами. Висвітлюється антирелігійна робота компартійних органів. На початку 1920-х років українське єврейство активно підтримувало і сповідувало іудаїзм, який залишався поряд із мовами ідиш та іврит засобом збереження національної ідентичності євреїв у новій радянській державі. На початку 1920-х років в Україні функціонували осередки багатьох громадських об'єднань релігійно-культурного та освітнього спрямування. Розвивались релігійні організації при єврейських культових спорудах. Окремо збереженню національної ідентичності євреїв сприяли освітні установи, яким активно допомагали релігійні громади та товариства. Компартійні органи вже в перші роки свого правління розпочали активний наступ на єврейський релігійний громадський рух. Проводилась активна політика поділу євреїв на атеїстів та віруючих. Останніх постійно переслідували і піддавали репресіям. Активну участь в антирелігійній кампанії брали Євсекції при ЦК КП(б)У. За їх сприяння місцеві органи влади закривали синагоги, перетворювали їх на робітничі клуби, хати-читальні. Зачинялись хедери і єшиботи, знищувались свитки Тори, молитовники та інша релігійна література. Під час єврейських релігійних свят та по суботам організовувались серед єврейської молоді, робітників та інтелігенції суботники, різноманітні атеїстичні дійства, суди над рабинами та іудаїзмом. Із згортанням непу та початком масової совєтизації населення в кінці 1920-х років тиск на релігійний єврейський громадський рух зі сторони компартійних органів та радянських спецслужб посилюється. Активізуються репресії проти духовенства та найбільш активних громадських активістів. Загалом гоніння на іудаїзм обумовили масовий відхід євреїв від релігійних традицій і масове руйнування традиційного релігійного життя українського єврейства. ; У статті на основі аналізу архівних документів, періодичної преси та монографічної літератури аналізується розвиток культурно-релігійної громадської ініціативи єврейської громади України в 1920-ті роки. Визначаються особливості діяльності релігійно-просвітницьких громадських об'єднань, їх відносини з компартійними органами. Висвітлюється антирелігійна робота компартійних органів. На початку 1920-х років українське єврейство активно підтримувало і сповідувало іудаїзм, який залишався поряд із мовами ідиш та іврит засобом збереження національної ідентичності євреїв у новій радянській державі. На початку 1920-х років в Україні функціонували осередки багатьох громадських об'єднань релігійно-культурного та освітнього спрямування. Розвивались релігійні організації при єврейських культових спорудах. Окремо збереженню національної ідентичності євреїв сприяли освітні установи, яким активно допомагали релігійні громади та товариства. Компартійні органи вже в перші роки свого правління розпочали активний наступ на єврейський релігійний громадський рух. Проводилась активна політика поділу євреїв на атеїстів та віруючих. Останніх постійно переслідували і піддавали репресіям. Активну участь в антирелігійній кампанії брали Євсекції при ЦК КП(б)У. За їх сприяння місцеві органи влади закривали синагоги, перетворювали їх на робітничі клуби, хати-читальні. Зачинялись хедери і єшиботи, знищувались свитки Тори, молитовники та інша релігійна література. Під час єврейських релігійних свят та по суботам організовувались серед єврейської молоді, робітників та інтелігенції суботники, різноманітні атеїстичні дійства, суди над рабинами та іудаїзмом. Із згортанням непу та початком масової совєтизації населення в кінці 1920-х років тиск на релігійний єврейський громадський рух зі сторони компартійних органів та радянських спецслужб посилюється. Активізуються репресії проти духовенства та найбільш активних громадських активістів. Загалом гоніння на іудаїзм обумовили масовий відхід євреїв від релігійних традицій і масове руйнування традиційного релігійного життя українського єврейства.

Maneliuk Yu. М., Pashchenko D. H. Anti-Semitism as a political ideology: origins and modernity. – Article.This article examines and analyzes the key concepts associated with the term anti-semitism. The logical origin of this term from ancient times and the transformation of this phenomenon to the present day are traced.The question is why anti-Semitism is called the oldest hatred in the world, and what became the basis for this ideology to appear in other forms and exist in our modern reality. The main ideological principles of Nazi Germany's policy against the Jews as a nation are outlined. It shows the dynamics of hatred towards Judaism and the problems of selfidentification as nation and the attitude towards people of other races. Revealed terms such as judophobia, anti-semitism and fascism. The test of real examples of anti-semitism in different periodsof time and on the territory of certain countries. The problem of social and political factors, which were carried out against the Jewish communities, as a result of the chauvinistic policy of the German state, is discussed.Anti-Semitism, racism, xenophobia and other types of intolerance and discrimination, not only threaten the security of the individuals or communities targeted by them, but also contribute to an unhealthy environmentconducive to the rise of extremism, terrorism and crime. Hatred of people on any other grounds has spread like poison on the public basis of some countries, affecting some nationalities and entire countries. Ideologies and the backbone of propaganda could be built on this, just to prove that these were people of a different sort and quality, far inferior to those who used this pretext as a weapon of mass destruction. The interesting factis that anti-Semitism reached its peak in Nazi Germany, it is true, but it is the hatred of people that was born of others same, goes back to the distant pages of history that we have not even thought about. And whyis that? As the author of this article, I hope it helps to give you an answer to ...

