The article considers the development of electoral political science as a new direction of Ukrainian political science. It is noted that in connection with the democratization of post-Soviet political regimes, there is an objective need to conduct electoral research, which should explain the peculiarities of voter behavior and the prospects for the use of electoral technologies. The origins of electoral research in American political science (P. Lazarsfeld, B. Berelson, G. Goda, E. Katz) and their perspectives in the context of possible autonomy in Ukrainian political science are shown. The contribution of specific foreign and domestic scientists to the development of electoral political science is highlighted. It is concluded that in Ukraine electoral political science as a scientific discourse emerged in the last decade of the twentieth century almost "from scratch" and is now formed as an autonomous branch of domestic political science.
The article disclosed the specifics of the laws of politics and laws which determine operation of the governmental agencies. It was proved that the knowledge and use of their nature in the political life enabled the optimization of guidance in different political processes. The article stressed that any law, including natural, rarely was quite exhaustive and unambiguous as it was including comprising of various internally and externally contradictory trends. Thisstatement applied the laws of political science because their action made a large variety of effects, including random factors that had both objective and subjective natures. Key words: the politics, the purpose and means in politics, a trend, a law, laws of politics, laws of structures, laws of the functioning, the laws of development, "individual" laws. ; У статті розкрито суть і специфіку законів політики і законів, на основі яких вибудовуються, функціонують ті чи інші державні структури. Доведено, що їх знання і використання у політичному житті уможливлює оптимізацію керівництва різноманітними політичними процесами. Наголошується, що будь-який закон, зокрема природний, рідко буває цілком вичерпним та однозначним, він завжди приблизний, включає велику кількість різних внутрішньо та зовнішньо суперечливих тенденцій. Це надто стосується законів політології, оскільки на їх дію справляє вплив велика кількість різноманітних, зокрема випадкових, факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Ключові слова: політика, мета і засоби в політиці, тенденція, закономірність, закон, закони політики, закони структури, закони функціонування, закони розвитку, «індивідуальні» закони.
Psychological and sociological determinants, which were formed in the new circumstances folded on the verge of the second and third millenniums and entailed the change of some of principal indicators of the political temperament inherent to the French members of parliament, were highlighted. New challenges objectively caused by the development of political pluralism and by the transience of transformation processes in economic, social and cultural spheres which in the conditions of democratic development of society were determined and accordingly directed interests of its political elite and entailed the substantial violation of some qualitative indicators of the well-known bipolar construction (left-right). The conclusion was that political temperament had been a variable quantity. Key words: political temperament, members of parliament of France, political science thought, types of temperament. ; Розкриваються психологічні та соціологічні детермінанти, які у нових обставинах, що склалися на межі другого і третього тисячоліть, спричинили зміну деяких принципових показників політичного темпераменту, притаманного французьким парламентарям. Нові виклики, об'єктивно визначені розвитком політичного плюралізму, а також швидкоплинністю трансформаційних процесів в економічній, соціальній, культурній сферах, які в умовах демократичного розвитку суспільства визначають і відповідно скеровують інтереси його політичної еліти, спричинили суттєве порушення деяких якісних показників відомої біполярної конструкції (праві-ліві). Зроблено висновок, що політичний темперамент – це змінна величина. Ключові слова: політичний темперамент, французькі парламентарі, політологічне мислення, типи темпераменту.
Problem setting. It has always been recognized by different scholars of social sciences that concepts are essential both to theory construction in different scientific realms as well as to applied research. A practical approach to concepts suggests that concepts, however complicated they might be, should be, in essence, boiled down to measurable indicators that, in turn, can be thoroughly studied by applying qualitative or quantitative approaches. Discussion around the nature of the concepts in social science in general and particularly in the political science brought about a number of terms to denote the concepts like «essentially contested concepts» or «nomadic concepts». In order to avoid the bothersome discussion of the meaning of concepts, a prominent American scholar of social science research methodology and international relations G. Goertz said that he preferred to define concepts implicitly through a discussion of how they could be constructed. He coined the term «semantic approach» to denote the traditional approach to concepts and his alternative approach is what this article critically analyzes in comparison to other approaches to concepts ' studies, including the traditional ones. Recent research and publications analysis. A great number of scholars contributed to the studies of concepts, among them G. Sartori, J. Gerring, Ch. Ragin, D. Collier, M. Richter and others. After W. B. Gallie coined the expression «essentially contested concepts» in 1956, a discussion on the phenomenon of «contestedness» of social and political concepts has commenced and never stopped. Among the very recent contributions to analysis of concepts the papers of M. W. Spicer, F. Berenskoetter and C. Greene should be mentioned. Paper objective is to identify both advantages and disadvantages of applied approaches to political concepts' construction that go beyond the traditional semantic approach and that, in turn, implies a closer examination of a causal, ontological, and realist view of concepts, suggested by G. Goertz, ...
