Problem setting. Latin America and the Caribbean traditionally referred to as a large and ambiguous region in an out-side territorial scientific environment. A whole stratum of problems of identities, peculiarities of self-awareness, civilization affiliations of messianic 'appointments ' in the history of the region and the world, the development of ways of cultural and historical development corresponding to them, the affirmation of the tendencies of state formation is in a scientific researcher focus. Among the many aspects that conceptualize the demandfor research in the region and its implementation, we would like to highlight the following: 1) Latin America and the Caribbean are, to some extent, «a territory of historically significant validation of modern trends» in their speculative lengthening, the field ofdeveloping new ones political and economic novations, including regarding various projections of the correlation of socio-political practices, institutional design and legal technologies, derived from the understanding of nature and the purpose of law. 2) The region 'provides ' a wide range of heterogeneous materials for analytical work, both concatenate-linear in nature, and combining poly-meaningful multidimensionality, multifaceted coexistence of values generated by contemporary media, the glare of meanings, signs, intentions of conscious transformations, random «breakthroughs» of network travel followers. In the discovery literature thatfollows only the analysis of statistical indicators, it is often noted that Latin America and the Caribbean is a region of polarization (the territory of the intersection of different values, gaps traditions, lifestyles, indicators of the difference between the needful and the wealth, the level of concentration of income, manifestations of crime, corruption, etc.). 3) Considering the full amount of opportunities and perspectives available, Latin America in general, in some associative formulation, is clearly «boxing at levels below its weight and its impact on ...
This article makes the analysis of modern trends of political activity integration associations in Latin America. It is revealed that the main directions of their activities are anti-Americanism and developmentalism. Determined that these phenomena are relevant to the activities of the MERCOSUR, UNASUR and ECLAC, and become a powerful basis for the establishment and strengthening of the entire continent. Keywords: Latin America, developmentalism, anti-maericanism, iberoamerica. ; Проаналізовано сучаснітенденціїполітичноїдіяльностіінтеграційнихоб'єднанькраїнЛатинськоїАмерики. Виявлено, що головні напрями їхньої діяльності –антиамериканізм та девелопменталізм, які актуальні в діяльності МЕРКОСУР, УНАСУР та ЕКЛАК і стають потужною основою для зміцнення усього континенту. Ключові слова: Латинська Америка, девелопменталізм, антиамериканізм, ібероамерика.
This article makes the analis of the features and factors of integration processes in Latin America. Here we'll consider the role of political and ideological factors on the associations of the countries of Latin American in stable integration groups. It is alleged, that there were post-war conditions, and exhaustion of Latin American countries from dictatorial political regimes, which provoked Latin American's nation to unite and consolidate democracy and to reform the state. Keywords: integration, democracy, military dictatorship, Mercosur. ; Проаналізовано особливості та чинники інтеграційних процесів в регіоні Латинської Америки. Розглянуто роль політичного та ідеологічного чинників в об'єднанні країн Латинської Америки у стійке інтеграційне угруповання. Стверджується, що саме повоєнні умови та виснаженість латиноамериканських країн від диктаторських політичних режимів спровокували латиноамериканські нації до об'єднання, укріплення демократії і реформування держави.Ключові слова: інтеграція, демократизація, військова диктатура, МЕРКОСУР.
The COVID-19 pandemic has affected all countries of the world, and its consequences are tangible not only today, but will have effect in the long run. The article is devoted to the impact of the coronavirus crisis on the energy market in Latin America. The study identifies the main threats, outlines potential protection mechanisms, and attempts to predict the further development of the situation in the energy sector in times of crisis. Mexico has begun to actively implement a number of protection mechanisms (hedging, redirection of state trust funds, etc.) to counter the effects of the coronavirus crisis. Argentina`s police is similar, as the country has introduced a decree obliging oil companies to support production and investment at the level of 2019 in order to mitigate the impact of the crisis. Venezuela, as a country the most dependent on oil exports, is facing an acute shortage threat. They allowed to sell oil to private companies, which in turn put an end to the state's monopoly on the energy market. The oil price collapse has highlighted serious problems in the Colombian economy, which could last for several years. Continuation or reintroduction of quarantine measures does not give hope for a rapid recovery in demand for oil and petroleum products, which threatens to reduce investment in the region. Therefore, governments are forced to seek financial support from international organizations or other states. It is noted that the pandemic has dealt a severe blow to countries that have lost potential opportunities and failed to reach a better economic level. In addition, difficulties have been encountered in implementation of large-scale projects in the field of oil production. The authors conclude that most countries of the region will have to adapt to new realities and, as a result, make structural changes in national economies. As the COVID-19 pandemic is unlikely to end in the near future and compliance with quarantine measures remains relevant, it will be necessary to look for other ways of economic development that are not related to energy exports. ; Пандемія COVID-19 вплинула на усі країни світу, а її наслідки дають про себе знати не лише сьогодні, а й будуть помітними у довгостроковій перспективі. Стаття присвячена розгляду впливу коронавірусної кризи на ринок енергоносіїв країн Латинської Америки. В дослідженні визначено основні загрози, окреслено потенційні механізми захисту, зроблено спробу спрогнозувати подальший розвиток ситуації в енергетичній галузі в умовах кризи. Мексика, аби протистояти наслідкам кризи, спричиненої коронавірусною хворобою, почала активно впроваджувати низку захисних механізмів (геджування, перенаправлення коштів державних трастових фондів тощо). Подібною є політика Аргентини, яка задля пом'якшення впливу кризи, запровадила указ про зобов'язання нафтовидобувних компаній підтримувати видобуток та інвестиції на рівні 2019 р. Найбільш залежна від експорту нафти держава, Венесуела, опинилася перед загрозою гострого дефіциту. Паливо дозволили продавати приватним компаніям, що, своєю чергою, поставило крапку в державній монополії на енергоринку. Обвал цін на нафту засвідчив серйозні проблеми в економіці Колумбії, які можуть тривати кілька років. Продовження чи повторне запровадження карантинних заходів не дарує надії на швидке відновлення попиту на нафту та нафтопродукти, що є загрозою зниженню інвестицій в регіон. Тому уряди держав змушені шукати фінансової підтримки у міжнародних організацій чи інших держав. Відзначено, що пандемія нанесла серйозний удар по країнах, що втратили потенційні можливості й не змогли вийти на кращий економічний рівень. Крім того, виникли складнощі в успішній реалізації великих проєктів у сфері нафтовидобутку. Автори дійшли висновку, що більшості країн регіону доведеться пристосовуватись до нових реалій і як наслідок проводити структурні зміни у національних економіках. Оскільки закінчення пандемії COVID-19 у найближчий час є малоймовірним, а дотримання карантинних заходів все ж залишатиметься актуальним, то необхідно буде відшуковувати інші шляхи економічного розвитку, що не пов'язані із експортом енергоносіїв.
