In the modern political process, an important role is played by political actors who really influence the political process. The most active actors in the political process include political leaders, political parties, public organizations, etc., which, depending on the level of maturity of civil society in a particular country, influence political decision-making processes and the implementation of national and local policies. The political regimes of different states stimulate or inhibit the initiative of the subjects of the political process. However, the subjects of the political process are able to change the features of a particular political regime. Political institutions functioning in the political process go through the following eight stages. First, it is important for a political institution to define a goal that allows you to clearly define the goals and directions of its activities, which in turn increases its subjectivity. Second, political institutions must make political predictions to increase the effectiveness of their political activities. Third, the ability to make the right political decisions is important for a political institution. Fourth, in order to achieve their goal, political institutions must carry out political socialization and political mobilization, which increases their subjectivity. Fifth, political institutions implement the planned goals and adjust tactical activities. Sixth, political institutions must monitor the implementation of political decisions. Seventh, political institutions must analyze and summarize their political activities. Eighth, political institutions must define new strategies in their political activities, which allows them to increase their subjectivity.
It has been found that in the 21st century, political parties play an important role in the political processes of society, forming political power in a representative democracy. Qualitative development of political parties is possible with proper legal support, which allows ruling and opposition political parties to participate in electoral processes on a democratic basis. It is determined that crucial for a proper understanding of the basic principles of political party participation in electoral processes is that they should in no way be seen as a means of imposing excessive restrictions on political parties respecting the right of citizens to hold political office, personally or as political party representatives. It is substantiated that political parties perform an important representative function during their activity. The main task of political parties is to participate in the formation of the political will of the people through the electoral process and the implementation of a certain political course. It is proposed to consider political parties as organizations that have united certain individuals, one of whose goals is to participate in the management of public affairs through the nomination of candidates in free and democratic elections. It was found that in countries where national law does not require the registration of political parties, a political party is still subject to certain requirements for their participation in the electoral process. There is a tendency towards a more liberal approach to the requirements of the functioning of political parties of power to developed classical European democracies. At the same time, the democracies of Central and Eastern Europe are characterized by greater bureaucratization and formalized requirements for state registration and participation of political parties in the electoral process.
In the article, the conceptual basis of the discussion of political solutions in contemporary political science is revealed. The stages of evolution of political decisionizm and its reflection on political theory is defined. The stages of political decision-making process in conditions of sustainable democracy and transition countries are represented. The paradigmatic dimension of the study of political decisions as a scientific problem is revealed. Attention is paid to the positions of the effectiveness and efficiency of policy decisions in a multidisciplinary scientific perspective. It is noted that the contradictions between the demands of the effectiveness and rationality of the political decisions projects are visible. It is proved that the decision-making centers are oriented to the logic of administrative control and forced to change priorities in accordance with the changes of the political situation and balance of the interaction between the political forces. It is emphasized that decision-making process formalizes available alternatives and predicts the con-sequences of actions. In general, there is a trend towards the standardization of the political decision-making process.Key words: political solution, political procedure, political efficacy, political rationality, political result, political discourse. ; У статті розглядаються концептуальні засади обговорення політичних рішень у сучасній політичній науці, визначаються етапи еволюції політичного децизіонізму та його відображення в політичній теорії. Роз-глядаються етапи ухвалення політичних рішень в умовах сталої демократії й транзитивних країн. Вивчаються парадигмальні виміри політичних рішень як наукової проблеми. Звертається увага на позиції щодо ефектив-ності та раціональності політичних рішень у міждисциплінарній науковій перспективі. Зазначається, що про-тиріччя між вимогами ефективності й раціональності проектних політичних рішень проявляються у сфері взаємодії державно-владного управління та політичних чинників. Доводиться, що центри прийняття рішень, налаштовані на директивно-адміністративну логіку управління, змушені змінювати пріоритети відповідно до зміни політичної кон'юнктури й зміни балансу взаємодії між політичними силами. Підкреслюється, що діяль-ність щодо ухвалення рішень є процесом, який формалізує наявні альтернативи й прогнозує наслідки певних дій. У цілому існує тенденція до стандартизації процесу управлінських рішень. Визначається, що стандарт-ність ухвалення рішень у ситуаціях невизначеності доповнюється впливом зовнішніх чинників. Ключові слова: політичне рішення, політична процедура, політична ефективність, політична раціо-нальність, політичний результат, політичний дискурс.
