Suchergebnisse

По аналогії з ЄС в межах регіонального інтеграційного об'єднання МЕРКОСУР вирізнено кілька політико-інституційних опор: 1) інтеграцію інфаструктури, тобто фізичну інтеграцію. Ця опора пов'язує основні промислові об'єкти країн-учасниць МЕРКОСУР за кількома уявними «осями розвитку» в один цілісний механізм (Венесуела–Бразилія–Аргентина); 2) інтеграція в енергетичній сфері, яка передбачає створення для всіх країн-учасниць МЕРКОСУР спільних нафтової та газової систем, що забезпечить автономний розвиток регіону; 3) створення зони вільної торгівлі, що спрощує торговельні відносини між країнами-учасницями МЕРКОСУР, та створює перспективи для розвитку економіки МЕРКОСУР та її учасників; 4) спільний механізм політичного консультування та вироблення єдиної політики стосовно третіх країн; 5) утворення вищого органу – Парламенту МЕРКОСУР, до компетенції якого входять дотримання норм МЕРКОСУР країнами-членами, дотримання демократичних норм країнами-членами, захист прав громадян, координація і зміцнення інтеграційних процесів у регіоні, проведення консультацій із соціальних та економічних питань.Стверджено, що незважаючи на переважно рекомендаційний характер політико-інституційних опор, вони передбачають в майбутньому поступову дифузію стандартів та рецепцію норм та принципів МЕРКОСУР в національне законодавство держав-учасниць, що забезпечить їхню політичну соціалізацію (засвоєння спільних цінностей).Ключові слова: МЕРКОСУР; УНАСУР; політико-інституційні опори; інтеграція; механізм політичного консультування.By analogy with the EU within Mercosur regional integration association pointed out several politico-institutional pillars: 1) the integration of infrastructure, ie physical integration. This support connects the major industrial facilities Mercosur member countries on several imaginary «axes of» one holistic mechanism (Venezuela–Brazil–Argentina); 2) integration in the energy sector, which provides for the creation of Mercosur member countries of joint oil and gas systems that provide autonomous development of the region; 3) free trade zone that facilitates trade between Mercosur member countries, and create economic development prospects for Mercosur and its participants; 4) a joint mechanism of political consultation and develop a common policy towards third countries; 5) the formation of a higher authority – Parliament of MERCOSUR, whose jurisdiction includes the observance of Mercosur member countries, adherence to democratic norms member countries, protection of human rights, coordinating and strengthening integration processes in the region and consultations with social and economic issues.Stated that despite the advisory nature mainly political and institutional supports, they involve gradual diffusion future standards and reception Mercosur norms and principles into national legislation of States Parties, which will ensure their political socialization (learning common values).Key words: Mercosur; Unasur; political and institutional support; integration; mechanism of political consultation.

У статті досліджено особливості розвитку інтеграційних об'єднань на прикладі ЄС, НАФТА, АСЕАН, МЕРКОСУР. Проаналізовано вплив процесів міжнародної економічної інтеграції на показники валового внутрішнього продукту, зайнятості та доходів населення країн-учасниць. Визначено залежність інтеграційних ефектів від етапів інтеграції та рівня економічного розвитку країн, що інтегруються. ; В статье исследованы особенности развития интеграционных объединений на примере ЕС, НАФТА, АСЕАН, МЕРКОСУР. Проанализировано влияние процессов международной экономической интеграции на показатели валового внутреннего продукта, занятости и доходов населения стран-участниц. Определена зависимость интеграционных эффектов от этапов интеграции и уровня экономического развития интегрирующихся стран. ; Modern world economy includes more than one hundred regional trade agreements in place and number that is continuously evolving. Recently some countries reconfigure their economic and political interests and priorities to protectionism. From another side, the expansion of the World Trade Organization has created side agreements with other regional groups leading to a web of trade agreements and understandings.The article is considered the features of integration agreements on the example of the EU, NAFTA, ASEAN and Mercosur. The influence of the process of international economic integration on the gross domestic product, employment and incomes of participating countries is examined. It defines dependence of the effects of integration on stages of integration and economic development of members' countries.It is determined that regional integration is changing welfare of population on macro and micro levels. It is defined the degree of integration depends upon the willingness and commitment of independent sovereign states to share their sovereignty. Deep integration that focuses on regulating the business environment in a more general sense is faced with many difficulties.

