Розглянуто актуальні питання взаємодії актів міжнародних міжурядових організацій з внутрішньодержавним правом з особливим акцентом на юридичній природі міжнародних організацій, яка фактично обумовлює її правотворчу діяльність. Досліджено феномен актів міжнародних організацій, характер їхніх взаємозв'язків із міжнародно-правовою реальністю, а також національно-правові механізми імплементації міжнародно-правових зобов'язань. Здійснено аналіз впливу Європейського Союзу на міжнародно-правове регулювання через призму прийняття ним правових актів.Ключові слова: міжнародна міжурядова організація, юридична природа, юридичні акти, міжнародна правотворчість, механізм міжнародно-правового регулювання. Article investigates into topical issues of interaction between legal acts of international intergovernmental organizations and national law in terms of legal nature of international organizations which in fact determines its law-making activity. Legal acts of international organizations phenomenon is examined, as well as peculiarities of its intercommunication with international legal reality and national mechanisms of implementation of international obligations. European Union is taken into account in relation to its impact on regulation in international law through the process of adoption of legal acts.Key words: international intergovernmental organization, legal nature, legal personality, legal acts, law-making, international legal regulation.
The dynamics of the formation of the arbitral tribunal in the international law was analyzed in the article. The attention is focused on the basic historical stages of the arbitration justice (arbitral tribunal), and their characteristics is given. It is proved that the arbitration justice (arbitral tribunal) is one of the legal means of international disputes regulation. The regularities of the development of the arbitration justice (arbitral tribunal), which stage-by-stage include the usage of internal models of legal proceedings, the usage of analogies of the legal regulation of the phenomena of internal law to the phenomena of international law, also, the formation of the authentic legal international models of the legal international disputes regulation were discovered in the article. It is advocated that legal disputes, in which the decision was made as a result of the application of legal models, and not the search for a compromise, were the basis of the differentiation of arbitration justice (arbitral tribunal) and reconciliation (agreement) or the mediation. The preservation of the main features of arbitration justice (arbitral tribunal) formed in ancient states throughout the process of the formation peaceful international disputes regulation means, mainly fairness, impartiality, expertise and understanding of the case by the arbitrators was emphasized in the article. It is discovered that arbitration justice (arbitral tribunal) is a special category of international law which includes the elements of legal regulation and the possibility of political (compromising) elements inclusion.Key words: arbitration justice (arbitral tribunal); mediation, arbitration; cruiser «Alabama» case; arbitrage. ; Проаналізовано динаміку становлення третейського правосуддя в міжнародному праві. Акцентовано увагу на основних історичних етапах третейського правосуддя та охарактеризовано їх. Доведено, що третейське судочинство є одним із судових засобів врегулювання міжнародних суперечностей. Виявлено закономірності розвитку третейського правосуддя, які поетапно включають використання внутрішніх моделей судочинства, застосування аналогій правового регулювання явищ внутрішнього права до явищ міжнародного права, а також формування автентичних міжнародно-правових моделей врегулювання міжнародно-правових спорів. Відстоюється позиція, що основою розмежування третейського правосуддя і примирення (погодження) або посередництва виступили спори правового характеру, у яких рішення приймали внаслідок застосування правових моделей, а не пошуку компромісу. Наголошено на збереженні основних рис третейського правосуддя, сформованого в античних державах упродовж усього процесу формування цього засобу мирного врегулювання міжнародних спорів, а саме – справедливість, неупередженість, кваліфікація і розуміння суті справи арбітрами. Досліджено, що третейське правосуддя є особливою категорією міжнародного судочинства, яке включає елементи правового врегулювання та можливість включення політичних (компромісних) елементів.Ключові слова: третейське правосуддя; посередництво; арбітраж; справа крейсера «Алабама»; третейський суд.
The article examines the specific features of the content of law as a complex general theoretical category. It is concluded that the contents of the law include: interest, volitional principle, intellectual principle, as well as existing and proper principles. It is revealed that although interest at the stage of law formation acts іs a reflection of the actual needs of individuals, it is much broader than the need, including due to the fact that, firstly, one need can determine a certain number of interests, and, secondly, interest can be generated by the current right, as a consequence of its action.It is argued that the rule of law is the quintessence of consistency, laws of formal logic and legal technology. That is, to create law, the entire arsenal of rational thinking tools developed by mankind is used. But the intellectual (rational) principle in the content of law cannot be perceived solely in the form of compliance with the rules of formal logic, although this should be an integral quality of legal prescriptions. In a broad sense, the intellectual principle is manifested, on the one hand, in the correct assessment of interests when translating them into the content of law and choosing the right methods of influencing them, and, on the other, as a tool for rational assessment of the content of the norm by its addressee for subsequent implementation in actual behavior. At the same time, the study of the intellectual moment in the content of law should take place exclusively in conjunction with the volitional one, since the separation of these categories makes any of them meaningless. The volitional moment mediates not only the legal behavior of the addressee of legal prescriptions, but also, for example, the will of the legislator, which encourages him to achieve the goal of streamlining public relations with the help of correctly interpreted and correctly reflected interests at the level of normative legal acts. That is, one understanding of needs and the means necessary to meet them is not enough if ...