The COVID-19 pandemic has affected all countries of the world, and its consequences are tangible not only today, but will have effect in the long run. The article is devoted to the impact of the coronavirus crisis on the energy market in Latin America. The study identifies the main threats, outlines potential protection mechanisms, and attempts to predict the further development of the situation in the energy sector in times of crisis. Mexico has begun to actively implement a number of protection mechanisms (hedging, redirection of state trust funds, etc.) to counter the effects of the coronavirus crisis. Argentina`s police is similar, as the country has introduced a decree obliging oil companies to support production and investment at the level of 2019 in order to mitigate the impact of the crisis. Venezuela, as a country the most dependent on oil exports, is facing an acute shortage threat. They allowed to sell oil to private companies, which in turn put an end to the state's monopoly on the energy market. The oil price collapse has highlighted serious problems in the Colombian economy, which could last for several years. Continuation or reintroduction of quarantine measures does not give hope for a rapid recovery in demand for oil and petroleum products, which threatens to reduce investment in the region. Therefore, governments are forced to seek financial support from international organizations or other states. It is noted that the pandemic has dealt a severe blow to countries that have lost potential opportunities and failed to reach a better economic level. In addition, difficulties have been encountered in implementation of large-scale projects in the field of oil production. The authors conclude that most countries of the region will have to adapt to new realities and, as a result, make structural changes in national economies. As the COVID-19 pandemic is unlikely to end in the near future and compliance with quarantine measures remains relevant, it will be necessary to look for other ways of economic development that are not related to energy exports. ; Пандемія COVID-19 вплинула на усі країни світу, а її наслідки дають про себе знати не лише сьогодні, а й будуть помітними у довгостроковій перспективі. Стаття присвячена розгляду впливу коронавірусної кризи на ринок енергоносіїв країн Латинської Америки. В дослідженні визначено основні загрози, окреслено потенційні механізми захисту, зроблено спробу спрогнозувати подальший розвиток ситуації в енергетичній галузі в умовах кризи. Мексика, аби протистояти наслідкам кризи, спричиненої коронавірусною хворобою, почала активно впроваджувати низку захисних механізмів (геджування, перенаправлення коштів державних трастових фондів тощо). Подібною є політика Аргентини, яка задля пом'якшення впливу кризи, запровадила указ про зобов'язання нафтовидобувних компаній підтримувати видобуток та інвестиції на рівні 2019 р. Найбільш залежна від експорту нафти держава, Венесуела, опинилася перед загрозою гострого дефіциту. Паливо дозволили продавати приватним компаніям, що, своєю чергою, поставило крапку в державній монополії на енергоринку. Обвал цін на нафту засвідчив серйозні проблеми в економіці Колумбії, які можуть тривати кілька років. Продовження чи повторне запровадження карантинних заходів не дарує надії на швидке відновлення попиту на нафту та нафтопродукти, що є загрозою зниженню інвестицій в регіон. Тому уряди держав змушені шукати фінансової підтримки у міжнародних організацій чи інших держав. Відзначено, що пандемія нанесла серйозний удар по країнах, що втратили потенційні можливості й не змогли вийти на кращий економічний рівень. Крім того, виникли складнощі в успішній реалізації великих проєктів у сфері нафтовидобутку. Автори дійшли висновку, що більшості країн регіону доведеться пристосовуватись до нових реалій і як наслідок проводити структурні зміни у національних економіках. Оскільки закінчення пандемії COVID-19 у найближчий час є малоймовірним, а дотримання карантинних заходів все ж залишатиметься актуальним, то необхідно буде відшуковувати інші шляхи економічного розвитку, що не пов'язані із експортом енергоносіїв.
