Suchergebnisse

Present-day global political landscape is imbued with populism, a weighty evidence of which is the presence of the "term" populism in public debate, which is aggravated by its semantic and ideological ambiguity, since, embracing a wide range of phenomena and movements, populism has become a kind of umbrella under which all or almost all forms of political discourse can be placed. The debate about populism proves its amalgamous nature and the discrepancies in its evaluation, which take place not only in the media-political, but also in the scientific context. In addition to attempts to conceptualize populism, or at least to reveal its essential features with which the political and politological community would agree, this dissonance generates another desire, namely: to find out what the unbelievable surge of populism in the world is all about and whether it points to the normal development of a society of democracies or to the fact that society is not alright, and the political class must respond accordingly.Approaches to the understanding of populism (E. Laclau, P.-A. Tagieff, M. Kenovan, C. Mudde, P. Rosanvallon, I. Surel and I. Meni, etc.) classify it differently (as a general rule, as normal politics, a subtle ideology, political style, deviation of democracy), but on the basis of the main features of populism, the consent, in spite of the announced polyphony, is possible. Populism is characterized by a simplified understanding of society, the unity of which is based on its identity, the opposition of a dirty corrupt elite to a pure and healthy united people, a subject of common will, a claim to a monopoly of possession of the truth about this will.Of particular interest is the relation between populism and democracy, the study of which usually takes place within the classical debate about the development of democracy in modern societies, where the excessive attention to the democratic procedure is accompanied by an ever-increasing holding the population off the actual participation in making political decisions, which is, according to researchers, the cause of the emergence and success of populist political forces, that is, populism is the answer to the crisis of representative democracy. The unpopular thesis presented in this research consists in a certain shift of emphasis, namely: if populism is a pathology, then democracy itself (in the broad sense of the word, as the setting and the way of considering the development of society) is pathological in its essence, and that populism is nothing else as its epiphenomenon, which needs democracy for its existence, embodies its imperatives, but in no way can be influenced, distorted or perfected. Two attributive characteristics of democracy (the idea of freedom and the idea of equality) generate populism, and the fundamental impossibility of democracy (as an ideal form) ensures its success. Therefore, along with the emergence of democratic thinking there is necessarily a populist thinking, and the multitude of forms of embodiment of a democratic setting prompts proteism of populism. ; Глобальний політичний ландшафт сьогодення пронизаний популізмом, вагомим свідченням чого є усеприсутність «терміну» популізм у публічних дебатах, яка посилюється його смисловою та ідеологічною неоднозначністю, оскільки охопивши широкий спектр явищ і рухів, популізм став парасолькою, під якою можуть бути розміщені усі або майже усі форми політичного дискурсу. Дискусії щодо популізму оприявнюють його амальгамний характер та розбіжності в його оцінках, що мають місце не лише у медійно-політичному, але й у науковому контексті. Цей дисонанс породжує, крім спроб концептуалізувати популізм або принаймні виявити його сутнісні риси, з якими погодилася би політично-політологічна спільнота, й інше прагнення, а саме: з'ясувати, з чим пов'язаний нечуваний сплеск популізму в світі, на що він вказує, на нормальний розвиток суспільства демократій чи на те, що з суспільством не все гаразд, і політичний клас мусить реагувати відповідно.Підходи до розуміння популізму (Е. Лаклау, П.-А. Тагієффа, М. Кенован, К. Мадда, П. Розанваллона, І. Суреля та І. Мені тощо) класифікують його по-різному (як назагал нормальну політику, тонку ідеологію, політичний стиль, девіацію демократії), натомість щодо основних рис, притаманних популізму, згода, попри анонсовану поліфонію, можлива. Популізм характеризується спрощеним розумінням суспільства, чия єдність фундується його ідентичністю, протиставленням брудної корумпованої еліти чистому і здоровому єдиному народу, суб'єкту спільної волі, претензією на монополію володіння істиною про цю волю.Особливий інтерес становить відношення між популізмом та демократією, дослідження якого зазвичай відбуваються в межах класичної дискусії про розбудову демократії у сучасних суспільствах, де перебільшена увага до демократичної процедури супроводжується все більшим відстороненням населення від реальної участі у прийнятті політичних рішень, що і є, на думку дослідників, причиною появи і успіху популістських політичних сил, тобто, популізм є відповіддю на кризу представницької демократії. Непопулярна теза, представлена у цій розвідці, полягає в певному зміщенні акцентів, а саме: якщо популізм – це патологія, то патологічна за суттю сама демократія (в широкому сенсі слова, як установка і спосіб мислити розвиток суспільства), і популізм тому не що інше як її епіфеномен, який потребує демократії для власного існування, втілює її імперативи, але жодним чином не може на неї вплинути, спотворюючи або вдосконалюючи. Дві атрибутивні характеристики демократії (ідея свободи та ідея рівності) породжують популізм, а принципова нездійсненність демократії (як ідеальної форми) забезпечує його успіх. Тому поруч з появою демократичного мислення обов'язково з'являється мислення популістське, а багатоманіття форм втілення демократичної установки спричиняє протеїзм популізму.

