Suchergebnisse
Filter
475 Ergebnisse
Sortierung:
Ličnost', kul'tura, obščestvo: Personality, culture, society : meždisciplinarnyj naučno-praktičeskij žurnal social'nych i gumanitarnych nauk
ISSN: 1606-951X
Personalities of the Personality of Recidivists
The article discusses the personality of a recidivist. The specifics of the influence of the criminal subculture on crime is investigated, its especially socially dangerous characteristics are revealed. The author of the proposed correction of legislative acts was the appointment of punishment, taking into account the personal qualities of the offender.
BASE
Diagnostics of an anomalous personality ; Диагностика аномальной личности
It is necessary for a clinical psychologist to determine adequately whether a person is structurally normal or abnormal. Such a diagnosis prejudges work with the person either in the penal system or in the health care one. Several hundred professional tests are successfully used in professional psychology and clinical medicine. It should be noted that most of them have been developed in clinical medicine and foreign psychiatric clinics. The article analyzes in detail the projective tests as a clinical method of psychodiagnostics. Rorschach test, Shondi test, M. Luscher color test, TAT method, and others are the most popular among the specialists. Their distinctive feature from questionnaires is that the obtained result processing is not quantitative, but qualitative. Patient diagnosis depends on the experience and value orientations of a clinical psychologist and psychiatrist. Scientific schools and the culture of various countries play a significant role in this. Although there are certain international criteria for the diagnosis of personality. They are based on DSM–IV diagnostic table. Its indicators are more intended for a psychiatrist and psychotherapist. The authors raise a very unequivocal problem of using personal questionnaires from a legal point of view. Foreign studies reveal the impact of clinicians on the criminal law system, as well as the impact of legislation on the psychiatric clinics system. In the late XX century, a complex forensic psychological and psychiatric examination (CSTI) appeared at the junction of the expert application of psychiatry and psychology. It is important to note that the objects of its research are persons with borderline neuropsychiatric disorders and character anomalies. A key aspect in the activities of professional psychologists and psychiatrists is studying the validity in diagnosis using a case of the «Picture of a Man»(RFC) test. The results of foreign studies have shown that the decisions that clinical psychologists make about their patients are nothing more than a projection of their preconceived opinions. Thus, when making a fateful decision for each individual person, in no case should one make mistakes. ; Клиническому психологу необходимо достаточно адекватно определить, является ли личность по своей структуре нормальной или аномальной. Подобный диагноз предрешает работу с данной личностью или в системе исполнения наказаний, или в системе здравоохранения. В профессиональной психологии и клинической медицине достаточно успешно используются несколько сотен профессиональных тестов. Необходимо отметить, что большинство из них были разработаны в клинической медицине и зарубежных психиатрических клиниках. В статье достаточно подробно анализируются проективные тесты как клинический метод психодиагностики. Среди специалистов наибольшую популярность получили тест Роршаха, тест Шонди, цветовой тест М. Люшера, методика ТАТ и др. Их отличительная особенность от опросников заключается в том, что обработка полученных результатов не количественная, а качественная. Диагностика пациента зависит от опыта и ценностных ориентаций клинического психолога и психиатра. Немалую роль в этом играют и научные школы, в том числе и культура различных стран. Хотя существуют определенные международные критерии диагностики личности. Они основаны на диагностической таблице DSM–IV. Ее показатели в большей мере предназначены для психиатра и психотерапевта. Поднимается весьма неоднозначная проблема применения личностных опросников с точки зрения права. Зарубежные исследования раскрывают влияние деятельности клиницистов на систему уголовного права, а также влияние законодательства на систему психиатрических клиник. В последней четверти XX в. на стыке экспертного приложения психиатрии и психологии возникла комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза (КСППЭ). Важно отметить, что объектами ее исследования являются лица с пограничными нервно-психическими расстройствами и аномалиями характера. Ключевым аспектом в деятельности профессиональных психологов и психиатров выступает изучение валидности при диагностике, на при- мере теста «Рисунок человека» (ТРЧ). Результаты зарубежных исследований показали, что решения, которые принимают клинические психологи о своих пациентах, не что иное, как проекция их предвзятых мнений. В таком случае, при вынесении судьбоносного решения для каждого конкретного человека, ошибаться ни в коем случае нельзя.
BASE
The emergence of spiritual and moral consciousness of personality
In: Modern Research of Social Problems, Heft 1
Article is devoted to the analysis of factors and necessary conditions of formation of spiritually-moral world. Discusses adapting to the constitutive signs of spiritually-developed consciousness. Description of spiritually-moral situation of modernity and the origins of the fall of the spirit.