The position of the Jewish minority in the political life of the Second Polish Republic was markedly different from that of other ethnic minorities. The Polish authorities to restrict, and even suppress the activity of Jewish political organizations. In the inter-war Poland were five main areas of the political movement of the Jewish community - assimilation, orthodox, Zionist, socialist and folkists. Assimilators treated Jews as an integral part of the Polish people. They were fully committed to the ideals of the Polish national liberation movement. Party orthodox direction characterized by protection of the rights of Judaism, the educational activities, a certain degree of conservatism (due to the fact that the religious factor they have always dominated the political).The main feature of the Zionists had the idea of creating an autonomous (or independent) of a Jewish state in Palestine. Jewish socialists predominantly showed solidarity with the Polish workers movement. Folkists Party of the main backbone of the ideology have done thesis on national-personal autonomy of Polish Jews.Political organizations of Polish Jews covered the full range of social and political movements. However, the popularity of the communist parties of the Jews was much higher than that of the Poles. Most of the Jewish political parties in one way or another supported the idea of a Jewish national-cultural autonomy in Palestine. Only for the Jewish Communists, this idea was not acceptable, as they sought to neutralize the national component - a revolutionary factor they always put above the national. Far more significant differences were in the forms of Jewish political parties. Some of them are confined to the cultural and educational activities, others - protests and demonstrations, but some did not stop before terrorist attacks. Unique phenomenon in the political life of Polish Jews from the interwar period was assimilators who do not recognize the Jewish national identity. A wide variety of areas of social and political life of the Jewish minority prevented a united political front of the Polish Jews, who have championed the rights of national minorities. ; Статья посвящена анализу основных направлений общественно-политической жизни еврейской общины Польши в межвоенный период: ассимиляционных, ортодоксального, сионистичного, социалистического и фолькистского. Проанализированы политические программы, персональный состав и социальная платформа основных еврейских политических партий. ; Стаття присвячена аналізу основних напрямків суспільно-політичного життя єврейської громади Польщі в міжвоєнний період: асиміляторського, ортодоксального, сіоністичного, соціалістичного та фолькістського. Проаналізовано політичні програми, персональний склад та соціальну платформу основних єврейських політичних партій.

Досліджено праці В. Жаботинського, де викладається концепція єврейського національного будівництва. На прикладі поглядів лідера сіонізму в Україні виявлено кореляцію ідей, сформульованих єврейською та українською національними течіями доби модерну. Аналіз текстів В. Жаботинського свідчить про типологічну подібність проблемних питань, які порушують і намагаються вирішити ці рухи: буттєве значення національної ідентичності та факторів її формування; проблема національних маргіналів; важливість міжнаціонального порозуміння. Співзвучність висловлювань представника сіонізму й українських націєцентричних діячів дозволяє висновувати про формування цих ідеологій у діалозі та під впливом один одного. ; The aim of the paper is to analyze the concept of Jewish nation-building by V. Jabotinsky, who is considered to be a leader of the Zionist movement in Ukraine, in terms of correlation of ideas and interactions between Jewish and Ukrainian national modern movements.Research methodology. The author uses a comprehensive culturological approach to examine nationalism and national movements as a general methodological basis of this study. The study also draws on the methodological principles of M. Feller's Ukrainika Judaika (Ukrainian-Jewish studies) as an ethno-cultural science of Ukrainian Jewry in its deep relationship with the Ukrainians. Methods of comparative analysis, synthesis and historicism are also used.Results. Using V. Jabotinsky's (a Zionism leader in Ukraine) intellectual heritage as an example, the author analyzes three groups of issues directly connected with the objectives of the Ukrainian national movement at that time, namely: the issue of the existential importance of national identity and factors of its development; the issue of national fringe elements, deprived of their origins; a program of interethnic understanding, coexistence on a real political basis. The analysis of texts shows the examples of the typological similarity of a large part of the statements of Jewish nationalists and Ukrainian nation-centered leaders. This fact allows us to conclude that there is an interpenetration and mutual influence in the process of the development of the Zionist and Ukrainian national movements. The common features of the historical destinies of two stateless nations represent the similarity of their national existence, the mechanisms of self-preservation and the nation-building as well as the development of the project of the nation future.Novelty. Ukrainian-Jewish studies as an understanding of the productive ways and an insight into the fundamental levels of coexistence of the Ukrainians and the Jewish people do not belong to the traditional themes of Ukrainian culturological thought that results in the scientific novelty of this study.The practical significance. The results of this study can be used to teach normative courses, special courses, electives on the history of culture, the history of Ukrainian philosophy, philosophy of the national idea, Judaism, as well as in the further study of modern national movements in Ukraine in terms of cultural dialogue and mutual enrichment.