In article reviews phenomenon of populism as a product of political communication. An attempt to consider the destructive practice of communication in politics as the result of conscious and unconscious rejection of constructive policies. Analyzed variations paradoxical communication, which gives a deeper understanding of the causes of negative understanding of populism. Looking indicators to identify the phenomenon of populism ethical dimension of mass manipulation of consciousness.Key words populism, demagogy, political communication, manipulation, parapolitica, ethics ; Розглянуто феномен популізму як продукт політичної комунікації. Зроблено спробу дослідити деструктивні комунікативні практики в політиці як результат свідомого та несві-домого відхилення від конструктивної політики. Проаналізовано різновиди парадоксальної комунікації, що дає глибше розуміння причин негативного побутового ставлення до по-пулізму. Подано етичний вимір маніпуляції свідомістю мас як намагання знайти критерій для ідентифікації популізму. Ключові слова: популізм, демагогія, політична комунікація, маніпуляція, параполітика, етика.

Political presented populist democracy, including calls for greater participation for reform, including through a popular referendum; populism of politicians, appointed not by ideological appeals to "people" with the requirement to build a unified coalition; reactionary populism - calls for fundamental changes that often find support instead of resistance and misunderstandings in their implementation.Populism is most common among segments with low political and legal culture in conditions not yet strong structures of democracy. The inability of the masses to distinguish realistic proposals from demagogy , black and white vision of the world , the willingness next idol and hated by his rivals - all symptoms of low political culture actively used by populist leaders to mobilize public support. By the way, winning populists prioritize the destruction of institutions, as it is tactically correct to achieve a goal when no deterrent system works. In the second place is the violation or restriction of human rights, because the purpose justifies the means. Anti-populism develops and cultivates elitism (qualified, responsible), pluralism, because it hats its opponents effectively in the populist coordinate system, diversity and tolerance, liberalism, public participation and responsibility (service and public good). Incidentally, the mobilization of those who have never gone to the polls, participated in decision-making and politics, is a nuclear electorate for true populist players (Brexit). Therefore, public participation and inclusion are good against the poison from populism. In general, neo-populism, as a global phenomenon, is an antiglobalist trend that is triumphant globally on many continents (such a rattling tautology). You are challenging the world, the rules, the world order, you are not very concerned about climate problems, the prospects of new world economic crises, migration and its causes, because you are in your hut where you can play comfortably in the mood of your own people. All the similarities with our realities are accidental, because this pattern has become typical of many left / right / populist centrists. To move from the opposite: to build strong institutions, to provide quality education and to form the middle class, to support the intellectual elite, to ensure citizen participation in political processes, to preserve balanced media and to increase their weight. ; Акцентуючи увагу на загальних характеристиках популізму як явища, що спираються перш за все на доробок західних політологів, висвітлено, зокрема, такі питання, як прояви популізму в сучасному світі через призму ірраціоналізму. До уваги береться й сучасна українська політика, популістські прийоми політичної боротьби, філософський дискурс цього поняття. Увагу науковців привертали прояви популізму в актуальному політичному просторі країн Східної Європи. Доведено, що дослідники вказали також на популістську складову у діяльності практично усіх українських партій, на зв'язок між популізмом та кризою представницької функції вітчизняної партійної системи. Водночас можна вказати на чималі відмінності та розбіжності у поглядах науковців.