The article has analyzed the introduction of China with strategic partners to the region of the country of Latin America, Brazil, Argentina and Venezuela. The main strands of spirituality are embarrassed. The pragmatic piddhid and the independent political and ideological likelihood are irrelevant for the basic principles of the vidnosiny among the Powers. Arriving at the helm in 2000 of the Livikh Regions rockets in most of the Latin American Latin countries, moreover, having settled the Chinese expansion in the region. In China, there are two types of strategic partnerships in China, one of which is the main type of partnership, the first, China-SELAC forum, another type of all-embracing character, this is the kind of presence in Brazil. Since 2013, Latin America has taken advantage of the "One belt and one hat" strategy in Latin America has borrowed more than one from China's other priorities, and has called for significant investments in the region of the PRC before investing. Formu- lated business relations are the most prominent in China, China has lost its tactics, economic advantage over politics, the loss of business, China and Latin America is small in number.Especially Chinese-Brazilian vidnosin є tisne spіvrobіtnitstvo two krask in such bagatornіnіh formats, such as G 20, G-5 and BRICS. China before the arrival of J. Bolsonar, President of Brazil in 2019, having been a party to Brazil in the international arena, participating in a form of international order and new mechanisms in the global processes. Brazil will be indebted for the largest trading partner in the region, but the wiki will be reserved by the President of Brazil and I would like to talk about Brazil and Brazil. Vidnosini to China from Venezuela will rely on the following principles, as well as import to the Venezuelan nafti to China, leaving the remaining credit for the economic performance of Venezuela and N. Maduro. ; В статье проанализированы отношения Китая с стратегическими партнерами региона стран Латинской Америки, Бразилии, Аргентины и Венесуэлы. Определены основные направления сотрудничества. Базовыми принципами в отношениях между государствами остается прагматичный подход, независимо от политических и идеологических предпочтений. Приход к власти в 2000 годах «левых режимов» в большинстве стран Латинской Америки только усилил китайскую экспансию в регионе. Во внешней политике Китая в отношении стран Латинской выделяется два типа стратегического партнерства, первый тип на уровне ассоциации или союза, например, форум Китай-СЕLAC, второй тип имеет всеобъемлющий характер, такой тип отношений был установлен с Бразилией, Аргентиной и Венесуэлой. После принятия в 2013 году в Китае стратегии «Один пояс и один путь» Латинская Америка заняла ведущее место во внешнеполитических приоритетах Китая, что привело к вложению значительных инвестиций в регион со стороны КНР.В формировании отношений с любыми странами мира Китай применяет тактику, превалирования экономических интересов над политическими, углубление отношений между Китаем и странами Латинской Америки имели еще и идеологическую основу, яркий пример тому является Венесуэла. Особенностью китайско-бразильских отношений является тесное сотрудничество двух стран в таких многосторонних форматах, как G 20 G-5 и БРИКС. Китай до прихода Ж.Болсонару, президента Бразилии с 2019 года, был проводником интересов Бразилии на международной арене, продвижения ее участия в формировании международной повестки дня и создании новых механизмов глобального участия в мировых процессах. Бразилия остается крупнейшим торговым партнером в регионе, что вызывает беспокойство у нынешнего президента Бразилии, и подчеркивает возможном выходе Бразилии с БРИКС, введение ограничения и ввоза китайских товаров в Бразилию, в Аргентине реализуются крупнейшие энергетические проекты благодаря китайским инвестициям. Отношения Китая с Венесуэлой строятся на несколько иных принципах, ведь кроме импорта венесуэльской нефти в Китай, последняя выделяет значительные кредиты для поддержки экономики Венесуэлы и Н.Мадуро. ; В статі проаналізовано відносини Китаю з стратегічними партнерами регіону країн Латинської Америки, Бразилії, Аргентини та Венесуели. Окреслено основні напрямки співробітництва. Базовими принципами у відносинах між державами залишається прагматичний підхід, незалежно від політичних та ідеологічних уподобань. Прихід до влади у 2000 роках «лівих режимів» у більшості країн Латинської Америки лише посилив китайську експансію в регіоні. В зовнішній політиці Китаю щодо країн Латинської виділяється два типи стратегічного партнерства, перший тип на рівні асоціації чи союзу, наприклад, форум Китай-СЕLAC, другий тип має всеохоплюючий характер, такий тип відносин був встановлений з Бразилією, Аргентиною та Венесуелою. Після прийняття у 2013 році в Китаї стратегії «Один пояс і один шлях» Латинська Америка зайняла провідне місце у зовнішньополітичних пріоритетах Китаю, що призвело до вкладання значних інвестицій в регіон зі сторони КНР. У формуванні відносин з будь-якими країнами світу, Китай застосовує тактику, превалювання економічні інтересів над політичними, поглиблення відносин, між Китаєм та країнами Латинської Америки мали ще й ідеологічну основу, яскравий приклад тому являється Венесуела.Особливістю китайсько-бразильських відносин є тісне співробітництво двох країн в таких багатосторонніх форматах, як G 20, G-5 та БРІКС. Китай до приходу Ж.Болсонару, президента Бразилії з 2019 року, був провідником інтересів Бразилії на міжнародні арені, участі у формуванні міжнародного порядку денного та створенні нових механізмів глобальної участі в світових процесах. Бразилія залишається найбільшим торгівельним партнером в регіоні, що викликає занепокоєння у президента Бразилії та наголошує про можливий вихід Бразилії з БРІКС, введення обмеження та віз китайських товарів до Бразилії, в Аргентині реалізовуються найбільші енергетичні проекти завдяки китайським інвестиціям. Відносини Китаю з Венесуелою будуються на дещо інших принципах, адже окрім імпорту венесуельської нафти до Китаю, остання виділяє значні кредити для підтримки економіки Венесуели та Н. Мадуро.