Досліджено праці В. Жаботинського, де викладається концепція єврейського національного будівництва. На прикладі поглядів лідера сіонізму в Україні виявлено кореляцію ідей, сформульованих єврейською та українською національними течіями доби модерну. Аналіз текстів В. Жаботинського свідчить про типологічну подібність проблемних питань, які порушують і намагаються вирішити ці рухи: буттєве значення національної ідентичності та факторів її формування; проблема національних маргіналів; важливість міжнаціонального порозуміння. Співзвучність висловлювань представника сіонізму й українських націєцентричних діячів дозволяє висновувати про формування цих ідеологій у діалозі та під впливом один одного. ; The aim of the paper is to analyze the concept of Jewish nation-building by V. Jabotinsky, who is considered to be a leader of the Zionist movement in Ukraine, in terms of correlation of ideas and interactions between Jewish and Ukrainian national modern movements.Research methodology. The author uses a comprehensive culturological approach to examine nationalism and national movements as a general methodological basis of this study. The study also draws on the methodological principles of M. Feller's Ukrainika Judaika (Ukrainian-Jewish studies) as an ethno-cultural science of Ukrainian Jewry in its deep relationship with the Ukrainians. Methods of comparative analysis, synthesis and historicism are also used.Results. Using V. Jabotinsky's (a Zionism leader in Ukraine) intellectual heritage as an example, the author analyzes three groups of issues directly connected with the objectives of the Ukrainian national movement at that time, namely: the issue of the existential importance of national identity and factors of its development; the issue of national fringe elements, deprived of their origins; a program of interethnic understanding, coexistence on a real political basis. The analysis of texts shows the examples of the typological similarity of a large part of the statements of Jewish nationalists and Ukrainian nation-centered leaders. This fact allows us to conclude that there is an interpenetration and mutual influence in the process of the development of the Zionist and Ukrainian national movements. The common features of the historical destinies of two stateless nations represent the similarity of their national existence, the mechanisms of self-preservation and the nation-building as well as the development of the project of the nation future.Novelty. Ukrainian-Jewish studies as an understanding of the productive ways and an insight into the fundamental levels of coexistence of the Ukrainians and the Jewish people do not belong to the traditional themes of Ukrainian culturological thought that results in the scientific novelty of this study.The practical significance. The results of this study can be used to teach normative courses, special courses, electives on the history of culture, the history of Ukrainian philosophy, philosophy of the national idea, Judaism, as well as in the further study of modern national movements in Ukraine in terms of cultural dialogue and mutual enrichment.

L ately, the researchers of Jewish social and cultural history turned their attention to economic issues and produced some news collections of essays and monographs, the remarkable feature of which is a shift to the questions of interaction among religiosity, culture, economics, and politics. In a review article the author analyses three recent books, dedicated to economic Jewish history: David Schick "Vertrauen, Religion, Ethnizität: Die Wirtschaftsnetzwerke jüdischer Unternehmer im späten Zarenreich" (2017); Michael R. Cohen "Cotton Capitalists: American Jewish Entrepreneurship in the Reconstruction Era" (2017) and Cornelia Aust "The Jewish Economic Elite: Making Modern Europe" (2018).All three books focus on the interconnection of two factors: the ethnicity and solidarity of Jewish businessmen in the early modern and modern era. Methodologically, the authors choose a similar approach and look at the activities of entrepreneurs or merchants using a network concept. Each author explores specific cases – in American South, Eastern Europe, and Western Europe, to see how the context shapes the behavior of Jews. The authors show how Jewish ethnicity and Judaism played a role in developing the relationship of trust, limiting and defining new economic spheres and undermine the view of ethnic solidarity as a social norm. Also, the works are an important contribution to the broader context of economic history. With the modernization, and in particular the impact of legal emancipation and industrial revolution of the Jews, they enter into space that gives them completely different opportunities for economic activity and interaction with ethnic groups. The study explains how ethnicity, culture, and economy can interact.Keywords: Jews, networks, Eastern Europe, elites, kinship ; О станнім часом дослідники єврейської соціяльної історії звернули увагу на економічні питання – і з'явилася низка цікавих збірок та монографій, типовою особливістю яких є звернення до питань перетину релігійности, культури, економіки й політики. В рецензійній статті авторка розглядає три нещодавні праці, які стосуються еконо-мічної історії євреїв – David Schick, "Vertrauen, Religion, Ethnizität: Die Wirtschaftsnetzwerke jüdischer Unternehmer im späten Zarenreich" (2017), Michael R. Cohen, "Cotton Capitalists: American Jewish Entrepreneurship in the Reconstruction Era" (2017) та Cornelia Aust, "The Jewish Economic Elite: Making Modern Europe" (2018).