Suchergebnisse

This article offers an interpretation of Georg Simmel's philosophy of culture as a theory that can be applied to a critical view of the cultural and political economy situation of our time. This interpretation allows us to somewhat re-actualize the legacy of the German philosopher in the context of contemporary critical thought. The interpretation was created on the basis of the analysis of two Simmel's key concepts, namely: "tragedy of culture" and "conflict of culture", as well as their relationship. In addition, the basis for such reading was Simmel's understanding of the subject, which denies the absolute sovereignty and asserts his appearance only under the influence of cultural objects. This is complemented by the interpretation of the "tragedy of culture" as a theory that debunks the "sovereign subject" as discussed by Dina and Michael Weinstein in Postmodern(ized) Simmel. Interpretation of Simmel's theory of culture as critical towards its object includes an analysis of various phenomena inherent in modern culture from the standpoint of this theory. First, such a phenomenon is the capitalist system, which, due to its self-regulation, is an absolutely alienated object and a stimulator of the quantitative distribution of cultural objects. Secondly, the imperious relationship of cultural objects and the level of influence of some objects on the development and distribution of others allows us to look at how certain cultural phenomena transform culture as a whole. The third point is the relativization of reality and values and the role of the phenomenon of money in this process. Finally, it is the transformation of the role of subjects in the process of creating cultural objects. This transformation arises as the effect of placing the "tragedy" and "conflict" of culture in the same plane of contemporaneity, as a result of which the impulse to reproduce an objective culture can no longer be provided by a subjective impulse; but there is no decline in the rate of growth of an objective culture, and therefore, the key objects of culture are taken the function of this impulse.Manuscript received 10.08.2020 ; У цій статті філософію культури Ґеорґа Зіммеля інтерпретовано як теорію, що може бути застосована для критичного погляду на культурну та політекономічну ситуацію сучасності. Така інтерпретація дає змогу реактуалізувати доробок німецького філософа у контексті сучасної критичної думки. Вона базується на аналізі суті та взаємовідношення таких двох ключових концептів Зіммелевої філософії культури, як «трагедія культури» та «конфлікт культури». Додаткове підґрунтя для такого прочитання склало Зіммелеве розуміння суб'єкта: мислитель відмовляє йому в абсолютній суверенності і стверджує його постання лише під впливом об'єктів культури. «Трагедія культури» може бути розглянута як теорія, що розвінчує «суверенного суб'єкта», про що йдеться Діні та Майклу Вайнштайнам у роботі «Postmodern(ized) Simmel». Інтерпретація Зіммелевої теорії культури як критичної щодо свого об'єкта дає змогу аналізувати з позицій цієї теорії різноманітні явища, що притаманні сучасній культурі. Йдеться, по-перше, про капіталістичний лад, який завдяки своїй саморегуляції є абсолютно відчуженим об'єктом і стимулятором кількісного поширення об'єктів культури; по-друге, про владне взаємовідношення об'єктів культури і рівень впливу одних об'єктів на розвиток та поширення інших, що дає змогу поглянути, як ті чи ті культурні явища трансформують культуру в цілому; по-третє, про релятивізацію дійсності та цінностей і роль, що належить у цьому процесі феномену грошей. Наостанок розглянуто трансформацію ролі суб'єктів у процесі творення об'єктів культури. Ця трансформація постає як ефект поміщення «трагедії» та «конфлікту» культури в одну площину сучасності, внаслідок чого імпульс до відтворення об'єктивної культури вже не може бути забезпечений суб'єктивним імпульсом. При цьому темпи розростання об'єктивної культури не спадають, тож ключові об'єкти культури беруть на себе також і функцію цього імпульсу.Матеріал надійшов 10.08.2020