The article has analyzed the introduction of China with strategic partners to the region of the country of Latin America, Brazil, Argentina and Venezuela. The main strands of spirituality are embarrassed. The pragmatic piddhid and the independent political and ideological likelihood are irrelevant for the basic principles of the vidnosiny among the Powers. Arriving at the helm in 2000 of the Livikh Regions rockets in most of the Latin American Latin countries, moreover, having settled the Chinese expansion in the region. In China, there are two types of strategic partnerships in China, one of which is the main type of partnership, the first, China-SELAC forum, another type of all-embracing character, this is the kind of presence in Brazil. Since 2013, Latin America has taken advantage of the "One belt and one hat" strategy in Latin America has borrowed more than one from China's other priorities, and has called for significant investments in the region of the PRC before investing. Formu- lated business relations are the most prominent in China, China has lost its tactics, economic advantage over politics, the loss of business, China and Latin America is small in number.Especially Chinese-Brazilian vidnosin є tisne spіvrobіtnitstvo two krask in such bagatornіnіh formats, such as G 20, G-5 and BRICS. China before the arrival of J. Bolsonar, President of Brazil in 2019, having been a party to Brazil in the international arena, participating in a form of international order and new mechanisms in the global processes. Brazil will be indebted for the largest trading partner in the region, but the wiki will be reserved by the President of Brazil and I would like to talk about Brazil and Brazil. Vidnosini to China from Venezuela will rely on the following principles, as well as import to the Venezuelan nafti to China, leaving the remaining credit for the economic performance of Venezuela and N. Maduro. ; В статье проанализированы отношения Китая с стратегическими партнерами региона стран Латинской Америки, Бразилии, Аргентины и Венесуэлы. Определены основные направления сотрудничества. Базовыми принципами в отношениях между государствами остается прагматичный подход, независимо от политических и идеологических предпочтений. Приход к власти в 2000 годах «левых режимов» в большинстве стран Латинской Америки только усилил китайскую экспансию в регионе. Во внешней политике Китая в отношении стран Латинской выделяется два типа стратегического партнерства, первый тип на уровне ассоциации или союза, например, форум Китай-СЕLAC, второй тип имеет всеобъемлющий характер, такой тип отношений был установлен с Бразилией, Аргентиной и Венесуэлой. После принятия в 2013 году в Китае стратегии «Один пояс и один путь» Латинская Америка заняла ведущее место во внешнеполитических приоритетах Китая, что привело к вложению значительных инвестиций в регион со стороны КНР.В формировании отношений с любыми странами мира Китай применяет тактику, превалирования экономических интересов над политическими, углубление отношений между Китаем и странами Латинской Америки имели еще и идеологическую основу, яркий пример тому является Венесуэла. Особенностью китайско-бразильских отношений является тесное сотрудничество двух стран в таких многосторонних форматах, как G 20 G-5 и БРИКС. Китай до прихода Ж.Болсонару, президента Бразилии с 2019 года, был проводником интересов Бразилии на международной арене, продвижения ее участия в формировании международной повестки дня и создании новых механизмов глобального участия в мировых процессах. Бразилия остается крупнейшим торговым партнером в регионе, что вызывает беспокойство у нынешнего президента Бразилии, и подчеркивает возможном выходе Бразилии с БРИКС, введение ограничения и ввоза китайских товаров в Бразилию, в Аргентине реализуются крупнейшие энергетические проекты благодаря китайским инвестициям. Отношения Китая с Венесуэлой строятся на несколько иных принципах, ведь кроме импорта венесуэльской нефти в Китай, последняя выделяет значительные кредиты для поддержки экономики Венесуэлы и Н.Мадуро. ; В статі проаналізовано відносини Китаю з стратегічними партнерами регіону країн Латинської Америки, Бразилії, Аргентини та Венесуели. Окреслено основні напрямки співробітництва. Базовими принципами у відносинах між державами залишається прагматичний підхід, незалежно від політичних та ідеологічних уподобань. Прихід до влади у 2000 роках «лівих режимів» у більшості країн Латинської Америки лише посилив китайську експансію в регіоні. В зовнішній політиці Китаю щодо країн Латинської виділяється два типи стратегічного партнерства, перший тип на рівні асоціації чи союзу, наприклад, форум Китай-СЕLAC, другий тип має всеохоплюючий характер, такий тип відносин був встановлений з Бразилією, Аргентиною та Венесуелою. Після прийняття у 2013 році в Китаї стратегії «Один пояс і один шлях» Латинська Америка зайняла провідне місце у зовнішньополітичних пріоритетах Китаю, що призвело до вкладання значних інвестицій в регіон зі сторони КНР. У формуванні відносин з будь-якими країнами світу, Китай застосовує тактику, превалювання економічні інтересів над політичними, поглиблення відносин, між Китаєм та країнами Латинської Америки мали ще й ідеологічну основу, яскравий приклад тому являється Венесуела.Особливістю китайсько-бразильських відносин є тісне співробітництво двох країн в таких багатосторонніх форматах, як G 20, G-5 та БРІКС. Китай до приходу Ж.Болсонару, президента Бразилії з 2019 року, був провідником інтересів Бразилії на міжнародні арені, участі у формуванні міжнародного порядку денного та створенні нових механізмів глобальної участі в світових процесах. Бразилія залишається найбільшим торгівельним партнером в регіоні, що викликає занепокоєння у президента Бразилії та наголошує про можливий вихід Бразилії з БРІКС, введення обмеження та віз китайських товарів до Бразилії, в Аргентині реалізовуються найбільші енергетичні проекти завдяки китайським інвестиціям. Відносини Китаю з Венесуелою будуються на дещо інших принципах, адже окрім імпорту венесуельської нафти до Китаю, остання виділяє значні кредити для підтримки економіки Венесуели та Н. Мадуро.