Перед український суспільством знову постає проблема пошуку ефективних способів політичного розвитку. Можливо для подолання низки стереотипів та популізму в сучасному українському суспільстві варто більше уваги приділяти формуванню раціоналізму та практичності політичних рішень. Звертаючись до ідей популізму в контексті ідеологій, дана проблематика набирає іншого політичного дискурсу, слід зазначити, що це явище сьогодні набуло статусу повсякденного досвіду. Боротьба за владу є основною темою й рушійним мотивом цієї сфери спілкування. Чим більш відкритим й демократичним є життя суспільства, тим більше уваги приділяється пополізму у суспільстві. Популізм розповсюджений найбільшою мірою серед верств з низьким рівнем політичної і правової культури і в умовах ще не окріплих структур народовладдя. Нездатність мас відрізнити демагогію від реалістичних пропозицій, чорно-біле бачення світу, готовність обожнити чергового кумира і ненавидіти його конкурентів — усі симптоми невисокої політичної культури досить активно використовуються популістськими лідерами для мобілізації суспільної підтримки.Таким чином, небезпека чистого популізму й для самого політика, що схиляється до цієї стратегії, полягає в тому, що, висунувши кілька популярних гасел, він швидко стає їх заручником, і будь-яка спроба коректування або зміни курсу сприймається його електоратом як зрада. А оскільки, як відомо, настрої маси мінливі, популістська політика виглядає безцільним метанням зі одної сторони в іншу. Насправді ж тут точний і тонкий розрахунок — бути завжди в "команді" більшості. Меншість популістів не цікавить, тому що вона не робить погоди на виборах. Відтак популіст завжди виступає як ворог плюралізму і консенсусу, що досягається на шляху діалогу з усіма суспільними групами та їхніми політичними представництвами.У свою чергу, одна з найбільших небезпек популізму для суспільства полягає в тім, що він є перешкодою на шляху нормального функціонування такої основоположної засади, як делегування владних повноважень суспільною групою довіреній особі.

The article provides a comparative analysis of the cultural practices of political populism and the popular culture. The leading role of the media in the formation and promotion of popular movements and leaders is emphasized. There is a difference in the understanding of a leader's charisma that brings new values, according to Max Weber, and the pseudo-charisma of modern populist leaders that is created by their regular presence in the media. Populist politician is seen as a sign in cultural communication, where the politician's personality is put as the signifier, and the ideology that the politician promotes — as the signified. Based on this analysis, three ideal types of populists have been identified: a blank sign that is focused on the present and represents populists without ideology; a sign that is oriented on the past and represents a populist national ideology; the sign that is oriented on the future and represents the reformers, the bearers of new social values. Theoretical approaches to the interpretation of popular culture are analyzed and it is pointed out that a mass society emerging is necessary both for the phenomenon of popular culture and for political populism to perform the quantitative indicator of public preferences. Common characteristics in the functioning of popular culture and populism are revealed — symbolism, emotionality, "origin from people", resistance against the system. The decisive role of the media in cultural communication for both popular culture and political populism is emphasized. However, there are significant differences between popular culture and political populism. Popular culture has its own values, while political populism uses values of others. Comparing popular culture and its impact on culture in general on one hand and political popularization and its impact on the political system on the other, a scrutator could expect for some renewal and diversification of current political institutions that would be a positive factor for the global political system and global society. ; У статті здійснено порівняльний аналіз культурних практик політичного популізму і популярної культури. Популістичного політика розглянуто як знак культурної комунікації і вио- кремлено три його ідеальні типи: пустий знак, орієнтований на сьогодення, який репрезентує популістів без ідеології; знак, орієнтований у минуле, який репрезентує популістську націоналістичну ідеологію; знак, орієнтований у майбутнє, який репрезентує реформаторів суспільних цінностей. Виявлено спільні характеристики в інтерпретації та функціюванні популярної культури та популізму — символізм, емоційність, походження «від простих людей», спротив системі, експлуатація прагнення емансипації. Підкреслено визначальну роль медіа у культурній комунікації як для популярної культури, так і для політичного популізму. Певне оновлення та урізноманітнення політичних інституцій стане тим критерієм, який дасть змогу визначити — що саме було вартісним у популярній культурі та політичному популізмі.