This article offers an interpretation of Georg Simmel's philosophy of culture as a theory that can be applied to a critical view of the cultural and political economy situation of our time. This interpretation allows us to somewhat re-actualize the legacy of the German philosopher in the context of contemporary critical thought. The interpretation was created on the basis of the analysis of two Simmel's key concepts, namely: "tragedy of culture" and "conflict of culture", as well as their relationship. In addition, the basis for such reading was Simmel's understanding of the subject, which denies the absolute sovereignty and asserts his appearance only under the influence of cultural objects. This is complemented by the interpretation of the "tragedy of culture" as a theory that debunks the "sovereign subject" as discussed by Dina and Michael Weinstein in Postmodern(ized) Simmel. Interpretation of Simmel's theory of culture as critical towards its object includes an analysis of various phenomena inherent in modern culture from the standpoint of this theory. First, such a phenomenon is the capitalist system, which, due to its self-regulation, is an absolutely alienated object and a stimulator of the quantitative distribution of cultural objects. Secondly, the imperious relationship of cultural objects and the level of influence of some objects on the development and distribution of others allows us to look at how certain cultural phenomena transform culture as a whole. The third point is the relativization of reality and values and the role of the phenomenon of money in this process. Finally, it is the transformation of the role of subjects in the process of creating cultural objects. This transformation arises as the effect of placing the "tragedy" and "conflict" of culture in the same plane of contemporaneity, as a result of which the impulse to reproduce an objective culture can no longer be provided by a subjective impulse; but there is no decline in the rate of growth of an objective culture, and therefore, the key objects of culture are taken the function of this impulse.Manuscript received 10.08.2020 ; У цій статті філософію культури Ґеорґа Зіммеля інтерпретовано як теорію, що може бути застосована для критичного погляду на культурну та політекономічну ситуацію сучасності. Така інтерпретація дає змогу реактуалізувати доробок німецького філософа у контексті сучасної критичної думки. Вона базується на аналізі суті та взаємовідношення таких двох ключових концептів Зіммелевої філософії культури, як «трагедія культури» та «конфлікт культури». Додаткове підґрунтя для такого прочитання склало Зіммелеве розуміння суб'єкта: мислитель відмовляє йому в абсолютній суверенності і стверджує його постання лише під впливом об'єктів культури. «Трагедія культури» може бути розглянута як теорія, що розвінчує «суверенного суб'єкта», про що йдеться Діні та Майклу Вайнштайнам у роботі «Postmodern(ized) Simmel». Інтерпретація Зіммелевої теорії культури як критичної щодо свого об'єкта дає змогу аналізувати з позицій цієї теорії різноманітні явища, що притаманні сучасній культурі. Йдеться, по-перше, про капіталістичний лад, який завдяки своїй саморегуляції є абсолютно відчуженим об'єктом і стимулятором кількісного поширення об'єктів культури; по-друге, про владне взаємовідношення об'єктів культури і рівень впливу одних об'єктів на розвиток та поширення інших, що дає змогу поглянути, як ті чи ті культурні явища трансформують культуру в цілому; по-третє, про релятивізацію дійсності та цінностей і роль, що належить у цьому процесі феномену грошей. Наостанок розглянуто трансформацію ролі суб'єктів у процесі творення об'єктів культури. Ця трансформація постає як ефект поміщення «трагедії» та «конфлікту» культури в одну площину сучасності, внаслідок чого імпульс до відтворення об'єктивної культури вже не може бути забезпечений суб'єктивним імпульсом. При цьому темпи розростання об'єктивної культури не спадають, тож ключові об'єкти культури беруть на себе також і функцію цього імпульсу.Матеріал надійшов 10.08.2020