The article has analyzed the introduction of China with strategic partners to the region of the country of Latin America, Brazil, Argentina and Venezuela. The main strands of spirituality are embarrassed. The pragmatic piddhid and the independent political and ideological likelihood are irrelevant for the basic principles of the vidnosiny among the Powers. Arriving at the helm in 2000 of the Livikh Regions rockets in most of the Latin American Latin countries, moreover, having settled the Chinese expansion in the region. In China, there are two types of strategic partnerships in China, one of which is the main type of partnership, the first, China-SELAC forum, another type of all-embracing character, this is the kind of presence in Brazil. Since 2013, Latin America has taken advantage of the "One belt and one hat" strategy in Latin America has borrowed more than one from China's other priorities, and has called for significant investments in the region of the PRC before investing. Formu- lated business relations are the most prominent in China, China has lost its tactics, economic advantage over politics, the loss of business, China and Latin America is small in number.Especially Chinese-Brazilian vidnosin є tisne spіvrobіtnitstvo two krask in such bagatornіnіh formats, such as G 20, G-5 and BRICS. China before the arrival of J. Bolsonar, President of Brazil in 2019, having been a party to Brazil in the international arena, participating in a form of international order and new mechanisms in the global processes. Brazil will be indebted for the largest trading partner in the region, but the wiki will be reserved by the President of Brazil and I would like to talk about Brazil and Brazil. Vidnosini to China from Venezuela will rely on the following principles, as well as import to the Venezuelan nafti to China, leaving the remaining credit for the economic performance of Venezuela and N. Maduro. ; В статье проанализированы отношения Китая с стратегическими партнерами региона стран Латинской Америки, Бразилии, Аргентины и Венесуэлы. Определены основные направления сотрудничества. Базовыми принципами в отношениях между государствами остается прагматичный подход, независимо от политических и идеологических предпочтений. Приход к власти в 2000 годах «левых режимов» в большинстве стран Латинской Америки только усилил китайскую экспансию в регионе. Во внешней политике Китая в отношении стран Латинской выделяется два типа стратегического партнерства, первый тип на уровне ассоциации или союза, например, форум Китай-СЕLAC, второй тип имеет всеобъемлющий характер, такой тип отношений был установлен с Бразилией, Аргентиной и Венесуэлой. После принятия в 2013 году в Китае стратегии «Один пояс и один путь» Латинская Америка заняла ведущее место во внешнеполитических приоритетах Китая, что привело к вложению значительных инвестиций в регион со стороны КНР.В формировании отношений с любыми странами мира Китай применяет тактику, превалирования экономических интересов над политическими, углубление отношений между Китаем и странами Латинской Америки имели еще и идеологическую основу, яркий пример тому является Венесуэла. Особенностью китайско-бразильских отношений является тесное сотрудничество двух стран в таких многосторонних форматах, как G 20 G-5 и БРИКС. Китай до прихода Ж.Болсонару, президента Бразилии с 2019 года, был проводником интересов Бразилии на международной арене, продвижения ее участия в формировании международной повестки дня и создании новых механизмов глобального участия в мировых процессах. Бразилия остается крупнейшим торговым партнером в регионе, что вызывает беспокойство у нынешнего президента Бразилии, и подчеркивает возможном выходе Бразилии с БРИКС, введение ограничения и ввоза китайских товаров в Бразилию, в Аргентине реализуются крупнейшие энергетические проекты благодаря китайским инвестициям. Отношения Китая с Венесуэлой строятся на несколько иных принципах, ведь кроме импорта венесуэльской нефти в Китай, последняя выделяет значительные кредиты для поддержки экономики Венесуэлы и Н.Мадуро. ; В статі проаналізовано відносини Китаю з стратегічними партнерами регіону країн Латинської Америки, Бразилії, Аргентини та Венесуели. Окреслено основні напрямки співробітництва. Базовими принципами у відносинах між державами залишається прагматичний підхід, незалежно від політичних та ідеологічних уподобань. Прихід до влади у 2000 роках «лівих режимів» у більшості країн Латинської Америки лише посилив китайську експансію в регіоні. В зовнішній політиці Китаю щодо країн Латинської виділяється два типи стратегічного партнерства, перший тип на рівні асоціації чи союзу, наприклад, форум Китай-СЕLAC, другий тип має всеохоплюючий характер, такий тип відносин був встановлений з Бразилією, Аргентиною та Венесуелою. Після прийняття у 2013 році в Китаї стратегії «Один пояс і один шлях» Латинська Америка зайняла провідне місце у зовнішньополітичних пріоритетах Китаю, що призвело до вкладання значних інвестицій в регіон зі сторони КНР. У формуванні відносин з будь-якими країнами світу, Китай застосовує тактику, превалювання економічні інтересів над політичними, поглиблення відносин, між Китаєм та країнами Латинської Америки мали ще й ідеологічну основу, яскравий приклад тому являється Венесуела.Особливістю китайсько-бразильських відносин є тісне співробітництво двох країн в таких багатосторонніх форматах, як G 20, G-5 та БРІКС. Китай до приходу Ж.Болсонару, президента Бразилії з 2019 року, був провідником інтересів Бразилії на міжнародні арені, участі у формуванні міжнародного порядку денного та створенні нових механізмів глобальної участі в світових процесах. Бразилія залишається найбільшим торгівельним партнером в регіоні, що викликає занепокоєння у президента Бразилії та наголошує про можливий вихід Бразилії з БРІКС, введення обмеження та віз китайських товарів до Бразилії, в Аргентині реалізовуються найбільші енергетичні проекти завдяки китайським інвестиціям. Відносини Китаю з Венесуелою будуються на дещо інших принципах, адже окрім імпорту венесуельської нафти до Китаю, остання виділяє значні кредити для підтримки економіки Венесуели та Н. Мадуро.