Modern populism as a challenge to liberal democracy is analysed. The main factor in the rise of populism is the decline in the attractiveness of liberal decisions in the fields of politics, economics and culture, and the growing mood of "abandonment" of empirical political consciousness, the growing popularity of the policy of denial. The characteristic features of populism as an unintellectual, primitive, but a very effective method of influencing the political audience are identified. Populism is a very effective method of fighting for power in the context of unstable development. It is generalized that populism appeared at the end of the 21st century as a social movement, ideology and type of political activity. Since then, it has firmly taken its place in the political consciousness of the masses, acquiring new features and intensifying in periods when countries experienced turning points in their history. The dynamics of populism as a socio-political phenomenon in Ukraine is analysed on the example of the growing popularity of catch-all parties and the trend of ideological deradicalization (indoctrination) of politics in general. On the example of a number of European parties, the phenomena of populism and Euroscepticism are studied as two different sides of one protest movement, which is the so-called "political alternative". As a political science structure, populism lacks a sufficient theoretical background, but, nevertheless, has a holistic structure. It is emphasized that populism is not a threat to democracy, but to the dominant liberal version of democracy. The objective of populism is to turn popular preferences into public policy without obstacles that prevented liberal democracies from responding effectively to pressing problems (illiberal democracy). An important factor in the growth of populism is the lack of effectiveness of constitutionalism and other formal, limited institutions, procedures to ensure the principles of people's sovereignty, democracy, justice, ensuring the interests of the majority in the modern world. ; Проаналізовано сучасний популізм як виклик ліберальній демократії. Основним чинником зростання популізму визначено зниження привабливості ліберальних рішень у сферах політики, економіки та культури, наростання настроїв «відмови» від емпіричної політичної свідомості, зростання популярності політики заперечення. Визначено характерні ознаки популізму як неінтелектуального, примітивного характеру, але дуже дієвого методу впливу на політичну аудиторію. Популізм є вагомим методом боротьби за владу в умовах нестабільного розвитку. Узагальнено, що популізм з'явився наприкінці ХІХ століття як громадський рух, ідеологія і вид політичної діяльності, який з того часу міцно зайняв свої позиції в політичній свідомості мас, набуваючи нових рис і активізуючись у періоди, коли країни переживали переломні етапи своєї історії. Динаміку розвитку популізму як суспільно-політичного феномену в Україні проаналізовано на прикладі зростання популярності всеохопних партій (catch-all parties) і тенденцій ідеологічної деради-калізації (індоктринації) політики загалом. На прикладі низки європейських партій досліджено феномени популізму та євроскептицизму як дві різні сторони одного протестного руху, що становить так звану «політичну альтернативу». Як політологічна конструкція популізм ще не має достатнього теоретичного обгрунтування, проте має цілісну структуру. Наголошено, що популізм є загрозою не для демократії, а для провідного ліберального варіанту демократії. Завдання популізму - перетворити народні уподобання на державну політику без перешкод, які заважали ліберальним демократіям ефективно реагувати на нагальні проблеми (неліберальна демократія). Важливим чинником зростання популізму визначено недостатню дієвість конституціоналізму та інших формальних, обмежених інститутів, процедур для забезпечення принципів народного суверенітету, демократії, справедливості, забезпечення інтересів більшості в сучасному світі.

