Suchergebnisse

The basic forms of regional political participation connected with representation of political interests of regions are considered. The consolidation of regional political society as the important factor of influence of the regional elites on the formation of the state policy is analyzed. ; Рассматриваются основные формы регионального политического участия, связанные с представительством политических интересов регионов. Как важный фактор влияния региональных элит на формирование государственной политики анализируется консолидированность регионального политического сообщества. ; Розглядаються основні форми регіональної політичної участі, пов'язані з представництвом політичних інтересів регіонів. Як важливий чинник впливу регіональних еліт на формування державної політики аналізується консолідованість регіонального політичного співтовариства.

This article describes the features of the digital era and the changes that it brings to everyday practice in various spheres of social and political life in connection with the emergence of online communication space and online practices of interaction of social actors. These changes transform not only the traditional channels and forms of social communication, but also how the frames of reality perception are laid and communication between social actors and social institutions is established, what tools are used to influence. The purpose of this work was to identify the threats and prospects for the digitalization of political participation. The relevance of this issue is that the digitalization of political participation contributes to the emergence of new phenomena such as e-democracy and e-government, the emergence of alternative forms of political participation (e-voting, e-petitions, etc.) and forms of communication of citizens (communication in social networks, "revolution on the net", hate and flame on the net, etc.), which requires a sociological analysis. The article examines the specifics of online political communications in general and their differences between generations (generations X, Y and Z), which is also an important component in assessing the implementation of online-forms of communication with citizens and e-government. A number of prospects for digitalization and its advantages have been established, the cases of several European states, where e-government practices have been successfully introduced, have been considered. However, a number of threats posed by the digitalization of political participation have been clarified and identified, in particular in connection with the problem of digital inequality, cybersecurity, a wide range of negative and manipulative technologies in the web space. The article presents examples of the destructive impact of digitalization in the political sphere, in particular, with regard to a new source of legitimation (social media), manipulative use of Big Data, uncontrollable communications in social media (bots, user anonymity, etc.). The results of the analysis made it possible to systematize the identified prospects and threats of digitalization of political participation, which makes it possible to assess the relationship between advantages and disadvantages for providing professional recommendations on the implementation of certain forms of e-government. ; У даній статті охарактеризовано особливості цифрової епохи та ті зміни, які вона привносить у повсякденні практики у різних сферах суспільно-політичного життя у зв'язку із появою онлайн-комунікативного простору та онлайн-практик взаємодії соціальних акторів. Ці зміни трансформують не лише традиційні канали та форми соціальних комунікацій, але й те, як закладаються фрейми сприйняття реальності та встановлюється комунікація між соціальними акторами та соціальними інститутами, які інструменти використовуються для впливу. Мета даної роботи полягала в окресленні загроз та перспектив цифровізації політичної участі. Актуальність цієї проблематики полягає у тому, що діджиталізація політичної участі сприяє появі нових феноменів, таких як електронна демократія та електронне врядування, появі альтернативних форм політичної участі (е-голосування, е-петиції тощо) та форм комунікації громадян (комунікації у соціальних мережах, «революція в мережі», хейт та флейм у мережі тощо), що потребує соціологічного аналізу. У статті розглянуто специфіку онлайн політичних комунікацій загалом та їх відмінності у різних поколінь (покоління X, Y та Z), що також є важливою складовою при оцінці впровадження онлайн-форм комунікацій з громадянами та електронного врядування. Встановлено низку перспектив діджитілазації, її переваг, розглянуто кейси декількох європейських держав, де було успішно впроваджено практики електронного врядування. Проте з'ясовано та окреслено низку загроз, які несе в собі діджиталізація політичної участі, зокрема у зв'язку із проблемою цифрової нерівності, кібербезпекою, широким спектром негативних та маніпулятивних технологій у вебпросторі. У статті наведено приклади деструктивного впливу цифровізації у політичній сфері, зокрема, що стосується нового джерела легітимації (соціальні медіа), маніпулятивного використання Big Data, неконтрольованості комунікацій у соціальних медіа (боти, анонімність користувачів тощо). Результати проведеного аналізу дозволили систематизувати виявлені перспективи і загрози цифровізації політичної участі, що дозволяє оцінити співвідношення між перевагами та недоліками задля надання професіональних рекомендації щодо впровадження певних форм електронного врядування. ; У даній статті охарактеризовано особливості цифрової епохи та ті зміни, які вона привносить у повсякденні практики у різних сферах суспільно-політичного життя у зв'язку із появою онлайн-комунікативного простору та онлайн-практик взаємодії соціальних акторів. Ці зміни трансформують не лише традиційні канали та форми соціальних комунікацій, але й те, як закладаються фрейми сприйняття реальності та встановлюється комунікація між соціальними акторами та соціальними інститутами, які інструменти використовуються для впливу. Мета даної роботи полягала в окресленні загроз та перспектив цифровізації політичної участі. Актуальність цієї проблематики полягає у тому, що діджиталізація політичної участі сприяє появі нових феноменів, таких як електронна демократія та електронне врядування, появі альтернативних форм політичної участі (е-голосування, е-петиції тощо) та форм комунікації громадян (комунікації у соціальних мережах, «революція в мережі», хейт та флейм у мережі тощо), що потребує соціологічного аналізу. У статті розглянуто специфіку онлайн політичних комунікацій загалом та їх відмінності у різних поколінь (покоління X, Y та Z), що також є важливою складовою при оцінці впровадження онлайн-форм комунікацій з громадянами та електронного врядування. Встановлено низку перспектив діджитілазації, її переваг, розглянуто кейси декількох європейських держав, де було успішно впроваджено практики електронного врядування. Проте з'ясовано та окреслено низку загроз, які несе в собі діджиталізація політичної участі, зокрема у зв'язку із проблемою цифрової нерівності, кібербезпекою, широким спектром негативних та маніпулятивних технологій у вебпросторі. У статті наведено приклади деструктивного впливу цифровізації у політичній сфері, зокрема, що стосується нового джерела легітимації (соціальні медіа), маніпулятивного використання Big Data, неконтрольованості комунікацій у соціальних медіа (боти, анонімність користувачів тощо). Результати проведеного аналізу дозволили систематизувати виявлені перспективи і загрози цифровізації політичної участі, що дозволяє оцінити співвідношення між перевагами та недоліками задля надання професіональних рекомендації щодо впровадження певних форм електронного врядування.