У статті досліджено особливості розвитку інтеграційних об'єднань на прикладі ЄС, НАФТА, АСЕАН, МЕРКОСУР. Проаналізовано вплив процесів міжнародної економічної інтеграції на показники валового внутрішнього продукту, зайнятості та доходів населення країн-учасниць. Визначено залежність інтеграційних ефектів від етапів інтеграції та рівня економічного розвитку країн, що інтегруються. ; В статье исследованы особенности развития интеграционных объединений на примере ЕС, НАФТА, АСЕАН, МЕРКОСУР. Проанализировано влияние процессов международной экономической интеграции на показатели валового внутреннего продукта, занятости и доходов населения стран-участниц. Определена зависимость интеграционных эффектов от этапов интеграции и уровня экономического развития интегрирующихся стран. ; Modern world economy includes more than one hundred regional trade agreements in place and number that is continuously evolving. Recently some countries reconfigure their economic and political interests and priorities to protectionism. From another side, the expansion of the World Trade Organization has created side agreements with other regional groups leading to a web of trade agreements and understandings.The article is considered the features of integration agreements on the example of the EU, NAFTA, ASEAN and Mercosur. The influence of the process of international economic integration on the gross domestic product, employment and incomes of participating countries is examined. It defines dependence of the effects of integration on stages of integration and economic development of members' countries.It is determined that regional integration is changing welfare of population on macro and micro levels. It is defined the degree of integration depends upon the willingness and commitment of independent sovereign states to share their sovereignty. Deep integration that focuses on regulating the business environment in a more general sense is faced with many difficulties.

This article makes the analysis of modern trends of political activity integration associations in Latin America. It is revealed that the main directions of their activities are anti-Americanism and developmentalism. Determined that these phenomena are relevant to the activities of the MERCOSUR, UNASUR and ECLAC, and become a powerful basis for the establishment and strengthening of the entire continent. Keywords: Latin America, developmentalism, anti-maericanism, iberoamerica. ; Проаналізовано сучаснітенденціїполітичноїдіяльностіінтеграційнихоб'єднанькраїнЛатинськоїАмерики. Виявлено, що головні напрями їхньої діяльності –антиамериканізм та девелопменталізм, які актуальні в діяльності МЕРКОСУР, УНАСУР та ЕКЛАК і стають потужною основою для зміцнення усього континенту. Ключові слова: Латинська Америка, девелопменталізм, антиамериканізм, ібероамерика.

This article is devoted to analyze of the modern state of relations between the republic of Argentina and the European Union in political, economic, social and human, science and technology spheres. Stages and directions of cooperation, key documents, development perspectives of bilateral cooperation and relations within the limits of MERCOSUR – EU are considered ; Данная статья посвящена анализу современного состояния отношениймежду Республикой Аргентина и Европейским Союзом в политической,экономической, социально-гуманитарной, научно-технологической сферах.Рассматриваются этапы и направления сотрудничества, ключевые документы,перспективы развития как двустороннего сотрудничества, так и отношений врамках МЕРКОСУР – ЕС. ; Дана стаття присвячена аналізу сучасного стану відносин між РеспублікоюАргентина та Європейським Союзом у політичній, економічній, соціально-гуманітарній, науково-технологічній сферах. Розглядаються етапи та напрямиспівпраці, ключові документи, перспективи розвитку як двостороннього спів-робітництва, так і відносин у межах МЕРКОСУР – ЄС.