This article offers an interpretation of Georg Simmel's philosophy of culture as a theory that can be applied to a critical view of the cultural and political economy situation of our time. This interpretation allows us to somewhat re-actualize the legacy of the German philosopher in the context of contemporary critical thought. The interpretation was created on the basis of the analysis of two Simmel's key concepts, namely: "tragedy of culture" and "conflict of culture", as well as their relationship. In addition, the basis for such reading was Simmel's understanding of the subject, which denies the absolute sovereignty and asserts his appearance only under the influence of cultural objects. This is complemented by the interpretation of the "tragedy of culture" as a theory that debunks the "sovereign subject" as discussed by Dina and Michael Weinstein in Postmodern(ized) Simmel. Interpretation of Simmel's theory of culture as critical towards its object includes an analysis of various phenomena inherent in modern culture from the standpoint of this theory. First, such a phenomenon is the capitalist system, which, due to its self-regulation, is an absolutely alienated object and a stimulator of the quantitative distribution of cultural objects. Secondly, the imperious relationship of cultural objects and the level of influence of some objects on the development and distribution of others allows us to look at how certain cultural phenomena transform culture as a whole. The third point is the relativization of reality and values and the role of the phenomenon of money in this process. Finally, it is the transformation of the role of subjects in the process of creating cultural objects. This transformation arises as the effect of placing the "tragedy" and "conflict" of culture in the same plane of contemporaneity, as a result of which the impulse to reproduce an objective culture can no longer be provided by a subjective impulse; but there is no decline in the rate of growth of an objective culture, and therefore, the key objects of culture are taken the function of this impulse.Manuscript received 10.08.2020 ; У цій статті філософію культури Ґеорґа Зіммеля інтерпретовано як теорію, що може бути застосована для критичного погляду на культурну та політекономічну ситуацію сучасності. Така інтерпретація дає змогу реактуалізувати доробок німецького філософа у контексті сучасної критичної думки. Вона базується на аналізі суті та взаємовідношення таких двох ключових концептів Зіммелевої філософії культури, як «трагедія культури» та «конфлікт культури». Додаткове підґрунтя для такого прочитання склало Зіммелеве розуміння суб'єкта: мислитель відмовляє йому в абсолютній суверенності і стверджує його постання лише під впливом об'єктів культури. «Трагедія культури» може бути розглянута як теорія, що розвінчує «суверенного суб'єкта», про що йдеться Діні та Майклу Вайнштайнам у роботі «Postmodern(ized) Simmel». Інтерпретація Зіммелевої теорії культури як критичної щодо свого об'єкта дає змогу аналізувати з позицій цієї теорії різноманітні явища, що притаманні сучасній культурі. Йдеться, по-перше, про капіталістичний лад, який завдяки своїй саморегуляції є абсолютно відчуженим об'єктом і стимулятором кількісного поширення об'єктів культури; по-друге, про владне взаємовідношення об'єктів культури і рівень впливу одних об'єктів на розвиток та поширення інших, що дає змогу поглянути, як ті чи ті культурні явища трансформують культуру в цілому; по-третє, про релятивізацію дійсності та цінностей і роль, що належить у цьому процесі феномену грошей. Наостанок розглянуто трансформацію ролі суб'єктів у процесі творення об'єктів культури. Ця трансформація постає як ефект поміщення «трагедії» та «конфлікту» культури в одну площину сучасності, внаслідок чого імпульс до відтворення об'єктивної культури вже не може бути забезпечений суб'єктивним імпульсом. При цьому темпи розростання об'єктивної культури не спадають, тож ключові об'єкти культури беруть на себе також і функцію цього імпульсу.Матеріал надійшов 10.08.2020

The Department of Philosophy of Culture began its work in 1984. In the 1990s, the changing social conditions for the existence of philosophical thought with the acquisition of independence led to the abandonment of the Marxist paradigm of theoretical monopoly on determining the principles and direction of humanitarian thinking. This fundamentally removed the issue of overcoming social reductionism and opened the possibility of new priorities for the study of cultural reality and human understanding. Since the mid-1990s, the research program of the department has been constantly transformed: there is a transition from understanding the meaning and categorical forms of cultural reality to the analysis of various projections of socio-cultural progress. The research topics are enriched by the study of the problem of national existence, the phenomenon of politics, globalization and civilizational choice, civil society, cultural policy, the phenomenon of violence etc. The theoretical primacy of the ontological approach to culture is preserved, which involves understanding culture as a way of human existence. However, the methodological tools used in research on specific topics are more focused on the specifics of the subject and the experience of its analysis in modern world philosophical thought. ; Відділ філософії культури розпочав свою роботу 1984 року. У 1990-х зміна суспільних умов існування філософської думки зі здобуттям незалежності спричинила відмову від марксистської парадигми теоретичної монополії на визначення засад та спрямованості гуманітарного мислення. Це принципово зняло питання подолання соціального редукціонізму та відкрило можливість нових пріоритетів дослідження культурної реальності та розуміння людини. Від середини 1990-х науково-дослідницька програма відділу невпинно трансформується: відбувається перехід від осмислення сенсу та категорійних форм культурної реальності до аналізу різноманітних проєкцій соціокультурного поступу. Тематика досліджень збагачується вивченням проблеми національного буття, феномену політики, ґлобалізації та цивілізаційного вибору, громадянського суспільства, культурної політики, феномену насильства тощо. Зберігається теоретичний примат онтологічного підходу до культури, який передбачає розуміння культури як способу людського буття. Проте методологічний інструментарій, застосовуваний у дослідженнях конкретних тематик, більшою мірою зорієнтований на специфіку досліджуваного предмета та досвід його аналізу в сучасній світовій філософській думці.