The article clarifies that the characteristic of legal regulation of general permissible type («everything that is not prohibited by the norms of positive law is allowed») depends on which system of building of legal material it can function within. Consequently it is established that such legal regulation as an instrument of person`s social freedom and activity realization essentially corresponds to the phenomenon of dispositiveness of law (i.e. the possibility of subjects of law to organize, regulate their relations independently, to act at their discretion).As well the author establishes the community of «general permissibility» and «dispositiveness» in being ensured by the respective legal method. It goes about the method of autonomy (decentralization), which peculiarity is certain order (character of the grounds) of establishing the legal rights and duties, degree (measure) of the granted rights definiteness and «autonomy of action» of their subjects, forming the legal relations, in particular, on the principle: «everything that is not directly prohibited by the norms of law is allowed».Moreover, the author reveals the same legal instruments due to which the dispositive possibilities of positive law and general permissible legal regulation are expressed. These are the respective principles of legal regulation of the certain sphere of social relations and the norms of law.These principles first of all include the principle of honesty, which belongs to the complex of normative legal means of ensuring the general permissible legal regulation, in particular, its main ideological component – free development of personality, freedom and own discretion in exercising the rights, provided that rights and freedoms of other people are not violated. The same is stated concerning the principles of rationality, freedom of contract, freedom of entrepreneurial activity, which is not prohibited by law.It is found out that the most normative emphasis in the investigated processes is placed on the respective legal norms, which are called the dispositive ones and which are traditionally considered as «the spare variant», «reserve» rule of behavior for those occasions when the subjects of law have not used the granted possibility to establish the other order of legal regulation. However, due to the general permissible mechanism the amount of dispositive norms is being extended and the norms, which establish the limits of allowed behavior of subjects, become part of it. Such norms are usually realized with the use of the wordings «independently», «by all the means, which are not prohibited by law», «in the other directions, which are not prohibited by legislation», «for meeting the political, economic, social, cultural and the other interests with the exception of restrictions established by law in the interests of…».Thus, the analysis of the investigated regulation should be provided within and due to the dispositive resources of law. ; З'ясовано, що характеристика правового регулювання загальнодозвільного типу залежить від того, у межі якої системи побудови правового матеріалу воно може функціонувати. Встановлено, що таке регулювання, як інструмент реалізації соціальної свободи та активності особи, сутнісно відповідає явищу диспозитивності права. Також простежено спільні риси «загальнодозвільності» і «диспозитивності» у забезпеченні відповідним правовим методом – методом автономії, особливістю якого є певний порядок (характер підстав) встановлення юридичних прав і обов'язків, формування правовідносин, зокрема за принципом: «дозволено все, що прямо не заборонено нормами права». Окрім того, виявлено подібність юридичного інструментарію, завдяки якому опосередковуються диспозитивні можливості позитивного права і загальнодозвільне юридичне регулювання – відповідні принципи і норми права. До таких принципів насамперед віднесено принцип добросовісності, свободи договору, свободи підприємницької діяльності, не забороненої законом. Охарактеризовано природу правових норм, які «запускають» у дію загальнодозвільний механізм, що своєю чергою розширює традиційне розуміння диспозитивної норми права.
The problem of studying forensic law sources, as an element of the national legal system, is becoming urgent today. By studying their systemic properties, the possibility of scientific forecasting in the development of the legal system tendency, determining courses of the most effective steps to improve the entire mechanism of legal regulation of forensic relations' complex is increasing. The article purpose is to conduct research on the prerequisites for systematizing the modern array of the forensic science legal basis in Ukraine and to identify theoretical and applied peculiarities for the formation of the general part content in the system of forensic law sources. To uncover the problem and subject of examination, as well as to accomplish the tasks, the synthesis method was used, which helped to identify the main areas of legal regulation and the system of general forensic relations, the formal legal method helped to clarify the content of forensic legislation legal norms. Attention is drawn to the fact that the legal construction of the general part of the current Law on judicial examination from the point of view of legal technique in general and rule-making in particular is an example of legislative anachronism in which neither substantive nor formal requirements of the culture of law-making are properly observed, what directly complicates its implementation, compliance and application. The need for injunctions of a general nature is emphasized with the purpose for a better understanding of the essence, objectives and content of specific injunctions. In general provisions of the basic act of forensic legislation it is offered to combine injunctions that define: the concept, terminology, content, legal basis, objectives, principles of forensic activity and their content, subject and object composition of forensic examination, as well as the powers of state, interdepartmental, departmental and public bodies on state regulation and forensic management. It has been established that the content of most sources of forensic law testifies to the differentiation of their injunctions, which can be carried out in a special part according to three generic criteria: the type of forensic activity entity (based on departmental subordination, form of ownership); type of forensic examination; type of legal proceedings. Arguments on the lack of a single scientifically based system of interconnected regulatory legal acts of forensic legislation are presented, which, as a result, created the social prerequisites for its systematization in the form of codification. The course of the highest degree of legislation perfection is substantiated, which should be presented in the form of Forensic Code of Ukraine. ; Розглянуто загальні положення актів законодавства про судово-екс-пертну діяльність та виокремлено складові їхніх приписів: поняття, тер-мінологію, зміст, правову основу, завдання, принципи судово-експертної діяльності та їх зміст, суб'єктний та об'єктний склад судової експертизи, також повноваження державних, міжвідомчих, відомчих і громадських органів у сфері державного регулювання й управління судово-експертною діяльністю. Визначено, що зміст більшості джерел судово-експертно-го права свідчить про диференціювання їхніх приписів, яке в особливій ча-стині можна здійснювати за трьома родовими критеріями: видом суб'єк-та судово-експертної діяльності (за ознаками відомчого підпорядкування, форми власності); видом судової експертизи; видом судочинства. Наведено аргументи на доведення відсутності єдиної науково обґрун-тованої системи пов'язаних між собою нормативно-правових актів судо-во-експертного законодавства, у результаті чого склалися соціальні пе редумови для систематизації судово-експертного законодавства у вигляді кодифікації. Обґрунтовано напрям максимально високого ступеня доскона-лості законодавства, формою вираження якої повинен стати Судово-екс-пертний кодекс України.
The issue of forming of political law has been considered as a subject of research of many scientists since early stages. In addition to it, this problem is an actual one for Ukraine, for the reason that correlation of policy and law, legal regulation of political relations have a significant importance for stable development of society, though, researching the theoretical basis of the political law requires further researching. ; Проблема формирования политического права была объектом исследования многих ученых из древних времен. Вместе с тем она на сегодняшний день имеет особую актуальность для Украины, так как соотношение политики и права, правовое регулирование политических отношений имеет принципиальное значение для поступательного развития общества. При этом разработка теоретических основ политического права требует дальнейшей разработки. ; Проблема формування політичного права була об'єктом дослідження багатьох вчених із давніх часів. Разом з тим вона на сьогоднішній день має особливу актуальність для України, так як співвідношення політики і права, правове регулювання політичних відносин має принципове значення для поступового розвитку суспільства. При цьому розробка теоретичних основ політичного права потребує подальшої розробки.