This article makes the analis of the features and factors of integration processes in Latin America. Here we'll consider the role of political and ideological factors on the associations of the countries of Latin American in stable integration groups. It is alleged, that there were post-war conditions, and exhaustion of Latin American countries from dictatorial political regimes, which provoked Latin American's nation to unite and consolidate democracy and to reform the state. Keywords: integration, democracy, military dictatorship, Mercosur. ; Проаналізовано особливості та чинники інтеграційних процесів в регіоні Латинської Америки. Розглянуто роль політичного та ідеологічного чинників в об'єднанні країн Латинської Америки у стійке інтеграційне угруповання. Стверджується, що саме повоєнні умови та виснаженість латиноамериканських країн від диктаторських політичних режимів спровокували латиноамериканські нації до об'єднання, укріплення демократії і реформування держави.Ключові слова: інтеграція, демократизація, військова диктатура, МЕРКОСУР.

This article makes the analis of the features of the political process in Latin America. The preconditions and reasons for the revival of the "left-wing forces"and the transformation of Latin American countries with new democracies are explored. This article analyzes the changes in the political vector of the Latin American continent due to the gaining economic independence of Latin American countries from the United States and their orientation towards the European Union.Key words: NAFTA, Latin America, FTAA, MERCOSUR, political processes, integration, economic growth, "left-wing forces." ; Проаналізовано особливості політичних процесів країн Латинської Америки. Досліджено передумови й причини відродження нових "лівих сил" і трансформацію політичних режимів латиноамериканських держав. Визначено зміни політичного вектору Латиноамериканського континенту під впливом економічного унезалежнення латиноамериканських держав від США та їхньої орієнтації на Європейський Союз. Ключові слова: НАФТА, Латинська Америка, ФТАА, МЕРКОСУР, політичні процеси, інтеграція, економічне зростання, "ліві сили".

Currently regional economic integration has become one of the distinctive trends of the modern international relations. However, the development of regional integration project encountered the need of «parliamentarisation» of the institutional systems. The article provides a comparative legal analysis of the functions and competences of the parliamentary assemblies of the most known and important intergational projects. The article argues that the level of the involvement of the parliamentary assembly into the activity of the intergational project as well as the range of its functions and competences depends upom the aims and selected model of the integration. However, the increase of the integration level causes «parliamentarisation» of the entire institutional system, which is reflected by the enhancement of functions and competences of the parliamentary assembly. ; На сегодняшний день региональная экономическая интеграция является одной из определяющих тенденций современных международних отношений. Однако, развитие региональных интеграционных объединений в силу различных причин стокнулось с необходимостью «парламентаризации» институциональных систем. Статья предлагает сравнительно-правовой анализ функций и полномочий парламентських асамблей, наиболее известних и значимих региональных объединений. В статье обосновывается тезис о том, что уровень участия парламентской ассамблеи в деятельности интеграционного объединения, а также спектр ее функций и полномочий зависит от целей и выбранной модели интеграции. При этом повышение уровня интеграции приводит к «парламентаризации» всей институциональной системы, что выражается в расширении функций и полномочий парламентской ассамблеи. ; На сьогодні регіональна економічна інтеграція є однією з визначальних тенденцій сучасних міжнародних відносин. Проте, розвиток регіональних інтеграційних об'єднань у силу різних причин зіштовхнувся із необхідністю «парламентаризації» інституційних систем. Стаття пропонує порівняльно-правовий аналіз функцій та повноважень парламентських асамблей, найбільш відомих та значущих регіональних інтеграційних об'єднань. У статті обґрунтовується теза про те, що рівень участі парламентської асамблеї у діяльності інтеграційного об'єднання, а також спектр її функцій та повноважень залежить від цілей та обраної моделі інтеграції. При цьому підвищення рівня інтеграції призводить до «парламентаризації» усієї інституціональної системи, що виражається у розширенню функцій і повноважень парламентської асамблеї.

