Suchergebnisse

This article analyzes art as type of representation and illuminates the reasons for its vulnerability to external ideological interventions despite proclaimed social autonomy of art. The author proposes and substantiates the assumption that certain types of mediations in the representation structure determine its openness to ideological intervention and political manipulation. An immanent conflict of several representations inside the art as a social institution; art history construction as conceptual basis of art autonomy; collectively produced visual language – it's all determine the individual perception of artwork and the appropriate nature reproduction of reality. It means that a direct contact between the viewer and the artwork became impossible. Due to this undetermination with the object, art representation gets its interpretation wideness and becomes more vulnerable to external interventions. Ideology influences on the representation's mental scheme through a link of ontological, semiotic, and institucional mediations, which is inherent for art representation. Therefore political ideology affects formation of visual reality type which consists it constitutes. To substantiate these theses we involved: the theory of representation, the theory of art as a sign system, the "artworld" concept (A. Danto) and the institucional theory of art. With the help of critical application of this theories' conceptual apparate we justified the unique role of mediation and mediators (interpreters) in the art representation structure. The conclusion stats that inherent for artworks vulnerability to ideological influence follows from the essence of art as representation and sums its claims for autonomy. Interpretation is based on schemes which have external origin from the artwork itself, but programming its understanding is in the interests of certain social groups. As a consequence political ideology gets into art in a roundabout way. That is why art became the battlefield of different representation regimes which underlie certain political ideologies. It is a battle for the right to construct reality.Article received 18.08.2019 ; У статті проаналізовано мистецтво як тип репрезентації та прояснено причини його вразливості до зовнішнього ідеологічного втручання, попри проголошену соціальну автономність. Автор висуває і обґрунтовує припущення, що певні типи опосередкувань у структурі репрезентації зумовлюють її відкритість до ідеологічного втручання і політичних маніпуляцій. Постійний конфлікт репрезентацій усередині мистецтва як соціальної інституції, конструювання історії мистецтва як концептуального підґрунтя мистецької автономії та колективно продукована візуальна мова визначають індивідуальне сприйняття мистецького твору та відповідний йому характер відтворення реальності. Це означає, що безпосередній контакт із твором постає як неможливий. Завдяки цій недетермінованості об'єктом, мистецька репрезентація здобуває інтерпретаційну широту, і ра­зом з тим стає відкритою для зовнішніх втручань. Через ланку опосередкувань онтологічного, семіологічного та інституційного характеру, притаманних художній репрезентації, політична ідеологія впливає на формування репрезентаційних ментальних схем, а отже й на формування такого типу візуальної реальності, яка з ними узгоджується. Для обґрунтування цих тез залучено: теорію репрезентації, теорію мистецтва як знакової системи, концепт «мистецького світу» (А. Данто) та інституційну теорію мистецтва. За допомогою критичного застосування концептуального апарату цих теорій обґрунтовано виняткову роль опосередкувань і посередників (інтерпретаторів) у структурі мистецьких репрезентацій. У висновку зазначено, що притаманна мистецьким творам вразливість до ідеологічних втручань випливає з самої суті мистецтва як репрезентації та підважує його претензії на автономність. Інтерпретація будується на схемах, що мають зовнішнє походження щодо самого твору мистецтва, але програмують його розуміння в інтересах певних соціальних груп. Як наслідок, політична ідеологія обхідними шляхами потрапляє у мистецтво. Саме тому мистецтво є місцем боротьби різних репрезентаційних режимів, за якими стоять певні політичні ідеології. Це боротьба за право конструювання реальності.Матеріал надійшов 18.08.2019

