Suchergebnisse

Аналізуючи політичне життя через політичну ідеологію та політичну культуру, слід звернути увагу на політичну свідомість, яка представлена сукупністю теоретичних положень, поглядів, думок, настроїв, ціннісних орієнтацій і т.п., які реалізуються в процесі здійснення функцій політичної влади. Оскільки постулати політичної ідеології реалізуються за допомогою певного механізму - виборчих кампаній та громадської думки, то їх аналіз, безсумнівно, є одним з найважливіших напрямів політичної соціології. На сучасному етапі державотворення України, формування інституту громадянського суспільства важливим є вивчення механізму формування політичної свідомості нації. На стан політичної свідомості впливають процеси, що відбуваються не тільки всередині країни, але і на міжнародній арені. Зростання взаємозалежності всіх країн і народів, загальні погрози існуванню землян і загальні складнощі на шляху людського прогресу приводять до «глобалізації» всіх форм суспільної свідомості, у тому числі і політичної. Поворот від конфронтації до взаєморозуміння і співпраці означає істотні зміни в політичній свідомості і в політиці суб'єктів міжнародної взаємодії. Такими сьогодні є не тільки держави, але й безпосередньо народи, миролюбні демократичні масові рухи, люди доброї волі на всіх континентах. Консолідація їх зусиль здатна протистояти будь-яким формам гегемонії і диктату, будь-якій політиці, що проводиться з позиції сили. ; Аналізуючи політичне життя через політичну ідеологію та політичну культуру, слід звернути увагу на політичну свідомість, яка представлена сукупністю теоретичних положень, поглядів, думок, настроїв, ціннісних орієнтацій і т.п., які реалізуються в процесі здійснення функцій політичної влади. Оскільки постулати політичної ідеології реалізуються за допомогою певного механізму - виборчих кампаній та громадської думки, то їх аналіз, безсумнівно, є одним з найважливіших напрямів політичної соціології. На сучасному етапі державотворення України, формування інституту громадянського суспільства важливим є вивчення механізму формування політичної свідомості нації. На стан політичної свідомості впливають процеси, що відбуваються не тільки всередині країни, але і на міжнародній арені. Зростання взаємозалежності всіх країн і народів, загальні погрози існуванню землян і загальні складнощі на шляху людського прогресу приводять до «глобалізації» всіх форм суспільної свідомості, у тому числі і політичної. Поворот від конфронтації до взаєморозуміння і співпраці означає істотні зміни в політичній свідомості і в політиці суб'єктів міжнародної взаємодії. Такими сьогодні є не тільки держави, але й безпосередньо народи, миролюбні демократичні масові рухи, люди доброї волі на всіх континентах. Консолідація їх зусиль здатна протистояти будь-яким формам гегемонії і диктату, будь-якій політиці, що проводиться з позиції сили. ; Analyzing the political life through political ideology and political culture should pay attention to political consciousness, which presents set of theoretical positions, views, opinions, attitudes, values orientation, etc. that are implemented in the process of implementing functions of political power. Because postulates political ideology are implemented using some mechanism, election campaigns and public opinion, their analysis is undoubtedly one of the major directions of political sociology. At the present stage of creation of the state of Ukraine, formation of the Institute of civil society is important to the study of the mechanism of formation of political consciousness of the nation. On the state of political consciousness influenced by processes not only within the country but also in the international arena. The growing interdependence of countries and peoples, General threat to the existence of humans and the General difficulties on the path of human progress lead to the «globalization» of all the forms of public consciousness, including political. A shift from confrontation to mutual understanding and cooperation means considerable changes in the political consciousness and politics subjects of international cooperation. These are not only the state but also directly peoples, peace­loving democratic mass movements, people of good will on all continents. Consolidation of their efforts is able to resist all forms of hegemony and dictates, any policy which is conducted from a position of strength.