LEGAL PERSONALITY OF THE PRESIDENT OF RUSSIA ; ПРАВОСУБЪЕКТНОСТЬ ПРЕЗИДЕНТА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
The article is focused on the definition of legal personality of the President of Russia, in the aspect of the separation of powers. Scientific disputes about the place of the President of the Russian Federation in the system of separation of powers are considered, the concept of legal personality of the President of the Russian Federation is given, his powers are considered. It is concluded that the legal personality of the President of the Russian Federation is aimed at ensuring the legal personality of other subjects of legal relations. The need to guarantee the legal personality of all public authorities is manifested both in a sufficiently large amount of constitutional powers of the President of the Russian Federation, and in his close interaction with other public authorities, and first of all the Executive one. It is not so much the scope of authority as the end result that is important. Therefore, the President of the Russian Federation, acting as a special coordinator in the system of separation of powers, is constitutionally obliged to function within the limits that allow the state mechanism to function effectively. ; Статья посвящена исследованию особенностей правосубъектности Президента Российской Федерации в аспекте принципа разделения властей. Рассмотрены научные споры о месте Президента Российской Федерации в системе разделения властей, дано понятие его правосубъектности, рассмотрены его полномочия. Сделан вывод, что правосубъектность Президента Российской Федерации направлена на обеспечение правосубъектности иных субъектов правоотношений. Необходимость гаранта обеспечения правосубъектности всех органов государственной власти проявляется как в достаточно большом объеме конституционных полномочий Президента Российской Федерации, так и в тесном его взаимодействии с иными органами государственной власти, в первую очередь исполнительной. При этом значение имеет не столько объем полномочий, сколько общие результаты деятельности. В этой связи Президент России, выполняя функцию координатора в системе публичной власти, исходя из Конституции России, функционирует в тех пределах, которые обеспечивают нормальное функционирование государственного механизма в целом.
BASE
Дискурсивная личность бундесканцлера Германии ; Discursive personality of the Bundeskanzler of Germany
The aim set by the authors of this paper is to reveal the peculiarities of linguistic personality of one of the most authoritative state and political actors of our time - Angela Merkel. ; В статье рассматриваются особенности языковой личности канцлера Федеративной Республики Германия Ангелы Меркель.
BASE
Personality development (vospitanie) in new generations: urgent issues ; Воспитание новых поколений: назревшие проблемы
This is an abridged version of the paper the author gave at the session of the Russian Intellectual Club at Moscow University of the Humanities on May 25, 2016. The topic of the session was "Personality development (vospitanie) in new generations: from strategy to action".The paper starts with explaining the conceptual approaches to personality development (vospitanie) of youth as formulated by the author and his colleagues at the Research Center (NITs) of Higher School of Komsomol, Moscow (subsequently renamed Institute of Youth, currently Moscow University for the Humanities). While at the NITs, the author worked on the draft version of the Youth Act, which in 1991 was subsumed into the Law of the USSR "On the general foundations of state youth policy in the USSR"), as well as in other drafts of legislation in the segment of youth policy. Public debates on this policy and its implications largely focused on the factor of vospitanie (personality development). Neglect of his factor led to the state completely abandoning vospitanie as an aspect of education. This can be seen in the example of the first post-Soviet law "On education" (1992), where education in Russia was formally defined as a "unified purpose-driven process comprising tuition and personality development (vospitanie)", but not a word more on the latter. Moreover, the vospitanie as a component was discontinued in schools, universities and all educational institutions, while the press and academia now talked of socialization and adaptation, not vospitanie.To counter this trend, in 1995 we at the NITs of the Institute of Youth, under the author's supervision have prepared an analytical report for the Cabinet of Ministers of the Russian Federation, which later evolved into the concept of bringing up what we termed 'viable generations'. After being reviewed at the Cabinet, the report was labelled 'aspersive' and banned from circulation.In 2010, work began on a new version of the Federal Law "On education in the Russian Federation. The author and his colleagues took an active part in public discussions of the bill. Suggested amendments were forwarded to the State Duma, the Council of Federation and to President of Russia Vladimir Putin. However, the provisions related to personality development were not included into the final version of the act. Debates continued during the readings of the Strategy of advancing personality development (vospitanie) in the Russian Federation for the period through 2025. The strategy was adopted in 2015 and provided a new impetus for educational work with children and the youth. However, unless a number of conceptual issues are resolved, implementing the agenda of the Strategy may be rather problematic. ; В статье представлены фрагменты выступления автора на заседании Русского интеллектуального клуба, которое состоялось в Московском гуманитарном университете 25 мая 2016 г. и было посвящено теме «Воспитание новых поколений: от стратегии к действию». Охарактеризована роль концептуальных подходов к проблеме воспитания молодежи, которые были сформированы автором в период работы Научно-исследовательского