This article analyzes art as type of representation and illuminates the reasons for its vulnerability to external ideological interventions despite proclaimed social autonomy of art. The author proposes and substantiates the assumption that certain types of mediations in the representation structure determine its openness to ideological intervention and political manipulation. An immanent conflict of several representations inside the art as a social institution; art history construction as conceptual basis of art autonomy; collectively produced visual language – it's all determine the individual perception of artwork and the appropriate nature reproduction of reality. It means that a direct contact between the viewer and the artwork became impossible. Due to this undetermination with the object, art representation gets its interpretation wideness and becomes more vulnerable to external interventions. Ideology influences on the representation's mental scheme through a link of ontological, semiotic, and institucional mediations, which is inherent for art representation. Therefore political ideology affects formation of visual reality type which consists it constitutes. To substantiate these theses we involved: the theory of representation, the theory of art as a sign system, the "artworld" concept (A. Danto) and the institucional theory of art. With the help of critical application of this theories' conceptual apparate we justified the unique role of mediation and mediators (interpreters) in the art representation structure. The conclusion stats that inherent for artworks vulnerability to ideological influence follows from the essence of art as representation and sums its claims for autonomy. Interpretation is based on schemes which have external origin from the artwork itself, but programming its understanding is in the interests of certain social groups. As a consequence political ideology gets into art in a roundabout way. That is why art became the battlefield of different representation regimes which underlie certain political ideologies. It is a battle for the right to construct reality.Article received 18.08.2019 ; У статті проаналізовано мистецтво як тип репрезентації та прояснено причини його вразливості до зовнішнього ідеологічного втручання, попри проголошену соціальну автономність. Автор висуває і обґрунтовує припущення, що певні типи опосередкувань у структурі репрезентації зумовлюють її відкритість до ідеологічного втручання і політичних маніпуляцій. Постійний конфлікт репрезентацій усередині мистецтва як соціальної інституції, конструювання історії мистецтва як концептуального підґрунтя мистецької автономії та колективно продукована візуальна мова визначають індивідуальне сприйняття мистецького твору та відповідний йому характер відтворення реальності. Це означає, що безпосередній контакт із твором постає як неможливий. Завдяки цій недетермінованості об'єктом, мистецька репрезентація здобуває інтерпретаційну широту, і ра­зом з тим стає відкритою для зовнішніх втручань. Через ланку опосередкувань онтологічного, семіологічного та інституційного характеру, притаманних художній репрезентації, політична ідеологія впливає на формування репрезентаційних ментальних схем, а отже й на формування такого типу візуальної реальності, яка з ними узгоджується. Для обґрунтування цих тез залучено: теорію репрезентації, теорію мистецтва як знакової системи, концепт «мистецького світу» (А. Данто) та інституційну теорію мистецтва. За допомогою критичного застосування концептуального апарату цих теорій обґрунтовано виняткову роль опосередкувань і посередників (інтерпретаторів) у структурі мистецьких репрезентацій. У висновку зазначено, що притаманна мистецьким творам вразливість до ідеологічних втручань випливає з самої суті мистецтва як репрезентації та підважує його претензії на автономність. Інтерпретація будується на схемах, що мають зовнішнє походження щодо самого твору мистецтва, але програмують його розуміння в інтересах певних соціальних груп. Як наслідок, політична ідеологія обхідними шляхами потрапляє у мистецтво. Саме тому мистецтво є місцем боротьби різних репрезентаційних режимів, за якими стоять певні політичні ідеології. Це боротьба за право конструювання реальності.Матеріал надійшов 18.08.2019