Problem setting. Scope of the research. This article points out the special features of populism and elections which is a positive message for the formation of democratic values in public administration. It also points out the special mission of populism as the necessity of the power of people and governance over people which is often is the result of the removal from power of relevant at the moment people, groups, or political forces and transfer of such power to "actual" representatives of people through elections. Relevance of the research. Today study of problems of populism and elections is a very relevant and important issue for Ukrainian democracy, especially in the context of global changes when a bright political campaign can be made with the help of gadgets and the Internet resources. A good example of the populism of democratic values in the context of global changes are elections of the President of the USA and last-year elections in Ukraine. At the same time, the electoral law is used as an instrument for self-regulation of elective relations regarding the formation of governmental bodies in a democratic society which depicts the whole scope of social relations, including ones regarding the organization of people and their mutual relations. The electoral law, as well as the process of elections, is an instrument of the interaction between a state and public society, government and society. Recent research and publications analysis. The issues considered in this article have also been studied by the following scientists: O. Kostenko, I. Kuian, L. Lehin, O. Maidanyk, T. Podorozhna, B. Makhonchuk, O. Yushchyk, and others. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. This article points out the importance of populism's influence on elections and electoral techniques in the context of globalization processes. Paper main body. While the electoral law is an instrument that regulates and realizes the citizens constitutional right to elect and be elected, the electoral process as a form of realization of the norms of electoral law regulates the dynamics and structure of the citizens' participation in the process of formation of governmental and local bodies. The level of parliament ostentation and legitimacy of a body (an official), the empowerment of which is related to elections, directly depend on an electoral system. Thus, the electoral system must conform to the highest democratic requirements, which is one of the main provisions in the doctrine and practice of constitutionalism. In some Ukrainian scientific sources the term "voting system" is used alongside the English term "electoral system". Conclusions of the research and prospects for further studies. The populism and elections as a unit in the context of global changes is still an important phenomenon of the social and political life in many countries. In contrast with the traditional ideological systems, populism significantly depends on the features of different national political cultures, particular circumstances of the social-economic and political life of this or that country. By influencing to a considerable extent the policy of countries with relatively small experience in the functioning of democratic institutions, populism, at the same time, is quite prominent in the political space of the "old" democracies. ; Акцентовано увагу на особливостях популізму та виборах у контексті глобалізаційних процесів. Звернено увагу на феномен популізму та популістських ідеологій у соціально-політичному житті багатьох країн світу. Зазначено, що на відміну від традиційних ідеологічних систем, популізм залежить від особливостей різних національних політичних культур, конкретної сукупності обставин соціально-економічного та політичного життя певної країни. Проведено аналіз виборів та виборчих кампаній, які використовують популістські гасла щодо отримання влади та вплив глобалізаційних процесів на сучасне політичне життя.

Problem setting. Scope of the research. This article points out the special features of populism and elections which is a positive message for the formation of democratic values in public administration. It also points out the special mission of populism as the necessity of the power of people and governance over people which is often is the result of the removal from power of relevant at the moment people, groups, or political forces and transfer of such power to "actual" representatives of people through elections. Relevance of the research. Today study of problems of populism and elections is a very relevant and important issue for Ukrainian democracy, especially in the context of global changes when a bright political campaign can be made with the help of gadgets and the Internet resources. A good example of the populism of democratic values in the context of global changes are elections of the President of the USA and last-year elections in Ukraine. At the same time, the electoral law is used as an instrument for self-regulation of elective relations regarding the formation of governmental bodies in a democratic society which depicts the whole scope of social relations, including ones regarding the organization of people and their mutual relations. The electoral law, as well as the process of elections, is an instrument of the interaction between a state and public society, government and society. Recent research and publications analysis. The issues considered in this article have also been studied by the following scientists: O. Kostenko, I. Kuian, L. Lehin, O. Maidanyk, T. Podorozhna, B. Makhonchuk, O. Yushchyk, and others. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. This article points out the importance of populism's influence on elections and electoral techniques in the context of globalization processes. Paper main body. While the electoral law is an instrument that regulates and realizes the citizens constitutional right to elect and be elected, the electoral process as a form of realization of the norms of electoral law regulates the dynamics and structure of the citizens' participation in the process of formation of governmental and local bodies. The level of parliament ostentation and legitimacy of a body (an official), the empowerment of which is related to elections, directly depend on an electoral system. Thus, the electoral system must conform to the highest democratic requirements, which is one of the main provisions in the doctrine and practice of constitutionalism. In some Ukrainian scientific sources the term "voting system" is used alongside the English term "electoral system". Conclusions of the research and prospects for further studies. The populism and elections as a unit in the context of global changes is still an important phenomenon of the social and political life in many countries. In contrast with the traditional ideological systems, populism significantly depends on the features of different national political cultures, particular circumstances of the social-economic and political life of this or that country. By influencing to a considerable extent the policy of countries with relatively small experience in the functioning of democratic institutions, populism, at the same time, is quite prominent in the political space of the "old" democracies. ; Акцентовано увагу на особливостях популізму та виборах у контексті глобалізаційних процесів. Звернено увагу на феномен популізму та популістських ідеологій у соціально-політичному житті багатьох країн світу. Зазначено, що на відміну від традиційних ідеологічних систем, популізм залежить від особливостей різних національних політичних культур, конкретної сукупності обставин соціально-економічного та політичного життя певної країни. Проведено аналіз виборів та виборчих кампаній, які використовують популістські гасла щодо отримання влади та вплив глобалізаційних процесів на сучасне політичне життя.