In this paper, an attempt is made to raise the question of the nature of modernity as such, with an understanding of the key development trends and the characteristics of political processes at the global and regional levels with a description of future risk issues. In the framework of the research vector, the insufficient study of the issue of the qualitative content of geopolitics was emphasized in connection with the completion of the US approval of neo-liberal hegemony and the corresponding reformatting of the world with the beginning of the introduction by the United States of America of a political and economic strategy for national development. It has been recorded that in the context of the implementation by other actors of world politics of the intentions of a new contouring of a multipolar world, a range of issues is being updated regarding the formatting of political and economic processes at the national-state level and awareness of the risks of the future, the search for ways to minimize them. Thus, the article analyzes the power of resource aspects of geopolitics, offers a vision of the nature and content of prospects, identifies risk zones in the context of the implementation of today's strategies in general terms and, in part, in relation to the countries of Latin America and the Caribbean. It is concluded that under the conditions of "fluid modernity" and the establishment of a multi-polarity of the world with centering of the poles based on resource understanding of modern infrastructural power, the nature of the transformation of the "poles of the world" is fleeting, that is, the process of struggle to expand zones of influence, "territories of responsibility" is being updated, the risks of conflict are growing, with a separate problem of the forms and extent of social conflict. In the Latin American context, in particular, the significance of the very definition, production and distribution of risks, awareness of its "level by conditional score of the scale of values" It is emphasized that the prospects for formatting the world and regional changes largely depend on the development of processes in the USA, the leader of the democratic world and world economy. ; Стаття присвячена дослідженню проблеми щастя та політики щастя в соціальних державах. Метою роботи є визначення ролі соціальної держави в формуванні суспільства щасливих людей та шляхів реалізації нею «політики щастя». Наукова новизна дослідження у визначенні можливості здійснювати політику щастя в умовах конкурентного суспільства. У дослідженні показано зростання інтересу до проблеми щастя як науковців, так і політиків. Відмічається міждисциплінарний підхід до вивчення проблеми щастя. Зазначено, що уявлення про шляхи формування соціально справедливого суспільства змінюються. Приділяється увага дискусії щодо максималізації щастя як мети уряду. Визначається суть соціальної держави, яка найбільш послідовно реалізує завдання створення гідних людини умов існування. Доведено значення свободи в забезпеченні щастя людини та необхідність надання державою соціального захисту від негативного впливу на суспільство економічної свободи, ринку. Рівень захисту громадян від ринку (рівень декоммодифікації) розглядається як один з критеріїв різних моделей соціальної держави. Аналізуються та оцінюються різні стратегії найкращого задоволення потреб суспільства та їх практичне застосування в різних країнах: традиційно ліва (підтримує державну гарантію задоволення людських потреб); традиційно права (задоволення потреб залежить від ринку); стратегії, що поєднують ознаки цих двох стратегій («гібридні»). Відмінність між країнами, які використовують «гібридні» стратегії, в тому чого більше – «ринку» чи «регулювання ринку задля задоволення потреб населення». Як приклад розглядається використання «гібридних» стратегій в Соціалістичній Федеративній Республіці Югославія, де існувала «економіка ринкового соціалізму». Визначається сумісність лібертаріанських ідей з проголошеною в Україні політикою щастя. Зроблено висновок, що реалізація прагнень сформувати суспільство щасливих людей в Україні залежить від побудови соціальної держави.
In this paper, an attempt is made to raise the question of the nature of modernity as such, with an understanding of the key development trends and the characteristics of political processes at the global and regional levels with a description of future risk issues. In the framework of the research vector, the insufficient study of the issue of the qualitative content of geopolitics was emphasized in connection with the completion of the US approval of neo-liberal hegemony and the corresponding reformatting of the world with the beginning of the introduction by the United States of America of a political and economic strategy for national development. It has been recorded that in the context of the implementation by other actors of world politics of the intentions of a new contouring of a multipolar world, a range of issues is being updated regarding the formatting of political and economic processes at the national-state level and awareness of the risks of the future, the search for ways to minimize them. Thus, the article analyzes the power of resource aspects of geopolitics, offers a vision of the nature and content of prospects, identifies risk zones in the context of the implementation of today's strategies in general terms and, in part, in relation to the countries of Latin America and the Caribbean. It is concluded that under the conditions of "fluid modernity" and the establishment of a multi-polarity of the world with centering of the poles based on resource understanding of modern infrastructural power, the nature of the transformation of the "poles of the world" is fleeting, that is, the process of struggle to expand zones of influence, "territories of responsibility" is being updated, the risks of conflict are growing, with a separate problem of the forms and extent of social conflict. In the Latin American context, in particular, the significance of the very definition, production and distribution of risks, awareness of its "level by conditional score of the scale of values" It is emphasized that the prospects for formatting the world and regional changes largely depend on the development of processes in the USA, the leader of the democratic world and world economy. ; Стаття присвячена дослідженню проблеми щастя та політики щастя в соціальних державах. Метою роботи є визначення ролі соціальної держави в формуванні суспільства щасливих людей та шляхів реалізації нею «політики щастя». Наукова новизна дослідження у визначенні можливості здійснювати політику щастя в умовах конкурентного суспільства. У дослідженні показано зростання інтересу до проблеми щастя як науковців, так і політиків. Відмічається міждисциплінарний підхід до вивчення проблеми щастя. Зазначено, що уявлення про шляхи формування соціально справедливого суспільства змінюються. Приділяється увага дискусії щодо максималізації щастя як мети уряду. Визначається суть соціальної держави, яка найбільш послідовно реалізує завдання створення гідних людини умов існування. Доведено значення свободи в забезпеченні щастя людини та необхідність надання державою соціального захисту від негативного впливу на суспільство економічної свободи, ринку. Рівень захисту громадян від ринку (рівень декоммодифікації) розглядається як один з критеріїв різних моделей соціальної держави. Аналізуються та оцінюються різні стратегії найкращого задоволення потреб суспільства та їх практичне застосування в різних країнах: традиційно ліва (підтримує державну гарантію задоволення людських потреб); традиційно права (задоволення потреб залежить від ринку); стратегії, що поєднують ознаки цих двох стратегій («гібридні»). Відмінність між країнами, які використовують «гібридні» стратегії, в тому чого більше – «ринку» чи «регулювання ринку задля задоволення потреб населення». Як приклад розглядається використання «гібридних» стратегій в Соціалістичній Федеративній Республіці Югославія, де існувала «економіка ринкового соціалізму». Визначається сумісність лібертаріанських ідей з проголошеною в Україні політикою щастя. Зроблено висновок, що реалізація прагнень сформувати суспільство щасливих людей в Україні залежить від побудови соціальної держави.