Усі три книжки фокусуються на взаємозв'язку двох чинників – етнічно-сти й солідарности єврейських бізнесменів у ранньомодерний та модер-ний період. Методологічно автори вибирають схожий підхід і дивляться на діяльність підприємців чи купців через діяльність мереж. Кожен автор досліджує конкретні випадки – на Півдні Америки, у Східній та Захід-ній Европі, щоб побачити, як контекст формує поведінку євреїв. Автори показують, яку роль єврейська етнічна належність та юдаїзм відігра-вали в формуванні відносин довіри, обмежували та визначали нові економічні простори і підважували погляди про етнічну солідарність як соціяльну норму. Окрім того, праці важливі в ширшому контексті економічної історії. З модернізацією, а зокрема правною емансипацією та індустріяльною революцією, євреї входять у простір, який дає їм зовсім інші можливості економічної діяльности та взаємодії з етнічними група-ми. Розглянуті дослідження пояснюють, як можуть взаємодіяти етніч-ність, культура й економіка. Ключові слова: євреї, мережі, Східна Европа, еліти, спорідненість

Christianity, despite the diversity of currents, appears to be a holistic spiritual tradition that carries out its activity in specific historical, political and economic conditions. The main idea of Christianity is the personality of Jesus Christ. Christological doctrine as a systematic learning of Jesus Christ is the most important aspect of Christian doctrine, the key to understanding other religious issues: the dogma of the Trinity, pneumatology, ecclesiology, religious anthropology and soteriology.Religious positions of Christianity from the 1st century of Christian history, were naturally associated with the gospel image of Jesus Christ, generating endless attempts to interpret His substance. The most difficult Christological question for the theologians was to determine the relationship between the human and divine nature of Jesus Christ. To translate the category of faith, which reflects the most regularities and relations that exist in reality in systematized theological thought, became an uneasy task before which Christian thinkers were put in the conditions of the domination of Greek philosophy. However, the Christian dogma was Apophatic, and the content of theological truth was most often manifested through the negation of the theological fiction. In opposition to the Gnostics, the reality of the human nature of Christ was confirmed, and in the controversy with Judaism and the Arians, the reality of His Divinity was protected.In the 4th century, the Christological thought reached such a limit, when further elucidation of questions became impossible without the development of exact theological terminology, as well as without a deep knowledge of anthropology and philosophy in general. Therefore, in Antiochian theologians, in the Christological problems, special attention was paid to the moral aspect of the doctrine of the double essence of Christ, separated from the main postulates of Greek philosophy. A peculiar interpretation of Christology was presented in the concepts of the Antiochian theologians Diodore of Tarsus and Theodore of Mopsuestia. Diodore of Tarsus, developed theology of incarnation, which, and differed in the return to realism in his representation of the human nature of Christ, tended to identify two sides of his Personality in the form of two separate individuals and thus provoked Nestorian disputes of the next century. The follower of Diodore's ideas was Theodore of Mopsuestia, whose doctrine also follows the tendency to think and talk about Christ as two different individuals. ; Рассматривается важный христологический диспут, который возник в конце четвертого столетия между представителями александрийского и антиохийского направлений богословской мысли. Предметом дискуссии стало определение соотношения божественной и человеческой природы в Особе Христа. Установлено развитие Диодором Тарсийским богословия Воплощения, которое имело тенденцию определять две стороны Его Личности в виде двух отдельных индивидуумов. Проанализирована христологическая модель Теодора Мопсуестийского, согласно которой Христос обладал двумя разными личностями. ; Розглядається важливий христологічний диспут, який виник у кінці четвертого століття між представниками олександрійського і антіохійського напрямків богословської думки. Предметом дискусії стало визначення співвідношення божественної та людської природи в Особі Христа. Встановлено розвиток Діодором Тарським богослов'я Втілення, яке мало тенденцію визначати дві сторони його Особистості у вигляді двох окремих індивідуумів. Проаналізована христологічна модель Теодора з Мопсуестії згідно якої Христа володів двома різними особами.