Осауленко С. В. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА СВОБОДА ОБ'ЄДНАННЯ: ПРОБЛЕМИ ТЕРМІНОЛОГІЇУКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВАЗміст конституційного права на свободу об'єднання в політичні партії в Україні є одним з елементів цьогосуб'єктивного права. Традиційно структура будь-якого суб'єктивного права аналізується за складом суб'єктівцього права, його об'єкта (об'єктів), а також змісту. При цьому конституційні суб'єктивні права не є винятком.Автор підкреслює, що такий підхід цілком виправданий і його слід дотримуватися.Досліджуючи зміст конституційного права на свободу об'єднання в політичні партії в Україні, постає питан-ня щодо розмежування понять «об'єднання» та «асоціація». Актуальність теми дослідження полягає в тому, щонаразі в Україні тривають євроінтеграційні процеси, які передбачають гармонізацію національного законодав-ства зі стандартами прав людини, прийнятими в ЄС. Саме в межах цих процесів автор аналізує та обґрунтовуєнеобхідність переходу до ширшого застосування поняття «асоціація» в національному законодавстві та україн-ській юридичній літературі.Дотепер фахівці з конституційного права не аналізували питання розмежування понять «асоціація» та «об'єд-нання» в контексті дослідження права на свободу об'єднання в політичні партії в Україні. З огляду на це, під часнаписання статті використано праці, присвячені загальним питанням теорії держави і права (зокрема, розробціпрофесорів Крестовської, Матвєєвої), а також загальним питанням конституційного права з точки зору суб'єктив-них прав (зокрема, розробки професорів Шаповала, Мішиної).Автор аргументує, що необхідно розрізняти поняття «асоціація» та «об'єднання» стосовно конституційногоправа на свободу об'єднань у політичні партії щодо України.Автор рекомендує відмовитися від використання поняття «об'єднання громадян» на користь поняття «асо-ціація» у ст. 36–37 Конституції України та привести у відповідність до Конституції України інші закони та під-законні акти, зокрема Закон «Про політичні партії в Україні», де у ст. 2 «Поняття політичної партії» надаєтьсятаке визначення. Перспективами подальших досліджень є використання того ж тезаурусу, який використовуютьіноземні науковці, які працюють у країнах ЄС, вивчаючи право на свободу об'єднання в політичні партії. ; The content of the constitutional right to freedom of association in political parties in Ukraine is one of the elementsof this subjective right. Traditionally, the structure of any subjective right is analyzed in the composition of the subjectsof this right, its object (objects), as well as the content, and constitutional subjective rights are not an exception to thisrule. It should be emphasized that this approach is fully justified and should be followed. In studying the content of theconstitutional right to freedom of association in political parties in Ukraine, the question of distinguishing between theconcepts of "union" and "association" arises.The relevance of the research topic is that European integration processes are currently underway in Ukraine,which provide for the harmonization of national legislation with human rights standards adopted in the EU. It is withinthese processes that the author analyzes and substantiates the need to move to a wider application of the concept of"association" in national legislation and Ukrainian legal literature.So far, experts in constitutional law have not analyzed the issue of distinguishing between the concepts of "union"and "association" in the context of the study of the right to freedom of association in political parties in Ukraine. Inthis regard, in writing the article used works devoted mainly to general issues of the theory of state and law (primarilythe development of professors Krestovskaya, Matveeva), as well as general issues of constitutional law in terms ofsubjective rights (primarily developed by professors Shapoval, Mishyna). We should also take into the account thedissertation for the degree of Candidate of Law, devoted to the constitutional right to unite in political parties, that wassubmitted by A.M. Moiseev on the materials of foreign law and case law.The author argues that the need to distinguish between the concepts of "union" and "association" in relation to theconstitutional right to freedom of association in political parties in Ukraine.The author recommends to abandon the use of the concept of "association of citizens" in favor of the concept of"association" in Art. 36-37 of the Constitution of Ukraine and bring other laws and bylaws in line with the Constitutionof Ukraine, first of all – the Law "On Political Parties in Ukraine", where in Art. 2 "The concept of a political party"gives this definition. Prospects for further research are to use the same thesaurus used by foreign scholars working inEU countries when studying the right to freedom of association in political parties in Ukraine