This article analyzes art as type of representation and illuminates the reasons for its vulnerability to external ideological interventions despite proclaimed social autonomy of art. The author proposes and substantiates the assumption that certain types of mediations in the representation structure determine its openness to ideological intervention and political manipulation. An immanent conflict of several representations inside the art as a social institution; art history construction as conceptual basis of art autonomy; collectively produced visual language – it's all determine the individual perception of artwork and the appropriate nature reproduction of reality. It means that a direct contact between the viewer and the artwork became impossible. Due to this undetermination with the object, art representation gets its interpretation wideness and becomes more vulnerable to external interventions. Ideology influences on the representation's mental scheme through a link of ontological, semiotic, and institucional mediations, which is inherent for art representation. Therefore political ideology affects formation of visual reality type which consists it constitutes. To substantiate these theses we involved: the theory of representation, the theory of art as a sign system, the "artworld" concept (A. Danto) and the institucional theory of art. With the help of critical application of this theories' conceptual apparate we justified the unique role of mediation and mediators (interpreters) in the art representation structure. The conclusion stats that inherent for artworks vulnerability to ideological influence follows from the essence of art as representation and sums its claims for autonomy. Interpretation is based on schemes which have external origin from the artwork itself, but programming its understanding is in the interests of certain social groups. As a consequence political ideology gets into art in a roundabout way. That is why art became the battlefield of different representation regimes which underlie certain political ideologies. It is a battle for the right to construct reality.Article received 18.08.2019 ; У статті проаналізовано мистецтво як тип репрезентації та прояснено причини його вразливості до зовнішнього ідеологічного втручання, попри проголошену соціальну автономність. Автор висуває і обґрунтовує припущення, що певні типи опосередкувань у структурі репрезентації зумовлюють її відкритість до ідеологічного втручання і політичних маніпуляцій. Постійний конфлікт репрезентацій усередині мистецтва як соціальної інституції, конструювання історії мистецтва як концептуального підґрунтя мистецької автономії та колективно продукована візуальна мова визначають індивідуальне сприйняття мистецького твору та відповідний йому характер відтворення реальності. Це означає, що безпосередній контакт із твором постає як неможливий. Завдяки цій недетермінованості об'єктом, мистецька репрезентація здобуває інтерпретаційну широту, і ра­зом з тим стає відкритою для зовнішніх втручань. Через ланку опосередкувань онтологічного, семіологічного та інституційного характеру, притаманних художній репрезентації, політична ідеологія впливає на формування репрезентаційних ментальних схем, а отже й на формування такого типу візуальної реальності, яка з ними узгоджується. Для обґрунтування цих тез залучено: теорію репрезентації, теорію мистецтва як знакової системи, концепт «мистецького світу» (А. Данто) та інституційну теорію мистецтва. За допомогою критичного застосування концептуального апарату цих теорій обґрунтовано виняткову роль опосередкувань і посередників (інтерпретаторів) у структурі мистецьких репрезентацій. У висновку зазначено, що притаманна мистецьким творам вразливість до ідеологічних втручань випливає з самої суті мистецтва як репрезентації та підважує його претензії на автономність. Інтерпретація будується на схемах, що мають зовнішнє походження щодо самого твору мистецтва, але програмують його розуміння в інтересах певних соціальних груп. Як наслідок, політична ідеологія обхідними шляхами потрапляє у мистецтво. Саме тому мистецтво є місцем боротьби різних репрезентаційних режимів, за якими стоять певні політичні ідеології. Це боротьба за право конструювання реальності.Матеріал надійшов 18.08.2019

Consideration of different possibilities and opportunities for researching ideologies as concepts' spheres that is as a complex bundle of concepts of different types, together with distinct structures of concepts' fields and interrelations between them is provided. Such an understanding of political ideologies would enable analysts to apply a cognitive-discursive research framework comprised of a number of different scientific disciplines: first and foremost is based on political science expert knowledge in the realm of political concepts and cognitive linguistics which actually harbors cognitive-discursive research framework; second – sociology and cognitive sciences, and the third – discourse analysis. Political ideologies as concepts' spheres are methodologically defined using the morphological approach to ideologies developed by M. Freeden, which allows comparing the core-periphery structure of an ideology with the concept of carcass (framework) and its variables within the cognitive approach. Based on a number of illustrative examples, it is proved that in order to understand how ideologies influence the perception of people one needs to analyze spheres and fields of concepts as cognitive schemes. An application of discourse analysis to analyze both the levels and structures of the spheres of concepts, but also to trace the formation and practical use of the ideological cognitive schemes, is advocated. However it is suggested that social science component should be researched on its own, i.e. separately from the cognitive side of a given sphere of concepts in order to grasp the ways ideological discourses are perceived on cognitive level. The concept of «the political self» is also mentioned in the context of researching the process of political socialization which is inevitable influenced by a number of social and cognitive factors. An example of how literature studies can be applied to study ideologies and even form a typology of them is also provided, opening a door for further discussions and studies into possibilities of creating an interdisciplinary framework of researching political ideologies as spheres of concepts. ; Рассматриваются возможности исследования идеологий как концептосфер, то есть как совокупности разновидных концептов, структур концептополей и их связей между собою. Такое понимание политических идеологий в свою очередь делает возможным применение к их изучению когнитивно-дискурсивного анализа междисциплинарного типа, включающего в себя подходы нескольких дисциплин разных уровней: первый и базовый – политической науки и когнитивной лингвистики, в рамках которой была разработана когнитивно-дискурсивная парадигма, второй – социологии и когнитивной науки, и, соответственно, третий – дискурс-анализа. Политические идеологии как концептосферы методологически обосновываются на основе морфологического подхода к идеологиям М.Фридена, позволяющего сравнивать ядро и периферию идеологий с концепцией когнитивных схем как каркаса с переменными в содержании. На основе иллюстративных примеров доказывается, что для понимания специфики влияния идеологий на восприятие людей концептосферы и концептополя их целесообразно рассматривать как когнитивные схемы, которые активно исследуют ученые в области концептологии. Предлагается применение дискурс-анализа как для изучения составляющих элементов концептосфер и их уровней, так и для изучения процессов формирования когнитивных схем, их внедрения и пр. При этом предлагается разграничивать обществоведческую составляющую концептосфер и когнитивную, то есть ту, которая сосредотачивается в первую очередь на особенностях восприятия идеологического дискурса. Упоминается концепция «политического Я» в контексте исследования политической социализации, в которой важную роль играют социо-когнитивные факторы. Приводится пример использования литературоведческих инструментов для изучения и типологизации политических идеологий как концептосфер, что открывает интересные перспектиивы для дальнейших междисциплинарных когнитивно-дискурсивных исследований сферы политического. ; Розглядаються можливості дослідження ідеології як концептосфери, тобто як сукупності концептів різних видів, як структури концептополів та зв'язків між ними. Таке розуміння політичних ідеологій своєю чергою уможливлює застосування до їх дослідження когнітивно-дискурсивного аналізу міждисциплінарного типу, який поєднує у собі підходи кількох дисциплін різних рівнів: перший й засадничий – політичної науки та когнітивної лінгвістики, в межах якої і була розроблена когнітивно-дискурсивна парадигма, другий – соціології і когнітивної науки, і, відповідно, третій рівні – дискурс-аналізу. Політичні ідеології як концептосфери методологічно обґрунтовуються на основі морфологічного підходу до ідеологій М. Фрідена, що дозволяє порівняти ядро та периферію ідеологій з концепцією когнітивних схем як каркасів зі змінними у змісті. На основі ілюстративних прикладів доводиться, що для розуміння специфіки впливу ідеологій на сприйняття людей концептосфери та концептополя їх доцільно розглядати як когнітивні схеми, які активно досліджують науковці в галузі концептології. Пропонується застосування дискурс-аналізу, як для дослідження складових і рівнів концетосфер, так і до дослідження процесу формування когнітивних схем, їх впровадження тощо. При цьому пропонується розмежовувати суспільствознавчу складову концептосфер та когнітивну, тобто ту, що зосереджується у першу чергу на особливостях сприйняття ідеологічного дискурсу. Згадується концепція «політичного Я» в контексті дослідження політичної соціалізації, в якій важливу роль відіграють соціо-когнітивні чинники. Наводиться приклад застосування літературознавчого інструментарію для дослідження і типологізації політичних ідеологій як концептосфер, що відкриває цікаві перспективи подальших міждисциплінарних когнітивно-дискурсивних досліджень сфери політичного.