The article is devoted to consideration of the conception of illiberal democracy in a modern political thought. Approaches which are presented in Western political discourse in relation to the analysis of conditions of illiberal democracy formation are being described. Special attention is given to the main theoretical principles of F.Zakariya conception, in relation to the features of forming of illiberal democracy. ; Статья посвящена рассмотрению концепции нелиберальной демократии в современной политической мысли. В статье анализируются подходы, которые представлены в западном политическом дискурсе, относительно выделения условий становления нелиберальной демократии. Особое внимание уделяется главным теоретическим принципам концепции Ф.Закария относительно особенностей формирования нелиберальной демократии. ; Стаття присвячена розгляду концепції неліберальної демократії в сучасній політичній думці. У статті аналізуються підходи, які презентовані у західному політичному дискурсі, щодо виокремлення умов становлення неліберальної демократії. Особлива увага приділяється головним теоретичним засадам концепції Ф.Закарія щодо особливостей формування неліберальної демократії.
In the article, the conceptual basis of the discussion of political solutions in contemporary political science is revealed. The stages of evolution of political decisionizm and its reflection on political theory is defined. The stages of political decision-making process in conditions of sustainable democracy and transition countries are represented. The paradigmatic dimension of the study of political decisions as a scientific problem is revealed. Attention is paid to the positions of the effectiveness and efficiency of policy decisions in a multidisciplinary scientific perspective. It is noted that the contradictions between the demands of the effectiveness and rationality of the political decisions projects are visible. It is proved that the decision-making centers are oriented to the logic of administrative control and forced to change priorities in accordance with the changes of the political situation and balance of the interaction between the political forces. It is emphasized that decision-making process formalizes available alternatives and predicts the con-sequences of actions. In general, there is a trend towards the standardization of the political decision-making process.Key words: political solution, political procedure, political efficacy, political rationality, political result, political discourse. ; У статті розглядаються концептуальні засади обговорення політичних рішень у сучасній політичній науці, визначаються етапи еволюції політичного децизіонізму та його відображення в політичній теорії. Роз-глядаються етапи ухвалення політичних рішень в умовах сталої демократії й транзитивних країн. Вивчаються парадигмальні виміри політичних рішень як наукової проблеми. Звертається увага на позиції щодо ефектив-ності та раціональності політичних рішень у міждисциплінарній науковій перспективі. Зазначається, що про-тиріччя між вимогами ефективності й раціональності проектних політичних рішень проявляються у сфері взаємодії державно-владного управління та політичних чинників. Доводиться, що центри прийняття рішень, налаштовані на директивно-адміністративну логіку управління, змушені змінювати пріоритети відповідно до зміни політичної кон'юнктури й зміни балансу взаємодії між політичними силами. Підкреслюється, що діяль-ність щодо ухвалення рішень є процесом, який формалізує наявні альтернативи й прогнозує наслідки певних дій. У цілому існує тенденція до стандартизації процесу управлінських рішень. Визначається, що стандарт-ність ухвалення рішень у ситуаціях невизначеності доповнюється впливом зовнішніх чинників. Ключові слова: політичне рішення, політична процедура, політична ефективність, політична раціо-нальність, політичний результат, політичний дискурс.