The article is devoted to a philosophical study of the religious dimension in HAMAS ideology and the influence of a religious factor on the development of the Arab-Israeli conflict. The article provides a valuable and functional analysis of the main programmatic ideological text of HAMAS: those abstracts from this text that directly relate to religious issues are highlighted, a broad involvement of religion in the ideological foundations of HAMAS is demonstrated. The article also analyzes the place of HAMAS in the events during the First Intifada and the role of the movement at the beginning of the Second Intifada. The purpose of the study is to broaden the involvement of the role of religion in the Arab-Israeli conflict in the consideration of Ukrainian philosophy, religious studies and humanities in general, with a view to further utilizing Middle Eastern experience in the study, prevention and resolution of religious conflicts in Ukraine.Iryna Zvyagelska particularly emphasizes the great role of social programs (such as fundraising for low-income Palestinians, organizing youth education, etc.), which she conducts among Hamas Palestinians in the context of expanding the organization's influence. This helped Hamas gain the support of the Palestinians and channel some of the conflict into a religious dimension. Irina Zvyagelska notes that if the settlement of the conflict was accompanied by an improvement in the welfare of Palestinians, the chances of Hamas influence would be significantly reduced.The question of whether the Hamas programming document and its postulate correlates with the real attitude of ordinary Hamas members or leaders to, for example, Jews living outside Israel is undoubtedly important.The question is whether the creation of Hamas influenced the Palestinians, making the religious factor more important and visible in protest circles, or vice versa - Hamas appeared because there was already a certain social demand for the emergence of such a movement.There is a version that, at the very beginning of Hamas's existence, Israeli intelligence services, while underestimating the newly-born structure, were interested in strengthening it to use Hamas in its fight against ORP, seeing it as a more serious threat.During the Second Hamad Intifada, a large number of Palestinian youth were mobilized under flags with radical religious slogans that called for an uncompromising struggle against Israel as occupier, with settlers in the Gaza Strip and with Israeli military, as well as with Israeli soldiers.A brief analysis of some of the HAMAS Charter abstracts and the movement's activities shows a very high level of involvement of the religious component in the Arab-Israeli conflict. HAMAS plays an extremely important role in the Gaza Strip and in the region as a whole.Investigating not only their political activism but also their ideological base is a crucial point for understanding the situation not only among Palestinians and Israelis, but throughout the Middle East.The HAMAS example also shows that the involvement of a religious factor in social conflict significantly increases the risk of exacerbation of the conflict and its transition to a protracted phase with uncertain prospects for peace negotiations. However, the activities of HAMAS show that it is focused on achieving not only purely religious but also specific political, economic, educational and other social and cultural goals. Therefore, in our opinion, it is also possible to rely on these other aspects of HAMAS's efforts to seek peace or at least start peace talks. This should be the subject of a separate future study.Keywords: religious conflict, HAMAS, Islam, Judaism, Arab-Israeli conflict, Palestinian-Israeli conflict. ; Стаття присвячена філософському дослідженню релігійного виміру в ідеології ХАМАС та впливу релігійного чинника на розвиток арабо-ізраїльського конфлікту. В статті проводиться ціннісний та функціональний аналіз головного программного ідеологічного тексту ХАМАС: виокремлено ті тези з цього тексту, які напряму стосуються релігійних питань, продемонстровано широке залучення релігії до ідеологічних основ ХАМАС. Також у статті аналізується місце ХАМАС в подіях під час Першої інтифади та роль руху на початку Другої інтифади.Ключові слова: релігійний конфлікт, ХАМАС, іслам, іудаїзм, арабо-ізраїльський конфлікт, палестино-ізраїльський конфлікт.The article is devoted to a philosophical study of the religious dimension in HAMAS ideology and the influence of a religious factor on the development of the Arab-Israeli conflict. The article provides a valuable and functional analysis of the main programmatic ideological text of HAMAS: those abstracts from this text that directly relate to religious issues are highlighted, a broad involvement of religion in the ideological foundations of HAMAS is demonstrated. The article also analyzes the place of HAMAS in the events during the First Intifada and the role of the movement at the beginning of the Second Intifada. The purpose of the study is to broaden the involvement of the role of religion in the Arab-Israeli conflict in the consideration of Ukrainian philosophy, religious studies and humanities in general, with a view to further utilizing Middle Eastern experience in the study, prevention and resolution of religious conflicts in Ukraine.Iryna Zvyagelska particularly emphasizes the great role of social programs (such as fundraising for low-income Palestinians, organizing youth education, etc.), which she conducts among Hamas Palestinians in the context of expanding the organization's influence. This helped Hamas gain the support of the Palestinians and channel some of the conflict into a religious dimension. Irina Zvyagelska notes that if the settlement of the conflict was accompanied by an improvement in the welfare of Palestinians, the chances of Hamas influence would be significantly reduced.The