In the article management problems are examined part of concept – political and economic management – in the authoritarian modes. An author analyses authoritarian strategies of economic and political management within the framework of the right and left modes. The sources of authoritarian model of economic management are shown. The legislation is supposed to provide privileges to foreign investors: firstly, additional privileges granted at the initial stage of the investment process for any region of the country and type of economic activity, including the return of deductible VAT and / or accelerated depreciation of fixed assets and infrastructure; zero import tariff for import of means of production into the country, which is an integral part of the investment project. Favorable conditions for investing in the development of priority sectors such as mining, automotive, software, biotechnology, forestry, tourism production. Favorable conditions for investing in the provincial economy, including dismissal from local offices, state support for projects, promotion and financing of provincial property, and the provision of public services for preferential prices. The development and implementation of investment policy in Argentina is carried out by the Ministry of Planning, Public Investment and Services, established, when N. Kirchner became President of the country. Researchers managers consider that the political elite does not fully use the new benefits that Brazilian economy through its participation in regional integration. A Brazilian researcher states that Brazil should act as an initiator of deepening integration, coordinating the activities of Brazilian corporations in various sectors of the national economy. In particular, the state itself can, as researchers believe, initiate the restructuring of infrastructure, which in the long run can lead to economic growth. On the other hand, the state should stimulate the development of the Brazilian industry by taking advantage of the integration benefits. Researchers find that "middle and upper class are trying to survive through the mechanisms they are used to, and the poor and the police are still killed as cockroaches under the current of insecticide". Аccording to Brazilian neoliberal in the fact that opinion leaders, the de facto leader of criminal clans, can conquer the state apparatus. State taking economically and solutions are corruption because the same state participation in the economy leads. ; Рассматриваются проблемы политического менеджмента как политического и экономического управления – в авторитарных режимах ХХ столетия. Анализуются авторитарные стратегии экономического и политического управления в рамках правых и левых режимов. Показаны истоки авторитарной модели экономического менеджмента. Особое внимание уделено развитию политико-экономической теории в Бразилии, а также проблемам "экономического чуда", связанного с авторитарными политическими режимами, а также политическому и экономическому наследию авторитаризма в контексте процессов демократического транзита. Участие государства в управлении экономикой авторитарных режимов генетически и интеллектуально было связано с более ранней европейской либеральной политической традицией, не являясь исторической случайностью и отклонением от норм развития европейской политической и экономической модели. ; Розглядаються складові концепту демократичного управління в країнах Латинської Америки за умов авторитарних та демократичних режимів. Аналізуються авторитарні стратегії економічного та політичного управління в межах правих та лівих режимів. Особливу увагу приділено розвитку політико-економічної теорії в Бразилії, а також проблем "економічного дива" у контексті авторитарного політичного режиму, а також політичних та економічних наслідків авторитаризму в контексті процесів демократичного транзиту.