центра (НИЦ) при Высшей комсомольской школе, затем при Институте молодежи (ныне — Московский гуманитарный университет) над проектом закона о молодежи (на базе которого в 1991 г. был принят Закон СССР «Об общих началах государственной молодежной политики в СССР»), другими проектами нормативных правовых актов в сфере государственной молодежной политики. В общественной дискуссии о содержании этой политики большое значение придавалось фактору воспитания. Пренебрежение идеей воспитания привело к отходу государства от этого направления образовательной деятельности. Это, как показывает автор, сказалось и на тексте Закона РФ «Об образовании» (1992 г.), где образование определялось как «единый целенаправленный процесс воспитания и обучения», но в нормах закона о воспитании ничего не было сказано. Более того, из школ, вузов и всех учебных заведений воспитательная компонента была изъята. В прессе и научных публикациях стали говорить о социализации, об адаптации, понятие «воспитание» исчезло из научной и бытовой лексики.В противовес этому в 1995 г. в НИЦ при Институте молодежи, где автор был директором, под его научным руководством и активном авторском участии для Правительства РФ был подготовлен доклад о проблемах воспитания, а также предложена концепция воспитания жизнеспособных поколений. Доклад был рассмотрен Правительством РФ, охарактеризован как «очернительский» и запрещен к рассылке в регионы.В 2010 г. началась подготовка Федерального закона «Об образовании в Российской Федерации». Автор с коллегами активно участвовал в дискуссиях по поводу содержания этого закона, обращался со своими предложениями в Государственную Думу РФ, Совет Федерации РФ, к Президенту России В. В. Путину. Но правовые нормы, связанные с воспитанием, не были включены в текст закона. Участие в обсуждении продолжилось и в ходе рассмотрения проекта Стратегии развития воспитания в Российской Федерации на период до 2015 года. Стратегия, принятая в 2015 г., дала новый импульс для организации воспитательной работы с детьми и молодежью, но все же не решила многие концептуальные вопросы, без которых реализация намеченных мер может быть проблематичной.
BASE
TECHNOLOGY OF PROJECT-BASED LEARNING IN SELF-REALIZATION OF A STUDENT'S PERSONALITY
In: Bulletin of the Chuvash State Pedagogical University named after I Y Yakovlev, Heft 1(118), S. 142-147
В статье представлены результаты работы команды преподавателей и студентов факультета физико-математического образования, информатики и технологий Чувашского государственного педагогического университета им. И. Я. Яковлева по внедрению проектного обучения в вузе. Технология проектного обучения, ориентированная на развитие у студентов профессиональных и личностных навыков, а также умений решать сложные задачи в команде, рассматривается как важная часть организации учебного процесса. Такая технология помогает студентам критически мыслить, развивает у них навыки поиска информации и умение использовать ее в своих проектах. Среди особенностей технологии проектного обучения выделяются: самостоятельный выбор проекта; работа в команде; открытость процесса; ориентация на реальные проблемы (проекты, над которыми работают студенты, должны быть связаны с реальными проблемами и вызовами). Проходя весь путь реализации жизненного цикла образовательного проекта, студенты выступают инициаторами идей, в ходе которых пробуют себя в качестве помощника руководителя или участника команды. Однако для успешного проектного обучения необходимо правильно организовать этот процесс, создать подходящую образовательную среду и обеспечить необходимые ресурсы и поддержку. Автором выделяются ключевые аспекты и условия реализации технологии проектного обучения, ориентированные на творческую самореализацию личности студента. В статье приводятся практические аспекты и примеры успешной реализации технологии проектного обучения.
The article presents the result of the work of a team of teachers and students of the Faculty of Physics and Mathematics Education, Computer Science and Technology of I. Yakovlev CHSPU associated with the introduction of project-based learning at the university. The technology of project-based learning that focuses on the development of students' professional and personal skills, as well as the ability to solve complex problems in a team, is considered an important part of the educational process organization. This technology helps students to think critically, develop their skills of information search and the ability to use it in their projects. Among the features of project-based learning technology are independent project selection; teamwork; openness of the process; orientation to real problems: projects that students are working on should be related to real problems and challenges. Going all the way through the implementation of the life cycle of an educational project, students initiate ideas, during which they try themselves as an assistant manager or a team member. However, for successful project-based learning, it is necessary to properly organize the process, create a suitable educational environment and provide the necessary resources and support. The author highlights the key aspects and conditions for the implementation of project-based learning technology, focused on the creative self-realization of the student's personality. The article presents practical aspects and examples of successful implementation of project-based learning technology.
Дискурсивная личность: опыт лингвоаксиологического анализа ; Discursive Personality: An Experience of Linguo-Axiological Analysis
В статье проведен лингвоаксиологический анализ дискурсивной личности телеведущей Ольги Скабеевой на материале программ телевизионного ток-шоу "60 минут". ; Based on the programs of the socio-political television talk show "60 Minutes" (editions 2017-2021), as well as on the viewers' feedback presented on the forums, a linguoaxiological analysis of the discursive personality of the TV anchorwoman Olga Skabeeva was conducted.
