The paper explores the paradoxes of the political philosophy of liberalism. Liberal conception of justice is incapable of providing grounds for an identity of liberalism. Liberals do not have a moral conception of their own. This is a source of a paradox. Political identity points to morality and moral identity points to politics. The aim of this paper is to clarify this paradox. Political liberalism is based on certain assumptions of a philosophy of culture. Liberals defend a conception of culture which justifies their inconsistencies. They lack any coherent conception of morality and politics. The article is an attempt to prove this by using the "final position" – an alternative to the Rawlsian "original position".
The paper explores the paradoxes of the political philosophy of liberalism. Liberal conception of justice is incapable of providing grounds for an identity of liberalism. Liberals do not have a moral conception of their own. This is a source of a paradox. Political identity points to morality and moral identity points to politics. The aim of this paper is to clarify this paradox. Political liberalism is based on certain assumptions of a philosophy of culture. Liberals defend a conception of culture which justifies their inconsistencies. They lack any coherent conception of morality and politics. The article is an attempt to prove this by using the "final position" – an alternative to the Rawlsian "original position".
[only abstract in English; full article and abstract in Lithuanian] The paper explores the paradoxes of the political philosophy of liberalism. Liberal conception of justice is incapable of providing grounds for an identity of liberalism. Liberals do not have a moral conception of their own. This is a source of a paradox. Political identity points to morality and moral identity points to politics. The aim of this paper is to clarify this paradox. Political liberalism is based on certain assumptions of a philosophy of culture. Liberals defend a conception of culture which justifies their inconsistencies. They lack any coherent conception of morality and politics. The article is an attempt to prove this by using the "final position" – an alternative to the Rawlsian "original position". ; [straipsnis ir santrauka lietuvių kalba; santrauka anglų kalba] Liberalai neturi tik jiems būdingos politikos sampratos, nes privalo siūlyti ir neliberalams priimtiną politinio teisingumo sampratą. Be šito jie nepateisintų liberalų vardo. Liberalų politinė koncepcija nėra vien tik jų tapatumo pagrindas. Moralės požiūriu jie taip pat neturi tik savo koncepcijos. Apie moralinius dalykus liberalai kalba remdamiesi ta pačia politinio teisingumo matrica. Tai sukuria paradoksą. Politinis liberalų tapatumas nukreipia į moralę, o ši – į politiką. Straipsnio tikslas – paaiškinti šį paradoksą. Siekiama įrodyti, kad politinis liberalizmas yra kultūros filosofija. Neturėdami savo politikos ir moralės sampratos, liberalai gina tam tikrą požiūrį į kultūrą. Jų politinė filosofija yra kultūros filosofijos dalis. Šis dalykas įrodinėjamas naudojant alternatyvą Rawlso pirminės pozicijos koncepcijai – paskutinės pozicijos idėją.
The philosophy of culture put forward by Šalkauskis is a version of political philosophy. By using a typology of the relationship between philosophy and democracy we attempt to prove that his philosophy of culture encompasses not one but few different understandings of the relationship between democracy and philosophy. By comparing the ideas of Šalkauskis with the issues of contemporary political philosophy we can see that democracy today is developing by distancing itself from the principles that Šalkauskis presented in his philosophy of culture. The philosophy of culture as developed by Šalkauskis has two distinctive features. First of all, Christianity is interpreted through the matrix of culture and this is why it becomes compatible with democracy. Secondly, philosophy of culture is consciously transformed into ideology and this transformation is what allowed it to become an important factor in political discussions.
The philosophy of culture put forward by Šalkauskis is a version of political philosophy. By using a typology of the relationship between philosophy and democracy we attempt to prove that his philosophy of culture encompasses not one but few different understandings of the relationship between democracy and philosophy. By comparing the ideas of Šalkauskis with the issues of contemporary political philosophy we can see that democracy today is developing by distancing itself from the principles that Šalkauskis presented in his philosophy of culture. The philosophy of culture as developed by Šalkauskis has two distinctive features. First of all, Christianity is interpreted through the matrix of culture and this is why it becomes compatible with democracy. Secondly, philosophy of culture is consciously transformed into ideology and this transformation is what allowed it to become an important factor in political discussions.
The philosophy of culture put forward by Šalkauskis is a version of political philosophy. By using a typology of the relationship between philosophy and democracy we attempt to prove that his philosophy of culture encompasses not one but few different understandings of the relationship between democracy and philosophy. By comparing the ideas of Šalkauskis with the issues of contemporary political philosophy we can see that democracy today is developing by distancing itself from the principles that Šalkauskis presented in his philosophy of culture. The philosophy of culture as developed by Šalkauskis has two distinctive features. First of all, Christianity is interpreted through the matrix of culture and this is why it becomes compatible with democracy. Secondly, philosophy of culture is consciously transformed into ideology and this transformation is what allowed it to become an important factor in political discussions.