Problem setting. Today political sociology requires not only critical but also structural analysis of politics, creation of corresponding theoretical and methodological tool, one of major constituents of that there are research and prognostication of political relations and processes.Recent research and publications analysis. Actually political sociology as scientific direction was formed to the к middle of ХХ of century, when a few scientific schools consisted of study of cooperation of society and politics. Louis Althusser became the classics of political sociology works of followers of marxism and representatives of Frankfort school of А. Gramsci, D. Lukács, and laid the foundation of its institualization as science. The deeper sociological analysis of political relations is contained in researches by R. Dahrendorf, M. Horkheimer, H. Marcuse, Т. Adorno, J. Habermas, І. Wallerstein, P. Bourdieu. Therefore, the рaper objective was creation of theoretical model of sociological analysis of political relations.Paper main body. Social relations are considered as such, that related to the necessity of general satisfaction of various social necessities, that, in obedience to the law of increase of necessities, is basis of development of society and providing of his integrity. Thus, a social sphere is a place cooperation of people, social behavior of that determines integrity of society. Political relations are related to the necessity of imperious settlement of social relations for the sake of their optimization in the process of achievement of general aims. Accordingly, political sphere - it the place of rivalry of people and task forces for a right to realize own interests by means of power. The functional component of the political system, that includes methods, methods, directions of development of political relations, is the political mode. As a worker there was select determination of prof. J.-L. Quermonne. He determined the political regime, as ". aggregate of elements of ideological, institutional and sociological order, that assist forming of political power of this country on a certain period". Our choice is base on that description of the political mode in any state determines the actual picture of principles of organization of political sphere of society.On the basis of content-analysis of publications of 10 Ukrainian electronic MASS-MEDIA and 8 official internet-portals of state and non-state organizations in 2018 the vector model of political relations that determine the political regime in modern Ukraine is worked out.The analysis carried out in the article allowed to reach the following conclusions of the research. Political relations form the core of any social system, regulate and counterbalance the centripetal and centrifugal forces that ensure its integrity and sustainable development. The research of these relations exclusively by political scientists artificially narrows the problem. Sociological analysis allows to reveal their static and dynamic characteristics, because on the basis of research of political situations (social statics) determines political plots and predicts political changes (social dynamics). The combination of static and dynamic analysis principles can be compared with the process of creating video. Each individual character characterizes a certain socio-political situation, the main actors and the nature and conditions of their interaction, and the sequence of such personnel forms a complete systemic understanding of the "plot", the dynamics and basic parameters of socio-political processes and relations in society. ; В статье проводится анализ социальной природы политических отношений. Отмечается, что рост интереса современных социологов к политической проблематике обусловлен интенсивным развитием аналитической социологии, в рамках которой предлагается авторская векторная модель социологического анализа политических отношений. Теоретическое обоснование представленной модели проводится на основе учения о социальном пространстве П. Сорокина, социальном прагматизме Ю. Хабермаса, социальных неравенствах Т. Парсонса и политических режимах Ж.-Л. Кермонна. Показано, что именно социологический анализ политических отношений позволяет раскрыть их статические и динамические характеристики, прогнозировать структуру и направления политических изменений. ; В статті проводиться аналіз соціальної природи політичних відносин. Зазначається, що зростання інтересу сучасних соціологів до політичної проблематики зумовлене інтенсивним розвитком аналітичної соціології, в межах якої пропонується авторська векторна модель соціологічного аналізу політичних відносин. Теоретичне обгрунтування представленої моделі проводиться на основі учення про соціальний простір П. Сорокіна, соціальний прагматизм Ю. Габермаса, соціальні нерівності Т. Парсонса та політичні режими Ж.-Л. Кермонна. Доводиться, що саме соціологічний аналіз політичних відносин дозволяє розкрити їхні статичні і динамічні характеристики, прогнозувати політичні зміни.

Problem setting. Today political sociology requires not only critical but also structural analysis of politics, creation of corresponding theoretical and methodological tool, one of major constituents of that there are research and prognostication of political relations and processes.Recent research and publications analysis. Actually political sociology as scientific direction was formed to the к middle of ХХ of century, when a few scientific schools consisted of study of cooperation of society and politics. Louis Althusser became the classics of political sociology works of followers of marxism and representatives of Frankfort school of А. Gramsci, D. Lukács, and laid the foundation of its institualization as science. The deeper sociological analysis of political relations is contained in researches by R. Dahrendorf, M. Horkheimer, H. Marcuse, Т. Adorno, J. Habermas, І. Wallerstein, P. Bourdieu. Therefore, the рaper objective was creation of theoretical model of sociological analysis of political relations.Paper main body. Social relations are considered as such, that related to the necessity of general satisfaction of various social necessities, that, in obedience to the law of increase of necessities, is basis of development of society and providing of his integrity. Thus, a social sphere is a place cooperation of people, social behavior of that determines integrity of society. Political relations are related to the necessity of imperious settlement of social relations for the sake of their optimization in the process of achievement of general aims. Accordingly, political sphere - it the place of rivalry of people and task forces for a right to realize own interests by means of power. The functional component of the political system, that includes methods, methods, directions of development of political relations, is the political mode. As a worker there was select determination of prof. J.