BASE
CHILDREN'S RADIO DISCOURSE OF THE SOVIET PERIOD: HUMANISTIC PARADIGM OF PERSONALITY DEVELOPMENT
In: Bulletin of the Chuvash State Pedagogical University named after I Y Yakovlev, Heft 1(122), S. 028-038
Российское радиовещание накопило значительный опыт в создании программ разных форматов и жанров, посвященных теме детства. При этом советские радиотексты, выпускаемые для взрослых и подчеркивающие аксиологическую основу педагогики, пока не нашли детального отражения в научных трудах. Сегодня в программные сетки крупных отечественных станций, таких как «Радио России», «Орфей», «Авторадио» и другие, интегрировано немалое количество программ, которые способствуют формированию гуманистически ориентированной личности, акцентируют внимание на самоценности детства, правах и достоинстве детей и других гуманистических идеалах. Обращение и рецепция опыта советского эфира могли бы совершенствовать современный подход к освещению вопросов педагогики, коммуникации взрослых и детей, что особенно актуально в рамках текущего Года семьи в Российской Федерации. В данной статье исследуются радиотексты советского времени, преимущественно транслировавшиеся во второй половине ХХ века, в том числе авторства Е. Аэурбах, Д, Кабалевского, И. Гамаюнова. Используя историко-культурный, сравнительный, исторический методы, метод контекстуального анализа, автор приходит к выводу, что конструирование образа ребенка в советском радиовещании происходило в том числе в парадигме гуманистических взглядов Я. Корчака, Д. Дьюи, Ф. Дольто, А. Швейцера. Радиопублицистами поднимались важнейшие и сегодня темы детского одиночества, семейного неблагополучия, социального сиротства. Диалог, игра, свобода творческого и личностного самовыражения рассматривались как основополагающие аксиологические аспекты в воспитании.
Russian radio broadcasting has accumulated significant experience in creating programs of various formats and genres dedicated to the topic of childhood. At the same time, Soviet radio texts produced for adults and emphasizing the axiological basis of pedagogy have not yet been reflected in detail in scientific works. Today, some programs are integrated into the program networks, such as "Radio Russia", "Orpheus", "Avtoradio" and others, which contribute to the formation of a humanistically oriented personality, focusing on the intrinsic value of childhood, the rights and dignity of children. The circulation and reception of the experience of the Soviet broadcasting could improve the modern approach to covering issues of pedagogy, communication between adults and children, which is especially important within the framework of the current Year of the Family in the Russian Federation. In this article, the author examines radio texts of the Soviet era, mainly broadcast in the second half of the 20th century, including those by E. Aeurbakh, D. Kabalevsky, I. Gamayunov. Using historical-cultural, comparative, historical methods, the method of contextual analysis, the author comes to the conclusion that the formation of the image of a child in Soviet radio broadcasting took place, among other things, in the paradigm of the humanistic views of J. Korczak, D. Dewey, F. Dolto, A. Schweitzer. Radio journalists raised the most important topics of childhood loneliness, family troubles, and social orphanhood. Dialogue, play, freedom of creative and personal expression were considered as fundamental axiological aspects in education.
Brexit and Political Personality: The Psychological Profiles of Boris Johnson and Jeremy Corbyn
In: Političeskie issledovanija: Polis ; naučnyj i kul'turno-prosvetitel'skij žurnal = Political studies, S. 122-136
ISSN: 1684-0070
This article focuses on the role of personality in the case of Brexit, the withdrawal of the United Kingdom from the European Union on January 31, 2020. A decisive step in Brexit were the general elections on December 12, 2019, in which Boris Johnson, Conservative Prime Minister of the UK and advocate of Brexit, defeated Jeremy Corbyn, Leader of the Labour Party and 'neutral' about Brexit. Political psychology considers personality as a major factor in political developments. This article presents the results of an assessment of the personalities of Johnson and Corbyn, and it argues that the personality of these key players influenced the Brexit process. The analysis is based on the theory and methods of Immelman, Immelman & Steinberg, and Mastenbroek. Our findings suggest that Johnson's charismatic personality, his dominant leadership style, and his negotiating skills contributed to his electoral victory and to the realization of Brexit. Johnson profited from Corbyn's lack of personal charisma and from his undecisive and divisive leadership regarding Brexit.