The features of private legal subjectity and all other private-law phenomena correspond with the peculiarities of objects and methods of branches of private law and, at the same time, with the system of principles inherent in the whole sphere of private law.By volume and content private legal subjectity is "universal" for individuals but "special" for legal entities with minimum acceptable restrictions. The format of "exclusive legal subjectity" is produced outside of private law and peculiar to the subjectity of public origin.Elements of private legal subjectity, marked with notions "legal capacity", "delictual capacity and "active capacity", are endowed with a dispositive mode of implementation and acquire some special content, which causes a corresponding change in their structural and functional relationship. In particular:– in the structure of private legal subjectity dominates the "legal capacity", whose implementation is provided by the "active capacity" of subjects of private law. At the same time, the legal capacity of a legal entity, unlike the legal capacity of natural person, should not be lost under any circumstances, and that is why its presence is guaranteed by the legislation and practice of law enforcement;– in the structure of delictual capacity of private law subject its passive side is accentuated, which is aimed mainly at compensation of damage at the expense of the offender's resources. The active side of delictual capacity of private law subject usually is weakened and is not compulsory in execution, since it, as well as private legal subjectity in general, is implemented in a dispositive format and often is being under an influence of a positive subjectivity of the participants of the relevant legal relations.However, the loss of a special subjective connection that previously took place between the parties to private law relation can powerfully strengthen the active side of private law delictual capacity.The notion of "private legal subjectity" denotes the kind of legal subjectity, given by an objective law to subjects who, within the limits of the current legal order, realize and protect their private interests, namely:1) to natural persons;2) to legal entities;3) to associations of above persons, endowed partial legal subjectity to preserve and develop their own identity ; Особенности частной правовой субъектности, равно как и всех иных частно-правовых явлений, корреспондируются с особенностями предметов и методов частно-правовых отраслей, а также с системой принципов, свойственной сфере частного права в целом.По содержанию и объему частная правовая субъектность является универсальной для физических лиц, а для юридических лиц – специальной с минимально приемлемыми ограничениями. Формат «исключительной правовой субъектности» виработан за пределами частного права и свойственен субъектности публичного происхождения.Элементы частной правосубъектности, обозначенные понятиями «правоспособность», «деликтоспособность» и «дееспособность», отличаются диспозитивним способом реализации и приобретают несколько особенное содержание, что влечет соответствующую модификацию их структурно-функциональных связей. В частности:– в структуре частно-правовой субъектности доминирует правоспособность, реализацию которой призвана обеспечить дееспособность субъектов частного права. При этом дееспособность юридического лица, в отличие от дееспособности лица физического, не должна быть утрачена при любых условиях, и именно поэтому ее наличие гарантируется и законодательством, и практикой правоприменения;– в составе деликтоспособности субъектов частного права акцентируется ее пассивная сторона, направленная преимущественно на возмещение вреда, имеющегося у частно-правовых субъектов, за счет ресурсов правонарушителя. Активная же сторона деликтоспособности субъектов частного права обычно ослаблена и лишена обязательности, поскольку она, как и частная правосубъектность в целом, реализуется в диспозитивном формате, часто под влиянием положительной субъективности учасников соответствующих правоотношений. Однако потеря особенной субъективной связи, ранее имевшей место между участниками частно-правовых отношений, может очень значительно усилить активную сторону частной деликтоспособности.Понятием «частная правосубъектность» обозначается тот род правовой субъектности, которым с целью сохранения и развития самобытности объективное право наделяет тех субъектов, которые в пределах действующего правопорядка реализуют и/или защищают свои частные интереси, а именно физических лиц, юридических лиц, а также их частично правосубъектные объединения ; Особливості приватної правової суб'єктності, рівно як і усіх інших приватно-правових явищ, кореспондуються із особливостями предметів та методів приватно-правових галузей, а також із системою принципів, властивою сфері приватного права загалом.За змістом та обсягом приватна правова суб'єктність є універсальною для фізичних осіб, а для юридичних осіб – спеціальною із мінімально прийнятними обмеженнями. Формат «виключної правової суб'єктності» вироблений за межами приватного права та властивий суб'єктності публічного походження.Елементи приватної правосуб'єктності, позначені поняттями «правоздатність», «деліктоздатність» та «дієздатність», відзначаються диспозитивним способом реалізації та набувають дещо особливого змісту, що спричинює відповідну модифікацію їх структурно-функціональних зв'язків. Зокрема:– у структурі приватно-правової суб'єктності домінує правоздатність, реалізацію якої покликана забезпечити дієздатність суб'єктів приватного права. При цьому дієздатність юридичної особи, на відміну від дієздатності особи фізичної, не повинна бути втрачена за жодних умов, і саме тому її наявність гарантується і законодавством, і практикою правозастосування;– у складі деліктоздатності суб'єктів приватного права акцентованою постає її пасивна сторона, що скерована переважно на відшкодування шкоди, наявної у приватно-правових суб'єктів, за рахунок ресурсів правопорушника. Активна сторона деліктоздатності суб'єктів приватного права зазвичай є послабленою та позбавленою обов'язковості, оскільки вона, як і приватна правосуб'єктність загалом, реалізується у диспозитивному форматі, часто під впливом позитивної суб'єктивності учасників відповідних правовідносин. Однак втрата особливого суб'єктивного зв'язку, який раніше мав місце між учасниками приватно-правових відносин, може потужно посилити активну сторону приватної деліктоздатності.Поняттям «приватна правосуб'єктність» позначається той рід правової суб'єктності, яким з метою збереження та розвитку власної самобутності об'єктивне право наділяє суб'єктів, які у межах чинного правопорядку реалізують та/чи захищають свої приватні інтереси, а саме фізичних осіб, юридичних осіб та їх частково правосуб'єктні об'єднання
