Suchergebnisse

The legal status of Afro-Brazilian religions has changed dramatically in the past few decades. For much of the 20th century, Afro-Brazilian religions lacked legal recognition as religions. Over the past twenty years, they have become targets and beneficiaries of ethnoracial laws and government institutions fostered by Brazil's 1988 "Citizens' Constitution." Still, most acts of violence on Afro-Brazilian religions fail to reach courts and even fewer are tried using the legal frameworks provided by ethnoracial law. This article examines the structural obstacles that the legal remediation of discrimination against Afro-Brazilian religions has faced over the past two decades. It argues that although religious activists' efforts have contributed to beneficial changes in the legal landscape surrounding religious intolerance, current legal understandings of religious prejudice and discrimination continue to curtail the application of anti-discriminatory law to most attacks on Afro-Brazilian religions. Looking ahead to the 2020s, these obstacles can be expected to be aggravated further by the growing influence of conservative Evangelical Christian agendas on the executive, legislative and judiciary branches of the Brazilian government. Palabras clave: ley contra la discriminación, activismo legal, intolerancia religiosa, religiones afrobrasileñas ; El estatus legal de las religiones afrobrasileñas ha cambiado dramáticamente en las últimas décadas. Durante gran parte del siglo XX, las religiones afrobrasileñas carecieron de reconocimiento legal como religiones. Durante los últimos veinte años, se han convertido en objeto y beneficiarias de las leyes etnico-raciales y las instituciones gubernamentales impulsadas por la constitución ciudadana de Brasil de 1988. Aún así, la mayoría de los actos de violencia contra las religiones afrobrasileñas no llegan a los tribunales y aún menos son juzgados utilizando los marcos legales proporcionados por las leyes étnico-raciales. Este artículo examina los obstáculos estructurales que ha enfrentado la resolución legal de la discriminación contra las religiones afrobrasileñas durante las últimas dos décadas. Sostiene que, aunque los esfuerzos de los activistas religiosos han contribuido a cambios beneficiosos en el panorama legal que rodea a la intolerancia religiosa, la comprensión legal actual del prejuicio religioso y la discriminación continúa restringiendo la aplicación de la ley antidiscriminatoria a la mayoría de los ataques contra las religiones afrobrasileñas. De cara a la década de los 2020s, se puede esperar que estos obstáculos se agraven aún más por la creciente influencia de las agendas cristianas evangélicas conservadoras en los poderes ejecutivo, legislativo y judicial del gobierno brasileño. Palabras clave: ley contra la discriminación, activismo legal, intolerancia religiosa, religiones afrobrasileñas ; O status legal das religiões afro-brasileiras mudou dramaticamente nas últimas décadas. Durante grande parte do século XX, elas não foram reconhecidas legalmente como religiões. Nos últimos vinte anos, elas se tornaram alvos e beneficiários das leis étnico-raciais e instituições governamentais promovidas pela Constituição Cidadã de 1988. Ainda assim, a maioria dos atos de violência contra religiões afro-brasileiras não chega aos tribunais e menos ainda são julgados usando os marcos legais fornecidos pelas leis étnico-raciais. Este artigo examina os obstáculos estruturais enfrentados pela remediação legal da discriminação contra as religiões afro-brasileiras nas últimas duas décadas. O artigo argumenta que embora os esforços dos ativistas religiosos tenham contribuído para mudanças benéficas no cenário legal em torno da intolerância religiosa, os atuais entendimentos legais de preconceito e discriminação religioso continuam a restringir a aplicação das leis antidiscriminatórias aos ataques às religiões afro-brasileiras. A perspectiva para a década de 2020, é que esses obstáculos sejam agravados pela crescente influência das agendas cristãs evangélicas conservadoras nos poderes executivo, legislativo e judiciário. Palavras-chave: lei antidiscriminatória, ativismo legal, intolerância religiosa, religiões afro-brasileiras.