PERSONALITY IN THE ERA OF POSTMODERNISM ; ЛИЧНОСТЬ В ЭПОХУ ПОСТМОДЕРНИЗМА ; ОСОБИСТІСТЬ У ДОБУ ПОСТМОДЕРНIЗМУ
The article is devoted to the analysis of the influence of the "postmodern" tendencies on the formation and political socialization of the individual. The author, relying on a comparative method, carries out an analysis of factors that determine the essence of historical processes in the era of "modern" and "postmodern", as well as the essence of changes in the order of power relations and socio-political structuring of societies. The author notes that in the post-modern era, the traditional processes of socialization of the individual as "cultural inheritance" and "cultural interpretation" have undergone a radical transformation. Postmodern, who directed his power to de-etatization, deiherarhizatsiya, detolatarizatsiya and individualization of social systems, contributed to the personification of personality, self-determination and, at the same time, systemic alienation. Postmodernism has demonstrated the limited culturally centralism in the system, but the self-sufficiency of the creative process as self-realization. Postmodern socialization goes not in the system, but existentially and antisystemically, demonstrating the plurality of forms of self-realization (in a subculture, in anti-culture, in traditional culture). That is, postmodernism has demonstrated the greater importance of the "process" over the "system". The end of the postmodern era reveals the collapse of the social system: a chaotic, anonymous system collapses its boundaries, a person actively experiments (lonely in his alienation), but before it opens the social space of absolute freedom, which permits chaos to be perceived as a complex and unpredictable form of order, when any Some perspectives are multivariate as "trails that run out of the garden". On the other hand, it is obvious that the collapse of social systems and the rules of socialization leads to the destruction of the mechanism of cultural perception, the value foundations that formed the basis of traditional humanism. And with the loss of transcendental, cultural meanings and values unfold in the plane of immanent. Personality in a chaotic system is subject to disintegration. The disintegration and dispersion of the "I" is accompanied by the search for a "significant other", which, in the absence of a social system, becomes a virtual social system that provides information and cultural influence on the formation of personality settings. The main existential conflict is the conflict between freedom "without restrictions" and the absolute dependence on the power of information technology. This puts on the agenda the problem of finding the true semantic orientations of the individual and his responsibility for his destiny. ; Статья посвящена анализу влияния тенденций «постмодерна» на формирование и политическую социализацию личности. Автор, полагаясь на сравнительный метод, осуществляет анализ факторов, определяющих суть исторических процессов в эпохи «модерна» и «постмодерна», а также суть изменения порядка властеотношений и социально-политического структурирования обществ. Автор отмечает, что в эпоху постмодерна традиционные процессы социализации личности как «культурного наследывания» и «культурной интерепретации» претерпели коренную трансформацию. Постмодерн, который направил свою силу на деэтатизацию, деиерархизацию, детоталитаризацию и индивидуализацию общественных систем, способствовал персонификации личности, ее самоопределению и, одновременно, системному отчуждению. Постмодернизм продемонстрировал ограниченность культуро-центризма в системе, но самодостаточность творческого процесса как самореализации. Социализация в постмодернизме проходит не в системе, а внесистемно и антисистемно, демонстрируя множественность форм самореализации (в субкультуре, в антикультуры, в традиционной культуре). То есть постмодернизм продемонстрировал большую важность «процесса» над «системой». Завершение эпохи «постмодерна» проявляет распад социальной системы : хаотичная, аномийная система обрушивает свои границы, человек активно экспериментирует (одинокий в своей отчужденности), но перед ним открывается социальное пространство абсолютной свободы, позволяющее воспринимать хаос как сложную и непредсказуемую форму порядка, когда проявляется множество перспектив, как «троп, которые разбегаются в саду». С другой стороны, очевидно, что распад социальных систем и правил социализации ведет к разрушению механизма культурного восприятия, ценностных основ, составлявших основу традиционного гуманизма. А с потерей трансцендентного, культурные смыслы и ценности разворачиваются в плоскости имманентного. Личность в хаотической системе подвергается распаду. Распад и распыление «я» сопровождается поиском «значимого другого», функцию которого в отсутствие социальной системы выполняет виртуальная социальная система, осуществляющая информационное и культурное влияние на формирование установок личности. Главным экзистенциальным конфликтом становится конфликт между свободой «без ограничений» и абсолютной зависимостью от власти информационных технологий. Это ставит на повестку дня проблему поиска настоящих смысловых ориентиров личности и ее ответственности за свою судьбу. ; Стаття присвячена аналізу впливу тенденцій «постмодерну» на формування і політичну соціалізацію особистості. Автор, покладаючись на порівняльний метод, здійснює аналіз чинників, що визначають суть історичних процесів в епохи «модерну» та «постмодерну», а також суть зміни порядку властевідносин і соціально-політичного структурування суспільств. Автор зазначає, що в епоху постмодерну традиційні процеси соціалізації особистості як «культурного наслідування» та «культурної інтерепретації» зазнали докорінної трансформації. Постмодерн, який спрямував свою силу на деетатізацію, деієрархізацію, детоталітаризацію та індивідуалізацію громадських систем, сприяв персоніфікації особистості, її самовизначенню і, одночасно, системному відчуженню. Постмодернізм продемонстрував обмеженість культуро-центризму в системі, але самодостатність творчого процесу як самореалізації. Соціалізація в постмодерні проходить не в системі, а позасистемно та антисистемно, демонструючи множинність форм самореалізації (в субкультурі, в антикультурі, в традиційній культурі). Тобто постмодернізм продемонстрував більшу важливість «процесу» над «системою». Завершення епохи «постмодерну» виявляє розпад соціальної системи : хаотична, аномійна система обрушує свої кордони і людина активно експериментує (одинока у своїй відчуженості), але перед нею відкривається соціальний простір абсолютної свободи, що дозволяє сприймати хаос як складну і непередбачену форму порядку, коли будь-які перспективи – багатоваріантні, як «стежки, які розбігаються в саду». З іншого боку, очевидно, що розпад соціальних систем і правил соціалізації веде до руйнування механізму культурного сприйняття, ціннісних основ, що складали основу традиційного гуманізму. А з втратою трансцендентного, культурні смисли і цінності розгортаються в площині іманентного. Особистість в хаотичній системі піддається розпаду. Розпад і розпорошення «я» супроводжується пошуком «значущого іншого», яким у відсутності соціальної системи стає віртуальна соціальна система, що надає інформаційний та культурний вплив на формування установок особистості. Головним екзистенційним конфліктом стає конфлікт між свободою «без обмежень» та абсолютною залежністю від влади інформаційних технологій. Це ставить на порядок денний проблему пошуку справжніх смислових орієнтирів особистості і її відповідальності за свою долю.