The attempts to analyze Brazil's foreign policy from 1985 to 1995 is made in this paper. Particular attention is paid to the place of the Presidents of Brazil and their influence on the development of the country's foreign policy. The factors that had influenced the forming of Brazil's foreign policy in relations with the US, the EU, and Latin American countries are analyzed and the nature of their changes during the specified period is determined. While in the second half of the 1980s, Brazil focused solely on the United States and was dependent on its position, by the mid-1990s, it began to renounce the influence of Washington pursuing practically independent home and foreign policy. As a result, the country started to develop its own Latin American policy, established, together with Argentina and other Southern Cone countries, the MERCOSUR. Besides, after the end of the Cold War, Brazil began to develop alternative foreign policy directions, getting closer to the European Union, China, and the developing countries. In doing so, Brazil is positioning itself as the leader of South America and a full-fledged world player. ; В данной статье предпринята попытка анализа внешней политики Бразилии с 1985 по 1995 гг. Особое внимание уделено месту президентов Бразилии и их влиянию на развитие внешней политики страны. Проведен анализ факторов, повлиявших на формирование внешней политики Бразилии во взаимоотношениях с США, ЕС и странами Латинской Америки, определен характер их изменений в течение определенного периода. ; У даній статті здійснена спроба аналізу зовнішньої політики Бразилії з 1985 по 1995рр. Особливу увагу приділено місцю президентів Бразилії та їхньому впливу на розвиток зовнішньої політики країни. Проведено аналіз факторів, що вплинули на формування зовнішньої політики Бразилії у відносинах з США, ЄС та країнами Латинської Америки, визначено характер їх змін упродовж означеного періоду.

The article is dedicated to the analysis of the Chilean foreign policy during Michelle Bachelet presidency. It is possible to distinguish a range of foreign policy directions, active cooperation with the countries of the Asia-Pacific Region and the USA, strengthening of relations with the Latin America countries, the MERCOSUR – Pacific Alliance dialogue and partnership with numerous international organizations are among them. Special emphasis is paid to the Pacific direction of Chilean foreign policy under Michelle Bachelet and her activity as the Head of The United Nations Entity for Gender Equality and the Empowerment of Women commonly known as UN Women. Michelle Bachelet participated in all possible summits of the main Latin America organizations – Free Trade Organization of Latin America (ALCA), Union of South American Nations (UNASUR) and Organization of American states (OAS) – and the Ibero-American ones, where proclaimed the necessity to intensify regional economic and politic cooperation. Under Michelle Bachelet Chile actively cooperated with Argentine, Bolivia, Brazil, Peru and Venezuela within the Latin America region. Huge attention to the relations with the USA and Spain was also paid. However the Pacific Alliance direction remained as the most important one. Moreover Michelle Bachelet actively cooperated with all the countries of the world within the gender equality and women's empowerment directions. ; В данной статье анализируется внешнеполитическая деятельность Мишель Бачелет на посту президента Чили. Выделяются основные направления внешней политики Чили в рамках двухстороннего партнерства и сотрудничества с рядом международных организаций. Особенное внимание уделяется тихоокеанскому направлению, а также деятельности Мишель Бачелет во главе организации ООН-Женщины. Мишель Бачелет принимала участие во всевозможных встречах на наивысшем уровне наибольших организаций Латинской Америки – АЛКА, УНАСУР и ОАД – и Иберо-американских саммитах, где подчеркивала необходимость интенсификации экономического и политического сотрудничества в регионе. Во время президентства Бачелет Чили активно сотрудничала с Аргентиной, Боливией, Бразилией, Венесуэлой и Перу в рамках ЛАКБ. Особое внимание также уделялось отношениям со США и Испанией. Центральное место занимал также Тихоокеанский Альянс. Мишель Бачелет уделяла внимание вопросу гендерного равенства и расширения полномочий женщин во всех сферах общественной деятельности в мире. ; У статті аналізується зовнішньополітична діяльність Мішель Бачелет на посаді президента Чилі. Визначаються основні напрями зовнішньої політики Чилі у рамках двостороннього співробітництва та співпраці з рядом міжнародних організацій. Особлива увага приділяється тихоокеанському напрямку, а також діяльності Мішель Бачелет на чолі організації ООН-Жінки. Мішель Бачелет приймала участь в усіх можливих зустрічах на найвищому рівні найбільших організацій Латинської Америки – АЛКА, УНАСУР та ОАД – та Ібероамериканських самітах, де проголошувала необхідність інтенсифікації економічної та політичної співпраці у регіоні. За президенства Бачелет Чилі активно співпрацювала з Аргентиною, Болівією, Бразилією, Венесуелою та Перу у рамках ЛАКБ. Значну увагу також приділялася відносинам зі США та Іспанією. Також чільне місце займав Тихоокеанський Альянс. Також Мішель Бачелет приділяла увагу питанню гендерної рівності та розширення представництва жінок в усіх сферах діяльності суспільства світу.