question of whether the Hamas programming document and its postulate correlates with the real attitude of ordinary Hamas members or leaders to, for example, Jews living outside Israel is undoubtedly important.The question is whether the creation of Hamas influenced the Palestinians, making the religious factor more important and visible in protest circles, or vice versa - Hamas appeared because there was already a certain social demand for the emergence of such a movement.There is a version that, at the very beginning of Hamas's existence, Israeli intelligence services, while underestimating the newly-born structure, were interested in strengthening it to use Hamas in its fight against ORP, seeing it as a more serious threat.During the Second Hamad Intifada, a large number of Palestinian youth were mobilized under flags with radical religious slogans that called for an uncompromising struggle against Israel as occupier, with settlers in the Gaza Strip and with Israeli military, as well as with Israeli soldiers.A brief analysis of some of the HAMAS Charter abstracts and the movement's activities shows a very high level of involvement of the religious component in the Arab-Israeli conflict. HAMAS plays an extremely important role in the Gaza Strip and in the region as a whole.Investigating not only their political activism but also their ideological base is a crucial point for understanding the situation not only among Palestinians and Israelis, but throughout the Middle East.The HAMAS example also shows that the involvement of a religious factor in social conflict significantly increases the risk of exacerbation of the conflict and its transition to a protracted phase with uncertain prospects for peace negotiations. However, the activities of HAMAS show that it is focused on achieving not only purely religious but also specific political, economic, educational and other social and cultural goals. Therefore, in our opinion, it is also possible to rely on these other aspects of HAMAS's efforts to seek peace or at least start peace talks. This should be the subject of a separate future study.Keywords: religious conflict, HAMAS, Islam, Judaism, Arab-Israeli conflict, Palestinian-Israeli conflict.

The article examines the role of the Bolshevik propaganda and agitation in the period of the Soviet power formation, methods and forms of work with the population of polyethnic Ukraine and technologies of mass consciousness manipulation. It is emphasized that the Ukrainian Revolution of 1917-1921 activated the national and socio-political life of the Poles and Jews in Ukraine, in particular in the Volyn province. But the civil war and the Bolshevik aggression led to the destruction of Ukraine's independence, the Sovietization of all spheres of life, in particular Polish and Jewish communities, began. Communist ideology equated national movements with nationalism, fought against them with all possible means. It is noted that the confrontation between the communist party leadership and the Polish and Jewish population was inevitable because the Bolsheviks tried to monopolize and control the ideological, political, spiritual and economic life of national communities. Some Poles and Jews supported the Bolshevik slogans and the policy of the Soviet power, but many of them were not able to compromise and adapt to the needs of a rigid communist ideology.It is highlighted that propaganda was supposed to interpret the Bolshevik ideological slogans and ideas, and campaigning to adjust the masses to decisive action. The complexity of the Bolshevik propaganda and agitation among the Poles and Jews was in the diversity of the social structure. The Soviet atheistic ideology as one of the Bolshevik activities among the Polish and Jewish population of Volhynia considered anti-religious propaganda and agitation, since Judaism and the Catholic Church had authority and great influence on everyday and social life.In an effort to favor the Polish and Jewish masses, the Bolsheviks supported national cultures, created a new system of education, stopped Jewish pogroms, made Poles and Jews legally equal to all Ukrainian citizens. But gradually Bolshevik propaganda and agitation, using various forms and methods of influence on Poles and Jews, reached the goal set by the authorities, turned citizens of the polyethnic region into the Soviet people. ; W artykule przedstawiono problem zorganizowanego przesiedlenia ludności polskiej Żytomierszczyzny do Polski w latach1944 r. – 1946. Wstawiono do obiegu naukowego nowe dokumenty, które zostały znalezione w Archiwach Państwowych regionu Żytomierskiego. W badaniu wskazano podstawę prawną repatriacji, zwłaszcza relokacji, opisano pracę specjalnej komisii w sprawie transferu Polaków i Żydów. Ten artykuł zawiera dane statystyczne dotyczące liczby osób powracających, powody odmowy wyjazdu, opisane są wyzwania, przed którymi stojali polacy, powody ich przeniesienia do Polski. Autor twierdzi, że w obwodie Żytomierskim przesiedlenia Polaków i Żydów było scharakteryzowano przed urząd jako dobrowolna repatriacja – wrucienie do domu z ponowieniem praw obywatelskich. ; У статті досліджується роль більшовицької пропаганди та агітації в період становлення радянської влади, методи і форми роботи з населенням поліетнічної України та технології маніпуляції масовою свідомістю. Наголошено, що Українська революція 1917–1921 рр. активізувала національне і суспільно - політичне життя поляків та євреїв України, зокрема Волинської губернії. Але громадянська війна та більшовицька агресія спричинили руйнацію незалежності України, почалася радянізація всіх сфер життя населення, зокрема польської та єврейської спільнот. Наголошено, що поступово більшовицька пропаганда та агітація, використовуючи різноманітні форми і методи впливу на поляків та євреїв, досягла поставленої владою мети, перетворила громадян поліетнічного регіону в радянський народ.