Тихомирова Євгенія Борисівна - доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародної інформації Волинського національного університету імені Лесі Українки ; У статті розглядається політологічний дискурс української американістики. Автор здійснює аналіз наукових визначень американістики, аналізує еволюцію української американістики, виявляє основні напрямки політологічних досліджень українських американістів та робить висновок, що входження України в глобалізаційний простір потребує не лише теоретичної рефлексії, але й підвищення впливу політологічного дискурсу на когнітивну сферу громадськості та його входження в свідомість української громадськості. The article considers the discourse of political science Ukrainian American Studies. The author analyzes the definitions of American Studies, analyzes the evolution of Ukrainian American studies, identifies the main directions of Ukrainian Political Studies, American Studies, and concludes that Ukraine's entry into the space of globalization requires not only theoretical reflection, but also increase the influence of political science discourse on cognition and his public entry into the consciousness of Ukrainian public
The notion of the political and political science experiment as a combination of the special cognitive method and creative and innovative aspects of the human activity was defined, The possibilities of that experiment in the politics were highlighted. Effective and non-effective experiments of the past centuries were analyzed. The danger of the political experimenting which did not have adequate scientific and political background had been pointed out based on the conclusion that the role of the spiritual basis for the experimenting was played by the political will which had ability to ignore scientific truth. The author explained the need to divide political and political science experiments based on the legality and legitimacy (experiments were made in the framework of the specific juridical and law system) and no legality and no-legitimacy (experiments were made through violation of the juridical and law systems´ framework) Key words: an experiment, political and political science experiments, a political will, a sidedness, legality and legitimacy of the political experiment. ; Визначено поняття політико-політологічного експерименту як поєднання особливого методу пізнання і творчо-новаторських аспектів людської діяльності, обґрунтована його можливість в політиці. Проаналізовано політичні експерименти минулих сторіч – і ефективні, і невдалі та вказано на небезпеку політичного експериментування, котре не має належного наукового й передусім політологічного забезпечення, оскільки роль духовної основи політичного експерименту відіграє політична воля, яка може ігнорувати наукову істину. Автор обґрунтовує доцільність поділу політико-політологічних експериментів на легальні або легітимні (здійснюються в межах певної юридично-правової системи) і нелегальні чи нелегітимні (реалізуються шляхом порушення меж юридично-правового поля). Ключові слова: експеримент, політико-політологічний експеримент, політична воля, однобічність, легальність, та легітимність політичного експерименту.
UK: Досліджується сутність націоналізму та його роль в теорії і практиці політичних партій. Підкреслюється, що націоналістичний фактор став невід'ємною складовою суспільно-політичного життя в Україні і володіє ефек- тивними важелями впливу на розбудовчі процеси. Як ідейний та суспільно- політичний рух він має своїх виразників в особі партій та організацій. Автор поділяє підхід науковців, котрі вважають, що націоналізм є спосіб життєдіяльності нації, в основі єдності якого покладені три складники: колективна саморефлексія (національна свідомість); колективна воля (національні прагнення); колективна дія (практика національного самоствердження). Отже, націоналізм як ідеологія є ідейним центром, який узагальнює всі прояви національної активності і спрямовує її в русло розв'язання загальнонаціональних інтересів. Він покликаний дати ідейно-теоретичне обґрунтування необхідності практичної боротьби нації за національне самовизначення та національне самоствердження. Робиться висновок, що націоналістичні партії, організації та рухи відіграють помітну роль у суспільно-політичному житті різних країн, у тому числі й в Україні. Така роль у XXI ст. буде зростати, оскільки національні проблеми залишаються на порядок денний політичного життя. EN: Explores the essence of nationalism and its role in the theory and practice of political parties. It is emphasized that the nationalist factor has become an integral part of political life in Ukraine and is an effective lever of influence on the transformation processes. As the ideological and socio-political movement it has its supporters in the person of political parties and organizations. The author shares the approach of scientists who believe that nationalism is the way of life of the Nations, in the basis of unity which polojeny three parts: collective self-reflection (national consciousness); collective will (national aspirations); collective action (practice of national selfassertion). So, nationalism as an ideology is the ideological center, which summarizes all manifestations of national activity, and sends it into the mainstream of decision of national interests. It is intended to provide the ideological and theoretical substantiation of necessity of the practical struggle of the Nations for national selfdetermination and national self-assertion. It is concluded that the nationalist parties, organizations and movements play a prominent role in public-political life of different countries, including Ukraine. Such a role in XXI century will grow as national issues remain on the agenda of the political life.