У статті досліджується практика політичної участі індивідів як складової частини їхньої самоідентифікації. Визначено, що самоідентифікація – це тривалий процес, який розділяє осіб на своїх та чужих і включає в себе відчуття спадковості, відчуття унікальності від інших і відчуття приналежності до якоїсь соціальної групи. Політична участь дає людині можливість знайти своє місце в соціальній структурі суспільства, отримати корисні навички, здійснити додаткову ідентифікацію. Даються дефініції поняття політичної участі. С. Хантінгтон пов'язує політичну участь з бажанням членів суспільства вплинути на уряд при прийнятті важливих рішень. С. Верба під політичною участю визначав діяльність, яка має на меті впливати на дії уряду для задоволення персональних потреб та інтересів. Така діяльність може бути лише добровільною.Розкриваються основні типи та форми політичної участі. Найбільш поширеними типами є участь у виборах, зв'язок з політичними організаціями та відвідування з'їздів політичних організацій. Встановлено, що політична участь індивідів, у всій множині її проявів, є виявом громадянської культури конкретного суспільства. У багатьох державах для громадян існує звична практика політичної участі, але лише в демократичних країнах індивіди будуть робити це добровільно й без примусу. Лише добровільність політичної участі і її усвідомленість є проявом особистісних позицій і переконань індивідів. Прослідковано, що політична участь, як невід'ємний елемент політичної культури суспільства, передається від покоління до покоління через інститути соціалізації у суспільстві. Найбільш ефективно інститути соціалізації впливають на людей молодого віку. Дослідження політичної соціалізації виявило передачу політичних ідеалів і звичок між поколіннями. ; У статті досліджується практика політичної участі індивідів як складової частини їхньої самоідентифікації. Визначено, що самоідентифікація – це тривалий процес, який розділяє осіб на своїх та чужих і включає в себе відчуття спадковості, відчуття унікальності від інших і відчуття приналежності до якоїсь соціальної групи. Політична участь дає людині можливість знайти своє місце в соціальній структурі суспільства, отримати корисні навички, здійснити додаткову ідентифікацію. Даються дефініції поняття політичної участі. С. Хантінгтон пов'язує політичну участь з бажанням членів суспільства вплинути на уряд при прийнятті важливих рішень. С. Верба під політичною участю визначав діяльність, яка має на меті впливати на дії уряду для задоволення персональних потреб та інтересів. Така діяльність може бути лише добровільною.Розкриваються основні типи та форми політичної участі. Найбільш поширеними типами є участь у виборах, зв'язок з політичними організаціями та відвідування з'їздів політичних організацій. Встановлено, що політична участь індивідів, у всій множині її проявів, є виявом громадянської культури конкретного суспільства. У багатьох державах для громадян існує звична практика політичної участі, але лише в демократичних країнах індивіди будуть робити це добровільно й без примусу. Лише добровільність політичної участі і її усвідомленість є проявом особистісних позицій і переконань індивідів. Прослідковано, що політична участь, як невід'ємний елемент політичної культури суспільства, передається від покоління до покоління через інститути соціалізації у суспільстві. Найбільш ефективно інститути соціалізації впливають на людей молодого віку. Дослідження політичної соціалізації виявило передачу політичних ідеалів і звичок між поколіннями. ; The article examines the practice of political participation of individuals as part of their identity. It is determined that the self­identification is a long process that separates individuals on their own and others, also includes a sense of heredity, a sense of uniqueness from others and a sense of membership to a certain social group. Political participation gives the person the opportunity to find their place in the social structure, gain useful skills to implement the additional identification. Given the definition of the concept of political participation. S. Huntington linking political participation at the request of members of the society to influence the government in making important decisions. S. Verba defined political participation as the activity, which aims to influence for government action to meet the personal needs and interests. Such activities can only be voluntary.Author examined the main types and forms of political participation. The most common types are involved in the elections, the relationship with political organizations and visiting congresses of political organizations. It is established that political participation of individuals across the all variety of its manifestations, is an expression of civic culture of a particular society. In many states for citizens there is the usual practice of political participation, but only in democratic countries individuals will do this voluntarily and without coercion. Only voluntary political participation and awareness of it, is a manifestation of personal attitudes and beliefs. The author traced that political participation as an integral part of political culture is transmitted from generation to generation through the institutions of socialization in society. The most effective institutions of socialization influence on young people. The political socialization research has revealed the transfer of political ideals and habits between generations.