The article examines the role of the Bolshevik propaganda and agitation in the period of the Soviet power formation, methods and forms of work with the population of polyethnic Ukraine and technologies of mass consciousness manipulation. It is emphasized that the Ukrainian Revolution of 1917-1921 activated the national and socio-political life of the Poles and Jews in Ukraine, in particular in the Volyn province. But the civil war and the Bolshevik aggression led to the destruction of Ukraine's independence, the Sovietization of all spheres of life, in particular Polish and Jewish communities, began. Communist ideology equated national movements with nationalism, fought against them with all possible means. It is noted that the confrontation between the communist party leadership and the Polish and Jewish population was inevitable because the Bolsheviks tried to monopolize and control the ideological, political, spiritual and economic life of national communities. Some Poles and Jews supported the Bolshevik slogans and the policy of the Soviet power, but many of them were not able to compromise and adapt to the needs of a rigid communist ideology.It is highlighted that propaganda was supposed to interpret the Bolshevik ideological slogans and ideas, and campaigning to adjust the masses to decisive action. The complexity of the Bolshevik propaganda and agitation among the Poles and Jews was in the diversity of the social structure. The Soviet atheistic ideology as one of the Bolshevik activities among the Polish and Jewish population of Volhynia considered anti-religious propaganda and agitation, since Judaism and the Catholic Church had authority and great influence on everyday and social life.In an effort to favor the Polish and Jewish masses, the Bolsheviks supported national cultures, created a new system of education, stopped Jewish pogroms, made Poles and Jews legally equal to all Ukrainian citizens. But gradually Bolshevik propaganda and agitation, using various forms and methods of influence on Poles and Jews, reached the goal set by the authorities, turned citizens of the polyethnic region into the Soviet people. ; W artykule przedstawiono problem zorganizowanego przesiedlenia ludności polskiej Żytomierszczyzny do Polski w latach1944 r. – 1946. Wstawiono do obiegu naukowego nowe dokumenty, które zostały znalezione w Archiwach Państwowych regionu Żytomierskiego. W badaniu wskazano podstawę prawną repatriacji, zwłaszcza relokacji, opisano pracę specjalnej komisii w sprawie transferu Polaków i Żydów. Ten artykuł zawiera dane statystyczne dotyczące liczby osób powracających, powody odmowy wyjazdu, opisane są wyzwania, przed którymi stojali polacy, powody ich przeniesienia do Polski. Autor twierdzi, że w obwodie Żytomierskim przesiedlenia Polaków i Żydów było scharakteryzowano przed urząd jako dobrowolna repatriacja – wrucienie do domu z ponowieniem praw obywatelskich. ; У статті досліджується роль більшовицької пропаганди та агітації в період становлення радянської влади, методи і форми роботи з населенням поліетнічної України та технології маніпуляції масовою свідомістю. Наголошено, що Українська революція 1917–1921 рр. активізувала національне і суспільно - політичне життя поляків та євреїв України, зокрема Волинської губернії. Але громадянська війна та більшовицька агресія спричинили руйнацію незалежності України, почалася радянізація всіх сфер життя населення, зокрема польської та єврейської спільнот. Наголошено, що поступово більшовицька пропаганда та агітація, використовуючи різноманітні форми і методи впливу на поляків та євреїв, досягла поставленої владою мети, перетворила громадян поліетнічного регіону в радянський народ.

