Suchergebnisse
Filter
Zachyst prav, svobod i zakonnych interesiv hromadjan Ukraïny v procesi pravoochoronnoï dijalʹnosti: materialy mižvuzivsʹkoï naukovo-praktyčnoï konferenciï 27 kvitnja 2001 roku
Jevropejsʹka konvencija z prav ljudyny: problemy nacionalʹnoï implementaciï ; (zahalʹnoteoretyčni aspekty)
In: Praci Lʹvivsʹkoï Laboratoriï Prav Ljudyny i Hromadjanyna
In: Serija I, Doslidžennja ta referaty 4
Prava ljudyny i hromadjanyna u konstytuciï Ukraïny: (do interpretaciï vychidnych konstytucijnych položenʹ)
In: Praci Lʹvivsʹkoï Laboratoriï Prav Ljudyny
In: Serija II. Komentari zakonodavstva 1
ДО 50-РІЧЧЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ. УНІВЕРСАЛІЗМ ПРАВ ЛЮДИНИ ; ДО 50-РІЧЧЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ.УНІВЕРСАЛІЗМ ПРАВ ЛЮДИНИ
Am 10. Dezember dieses Jahres sind es 50 Jahre her, dass die Generalversammlungder Vereinten Nationen die Allgemeine Erklärung der Menschenrechte verkundet hat (Anm. 1). In der Präambel der Erklärung ist – ganz realistisch - festgehalten, dass die volle Erfüllung dieser Rechte und Freihei-ten "als das von allen Völkern und Nationen zu erreichende gemeinsame Ideal" angesehen wird. 1948 - kurz nach Ende des 2. Weltkrieges - waren grosse Teile der Menschheit weit davon entfernt, sich in ihren Lebensbereichen des Schutzes der Menschenrechte erfreuen zu können. ; 10 грудня 1998 р. виповнюється 50 років з дня прийняття Загальної декларації прав людини. Перелік закріплених в ній прав людини є ідеалом, здійснення якого є обов'язком держав -- членів ООН. За останні 50 років ми значно наблизились до цього ідеалу, зокрема після падіння комуністичних диктатур. Права людини реалізуються з допомогою їх трансформації в національне законодавство та судового захисту. Новим суттєвим елементом реалізації прав людини стає виявлення суспільного правовідчуття, що справляє все більший вплив на уряди і парламенти (справа Піночета; резолюція Палати представників Конгрессу США від 13 жовтня 1998 р., що закликала пострадянські країни повернути власникам майно, отримане шляхом експропріацій. Тому в рік п'ятдесятиріччя Загальної декларації прав людини можна з упевненістю сказати, що ідеал, якого вона прагне, все більше втілюється в конституційну дійсність.
BASE
ДО 50-РІЧЧЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ. УНІВЕРСАЛІЗМ ПРАВ ЛЮДИНИ ; ДО 50-РІЧЧЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ.УНІВЕРСАЛІЗМ ПРАВ ЛЮДИНИ
Am 10. Dezember dieses Jahres sind es 50 Jahre her, dass die Generalversammlungder Vereinten Nationen die Allgemeine Erklärung der Menschenrechte verkundet hat (Anm. 1). In der Präambel der Erklärung ist – ganz realistisch - festgehalten, dass die volle Erfüllung dieser Rechte und Freihei-ten "als das von allen Völkern und Nationen zu erreichende gemeinsame Ideal" angesehen wird. 1948 - kurz nach Ende des 2. Weltkrieges - waren grosse Teile der Menschheit weit davon entfernt, sich in ihren Lebensbereichen des Schutzes der Menschenrechte erfreuen zu können. ; 10 грудня 1998 р. виповнюється 50 років з дня прийняття Загальної декларації прав людини. Перелік закріплених в ній прав людини є ідеалом, здійснення якого є обов'язком держав -- членів ООН. За останні 50 років ми значно наблизились до цього ідеалу, зокрема після падіння комуністичних диктатур. Права людини реалізуються з допомогою їх трансформації в національне законодавство та судового захисту. Новим суттєвим елементом реалізації прав людини стає виявлення суспільного правовідчуття, що справляє все більший вплив на уряди і парламенти (справа Піночета; резолюція Палати представників Конгрессу США від 13 жовтня 1998 р., що закликала пострадянські країни повернути власникам майно, отримане шляхом експропріацій. Тому в рік п'ятдесятиріччя Загальної декларації прав людини можна з упевненістю сказати, що ідеал, якого вона прагне, все більше втілюється в конституційну дійсність.
BASE
Rіšennja Jevropejsʹkoho sudu z prav ljudyny proty Ukraïny 2020-2021
Правові засади та особливості державної політики у сфері національних меншин (спільнот) в Україні, Болгарії та Китайській Народній Республіці
In: Path of Science, Band 9, Heft 6, S. 9001-9009
Стаття присвячена дослідженню особливостей та правових засад сучасної державної політики у сфері національних меншин (спільнот) України, а також проблеми обмеження конституційних прав та свобод національних меншин (спільнот) у КНР та Болгарії.Авторський методологічний аналіз включав низку філософських, загальнонаукових та спеціально наукових методів. Зокрема метод порівняльного правознавства застосовувався для аналізу досвіду КНР та Болгарії щодо обмежень прав національних меншин (спільнот). Компаративний метод сприяв узагальненню знань у сфері державної політики у сфері національних меншин (спільнот).Репрезентовані позиції науковців та інституційних міжнародних органів щодо державної політики у сфері національних меншин (спільнот), мотивовано позицію казуальним виміром. Авторами розкрито ключові моменти державної політики у сфері національних меншин (спільнот), окрему увагу сконцентровано на проблемі позитивної дискримінації (особливому захисті) національних меншин. Вказано на труднощі реалізації державної політики у сфері національних меншин (спільнот) у КНР та Болгарії, а також піднято питання правового становища болгарської меншості (спільноти) України.У статті відображено основні напрямки державної політики у сфері національних меншин (спільнот) та основні завдання Державної служби України з етнополітики та свободи совісті. Приклади дискримінації македонської національної меншини в Болгарії, з одного боку, і вільного, рівноправного розвитку всіх націй і народів, що проживають на території України, – з іншого, ні недосконалість міжнародного законодавства, ні слабкість міжнародно-правових інститутів захисту прав людини не є головною перешкодою для вільного національного розвитку народів та окремих індивідів. Як найважливіша умова та об'єктивний чинник такого розвитку виступає державна національна політика, яка може або сприяти національному розвитку, або гальмувати його.Констатовано, що конституційні засади сучасної державної національної політики України утворюють положення Конституції України, що закріплюють найважливіші цінності конституційного ладу України. Звернено увагу, що національна політика України націлена насамперед на досягнення балансу, паритету інтересів кожної людини окремо та всіх народів (спільнот), що проживають на території України, у сфері національних відносин.У висновку зазначено, що національна політика України – це правова політика держави у галузі регламентації правового статусу національних меншин, формування нормативної бази, що забезпечує реалізацію національної політики на рівні органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні.