Розкривається зміст концепту «виборча фреквенція». Визначено, що виборча фреквенція – базовий і наймасовіший рівень непрофесійної політичної діяльності, визначає ступінь реального впливу виборців на діяльність інституційних і персоніфікованих суб'єктів політичної влади. Як індикатор політичної активності виборча фреквенція фіксує участь громадян у голосуванні на виборах як осіб, що володіють активним виборчим правом. Виборча фреквенція передбачає не тільки голосування за певного кандидата (кандидатів) чи партію (блок партій); вона може також передбачати і протестне голосування («проти всіх»), якщо це дозволяє існуюча виборча система, і неголосування (навмисне чи ненавмисне псування виборчого бюлетеня, ухилення від опускання бюлетеня в скриню тощо).Встановлено, що обсяг виборчої фреквенції залежить від політичного режиму, форми правління та рівня виборів. Визначено, що для демократичних країн притаманна автономна форма виборчої фреквенції, а для недемократичних – мобілізаційна. Прослідковано, що найвищий показник участі у голосуванні спостерігається в країнах з парламентською формою правління та пропорційною виборчою системою, більше 2/3 виборчої фреквенції спостерігається в країнах з парламентською формою правління та мажоритарними виборчими системами, найнижчий рівень виборчої фреквенції спостерігається в країнах з президентською формою правління. Також зазначається, що підвищена виборча фреквенція спостерігається в країнах, де встановлено обов'язкове голосування. Зафіксована тенденція щодо залежності виборчої фреквенції та рівня виборів: електоральна активність на виборах у місцеві, регіональні і наднаціональні представницькі органи влади значно нижча, ніж на президентських та парламентських виборах.Звертається увага на доцільність при поясненні виборчої фреквенції враховувати як раціональні, так і нераціональні чинники, оскільки голосування являє собою дворівневий процес: активна, політично визначена частина виборців голосує партійно-ідеологічно, а політично незаангажована – раціонально. ; Reveal the specifics of the concept of «voting frequentia». Determined that the voting frequentia is basic and the most massive non-professional level of political activity, determines the degree of real influence voters in the activities of institutional actors and personalized political power. As an indicator of the political activity of voting frequentia captures citizens' participation in voting in elections as individuals with active suffrage. Voting frequentia involves not only vote for a particular candidate (candidates) or party (Bloc), it may also provide and protest vote («against all»), if it allows the existing electoral system, and non-voting (intentionally or unintentionally damaged ballot, avoiding dropping the ballot into the ballot box, etc.).Found that the amount of voting frequentia depends on the political regime, the form of government and the level elections. Determined that democracies characterized by an autonomous form of voting frequentia and for undemocratic – mobilizational form of voting frequentia. Followed that the highest rate of participation in voting observed in countries with a parliamentary form of government and proportional electoral system, more than 2/3 of the voting frequentia observed in countries with a parliamentary form of government and majoritarian electoral systems, lowest level of voting frequentia observed in countries with a presidential form of government. It also notes that increased voting frequentia observed in countries where compulsory voting is set. Observed trend of dependency and level elections: electoral activity of elections on the local, regional and supra-national representative authority is much lower than in the presidential and parliamentary elections. Attention is drawn to in explaining the voting frequentia considered rational and irrational factors, since voting is a two-tiered process: active, politically defined part of the voters voted party ideologically and politically unbiased – rationally.
The article highlighted the activities of women parliamentary in the Verkhovna Rada of Ukraine and local authorities, analyzed women's representation in top management of the Ukrainian Parliament and a representative government at the local level. Special attention is paid to quantitative and qualitative analysis of the legislative activity of women members of Parliament of Ukraine, the subject submitted bills. In addition, the author provides some arguments on the need for a broader involvement of women in parliamentary activities.Key words: parliamentary activity, women members of Parliament, legislative activity, Bill. ; Висвітлено депутатську діяльність жінок у Верховній Раді України й органах місцевого самоврядування, проаналізовано представленість жінок у вищому керівництві українського парламенту й у представницьких органах влади на місцевому рівні. Особлива увага приділена кількісному та якісному аналізу законотворчої діяльності жінок-депутаток Верховної Ради України, тематиці поданих законопроектів. Авторка виділяє окремі аргументи щодо необхідності ширшого залучення жінок до депутатської діяльності.Ключові слова: депутатська діяльність, жінки-депутатки, законотворча діяльність, законопроект.
The article describes the main gender features of the implementation of political activities. We study the gender analysis as a process of assessing the different impact on women and men, which is implemented by existing or planned programs, legislation, public policy directions, in all spheres of society and the state. Moreover, the research proves the existence in society of discrimination based on sex, which means acts or omissions that express any distinction, exclusion or privilege on the basis of sex if they are intended to restrict or make it impossible to recognize, use or exercise on an equal basis human rights and freedoms for women and men. The article analyzes gender stereotypes in the social and political sphere that carried out on the example of a gender portrait of the Dnepropetrovsk region. Therefore, various forms of political activity are considered as a set of actions of individuals and social groups aimed at realizing their own political interests. We explore the effectiveness of the implementation of gender policy, which is manifested in the actions of political actors aimed at the adoption of the partnership of the sexes in the definition and implementation of political goals, objectives and methods for their achievement. It was stated that in the process of the democratic development of Ukrainian society, a social order for women engaged in active public and political activities and capable of holding high management positions should be met. This work reveals that the necessary component of the process of social development is the conduct of gender analysis, the introduction of gender analysis in the practice of assessing all social processes and the effectiveness of management of socio-economic and political development.In addition, the study proves that prerequisite for the development of society is gender equality, that is, the equal legal status of women and men and equal opportunities for its implementation, which allows individuals of both sexes to participate equally in all spheres of society's life. Also noted that the existence of gender inequality slows down the opportunities for economic growth, weakens the system of public administration and reduces the effectiveness of human development strategies. Therefore, careful study of the gender features of contemporary political life and the definition of the directions of further social development is an important condition for ensuring gender parity in various spheres of Ukrainian society. Accordingly, we determine that it is necessary to reduce the influence on the public consciousness of gender stereotypes, that is, stereotypes about the role and place of women and men in society having a cultural and historical basis and, in the majority, restricting the rights of women in society and generating gender discrimination. The article demonstrates that the peculiarities of modern political processes require the search for new approaches to explain and predict the various conflicts between the branches of power, political crises, in order to design policies and to choose the means of state policy. ; В представленной статье автором раскрываются основные гендерные особенности осуществления политической деятельности. Исследуется понятие гендерного анализа как процесса оценки различного воздействия на женщин и мужчин, который осуществляется существующими или планируемыми программами, законодательством, направлениям государственной политики во всех сферах жизни общества и государства. Констатируется наличие в обществе дискриминации по признаку пола, что означает действия или бездействия, которые выражают любое различие, исключение или привилегии по признаку пола, если они направлены на ограничение или делают невозможным признание, использование или осуществление на равных основаниях прав и свобод человека для женщин и мужчин. Осуществлено анализ гендерных стереотипов в общественно-политической сфере на примере гендерного портрета Днепропетровской области. Рассматриваются различные формы политической деятельности как совокупности действий отдельных индивидов и общественных групп, направленных на реализацию собственных политических интересов. Оценена эффективность осуществления гендерной политики, которая проявляется в действиях субъектов политической сферы, направленных на утверждение партнерства полов в определении и воплощении политических целей, задач и методов их достижения. Констатировано, что в процессе демократического развития украинского общества должен удовлетворяться социальный заказ на женщин, занимающихся активной общественно-политической деятельностью и способных занимать высокие руководящие должности. Сделаны выводы, что необходимой составляющей процесса общественного развития является проведение гендерных аналитических исследований, внедрение гендерного анализа в практику оценки всех социальных процессов и эффективности управления социально-экономическим и политическим развитием. ; У представленій статті автором розкриваються основні гендерні особливості здійснення політичної діяльності. Досліджується поняття гендерного аналізу як процесу оцінювання різного впливу на жінок та чоловіків, що здійснюється існуючими або планованими програмами, законодавством, напрямами публічної політики в усіх сферах життя суспільства та держави. Констатується наявність у суспільстві дискримінації за ознакою статі, що означає дії чи бездіяльність, які виражають будь-яке розрізнення, виняток або привілеї за ознакою статі, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків. Здійснено аналіз гендерних стереотипів у суспільно-політичній сфері на прикладі гендерного портрету Дніпропетровської області. Розглядаються різні форми політичної діяльності як сукупності дій окремих індивідів і суспільних груп, спрямованих на реалізацію власних політичних інтересів. Оцінено ефективність здійснення гендерної політики, яка виявляється в діях суб'єктів політичної сфери, спрямованих на утвердження партнерства статей у визначенні та втіленні політичних цілей, завдань та методів їх досягнення. Констатовано, що в процесі демократичного розвитку українського суспільства має задовольнятися соціальне замовлення на жінок, що займаються активною громадсько-політичною діяльністю та здатні обіймати високі керівні посади. Зроблено висновки, що необхідною складовою процесу суспільного розвитку є проведення гендерних аналітичних досліджень, впровадження гендерного аналізу в практику оцінки всіх соціальних процесів та ефективності управління соціально-економічним та політичним розвитком.
This paper analyzes the main approaches of modern science to definition a phenomenon of political activity. An author's definition of political activity has been suggested. Existing approaches to characterize the possible classifications and structuring of the forms of political activity have been given. the classification of forms of political activity by the criteria of legality and the level of awareness, and put more – on the subject, organization, type of manifestation, intensity, manifestations, lifetime, intensity and publicity has been analyzed. Attempt to classify own political activity for which in its structure identified 5 components and 3 levels of display have been done. ; В данной статье проанализированы основные подходы современной науки к дефиницированию явления политической активности. Предложено авторское определение политической активности. Охарактеризованы существующие подходы к возможным структуризациям форм политической активности. Проанализированы классификации форм политической активности по критериям легальности и уровня осознанности, и введены дополнительные – по субъекту, организованностью, виду проявления, интенсивности, формами проявления, времени существования, напряженности и общественному резонансу. Осуществлена собственная попытка классификации политической активности, по которой в ее структуре выделені 5 составляющих и 3 уровня проявления. ; В даній статті проаналізовано основні підходи сучасної науки до дефініціювання явища політичної активності. Запропоновано авторське визначення політичної активності. Охарактеризовано існуючі авторські підходи до можливих структуризацій політичної активності. Проаналізовано класифікації форм політичної активності за критеріями легальності та рівня усвідомленості, та введено додаткові – за суб'єктом, організованістю, видом прояву, інтенсивністю, формами прояву, часом існування, напруженістю та суспільним резонансом. Здійснено власну спробу класифікації політичної активності, за якою в її структурі виділено 5 складових та 3 рівні прояву.
У статті висвітлено життєвий шлях та політичну діяльність видатного представника аристократії Північно-Східної Угорщини, претендента на князівський престол Трансільванії – Балінта Другета (1577-1609). Історична наука вважає його непослідовною людиною, епігоном Іштвана Бочкаї, але з наявних джерел вимальовується образ поміркованого, виваженого політика, який зрозумів, що історичні умови його часу не дають йому можливості заснувати нову князівську династію в сусідній державі. ; The article describes the way of life and political activity of the prominent representative of the aristocracy of Northeastern Hungary, the contender for the prince's throne of Transylvania – Balint Drugeth (1577-1609). Historical science considers him to be an inconsistent person, an epigone of Ishtvan Bochkаi, but from the available sources there is an image of a moderate, weighed politician who realized that the historical conditions of his time did not give him the opportunity to establish a new princely dynasty in a neighboring state.
У статті висвітлено життєвий шлях та політичну діяльність видатного представника аристократії Північно-Східної Угорщини, претендента на князівський престол Трансільванії – Балінта Другета (1577-1609). Історична наука вважає його непослідовною людиною, епігоном Іштвана Бочкаї, але з наявних джерел вимальовується образ поміркованого, виваженого політика, який зрозумів, що історичні умови його часу не дають йому можливості заснувати нову князівську династію в сусідній державі. ; The article describes the way of life and political activity of the prominent representative of the aristocracy of Northeastern Hungary, the contender for the prince's throne of Transylvania – Balint Drugeth (1577-1609). Historical science considers him to be an inconsistent person, an epigone of Ishtvan Bochkаi, but from the available sources there is an image of a moderate, weighed politician who realized that the historical conditions of his time did not give him the opportunity to establish a new princely dynasty in a neighboring state.
The article is updated and argues that political pluralism, as a coexistence and competition of ideas, concepts, theories and systems that give different answers to political questions, raised important practical problems: the need to maintain and strengthen the unity society whose members have different ideologies; ensure consensus on the basic norms and values necessary for its functioning and development; the promotion of tolerance in relations between supporters of different ideologies, development of dialogue between them; conflict prevention political grounds.These problems are urgent for the Ukrainian society, which presents a wide spectrum of political and ideological orientations. In addition, in today's Ukraine, the acute problem of overcoming of political confrontation. This calls for the development of tolerance and dialogue. A big role in solution of these problems belongs to the party leaders.In this context, it is emphasized that the party leaders, as important actors in the system of political activity carry out the following functions: articulation and aggregation of interests of certain social groups; the struggle for the conquest of political power; the use of political power to implement socially important objectives; monitoring the activity of state bodies or the formation and implementation of the adopted political course; political education and ideological socialization of voters and the like.An important prerequisite and both the means to achieve them in conflict confrontation serves the political tolerance.Political tolerance is seen as the type of interaction and relationships between the various social groups, political parties, leaders, whose sides are of perception and patience in regard to difference in views, views, positions and actions.The article analyzes the political tolerance as an integral component and the principle of the activity of the party leaders. Stresses that, in societies with a variety of cultures and languages, numerous channels and institutions expression of social, national, religious and other interests, as a rule, more prerequisites for implementation of the principle of tolerance in the relations inside a multiparty system. At the same time, in our opinion, the principle of tolerance in practice is not yet indicative of the processes parton in our country. The actual format of interaction of domestic political forces somewhere on unfortunately excludes the existence of any of the principles and tactics of political struggle and political confrontation marked by a lack of fundamental principles of tolerance.It is concluded that the parties and their leaders need to master the science and art of political dialogue, to adopt a set of rules of political behavior. Among them, in particular for determining the appropriateness of the opposite position, giving up claims to exclusive possession of the truth in the last instance, etc.The development of the political life of the society leads to the understanding and recognition of what is to provide General, to be a carrier of a public entity, are all people, and not any particular part of society. Political activities should be based on the recognition that any social problem can be resolved only on the basis of mutual consent. ; У статті актуалізується та обґрунтовується теза про те, що політичний плюралізм, як співіснування й конкуренція ідей, концепцій, теорій і систем, що дають різні відповіді на політичні питання, породжує важливі практичні проблеми: необхідність підтримки й зміцнення єдності суспільства, члени якого дотримуються різних світоглядів; забезпечення консенсусу щодо основних норм і цінностей, необхідних для його функціонування й розвитку; утвердження толерантності у відносинах між прибічниками різних світоглядів, розвиток діалогу між ними; запобігання гострих конфліктів на політичному підгрунті.Зазначені проблеми актуальні для українського суспільства, в якому представлений широкий спектр політичноідеологічних орієнтацій. Крім того, в сучасній Україні гостро стоїть проблема подолання політичного протистояння. Це зумовлює необхідність розвитку толерантності й діалогу. Велика роль у розв'язанні цих проблем належить партійним лідерам.В цьому контексті підкреслюється, що партійні лідери, як важливі суб'єкти у системі політичної діяльності, виконують такі функції: артикуляція й агрегування інтересів певних соціальних груп; боротьба за здобуття політичної влади; використання політичної влади з метою здійснення суспільно значущих завдань; контроль за діяльністю державних органів або формування та здійснення прийнятого політичного курсу; політичне виховання й ідеологічна соціалізація виборців тощо.Важливою передумовою і водночас засобом їх досягнення в умовах конфліктного протиборства виступає політична толерантність.Політична толерантність розглядається як різновид взаємодії та взаємовідносин між різними соціальними групами, політичними партіями, лідерами, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позиціях та діях.У статті аналізується політична толерантність як невід'ємний компонент та принцип діяльність партійних лідерів. Наголошується на тому, що у суспільствах із розмаїтістю культур і мов, численними каналами й інститутами вираження соціальних, національних, релігійних та інших інтересів, як правило, більше передумов для реалізації принципу толерантності у відносинах всередині багатопартійної системи. Водночас, на нашу думку, принцип толерантності на практиці поки що не є характерним для процесів партієтворення у нашій країні. Реальний формат взаємодії вітчизняних партійних сил подекуди, на жаль, виключає наявність будьяких принципів, а тактика політичної боротьби та політичного протистояння відзначається відсутністю принципових засад толерантності.Робиться висновок, що партіям та їхнім лідерам необхідно опанувати науку й мистецтво політичного діалогу, взяти на озброєння певний набір правил політичної поведінки. Серед них, зокрема визначення правомірності протилежної позиції, відмова від претензії на монопольне володіння істиною в останній інстанції тощо.Розвиток політичного життя суспільства веде до розуміння й визнання того, що репрезентувати загальне, бути носіями суспільної сутності мають всі люди, а не якась окрема частина суспільства. Політична діяльність має спиратися на визнання того, що будьяка суспільна проблема може бути розв'язана тільки на ґрунті загальної згоди. ; У статті актуалізується та обґрунтовується теза про те, що політичний плюралізм, як співіснування й конкуренція ідей, концепцій, теорій і систем, що дають різні відповіді на політичні питання, породжує важливі практичні проблеми: необхідність підтримки й зміцнення єдності суспільства, члени якого дотримуються різних світоглядів; забезпечення консенсусу щодо основних норм і цінностей, необхідних для його функціонування й розвитку; утвердження толерантності у відносинах між прибічниками різних світоглядів, розвиток діалогу між ними; запобігання гострих конфліктів на політичному підгрунті.Зазначені проблеми актуальні для українського суспільства, в якому представлений широкий спектр політичноідеологічних орієнтацій. Крім того, в сучасній Україні гостро стоїть проблема подолання політичного протистояння. Це зумовлює необхідність розвитку толерантності й діалогу. Велика роль у розв'язанні цих проблем належить партійним лідерам.В цьому контексті підкреслюється, що партійні лідери, як важливі суб'єкти у системі політичної діяльності, виконують такі функції: артикуляція й агрегування інтересів певних соціальних груп; боротьба за здобуття політичної влади; використання політичної влади з метою здійснення суспільно значущих завдань; контроль за діяльністю державних органів або формування та здійснення прийнятого політичного курсу; політичне виховання й ідеологічна соціалізація виборців тощо.Важливою передумовою і водночас засобом їх досягнення в умовах конфліктного протиборства виступає політична толерантність.Політична толерантність розглядається як різновид взаємодії та взаємовідносин між різними соціальними групами, політичними партіями, лідерами, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позиціях та діях.У статті аналізується політична толерантність як невід'ємний компонент та принцип діяльність партійних лідерів. Наголошується на тому, що у суспільствах із розмаїтістю культур і мов, численними каналами й інститутами вираження соціальних, національних, релігійних та інших інтересів, як правило, більше передумов для реалізації принципу толерантності у відносинах всередині багатопартійної системи. Водночас, на нашу думку, принцип толерантності на практиці поки що не є характерним для процесів партієтворення у нашій країні. Реальний формат взаємодії вітчизняних партійних сил подекуди, на жаль, виключає наявність будьяких принципів, а тактика політичної боротьби та політичного протистояння відзначається відсутністю принципових засад толерантності.Робиться висновок, що партіям та їхнім лідерам необхідно опанувати науку й мистецтво політичного діалогу, взяти на озброєння певний набір правил політичної поведінки. Серед них, зокрема визначення правомірності протилежної позиції, відмова від претензії на монопольне володіння істиною в останній інстанції тощо.Розвиток політичного життя суспільства веде до розуміння й визнання того, що репрезентувати загальне, бути носіями суспільної сутності мають всі люди, а не якась окрема частина суспільства. Політична діяльність має спиратися на визнання того, що будьяка суспільна проблема може бути розв'язана тільки на ґрунті загальної згоди.
UK: У статті актуалізується та обґрунтовується теза про те, що політичний плюралізм, як співіснування й конкуренція ідей, концепцій, теорій і систем, що дають різні відповіді на політичні питання, породжує важливі практичні проблеми: необхідність підтримки й зміцнення єдності суспільства, члени якого дотримуються різних світоглядів; забезпечення консенсусу щодо основних норм і цінностей, необхідних для його функціонування й розвитку; утвердження толерантності у відносинах між прибічниками різних світоглядів, розвиток діалогу між ними; запобігання гострих конфліктів на політичному підгрунті. Зазначені проблеми актуальні для українського суспільства, в якому представлений широкий спектр політично-ідеологічних орієнтацій. Крім того, в сучасній Україні гостро стоїть проблема подолання політичного протистояння. Це зумовлює необхідність розвитку толерантності й діалогу. Велика роль у розв'язанні цих проблем належить партійним лідерам. В цьому контексті підкреслюється, що партійні лідери, як важливі суб'єкти у системі політичної діяльності, виконують такі функції: артикуляція й агрегування інтересів певних соціальних груп; боротьба за здобуття політичної влади; використання політичної влади з метою здійснення суспільно значущих завдань; контроль за діяльністю державних органів або формування та здійснення прийнятого політичного курсу; політичне виховання й ідеологічна соціалізація виборців тощо. Важливою передумовою і водночас засобом їх досягнення в умовах конфліктного протиборства виступає політична толерантність. Політична толерантність розглядається як різновид взаємодії та взаємовідносин між різними соціальними групами, політичними партіями, лідерами, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позиціях та діях. У статті аналізується політична толерантність як невід'ємний компонент та принцип діяльність партійних лідерів. Наголошується на тому, що у суспільствах із розмаїтістю культур і мов, численними каналами й інститутами вираження соціальних, національних, релігійних та інших інтересів, як правило, більше передумов для реалізації принципу толерантності у відносинах всередині багатопартійної системи. Водночас, на нашу думку, принцип толерантності на практиці поки що не є характерним для процесів партієтворення у нашій країні. Реальний формат взаємодії вітчизняних партійних сил подекуди, на жаль, виключає наявність будь-яких принципів, а тактика політичної боротьби та політичного протистояння відзначається відсутністю принципових засад толерантності. Робиться висновок, що партіям та їхнім лідерам необхідно опанувати науку й мистецтво політичного діалогу, взяти на озброєння певний набір правил політичної поведінки. Серед них, зокрема визначення правомірності протилежної позиції, відмова від претензії на монопольне володіння істиною в останній інстанції тощо. Розвиток політичного життя суспільства веде до розуміння й визнання того, що репрезентувати загальне, бути носіями суспільної сутності мають всі люди, а не якась окрема частина суспільства. Політична діяльність має спиратися на визнання того, що будь-яка суспільна проблема може бути розв'язана тільки на ґрунті загальної згоди. EN: The article is updated and argues that political pluralism, as a coexistence and competition of ideas, concepts, theories and systems that give different answers to political questions, raised important practical problems: the need to maintain and strengthen the unity society whose members have different ideologies; ensure consensus on the basic norms and values necessary for its functioning and development; the promotion of tolerance in relations between supporters of different ideologies, development of dialogue between them; conflict prevention political grounds. These problems are urgent for the Ukrainian society, which presents a wide spectrum of political and ideological