-L. Quermonne. He determined the political regime, as ". aggregate of elements of ideological, institutional and sociological order, that assist forming of political power of this country on a certain period". Our choice is base on that description of the political mode in any state determines the actual picture of principles of organization of political sphere of society.On the basis of content-analysis of publications of 10 Ukrainian electronic MASS-MEDIA and 8 official internet-portals of state and non-state organizations in 2018 the vector model of political relations that determine the political regime in modern Ukraine is worked out.The analysis carried out in the article allowed to reach the following conclusions of the research. Political relations form the core of any social system, regulate and counterbalance the centripetal and centrifugal forces that ensure its integrity and sustainable development. The research of these relations exclusively by political scientists artificially narrows the problem. Sociological analysis allows to reveal their static and dynamic characteristics, because on the basis of research of political situations (social statics) determines political plots and predicts political changes (social dynamics). The combination of static and dynamic analysis principles can be compared with the process of creating video. Each individual character characterizes a certain socio-political situation, the main actors and the nature and conditions of their interaction, and the sequence of such personnel forms a complete systemic understanding of the "plot", the dynamics and basic parameters of socio-political processes and relations in society. ; В статье проводится анализ социальной природы политических отношений. Отмечается, что рост интереса современных социологов к политической проблематике обусловлен интенсивным развитием аналитической социологии, в рамках которой предлагается авторская векторная модель социологического анализа политических отношений. Теоретическое обоснование представленной модели проводится на основе учения о социальном пространстве П. Сорокина, социальном прагматизме Ю. Хабермаса, социальных неравенствах Т. Парсонса и политических режимах Ж.-Л. Кермонна. Показано, что именно социологический анализ политических отношений позволяет раскрыть их статические и динамические характеристики, прогнозировать структуру и направления политических изменений. ; В статті проводиться аналіз соціальної природи політичних відносин. Зазначається, що зростання інтересу сучасних соціологів до політичної проблематики зумовлене інтенсивним розвитком аналітичної соціології, в межах якої пропонується авторська векторна модель соціологічного аналізу політичних відносин. Теоретичне обгрунтування представленої моделі проводиться на основі учення про соціальний простір П. Сорокіна, соціальний прагматизм Ю. Габермаса, соціальні нерівності Т. Парсонса та політичні режими Ж.-Л. Кермонна. Доводиться, що саме соціологічний аналіз політичних відносин дозволяє розкрити їхні статичні і динамічні характеристики, прогнозувати політичні зміни.

The article analyzes the relevance, factors and prospects of the transformation of modern sociological science. It is noted that digital technologies significantly change the fundamental foundations of social interaction, most everyday social practices, structures and conflicts. This poses a number of serious challenges to sociology as a science. It is emphasized that it is time to think deeply not only about the problem of transformation of what sociology studies, but also about the transformation of sociology itself as a specific intellectual practice. Attention is focused on the need for sociological analysis and interpretation of large-scale and long-term social processes, changes in the traditional way of sociology's participation in the formation of state social policy and the implementation of social reforms. Endogenous factors hindering the leadership of sociological science in the modern public intellectual discourse are identified, namely: fragmentation of sociology, its division into a huge number of directions, particular, local thematizations; lack of research attention of sociologists to the fundamental problems of social life; modern sociology does not form an agenda for public intellectual discourse and scientific research, does not define the problematic field of research and interpretation both at the microsocial level and at the level of societal and global phenomena; it is not socially engaged, does not engage in dialogic interaction with various groups of the public, does not help them to realize their values, interests and problems, to fight for their solution; sociologists do not show activity in related research areas (for example, such as social communications, public relations, advertising, marketing, political consulting, conflict studies), do not use for this a rich arsenal of sociological theoretical concepts, quantitative and qualitative methods; despite the mediatization of social life, sociology is not sufficiently media-based, it is extremely weakly present in the media space. A conclusion is formulated about the need to transform sociological thinking and sociological imagination, the need for serious changes in the educational programs of professional training of students, in particular their practical component, the search for new formats of professional communication.