An artificial term "pagan" is used to denote someone who believes in his/her authentic religion different from Abrahamic religions: Judaism, Christianity, and Islam. There are 400–500 millions of pagans in the world. They are divided into such groups: 1) aboriginal or autochthonous cults are widespread mostly among indigenous peoples of Asia, Africa, America, Australia and Oceania, and have not only deep historical roots, but also have kept the polytheistic religious worldview of their ethnos; 2) representatives of "vernacular" paganism, which combines some elements of ancient beliefs (magic, cult of nature, cult of ancestors, fortune telling etc.) with a specific Abrahamic religion; 3) groups of supporters of healthy lifestyle and living well in the harmony with nature, pagan religions characterized by substantial syncretism with environment-oriented teachings; 4) religious denominations, which combine an autochthonous religion of its people with its current political aims. Overall paganism is one of the least aggressive religions in the world.Ukrainian pagans (Ridnovirs, rodovirs (Slavic Native Faith)) have approximately 120 communities in all regions of Ukraine. The biggest amount of them is concentrated in Vinnytska, Khmelnytska, Zaporizka, Dnipropetrovska, Poltavska, Lvivska oblasts and the city of Kyiv. There is no foreigners among all clerics-pagans, which is unusual for most Ukrainian denominations. Paganism is an indigenous religion of the Ukrainians, which stands up for the authenticity of our society and country.According to our calculations, there are more than 100 pagan sacred places in Ukraine: ancient and functional, more or less preserved and managed, attractive for tourists. Podillia, Podniprovia, the Carpathians, Pollissia are characterized by the greatest concentration of pagan sacred sites - places of worship of anthropogenic and natural origin: sanctuaries, temples, sacrificial altars, caves, cliffs, megaliths (dolmens, cromlechs, menhirs), petroglyphs, burial mounds, trees, idols, springs, pantheons etc. However, most of these places are not widely known or they are known only as natural or historical and cultural objects.In order to make those facts well known, it is necessary to organize an advertising campaign in support of this issue and to stop an adversary, biased attitude of the whole society or some representatives of separate religions towards paganism. In addition, it is important to stop destroying pagan sacred places and to turn them into touristic spots. Multiple highlights of ethnical religious and cultural significance of Ukrainian pagan sacred sites will augment already known information about them and will add religious tourists and pilgrims to the general flow of travellers. Visn. Lviv. Univ., Ser. Geogr. 2018: 52; 132–142 • DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vgg.2018.52.10179 ; Проаналізовано особливості функціонування організаторів релігійно-паломницького туризму. Висвітлено особливості язичництва в Україні як потенціалу для розвитку релігійного туризму.Штучний термін "язичник" позначає вірного своєї автентичної релігії, відмінної від аврааміч­них релігій: іудаїзму, християнства, ісламу. У світі налічується 400–500 млн язичників. Їх поділя­ють на такі групи: 1) первісні, чи автохтонні, культи – поширені переважно серед корінних народів Азії, Африки, Америки, Австралії та Океанії йвирізняються глибокими історичними коріннями, зберегли цілісність політеїстичного релігійного світогляду свого етносу; 2) представники "побу­тового" язичництва, що в більше чи менше поєднують окремі елементи давніх вірувань (воро­жіння, магію, культ предків, культ природи та ін.) з певною авраамічною релігією; 3) групи при­хильників здорового способу життя в гармонії з природою, для язичницьких віруваньхарактерний значний синкретизм з природоохоронними вченнями; 4) конфесії, що поєднують автохтонну релі­гію свого народу з його теперішніми політичними цілями. Загалом язичництво є однією з найменш агресивних релігій світу.Українські язичники(рідновіри, родовіри)налічують близько 150 громад у всіх регіонах України. Найбільша їхня кількістьдіє у Вінницькій, Хмельницькій, Запорізькій, Дніпропетровсь­кій, Полтавській, Львівській областях та у Києві. З понад сотні священнослужителів-язичників немає жодного іноземця, – явище не типове для більшості українських конфесій. Язичництво – корінна релігія українців, що відстоює автентичність нашого суспільства та держави.За нашими підрахунками, в Україні відомо понад 100 язичницьких святинь: діючих чи давніх, більш чи менш збережених та впорядкованих, більш чи менш атрактивних для туристів й екскур­сантів. Поділля, Подніпров'я, Карпати, Полісся мають найбільшу концентрацію язичницьких святинь – культових об'єктів антропогенно-природного та природного походження: святилищ, капищ, жертовників, требищ, печер, скель, мегалітів (дольменів, кромлехів, менгірів), петрогліфів, курганів, дерев, джерел, ідолів, пантеонів тощо. Проте більшість із цих об'єктів невідомі широ­кому загалу або відомі не як язичницькі святині, а як природні чи історико-культурні об'єкти.Для поінформованості суспільства потрібно організувати рекламно-інформаційну кампанію з цього питання. Необхідно припинити упереджене, часто вороже ставлення до язичництва представників окремих релігій, винищування язичницьких святинь і впорядкувати їх для турис­тичної доступності. Неодноразове висвітлення етнічно-релігійного та культурно-цивілізаційного значення українських язичницьких святинь підсилюватиме вже відому про них інформацію і до­даватиме до потоку мандрівників релігійних туристів та збільшуватиме кількість паломників. Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. 2018: 52; 132–142 • DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vgg.2018.52.10179