Термін «популізм» походить від латинського слова populus, яке означає на-род, відповідно використовується в більшості європейських мов. Цей термін далекий від однозначного визначення, оскільки його активно використовують не лише науковці, а й політики, журналісти, прості громадяни з широкого кола історичних і сучасних явищ, досить часто у відмінних контекстах. Тому, важко говорити про єдиний, універсальний варіант популізму на рівні доктрини і рівні суспільного чи політичного руху. Популізм буде вдалим варіантом для проведення виборчих кампаній. Адже людям завжди подобаються прості і зрозумілі речі без зайвого навантаження. Там вже допомагає людська логіка і домисли. А потім популізм «підживлює» авторитарних лідерів. Це вдала комбінація для особистого самовираження і захисту власного Его. А ще популізм допомагає диктаторам тримати владу у своїх руках. Це як панацея для розквіту «декоративної демократії» та ілюзорних цивільних прав. Своєрідним позитивним повідомленням популізму достатньо часто є абстрактна вимога повернення влади народу внаслідок усунення від влади актуальних в конкретний момент людей, груп, політичних сил і передачу влади «дійсним» представникам народу. Згідно популізм прагне коригувати, вносити зміни до прийнятих правила гри, виходячи тільки з позиції інтересу власної політичної сили, без урахування інтересів інших політичних акторів. ; The term «populism» is derived from the Latin word populus, which means people respectively used in most European languages. This term is far from unambiguous definition because it is actively used not only scientists, but also politicians, journalists, ordinary citizens on a wide range of historical and contemporary events , often in different contexts. Therefore, it is difficult to speak of a single, universal version of populism at the level of doctrine and social or political movement. Populism is a good option for election campaigns. After all, people always like simple and understandable way without undue burden. There is already helping human logic and speculation. Later populism «fueled» autocrats. This successful combination for personal expression and the protection of their own ego. And populist dictators helps keep power in their hands. It's like a panacea to flourish «decorative democracy» illusory and civil rights. However , the appeal of various political forces to the people , and even more speculation name of the people, not populism . The amplitude of the term in Western science is so great that it makes it difficult to develop a scientific definition. The path to enlightenment is through the issue of populism study the specificity of each phenomenon called populist. A kind of positive message of populism is often abstract demand the return of people power as a result of the removal from power of current at a particular time , groups , political parties and the transfer of power « true « representatives of the people . According populism seeks to correct , amend the rules adopted on the basis only of interest position his political force , disregarding the interests of other political actors. ; Термин «популизм» происходит от латинского слова populus , которое оз-начает народ , соответственно используется в большинстве европейских языков. Этот термин далек от однозначного определения, поскольку его активно используют не только ученые, но и политики, журналисты, простые граждане по широкому кругу исторических и современных явлений, довольно часто в отличных контекстах. Поэтому, трудно говорить о едином, универсальный вариант популизма на уровне доктрины и уровни общественного или политического движения. Популизм будет удачным вариантом для проведения избирательных кампаний. Ведь людям всегда нравятся простые и понятные вещи без излишней нагрузки. Там уже помогает человеческая логика и домыслы. А потом популизм «подпитывает» авторитарных лидеров. Это удачная комбинация для личного самовыражения и защиты собственного Эго. А еще популизм помогает диктаторам держать власть в своих руках. Это как панацея для расцвета «декоративной демократии» и иллюзорных гражданских прав. Своеобразным положительным сообщению популизма достаточно часто является абстрактная требование возврата властей народа вследствие устранения от власти актуальных в конкретный момент людей, групп, политических сил и передачу власти «действительным» представителям народа. Согласно популизм стремится корректировать, вносить изменения в принятые правила игры, исходя только из позиции интереса собственной политической силы, без учета интересов других политических актеров

Проаналізовано основні чинники впливу популізму на публічне управління в історичному аспекті. Доведено, як свідчить досвід, що популізм завжди займав особливе місце в реалізації програм політичних лідерів та партій і їх взаємозв'язок з публічним управлінням. Зазначено, що популізм залишається актуальним феноменом соціально-політичного життя багатьох країн світу. Здійснюючи значний вплив на політику країн із порівняно малим досвідом функціонування демократичних інститутів, популізм досить помітно виявляє себе у сучасному політичному просторі "старих" демократій. Існує очевидний зв'язок між посиленням популізму і загостренням соціально-економічних проблем. Важливий чинник, який сприяє появі та зростанню впливу популістів, є нездатність політичного істеблішменту, зокрема і цілком демократичного, ефективно реагувати на нові труднощі та виклики. ; The article analyzes the main factors influencing populism on public administration in the historical aspect. It has been proved, as experience shows, that populism has always occupied a special place in the implementation of programs of political leaders and parties and their interrelation with public administration. Populism remains an actual phenomenon of socio-political life in many countries of the world. By exercising significant influence on the politics of countries with comparatively small experience in the functioning of democratic institutions, populism, quite clearly manifests itself in the modern political space of the "old" democracies. There is an obvious connection between the rise of populism and the exacerbation of socio-economic problems. An important factor contributing to the emergence and growth of populist influence is the inability of a political establishment, including a fully democratic one, to respond effectively to new challenges and challenges.