In the article political actionism is defined as a system of artistically pronounced forms of political protest, public debate and discussed, which demonstrate theatricality, game components, staginess, dynamics etc. It is underlined that political actionism is a combination of spectacular forms of political participation of protest and provocative nature (sometimes also antisocial) intended to challenge the existing political system.The author emphasizes that political activism combines a number of non-violent protest technologies at the intersection of political activism and artistry, aimed mostly and media attention and receiving further public resonance. Political activism is presented as artistic, spectacular and game form of delivering a political message. The author proposed a system of political activism features: non-institutional character; general impartiality in delivering some political message, but attention is paid to the fact that political activism may represent a certain ideology, political force; the idea of action is promoted in order to draw attention to the problem, but the primary interaction is carried out with the spectators rather than with the authorities. The spectators may take part in the action while it is being carried out or respond to it later (through messages in social networks, sharing pictures or videos etc.).The article argues that the system of political actionism consists of political performance, happening, art installations, street art, flash mobs, body art etc. The following functions of political actionism have been defined: information and communication (communicating a certain political idea, generation of new political meanings, rapid spread of new information); political socialization (the political outlook of people and their understanding of politics is shaped under the influence of different actions; actionists play the role of political socialization agents); political mobilization (uniting people in order to promote a political idea, enhancing participation in potential actions).Political performance is viewed as a type of actionist practices, which is a visual and procedural composition (game, performance) on political issues with symbolic attributes that is presented to random or invited audience. Political happening is defined as an actionist, improvisational form of political activity involving casual participant with conventional and dynamically changing scenario of the action. Political installation is viewed as a spatial art composition, the combined elements of which are endowed with symbolism, transmitting and manifesting some political ideas. The article considers political flash mob as spectacular and playful kind of the political actionism technology that consists of single or wavy performance of short theatrical mass actions according to a pre-agreed scenario; it is a spectacular network interaction, which is carried out on the basis of horizontal social communication. Political street art is viewed as politically oriented street art, which visualizes the socio-political process, usually within urbanized space. The article presents scientific approaches to interpretation of political body art as a type of actionism, which uses the body language through drawing pictures on it in order to visualize the political self-identification. Political body art is defined as a method of non-verbal communication, person drawing attention to himself or herself (emphasizing the individuality), and a way of increasing the political "recognizability" of a person. ; У статті концептуалізується поняття «політичний акціонізм» як система художньо увиразнених форм політичного протесту, публічного обговорення та дискусії, у яких проявляється театралізація, ігрова компонента, видовищність, динамічність тощо. Підкреслено, що політичний акціонізм є сукупністю спектакулярних форм політичної участі, зазвичай, протестного й провокаційного (подекуди й асоціального) характеру з викликом існуючому політичному ладу. Аргументовано, що систему політичного акціонізму утворюють політичний перформанс, гепенінґ, арт-інсталяція, стрит-арт, флешмоб, боді-арт та ін. Функціями політичного акціонізму визначено: інформаційно-комунікаційну, політичної соціалізації, політичної мобілізації. Політичний перформанс розглянено як різновид акціоністських практик, який є візуально-процесуальною композицією (грою, виступом) на політичну тематику зі символічними атрибутами, яка представлена випадковій чи запрошеній аудиторії. Політичний гепенінґ визначено як акціоністську імпровізаційну форму політичної активності зі залученням ситуативних учасників, умовністю динамічно змінюваного сценарію акції. Політична інсталяція розглянена як просторова арткомпозиція, елементи якої у поєднанні наділені символічністю, транслюючи, маніфестуючи певні політичні ідеї. Політичний флешмоб представлений як видовищно-ігровий різновид технологій політичного акціонізму, який полягає в одноразовому або хвилеподібному проведенні масових короткотривалих театралізованих акцій за попередньо узгодженим сценарієм. Політичний стрітарт розглянутий як політично спрямоване вуличне мистецтво, яке переважно у межах урбанізованого простору візуалізує соціально-політичний процес. Представлені наукові підходи до тлумачення політичного боді-арту як виду акціонізму, який використовує мову тіла через нанесення на нього зображень для візуалізації політичної самоідентифікації.