The article provides a comparative review of the history, current status and areas of scientific activity of the Sociological Association of Ukraine (SAU), its creative ties with the European and world sociological community, in particular, joint research with Polish scientists. It emphasizes that most of the Ukrainian sociologists SAU members work in universities, the Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine, and public opinion research centers. Numerous sociological (theoretical and empirical) studies on various issues of vital activity of modern Ukrainian society are carried out by their efforts. It is noted that in addition to studying the issues of social transformation in its political, economic, legal, social and cultural aspects, that have become traditional for Ukrainian sociology, in recent years Ukrainian sociologists have turned to the analysis of such problems as external and internal migration (the problem of internally displaced persons); military conflict in the east of Ukraine and the volunteer movement; social inequality, including in its new manifestations, including those caused by the digitalization of public life. It is emphasized that today the most pressing issue of sociological reflection is the changes that occur in Ukraine after the last presidential election. Attention is focused on the fact that the victory of the political rookie in these elections was due to the huge social disappointments of the Ukrainians, since their expectations provoked by the Revolution of Dignity were not fulfilled. The first and most important disappointment, according to sociological studies, is the fact that peace has not reigned in the country. Second, the living standards of Ukrainian citizens have not improved. Third, the fight against corruption did not bring significant results. Fourth, social inequality deepened: the rich became richer, and the poor became poorer. The fifth disappointment is the inefficiency of the declared reforms: judicial, medical, educational, customs, electoral, etc. It is emphasized that the effectiveness of the new government depends, among other things, on its consideration of such features of the mass consciousness of the Ukrainian population as a critical level of distrust of all institutions of power; value and ideological ambivalence and uncertainty. The conclusions are formulated about the unlikeliness of return of Ukraine to the orbit of Russian political and economic influence, as well as the victory of radical nationalist ideology in our country.

The article is devoted to a critical interpretation of the metaphorical kind of language of sociology and political sociology, in particular, on the term "political space". An attempt to critically absolutize the metaphor of "political space" by expanding it with the secondary metaphor "the destruction of political space" is made in the article. The special urgency of this problem for the political sociology of the divided societies is substantiated. The political situation and socio-political processes in Ukraine 2012-2013 are taken as a test case. The interdisciplinary logic of critical and historical sociology is applied to test the effectiveness of the critical absolutism of the metaphor "the destruction of political space". The conclusion about the productivity of the metaphor "the destruction of political space" in the formation of hypotheses in the analysis of divided societies in political sociology is made. ; В статье осуществляется критическое осмысление метафоричности языка социологии и политической социологии, в частности термина «политическое пространство». Предпринимается попытка критической абсолютизации метафоры «политическое пространство» при помощи её расширения за счёт вторичной метафоры «разрушение политического пространства». Обосновывается особая актуальность данной проблематики для политической социологии разделённых обществ. В качестве тестового кейса используется политическая ситуация и общественно-политические процессы в Украине 2012-2013 годов. Для проверки эффективности критической абсолютизации метафоры «разрушение политического пространства» применяется междисциплинарная логика критической и исторической социологии. Делается вывод о продуктивности метафоры «разрушение политического пространства» в формировании гипотез при анализе разделённых обществ в политической социологии. ; У статті здійснюється критичне осмислення метафоричності мови соціології та політичної соціології, зокрема, терміну «політичний простір». Робиться спроба критичної абсолютизації метафори «політичний простір» за допомогою її розширення за рахунок вторинної метафори «руйнування політичного простору». Обґрунтовується особлива актуальність даної проблематики для політичної соціології розділених суспільств. В якості тестового кейсу використовується політична ситуація і суспільно-політичні процеси в Україні 2012-2013 років. Для перевірки ефективності критичної абсолютизації метафори «руйнування політичного простору» застосовується міждисциплінарна логіка критичної і історичної соціології. Робиться висновок про продуктивність метафори «руйнування політичного простору» у формуванні гіпотез при аналізі розділених суспільств в політичній соціології.

The article is devoted to a critical interpretation of the metaphorical kind of language of sociology and political sociology, in particular, on the term "political space". An attempt to critically absolutize the metaphor of "political space" by expanding it with the secondary metaphor "the destruction of political space" is made in the article. The special urgency of this problem for the political sociology of the divided societies is substantiated. The political situation and socio-political processes in Ukraine 2012-2013 are taken as a test case. The interdisciplinary logic of critical and historical sociology is applied to test the effectiveness of the critical absolutism of the metaphor "the destruction of political space". The conclusion about the productivity of the metaphor "the destruction of political space" in the formation of hypotheses in the analysis of divided societies in political sociology is made. ; В статье осуществляется критическое осмысление метафоричности языка социологии и политической социологии, в частности термина «политическое пространство». Предпринимается попытка критической абсолютизации метафоры «политическое пространство» при помощи её расширения за счёт вторичной метафоры «разрушение политического пространства». Обосновывается особая актуальность данной проблематики для политической социологии разделённых обществ. В качестве тестового кейса используется политическая ситуация и общественно-политические процессы в Украине 2012-2013 годов. Для проверки эффективности критической абсолютизации метафоры «разрушение политического пространства» применяется междисциплинарная логика критической и исторической социологии. Делается вывод о продуктивности метафоры «разрушение политического пространства» в формировании гипотез при анализе разделённых обществ в политической социологии. ; У статті здійснюється критичне осмислення метафоричності мови соціології та політичної соціології, зокрема, терміну «політичний простір». Робиться спроба критичної абсолютизації метафори «політичний простір» за допомогою її розширення за рахунок вторинної метафори «руйнування політичного простору». Обґрунтовується особлива актуальність даної проблематики для політичної соціології розділених суспільств. В якості тестового кейсу використовується політична ситуація і суспільно-політичні процеси в Україні 2012-2013 років. Для перевірки ефективності критичної абсолютизації метафори «руйнування політичного простору» застосовується міждисциплінарна логіка критичної і історичної соціології. Робиться висновок про продуктивність метафори «руйнування політичного простору» у формуванні гіпотез при аналізі розділених суспільств в політичній соціології.