UK: Досліджується сутність націоналізму та його роль в теорії і практиці політичних партій. Підкреслюється, що націоналістичний фактор став невід'ємною складовою суспільно-політичного життя в Україні і володіє ефек- тивними важелями впливу на розбудовчі процеси. Як ідейний та суспільно- політичний рух він має своїх виразників в особі партій та організацій. Автор поділяє підхід науковців, котрі вважають, що націоналізм є спосіб життєдіяльності нації, в основі єдності якого покладені три складники: колективна саморефлексія (національна свідомість); колективна воля (національні прагнення); колективна дія (практика національного самоствердження). Отже, націоналізм як ідеологія є ідейним центром, який узагальнює всі прояви національної активності і спрямовує її в русло розв'язання загальнонаціональних інтересів. Він покликаний дати ідейно-теоретичне обґрунтування необхідності практичної боротьби нації за національне самовизначення та національне самоствердження. Робиться висновок, що націоналістичні партії, організації та рухи відіграють помітну роль у суспільно-політичному житті різних країн, у тому числі й в Україні. Така роль у XXI ст. буде зростати, оскільки національні проблеми залишаються на порядок денний політичного життя. EN: Explores the essence of nationalism and its role in the theory and practice of political parties. It is emphasized that the nationalist factor has become an integral part of political life in Ukraine and is an effective lever of influence on the transformation processes. As the ideological and socio-political movement it has its supporters in the person of political parties and organizations. The author shares the approach of scientists who believe that nationalism is the way of life of the Nations, in the basis of unity which polojeny three parts: collective self-reflection (national consciousness); collective will (national aspirations); collective action (practice of national selfassertion). So, nationalism as an ideology is the ideological center, which summarizes all manifestations of national activity, and sends it into the mainstream of decision of national interests. It is intended to provide the ideological and theoretical substantiation of necessity of the practical struggle of the Nations for national selfdetermination and national self-assertion. It is concluded that the nationalist parties, organizations and movements play a prominent role in public-political life of different countries, including Ukraine. Such a role in XXI century will grow as national issues remain on the agenda of the political life.