Present international relations are a complex of relatively particular varieties, especially political, diplomatic, economic, religious, cultural and media relations. Integration is a versatile and complex phenomenon. It is quite diffiult process which does not have defiitive typology.Integration determines patterns of development of the modern world, because it inflences the global structure, global governance. At the present, the development of integration organizations has great importance in international relations. These organizations exist in all regions. They have a great inflence on the development of political, economic, social and cultural relations between states that are members of these associations. New integration structure should ensure an active human development in general. This is the main criteria and principles of the modern world, and according to this criteria, it is also an institutional functional mechanism. In particular, the process of integration is very popular in Latin America. In Latin America, there are a large number of different integration organizations. Among them are: Latin American Integration Association, Andean Community of Nations, Central American Integration System. All of these organizations inflence the development of integration processes on the continent.Latin American integration has one feature. The cooperation between states has an economic basis. The above organizations have not only economic interests, but also common political, cultural, eco and social projects.It can be argued that the process of integration in Latin America is developing rapidly and has great prospects. But there are some problems. First of all, there is no unity among the states.Different countries have different integration strategy. Also, Latin American countries do not develop uniformly. Argentina and Brazil are developing faster rate than other countries. Thus, it is obvious that the integration of Latin America has some problems. But there are many organizations that are developing and increase their potential. ; В статье проанализированы особенности интеграционных процессов в Латинской Америке. Дается описание региональных организаций и проводится анализ их политического влияния на латиноамериканскую интеграцию. Рассмотрены ключевые моменты становления организаций и их функционирования, а также выявлены проблемные и спорные вопросы каждой из них. ; Розкрито основні механізми формування та функціонування громадських рухів у сучасному світі. Подано різні інтерпретації концепту громадських рухів.Запропоновано авторську класифікацію громадських рухів. Показано, що громадські рухи можуть мати деструктивний вплив на політичну систему. Розглянуто можливості мобілізації учасників громадських рухів за допомогою ЗМІ та Інтернету. Окрему увагу приділено громадським рухам на вітчизняних теренах
The political processes and separate politicalacts correlation in Latin America's societieswith aesthetics forms in the different historicalperiods are viewed. Special attention is paidto the interdisciplinary political-aestheticalphenomenon, which is actualized in the processof the social-political transformations of thecultural-aesthetical forms, which determinespontaneously or organized the thinking andpolitical behavior as well ; Рассматриваются корреляции политическихпроцессов и отдельных политическихактов в латиноамериканских обществах сэстетическими формами в различные периодыистории Латинской Америки. Особенноевнимание уделяется междисциплинарнымполитико-эстетическим феноменам,актуализированным в процессе социально-политических трансформаций культурно-эстетических форм, которые стихийноили организованно детерминируютобраз мышления и соответствующегополитического поведения в широкомпонимании. ; Розглядаються кореляції політичних процесів та окремих політичних актів влатиноамериканських суспільствах та естетичних форм у різні періоди історіїЛатинської Америки. Особлива увага приділяється міждисциплінарним політико-естетичним феноменам, актуалізованим у процесі суспільно-політичних трансформацій в латиноамериканському культурно-політичному просторі. Доводиться актуальність дослідження політичного стилю Латинської Америки у контексті специфічних культурно-естетичних форм, що стихійно або організовано детермінують образ мислення та відповідної політичної поведінки в широкому розумінні.
The features of the interaction of trade unions with the political system in developing countries are highlighted, conclusions about the appropriateness of their experience in Ukraine are made. ; Освещаются особенности взаимодействия профсоюзов с политической системой развивающихся стран, делаются выводы о целесообразности использования опыта в Украине. ; Висвітлюються особливості взаємодії профспілок з політичною системою країн, що розвиваються, робляться висновки щодо доцільності використання їх досвіду в Україні.
The paper studies the methodology of economic research in the context of identifying the institutional determinants of foreign direct investment in Latin America. The author makes a comparative analysis of methodological approaches used in researches on this subject and finds methodological reasons for the differences in the results, based on different approaches to building models of regression. The study stresses the necessity of using statistical data provided by international institutions such as the International Bank for Reconstruction and Development, IMF, CEPAL, which often could be more trustworthy than national Statistical bureaus. The article determines the additional institutional factors appropriate for taking into consideration in further studies, including the level of intellectual property protection, quality of education, the risk of expropriation of property, the efficiency of the markets, the stability of governmental economic policy. ; В статье рассматривается методология проведения экономических исследований в разрезе определения институциональных детерминант привлечения прямых иностранных инвестиций в страны Латинской Америки. Проведен сравнительный анализ методологических подходов, используемых в исследованиях по данной тематике, и выявлены методологические причины расхождения в полученных результатах, основанных на различных подходах к построению моделей регрессии учеными. В частности, рассмотрены особенности использования панельных данных и кросс-секционных временных рядов, модели МНК с фиксированными эффектами и модели допустимого обобщенного метода наименьших квадратов, а также метода Ареллано и метода исправленных стандартных ошибок Бекка- Катса. Определена целесообразность использования данных статистических бюро международных институтов, таких как Международный банк реконструкции и развития, МВФ, CEPAL в противовес данным национальных статистических бюро при построении регрессионных моделей. Определены дополнительные институциональные факторы, которые целесообразно включать в дальнейшие исследования, в частности, уровень защиты интеллектуальной собственности, качество системы образования, риск экспроприации собственности, эффективность функционирования рынков, стабильность экономического курса власти ; У статті розглядається методологія проведення економічних досліджень у розрізі визначення інституційних детермінантів залучення прямих іноземних інвестицій в країни Латинської Америки. Проведено порівняльний аналіз методологічних підходів, що використовуються у дослідженнях на дану тематику та виявлено методологічні причини розбіжності в отриманих результатах, що базуються на різних підходах до побудови моделей регресії науковцями. Зокрема, розглянуто особливості використання панельних даних та крос-секційних часових рядів, моделі МНК з фіксованими ефектами та моделі допустимого узагальненого методу найменших квадратів, а також методу Ареллано та методу виправлених стандартних помилок Бекка-Катса. Визначено доцільність використання даних статистичних бюро міжнародних інститутів, таких як Міжнародний банк реконструкції і розвитку, МВФ, CEPAL в противагу даним національних статистичних бюро, при побудові регресійних моделей. Визначено додаткові інституційні фактори, що доцільно включати у подальші дослідження, зокрема рівень захисту інтелектуальної власності, якість системи освіти, ризик експропріації власності, ефективність функціонування ринків, стабільність економічного курсу влади