Analyzed the relationship between political participation and political mobilization processes. Theoretical and methodological approaches to the definition and interpretive operations process of political mobilization and the phenomenon of political participation as a form of political activity of individuals and social groups. It is alleged that the stability of democratic regimes correlated with the ability to control the political system of mobilization within certain limits, depending on the requirements that are determined by external and internal factors. Deals with the characteristics of political mobilization in democratically developed countries and countries that are in the process of transformation. Found that political participation is ambivalent character and is a significant factor that influences the processes of political mobilization. It is alleged that the multivariate nature of political participation, influencing the nature of the processes of political mobility, essentially reflected the state of the political system, leading to deformities or stable operation.Key words: political participation, political mobilization, negative mobilization, political mobility, political process, political system. ; Проаналізовано взаємозв'язок між політичною участю та процесами політичної мобілізації. Розглянуто основні підходи до аналізу політичної участі та деякі характеристики політичної мобілізації, як політичного процесу, зокрема, як складову інтенсивності політичної участі. Висвітлено характерні особливості політичної мобілізації в демократично розвинутих країнах та державах, що знаходяться в стадії трансформації. Встановлено, що політична участь має амбівалентний характер та є значущим чинником, що впливає на процеси політичної мобілізації. Стверджується, що поліваріантний характер політичної участі, впливаючи на характер процесів політичної мобільності, суттєво відображується на стані політичної системи, призводячи до її деформації або стабільного функціонування. Ключові слова: політична участь, політична мобілізація, мінус-мобілізація, політична мобільність, політичний процес, політична система. Проанализирована взаимосвязь между политическим участием и процесами политической мобилизации. Рассмотрены основные подходы к анализу политического участия и некоторые характеристики политической мобилизации, как политического процесса, в частности, как составляющую интенсивности политического участия. Освещены характерные особенности политической мобилизации в демократически развитых странах и государствах, находящихся в стадии трансформации. Установлено, что политическое участие имеет амбивалентный характер и является значимым фактором, влияющим на процессы политической мобилизации. Утверждается, что поливариантный характер политического участия, влияя на характер процессов политической мобильности, существенно отражается на состоянии политической системы, приводя к ее деформации или стабильного функционирования. Ключевые слова: политическое участие, политическая мобилизация, минус-мобилизация, политическая мобильность, политический процесс, политическая система. Analyzed the relationship between political participation and political mobilization processes. Theoretical and methodological approaches to the definition and interpretive operations process of political mobilization and the phenomenon of political participation as a form of political activity of individuals and social groups. It is alleged that the stability of democratic regimes correlated with the ability to control the political system of mobilization within certain limits, depending on the requirements that are determined by external and internal factors. Deals with the characteristics of political mobilization in democratically developed countries and countries that are in the process of transformation. Found that political participation is ambivalent character and is a significant factor that influences the processes of political mobilization. It is alleged that the multivariate nature of political participation, influencing the nature of the processes of political mobility, essentially reflected the state of the political system, leading to deformities or stable operation. Key words: political participation, political mobilization, negative mobilization, political mobility, political process, political system.

The study analyzed specifics of the political activity of citizens of the Czech Republic in the process of democratization. The Czech Republic is a typical country of Central Europe that develops a democratic political culture and values. The political and public participation of Czechs in practice is realized through participation of citizens in elections, local and national referendums, membership in political and public associations, petitions, complaints to authorities at all levels. The most common forms of political participation of the Czechs are electoral participation, membership in non-governmental organizations and trade unions.However, despite the establishment of the attitude towards democracy as an optimal political regime, as well as high rates of citizens' involvement in the elections, the skepticism of the Czechs on the potential of a democratic political regime is widespread. Moreover, as survey data show, the trust of the Czechs in the political institutions is not high too.Instead, citizens of the Czech Republic have a positive attitude towards the process of civil society development, as evidenced by extensive statistics. However, among the main problems of functioning of the civil sphere in the Czech Republic can be distinguished: the lack of historical experience of self-organization, the critical attitude of the part of the political elite to civil society organizations, doubts in the professionalism of public activists.The nature of the political and cultural orientations of the Czech population is a consequence of many socio-political and economic processes unfolding within the country, the influence of national traditions, the post-authoritarian heritage, the establishment of civil society institutions. As a result, it can be defined the mixed type of political culture of the modern Czech Republic, with the predominance of both activist and parochial type of thinking. The case of the Czech Republic is evidently confirmed the fact that, unlike the modernization of political institutions, changing the culture and value orientations of the population is a much longer process. ; У статті проаналізовано специфіку політичної активності громадян Чеської Республіки в процесі демократизації. Досліджено політичну участь громадян Чехії у межах найбільш поширених її форм: участь у виборах, членство у політичних та громадських об'єднаннях, консультаціях із владою тощо. Особлива увага приділена проблемі оцінки функціонування демократії та довіри до політичних інститутів. Сформульовано висновок, що характер політико-культурних орієнтацій громадян Чехії формується під впливом різних факторів, що зумовлює особливий змішаний тип політичної культури Чеської Республіки.