The problem of gender correlation in contemporary Ukrainian political space is examined. The meaning of the political ideologies relative to women question is obverted. Social relations between the genders in Ukrainian political discourse are analyzed. ; The problem of gender correlation in contemporary Ukrainian political space is examined. The meaning of the political ideologies relative to women question is obverted. Social relations between the genders in Ukrainian political discourse are analyzed.

The problem of gender correlation in contemporary Ukrainian political space is examined. The meaning of the political ideologies relative to women question is obverted. Social relations between the genders in Ukrainian political discourse are analyzed. ; The problem of gender correlation in contemporary Ukrainian political space is examined. The meaning of the political ideologies relative to women question is obverted. Social relations between the genders in Ukrainian political discourse are analyzed.

The article is analyzing the concept of liquid ideologies, in particular in Western, Ukrainian and Russian political cultures. The author argues that in the past two centuries ideologies, despite their "solid" or "architectonic" claims, always tended to be "liquid", exchanging ideas, concepts, images, metaphors between themselves. Ukrainian Maidan protests in 2013-2014 have also showed the liquidity of ideologies in the present historical moment: Maidan was a cocktail of liberal, right-wing and left-wing ideologies. The article also introduces new concepts describing the current political moment: zoopolitics, geopolitical oligarchy, post-terrorism, suicide states, revolution of the giving. ; ***

To comprehend the Maidan phenomenon the Editorial Board of "Filosofska dumka" has invited for discussion the participants of the Revolution of Dignity — philosophers, historians, journalists. Can this phenomenon be comprehended with the use of the steady social and ideological definitions, and does it require the change of the political vocabulary? Had the Maidan an ideology / ideologies and had it influence on popularity of certain ideologies? Maidan and political radicalism: the right-wing and left-wing participants in the Maidan — phantoms or real forces? The Maidan and the state — opposition or complementarity? How did the Maidan realize itself? Which were the principles of self-organization and activities of the Maidan? What was the religion role in the Maidan? Has the Maidan gone or does it continue? The participants of the round-table meeting tried to find answers to these questions. ; ***

The authors attempt to conceptualize approaches to determining the nature and place of political ideology, its main social functions, as well as the structural levels of functioning of political doctrines. Among the main functions of political ideology authors considers the following: uniting society around certain values, the function of legitimizing political power, mobilizing people to solve problems of social development, the function of social depreciation, which is the ability to interpret social reality and reduce tensions in conflict between people's needs and the real possibilities for their satisfaction. The authors singled out the following levels of functioning of political doctrines in the structure of political ideology: the first level – theoretical and conceptual; the second is a program-political, and the third is an actualized level of political ideology. Political ideology itself, according to the authors, is a product of modernization, because in traditional society, nothing like ideology in the modern sense of the word did not exist. Considering the approach to ways and means of resolving conflicts, as well as taking into account the vision of economic development, the views of leading theorists on ideological currents were outlined. Thus, two large groups of ideologies were considered: moderate and radical. The moderate ideologies include all three so-called "big" ideologies of our time: liberal, conservative, and socialist. Political radicalism, in turn, is divided into two types – right and left. The views of theorists on the beliefs that underlie the system of ideological values of modern political ideologies are systematized. Such ideological values determine the content of political activity. The authors note that ideology is a tool for constructing the basic mechanisms of political behavior, becomes a conscious or unconscious altered view in order to justify political domination, helping to mobilize the masses and manipulate human behavior. ; У статті здійснено спробу концептуалізації ...

The purpose of the study is to establish the significance of political manipulation as a factor in the legitimation of modern political power. The study is based on the application of the initial provisions of the systemic and structural-functional methodological approaches. The importance of democratic conditions of political competition for choosing a certain style of image behavior, which comes from the ruling team and is aimed at supporting a stable model of society's existence, is revealed. The political and technological means of implementing legitimation strategies in the context of forming an uncontroversial image of the government are singled out. The structure of the general stability of the constitutional system in a certain state has been established, which can testify to the stability of public administration technologies and the behavior of political actors. The significance of the technological paradigm of normative and legal changes in a democratic society and the probability of opposition resistance are revealed. The macro-parameters of political development, which determine the scale of political manipulation aimed at increasing the level of legitimacy of the political order and the ruling group, have been identified. The signs of manipulations regarding the subject of the social orientation of government policy, which are the most effective and in demand in conditions of economic crises, have been revealed. It is proved that in the conditions of the loss of meaning of classical political ideologies, it is relevant to assimilate the maximum space of ideological meanings within the framework of manipulation strategies. It was found that each new power regime in the conditions of political transformations creates a situation for a new start of democratic reforms (examples are the transformations in Ukraine in 2014 and 2019). The need to ensure the secrecy and non-publicity of the preparation of political manipulation campaigns is argued. The need to broadcast positive messages from alternative ...