The article is dedicated to the analysis of the Chilean foreign policy during Michelle Bachelet presidency. It is possible to distinguish a range of foreign policy directions, active cooperation with the countries of the Asia-Pacific Region and the USA, strengthening of relations with the Latin America countries, the MERCOSUR – Pacific Alliance dialogue and partnership with numerous international organizations are among them. Special emphasis is paid to the Pacific direction of Chilean foreign policy under Michelle Bachelet and her activity as the Head of The United Nations Entity for Gender Equality and the Empowerment of Women commonly known as UN Women. Michelle Bachelet participated in all possible summits of the main Latin America organizations – Free Trade Organization of Latin America (ALCA), Union of South American Nations (UNASUR) and Organization of American states (OAS) – and the Ibero-American ones, where proclaimed the necessity to intensify regional economic and politic cooperation. Under Michelle Bachelet Chile actively cooperated with Argentine, Bolivia, Brazil, Peru and Venezuela within the Latin America region. Huge attention to the relations with the USA and Spain was also paid. However the Pacific Alliance direction remained as the most important one. Moreover Michelle Bachelet actively cooperated with all the countries of the world within the gender equality and women's empowerment directions. ; В данной статье анализируется внешнеполитическая деятельность Мишель Бачелет на посту президента Чили. Выделяются основные направления внешней политики Чили в рамках двухстороннего партнерства и сотрудничества с рядом международных организаций. Особенное внимание уделяется тихоокеанскому направлению, а также деятельности Мишель Бачелет во главе организации ООН-Женщины. Мишель Бачелет принимала участие во всевозможных встречах на наивысшем уровне наибольших организаций Латинской Америки – АЛКА, УНАСУР и ОАД – и Иберо-американских саммитах, где подчеркивала необходимость интенсификации экономического и политического сотрудничества в регионе. Во время президентства Бачелет Чили активно сотрудничала с Аргентиной, Боливией, Бразилией, Венесуэлой и Перу в рамках ЛАКБ. Особое внимание также уделялось отношениям со США и Испанией. Центральное место занимал также Тихоокеанский Альянс. Мишель Бачелет уделяла внимание вопросу гендерного равенства и расширения полномочий женщин во всех сферах общественной деятельности в мире. ; У статті аналізується зовнішньополітична діяльність Мішель Бачелет на посаді президента Чилі. Визначаються основні напрями зовнішньої політики Чилі у рамках двостороннього співробітництва та співпраці з рядом міжнародних організацій. Особлива увага приділяється тихоокеанському напрямку, а також діяльності Мішель Бачелет на чолі організації ООН-Жінки. Мішель Бачелет приймала участь в усіх можливих зустрічах на найвищому рівні найбільших організацій Латинської Америки – АЛКА, УНАСУР та ОАД – та Ібероамериканських самітах, де проголошувала необхідність інтенсифікації економічної та політичної співпраці у регіоні. За президенства Бачелет Чилі активно співпрацювала з Аргентиною, Болівією, Бразилією, Венесуелою та Перу у рамках ЛАКБ. Значну увагу також приділялася відносинам зі США та Іспанією. Також чільне місце займав Тихоокеанський Альянс. Також Мішель Бачелет приділяла увагу питанню гендерної рівності та розширення представництва жінок в усіх сферах діяльності суспільства світу.