Проаналізовано основні чинники впливу популізму на публічне управління в історичному аспекті. Доведено, як свідчить досвід, що популізм завжди займав особливе місце в реалізації програм політичних лідерів та партій і їх взаємозв'язок з публічним управлінням. Зазначено, що популізм залишається актуальним феноменом соціально-політичного життя багатьох країн світу. Здійснюючи значний вплив на політику країн із порівняно малим досвідом функціонування демократичних інститутів, популізм досить помітно виявляє себе у сучасному політичному просторі "старих" демократій. Існує очевидний зв'язок між посиленням популізму і загостренням соціально-економічних проблем. Важливий чинник, який сприяє появі та зростанню впливу популістів, є нездатність політичного істеблішменту, зокрема і цілком демократичного, ефективно реагувати на нові труднощі та виклики. ; The article analyzes the main factors influencing populism on public administration in the historical aspect. It has been proved, as experience shows, that populism has always occupied a special place in the implementation of programs of political leaders and parties and their interrelation with public administration. Populism remains an actual phenomenon of socio-political life in many countries of the world. By exercising significant influence on the politics of countries with comparatively small experience in the functioning of democratic institutions, populism, quite clearly manifests itself in the modern political space of the "old" democracies. There is an obvious connection between the rise of populism and the exacerbation of socio-economic problems. An important factor contributing to the emergence and growth of populist influence is the inability of a political establishment, including a fully democratic one, to respond effectively to new challenges and challenges.

The article clarifies the connection between political populism and the concept of constituent power, the attitude to it and the practice of using this concept. The issue of political populism is gradually coming to the fore in modern constitutional and legal studies in the West. This is explained by a certain reversal, which came as a surprise after the long-term dominance of the concept of "the end of history" by F. Fukuyama. Modern populists have authoritarian traits, demonstrate calls to fight traditional elites, and use specific constitutional concepts to help them realize their own ideologies. The spread of populism, which may involve a different palette of political forces and views, is a real problem. A common feature of populism is anti-pluralism. At the same time, populism embodies its anti-pluralist views in specific legal mechanisms related to the special interpretation and use of the concepts of people's sovereignty, constituent power and constitutional identity. Often populist leaders and forces try to subjugate the anti-pluralist logic and the judiciary itself. The experience of foreign countries, especially Hungary and Venezuela, should demonstrate the dangers that can potentially await Ukraine in this regard. Manipulation of the concept of constituent power is possible by excluding the opposition from this process and implementing their own narrow party and anti-pluralist ideas in the text of the new Basic Law, or by using the instruments of convening the Constituent Assembly and referendum to fight legitimate branches of government. The text of the Constitution of Ukraine also does not have a special procedure for the adoption of a new constitution either in a referendum or a constituent assembly, instead of a proposal to adopt a new constitution outside the relevant procedure, based solely on Art. 5 of the Constitution, are heard constantly. Moreover, this was directly provided for in the recognized unconstitutional Law "On the All-Ukrainian Referendum" of 2012. ; У статті з'ясовано зв'язок між політичним популізмом і концепцією установчої влади, ставлення до неї і практику використання цієї концепції. Проблематика політичного популізму поступово виходить на перший план у сучасних конституційно-правових дослідженнях на Заході. Пояснюється це певним розворотом, який став несподіваним після домінування протягом досить тривалого часу концепції «кінця історії» Ф. Фукуями. Сучасні популісти мають авторитаристські риси, демонструють заклики до боротьби з традиційними елітами, а також використовують конкретні конституційні концепції, що допомагають їм реалізовувати власні ідеологеми. Поширення популізму, що може охоплювати різну палітру політичних сил і поглядів, є справжньою проблемою. Загальною ознакою популізму варто визнати антиплюралізм. Водночас популізм втілює свої антиплюралістичні погляди в конкретних юридичних механізмах, пов'язаних із особливим трактуванням і використанням концепцій народного суверенітету, установчої влади і конституційної ідентичності. Часто популістські лідери і сили намагаються