The article considers the development of electoral political science as a new direction of Ukrainian political science. It is noted that in connection with the democratization of post-Soviet political regimes, there is an objective need to conduct electoral research, which should explain the peculiarities of voter behavior and the prospects for the use of electoral technologies. The origins of electoral research in American political science (P. Lazarsfeld, B. Berelson, G. Goda, E. Katz) and their perspectives in the context of possible autonomy in Ukrainian political science are shown. The contribution of specific foreign and domestic scientists to the development of electoral political science is highlighted. It is concluded that in Ukraine electoral political science as a scientific discourse emerged in the last decade of the twentieth century almost "from scratch" and is now formed as an autonomous branch of domestic political science.
A comprehensive analysis of the political discourse is carried out, which concerns the featuresof the functioning of political parties in Ukraine. Attention is focused on the fact that, like any discursiveinteraction, political discourse not only reflects existing ideas about the current state of developmentof political parties and the party system. Political discourse also creates and changes them, since it isin the process of interaction that citizens analyse, perceive or reject the views of other citizens,respectively transforming those that were previously held. It is found out that in contrast to politicaldiscussions about specific political problems that political parties face in their activities, political discourseincludes not only rational statements, but also emotional ones.It is proved that political discourse covers all broadcasting of the political sphere. That is, all discursive actsthat take place in political institutions with the participation of subjects of political interaction, inparticular, political leaders and representatives of political parties. It is determined that the most commonforms of political discourse are public speeches by leaders of political forces, parliamentary debates,discussion of party and election programs. An important component of political discourse is speech actsthat are on the verge of politics and mass communication, such as press conferences, presentations ofpolitical programs, placement of campaign materials in the media and discussions of party speakers onradio, television and social networks. It is noted that political parties should actively involve citizens indiscussions in social networks. It is proved that the lack of proper communication with citizens via Internetresources reduces the ability to convey the necessary information to voters.It was found out that we can study political competition of parties through political discourse, which isable to act as an effective resource (pro-government or opposition parties), constructing and drawingcertain outlines of political reality, and which is able to legitimize certain subjects of politics. In politicaldiscourse, a certain conditional reality is constructed, which claims to become a political practice. In otherwords, the discussion between political parties on the "democracy-authoritarianism" dichotomy maycreate new rules of the game in the political process.A democratic society not only declares, but also actually guarantees the rights and fundamental freedomsof citizens. Political parties are important elements of the socio-political structure of society and areimportant subjects of the political process. In democratic countries, they assume important socialfunctions, while becoming an integral part of society. Political discourse makes it possible to find out therole of political parties in political processes and makes it necessary to form new approaches to the studyof their activities. ; Здійснено комплексний аналіз політичного дискурсу, який стосується особливостей функціонування політичних партій вУкраїні. Акцентовано увагу натому, що як і будь-яка дискурсивна взаємодія, політичний дискурс нелише відбиває чинні уявлення про сучасний стан розвитку політичних партій та партійної системи, а й творить та змінює їх, оскільки саме впроцесі взаємодії громадяни аналізують, сприймають або відкидають уявлення інших громадян, відповідно трансформуючи ті, яких дотримувалися раніше. З'ясовано, що навідміну від політичних дискусій щодо конкретних політичних проблем зяким стикаються усвоїй діяльності політичні партії дополітичного дискурсу належать нетільки раціональні висловлювання, а й емоційні. Обґрунтовано, що політичний дискурс охоплює усе мовлення політичної сфери, тобто всі дискурсивні акти, що відбуваються вполітичних інституціях заучастю