The article is devoted to the existence and development of domestic sociological science in the Soviet period. The author tries to prove that even during the totalitarian regime sociology tried to develop. Thus, the development of sociological science, which slowed down greatly during the totalitarian regime, intensified in the era of the "thaw", when thousands of scientists in the USSR were attracted in so-called "social forecasting", conducting and implementing a number of research programs of an applied nature by order of the party and state leadership. Thus, in the Ukrainian SSR a process of revival and formation of sociological science began in the 50-60's of the twentieth century, albeit rather slowly and in the form of irregular research. The article argues that the mentioned revival became possible due to a number of objective factors: the liberalization of the political system associated with economic reform and the urgent need for practical social knowledge. During this period Ukrainian sociology had only a regional status, which on the one hand did not provide such broad opportunities as the "central" Russian science, and on the other hand, it contributed to specific differences and a certain freedom and creativity. But such an imbalance also brought some benefits, since remoted from the center academic institutions were freer in choosing areas of pedagogical and sociological work, therefore they were more likely to gain experience in creating various specialized training in this scientific field and thematic sociological research. The article also analyzes the fact that, taking into account the ideological postulates, sociology in the USSR has always been considered a science that deals primarily with social relations in the field of production. That is, it was assigned the role of scientific substantiation and development of long-term social policy and ways of its implementation in the form of " plans of social development ". Thus, the renewal of sociology in Ukraine was determined by the practice of economic and social planning in particular, and the entire period of the 60's - early 70's in Ukrainian sociology was held under the auspices of industrial sociology.

Перспективи розвитку соціології насильства лежать в площині її тісної взаємодії з іншими теоріями середнього рівня. Наразі характерним є асиметричність такого методологічного зв'язку: соціологія насильства частіше й активніше використовує досягнення суміжних соціологічних напрямів, які співвідносяться з нею. Однак така потреба в них має диференційований характер, і це зумовлено як логікою наукового знання, так і соціальним запитом, адресованим сучасним «суспільством ризику». ; In the formation context of the sociology of violence, it is argued some asymmetries of its methodo- logical connections with other theories of the middle range character. It is currently characterized with the sociology of violence more often and more actively using the achievements of adjacent sociological trends.Adequate analysis of the interaction of those middle range theories of is possible while comparing the theories that have comparable (on a scale, etc.) subjects of research. Sociology of violence has its object of studying a certain social phenomenon – accordingly, methodologically correct will be a comparison with similar theories, having the subject of their study of comparable social phenomena. This does not mean that this theory is not related to theories that study community and group - but those dependencies already require additional defragment of the sociology of violence itself.On the one hand, those to be social psychology, criminal and political sociology; on the other one – the sociologies of family, education, youth, etc. But if the sociology of violence actively uses the achievements of these and other similar sociological trends, then in the theories of the middle range there is an obvious lack of attention to the achievements of the sociology of violence itself.Prospects for the development for sociology of violence to be in the spheres of its close interactions with other middle range theories. But, as it is obviously seen, those connections to be far from being always understood by researchers, as far as its principles are not quite clear, that reduces the effectiveness of scientific results. Sociology of violence develops, using the achievements of those middle range theories correlating with it, although the need for them is someway differentiated, and this is due both to the logics of scientific knowledge and to the social request addressed by the sociology of violence.