The article considers the foreign policy of Argentina in the post-bipolar period,identifies the main directions of cooperation with the United States, Russia, China, the EU and Latin American countries. Distinguish the main areas of cooperation: political, economic and defense, emphasize the role of Argentina in these processes. First free presidential elections were held in Argentina in 1989. K. Menem came to power, which initiated the creation of MERCOSUR and pursued a policy of rapprochement with the United States. An effective domestic policy led out Argentina to a new level of development of the country, which positively affected its international level. Nestor Kirchner advocated rapprochement with the countries of the European Union, security policy remained an important component in shaping the country's foreign policy strategy; in particular, the important role of the UN was assigned in solving international problems, international terrorism issues, supporting disarmamentpolicy and non-proliferation of nuclear weapons. Christina Kirchner was the initiator of the implementation of the policy of multiculturalism. During her governing, there was a rapprochement with China, Russia and Brazil. Argentina was keen to join the BRICS group. Analysis of foreign policy M. Macri gives a complete picture of the situation of Argentina at the present stage, its role in international relations. The new political course of M. Macri is based on the renewal of democratic values within the country, the status of Argentina's leaderin Latin America, and the maintenance of friendly relations with the United States. Despite the deterioration of Ukrainian-Argentine relations over the past 5 years, outlines the main trends in relations between Ukraine and Argentina at the present day. ; В статье проанализирована внешняя политика Аргентины в постбиполярный период, определены основные направления сотрудничества со США, Россией, Китаем, ЕС и странами Латинской Америки. Выделены основные направления сотрудничества: политические, экономические и оборонные, освещена роль Аргентины в этих процессах. В 1989 году в Аргентине прошли первые свободные выборы президента, к власти пришел К. Менем, который стал инициатором создания МЕРКОСУР и проводил политику сближения со США. Эффективная внутренняя политика вывела Аргентину на новый уровень развития страны, что позитивно повлияло на ее международный уровень. Нестор Киршнер выступал за сближение со странами Европейского Союза, политика безопасности оставалась важной составляющей в формировании внешнеполитической стратегии страны, в частности отводилась важная роль ООН в решении международных проблем, вопросов международного терроризма, поддержки политики разоружения и нераспространения ядерного оружия. Кристина Киршнер была инициатором внедрения политики мультикультурализма. В период ее правления произошло сближение с Китаем, Россией, Бразилией. Аргентина стремилась присоединиться к группе стран БРИКС. Также рассмотрены изменения внешнеполитического курса Аргентины после избрания нового президента М. Макри. Анализ внешней политики М. Макри дает полное представление о положении Аргентины на современном этапе, ее роли в международных отношениях. Новый политический курс М. Макри основан на возобновлении демократических ценностей внутри страны, статуса лидера Аргентины в странах Латинской Америки, поддержания дружеских отношений с США. Несмотря на ухудшение украино-аргентинских отношений за последние 5 лет, в работе очерчены основные тенденции отношений Украины и Аргентины на современном этапе. ; В статті проаналізовано зовнішню політику Аргентини в постбіполярний період, визначено основні напрямки співробітництва зі США, Росією, Китаєм, ЄС та країнами Латинської Америки. Окреслено основні напрямки співробітництва: політичні, економічні та безпекові, освітлено роль Аргентини в цих процесах. Також розглянуто зміни зовнішньополітичного курсу Аргентини після обрання нового президента М. Макрі. Окреслені основні тенденції відносин України та Аргентини на сучасному етапі.