The study analyzed specifics of the political activity of citizens of the Czech Republic in the process of democratization. The Czech Republic is a typical country of Central Europe that develops a democratic political culture and values. The political and public participation of Czechs in practice is realized through participation of citizens in elections, local and national referendums, membership in political and public associations, petitions, complaints to authorities at all levels. The most common forms of political participation of the Czechs are electoral participation, membership in non-governmental organizations and trade unions.However, despite the establishment of the attitude towards democracy as an optimal political regime, as well as high rates of citizens' involvement in the elections, the skepticism of the Czechs on the potential of a democratic political regime is widespread. Moreover, as survey data show, the trust of the Czechs in the political institutions is not high too.Instead, citizens of the Czech Republic have a positive attitude towards the process of civil society development, as evidenced by extensive statistics. However, among the main problems of functioning of the civil sphere in the Czech Republic can be distinguished: the lack of historical experience of self-organization, the critical attitude of the part of the political elite to civil society organizations, doubts in the professionalism of public activists.The nature of the political and cultural orientations of the Czech population is a consequence of many socio-political and economic processes unfolding within the country, the influence of national traditions, the post-authoritarian heritage, the establishment of civil society institutions. As a result, it can be defined the mixed type of political culture of the modern Czech Republic, with the predominance of both activist and parochial type of thinking. The case of the Czech Republic is evidently confirmed the fact that, unlike the modernization of political institutions, changing the culture and value orientations of the population is a much longer process. ; У статті проаналізовано специфіку політичної активності громадян Чеської Республіки в процесі демократизації. Досліджено політичну участь громадян Чехії у межах найбільш поширених її форм: участь у виборах, членство у політичних та громадських об'єднаннях, консультаціях із владою тощо. Особлива увага приділена проблемі оцінки функціонування демократії та довіри до політичних інститутів. Сформульовано висновок, що характер політико-культурних орієнтацій громадян Чехії формується під впливом різних факторів, що зумовлює особливий змішаний тип політичної культури Чеської Республіки.

This article explores the interrelationship of political participation and political socialization as complex phenomena of the modern political system. The main directions of theoretical research in Western and domestic political discourse are analyzed and its main problem field is indicated. All researchers admit that political participation is one of the most democratic does not fully investigate the extremely important issue of determining political participation as the main factor of socialization. The characteristic features of political participation as spheres of political activity and political behavior of the individual are highlighted. It is established that political participation is an important factor in political socialization, depends on the level of political education of society. Political education is a practice of systematic dissemination and knowledge of citizens about their rights, freedoms, and mechanisms for their implementation, ways of solving problems of public life, political system and institutions of public administration, procedures for their functioning and ways of influencing them, which results in the competent citizen participation in public life.Key words: political participation, political socialization, political education, political activity, political process, political system institutions, which ensures the realization of the main function of the political system - the identification, formation and expression of the interests of citizens, but the work of scientists ; У даній статті досліджуються питання взаємозв'язку політичної участі та політичної соціалізації як складних феноменів сучасної політичної системи. Стверджується, що політична участь за сучасних процесів системних трансформацій українського суспільства набуває значущих характеристик демократизації соціуму. Проаналізовано основні напрямки теоретичних досліджень в західному та вітчизняному політологічному дискурсі та з'ясовано його основне проблемне поле: від теорії професійної політичної участі до концепцій учасницької (партисипаторної демокартії). Висвітлено характерні особливості політичної участі, як сфери політичної діяльності та політичної поведінки індивіду. Встановлено, що політична участь є важливим фактором політичної соціалізації, що знаходиться в залежності від рівня політичноїосвіти суспільства. В данной статье исследуются вопросы взаимосвязи политического участия и политической социализации как сложных феноменов современной политической системы. Проанализированы основные направления теоретических исследований в западном и отечественном политологическом дискурсе и обозначено его основное проблемное поле. Освещены характерные особенности политического участия, как сферы политической деятельности и политического поведения индивида. Установлено, что политическое участие является важным фактором политической социализации, зависит от уровня политического образования общества.Ключевые слова: политическое участие, политическая социализация, политическое образование, политическая деятельность, политический процесс, политическая система. This article explores the interrelationship of political participation and political socialization as complex phenomena of the modern political system. The main directions of theoretical research in Western and domestic political discourse are analyzed and its main problem field is indicated. All researchers admit that political participation is one of the most democratic does not fully investigate the extremely important issue of determining political participation as the main factor of socialization. The characteristic features of political participation as spheres of political activity and political behavior of the individual are highlighted. It is established that political participation is an important factor in political socialization, depends on the level of political education of society. Political education is a practice of systematic dissemination and knowledge of citizens about their rights, freedoms, and mechanisms for their implementation, ways of solving problems of public life, political system and institutions of public administration, procedures for their functioning and ways of influencing them, which results in the competent citizen participation in public life.Key words: political participation, political socialization, political education, political activity, political process, political system institutions, which ensures the realization of the main function of the political system - the identification, formation and expression of the interests of citizens, but the work of scientists