Перспективи розвитку соціології насильства лежать в площині її тісної взаємодії з іншими теоріями середнього рівня. Наразі характерним є асиметричність такого методологічного зв'язку: соціологія насильства частіше й активніше використовує досягнення суміжних соціологічних напрямів, які співвідносяться з нею. Однак така потреба в них має диференційований характер, і це зумовлено як логікою наукового знання, так і соціальним запитом, адресованим сучасним «суспільством ризику». ; In the formation context of the sociology of violence, it is argued some asymmetries of its methodo- logical connections with other theories of the middle range character. It is currently characterized with the sociology of violence more often and more actively using the achievements of adjacent sociological trends.Adequate analysis of the interaction of those middle range theories of is possible while comparing the theories that have comparable (on a scale, etc.) subjects of research. Sociology of violence has its object of studying a certain social phenomenon – accordingly, methodologically correct will be a comparison with similar theories, having the subject of their study of comparable social phenomena. This does not mean that this theory is not related to theories that study community and group - but those dependencies already require additional defragment of the sociology of violence itself.On the one hand, those to be social psychology, criminal and political sociology; on the other one – the sociologies of family, education, youth, etc. But if the sociology of violence actively uses the achievements of these and other similar sociological trends, then in the theories of the middle range there is an obvious lack of attention to the achievements of the sociology of violence itself.Prospects for the development for sociology of violence to be in the spheres of its close interactions with other middle range theories. But, as it is obviously seen, those connections to be far from being always understood by researchers, as far as its principles are not quite clear, that reduces the effectiveness of scientific results. Sociology of violence develops, using the achievements of those middle range theories correlating with it, although the need for them is someway differentiated, and this is due both to the logics of scientific knowledge and to the social request addressed by the sociology of violence.

Article aims are to review the concept of the power essence, to delimitate its actions in society through the reconstruction of T. Parsons's sociological theories. Attention is paid to the analysis of political power as a symbolically generalized communication media, thus expanding the field of analysis in terms of power value as a change resource of the social situation. The possibility of using of Parsons's concept of the power to the modern political reality is examined in the article. The conclusion is made about the prospects for further development of T. Parsons's concept of within the modern science of power. ; Статья направлена на рассмотрение понятия сущности власти, определение границ её действия в обществе посредством реконструкции социологических теорий Т. Парсонса. Уделяется внимание анализу политической власти как символически обобщенного средства коммуникации, что позволяет расширить поле анализа с точки зрения ценности власти как ресурса изменения социальной ситуации. В статье рассматривается возможность применения парсоновской концепции власти к современной политической действительности. Делается вывод относительно перспектив дальнейшего развития концепции Т. Парсонса в рамках современной науки о власти. ; Стаття спрямована на розгляд поняття сутності влади, визначення меж її дії в суспільстві за допомогою реконструкції соціологічних теорій Т. Парсонса. Приділяється увага аналізу політичної влади як символічно узагальненого засобу комунікації, що дозволяє розширити поле аналізу з приводу цінності влади як ресурсу зміни соціальної ситуації. У статті розглядається можливість застосування парсонівської концепції влади до сучасної політичної дійсності. Робиться висновок щодо перспектив подальшого розвитку концепції Т. Парсонса в рамках сучасної науки про владу.

Article aims are to review the concept of the power essence, to delimitate its actions in society through the reconstruction of T. Parsons's sociological theories. Attention is paid to the analysis of political power as a symbolically generalized communication media, thus expanding the field of analysis in terms of power value as a change resource of the social situation. The possibility of using of Parsons's concept of the power to the modern political reality is examined in the article. The conclusion is made about the prospects for further development of T. Parsons's concept of within the modern science of power. ; Статья направлена на рассмотрение понятия сущности власти, определение границ её действия в обществе посредством реконструкции социологических теорий Т. Парсонса. Уделяется внимание анализу политической власти как символически обобщенного средства коммуникации, что позволяет расширить поле анализа с точки зрения ценности власти как ресурса изменения социальной ситуации. В статье рассматривается возможность применения парсоновской концепции власти к современной политической действительности. Делается вывод относительно перспектив дальнейшего развития концепции Т. Парсонса в рамках современной науки о власти. ; Стаття спрямована на розгляд поняття сутності влади, визначення меж її дії в суспільстві за допомогою реконструкції соціологічних теорій Т. Парсонса. Приділяється увага аналізу політичної влади як символічно узагальненого засобу комунікації, що дозволяє розширити поле аналізу з приводу цінності влади як ресурсу зміни соціальної ситуації. У статті розглядається можливість застосування парсонівської концепції влади до сучасної політичної дійсності. Робиться висновок щодо перспектив подальшого розвитку концепції Т. Парсонса в рамках сучасної науки про владу.