The subject of research are the position and the role of Venezuela in regional geopolitical relations. The aim is to analyze the regional activities H. Chavez and N. Maduro at this stage, and make characteristics of relations with the leading states of Venezuela CELAC (The Community of Latin American and Caribbean States). The methodological basis is the principle of historicism, the principle of systematic, the chronological method; it allows analyzing the prob-lem in its time sequence. The descriptive analysis used for the purpose of the general overview of relations in this re-gion. The comparative analysis characterizes the activity of the country on the international scene during the period of presidency Hugo Chavez and Nicolas Maduro. The scientific novelty was carried out a comprehensive study of using of potential energy for the realization of geopolitical and ideological goals of Venezuela; was studied the international position of Venezuela in 2015–2016 years in the times of internal crisis and instability in the country. The obtained results of the work can be used to teaching courses of «Geopolitics», «Theory of International Relations», «Political systems and regimes in today's world», «Modern Problems of War and Peace» and others. The author concluded that: Venezuela is going to participate in international and regional affairs, not considered out-of-play. As a member of OPEC (The Organization of the Petroleum Exporting Countries), Venezuela is defending its position and has influence on oil formation of prices, it participates in decision-making regarding policies of oil on the world oil market. Venezue-lan leadership efforts focused on further strengthening the «Bolivarian Alliance for the peoples of our America» (AL-BA), it intends to form in LACC (Latin American and Caribbean States) a new model of political and economic integra-tion. Among regional initiatives, increased attention was paid to the Union of South American States (UNASUR), mem-bership in MERCOSUR. ; Рассматривается внешнеполитический курс Венесуэлы, который наиболее полно проявляется в латино-американском регионе, и выводит страну на новый, более функциональный уровень межгосударственных от-ношений, закрепляя за собой лидирующие позиции, с использованием энергетического фактора.Сегодня Венесуэла «захлебывается» в экономическом кризисе, в связи с мировым падением цен на нефть. Ситуация очень нестабильная и напряженная, как в стране, так и в регионе. Поэтому основной целью высту-пает определение места и роли Венесуэлы в системе региональных геополитических отношений, состояние и перспективы развития.В целом проанализированы и освещены участие и достижения Венесуэлы в региональных интеграционных объединениях таких, как: Содружество государств Латинской Америки и Карибского бассейна (СЕЛАК), Союз южноамериканских наций (УНАСУР), Боливарианский альянс для народов нашей Америки (АЛБА), Пет-рокарибе и многие другие. С помощью которых Венесуэла имеет возможность удерживать свои лидирующие позиции в странах ЛАКБ и использовать нефть как инструмент влияния, несмотря на временные трудности. ; У статті розглядається зовнішньополітичний курсу Венесуели, який найповніше проявляється в латиноамериканському регіоні, і виводить країну на новий, більш функ-ціональний рівень міждержавних відносин, закріплюючи за нею лідируючи позиції, з вико-ристанням енергетичного фактору.Сьогодні Венесуела «захлинається» у економічній кризі, у зв'язку зі світовим падін-ням цін на нафту. Ситуація є дуже нестабільною та напруженою, як в країні, так і в ре-гіоні. Тому основною метою виступає визначення місця і ролі Венесуели в системі регі-ональних геополітичних відносин, стан і перспективи розвитку.У цілому проаналізовано та висвітлено участь і здобутки Венесуели у регіональних інтеграційних об'єднаннях таких, як: Співдружність держав Латинської Америки та Ка-рибського басейну (СЕЛАК), Союз Південноамериканських Націй (УНАСУР), Боліваріан-ський альянс для народів нашої Америки (АЛБА), Петрокарібе та багато інших. За до-помогою яких Венесуела має змогу утримувати свої лідируючі позиції в країнах Латин-ської Америки та Карибського басейну і використовувати нафту як інструмент впли-ву, незважаючи на тимчасові труднощі.