orientations. In addition, in today's Ukraine, the acute problem of overcoming of political confrontation. This calls for the development of tolerance and dialogue. A big role in solution of these problems belongs to the party leaders. In this context, it is emphasized that the party leaders, as important actors in the system of political activity carry out the following functions: articulation and aggregation of interests of certain social groups; the struggle for the conquest of political power; the use of political power to implement socially important objectives; monitoring the activity of state bodies or the formation and implementation of the adopted political course; political education and ideological socialization of voters and the like. An important prerequisite and both the means to achieve them in conflict confrontation serves the political tolerance. Political tolerance is seen as the type of interaction and relationships between the various social groups, political parties, leaders, whose sides are of perception and patience in regard to difference in views, views, positions and actions. The article analyzes the political tolerance as an integral component and the principle of the activity of the party leaders. Stresses that, in societies with a variety of cultures and languages, numerous channels and institutions expression of social, national, religious and other interests, as a rule, more prerequisites for implementation of the principle of tolerance in the relations inside a multiparty system. At the same time, in our opinion, the principle of tolerance in practice is not yet indicative of the processes parton in our country. The actual format of interaction of domestic political forces somewhere on unfortunately excludes the existence of any of the principles and tactics of political struggle and political confrontation marked by a lack of fundamental principles of tolerance. It is concluded that the parties and their leaders need to master the science and art of political dialogue, to adopt a set of rules of political behavior. Among them, in particular for determining the appropriateness of the opposite position, giving up claims to exclusive possession of the truth in the last instance, etc. The development of the political life of the society leads to the understanding and recognition of what is to provide General, to be a carrier of a public entity, are all people, and not any particular part of society. Political activities should be based on the recognition that any social problem can be resolved only on the basis of mutual consent.
This paper analyzes the main approaches of modern science to definition a phenomenon of political activity. An author's definition of political activity has been suggested. Existing approaches to characterize the possible classifications and structuring of the forms of political activity have been given. the classification of forms of political activity by the criteria of legality and the level of awareness, and put more – on the subject, organization, type of manifestation, intensity, manifestations, lifetime, intensity and publicity has been analyzed. Attempt to classify own political activity for which in its structure identified 5 components and 3 levels of display have been done. ; В данной статье проанализированы основные подходы современной науки к дефиницированию явления политической активности. Предложено авторское определение политической активности. Охарактеризованы существующие подходы к возможным структуризациям форм политической активности. Проанализированы классификации форм политической активности по критериям легальности и уровня осознанности, и введены дополнительные – по субъекту, организованностью, виду проявления, интенсивности, формами проявления, времени существования, напряженности и общественному резонансу. Осуществлена собственная попытка классификации политической активности, по которой в ее структуре выделені 5 составляющих и 3 уровня проявления. ; В даній статті проаналізовано основні підходи сучасної науки до дефініціювання явища політичної активності. Запропоновано авторське визначення політичної активності. Охарактеризовано існуючі авторські підходи до можливих структуризацій політичної активності. Проаналізовано класифікації форм політичної активності за критеріями легальності та рівня усвідомленості, та введено додаткові – за суб'єктом, організованістю, видом прояву, інтенсивністю, формами прояву, часом існування, напруженістю та суспільним резонансом. Здійснено власну спробу класифікації політичної активності, за якою в її структурі виділено 5 складових та 3 рівні прояву.
UK: У статті актуалізується та обґрунтовується теза про те, що політичний плюралізм, як співіснування й конкуренція ідей, концепцій, теорій і систем, що дають різні відповіді на політичні питання, породжує важливі практичні проблеми: необхідність підтримки й зміцнення єдності суспільства, члени якого дотримуються різних світоглядів; забезпечення консенсусу щодо основних норм і цінностей, необхідних для його функціонування й розвитку; утвердження толерантності у відносинах між прибічниками різних світоглядів, розвиток діалогу між ними; запобігання гострих конфліктів на політичному підгрунті. EN: The article is updated and argues that political pluralism, as a coexistence and competition of ideas, concepts, theories and systems that give different answers to political questions, raised important practical problems: the need to maintain and strengthen the unity society whose members have different ideologies; ensure consensus on the basic norms and values necessary for its functioning and development; the promotion of tolerance in relations between supporters of different ideologies, development of dialogue between them; conflict prevention political grounds.