The features of private legal subjectity and all other private-law phenomena correspond with the peculiarities of objects and methods of branches of private law and, at the same time, with the system of principles inherent in the whole sphere of private law.By volume and content private legal subjectity is "universal" for individuals but "special" for legal entities with minimum acceptable restrictions. The format of "exclusive legal subjectity" is produced outside of private law and peculiar to the subjectity of public origin.Elements of private legal subjectity, marked with notions "legal capacity", "delictual capacity and "active capacity", are endowed with a dispositive mode of implementation and acquire some special content, which causes a corresponding change in their structural and functional relationship. In particular:– in the structure of private legal subjectity dominates the "legal capacity", whose implementation is provided by the "active capacity" of subjects of private law. At the same time, the legal capacity of a legal entity, unlike the legal capacity of natural person, should not be lost under any circumstances, and that is why its presence is guaranteed by the legislation and practice of law enforcement;– in the structure of delictual capacity of private law subject its passive side is accentuated, which is aimed mainly at compensation of damage at the expense of the offender's resources. The active side of delictual capacity of private law subject usually is weakened and is not compulsory in execution, since it, as well as private legal subjectity in general, is implemented in a dispositive format and often is being under an influence of a positive subjectivity of the participants of the relevant legal relations.However, the loss of a special subjective connection that previously took place between the parties to private law relation can powerfully strengthen the active side of private law delictual capacity.The notion of "private legal subjectity" denotes the kind of legal subjectity, given by an objective law to subjects who, within the limits of the current legal order, realize and protect their private interests, namely:1) to natural persons;2) to legal entities;3) to associations of above persons, endowed partial legal subjectity to preserve and develop their own identity ; Особенности частной правовой субъектности, равно как и всех иных частно-правовых явлений, корреспондируются с особенностями предметов и методов частно-правовых отраслей, а также с системой принципов, свойственной сфере частного права в целом.По содержанию и объему частная правовая субъектность является универсальной для физических лиц, а для юридических лиц – специальной с минимально приемлемыми ограничениями. Формат «исключительной правовой субъектности» виработан за пределами частного права и свойственен субъектности публичного происхождения.Элементы частной правосубъектности, обозначенные понятиями «правоспособность», «деликтоспособность» и «дееспособность», отличаются диспозитивним способом реализации и приобретают несколько особенное содержание, что влечет соответствующую модификацию их структурно-функциональных связей. В частности:– в структуре частно-правовой субъектности доминирует правоспособность, реализацию которой призвана обеспечить дееспособность субъектов частного права. При этом дееспособность юридического лица, в отличие от дееспособности лица физического, не должна быть утрачена при любых условиях, и именно поэтому ее наличие гарантируется и законодательством, и практикой правоприменения;– в составе деликтоспособности субъектов частного права акцентируется ее пассивная сторона, направленная преимущественно на возмещение вреда, имеющегося у частно-правовых субъектов, за счет ресурсов правонарушителя. Активная же сторона деликтоспособности субъектов частного права обычно ослаблена и лишена обязательности, поскольку она, как и частная правосубъектность в целом, реализуется в диспозитивном формате, часто под влиянием положительной субъективности учасников соответствующих правоотношений. Однако потеря особенной субъективной связи, ранее имевшей место между участниками частно-правовых отношений, может очень значительно усилить активную сторону частной деликтоспособности.Понятием «частная правосубъектность» обозначается тот род правовой субъектности, которым с целью сохранения и развития самобытности объективное право наделяет тех субъектов, которые в пределах действующего правопорядка реализуют и/или защищают свои частные интереси, а именно физических лиц, юридических лиц, а также их частично правосубъектные объединения ; Особливості приватної правової суб'єктності, рівно як і усіх інших приватно-правових явищ, кореспондуються із особливостями предметів та методів приватно-правових галузей, а також із системою принципів, властивою сфері приватного права загалом.За змістом та обсягом приватна правова суб'єктність є універсальною для фізичних осіб, а для юридичних осіб – спеціальною із мінімально прийнятними обмеженнями. Формат «виключної правової суб'єктності» вироблений за межами приватного права та властивий суб'єктності публічного походження.Елементи приватної правосуб'єктності, позначені поняттями «правоздатність», «деліктоздатність» та «дієздатність», відзначаються диспозитивним способом реалізації та набувають дещо особливого змісту, що спричинює відповідну модифікацію їх структурно-функціональних зв'язків. Зокрема:– у структурі приватно-правової суб'єктності домінує правоздатність, реалізацію якої покликана забезпечити дієздатність суб'єктів приватного права. При цьому дієздатність юридичної особи, на відміну від дієздатності особи фізичної, не повинна бути втрачена за жодних умов, і саме тому її наявність гарантується і законодавством, і практикою правозастосування;– у складі деліктоздатності суб'єктів приватного права акцентованою постає її пасивна сторона, що скерована переважно на відшкодування шкоди, наявної у приватно-правових суб'єктів, за рахунок ресурсів правопорушника. Активна сторона деліктоздатності суб'єктів приватного права зазвичай є послабленою та позбавленою обов'язковості, оскільки вона, як і приватна правосуб'єктність загалом, реалізується у диспозитивному форматі, часто під впливом позитивної суб'єктивності учасників відповідних правовідносин. Однак втрата особливого суб'єктивного зв'язку, який раніше мав місце між учасниками приватно-правових відносин, може потужно посилити активну сторону приватної деліктоздатності.Поняттям «приватна правосуб'єктність» позначається той рід правової суб'єктності, яким з метою збереження та розвитку власної самобутності об'єктивне право наділяє суб'єктів, які у межах чинного правопорядку реалізують та/чи захищають свої приватні інтереси, а саме фізичних осіб, юридичних осіб та їх частково правосуб'єктні об'єднання