суб'єктів здійснюваної взаємодії, зокрема політичних лідерів та представників політичних партій. Визначено, що найпоширенішими формами політичного дискурсу є публічні промови лідерів політичних сил, парламентські дебати, обговорення партійних та виборчих програм. Важливу складову політичного дискурсу складають мовленнєві акти, які розташовані намежі політики та засобів масової комунікації, як-от прес-конференції, презентації політичних програм, розміщення агітаційних матеріалів уЗМІ та дискусії партійних спікерів нарадіо, телебаченні та усоціальних мережах. Зазначено, що політичні партії мають активніше залучати громадян додискусії та обговорення усоціальних мережах. Обґрунтовано, що відсутність належної комунікації згромадянами через Інтернет ресурси, знижує можливості донесення потрібної інформації виборцям. З'ясовано, що політичну конкуренцію партій можемо вивчати через політичний дискурс, котрий спроможний виступати дієвим ресурсом (провладних чи опозиційних партій), конструюючи й змальовуючи певні обриси політичної реальності, і який здатний здійснювати легітимацію тих чи інших суб'єктів політики. У політичному дискурсі конструюється певна умовна реальність, якапретендує стати політичною практикою. Іншими словами, через дискусію між політичними партіями щодо дихотомії «демократія–авторитаризм» уполітичному процесі можуть створюватися нові правила гри. Демократичне суспільство нелише декларує, але й реально гарантує права й основні свободи громадян. Політичні партії виступають важливими елементами соціально-політичної конструкції суспільства та є важливими суб'єктами політичного процесу. В демократичних країнах вони перебирають насебе важливі суспільні функції, перетворюючись при цьому наневід'ємний елемент суспільства. Політичний дискурс дозволяє з'ясувати роль політичних партій уполітичних процесах та змушує донеобхідності формування нових підходів увивченні їх діяльності.
A comprehensive analysis of the political discourse is carried out, which concerns the featuresof the functioning of political parties in Ukraine. Attention is focused on the fact that, like any discursiveinteraction, political discourse not only reflects existing ideas about the current state of developmentof political parties and the party system. Political discourse also creates and changes them, since it isin the process of interaction that citizens analyse, perceive or reject the views of other citizens,respectively transforming those that were previously held. It is found out that in contrast to politicaldiscussions about specific political problems that political parties face in their activities, political discourseincludes not only rational statements, but also emotional ones.It is proved that political discourse covers all broadcasting of the political sphere. That is, all discursive actsthat take place in political institutions with the participation of subjects of political interaction, inparticular, political leaders and representatives of political parties. It is determined that the most commonforms of political discourse are public speeches by leaders of political forces, parliamentary debates,discussion of party and election programs. An important component of political discourse is speech actsthat are on the verge of politics and mass communication, such as press conferences, presentations ofpolitical programs, placement of campaign materials in the media and discussions of party speakers onradio, television and social networks. It is noted that political parties should actively involve citizens indiscussions in social networks. It is proved that the lack of proper communication with citizens via Internetresources reduces the ability to convey the necessary information to voters.It was found out that we can study political competition of parties through political discourse, which isable to act as an effective resource (pro-government or opposition parties), constructing and drawingcertain outlines of political reality, and which is able to legitimize certain subjects of politics. In politicaldiscourse, a certain conditional reality is constructed, which claims to become a political practice. In otherwords, the discussion between political parties on the "democracy-authoritarianism" dichotomy maycreate new rules of the game in the political process.A democratic society not only declares, but also actually guarantees the rights and fundamental freedomsof citizens. Political parties are important elements of the socio-political structure of society and areimportant subjects of the political process. In democratic countries, they assume important socialfunctions, while becoming an integral part of society. Political discourse makes it possible to find out therole of political parties in political processes and makes it necessary to form new approaches to the studyof