Summary. The purpose of the study is to analyze Matviy Stakhiv's socio-political activities in exile in 1949–1978. The methodology of the study are general scientific, primarily analysis and synthesis, as well as specially-historical methods. Scientific novelty of the article is that on the basis of the critical analysis of sources and scientific literature, an attempt was made to comprehensively review the public and political activity of the famous politician, a social activist – M. Stakhiv against the post-war Ukrainian emigration environment. Conclusions. In 1939, M. Stakhiv and his family left Lviv and moved to a permanent place of residence – first in Poland and later in Germany and the United States. In exile, he continued the active socio-political work, which was in the work of the first session of the Ukrainian National Rada (UNR), two Ukrainian World Congress (UWC) meetings of the Ukrainian Congress Committee of America (UCCA). Also, Stakhiv was criticized by the communist regime, defended the national and political rights of Ukrainians, and reports delivered at international forums and introduced the general public with neglected pages of Ukraine's history, repeatedly Depicted the stages of struggle of the Ukrainian for their statehood, defined the main objectives of Ukrainian diaspora institutions. Equally critically, the former leader of the Ukrainian Socialist-Radical Party (USRP) treated the practical activity of socio-political organizations created at the initiative of the national-conscious elite of Galicia and Dnieper region, who operated abroad during the postwar period. ; Анотація. Мета дослідження – проаналізувати громадсько-політичну діяльність Матвія Стахіва в еміграції упродовж 1949–1978 рр. Методологію дослідження становлять загальнонаукові, передусім аналізу і синтезу, а також спеціально-історичні методи. Наукова новизна статті полягає в тому, що на підставі критичного аналізу джерел та наукової літератури, здійснено спробу комплексного розгляду громадсько-політичної діяльності відомого політика, громадського діяча – М. Стахіва на тлі повоєнного українського еміграційного середовища. Висновки. У 1939 р. М. Стахів разом із сім'єю покинув Львів та переїхав на постійне місце проживання спочатку до Польщі, а згодом – до Німеччини та США. На еміграції він продовжив активну громадсько-політичну працю, яка полягала у роботі першої сесії Української Національної Ради (УНРада), двох Світових конгресах вільних українців (СКВУ), засіданнях Українського Конгресового Комітету Америки (УККА). Також М. Стахів виступав із критикою комуністичного режиму, відстоював національно-політичні права українців, у доповідях, виголошених на міжнародних форумах, знайомив широку громадськість із забутими сторінками історії України, неодноразово змальовував етапи боротьби українців за свою державність, визначав основні завдання українських діаспорних інституцій. Не менш критично колишній лідер Української соціалістично-радикальної партії (УСРП) ставився до практичної діяльності громадсько-політичних організацій, створених з ініціативи національно-свідомої еліти Галичини та Наддніпрянщини, що діяли за кордоном у повоєнний період.
Summary. The purpose of the study is to analyze Matviy Stakhiv's socio-political activities in exile in 1949–1978. The methodology of the study are general scientific, primarily analysis and synthesis, as well as specially-historical methods. Scientific novelty of the article is that on the basis of the critical analysis of sources and scientific literature, an attempt was made to comprehensively review the public and political activity of the famous politician, a social activist – M. Stakhiv against the post-war Ukrainian emigration environment. Conclusions. In 1939, M. Stakhiv and his family left Lviv and moved to a permanent place of residence – first in Poland and later in Germany and the United States. In exile, he continued the active socio-political work, which was in the work of the first session of the Ukrainian National Rada (UNR), two Ukrainian World Congress (UWC) meetings of the Ukrainian Congress Committee of America (UCCA). Also, Stakhiv was criticized by the communist regime, defended the national and political rights of Ukrainians, and reports delivered at international forums and introduced the general public with neglected pages of Ukraine's history, repeatedly Depicted the stages of struggle of the Ukrainian for their statehood, defined the main objectives of Ukrainian diaspora institutions. Equally critically, the former leader of the Ukrainian Socialist-Radical Party (USRP) treated the practical activity of socio-political organizations created at the initiative of the national-conscious elite of Galicia and Dnieper region, who operated abroad during the postwar period. ; Анотація. Мета дослідження – проаналізувати громадсько-політичну діяльність Матвія Стахіва в еміграції упродовж 1949–1978 рр. Методологію дослідження становлять загальнонаукові, передусім аналізу і синтезу, а також спеціально-історичні методи. Наукова новизна статті полягає в тому, що на підставі критичного аналізу джерел та наукової літератури, здійснено спробу комплексного розгляду громадсько-політичної діяльності відомого політика, громадського діяча – М. Стахіва на тлі повоєнного українського еміграційного середовища. Висновки. У 1939 р. М. Стахів разом із сім'єю покинув Львів та переїхав на постійне місце проживання спочатку до Польщі, а згодом – до Німеччини та США. На еміграції він продовжив активну громадсько-політичну працю, яка полягала у роботі першої сесії Української Національної Ради (УНРада), двох Світових конгресах вільних українців (СКВУ), засіданнях Українського Конгресового Комітету Америки (УККА). Також М. Стахів виступав із критикою комуністичного режиму, відстоював національно-політичні права українців, у доповідях, виголошених на міжнародних форумах, знайомив широку громадськість із забутими сторінками історії України, неодноразово змальовував етапи боротьби українців за свою державність, визначав основні завдання українських діаспорних інституцій. Не менш критично колишній лідер Української соціалістично-радикальної партії (УСРП) ставився до практичної діяльності громадсько-політичних організацій, створених з ініціативи національно-свідомої еліти Галичини та Наддніпрянщини, що діяли за кордоном у повоєнний період.