Os avanços tecnológicos possibilitam o acesso e compartilhamento rápido de dados e informações pessoais, o que demanda maior segurança e exigência de atitudes conscientes dos diversos profissionais que lidam com essas questões. Os profissionais de contabilidade se destacam neste universo por serem responsáveis por dados de clientes, fornecedores e colaboradores. O cenário de insegurança informacional levou à criação da LGPD, legislação específica para o tratamento de dados pessoais. Motivada por esse contexto, a presente pesquisa objetivou analisar os determinantes para conformidade da LGPD junto aos profissionais de contabilidade. Para alcançar tal propósito foi realizado um estudo quantitativo, descritivo e de levantamento. Na coleta dos dados desenvolveu-se e aplicou-se um questionário on-line com profissionais de contabilidade. A amostra final pesquisada totalizou 194 respondentes. A análise dos dados foi realizada por meio da Modelagem de Equações Estruturais. O modelo validado apresentou as dimensões de comportamentos e atitudes pessoais e os mecanismos de governança como determinantes, explicando 26,3% da conformidade com a LGPD. Esta pesquisa contribui para a compreensão de aspectos comportamentais dos profissionais da contabilidade frente à nova legislação, é uma abordagem inédita e supre uma lacuna na área contábil, apresentando contribuições úteis para instituições de ensino, órgãos de classe e empresas da área. ; Technological advances make it possible to quickly access and share personal data and information, which demands greater security and requires conscious attitudes from the different professionals who deal with these issues. Accounting professionals stand out in this universe for being responsible for customer, supplier, and employee data. The information insecurity scenario led to the creation of the General Data Protection Law (GDPL), a specific legislation for personal data handling. Driven by this context, this research aimed to analyze the GDPL compliance determinants among accounting professionals. In order to achieve this purpose, we conducted a quantitative, descriptive, survey study. For data collection, we developed and applied an online questionnaire addressed to accounting professionals. The final surveyed sample totaled 194 respondents. We performed the data analysis through Structural Equation Modeling. The validated model showed the dimensions of personal behaviors and attitudes and governance mechanisms as determinants, explaining 26.3% of GDPL compliance. This research contributes to the understanding of behavioral aspects of accounting professionals in face of the new legislation. It is an unprecedented approach and fills a gap in the accounting area, presenting useful contributions for educational institutions, class associations, and companies in the area.
Приватно-публічна сфера у праві конституюється через істотну спільність предметів та методів тих галузей, що її утворюють. Умовно спільним предметом приватно-публічних галузей права є суспільні відносин, які виникають між фізичними особами, юридичними особами та різноманітними об'єднаннями перших та/чи других у процесі реалізації цими суб'єктами своїх персональних інтересів за рахунок публічних ресурсів та за умови дотримання публічних інтересів. Методи галузей приватно-публічного права характерні поєднанням у них імперативних та диспозитивних елементів при визначальній ролі останніх. Крім цього, галузеві норми приватно-публічного походження скріплюються у специфічну цілісність особливою системою родових принципів.До істотних рис, загалом властивих приватно-публічній правовій суб'єктності, належить віднести, по-перше, її цілісність та структурну повноту (що означає постійну присутність у суб'єкта права відповідного обсягу приватно-публічної правоздатності, деліктоздатності та дієздатності), по-друге, внутрішню системну узгодженість (яка не передбачає домінування у приватно-публічній правосуб'єктності якогось окремого структурного елемента), по-третє, функціонування цього правового явища переважно у форматі спеціальної правової суб'єктності і, по-четверте, різноманітність її видів (що виділяються за функціональним наповненням).У доктринах приватно-публічних галузей права застосування понять «правоздатність» і «дієздатність» до характеристики відповідних галузевих феноменів правової суб'єктності викликає критичне відношення. Натомість, виходячи з конкретних положень галузевого законодавства пропонується використовувати більш об'ємне за змістом поняття «компетенція», що має публічно-правове походження. Поняття «деліктоздатність», не зважаючи на значимість його методологічного потенціалу, у доктринах приватно-публічного права не отримало свого адекватного визнання та дослідження.Приватно-публічна правова суб'єктність – це специфічний рід правової суб'єктності, що властивий фізичним особам, юридичним особам та їх різноманітним частково правосуб'єктним об'єднанням, які у межах чинного правопорядку та за рахунок публічних ресурсів реалізують свої персональні інтереси ; Частно-публичная сфера в праве конституируется через существенную общность предметов и методов отраслей, ее образующих. Условно общим предметом частно-публичных отраслей права являются общественные отношения, возникающие между физическими лицами, юридическими лицами и разнообразными объединениями первых и/или вторых в процессе реализации этими субъектами своих персональных интересов за счет публичных ресурсов и при условии соблюдения публичных интересов. Методы отраслей частно-публичного права характерны сочетанием в них императивных и диспозитивных элементов при определяющей роли последних. Кроме того, отраслевые нормы частно-публичного происхождения скрепляются в специфическую целостность особенной системой родовых принципов.К существенным признакам, в целом свойственным частно-публичной правовой субъектности, следует отнести, во-первых, ее целостность и структурную полноту (что означает постоянное присутствие у субъекта права соответствующего объема частно-публичной правоспособности, деликтоспособности и дееспособности), во-вторых, внутреннюю системную согласованность (не предусматривающую доминирования в частно-публичной правосубъектности какого-то отдельного структурного элемента), в-третьих, функционирование этого правового явления преимущественно в формате специальной правовой субъектности и, в-четвертых, разнообразие ее видов (которые выделяются по функциональному наполнению).