The main goal is to study leading biopolitical schools, their contribution to modern political science. It has been found that there are several powerful centers of biopolitical research, in particular in the USA and Germany. The American biopolitical school is represented by scientists from the University of Nebraska and the University of California. The Nebraska group focused on discovered and investigated genetic foundations of political ideologies. They believe that differences in political ideologies include a genetic component. Scientists from the University of California focused on creating a holistic set of scientific knowledge devoted to the genetic component of political behavior. They state that protossocial behavior is associated with specific genes. In 1903, the American Political Science Association was founded, which brings together over 13,000 scientists from 80 countries around the world. The main directions of their research are the nature of «political man», biological determinants of social and political behavior, the evolution of political systems, etc. The goal is to create a biologically oriented political science. A powerful biopolitical center was initiated in Germany by H. Flor and P. Mayer, who believed biopolitics to use the approaches, theories and methods of biological sciences in political science. It is stated that biopolitics is an innovative discipline of modern political discourse, and therefore the scientific community still does not produce a clear idea of the origins of biopolitics, its subject area and vocation. Accordingly, there is no clear idea of its significance for contemporary political science. A comprehensive approach is proposed that will cover most of the existing biopolitical schools and research areas and will highlight those aspects of biopolitical issues that are relevant to contemporary political theory and practice. ; Основною метою є дослідження провідних біополітичних шкіл, їх внеску у сучасну політичну науку. З'ясовано, що існує декілька потужних центрів біополітичних досліджень, зокрема, в США та Німеччині. Американська біополітична школа представлена вченими з університету Небраски та Каліфорнійського університету. Група з Небраски зосередилася на виявлені й досліджені генетичної основи політичних ідеологій. Вони вважають, що відмінності у політичних ідеологіях містять у собі генетичну складову, тобто вроджену схильність до сприйняття тих, чи інших ідей. Науковці з Каліфорнійського університету зосередились на створенні цілісного комплексу наукового знання, присвяченого генетичній складовій політичної поведінки. Вони констатують, що протосоціальна поведінка пов'язана з конкретними генами. У 1903 році була заснована Американська політологічна асоціація, яка об'єднує понад 13000 вчених з 80 країнах світу. Основними напрямками їх наукових пошуків є природа «людини політичної», біологічні детермінанти соціальної та політичної поведінки індивіда, еволюція політичних систем тощо. Мета – створити біологічно орієнтовану політичну науку. Потужний біополітичний центр був започаткований в Німеччині Х. Флором та П. Майером, які вважали покликанням біополітики застосування підходів, теорій і методів біологічних наук в політології. Констатовано, що біополітика є інноваційною дисципліною сучасного політологічного дискурсу, а тому у науковому співтоваристві й досі не вироблено чіткого уявлення про витоки біополітики, її предметну сферу та покликання. Відповідно, відсутнє й чітке уявлення про її значення для сучасної політичної науки. Запропоновано комплексний підхід, що охопить більшість наявних біополітичних шкіл та напрямків досліджень і висвітлить ті аспекти біополітичної проблематики, які є актуальними для сучасної політичної теорії та практики.