The article raises the question of finding methodological, methodical, categorical foundation for a new direction for the Ukrainian Sociology - Sociology of war. Given the general outlines of the industry sociological knowledge: the nature, objects, features, main directions of transformation qualitatively new trends of armed struggle, the consequences of military action in the context of the events that take place at the Donbas. It is proved that the war as a social phenomenon has two dialectically related parties: the socio-political and military-technical. The first shows you who and what is in the name of military action, and the second reflects the material and human resources that are used in the war. It is alleged that the anti-terrorist operation has long been turned into a so-called «hybrid» war on its members and methods of warfare. The major component of this war is information warfare, which are in the process of simulacra, having nothing to do with reality, but to destroy and deform the minds of millions of people. ; В статье осуществляется поиск методологической, методической и категориальной основы нового для украинской социологии направления – социологии войны. Представляются общие характеристики этой отрасли социологического знания: объект, предмет, функции, направления исследований и т.д. Подчеркивается, что актуализация социологии войны на отечественной почве обусловливается необходимостью научного анализа качественно новых тенденций вооруженной борьбы, причин и последствий военных действий в контексте тех событий, которые проходят на Донбассе. Обосновывается, что война как социальное явление имеет две диалектически связанные стороны: социально-политическую и военно-техническую. Первая определяет, кто и во имя чего ведет военные действия, а вторая отражает те материальные и человеческие ресурсы, которые используются в войне. Утверждается, что антитеррористическая операция по своим участникам и методам ведения боевых действий уже давно переросла в так называемую «гибридную» войну. Важнейшей составляющей этой войны является информационная борьба, в процессе которой создаются симулякры, не имеющие ничего общего с реальной действительностью, но существенно влияющие на сознание миллионов людей, зомбируя их. ; У статті здійснюється пошук методологічної, методичної та категоріальної основи нового для української соціології напрямку - соціології війни. Надається загальна характеристика цієї галузі соціологічного знання: її об'єкт, предмет, функції тощо. Підкреслюється, що актуалізація соціології війни на вітчизняному грунті зумовлюється необхідністю наукового аналізу якісно нових тенденцій збройної боротьби, причин та наслідків військових дій у контексті тих подій, що відбуваються на Донбасі. Зазначається, що війна як соціальне явище має дві діалектично пов'язані сторони: соціально-політичну і військово-технічну. Перша визначає, хто і в ім'я чого веде військові дії, а друга відображає ті матеріальні та людські ресурси, які використовуються у війні. Стверджується, що антитерористична операція за своїми учасниками і методами ведення бойових дій вже давно переросла у так звану «гібридну» війну. Найважливішою складовою цієї війни є інформаційна боротьба, в процесі якої створюються симулякри, які не мають нічого спільного з реальною дійсністю, але суттєво впливають на свідомість мільйонів людей, зомбуючи їх.

The article has indicated the limits in the field of the sociology of intellectuals, philosophical analysis of this phenomenon was provided. It was shown a number of approaches to the study of the intellectual class in connection with its modifications in the twentieth century. Sociology of intellectuals, like its subject, has a very colorful history. It is true that when we are talking about the intellectuals the first thing that could come to our minds is the phenomena of French intellectuals, where the Dreyfus affair, which marked the emergence of new social group vested with the great influence in the society. Thenceforward, the term «intellectual» became of common, yet sometimes derogatory usage. The turning point of that times was the 4500-word article, published in the «L'Aurore» newspaper in January 1898 by Emile Zola and headlined «J'Accuse…!» – an open letter to the President Faure, defending unfairly convicted captain Alfred Dreyfus. In was the moment of great intellectual consolidation of philosophers, journalists, writers and other elite representatives in their struggle not just against the anti-Semitism, but struggle for justice, truth and rights for all the members of society that could not be discarded by the tradition and authority of the government any more. Later on the brilliant thoughts on intellectuals and their role were spoken by famous XX century French philosophers: Jean Paul Sartre, Michelle Foucault, Raymond Aron, Pierre Bourdieu and lots of others. Forexample, Sartre, stated in his article for the defense of the intellectuals, that that being specialists in some fields, they are always invading the fields out of their competence, bearing the universal system of values. The term is also equally well used in the Western and Eastern worlds, sometimes emerging from the facing the affairs that are analogous to the Dreyfus case. The turning point for the field of the sociology of intellectuals was the book «The Treason of the Intellectuals» by Julien Benda. Author's concerns were about his vision of the final decline of intellectuals as a class. However, despite the literary preferences and apocalyptic tone in his book, the main themes have been focused on the approach in sociology of intellectuals, considering them as a class. Intellectuals can develop common interests that put them apart from other groups in society, sometimes concentrating around those interests, and sometimes giving up any of its organization and being on the margins of the society. On other hand, Pierre Bourdieu believes that despite