This article disclosed a wide range of the methodological reinterpretation of an essence of the political participation in the period of postbehaviorism in the Political Science. Although there are two possible causal directions between the political participation and cognitive factors, we instead focused on how this macro-environmental factor affects the association between these two variables. We hypothesized that the political participation has promoted the efficacious feeling that participation made a difference by improving the cognitive articulation of the political system. Additional analysis showed that the political participation has a compensatory effect on a political efficacy for those who do not feel that their political position is well represented by the current party system. Keywords: a political participation, a citizen, a civil competence, a protest, an opposition. ; У статті визначається спектр методологічних проблем переосмислення суті політичної участі у постбіхевіоральний період розвитку політичної науки. Наголошується, що відхід від суто біхевіористського розуміння політичної участі сприяв виразному окресленню низки методологічних проблем: по-перше, визначення характеристик політичної участі в контексті інституту громадянства; по-друге, визначення суті протестних форм політичної участі в контексті інституту опозиції; по-третє, з'ясування основних характеристик політичної участі в контексті проблеми політичної компетентності громадян. Ключові слова: політична участь, громадянин, громадянська компетентність, протест, опозиція.

In the present article the author investigated the specificity of the participation of Ukrainian citizens in the political process during the democratic transition. A generalization of the multiple forms, types and models of political participation provides the opportunity to determine that the participation of citizens in political life can be realized in the voting, as the Central and the most popular aspect of political participation in democratic systems; participate in discussion of draft laws and political course of the country; personal contacts with politicians; letters to the state bodies and local authorities; participation in mass actions (meetings, demonstrations, strikes, picketing); participation in the campaign to collect signatures of supporters or opponents of a certain political line; participation in the activities of political parties, trade unions, public organizations.The citizens exercise influence over the political process is determined by specific mechanisms for ensuring the functioning of the Institute of political participation at different levels of the state. To regulation mechanisms of political participation include those political institutions and institutions that ensure the representation and protection of interests of citizens in the Supreme legislative, Executive and judicial bodies and participation in political decision­making. Accordingly, we must determine that such mechanisms are the electoral system, the organizational and legal bases of holding public actions and hearings, the activities of political parties and organizations, functioning of public councils created at the state bodies, legislative and Executive branches of government.In the article the author analyzes the practice of realization of political participation by the citizens of Ukraine and mechanisms that ensure this process. Retrospective analysis of electoral participation of citizens of Ukraine proves its gradual reduction. And the legislation governing the electoral process, during all years of independence is characterized by volatility and uncertainty certain problematic issues. Research of gender aspects of political participation and mechanisms that it is introduced that gives the opportunity to assert inadequate fulfillment of obligations by Ukraine on the issue of gender.The author proved inadequate legislative support, the discrepancy between the political and legal environment in the state challenges of civil society and democratic principles was the factor of growth of protest moods and actions for 2012­2013. ; У представленій статті авторкою досліджено специфіку реалізації участі громадян України в політичному процесі під час демократичних перетворень. Узагальнення численних форм, типів та моделей політичної участі дає змогу визначити, що участь громадянина в політичному житті може втілюватися у: голосуванні, як центральному і найбільш масовому аспекті політичної участі в демократичних системах; участі в обговоренні законопроектів і політичного курсу країни; участі в масових діях; участі в кампаніях по збору підписів прихильників або супротивників певної політичної лінії; участі в діяльності політичних партій, профспілок, громадських організацій.Реалізація громадянами можливості впливу на політичний процес обумовлюється певними механізмами, що забезпечують функціонування інституту політичної участі на різних рівнях державотворення. До механізмів регулювання політичної участі відносять ті політичні інститути та установи, котрі забезпечують представлення й захист інтересів громадян у вищих законодавчих, виконавчих й судових органах і участь у прийнятті політичних рішень. Виходячи з цього, маємо визначити, що такими механізмами слугують виборча система, організаційні та правові засади проведення громадських акцій і слухань, діяльності політичних партій і організацій, функціонування громадських рад, створюваних при державних органах, законодавчої та виконавчої гілок влади.У статті авторкою проаналізовано практики реалізації політичної участі громадянами України і механізми, що забезпечують цей процес. Ретроспективний аналіз електоральної участі громадян України доводить її поступове зниження. А законодавство, що регулює виборчий процес, протягом всіх років незалежності характеризується мінливістю і невизначеністю певних проблемних питань. Дослідження гендерного аспекту політичної участі і механізмів, що його запроваджують, дає змогу стверджувати про неналежний рівень виконання Україною зобов`язань з гендерного питання.Авторкою доведено, що неналежний рівень законодавчого забезпечення, невідповідність політичних і правових умов у державі викликам громадянського суспільства і демократичним принципам стали чинником зростання протестних настроїв і акцій протягом 2012­2013рр. ; У представленій статті авторкою досліджено специфіку реалізації участі громадян України в політичному процесі під час демократичних перетворень. Узагальнення численних форм, типів та моделей політичної участі дає змогу визначити, що участь громадянина в політичному житті може втілюватися у: голосуванні, як центральному і найбільш масовому аспекті політичної участі в демократичних системах; участі в обговоренні законопроектів і політичного курсу країни; участі в масових діях; участі в кампаніях по збору підписів прихильників або супротивників певної політичної лінії; участі в діяльності політичних партій, профспілок, громадських організацій.Реалізація громадянами можливості впливу на політичний процес обумовлюється певними механізмами, що забезпечують функціонування інституту політичної участі на різних рівнях державотворення. До механізмів регулювання політичної участі відносять ті політичні інститути та установи, котрі забезпечують представлення й захист інтересів громадян у вищих законодавчих, виконавчих й судових органах і участь у прийнятті політичних рішень. Виходячи з цього, маємо визначити, що такими механізмами слугують виборча система, організаційні та правові засади проведення громадських акцій і слухань, діяльності політичних партій і організацій, функціонування громадських рад, створюваних при державних органах, законодавчої та виконавчої гілок влади.У статті авторкою проаналізовано практики реалізації політичної участі громадянами України і механізми, що забезпечують цей процес. Ретроспективний аналіз електоральної участі громадян України доводить її поступове зниження. А законодавство, що регулює виборчий процес, протягом всіх років незалежності характеризується мінливістю і невизначеністю певних проблемних питань. Дослідження гендерного аспекту політичної участі і механізмів, що його запроваджують, дає змогу стверджувати про неналежний рівень виконання Україною зобов`язань з гендерного питання.Авторкою доведено, що неналежний рівень законодавчого забезпечення, невідповідність політичних і правових умов у державі викликам громадянського суспільства і демократичним принципам стали чинником зростання протестних настроїв і акцій протягом 2012­2013рр.