В доктринах частно-публичных отраслей права применение понятий «правоспособность» и «дееспособность» к характеристике соответствующих отраслевых феноменов правовой субъектности вызывает критическое отношение. Вместо этого, исходя из конкретных положений отраслевого законодательства предлагается использовать более объемное по содержанию понятие «компетенция», имеющее публично-правовое происхождение. Понятие «деликтоспособность», несмотря на значимость его методологического потенциала, в доктринах частно-публичного права не получило своего адекватного признания и исследования.Частно-публичная правовая субъектность – это специфический род правовой субъектности, свойственный физическим лицам, юридическим лицам и их разнообразным частично правосубъектным объединениям, которые в пределах действующего правопорядка и за счет публичных ресурсов реализуют свои персональные интересы ; The private-public sphere in law is constituted through the essential commonality of subjects and methods of those sectors that form it. The conventionally common subject of private-public sectors of law are social relations arising between natural persons, legal entities and various associations of the first and/or second in the process of realization by these subjects of their personal interests at the expense of public resources and subject to public interests. The methods of private-public sectors of law are characterized by a combination of imperative and dispositive elements, when the latter are playing a decisive role. In addition, the sectoral legal norms of private-public origin are consolidated into a specific integrity by a special system of generic principles.The essential features, generally inherent in nature of private-public legal subjectivity, include, firstly, its integrity and structural completeness (which means the constant presence at the disposal of the subject of law the appropriate scope of private-public legal capacity, delictual capacity and active capacity), secondly, internal systemic concordance (which does not provide for the domination of separate structural element in the private-public legal subjectivity), thirdly, the functioning of this legal phenomenon mainly in the format of special legal subjectivity and, fourthly, diversity of its species (which allocated by functional content).In the doctrines of private-public sectors of law the application of the notions «legal capacity» and «active capacity» to the characteristic of the relevant sectoral phenomena of legal subjectivity causes a critical attitude. Instead, on the basis of concrete provisions of sectoral legislation the scientists propose to use the notion of the «competence» which has more large volume of content and publicly-legal origin. The notion of «delictual capacity», despite the essentiality of its methodological potential, in the doctrines of the private-public law has not received proper admission and research.Private-public legal subjectivity – it's a specific kind of legal subjectivity, which is inherent to natural persons, legal entities and their various partially personalized associations, which within the current legal order and at the expense of public resources realize their personal interests
Приватно-публічна сфера у праві конституюється через істотну спільність предметів та методів тих галузей, що її утворюють. Умовно спільним предметом приватно-публічних галузей права є суспільні відносин, які виникають між фізичними особами, юридичними особами та різноманітними об'єднаннями перших та/чи других у процесі реалізації цими суб'єктами своїх персональних інтересів за рахунок публічних ресурсів та за умови дотримання публічних інтересів. Методи галузей приватно-публічного права характерні поєднанням у них імперативних та диспозитивних елементів при визначальній ролі останніх. Крім цього, галузеві норми приватно-публічного походження скріплюються у специфічну цілісність особливою системою родових принципів.До істотних рис, загалом властивих приватно-публічній правовій суб'єктності, належить віднести, по-перше, її цілісність та структурну повноту (що означає постійну присутність у суб'єкта права відповідного обсягу приватно-публічної правоздатності, деліктоздатності та дієздатності), по-друге, внутрішню системну узгодженість (яка не передбачає домінування у приватно-публічній правосуб'єктності якогось окремого структурного елемента), по-третє, функціонування цього правового явища переважно у форматі спеціальної правової суб'єктності і, по-четверте, різноманітність її видів (що виділяються за функціональним наповненням).У доктринах приватно-публічних галузей права застосування понять «правоздатність» і «дієздатність» до характеристики відповідних галузевих феноменів правової суб'єктності викликає критичне відношення. Натомість, виходячи з конкретних положень галузевого законодавства пропонується використовувати більш об'ємне за змістом поняття «компетенція», що має публічно-правове походження. Поняття «деліктоздатність», не зважаючи на значимість його методологічного потенціалу, у доктринах приватно-публічного права не отримало свого адекватного визнання та дослідження.Приватно-публічна правова суб'єктність – це специфічний рід правової суб'єктності, що властивий фізичним особам, юридичним особам та їх різноманітним частково правосуб'єктним об'єднанням, які у межах чинного правопорядку та за рахунок публічних ресурсів реалізують свої персональні інтереси ; Частно-публичная сфера в праве конституируется через существенную общность предметов и методов отраслей, ее образующих. Условно общим предметом частно-публичных отраслей права являются общественные отношения, возникающие между физическими лицами, юридическими лицами и разнообразными объединениями первых и/или вторых в процессе реализации этими субъектами своих персональных интересов за счет публичных ресурсов и при условии соблюдения публичных интересов. Методы отраслей частно-публичного права характерны сочетанием в них императивных и диспозитивных элементов при определяющей роли последних. Кроме того, отраслевые нормы частно-публичного происхождения скрепляются в специфическую целостность особенной системой родовых принципов.К существенным признакам, в целом свойственным частно-публичной правовой субъектности, следует отнести, во-первых, ее целостность и структурную полноту (что означает постоянное присутствие у субъекта права соответствующего объема частно-публичной правоспособности, деликтоспособности и дееспособности), во-вторых, внутреннюю системную согласованность (не предусматривающую доминирования в частно-публичной правосубъектности какого-то отдельного структурного элемента), в-третьих, функционирование этого правового явления преимущественно в формате специальной правовой субъектности и, в-четвертых, разнообразие ее видов (которые выделяются по функциональному наполнению).