У статті досліджено вплив філософії освіти на формування політичної культури особистості, громадянської освіченості, компетентності, досвіду громадянської участі в життєдіяльності суспільства та громадянської зрілості особистості. Особлива увага приділена проблемі формування і висловлення власної думки, раціонально-критичного мислення з проблем політичного життя суспільства. ; Influence of philosophy education on the formation of political culture of person, civil erudition, and competence, experience of civil participation in world's activity of society and civil maturity of person is researched in the article. Separate grants attention of problem the formation and giving one's view, rational-critical thought from the problem of political life society.

The author analyzes the place of existentialism and its theories and concepts in modern social-philosophical analysis of the political culture of post-industrial society. The author also examines the importance of the existential comprehension of a man in his attitude to the culture of power and to the modern political community. Besides, author considers the non-used scientific potential of researches of known existential philosophers in social space of the modern informative society. Key words: existentialism, politics, informative society, society, philosophy, post-industrial society. ; Проаналізовано роль екзистенціалізму, його теорій і концепцій у сучасному соціально-філософському розумінні змісту політичної культури постіндустріального суспільства. Розкрито значущість екзистенційного вивчення сутності людини у визначенні її ставлення до владної культури, сучасної політичної метрики світової спільноти. Досліджено невикористаний науковий потенціал теоретичних пошуків відомих філософів екзистенційного напряму в соціополі сучасного інформаційного суспільства. Ключові слова: екзистенціалізм, політика, інформаційне суспільство, соціум, філософія, постіндустріальне суспільство.

The paper deals with the research of the role of labour in the life of contemporary man in terms of the philosophical conception of the "congenial work" of Hrygorij Skovoroda. The reason for turning to Skovoroda's views is the importance of studying the phenomenon of labor, which appears in the XXI century in the sphere of common interests of economics, culturology, philosophy, sociology, psychology. Modern realities – migration processes that move a large number of people from continent to continent, from state to state; new technologies that have been replacing human labor since the industrial revolution, and so on. State social policy is aimed at providing the population with work and supporting those who are temporarily unemployed or completely incapacitated. The challenge for Ukrainian society is the same as for the world community, especially because the events in Ukraine since 2014. Ukrainian society must be ready for innovations in understanding and perceiving the phenomenon of labor in modern conditions. Issues of the balance between work and happiness, the welfare of the individual and the social, and the ways of self-knowledge are being updated. We explore the hard work as the main quality of a socially successful person in the history of Ukrainian culture, negative recovery from laziness and mismanagement. We accent the importance of historical achievements of Ukrainian ethnopedagogy with the transmission of knowledge and experience through imitation, as well as the gender aspect of folk labor education, in particular Ukrainian rituals and traditions of knowledge transfer and education from generation to generation. The modern philosophical view on the correlation of human involvement in work and the formation of a number of human virtues in contrast to laziness and the associated spiritual degradation and poverty is analyzed. Prospects for further research at the junction of economics, sociology, philosophy, psychology, related to the economic set of mind.