BASE
PERSONALITY IN THE ERA OF POSTMODERNISM ; ЛИЧНОСТЬ В ЭПОХУ ПОСТМОДЕРНИЗМА ; ОСОБИСТІСТЬ У ДОБУ ПОСТМОДЕРНIЗМУ
The article is devoted to the analysis of the influence of the "postmodern" tendencies on the formation and political socialization of the individual. The author, relying on a comparative method, carries out an analysis of factors that determine the essence of historical processes in the era of "modern" and "postmodern", as well as the essence of changes in the order of power relations and socio-political structuring of societies. The author notes that in the post-modern era, the traditional processes of socialization of the individual as "cultural inheritance" and "cultural interpretation" have undergone a radical transformation. Postmodern, who directed his power to de-etatization, deiherarhizatsiya, detolatarizatsiya and individualization of social systems, contributed to the personification of personality, self-determination and, at the same time, systemic alienation. Postmodernism has demonstrated the limited culturally centralism in the system, but the self-sufficiency of the creative process as self-realization. Postmodern socialization goes not in the system, but existentially and antisystemically, demonstrating the plurality of forms of self-realization (in a subculture, in anti-culture, in traditional culture). That is, postmodernism has demonstrated the greater importance of the "process" over the "system". The end of the postmodern era reveals the collapse of the social system: a chaotic, anonymous system collapses its boundaries, a person actively experiments (lonely in his alienation), but before it opens the social space of absolute freedom, which permits chaos to be perceived as a complex and unpredictable form of order, when any Some perspectives are multivariate as "trails that run out of the garden". On the other hand, it is obvious that the collapse of social systems and the rules of socialization leads to the destruction of the mechanism of cultural perception, the value foundations that formed the basis of traditional humanism. And with the loss of transcendental, cultural meanings and values unfold in the plane of immanent. Personality in a chaotic system is subject to disintegration. The disintegration and dispersion of the "I" is accompanied by the search for a "significant other", which, in the absence of a social system, becomes a virtual social system that provides information and cultural influence on the formation of personality settings. The main existential conflict is the conflict between freedom "without restrictions" and the absolute dependence on the power of information technology. This puts on the agenda the problem of finding the true semantic orientations of the individual and his responsibility for his destiny. ; Статья посвящена анализу влияния тенденций «постмодерна» на формирование и политическую социализацию личности. Автор, полагаясь на сравнительный метод, осуществляет анализ факторов, определяющих суть исторических процессов в эпохи «модерна» и «постмодерна», а также суть изменения порядка властеотношений и социально-политического структурирования обществ. Автор отмечает, что в эпоху постмодерна традиционные процессы социализации личности как «культурного наследывания» и «культурной интерепретации» претерпели коренную трансформацию. Постмодерн, который направил свою силу на деэтатизацию, деиерархизацию, детоталитаризацию и индивидуализацию общественных систем, способствовал персонификации личности, ее самоопределению и, одновременно, системному отчуждению. Постмодернизм продемонстрировал ограниченность культуро-центризма в системе, но самодостаточность творческого процесса как самореализации. Социализация в постмодернизме проходит не в системе, а внесистемно и антисистемно, демонстрируя множественность форм самореализации (в субкультуре, в антикультуры, в традиционной культуре). То есть постмодернизм продемонстрировал большую важность «процесса» над «системой». Завершение эпохи «постмодерна» проявляет распад социальной системы : хаотичная, аномийная система обрушивает свои границы, человек активно экспериментирует (одинокий в своей отчужденности), но перед ним открывается социальное пространство абсолютной свободы, позволяющее воспринимать хаос как сложную и непредсказуемую форму порядка, когда проявляется множество перспектив, как «троп, которые разбегаются в саду». С другой стороны, очевидно, что распад социальных систем и правил социализации ведет к разрушению механизма культурного восприятия, ценностных основ, составлявших основу традиционного гуманизма. А с потерей трансцендентного, культурные смыслы и ценности разворачиваются в плоскости имманентного. Личность в хаотической системе подвергается распаду. Распад и распыление «я» сопровождается поиском «значимого другого», функцию которого в отсутствие социальной системы выполняет виртуальная социальная система, осуществляющая информационное и культурное влияние на формирование установок личности. Главным экзистенциальным конфликтом становится конфликт между свободой «без ограничений» и