their activities. ; Здійснено комплексний аналіз політичного дискурсу, який стосується особливостей функціонування політичних партій вУкраїні. Акцентовано увагу натому, що як і будь-яка дискурсивна взаємодія, політичний дискурс нелише відбиває чинні уявлення про сучасний стан розвитку політичних партій та партійної системи, а й творить та змінює їх, оскільки саме впроцесі взаємодії громадяни аналізують, сприймають або відкидають уявлення інших громадян, відповідно трансформуючи ті, яких дотримувалися раніше. З'ясовано, що навідміну від політичних дискусій щодо конкретних політичних проблем зяким стикаються усвоїй діяльності політичні партії дополітичного дискурсу належать нетільки раціональні висловлювання, а й емоційні. Обґрунтовано, що політичний дискурс охоплює усе мовлення політичної сфери, тобто всі дискурсивні акти, що відбуваються вполітичних інституціях заучастю суб'єктів здійснюваної взаємодії, зокрема політичних лідерів та представників політичних партій. Визначено, що найпоширенішими формами політичного дискурсу є публічні промови лідерів політичних сил, парламентські дебати, обговорення партійних та виборчих програм. Важливу складову політичного дискурсу складають мовленнєві акти, які розташовані намежі політики та засобів масової комунікації, як-от прес-конференції, презентації політичних програм, розміщення агітаційних матеріалів уЗМІ та дискусії партійних спікерів нарадіо, телебаченні та усоціальних мережах. Зазначено, що політичні партії мають активніше залучати громадян додискусії та обговорення усоціальних мережах. Обґрунтовано, що відсутність належної комунікації згромадянами через Інтернет ресурси, знижує можливості донесення потрібної інформації виборцям. З'ясовано, що політичну конкуренцію партій можемо вивчати через політичний дискурс, котрий спроможний виступати дієвим ресурсом (провладних чи опозиційних партій), конструюючи й змальовуючи певні обриси політичної реальності, і який здатний здійснювати легітимацію тих чи інших суб'єктів політики. У політичному дискурсі конструюється певна умовна реальність, якапретендує стати політичною практикою. Іншими словами, через дискусію між політичними партіями щодо дихотомії «демократія–авторитаризм» уполітичному процесі можуть створюватися нові правила гри. Демократичне суспільство нелише декларує, але й реально гарантує права й основні свободи громадян. Політичні партії виступають важливими елементами соціально-політичної конструкції суспільства та є важливими суб'єктами політичного процесу. В демократичних країнах вони перебирають насебе важливі суспільні функції, перетворюючись при цьому наневід'ємний елемент суспільства. Політичний дискурс дозволяє з'ясувати роль політичних партій уполітичних процесах та змушує донеобхідності формування нових підходів увивченні їх діяльності.
The subject of the study political and economic strategies for the distribution and use of natural resources by the Arctic countries. The purpose of the article – author's vision of the benefits of the arctic strategy of China and promising directions of Ukraine's participation in solving the strategic tasks of sustainable development of the region. Methodology of the work general macroeconomics, theories of sectoral markets and sustainable development. On the basis of the system approach, factors influencing the sustainable development of the Arctic region are identified. Using the methods of expert analysis, the main directions of the Chinese geopolitical strategy are determined. Structure and synthesis methods reveal the strengths and weaknesses of international cooperation in the joint use of natural resources in the Arctic. on three main topics: (1) the first is the growing circumpolar collaboration between organizations of peoples and regional governments: the North meets the North, (2) region–building under paramount participation of states with a focus on the Arctic Council, (3) the relationship of the Arctic with the outside world, (4) effects non–system actors (China) on the transformation of geopolitical and geo–economic strategies in the Arctic region as the sixth part of world space north of the parallel 66 ° 33'39» with a population of 4 million people in eight circumpolar countries: Canada, Denmark (Greenland), Finland, Iceland, Norway, Russia, Sweden and the United States, rich in renewable (fish, sea animals) and non– renewable resources (up to 20% of world mineral reserves), (5) influence of ice melting on geopolitical and geo–economical situation in Arctic; «Polar Silk Road», White Paper «China's Arctic Policy» China justifies its role in the fight against global warming and the need to participate in the development of decisions regarding the Arctic as a whole. Beijing's interests are not limited to shipping and the development of mineral resources of the bottom and subsoil, they are also ...