The philosophy of culture put forward by Šalkauskis is a version of political philosophy. By using a typology of the relationship between philosophy and democracy we attempt to prove that his philosophy of culture encompasses not one but few different understandings of the relationship between democracy and philosophy. By comparing the ideas of Šalkauskis with the issues of contemporary political philosophy we can see that democracy today is developing by distancing itself from the principles that Šalkauskis presented in his philosophy of culture. The philosophy of culture as developed by Šalkauskis has two distinctive features. First of all, Christianity is interpreted through the matrix of culture and this is why it becomes compatible with democracy. Secondly, philosophy of culture is consciously transformed into ideology and this transformation is what allowed it to become an important factor in political discussions.
The philosophy of culture put forward byŠalkauskis is a version of political philosophy. By using a typology of the relationship between philosophy and democracy we attempt to prove that his philosophy of culture encompasses not one but few different understandings of the relationship between democracy and philosophy. By comparing the ideas of Šalkauskis with the issues of contemporary political philosophy we can see that democracy today is developing by distancing itself from the principles that Šalkauskis presented in his philosophy of culture. The philosophy of culture as developed by Šalkauskis has two distinctive features. First of all, Christianity is interpreted through the matrix of culture and this is why it becomes compatible with democracy. Secondly, philosophy of culture is consciously transformed into ideology and this transformation is what allowed it to become an important factor in political discussions. ; Šalkauskio kultūros filosofija yra politinės filosofijos variantas. Remiantis filosofijos ir demokratijos santykių aiškinimo tipologija, siekiama įrodyti, kad Šalkauskio kultūros filosofija apima ne vieną, o kelias skirtingas filosofijos ir demokratijos santykio aiškinimo perspektyvas. Šio autoriaus darbai analizuojami klasikinės ir moderniosios politinės filosofijos idėjų tipologijos kontekste. Tai leidžia parodyti Šalkauskio kultūros filosofijos aktualumą dabartinėms diskusijoms apie demokratiją ir naujai pažvelgti į jos politinę prasmę. Didžiausia įtampa yra tarp Šalkauskio kultūros filosofijos ir politinio liberalizmo koncepcijos. Šalkauskio kultūros filosofijos ir nūdienės politinės filosofijos raidos sugretinimas rodo, kad demokratija vystosi atsiribojimo nuo jo kultūros filosofijos kryptimi.
This article offers an interpretation of Georg Simmel's philosophy of culture as a theory that can be applied to a critical view of the cultural and political economy situation of our time. This interpretation allows us to somewhat re-actualize the legacy of the German philosopher in the context of contemporary critical thought. The interpretation was created on the basis of the analysis of two Simmel's key concepts, namely: "tragedy of culture" and "conflict of culture", as well as their relationship. In addition, the basis for such reading was Simmel's understanding of the subject, which denies the absolute sovereignty and asserts his appearance only under the influence of cultural objects. This is complemented by the interpretation of the "tragedy of culture" as a theory that debunks the "sovereign subject" as discussed by Dina and Michael Weinstein in Postmodern(ized) Simmel. Interpretation of Simmel's theory of culture as critical towards its object includes an analysis of various phenomena inherent in modern culture from the standpoint of this theory. First, such a phenomenon is the capitalist system, which, due to its self-regulation, is an absolutely alienated object and a stimulator of the quantitative distribution of cultural objects. Secondly, the imperious relationship of cultural objects and the level of influence of some objects on the development and distribution of others allows us to look at how certain cultural phenomena transform culture as a whole. The third point is the relativization of reality and values and the role of the phenomenon of money in this process. Finally, it is the transformation of the role of subjects in the process of creating cultural objects. This transformation arises as the effect of placing the "tragedy" and "conflict" of culture in the same plane of contemporaneity, as a result of which the impulse to reproduce an objective culture can no longer be provided by a subjective impulse; but there is no decline in the rate of growth of an objective culture, and therefore, the key objects of culture are taken the function of this impulse.Manuscript received 10.08.2020 ; У цій статті філософію культури Ґеорґа Зіммеля інтерпретовано як теорію, що може бути застосована для критичного погляду на культурну та політекономічну ситуацію сучасності. Така інтерпретація дає змогу реактуалізувати доробок німецького філософа у контексті сучасної критичної думки. Вона базується на аналізі суті та взаємовідношення таких двох ключових концептів Зіммелевої філософії культури, як «трагедія культури» та «конфлікт культури». Додаткове підґрунтя для такого прочитання склало Зіммелеве розуміння суб'єкта: мислитель відмовляє йому в абсолютній суверенності і стверджує його постання лише під впливом об'єктів культури. «Трагедія культури» може бути розглянута як теорія, що розвінчує «суверенного суб'єкта», про що йдеться Діні та Майклу Вайнштайнам у роботі «Postmodern(ized) Simmel». Інтерпретація Зіммелевої теорії культури як критичної щодо свого об'єкта дає змогу аналізувати з позицій цієї теорії різноманітні явища, що притаманні сучасній культурі. Йдеться, по-перше, про капіталістичний лад, який завдяки своїй саморегуляції є абсолютно відчуженим об'єктом і стимулятором кількісного поширення об'єктів культури; по-друге, про владне взаємовідношення об'єктів культури і рівень впливу одних об'єктів на розвиток та поширення інших, що дає змогу поглянути, як ті чи ті культурні явища трансформують культуру в цілому; по-третє, про релятивізацію дійсності та цінностей і роль, що належить у цьому процесі феномену грошей. Наостанок розглянуто трансформацію ролі суб'єктів у процесі творення об'єктів культури. Ця трансформація постає як ефект поміщення «трагедії» та «конфлікту» культури в одну площину сучасності, внаслідок чого імпульс до відтворення об'єктивної культури вже не може бути забезпечений суб'єктивним імпульсом. При цьому темпи розростання об'єктивної культури не спадають, тож ключові об'єкти культури беруть на себе також і функцію цього імпульсу.Матеріал надійшов 10.08.2020
This article offers an interpretation of Georg Simmel's philosophy of culture as a theory that can be applied to a critical view of the cultural and political economy situation of our time. This interpretation allows us to somewhat re-actualize the legacy of the German philosopher in the context of contemporary critical thought. The interpretation was created on the basis of the analysis of two Simmel's key concepts, namely: "tragedy of culture" and "conflict of culture", as well as their relationship. In addition, the basis for such reading was Simmel's understanding of the subject, which denies the absolute sovereignty and asserts his appearance only under the influence of cultural objects. This is complemented by the interpretation of the "tragedy of culture" as a theory that debunks the "sovereign subject" as discussed by Dina and Michael Weinstein in Postmodern(ized) Simmel. Interpretation of Simmel's theory of culture as critical towards its object includes an analysis of various phenomena inherent in modern culture from the standpoint of this theory. First, such a phenomenon is the capitalist system, which, due to its self-regulation, is an absolutely alienated object and a stimulator of the quantitative distribution of cultural objects. Secondly, the imperious relationship of cultural objects and the level of influence of some objects on the development and distribution of others allows us to look at how certain cultural phenomena transform culture as a whole. The third point is the relativization of reality and values and the role of the phenomenon of money in this process. Finally, it is the transformation of the role of subjects in the process of creating cultural objects. This transformation arises as the effect of placing the "tragedy" and "conflict" of culture in the same plane of contemporaneity, as a result of which the impulse to reproduce an objective culture can no longer be provided by a subjective impulse; but there is no decline in the rate of growth of an objective culture, and therefore, the key objects of culture are taken the function of this impulse.Manuscript received 10.08.2020 ; У цій статті філософію культури Ґеорґа Зіммеля інтерпретовано як теорію, що може бути застосована для критичного погляду на культурну та політекономічну ситуацію сучасності. Така інтерпретація дає змогу реактуалізувати доробок німецького філософа у контексті сучасної критичної думки. Вона базується на аналізі суті та взаємовідношення таких двох ключових концептів Зіммелевої філософії культури, як «трагедія культури» та «конфлікт культури». Додаткове підґрунтя для такого прочитання склало Зіммелеве розуміння суб'єкта: мислитель відмовляє йому в абсолютній суверенності і стверджує його постання лише під впливом об'єктів культури. «Трагедія культури» може бути розглянута як теорія, що розвінчує «суверенного суб'єкта», про що йдеться Діні та Майклу Вайнштайнам у роботі «Postmodern(ized) Simmel». Інтерпретація Зіммелевої теорії культури як критичної щодо свого об'єкта дає змогу аналізувати з позицій цієї теорії різноманітні явища, що притаманні сучасній культурі. Йдеться, по-перше, про капіталістичний лад, який завдяки своїй саморегуляції є абсолютно відчуженим об'єктом і стимулятором кількісного поширення об'єктів культури; по-друге, про владне взаємовідношення об'єктів культури і рівень впливу одних об'єктів на розвиток та поширення інших, що дає змогу поглянути, як ті чи ті культурні явища трансформують культуру в цілому; по-третє, про релятивізацію дійсності та цінностей і роль, що належить у цьому процесі феномену грошей. Наостанок розглянуто трансформацію ролі суб'єктів у процесі творення об'єктів культури. Ця трансформація постає як ефект поміщення «трагедії» та «конфлікту» культури в одну площину сучасності, внаслідок чого імпульс до відтворення об'єктивної культури вже не може бути забезпечений суб'єктивним імпульсом. При цьому темпи розростання об'єктивної культури не спадають, тож ключові об'єкти культури беруть на себе також і функцію цього імпульсу.Матеріал надійшов 10.08.2020