The aim of the article is to analyze the features of socio-political activities of Ukrainian lawyers in the county towns of Eastern Galicia in the period between the First and Second World Wars on the example of private lawyers in Kolomyia, including lawyer Oleksa Kossak. A set of methods was used to ensure the study of the main aspects of the research topic. In particular, methods of analysis and synthesis, deduction and comparison. Sources for the study are publications in Ukrainian periodicals of the 1920s and 1940s, memoirs of Ukrainian lawyers published in Ukrainian diaspora publications in the United States and Canada, and documents from archives and museum collections. The article analyzes some aspects of the professional and socio-political activity of the lawyer, Doctor of Law Oleksa Kossak in Eastern Galicia during the Polish, Soviet and German occupations. The work of O. Kossak in the governing bodies of the educational society "Ridna Shkola" and the sports society "Sokil", the supervisory boards of cooperative institutions, as well as his charitable activities are described and analyzed. An analysis of his political activities in the Ukrainian National Democratic Union (UNDO), in particular regarding the legal support of the participation of Ukrainian organizations in local elections in Galicia. His possible participation in the Ukrainian Military Organization (UMO) and his role in defending Ukrainian politicians and public figures in the courts were analyzed. The scientific novelty of the study lies in the analysis of the features and circumstances of the professional and socio-political activities of Ukrainian lawyers in Eastern Galicia in the interwar period. Based on the researched facts, the author comes to the conclusion about the importance of the contribution of Ukrainian lawyers and, in particular, O. Kossak in the cause of Ukrainian national-cultural and state revival.
On the basis of political activity attributes analysis it is proved in the research work that a high level of purposeful political activity as well as its subjects' capacity of their civic duty comprehension are the basis of state as a form of social organization functioning. In its general meaning political activity is interpreted by the author as a peculiar mechanism to protect rights and freedoms. Topicality of the research work is determined by the fact that in Ukrainian realities citizens do not consider political activity to be effective mechanism of their own will realization and that's why they cannot always understand the political situation on the basis of their own position.As a result most people are not able to take responsibility for their own political choice results. To overcome such tendencies in the article two types of political activity (political participation and political practice) are analyzed; it is also proved that political activity can be of conventional which are fixed in the legal system of rules and regulations and unconventional forms such as participation in unauthorized meetings and strikes, premises capture, massacres, property destruction, extremist and terrorist acts.In a globalized society political activity is systematically revealed in professional politicians' activity – leaders and their family members, deputies of representative bodies, officials of state bodies, leaders and members of public organizations, representatives of supranational political organizations. Together with such qualities as intelligence, wit, quick response, mobility, active political personality is characterized by will qualities (perseverance, determination, courage) as the basis of socially significant interests' achievement. To avoid political activity radicalization and its transformation into constructive one is possible on condition of its redirection into conventional forms. The most effective mechanism to stop extremism and terrorism extension is reorientation activists' willpower into legal field where they would be able not only express their position but also implement their desires into socially important political decisions on state level. ; На основании анализа атрибутивных характеристик политической активности рассмотрены два ее вида – политическое участие и политическая деятельность. Обосновано, что политическая активность может приобретать конвенциональные, закрепленные в правовой системе правилами и нормами, и неконвенциональные формы – участие в несанкционированных митингах и забастовках, захват помещений, погромы, уничтожение имущества, проявления экстремизма и терроризма. ; На основі аналізу атрибутивних ознак політичної активності розглянуто два її види – політичну участь і політичну діяльність. Обґрунтовано, що політична активність може набувати конвенційних, закріплених у правовій системі правил і норм, і неконвенційних форм – участі в несанкціонованих мітингах і страйках, захопленні приміщень, погромів, нищенні майна, проявах екстремізму й тероризму.
The article shows main criterions of social and political activity of female population, factors that influence them and gender differences. The autor gives a discription of women's unions in Lviv region and the analysis of their territorial differentiation. ; Визначено головні критерії громадської та політичної активності жіночого населення, чинники, що їх визначають та ґендерні відмінності. Виконано типізацію жіночих громадських об'єднань Львівської області та аналіз їхньої територіальної диференціації.