common interests, intellectuals are not always prone to collective action and only in certain moments of history they are exempt from political pessimism of pure culture and hypocritical involvement in politics, appear to protect its own interests, the best example of which is the Dreyfus affair. Therefore, we considered several approaches that have appeared in the twentieth century in the sociology of intellectuals, though they certainly do not exhaust the scope of such a controversial subject of philosophical investigation. It was shown on the paradigmatic significance of «The Treason of the Intellectuals» by J. Benda, as the first comprehensive philosophical reflection that became fundamental to sociology of intellectuals. The approaches that were described in the article should be borne in mind at least to avoid terminological controversy. In addition, intellectual communication takes place by means of media environment, the development of which has led to fundamental changes in our understanding of intellectuals and modern access to information undermines the credibility of the «classic» intellectuals as a class, but in any case, the request for them is not yet lost in the society, and therefore such research is still quite relevant.Keywords: sociology of intellectuals, science, society, the elite, the cultural capital, the class identity. ; У статті окреслено межі галузі соціології інтелектуалів, надано філософський аналіз цього явища. Висвітлено декілька підходів у дослідженні класу інтелектуалів у зв'язку з його видозмінами у ХХ столітті.Ключові слова: соціологія інтелектуалів, наука, суспільство, еліта, культурний капітал, класова ідентичність.В статье обозначены пределы области социологии интеллектуалов, предоставлено философский анализ этого явления. Освещены несколько подходов в исследовании класса интеллектуалов в связи с его видоизменениями в ХХ веке.Ключевые слова: социология интеллектуалов, наука, общество, элита, культурный капитал, классовая идентичность.The article has indicated the limits in the field of the sociology of intellectuals, philosophical analysis of this phenomenon was provided. It was shown a number of approaches to the study of the intellectual class in connection with its modifications in the twentieth century. Sociology of intellectuals, like its subject, has a very colorful history. It is true that when we are talking about the intellectuals the first thing that could come to our minds is the phenomena of French intellectuals, where the Dreyfus affair, which marked the emergence of new social group vested with the great influence in the society. Thenceforward, the term «intellectual» became of common, yet sometimes derogatory usage. The turning point of that times was the 4500-word article, published in the «L'Aurore» newspaper in January 1898 by Emile Zola and headlined «J'Accuse…!» – an open letter to the President Faure, defending unfairly convicted captain Alfred Dreyfus. In was the moment of great intellectual consolidation of philosophers, journalists, writers and other elite representatives in their struggle not just against the anti-Semitism, but struggle for justice, truth and rights for all the members of society that could not be discarded by the tradition and authority of the government any more. Later on the brilliant thoughts on intellectuals and their role were spoken by famous XX century French philosophers: Jean Paul Sartre, Michelle Foucault, Raymond Aron, Pierre Bourdieu and lots of others. Forexample, Sartre, stated in his article for the defense of the intellectuals, that that being specialists in some fields, they are always invading the fields out of their competence, bearing the universal system of values. The term is also equally well used in the Western and Eastern worlds, sometimes emerging from the facing the affairs that are analogous to the Dreyfus case. The turning point for the field of the sociology of intellectuals was the book «The Treason of the Intellectuals» by Julien Benda. Author's concerns were about his vision of the final decline of intellectuals as a class. However, despite the literary preferences and apocalyptic tone in his book, the main themes have been focused on the approach in sociology of intellectuals, considering them as a class. Intellectuals can develop common interests that put them apart from other groups in society, sometimes concentrating around those interests, and sometimes giving up any of its organization and being on the margins of the society. On other hand, Pierre Bourdieu believes that despite common interests, intellectuals are not always prone to collective action and only in certain moments of history they are exempt from political pessimism of pure culture and hypocritical involvement in politics, appear to protect its own interests, the best example of which is the Dreyfus affair. Therefore, we considered several approaches that have appeared in the twentieth century in the sociology of intellectuals, though they certainly do not exhaust the scope of such a controversial subject of philosophical investigation. It was shown on the paradigmatic significance of «The Treason of the Intellectuals» by J. Benda, as the first comprehensive philosophical reflection that became fundamental to sociology of intellectuals. The approaches that were described in the article should be borne in mind at least to avoid terminological controversy. In addition, intellectual communication takes place by means of media environment, the development of which has led to fundamental changes in our understanding of intellectuals and modern access to information undermines the credibility of the «classic» intellectuals as a class, but in any case, the request for them is not yet lost in the society, and therefore such research is still quite relevant.Keywords: sociology of intellectuals, science, society, the elite, the cultural capital, the class identity.