В доктринах частно-публичных отраслей права применение понятий «правоспособность» и «дееспособность» к характеристике соответствующих отраслевых феноменов правовой субъектности вызывает критическое отношение. Вместо этого, исходя из конкретных положений отраслевого законодательства предлагается использовать более объемное по содержанию понятие «компетенция», имеющее публично-правовое происхождение. Понятие «деликтоспособность», несмотря на значимость его методологического потенциала, в доктринах частно-публичного права не получило своего адекватного признания и исследования.Частно-публичная правовая субъектность – это специфический род правовой субъектности, свойственный физическим лицам, юридическим лицам и их разнообразным частично правосубъектным объединениям, которые в пределах действующего правопорядка и за счет публичных ресурсов реализуют свои персональные интересы ; The private-public sphere in law is constituted through the essential commonality of subjects and methods of those sectors that form it. The conventionally common subject of private-public sectors of law are social relations arising between natural persons, legal entities and various associations of the first and/or second in the process of realization by these subjects of their personal interests at the expense of public resources and subject to public interests. The methods of private-public sectors of law are characterized by a combination of imperative and dispositive elements, when the latter are playing a decisive role. In addition, the sectoral legal norms of private-public origin are consolidated into a specific integrity by a special system of generic principles.The essential features, generally inherent in nature of private-public legal subjectivity, include, firstly, its integrity and structural completeness (which means the constant presence at the disposal of the subject of law the appropriate scope of private-public legal capacity, delictual capacity and active capacity), secondly, internal systemic concordance (which does not provide for the domination of separate structural element in the private-public legal subjectivity), thirdly, the functioning of this legal phenomenon mainly in the format of special legal subjectivity and, fourthly, diversity of its species (which allocated by functional content).In the doctrines of private-public sectors of law the application of the notions «legal capacity» and «active capacity» to the characteristic of the relevant sectoral phenomena of legal subjectivity causes a critical attitude. Instead, on the basis of concrete provisions of sectoral legislation the scientists propose to use the notion of the «competence» which has more large volume of content and publicly-legal origin. The notion of «delictual capacity», despite the essentiality of its methodological potential, in the doctrines of the private-public law has not received proper admission and research.Private-public legal subjectivity – it's a specific kind of legal subjectivity, which is inherent to natural persons, legal entities and their various partially personalized associations, which within the current legal order and at the expense of public resources realize their personal interests
DOI:10.1590/2179-8966/2020/46944ResumoEste artigo objetiva, em geral, caracterizar o regime jurídico da Lei Geral de Proteção de Dados sob os conceitos apresentados pelo capitalismo de vigilância, tendo como objetivos específicos: (I) descrever a economia política da vigilância e o papel do titular de dados/ usuário de serviços digitais e (II) identificar a inserção da LGPD no contexto da exploração econômica dos dados pessoais por meio do instrumento do consentimento do titular. Resultados: (I) A LGPD pode ser considerada um suporte jurídico para a acumulação capitalista na era informacional, possibilitando a condição de um titular de direitos relativos aos dados que pode negociar os seus dados com as empresas capazes de lidar com o contexto do Big Data e extrair desses dados comportamentos a serem vendidos em um mercado de dados que vende previsões de consumo e de vida cotidiana; (II) O grande mecanismo econômico identificado com a exploração é a extração de mais-valia comportamental, que é o processo que extrai das experiências da vida cotidiana dos usuários dados relevantes que são transformados em mercadoria; (III) Da mesma forma que o trabalhador assalariado do capitalismo é aquele que tem parte de sua produção extraída como mais-valor pelo capitalista, na era digital, os usuários conectados ao serem considerados titulares de dados tem sua vida cotidiana transformada em dados rentáveis, expandindo os limites da acumulação capitalista. O método de procedimento utilizado é o dialético-materialista, com abordagem qualitativa e técnica de pesquisa bibliográfica com revisão da literatura em um estudo exploratório.Palavras-chave: Lei Geral de Proteção de Dados; Capitalismo de vigilância; Mais-valia comportamental. AbstractThis article aims, in general, to characterize the legal regime of the General Data Protection Act (LGPD) under the concepts presented by surveillance capitalism, having as specific objectives: (I) describe the political economy of surveillance and the role of the data owner / user of digital services and (II) identify the insertion of LGPD in the context of the economic exploitation of personal data through the instrument of consent of the holder. Results: (I) LGPD can be considered a legal support for capitalist accumulation in the information age, enabling the condition of a data rights holder who can negotiate his data with companies capable of dealing with the Big Data context and extract from these data behaviors to be sold in a data market that sells forecasts of consumption and daily life; (II) The great economic mechanism identified with exploitation is the extraction of behavioral surplus value, which is the process that extracts relevant data from the users' daily life experiences that are transformed into merchandise; (III) In the same way that capitalist salaried workers are those who have part of their production extracted as more-value by the capitalist, in the digital age, users connected to being considered data holders have their daily lives transformed into profitable data, expanding the limits of capitalist accumulation. The method of procedure used is the dialectical-materialist, with a qualitative and technical approach of bibliographic research with literature review.Keywords: General Data Protection Act; Surveillance capitalism; Behavioral added value.