The article analyzes the concept of the right to access public information, its legal and regulatory enforcement in Ukraine. In particular, it is defined that according to article 34 of the Constitution of Ukraine everyone has a right to free collection, conservation, use and distribution of information verbally, in writing or in another way. It is emphasized that the right to access public information cannot be equated with more general right to freedom of expression and information since the goal of these rights is the same, yet its functional purpose is different. Moreover, the article identifies the acts, in addition to the Constitution of Ukraine, that exercise legal enforcement of the access to public information such as the Law of Ukraine "On information", the Law of Ukraine "On state secret", the Law of Ukraine "On protection of information in information and communication systems" etc. Yet, legal mechanism of implementation of constitutional right to access the information and the procedure for obtaining information from public law authorities is defined in the Law of Ukraine "On access to public information" from January 13, 2011. It is noted that public authorities, in exercising their powers, have a very large amount of information with open and limited access, and only clear legislation will help stakeholders obtain the information they need. On the other hand, the problem of access to public information may lead to a more general problem of information openness and transparency of public relations in the field of government. In addition, the article outlines implementation problems of national legislation on access to public information and the means of its resolution. In particular, it is emphasized that there is insufficient level of legal awareness of citizens as well as there is a problem of legal nihilism which is one of the main reasons of improper execution by governmental authorities of the requirements of the Law of Ukraine "On access to public information". The means of overcoming these negative phenomena are noted, among which the primary ones are improvement of legal education of the population, mandatory completion of appropriate legal expertise by each new legal act, engagement of scientists and recognized experts in the field of law in lawmaking, enforcement of the access of public to lawmaking. ; Проаналізовано поняття права на доступ до публічної інформації, його нормативно-правове забезпечення в Україні. Зокрема зазначається, що, відповідно до ст. 34 Конституції України, кожен володіє правом на вільний збір, збереження, використання та поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб. Водночас наголошується, що право на доступ до публічної інформації не можна ототожнювати з більш загальним правом на свободу слова та інформації, оскільки мета в цих прав однакова, проте їх функціональне призначення - різне. Також указується, що до актів, котрі здійснюють правове забезпечення доступу до публічної інформації, крім Конституції України, відносять Закон України «Про інформацію», Закон України «Про державну таємницю», Закон України «Про захист інформації в інформаційно-комунікативних системах» тощо. Проте правовий механізм реалізації конституційного права на доступ до інформації та порядок одержання інформації від суб'єктів публічної влади визначені в Законі України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 р. Зазначається, що органи публічної влади, здійснюючи свої повноваження, володіють значним обсягом інформації з відкритим та обмеженим доступом, і лише чітке законодавче регулювання сприятиме отриманню зацікавленими особами потрібної їм інформації. З іншого боку, проблема доступу до публічної інформації може спричинити більш загальну проблему інформаційної відкритості та прозорості суспільних відносин у сфері діяльності владних структур. Крім того, у статті окреслюються проблеми імплементації вітчизняного законодавства про доступ до публічної інформації та шляхи їх вирішення. Зокрема, акцентується увага на недостатньому рівні правової обізнаності громадян, а також на проблемі правового нігілізму,що є однією з головних причин неналежного виконання владними суб'єктами вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Указується на засоби подолання цих негативних явищ, основними серед яких убачається підвищення правової освіти населення, обов'язкове проходження кожним новим нормативно-правовим актом належної правової експертизи, залучення до законотворчої роботи науковців, визнаних спеціалістів у галузі права, забезпечення доступу громадськості до законопроєктної роботи.

Este artículo comienza con el análisis de los problemas de la técnica legislativa contemporánea para usar un lenguaje jurídico inteligible a la ciudadanía, mediante un análisis de la evolución y el estado actual del problema en España. A continuación, se acomete una revisión de las soluciones implementadas en otros países, a la que complementa una breve explicación del prominente papel reservado al Gobierno en la redacción de las Leyes y de la naturaleza y funciones de los organismos concretos a través de los cuales el ejecutivo ejerce ese protagonismo. Hacia el final, se formulan algunas propuestas para simplificar el lenguaje jurídico en nuestro país, las cuales implicarían la participación de organismos gubernamentales, especialistas en Derecho y Lingüística; destacando quizás entre todas ellas la de añadir al procedimiento legislativo un nuevo trámite consistente en el otorgamiento a los más importantes proyectos normativos de un visto bueno circunscrito a sus elementos lingüísticos por parte de una institución cuya autoridad en relación con la lengua española goza de amplísimo reconocimiento, y cuya influencia traspasa nuestras fronteras y alcanza a todo el mundo hispanohablante: la Real Academia Española. ; This article begins analyzing the problems of contemporary legislative technique in order to use a legal language intelligible to citizens, through an analysis of the evolution and current situation of the problem in Spain. Next, a review of the solutions implemented in other countries is undertaken, which is complemented by a brief explanation of the prominent role reserved to the Government in the drafting of Laws and the nature and functions of the specific agencies through which the Executive exercises that role. Finally, some proposals are made to simplify the legal language in our country, which would involve the participation of government agencies, specialists in Law and Linguistics; perhaps highlighting one of them all could be adding to the legislative procedure a new procedure consisting in the granting of the most important normative projects of an approval circumscribed to its linguistic elements by an institution, whose authority in relation to the Spanish language enjoys wide recognition, and whose influence soaks through our borders and reaches the entire Spanish-speaking world: the Royal Spanish Academy.

Dit boek behandelt het thans geldende materieel EU-staatssteunrecht. Dit werk biedt een overzicht van dit complexe rechtsdomein, dat in zeer grote mate vorm werd (en wordt) gegeven door de rechtspraak van het Hof van Justitie en het Gerecht en door de praktijk van de Europese Commissie. Het bespreekt de voorwaarden voor de toepasselijkheid van het EU staatssteunrecht alsook onder welke voorwaarden het volgens datzelfde regime de lidstaten is toegestaan staatssteun te verlenen. Naast een analyse van deze regelgeving wordt aan de hand van voorbeelden uit de rechtspraak en praktijk ter zake de theorie tastbaar gemaakt. Zowel de jurist die reeds vertrouwd is met het EU -staatssteunrecht als de neofiet in dit rechtsdomein zal in dit werk een waardevol instrument vinden in een wereld die wellicht nooit staatssteunvrij kan of zal zijn. PhD Researcher

A basic constitutional principle in the United States asserts that pleas of guilty must be entered voluntarily. Plea bargaining is problematic in this context. Three questions have been raised before the Supreme Court about it: what kind of a concept voluntariness is, what voluntariness means, & under what conditions guilty pleas are voluntary. That is, plea bargaining has compelled the Supreme Court to develop a theory of freedom. Pleading not guilty often leads to a stiffer sentence on conviction. Voluntariness can be conceived as psychological or as the objective absence of penalties; neither concept is clearly relied on in Supreme Court decisions. Voluntariness is best conceived of morally, as existing when a person is not wrongly compelled to perform an action; this theory is implicity relied on & correctly applied in Supreme Court decisions about plea bargaining. W. H. Stoddard.