In the article political actionism is defined as a system of artistically pronounced forms of political protest, public debate and discussed, which demonstrate theatricality, game components, staginess, dynamics etc. It is underlined that political actionism is a combination of spectacular forms of political participation of protest and provocative nature (sometimes also antisocial) intended to challenge the existing political system.The author emphasizes that political activism combines a number of non-violent protest technologies at the intersection of political activism and artistry, aimed mostly and media attention and receiving further public resonance. Political activism is presented as artistic, spectacular and game form of delivering a political message. The author proposed a system of political activism features: non-institutional character; general impartiality in delivering some political message, but attention is paid to the fact that political activism may represent a certain ideology, political force; the idea of action is promoted in order to draw attention to the problem, but the primary interaction is carried out with the spectators rather than with the authorities. The spectators may take part in the action while it is being carried out or respond to it later (through messages in social networks, sharing pictures or videos etc.).The article argues that the system of political actionism consists of political performance, happening, art installations, street art, flash mobs, body art etc. The following functions of political actionism have been defined: information and communication (communicating a certain political idea, generation of new political meanings, rapid spread of new information); political socialization (the political outlook of people and their understanding of politics is shaped under the influence of different actions; actionists play the role of political socialization agents); political mobilization (uniting people in order to promote a political idea, enhancing participation in potential actions).Political performance is viewed as a type of actionist practices, which is a visual and procedural composition (game, performance) on political issues with symbolic attributes that is presented to random or invited audience. Political happening is defined as an actionist, improvisational form of political activity involving casual participant with conventional and dynamically changing scenario of the action. Political installation is viewed as a spatial art composition, the combined elements of which are endowed with symbolism, transmitting and manifesting some political ideas. The article considers political flash mob as spectacular and playful kind of the political actionism technology that consists of single or wavy performance of short theatrical mass actions according to a pre-agreed scenario; it is a spectacular network interaction, which is carried out on the basis of horizontal social communication. Political street art is viewed as politically oriented street art, which visualizes the socio-political process, usually within urbanized space. The article presents scientific approaches to interpretation of political body art as a type of actionism, which uses the body language through drawing pictures on it in order to visualize the political self-identification. Political body art is defined as a method of non-verbal communication, person drawing attention to himself or herself (emphasizing the individuality), and a way of increasing the political "recognizability" of a person. ; У статті концептуалізується поняття «політичний акціонізм» як система художньо увиразнених форм політичного протесту, публічного обговорення та дискусії, у яких проявляється театралізація, ігрова компонента, видовищність, динамічність тощо. Підкреслено, що політичний акціонізм є сукупністю спектакулярних форм політичної участі, зазвичай, протестного й провокаційного (подекуди й асоціального) характеру з викликом існуючому політичному ладу. Аргументовано, що систему політичного акціонізму утворюють політичний перформанс, гепенінґ, арт-інсталяція, стрит-арт, флешмоб, боді-арт та ін. Функціями політичного акціонізму визначено: інформаційно-комунікаційну, політичної соціалізації, політичної мобілізації. Політичний перформанс розглянено як різновид акціоністських практик, який є візуально-процесуальною композицією (грою, виступом) на політичну тематику зі символічними атрибутами, яка представлена випадковій чи запрошеній аудиторії. Політичний гепенінґ визначено як акціоністську імпровізаційну форму політичної активності зі залученням ситуативних учасників, умовністю динамічно змінюваного сценарію акції. Політична інсталяція розглянена як просторова арткомпозиція, елементи якої у поєднанні наділені символічністю, транслюючи, маніфестуючи певні політичні ідеї. Політичний флешмоб представлений як видовищно-ігровий різновид технологій політичного акціонізму, який полягає в одноразовому або хвилеподібному проведенні масових короткотривалих театралізованих акцій за попередньо узгодженим сценарієм. Політичний стрітарт розглянутий як політично спрямоване вуличне мистецтво, яке переважно у межах урбанізованого простору візуалізує соціально-політичний процес. Представлені наукові підходи до тлумачення політичного боді-арту як виду акціонізму, який використовує мову тіла через нанесення на нього зображень для візуалізації політичної самоідентифікації.