Psychological and sociological determinants, which were formed in the new circumstances folded on the verge of the second and third millenniums and entailed the change of some of principal indicators of the political temperament inherent to the French members of parliament, were highlighted. New challenges objectively caused by the development of political pluralism and by the transience of transformation processes in economic, social and cultural spheres which in the conditions of democratic development of society were determined and accordingly directed interests of its political elite and entailed the substantial violation of some qualitative indicators of the well-known bipolar construction (left-right). The conclusion was that political temperament had been a variable quantity. Key words: political temperament, members of parliament of France, political science thought, types of temperament. ; Розкриваються психологічні та соціологічні детермінанти, які у нових обставинах, що склалися на межі другого і третього тисячоліть, спричинили зміну деяких принципових показників політичного темпераменту, притаманного французьким парламентарям. Нові виклики, об'єктивно визначені розвитком політичного плюралізму, а також швидкоплинністю трансформаційних процесів в економічній, соціальній, культурній сферах, які в умовах демократичного розвитку суспільства визначають і відповідно скеровують інтереси його політичної еліти, спричинили суттєве порушення деяких якісних показників відомої біполярної конструкції (праві-ліві). Зроблено висновок, що політичний темперамент – це змінна величина. Ключові слова: політичний темперамент, французькі парламентарі, політологічне мислення, типи темпераменту.
The article disclosed the specifics of the laws of politics and laws which determine operation of the governmental agencies. It was proved that the knowledge and use of their nature in the political life enabled the optimization of guidance in different political processes. The article stressed that any law, including natural, rarely was quite exhaustive and unambiguous as it was including comprising of various internally and externally contradictory trends. Thisstatement applied the laws of political science because their action made a large variety of effects, including random factors that had both objective and subjective natures. Key words: the politics, the purpose and means in politics, a trend, a law, laws of politics, laws of structures, laws of the functioning, the laws of development, "individual" laws. ; У статті розкрито суть і специфіку законів політики і законів, на основі яких вибудовуються, функціонують ті чи інші державні структури. Доведено, що їх знання і використання у політичному житті уможливлює оптимізацію керівництва різноманітними політичними процесами. Наголошується, що будь-який закон, зокрема природний, рідко буває цілком вичерпним та однозначним, він завжди приблизний, включає велику кількість різних внутрішньо та зовнішньо суперечливих тенденцій. Це надто стосується законів політології, оскільки на їх дію справляє вплив велика кількість різноманітних, зокрема випадкових, факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Ключові слова: політика, мета і засоби в політиці, тенденція, закономірність, закон, закони політики, закони структури, закони функціонування, закони розвитку, «індивідуальні» закони.
Martsikhiv Kh. R., Voitovych V. Yu. The concept and typology of political parties and partysystems. – Article.The functioning of political parties in society is characterized. The study of this institution, a thoroughstudy of the problems associated with it, is revealed. In modern conditions, the role of a political party in theorganization of state power is considered as an extremely important topic for the countries of the post-communistcamp, including Ukraine. Solving the problems of political structuring and establishing the institutionof a parliamentary majority in political practice which led to a change in the role and social status of politicalparties, primarily their participation in shaping and identifying political will of citizens and implementingeffective mechanisms of political accountability of parliament and government is analyzed. Political partiesare investigated as the basis for the proper functioning of a quality system of public administration. A key roleof political parties in training and promotion in public policy, for which they are a specific social elevator, isidentified. The parties controlling mechanism of nominating their candidates in the elections is characterized.Parties' influence on the political views and orientations of people, especially young people is analyzed. Parties'function of political socialization of citizens is defined. The article considers issues related to the definitionof the essence of the concept of a political party, as well as examines what is a party system, its typology andthe factors influencing its establishment. The process of formation of the theory of political parties and partysystems is analyzed. It has been found that the most common criterion for