The paper examines the role of poetry in decoding of archetypes of the collective unconscious, aiming to study the purpose of poetry in development of philosophy of national idea of peoples appearing on the current historical arena. The author draws a conclusion that firstly, poets are no myth-makers. They merely convey the meaning of historical imperatives to people through a myth. That is why the myth contents are of invariant nature. The myths which came from Poet's sacral pen are truly eternal - at least until there exist communities which spiritual analogs they are. Likewise, these myths are never abandoned and denied, demythified, verified and falsified by any peripetia of social processes and intellectual progress: they get reactualized rather.Secondly, each people can get a national idea as a program for their being in history only through comprehension of a poetic myth under the notions of historiosophy, philosophy of history and philosophy of culture. With no systematic philosophical synthesis, the poetic Myth mostly becomes a tilting-yard of primitive politicking and intellectual fraud.Today Ukraine has found no adequate solution to this topical issue though there are persons to rely on, specifically the historiosophic heritage of V. Lypynskyi, D. Dontsov, I. Boichenko, S. Krymskyi and M. Popovych. ; В статье автор рассматривает проблему роли поэзии в раскодировании архетипов коллективного бессознательного с целью исследовать назначение поэзии в формировании философии национальной идеи народов, которые выходят на историческую арену в современный период. Автор приходит к выводу, что, во-первых, поэты не являются мифотворцами. Они только открывают народу через миф смыслы исторических императивов. Именно поэтому содержание мифа имеет инвариантный характер. Во-вторых, каждый народ может получить национальную идею как программу своего бытия в истории только через осмысление поэтического мифа в категориях историософии, философии истории и философии культуры. Украина сегодня еще не нашла адекватного ответа на этот насущный вопрос. Хотя опираться есть на кого - это, в частности, историософское наследство В. Липинского, Д. Донцова, И. Бойченко, С. Крымского, М. Поповича. ; У статті автор розглядає проблему ролі поезії в розкодуванні архетипів колективного несвідомого, маючи на меті дослідити призначення поезії у формуванні філософії національної ідеї народів, які виходять на історичну арену в сучасний період. Автор доходить висновку, що, по-перше, поети не є міфотворцями. Вони лише відкривають народу через міф сенси історичних імперативів. Саме тому зміст міфу має інваріантний характер. По-друге, кожний народ може отримати національну ідею як програму свого буття в історії лише через осмислення поетичного міфу в категоріях історіософії, філософії історії та філософії культури. Україна сьогодні ще не знайшла адекватної відповіді на це нагальне питання. Хоча спиратися є на кого - це, зокрема, історіософський спадок В. Липинського, Д. Донцова, І. Бойченка, С. Кримського, М. Поповича.

The article provides a comparative analysis of the cultural practices of political populism and the popular culture. The leading role of the media in the formation and promotion of popular movements and leaders is emphasized. There is a difference in the understanding of a leader's charisma that brings new values, according to Max Weber, and the pseudo-charisma of modern populist leaders that is created by their regular presence in the media. Populist politician is seen as a sign in cultural communication, where the politician's personality is put as the signifier, and the ideology that the politician promotes — as the signified. Based on this analysis, three ideal types of populists have been identified: a blank sign that is focused on the present and represents populists without ideology; a sign that is oriented on the past and represents a populist national ideology; the sign that is oriented on the future and represents the reformers, the bearers of new social values. Theoretical approaches to the interpretation of popular culture are analyzed and it is pointed out that a mass society emerging is necessary both for the phenomenon of popular culture and for political populism to perform the quantitative indicator of public preferences. Common characteristics in the functioning of popular culture and populism are revealed — symbolism, emotionality, "origin from people", resistance against the system. The decisive role of the media in cultural communication for both popular culture and political populism is emphasized. However, there are significant differences between popular culture and political populism. Popular culture has its own values, while political populism uses values of others. Comparing popular culture and its impact on culture in general on one hand and political popularization and its impact on the political system on the other, a scrutator could expect for some renewal and diversification of current political institutions that would be a positive factor for the global political system and global society. ; У статті здійснено порівняльний аналіз культурних практик політичного популізму і популярної культури. Популістичного політика розглянуто як знак культурної комунікації і вио- кремлено три його ідеальні типи: пустий знак, орієнтований на сьогодення, який репрезентує популістів без ідеології; знак, орієнтований у минуле, який репрезентує популістську націоналістичну ідеологію; знак, орієнтований у майбутнє, який репрезентує реформаторів суспільних цінностей. Виявлено спільні характеристики в інтерпретації та функціюванні популярної культури та популізму — символізм, емоційність, походження «від простих людей», спротив системі, експлуатація прагнення емансипації. Підкреслено визначальну роль медіа у культурній комунікації як для популярної культури, так і для політичного популізму. Певне оновлення та урізноманітнення політичних інституцій стане тим критерієм, який дасть змогу визначити — що саме було вартісним у популярній культурі та політичному популізмі.