У статті представлено теоретичне та методологічне підґрунтя дослідження політичної участі; здійснено спробу долучитися до обґрунтування вимірювання політичної участі через авторську концептуалізацію. В статье представлено теоретическое и методологическое основание исследования политического участия; сделана попытка присоединится к обоснованию измерения политического участия путем реализации авторской концептуализации. Theoretical and methodological bases of political participation study are present in this article. Validity of political participation measurement performs by means of implementation of author's conceptualizations.

The aim of the article is to demonstrate the potential of sociological concepts by Italian political scientist and sociologist Donatella Della Porta and American sociologist Drew Halfmann, to analyze political participation and motivation for it, to determine a new perspective for understanding the essence of political participation, the factors by which political involvement can be transformed. Within the framework of the analysis of D. Della Porta's concept, the features of the organization of social movements and the mobilization of their participants in the information society are outlined, based on the emergence of horizontal ties between the participants of social movements based on the formation of identity, solidarity, collective actions and democratic innovations. The features of citizens' political participation and the process of opinion formation in connection with the functioning of communicative spaces with high discursive quality are described. Attention is drawn to the D. Della Porta's concept of political consumerism, which defines heuristic possibilities for studying political participation through the lens of political consumption and demonstrative behavior, as well as identifying factors influencing political participation (belonging to a group, hedonism, demonstration of a certain way of life, etc.). Within the framework of the analysis of the concept of D. Halfmann, the specificity of the implementation of social policy and its influence on citizens, the success of social movements depending on the political context are considered. D. Halfmann's argument regarding the conceptual advantages of using the term "political context" to identify institutional conditions and factors conducive to political participation is outlined, and the author's position on the expediency of using the term "political opportunity" is indicated, taking into account the institutional, structural and dynamic factors of the political system. The tools that can facilitate the mobilization of social movement participants, in particular the grotesque proposed by D. Halfmann and meme as its counterpart in modern society, are considered.

The phenomenon of party leadership in terms of the post-Soviet transformation is studied. Stages and factors of the evolution of political participation of post-Soviet elites during the establishment of the multiparty system are analyzed. ; Досліджено феномен партійного лідерства в умовах пострадянської трансформації. Проаналізовано етапи й чинники еволюції політичної участі пострадянських еліт в процесі становлення інституту багатопартійності.