classifying party systems is thenumber of competing parties, as measured by the effective number of parties. The characteristics of modernpolitical parties, their functions in the political process are determined. The influence of the party system onthe formation of the principles of public administration in democratic and transitional societies is analyzed.The problems of functioning of political parties are considered, as the existence and activity of political partiesof most modern states is a generally accepted norm and is interpreted as an integral attribute of a democraticway of public administration.It is concluded that more and more often political parties are involved in the decision-making process atall levels. The specifics of the implementation of state policy and the purpose of social partnership in worldpractice are the partnership of political parties and public authorities. The cooperation of government institutionsand political parties to address specific issues in the light of public opinion is a common practice in ademocratic political process. ; Марціхів Х. Р., Войтович В. Ю. Поняття і типологія політичних партій та партійнихсистем. – Стаття.Для сучасних держав роль політичних партій в організації державної влади є надзвичайно важли-вою темою, оскільки вони є основою належного функціонування якісної системи державного управ-ління. Вони відіграють важливу роль у навчанні та просуванні кадрів у державній політиці, для чоговони є специфічним соціальним ліфтом. Тому вирішення проблем функціонування політичних пар-тій в організації державної влади є, на нашу думку, доцільним питанням для тих країн, які будуютьдемократію. Ретельне вивчення особливостей політичних партій є надзвичайно важливим для розу-міння загальних тенденцій політичного процесу. Тому у статті розглянуто питання, пов'язані з визна-ченням сутності поняття «політична партія», також досліджено, що таке партійна система, її типологіята чинники, що впливають на її встановлення. Проаналізовано процес становлення теорії політич-них партій та партійних систем. З'ясовано, що найуживанішим критерієм класифікації партійнихсистем є кількість партій, які змагаються, що вимірюється показником ефективної кількості партій.Визначено характеристики сучасних політичних партій, їхні функції в політичному процесі. Розгля-нуто проблеми функціонування політичних партій, оскільки існування та діяльність політичних пар-тій більшості сучасних держав є загальновизнаною нормою та трактується як невід'ємний атрибут11Актуальні проб леми по літики. 2021. Вип. 68демократичного способу здійснення державного управління. Зроблено висновок, що все частіше полі-тичні партії беруть участь у процесі прийняття рішень на всіх рівнях. Встановлено, що специфікою реалі-зації державної політики та метою соціального партнерства у світовій практиці є партнерство політичнихпартій та органів державної влади. Підтверджено, що співпраця державних установ та політичних пар-тій для вирішення конкретних питань у світлі громадської думки є звичайною практикою демократич-ного політичного процесу.
Problem setting. It has always been recognized by different scholars of social sciences that concepts are essential both to theory construction in different scientific realms as well as to applied research. A practical approach to concepts suggests that concepts, however complicated they might be, should be, in essence, boiled down to measurable indicators that, in turn, can be thoroughly studied by applying qualitative or quantitative approaches. Discussion around the nature of the concepts in social science in general and particularly in the political science brought about a number of terms to denote the concepts like «essentially contested concepts» or «nomadic concepts». In order to avoid the bothersome discussion of the meaning of concepts, a prominent American scholar of social science research methodology and international relations G. Goertz said that he preferred to define concepts implicitly through a discussion of how they could be constructed. He coined the term «semantic approach» to denote the traditional approach to concepts and his alternative approach is what this article critically analyzes in comparison to other approaches to concepts ' studies, including the traditional ones. Recent research and publications analysis. A great number of scholars contributed to the studies of concepts, among them G. Sartori, J. Gerring, Ch. Ragin, D. Collier, M. Richter and others. After W. B. Gallie coined the expression «essentially contested concepts» in 1956, a discussion on the phenomenon of «contestedness» of social and political concepts has commenced and never stopped. Among the very recent contributions to analysis of concepts the papers of M. W. Spicer, F. Berenskoetter and C. Greene should be mentioned. Paper objective is to identify both advantages and disadvantages of applied approaches to political concepts' construction that go beyond the traditional semantic approach and that, in turn, implies a closer examination of a causal, ontological, and realist view of concepts, suggested by G. Goertz, ...