The article is devoted to the consideration of the methodological problem of modern scientific humanitarian discourse in Ukraine - the relationship between the concepts of "Ukrainian philosophy" / "philosophy in Ukraine" in the days of the USSR. Based on a brief historical digression on the history of the philosophical process in Ukraine and the Diaspora, the author shows how difficult it is to assign certain philosophical theories, ideas and figures of thinkers to one of these categories. The article analyzes the existing developments on this issue, as well as proposes the author's version of its solution. It is also proposed to focus on the approach developed by Vilen Horsky in addressing the issue of correlating the concepts of "Ukrainian philosophy" / "philosophy in Ukraine" in the days of the USSR.
The conclusions emphasize that, despite the fact that the issue of "Ukrainian philosophy" / "philosophy in Ukraine" of the Soviet period is in some way set out and resolved even at the level of philosophy textbooks, it still remains open. But, obviously, we will never have a "final and irreversible" solution to this dilemma, in part because of a certain conditionality of such a division, which still makes sense as a symbolic definition of extreme positions in the development of philosophy in these lands in the USSR, as well as the whole humanitarian culture in general. As for the search for criteria for assigning a certain phenomenon or figure to Ukrainian philosophy, it should certainly continue, taking into account the principle of correlation of a number of criteria that will ultimately assess a certain philosophical phenomenon as a whole in terms of expanding the Ukrainian cultural circle through deepening its selfreflection.

The article is devoted to the historical and philosophical analysis of the unique and paradigmatic role of the H.S. Skovoroda Institute of Philosophy, National Academy of Sciences of Ukraine in the philosophical life of Ukraine for 75 years since its foundation. The authors outline its role in the process of institutionalizing philosophy in Ukraine from the time of the domination of the dogmas of Soviet Marxism to the introduction of current research traditions in modern Ukrainian philosophy. The continuity and peculiarities of the change of generations of researchers in the field of philosophy and the involvement of Ukrainian philosophical thought in the world intellectual discourse are studied. The article's authors reveal the gradual formation of the Kyiv philosophical tradition, the role of the Institute's leadership in the style and nature of scientific research of certain periods. Particular attention is paid to the institutionalization of new research areas at the Institute, such as political philosophy, philosophy of language and speech, which belong to the leading paradigm of modern philosophy. Attention is paid to the cooperation of the Institute with domestic scientific and educational institutions, its international relations. The status of the leading professional publications, which became significant both in Soviet times and during independence, is highlighted. Finally, the article notes the role and tasks of the Institute in modern social discourse, focuses on the values, the preservation of which is taken care of by representatives of the Institute. ; Статтю присвячено історико-філософському аналізу унікальної та парадигмальної ролі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України у філософському житті України впродовж 75 років від його заснування. Автори окреслюють його роль у процесі становлення сучасної філософії в Україні від часів панування догм радянського марксизму й до впровадження актуальних дослідницьких традицій у сучасній українській філософії. Досліджено спадкоємність та особливості зміни поколінь дослідників у царині філософії, а також долучення української філософської думки до світового інтелектуального дискурсу. Окрему увагу приділено інституціалізації нових напрямків досліджень в Інституті, таких як політична філософія, філософія мови та мовлення, що належать до провідної парадигми сучасної філософії. Автори статті розкривають поетапне становлення київської філософської традиції, роль керівництва Інституту в стилістиці та характері наукових досліджень певних періодів. Приділено увагу співпраці Інституту з вітчизняними науковими та освітніми закладами, його міжнародним зв'язкам. Виокремлено статус провідних фахових видань, які стали знаковими як за радянських часів, так і за часів Незалежності. Наостанок у статті відзначено роль та завдання Інституту в сучасному суспільному дискурсі, акцентовано увагу на цінностях, збереженням яких опікуються представники Інституту.