This article offers an interpretation of Georg Simmel's philosophy of culture as a theory that can be applied to a critical view of the cultural and political economy situation of our time. This interpretation allows us to somewhat re-actualize the legacy of the German philosopher in the context of contemporary critical thought. The interpretation was created on the basis of the analysis of two Simmel's key concepts, namely: "tragedy of culture" and "conflict of culture", as well as their relationship. In addition, the basis for such reading was Simmel's understanding of the subject, which denies the absolute sovereignty and asserts his appearance only under the influence of cultural objects. This is complemented by the interpretation of the "tragedy of culture" as a theory that debunks the "sovereign subject" as discussed by Dina and Michael Weinstein in Postmodern(ized) Simmel. Interpretation of Simmel's theory of culture as critical towards its object includes an analysis of various phenomena inherent in modern culture from the standpoint of this theory. First, such a phenomenon is the capitalist system, which, due to its self-regulation, is an absolutely alienated object and a stimulator of the quantitative distribution of cultural objects. Secondly, the imperious relationship of cultural objects and the level of influence of some objects on the development and distribution of others allows us to look at how certain cultural phenomena transform culture as a whole. The third point is the relativization of reality and values and the role of the phenomenon of money in this process. Finally, it is the transformation of the role of subjects in the process of creating cultural objects. This transformation arises as the effect of placing the "tragedy" and "conflict" of culture in the same plane of contemporaneity, as a result of which the impulse to reproduce an objective culture can no longer be provided by a subjective impulse; but there is no decline in the rate of growth of an objective culture, and therefore, the key objects of culture are taken the function of this impulse.Manuscript received 10.08.2020 ; У цій статті філософію культури Ґеорґа Зіммеля інтерпретовано як теорію, що може бути застосована для критичного погляду на культурну та політекономічну ситуацію сучасності. Така інтерпретація дає змогу реактуалізувати доробок німецького філософа у контексті сучасної критичної думки. Вона базується на аналізі суті та взаємовідношення таких двох ключових концептів Зіммелевої філософії культури, як «трагедія культури» та «конфлікт культури». Додаткове підґрунтя для такого прочитання склало Зіммелеве розуміння суб'єкта: мислитель відмовляє йому в абсолютній суверенності і стверджує його постання лише під впливом об'єктів культури. «Трагедія культури» може бути розглянута як теорія, що розвінчує «суверенного суб'єкта», про що йдеться Діні та Майклу Вайнштайнам у роботі «Postmodern(ized) Simmel». Інтерпретація Зіммелевої теорії культури як критичної щодо свого об'єкта дає змогу аналізувати з позицій цієї теорії різноманітні явища, що притаманні сучасній культурі. Йдеться, по-перше, про капіталістичний лад, який завдяки своїй саморегуляції є абсолютно відчуженим об'єктом і стимулятором кількісного поширення об'єктів культури; по-друге, про владне взаємовідношення об'єктів культури і рівень впливу одних об'єктів на розвиток та поширення інших, що дає змогу поглянути, як ті чи ті культурні явища трансформують культуру в цілому; по-третє, про релятивізацію дійсності та цінностей і роль, що належить у цьому процесі феномену грошей. Наостанок розглянуто трансформацію ролі суб'єктів у процесі творення об'єктів культури. Ця трансформація постає як ефект поміщення «трагедії» та «конфлікту» культури в одну площину сучасності, внаслідок чого імпульс до відтворення об'єктивної культури вже не може бути забезпечений суб'єктивним імпульсом. При цьому темпи розростання об'єктивної культури не спадають, тож ключові об'єкти культури беруть на себе також і функцію цього імпульсу.Матеріал надійшов 10.08.2020
The purpose of the study is to trace the evolution of the philosophical concept of creativity in the Russian culture across different historical periods, based primarily on the systematic analysis of the attitudes towards the role of the Artist in Russian literature. According to the authors, the prophetic function of art was fundamental to the Russian literature and culture in general. Since the first monuments of the ancient Russian literature words had always strong impact on people and society, and this function has been saved with the advent of the Internet in Russia. This article deals with the main stages of changing the philosophical concept of artistic creativity in historical, community, cultural and social context. By the end of the 17(th) century when the role of the Artist had transformed from the "promoter" or "translator" of the God's divine ideas into the co-creator of the world, the nature of literary text continued to be sacred, and secular literature claimed the role of the spiritual authority of the nation. By the second half of the 18(th) century sublime poetry had become the benchmark against which the society had to rearrange itself. The so called Decembrist revolt of 1825 was a perfect illustration of how the philosophical ideas of the Romanticism, proclaimed on paper, influenced the Russian history and politics. In the mid-nineteenth century the literary works by Dostoevsky became the pinnacle of the idea of the writer as a teacher, prophet and spiritual authority. As a result of the revolutionary changes in Russia in 1917 the method of Socialist Realism in the 20(th) century was a clear example of how the literature or more broadly art could be used for political ends.