The main goal is to study leading biopolitical schools, their contribution to modern political science. It has been found that there are several powerful centers of biopolitical research, in particular in the USA and Germany. The American biopolitical school is represented by scientists from the University of Nebraska and the University of California. The Nebraska group focused on discovered and investigated genetic foundations of political ideologies. They believe that differences in political ideologies include a genetic component. Scientists from the University of California focused on creating a holistic set of scientific knowledge devoted to the genetic component of political behavior. They state that protossocial behavior is associated with specific genes. In 1903, the American Political Science Association was founded, which brings together over 13,000 scientists from 80 countries around the world. The main directions of their research are the nature of «political man», biological determinants of social and political behavior, the evolution of political systems, etc. The goal is to create a biologically oriented political science. A powerful biopolitical center was initiated in Germany by H. Flor and P. Mayer, who believed biopolitics to use the approaches, theories and methods of biological sciences in political science. It is stated that biopolitics is an innovative discipline of modern political discourse, and therefore the scientific community still does not produce a clear idea of the origins of biopolitics, its subject area and vocation. Accordingly, there is no clear idea of its significance for contemporary political science. A comprehensive approach is proposed that will cover most of the existing biopolitical schools and research areas and will highlight those aspects of biopolitical issues that are relevant to contemporary political theory and practice. ; Основною метою є дослідження провідних біополітичних шкіл, їх внеску у сучасну політичну науку. З'ясовано, що існує декілька потужних центрів біополітичних досліджень, зокрема, в США та Німеччині. Американська біополітична школа представлена вченими з університету Небраски та Каліфорнійського університету. Група з Небраски зосередилася на виявлені й досліджені генетичної основи політичних ідеологій. Вони вважають, що відмінності у політичних ідеологіях містять у собі генетичну складову, тобто вроджену схильність до сприйняття тих, чи інших ідей. Науковці з Каліфорнійського університету зосередились на створенні цілісного комплексу наукового знання, присвяченого генетичній складовій політичної поведінки. Вони констатують, що протосоціальна поведінка пов'язана з конкретними генами. У 1903 році була заснована Американська політологічна асоціація, яка об'єднує понад 13000 вчених з 80 країнах світу. Основними напрямками їх наукових пошуків є природа «людини політичної», біологічні детермінанти соціальної та політичної поведінки індивіда, еволюція політичних систем тощо. Мета – створити біологічно орієнтовану політичну науку. Потужний біополітичний центр був започаткований в Німеччині Х. Флором та П. Майером, які вважали покликанням біополітики застосування підходів, теорій і методів біологічних наук в політології. Констатовано, що біополітика є інноваційною дисципліною сучасного політологічного дискурсу, а тому у науковому співтоваристві й досі не вироблено чіткого уявлення про витоки біополітики, її предметну сферу та покликання. Відповідно, відсутнє й чітке уявлення про її значення для сучасної політичної науки. Запропоновано комплексний підхід, що охопить більшість наявних біополітичних шкіл та напрямків досліджень і висвітлить ті аспекти біополітичної проблематики, які є актуальними для сучасної політичної теорії та практики.

An attempt to consider the ideological implications of the official Ukrainian political discourse of the early 21st century on the basis of the inaugural speeches of the Presidents is carried out in the paper in question. In the course of the study the inaugural speeches of the 4th and 5th Presidents of Ukraine are analyzed as well as the structure of the inaugural speech of the 5th President of Ukraine is researched. Having analyzed the relevant inaugural speeches, the author comes to the conclusion that the 4th President of Ukraine relies heavily on the elite, and 5th – is trying to engage all sectors of society in the dialogue. In addition, it can be noted that internally the inaugural speech of the 5th President consists of several parts, in particular, the accentuation of the choice of the European way of development, the promise for the nation, the call to work together, etc. Language and speech are two of the key players on the global political arena. It has been true for many centuries and is true today. Political discourse is the study on the border between politics and linguistics; a combination of matters, the existence and solution to which in most cases is impossible without each other. President Poroshenko uses language as a powerful tool to communicate his ideas not only to the Ukrainian society but to the international community as well.Keywords: political discourse, language, communication, ideology, implications, inaugural address. ; Сделана попытка рассмотреть идеологические импликации официальногоукраинского политического дискурса начала XXI столетия на примере инаугурационных речей президентов Украины. В ходе исследования проанализированы инаугурационные речи 4-го и 5-го Президентов Украины, а также структура инаугурационной речи 5-го Президента Украины. Сделан вывод, что 4-й Президент Украины в большей степени опирался на элиты, а 5-й пытался вести диалог со всеми слоями общества. Кроме того, можно отметить, что внутренне инаугурационная речь 5-го Президента состоит из нескольких частей, в частности, акцентуация выбора Европейского пути развития, обещание нации, призыв к совместной работе и т.д. Язык и речь являются двумя ключевыми игроками на мировой политической арене; такбыло на протяжении многих веков, и это остается актуальным и сегодня. Политический дискурс находится на рубеже двух наук – лингвистики и политологии и представляет собой симбиоз ряда проблемных вопросов, существование и решение которых невозможно отдельно. Президент Порошенко использует язык в качестве мощного инструмента для коммуникации своих идей не только украинскому, но и международному сообществу.Ключевые слова: политический дискурс, язык, коммуникация, идеологии, импликации, инаугурационная речь. ; Зроблено спробу розглянути ідеологічні імплікації офіційного українського по-літичного дискурсу початку XXI сторіччя на прикладі інаугураційних промов президентів України. В ході дослідження проаналізовано інаугураційні промови 4-го та 5-го Президентів України, а також будову інаугураційної промови 5-го Президента України. Зроблено висновок, що 4-й Президент України більшою мірою спирався на еліти, а 5-й робив спроби вести діалог з усіма верствами суспільства. Окрім цього, можна зазначити, що внутрішньо інаугураційна промова 5-го Президента складається з декількох частин, зокрема, акцентуація вибору Європейського шляху розвитку, обіцянка нації, заклик до спільної праці тощо. Мова та мовлення є двома ключовими гравцями на світовій політичній арені; так було протягом багатьох століть, і це є актуальним і для сьогодення. Політичний дискурс знаходиться на зламі двох наук –лінгвістики та політології; це симбіоз ряду проблемних питань, існування та вирішення котрих неможливе окремо. Президент Порошенко використовує мову в якості потужного інструменту для комунікації своєї ідеї не тільки українському суспільству, але також міжнародному співтовариству.Ключові слова: політичний дискурс, мова, комунікація, ідеології, імплікації, інаугураційна промова.