The article examines one of the types of political participation of citizens – formal political participation, which in turn includes voting in elections and referendums, active support for political parties, contacting of citizens with government officials and membership in trade unions. The author's attention is focused on such types of formal political participation as voting in elections and support for political parties in Ukraine in 2014-2019, which allows assessing the ability of institutions of representative democracy to solve problems that were relevant to citizens during this period. The article analyzes the quantitative indicators of turnout in the presidential elections (in 2014 and 2019), parliamentary elections (in 2014 and 2019), regular local elections (in 2015). It is identified that the turnout in this period is minimal for all the years of Ukraine's independence, and the fact of elections in conditions of military aggression affected the ability of citizens to participate in the election. Thus, turnout does not characterize the real willingness of Ukrainian citizens to use this type of formal political participation. Quantitative indicators of membership, activity support and trust in political parties were also analyzed. This led to the conclusion that political parties did not enjoy the support of the population during the research period. Such an attitude of citizens to political parties is explained by certain shortcomings of their functioning in Ukraine: insufficient interaction with the broad segments of society, inability to demonstrate effective solutions to current problems and show independence from large business elites. Indicators of formal political participation of Ukrainian citizens show that the institutions of representative power in the researched period were not fully capable of performing their social functions. This caused a change in the electoral preferences of citizens in the 2019 elections and led to the reform of electoral legislation. ; В статті досліджується один із видів політичної участі громадян – формальна політична участь, що в свою чергу охоплює голосування на виборах та референдумах, діяльнісну підтримку політичних партій, контактування громадян з представниками органів влади та членство у професійних спілках. Увага автора сфокусована на таких різновидах формальної політичної участі як голосування на виборах та підтримка політичних партій в Україні 2014-2019 років, що дозволяє оцінити здатність інститутів представницької демократії вирішити проблеми, що були актуальні для громадян в цей період. В статті проаналізовані кількісні показники явки громадян на президентських виборах (у 2014 та 2019 роках), парламентських виборах (у 2014 та 2019 роках), чергових місцевих виборах (у 2015 році). Встановлено, що показники явки на виборах в цей період є мінімальними за усі роки незалежності, при цьому факт проведення виборів в умовах військової агресії вплинув на можливість громадян взяти участь в виборах. Отже, явка на виборах не характеризує реальну готовність громадян України застосувати цей різновид формальної політичної участі. Також проаналізовані кількісні показники членства, діяльнісної підтримки та довіри до політичних партій. Це дозволило дійти висновку, що політичні партії в досліджуваний період не користувались підтримкою населення. Таке ставлення громадян до політичних партій пояснюється певними недоліками їх функціонування в Україні: недостатньо налагодженою взаємодією з широкими верствами населення, нездатністю продемонструвати ефективне вирішення актуальних проблем та виявити незалежність від великих бізнес-еліт. Покажчики формальної політичної участі громадян України свідчать про те, що інститути представницької влади в досліджуваний період не були повною мірою спроможні виконувати свої суспільні функції. Це стало причиною змін електоральних вподобань громадян на виборах 2019 року та спричинило реформування виборчого законодавства.

The article examines one of the types of political participation of citizens – formal political participation, which in turn includes voting in elections and referendums, active support for political parties, contacting of citizens with government officials and membership in trade unions. The author's attention is focused on such types of formal political participation as voting in elections and support for political parties in Ukraine in 2014-2019, which allows assessing the ability of institutions of representative democracy to solve problems that were relevant to citizens during this period. The article analyzes the quantitative indicators of turnout in the presidential elections (in 2014 and 2019), parliamentary elections (in 2014 and 2019), regular local elections (in 2015). It is identified that the turnout in this period is minimal for all the years of Ukraine's independence, and the fact of elections in conditions of military aggression affected the ability of citizens to participate in the election. Thus, turnout does not characterize the real willingness of Ukrainian citizens to use this type of formal political participation. Quantitative indicators of membership, activity support and trust in political parties were also analyzed. This led to the conclusion that political parties did not enjoy the support of the population during the research period. Such an attitude of citizens to political parties is explained by certain shortcomings of their functioning in Ukraine: insufficient interaction with the broad segments of society, inability to demonstrate effective solutions to current problems and show independence from large business elites. Indicators of formal political participation of Ukrainian citizens show that the institutions of representative power in the researched period were not fully capable of performing their social functions. This caused a change in the electoral preferences of citizens in the 2019 elections and led to the reform of electoral legislation. ; В статті досліджується один із видів політичної участі громадян – формальна політична участь, що в свою чергу охоплює голосування на виборах та референдумах, діяльнісну підтримку політичних партій, контактування громадян з представниками органів влади та членство у професійних спілках. Увага автора сфокусована на таких різновидах формальної політичної участі як голосування на виборах та підтримка політичних партій в Україні 2014-2019 років, що дозволяє оцінити здатність інститутів представницької демократії вирішити проблеми, що були актуальні для громадян в цей період. В статті проаналізовані кількісні показники явки громадян на президентських виборах (у 2014 та 2019 роках), парламентських виборах (у 2014 та 2019 роках), чергових місцевих виборах (у 2015 році). Встановлено, що показники явки на виборах в цей період є мінімальними за усі роки незалежності, при цьому факт проведення виборів в умовах військової агресії вплинув на можливість громадян взяти участь в виборах. Отже, явка на виборах не характеризує реальну готовність громадян України застосувати цей різновид формальної політичної участі. Також проаналізовані кількісні показники членства, діяльнісної підтримки та довіри до політичних партій. Це дозволило дійти висновку, що політичні партії в досліджуваний період не користувались підтримкою населення. Таке ставлення громадян до політичних партій пояснюється певними недоліками їх функціонування в Україні: недостатньо налагодженою взаємодією з широкими верствами населення, нездатністю продемонструвати ефективне вирішення актуальних проблем та виявити незалежність від великих бізнес-еліт. Покажчики формальної політичної участі громадян України свідчать про те, що інститути представницької влади в досліджуваний період не були повною мірою спроможні виконувати свої суспільні функції. Це стало причиною змін електоральних вподобань громадян на виборах 2019 року та спричинило реформування виборчого законодавства.