Секция 1. Философия и перспективы развития современной культуры ; Анализ феномена культуры, предложенный русским философом Л.П.Карсавиным в начале прошлого века не потерял своей актуальности. Адекватное понимание культуры в представлении мыслителя возможно в контексте понимания философии истории. Культура-это особый вид «некоторой системы качествований той или иной индивидуальности». Культура определяется из ее существа, из того, что можно назвать ее идеей, т.е. в языке, в этнических признаках, в географическом ландшафте, в своем материальном быте, в своем социально-экономическом и политическом строе, в своих эстетике, этике, мировоззрении, религиозности. Идея культуры неповторимо-своеобразна, специфична. ; The analysis of the phenomenon of culture proposed by the Russian philosopher L.P. Karsavin expressed at the beginning of the last century has not lost its relevance. An adequate understanding of culture in the view of the thinker is possible primarily in the context of understanding the philosophy of history. Culture is a special kind of «some system of qualities of a particular individuality». Culture is determined from its essence, from the fact that it is possible to call its idea, i.e. in language, in ethnic features, in a geographical landscape, in its material way of life, in its socio-economic and political system, in its aesthetics, ethics, world view, religiosity. The idea of culture is unique, peculiar, specific.
Este artículo se encuentra disponible en la siguiente URL: https://revistas.ucv.es/index.php/scio/article/view/807/903 ; Este número monográfico lleva por título "Control social: Estado y libertad tras el Covid-19". ; Siguiendo las ideas clásicas, la tecnología se entiende como una especie de control del movimiento. Este control específico se mostrará históricamente en el campo militar. Sabiendo que nuestra era se autocomprende como un período tecnológico, este artículo intenta explicar cuáles son las particularidades de esta tecnología militar relacionadas con los tiempos modernos. Con ese propósito, y junto a un breve resumen de las tecnologías militares, el objetivo será reconocer una nueva forma de control de la realidad de acuerdo al nuevo lugar de las tecnologías. ; Following classic ideas, technology is understood as a kind of control of movement. This specific control will be historically shown at the military field. Knowing that our Era is self-understood as a technological period, this paper tries to explain which are the specifics features of this military technology related to the modern times. According to this purpose, together with brief History of military technologies, the main goal will be to recognize a new and unprecedented way of control of the reality according to new place of technologies.
Este artículo se encuentra disponible en la siguiente URL: https://revistas.ucv.es/index.php/scio/article/view/807/903 ; Este número monográfico lleva por título "Control social: Estado y libertad tras el Covid-19". ; Siguiendo las ideas clásicas, la tecnología se entiende como una especie de control del movimiento. Este control específico se mostrará históricamente en el campo militar. Sabiendo que nuestra era se autocomprende como un período tecnológico, este artículo intenta explicar cuáles son las particularidades de esta tecnología militar relacionadas con los tiempos modernos. Con ese propósito, y junto a un breve resumen de las tecnologías militares, el objetivo será reconocer una nueva forma de control de la realidad de acuerdo al nuevo lugar de las tecnologías. ; Following classic ideas, technology is understood as a kind of control of movement. This specific control will be historically shown at the military field. Knowing that our Era is self-understood as a technological period, this paper tries to explain which are the specifics features of this military technology related to the modern times. According to this purpose, together with brief History of military technologies, the main goal will be to recognize a new and unprecedented way of control of the reality according to new place of technologies.