The authors attempt to conceptualize approaches to determining the nature and place of political ideology, its main social functions, as well as the structural levels of functioning of political doctrines. Among the main functions of political ideology authors considers the following: uniting society around certain values, the function of legitimizing political power, mobilizing people to solve problems of social development, the function of social depreciation, which is the ability to interpret social reality and reduce tensions in conflict between people's needs and the real possibilities for their satisfaction. The authors singled out the following levels of functioning of political doctrines in the structure of political ideology: the first level – theoretical and conceptual; the second is a program-political, and the third is an actualized level of political ideology. Political ideology itself, according to the authors, is a product of modernization, because in traditional society, nothing like ideology in the modern sense of the word did not exist. Considering the approach to ways and means of resolving conflicts, as well as taking into account the vision of economic development, the views of leading theorists on ideological currents were outlined. Thus, two large groups of ideologies were considered: moderate and radical. The moderate ideologies include all three so-called "big" ideologies of our time: liberal, conservative, and socialist. Political radicalism, in turn, is divided into two types – right and left. The views of theorists on the beliefs that underlie the system of ideological values of modern political ideologies are systematized. Such ideological values determine the content of political activity. The authors note that ideology is a tool for constructing the basic mechanisms of political behavior, becomes a conscious or unconscious altered view in order to justify political domination, helping to mobilize the masses and manipulate human behavior. ; У статті здійснено спробу концептуалізації підходів до визначення природи і місця політичної ідеології, її основних суспільних функцій, а також структурних рівнів функціонування політичних доктрин. Серед основних функцій політичної ідеології автор розглядають такі: об'єднання суспільства навколо певних цінностей, функцію легітимації політичної влади, мобілізації людей для вирішення завдань суспільного розвитку, функцію соціальної амортизації, що полягає в здатності інтерпретувати соціальну дійсність і послаблювати напруженість в ситуаціях конфлікту між потребами людей і реальними можливостями їхнього задоволення. Автори виокремили такі рівні функціонування політичних доктрин у структурі політичної ідеології: перший рівень – теоретико-концептуальний; другий – програмно-політичний, і третій, актуалізований рівень політичної ідеології. Сама політична ідеологія, на думку авторів, є продуктом модернізації, оскільки в традиційному суспільстві нічого подібного до ідеології в сучасному значенні цього слова не існувало. Були окреслені погляди провідних теоретиків на ідеологічні течії з огляду на їх підхід до шляхів та способів вирішення конфліктів, а також з урахуванням бачення економічного розвитку. Таким чином, були розглянуті дві великі групи ідеологій: помірні та радикальні. До помірних можна віднести всі три так звані «великі» ідеології сучасності: ліберальну, консервативну та соціалістичну. Політичний радикалізм, у свою чергу, поділяється на два типи – правий і лівий. Систематизовано погляди теоретиків щодо переконань, які лежать в основі системи ідейних цінностей сучасних політичних ідеологій. Такі ідейні цінності визначають зміст політичної діяльності. Автори зазначають, що ідеологія виступає інструментом для конструювання основних механізмів політичної поведінки, стає свідомим або несвідомим зміненим уявленням з метою виправдання політичного панування, сприяючи мобілізації мас і маніпулюванню поведінкою людей.