абсолютной зависимостью от власти информационных технологий. Это ставит на повестку дня проблему поиска настоящих смысловых ориентиров личности и ее ответственности за свою судьбу. ; Стаття присвячена аналізу впливу тенденцій «постмодерну» на формування і політичну соціалізацію особистості. Автор, покладаючись на порівняльний метод, здійснює аналіз чинників, що визначають суть історичних процесів в епохи «модерну» та «постмодерну», а також суть зміни порядку властевідносин і соціально-політичного структурування суспільств. Автор зазначає, що в епоху постмодерну традиційні процеси соціалізації особистості як «культурного наслідування» та «культурної інтерепретації» зазнали докорінної трансформації. Постмодерн, який спрямував свою силу на деетатізацію, деієрархізацію, детоталітаризацію та індивідуалізацію громадських систем, сприяв персоніфікації особистості, її самовизначенню і, одночасно, системному відчуженню. Постмодернізм продемонстрував обмеженість культуро-центризму в системі, але самодостатність творчого процесу як самореалізації. Соціалізація в постмодерні проходить не в системі, а позасистемно та антисистемно, демонструючи множинність форм самореалізації (в субкультурі, в антикультурі, в традиційній культурі). Тобто постмодернізм продемонстрував більшу важливість «процесу» над «системою». Завершення епохи «постмодерну» виявляє розпад соціальної системи : хаотична, аномійна система обрушує свої кордони і людина активно експериментує (одинока у своїй відчуженості), але перед нею відкривається соціальний простір абсолютної свободи, що дозволяє сприймати хаос як складну і непередбачену форму порядку, коли будь-які перспективи – багатоваріантні, як «стежки, які розбігаються в саду». З іншого боку, очевидно, що розпад соціальних систем і правил соціалізації веде до руйнування механізму культурного сприйняття, ціннісних основ, що складали основу традиційного гуманізму. А з втратою трансцендентного, культурні смисли і цінності розгортаються в площині іманентного. Особистість в хаотичній системі піддається розпаду. Розпад і розпорошення «я» супроводжується пошуком «значущого іншого», яким у відсутності соціальної системи стає віртуальна соціальна система, що надає інформаційний та культурний вплив на формування установок особистості. Головним екзистенційним конфліктом стає конфлікт між свободою «без обмежень» та абсолютною залежністю від влади інформаційних технологій. Це ставить на порядок денний проблему пошуку справжніх смислових орієнтирів особистості і її відповідальності за свою долю.
BASE
PERSONALITY IN THE ERA OF POSTMODERNISM ; ЛИЧНОСТЬ В ЭПОХУ ПОСТМОДЕРНИЗМА ; ОСОБИСТІСТЬ У ДОБУ ПОСТМОДЕРНIЗМУ
The article is devoted to the analysis of the influence of the "postmodern" tendencies on the formation and political socialization of the individual. The author, relying on a comparative method, carries out an analysis of factors that determine the essence of historical processes in the era of "modern" and "postmodern", as well as the essence of changes in the order of power relations and socio-political structuring of societies. The author notes that in the post-modern era, the traditional processes of socialization of the individual as "cultural inheritance" and "cultural interpretation" have undergone a radical transformation. Postmodern, who directed his power to de-etatization, deiherarhizatsiya, detolatarizatsiya and individualization of social systems, contributed to the personification of personality, self-determination and, at the same time, systemic alienation. Postmodernism has demonstrated the limited culturally centralism in the system, but the self-sufficiency of the creative process as self-realization. Postmodern socialization goes not in the system, but existentially and antisystemically, demonstrating the plurality of forms of self-realization (in a subculture, in anti-culture, in traditional culture). That is, postmodernism has demonstrated the greater importance of the "process" over the "system". The end of the postmodern era reveals the collapse of the social system: a chaotic, anonymous system collapses its boundaries, a person actively experiments (lonely in his alienation), but before it opens the social space of absolute freedom, which permits chaos to be perceived as a complex and unpredictable form of order, when any Some perspectives are multivariate as "trails that run out of the garden". On the other hand, it is obvious that the collapse of social systems and the rules of socialization leads to the destruction of the mechanism of cultural perception, the value foundations that formed the basis of traditional humanism. And with the loss of transcendental, cultural meanings and values unfold in the plane of immanent. Personality in a chaotic system is subject to disintegration. The disintegration and dispersion of the "I" is accompanied by the search for a "significant other", which, in the absence of a social system, becomes a virtual social system that provides information and cultural influence on the formation of personality settings. The main existential