Стаття присвячена формуванню методологічного інструментарію для дослідження громадсько­політичної участі жінок на основі поєднання конвенційного політичного аналізу та гендерного підходу. Аналіз західної наукової літератури засвідчив, що у традиційній політичній теорії зазвичай жінки виключалися із кола політичних суб'єктів і їм приписувалася аполітичність. Внаслідок цього низький рівень політичної участі і інтересу до політики у жінок не вважалися проблемою наукового дослідження. Виявлено, що дана проблематика стала предметом наукового аналізу політичної науки після появи гендерних досліджень. У статті з'ясовано, що для дослідження політичної участі жінок найбільш доцільним є застосовувати методологію конвенційного політичного аналізу та гендерний підхід. Дане методологічне поєднання обумовлюється предметом дослідження, оскільки питання громадсько­політичної участі відносяться до традиційних проблем сучасної політичної науки, а також тим, що у вітчизняній політології практично відсутні кількісні розрахунки за ознакою статі в аналізі громадсько­політичної активності та представництва. Використання ж гендерного підходу дає можливість переосмислити і розширити традиційні поняття політичної науки для охоплення особистісного, суб'єктивного досвіду поряд із публічною, політичною діяльністю. Цей підхід пропонує розв'язання суспільних проблем з позицій рівноправності чоловіків та жінок, не в ракурсі їх будь­якої ієрархії чи стратифікації, а з позиції їх рівноправного соціального партнерства. Гендерний підхід визнаний як найбільш перспективний у поєднанні із традиційним політичним аналізом для подальшого дослідження громадсько­політичної участі жінок. ; Стаття присвячена формуванню методологічного інструментарію для дослідження громадсько­політичної участі жінок на основі поєднання конвенційного політичного аналізу та гендерного підходу. Аналіз західної наукової літератури засвідчив, що у традиційній політичній теорії зазвичай жінки виключалися із кола політичних суб'єктів і їм приписувалася аполітичність. Внаслідок цього низький рівень політичної участі і інтересу до політики у жінок не вважалися проблемою наукового дослідження. Виявлено, що дана проблематика стала предметом наукового аналізу політичної науки після появи гендерних досліджень. У статті з'ясовано, що для дослідження політичної участі жінок найбільш доцільним є застосовувати методологію конвенційного політичного аналізу та гендерний підхід. Дане методологічне поєднання обумовлюється предметом дослідження, оскільки питання громадсько­політичної участі відносяться до традиційних проблем сучасної політичної науки, а також тим, що у вітчизняній політології практично відсутні кількісні розрахунки за ознакою статі в аналізі громадсько­політичної активності та представництва. Використання ж гендерного підходу дає можливість переосмислити і розширити традиційні поняття політичної науки для охоплення особистісного, суб'єктивного досвіду поряд із публічною, політичною діяльністю. Цей підхід пропонує розв'язання суспільних проблем з позицій рівноправності чоловіків та жінок, не в ракурсі їх будь­якої ієрархії чи стратифікації, а з позиції їх рівноправного соціального партнерства. Гендерний підхід визнаний як найбільш перспективний у поєднанні із традиційним політичним аналізом для подальшого дослідження громадсько­політичної участі жінок. ; The article is devoted to the formation of methodological tools for the study of social and political participation of women through a combination of conventional political analysis and gender approach. The analysis of Western scientific literature showed that the traditional political theory usually excluded women from the group of political subjects and attributed them to apolitical clusters. Consequently, the low level of women's political participation and interest in politics were not considered a problem of scientific research. It is revealed that this problem has became the subject of scientific analysis of political science after the appearance of Gender Studies. Therefore, this methodological combination is determined by the subject of research because of two reasons: first of all, the issue of civil and political participation is the traditional problem of modern political science; secondly, in domestic political science in the analysis of social and political participation and representation there is almost no quantitative calculations based on sex. The use of gender approach makes it possible to rethink and expand the traditional concept of political science to cover personal, subjective experience, along with the public, political activity and to offer the solution of social problems from the equality standpoint. The gender approach is recognized as the most promising in combination with the traditional political analysis for further study of women's social and political participation.