The author considers the particularities of Jiddu Krishnamurti's negativism. Jiddu Krishnamurti is a well-known thinker, spiritual teacher, and master, who did not join in with anytrend of religion, philosophy or social and political movements. The atypical nature of his negativism is that Jeddah Krishnamurti rejects the external forms of achieving freedom and truth, emphasizing the impossibility of cultivating and developing a sense of love, and draws attention to the need for an internal revolution here and now. It is carried out only on the basis of a choiceless, total, and careful observation of the whole field of life, which includes the individual and society, the observer and the observed. Such observation leads to the destruction of the self as a center in which the past (experience) and projection (future) are intertwined. Being here and now, without any support for the past or for the future, a person realizes truth and freedom, and her/his only feeling is the love for the whole creation. The significance of the basic concepts used by Jiddu Krishnamurti several times to explain his position during meetings, as well as in his books is analyzed. These are concepts of active now, unconscious awareness, conditionality, denial, nothingness, emptiness, that make possible certain streamlining of his philosophy and defining its basic concepts. ; У статті розглянуто особливості неґативізму Джидду Крішнамурті — відомого мандрівного проповідника, мислителя, який не приєднався до жодного напрямку релігії, філософії чи суспільно-політичного руху. З'ясовано нетиповість його неґативізму, яка полягає в тому, що, відкидаючи зовнішні форми досягнення свободи та істини, наголошуючи неможливість культивувати та розвивати почуття любові, Джидду Крішнамурті звертає увагу на необхідність внутрішнього перевороту тут і тепер. Він здійснюється лише на ґрунті безоцінного тотального та уважного спостереження за цілим полем життя, яке містить у собі індивіда та суспільство, спостерігача та спостережуване. Таке спостереження веде до знищення «я», яке є центром, де переплітаються минуле (досвід) та проекції (майбутнє); опинившись тут і тепер, без жодного опертя на минуле чи на майбутнє, людина усвідомлює істину та свободу, а її єдиним почуттям є любов до всього творіння. Проаналізовано значення головних понять, якими Джидду Крішнамурті неодноразово послуговується для пояснення своєї позиції під час зустрічей та у своїх книжках: активне тепер, безоцінне усвідомлення, зумовленість, неґація, Ніщо, порожнеча, що дає можливість певним чином впорядкувати його філософію та визначити її головні поняття.

The creativity of Spengler and the ambiguity of his theory have caused and continue to cause profound interest, as well as fierce debates. Spengler introduced his cultural historical doctrine in the book "The Decline of the West", in which he sought to reflect all the diversity of historical metamorphoses of humanity. His advanced concept of high cultures allowed him to approach the analysis of contemporary political processes from a historical perspective. "The Decline of the West" has already become an integral part of the European spiritual culture. This paper attempts to analyze Spengler's philosophy of history. During the research, the authors have used the comparative-historical method, the methodology of philosophical hermeneutics, as well as the integrative anthropological approach.

The paper deals with the historico-philosophical aspects of the conceptual interaction of philosophy and military theory in Ancient Greece and Roman Empire. The correlative links between philosophic theory of cognition, represented in Ancient philosophy and military history of Ancient world are analized. ; В статтi розглядаються iсторико-фiлософськi аспекти концептуальної взаємодiї фiлософiї та вiйськової теорiї в античнiй Грецiї та Римськiй iмперiї. Проаналiзовано корелятивнi зв'язки мiж фiлософською теорiєю пiзнання, представленою в античнiй фiлософiї, та мiлiтарною iсторiєю Давнього свiту.