The idea of the possibilities of expanding the methodological tools of legal sciences with the application of а biology-driven anthropological approach, in particular, to cognize the genesis of the state and a created (sanctioned) positive law using the conclusions of evolutionary biology, ethology, sociology, sociobiology, psychology, the biological direction in philosophical anthropology, etc., is presented in the article. Certain heuristic possibilities of this methodological approach in jurisprudence are shown by the example of the concept of "the war of all against all" (T. Hobbes) as the natural state of people in the pre-state society. Examining the reasons declared by this philosopher for the emergence of such a war (natural equality of people, fear, and desire for power), the authors identify certain links between the biologically determined attitude of humans to self-preservation, the emergence of the state and establishing legal norms.The evolutionary theory of human origins helps to substantiate the natural tendency of man to aggression, and thus – to verify the hypothesis of a constant "war" between people. Social hierarchies, acting as a condition for establishing and maintaining public order, are built in this struggle. The construction of such hierarchies (inequalities) is one of the functions of aggression and results in the formation of the state as an organization secured by political power. Norms created or sanctioned by the state replace the natural equality of members of society as one of the causes of "the war of all against all" with formal, "legalized", political equality. The latter performs a kind of the compensatory function for people: in a state of their actual inequality, it replaces the part of human nature "damaged" by the weakening of aggression.Fear, like aggression, is a response to a threat to life, but in biology terms fear provides a more reliable self-preservation. Social institutions, in particular, the state and positive law, contribute to overcoming human aggression and fear of external threats. Designed to stop (in fact, weaken) "the war of all against all", the state takes measures to ensure peace and protect people in order to weaken the natural desire of some to dominate others. By legal norms, the state forms a person's sense of protection from the threats, thus suppressing the instinct of self-preservation which is based on aggression and fear, determines, in particular, the desire for power and is destructive for establishing and maintaining social ties between naturally equal people.On the one hand, the state weakens the influence of the human installation on self-preservation by using positive law, but on the other hand, if you will, it fills the "insufficiency" of the "first" (biological) human nature for this self-preservation. As a result of such "filling", being part of the "second" human nature (culture), the state and positive law perform the function of adaptation of each person to the conditions of his/her existence. ; У статті викладено ідеї щодо можливості розширення методологічного інструментарію юридичних наук за допомогою антрополого-біологізаторського дослідницького підходу, зокрема для пізнання у світлі висновків еволюційної біології, етології, соціології, соціобіології, психології, біологічного напряму філософської антропології тощо генезису держави та встановленого (санкціонованого) нею позитивного права. Певні евристичні можливості вказаного методологічного підходу в юриспруденції продемонстровано на прикладі концепції «війни всіх проти всіх» (Т. Гоббс) як природного стану людей у додержавному суспільстві. Розглядаючи задекларовані цим філософом причини виникнення означеної війни (природну рівність людей, страх і бажання влади), автори виявили певні зв'язки між біологічно зумовленою установкою людини на самозбереження, виникненням держави та встановленням нею юридичних норм.Теорія еволюції допомагає обґрунтувати природну схильність людського індивіда до агресування, а відтак, – частково верифікувати гіпотезу про постійну «війну» людей між собою. У цій боротьбі вибудовуються соціальні ієрархії, які є умовою встановлення та підтримання суспільного порядку. Через юридичні норми держава формує у людини відчуття захисту від загроз, придушуючи у такий спосіб заснований на агресії та страху інстинкт самозбереження, який зумовлює, зокрема, бажання влади та є руйнівним для встановлення і збереження соціальних зв'язків між рівними від природи людьми. Норми, які створює чи санкціонує держава, замінюють природну рівність членів суспільства як одну з причин «війни всіх проти всіх» формальною, «узаконеною», політичною рівністю. Остання виконує для людей своєрідну компенсаторну функцію: у стані їх фактичної нерівності заміщує «ушкоджену» послабленням агресивності частину людської природи. Послаблюючи, з одного боку, вплив установки на самозбереження, через позитивне право держави, з іншого боку, так би мовити, виповнює «недостатність» для самозбереження людини її «першої» (біологічної) природи. Внаслідок такого «виповнення», будучи частинами «другої» людської природи (культури), держава та позитивне право виконують функцію адаптації кожної людини до умов її існування.
The general principles of law recognized by civilized nations are one of the main sources of international criminal justice. Their application ensures the flexibility and transparency of international criminal courts and tribunals, which allows them to respond to challenges that arise in the process of a decision-making. At the same time, in the process of their application, the problem of their interpretation often arises. An effective way for the interpretation is to refer to national legal systems. This is the most logical way, because most of the general principles of law were created in the national legal context and their application at the international level is inextricably linked with a correct understanding of their primary meaning. The articles examine examples of the establishment of international criminal courts and tribunals in national legal systems to interpret general principles of law. It is determined that in the process of interpreting is used a wide range of sources: national legislation, case law, doctrine of national law, etc. It is emphasized that within such an application it is very important to ensure the geographical diversity and representation of different legal systems. It can be concluded that the interpretation of general principles of law through recourse to national legal systems is a widely used practice in the field of international criminal justice. International criminal courts and tribunals apply this way both to confirm the existence and application of general principles and to establish their content. Articles suggests that a condition for such an interpretation is comparative approach, that guarantees their universal character of a general principles as sources of law. The application of such an interpretation indicates that the general principles of law are generally accepted as sources of criminal and international criminal law and officials, in a way, with a corresponding link between them. ; Загальні принципи права, визнані цивілізованими націями, є одним з основних джерел міжнародної кримінальної юстиції. Їх застосування забезпечує гнучкість та прозорості діяльності міжнародних кримінальних судів та трибуналів, дозволяє їм ефективно реагувати на виклики, які з'являються під час ухвалення рішень. Водночас у процесі застосування загальних принципів права дуже часто постає проблема їх тлумачення. Ефективним шляхом здійснення тлумачення є звернення із цією метою до національних правових систем. Такий шлях виглядає і найбільш логічним, оскільки більшість загальних принципів права з'явилися саме в національному правовому контексті, їх застосування на міжнародному рівні нерозривно пов'язане із правильним розумінням їхнього первинного значення. У статті розглядаються приклади зі звернення міжнародних кримінальних судів та трибуналів до національних правових систем для тлумачення загальних принципів права. Зазначається, що з метою тлумачення використовується широке коло джерел: національне законодавство, судова практика, доктрина національного права тощо. Наголошується, що в такому зверненні дуже важливе забезпечення географічної різноманітності та представництва різних правових систем. Робиться висновок, що тлумачення загальних принципів права через звернення до національних правових систем є широко застосовуваною практикою у сфері міжнародної кримінальної юстиції. Міжнародні кримінальні суди і трибунали звертаються як у цілях підтвердження існування та застосування загальних принципів, так і з метою встановлення їхнього змісту. У статті наголошується, що важливою умовою здійснення такого тлумачення є дотримання компаративістських підходів, що є гарантією їхнього універсального характеру як джерела права. Застосування такого тлумачення є свідченням того, що загальні принципи права є загальновизнаними джерелами кримінального та міжнародного кримінального права, слугують зв'язковою ланкою між ними.