conflict is the conflict between freedom "without restrictions" and the absolute dependence on the power of information technology. This puts on the agenda the problem of finding the true semantic orientations of the individual and his responsibility for his destiny. ; Статья посвящена анализу влияния тенденций «постмодерна» на формирование и политическую социализацию личности. Автор, полагаясь на сравнительный метод, осуществляет анализ факторов, определяющих суть исторических процессов в эпохи «модерна» и «постмодерна», а также суть изменения порядка властеотношений и социально-политического структурирования обществ. Автор отмечает, что в эпоху постмодерна традиционные процессы социализации личности как «культурного наследывания» и «культурной интерепретации» претерпели коренную трансформацию. Постмодерн, который направил свою силу на деэтатизацию, деиерархизацию, детоталитаризацию и индивидуализацию общественных систем, способствовал персонификации личности, ее самоопределению и, одновременно, системному отчуждению. Постмодернизм продемонстрировал ограниченность культуро-центризма в системе, но самодостаточность творческого процесса как самореализации. Социализация в постмодернизме проходит не в системе, а внесистемно и антисистемно, демонстрируя множественность форм самореализации (в субкультуре, в антикультуры, в традиционной культуре). То есть постмодернизм продемонстрировал большую важность «процесса» над «системой». Завершение эпохи «постмодерна» проявляет распад социальной системы : хаотичная, аномийная система обрушивает свои границы, человек активно экспериментирует (одинокий в своей отчужденности), но перед ним открывается социальное пространство абсолютной свободы, позволяющее воспринимать хаос как сложную и непредсказуемую форму порядка, когда проявляется множество перспектив, как «троп, которые разбегаются в саду». С другой стороны, очевидно, что распад социальных систем и правил социализации ведет к разрушению механизма культурного восприятия, ценностных основ, составлявших основу традиционного гуманизма. А с потерей трансцендентного, культурные смыслы и ценности разворачиваются в плоскости имманентного. Личность в хаотической системе подвергается распаду. Распад и распыление «я» сопровождается поиском «значимого другого», функцию которого в отсутствие социальной системы выполняет виртуальная социальная система, осуществляющая информационное и культурное влияние на формирование установок личности. Главным экзистенциальным конфликтом становится конфликт между свободой «без ограничений» и абсолютной зависимостью от власти информационных технологий. Это ставит на повестку дня проблему поиска настоящих смысловых ориентиров личности и ее ответственности за свою судьбу. ; Стаття присвячена аналізу впливу тенденцій «постмодерну» на формування і політичну соціалізацію особистості. Автор, покладаючись на порівняльний метод, здійснює аналіз чинників, що визначають суть історичних процесів в епохи «модерну» та «постмодерну», а також суть зміни порядку властевідносин і соціально-політичного структурування суспільств. Автор зазначає, що в епоху постмодерну традиційні процеси соціалізації особистості як «культурного наслідування» та «культурної інтерепретації» зазнали докорінної трансформації. Постмодерн, який спрямував свою силу на деетатізацію, деієрархізацію, детоталітаризацію та індивідуалізацію громадських систем, сприяв персоніфікації особистості, її самовизначенню і, одночасно, системному відчуженню. Постмодернізм продемонстрував обмеженість культуро-центризму в системі, але самодостатність творчого процесу як самореалізації. Соціалізація в постмодерні проходить не в системі, а позасистемно та антисистемно, демонструючи множинність форм самореалізації (в субкультурі, в антикультурі, в традиційній культурі). Тобто постмодернізм продемонстрував більшу важливість «процесу» над «системою». Завершення епохи «постмодерну» виявляє розпад соціальної системи : хаотична, аномійна система обрушує свої кордони і людина активно експериментує (одинока у своїй відчуженості), але перед нею відкривається соціальний простір абсолютної свободи, що дозволяє сприймати хаос як складну і непередбачену форму порядку, коли будь-які перспективи – багатоваріантні, як «стежки, які розбігаються в саду». З іншого боку, очевидно, що розпад соціальних систем і правил соціалізації веде до руйнування механізму культурного сприйняття, ціннісних основ, що складали основу традиційного гуманізму. А з втратою трансцендентного, культурні смисли і цінності розгортаються в площині іманентного. Особистість в хаотичній системі піддається розпаду. Розпад і розпорошення «я» супроводжується пошуком «значущого іншого», яким у відсутності соціальної системи стає віртуальна соціальна система, що надає інформаційний та культурний вплив на формування установок особистості. Головним екзистенційним конфліктом стає конфлікт між свободою «без обмежень» та абсолютною залежністю від влади інформаційних технологій. Це ставить на порядок денний проблему пошуку справжніх смислових орієнтирів особистості і її відповідальності за свою долю.
BASE