Статтю присвячено розгляду проблемних питань освітнього менеджменту в призмі сьогодення з філософсько­освітньої точки зору. Відокремлено філософсько­методологічні принципи освітнього менеджменту, найважливіші напрямки розвитку менеджменту у сучасній теорії та практиці освіти. В статті використовується метод­аналіз літератури, для розкриття поняття «менеджменту» у науковій спільності і його модернізація в процесі вживання в освітньому менеджменті. Сучасна філософія освітнього менеджменту представляє собою дві парадигми: гуманістичний і особисто­орієнтований, що пов'язані з процесом демократизації та децентралізації. З іншого боку, філософії постіндустріального суспільства і глобалізації, що відображається у ринкових механізмах. Тому головне завдання менеджменту знайти компроміс між двома освітніми парадигмами.З точки зору сучасного розвитку концепції управління освітою є надзвичайно важливим. Воно включає в себе виявлення ключових організаційних і управлінських проблем, що стоять перед сучасною освітою. Слід зазначити, що концепція управління освітою повинна бути заснована на фундаменті концепції національної освіти, яка включає в себе чітку стратегію і тактику реформ, чітке розуміння того, як потреби сьогоднішні і реалії українського суспільства та перспективи його розвитку в світі, який швидко змінюється, і глобальному характері адекватного розуміння нових вимог суспільства.У даній роботі управління описується як набір принципів, методів, організаційних форм і методів обробки навчально­виховного управління та навчально­пізнавального процесу, спрямованого на підвищення ефективності цих установ. ; Статтю присвячено розгляду проблемних питань освітнього менеджменту в призмі сьогодення з філософсько­освітньої точки зору. Відокремлено філософсько­методологічні принципи освітнього менеджменту, найважливіші напрямки розвитку менеджменту у сучасній теорії та практиці освіти. В статті використовується метод­аналіз літератури, для розкриття поняття «менеджменту» у науковій спільності і його модернізація в процесі вживання в освітньому менеджменті. Сучасна філософія освітнього менеджменту представляє собою дві парадигми: гуманістичний і особисто­орієнтований, що пов'язані з процесом демократизації та децентралізації. З іншого боку, філософії постіндустріального суспільства і глобалізації, що відображається у ринкових механізмах. Тому головне завдання менеджменту знайти компроміс між двома освітніми парадигмами.З точки зору сучасного розвитку концепції управління освітою є надзвичайно важливим. Воно включає в себе виявлення ключових організаційних і управлінських проблем, що стоять перед сучасною освітою. Слід зазначити, що концепція управління освітою повинна бути заснована на фундаменті концепції національної освіти, яка включає в себе чітку стратегію і тактику реформ, чітке розуміння того, як потреби сьогоднішні і реалії українського суспільства та перспективи його розвитку в світі, який швидко змінюється, і глобальному характері адекватного розуміння нових вимог суспільства.У даній роботі управління описується як набір принципів, методів, організаційних форм і методів обробки навчально­виховного управління та навчально­пізнавального процесу, спрямованого на підвищення ефективності цих установ. ; Article deals with the problematic issues of educational management with philosophical­educational point of view in terms of modernity. Apart philosophical and methodological principles of educational management, the most important trends in the development of modern management theory and practice of education. The paper used the method­analysis of the literature, to disclose the concept of "management" in the scientific community and its modernization process in use in educational management. Modern philosophy of educational management is a two paradigms: the humanistic and personally ­ oriented, that associated with the process of democratization and decentralization the other hand, the philosophy of the post­industrial society and globalization, is displayed in the market mechanisms. Therefore the main task of management to find a compromise between the two educational paradigms.In terms of the present development of the concept of educational management is extremely important. It involves identifying key organizational and management problems facing modern education because of its reform process. It should be noted that the concept of educational management should be based on the foundation of the concept of national education, which comprised a clear strategy and tactics of reform, a clear understanding of how today's needs and realities of Ukrainian society and the prospects for its development in a world that is rapidly changing and globalized adequate understanding of the new requirements of society.