підкорити антиплюралістичній логіці й безпосередньо собі судову владу. Досвід зарубіжних країн, передусім Угорщини й Венесуели, має продемонструвати небезпеки, які потенційно можуть очікувати в цьому плані Україну. Маніпулювання концепцією установчої влади можливе шляхом вилучення із цього процесу опозиції і втілення власних вузькопартійних і антиплюралістичних ідей у тексті нового Основного Закону або ж використання інструментів скликання Установчих зборів і референдуму для боротьби з легітимними гілками влади. У тексті Конституції України також немає спеціальної процедури ухвалення нової конституції ані на референдумі, ані установчими зборами, натомість пропозиції ухвалити нову конституцію поза відповідною процедурою, спираючись тільки на ст. 5 Конституції, лунають постійно. Ба більше, це прямо передбачалося визнаним неконституційним Законом «Про всеукраїнський референдум» 2012 р.

Предметом аналізу є дослідження впливу популізму у програмах політичних лідерів. До уваги беруться стратегічні кроки щодо реалізації популістських гасел у суспільстві та їх важливість у житті громад. Для прикладу ілюструється досвід американського суспільства кінця XIX століття. ; Предметом анализа является исследование влияния популизма в программах политических лидеров. Учитываются стратегические шаги по реализации популистских лозунгов в обществе и их важность в жизни общин. Например иллюстрируется опыт американского общества конца XIX века. ; One of the key features of the phenomenon of populism should be considered a high level of personalization of politics, a close relationship between the spread and level of impact of the populist movement and the personality of its leader. This feature is not, of course, extremely characteristic of populism because charismatic leaders can run for leading positions defending the system of values, far from the populism of any sort - conservative, for example , or a career within the inflential organizational structures with a strong tradition , for example, such as the church.However, populist movement almost always charismatic leadership is a must. On the other hand, in an open, public political struggle populist rhetoric techniques and appear strong, and sometimes necessary tool.Important actors on the political scene of Athens were like during the struggle aristocracy and demos, as well as in strongly institutionalized democracy, demagogues - leaders or leaders of the people. Obviously, is wrong to equate the activities and are very important for the political struggle in the ancient polis oratorical practice all «popular leaders» of demagoguery in the modern sense of the term. In the end, there was even a demagogue Pericles. However, it was in their activities can seem to see bright and examples of demagoguery and populist methods of political struggle.These are some historical and political subjects belonging to different epochs occurred in very different social circumstances and conditions. Nevertheless, they lead us to the conclusion that the charismatic type of political leadership, which by its very content related primarily to appeal to the emotions, even the subconscious of people, is the most populist technologies related to political inflence.However, these stories give grounds to assert that populist willingness to oppose direct public institutional and procedural component of democracy in practice almost inevitably leads to concentration of mass by expectations of political action in the face of a charismatic leader. The nature, scope and results of operations of the leader and his supporters can be very different - from a particular transformation of a democratic system that is in crisis (President E .Dzhekson).

The article gives a general description of the phenomenon of populism and political demagoguery through the prism of their historical development. The author pays special attention to the disclosure of the essence of the concepts of "populism" and "political demagoguery", while defining their common features and differences. In particular, it is noted that despite their outward resemblance, populism and demagoguery are not identical. Thus, populism provides a much less negative way of gaining popularity among the masses than demagoguery, because demagogues speculate on the real problems of their audience, present events, views of the opponent in a false light, resort to falsification of facts. In modern political practice, populism is a much more complex and ambiguous phenomenon, and demagoguery is only one of its many tools and strategies. In this aspect, the concept of "politicking" is close in meaning, which, along with demagoguery, is one of the negative manifestations of populism. The article also makes one of the first attempts to identify the main periods of historical development of populism and political demagoguery, while determining the main directions of their evolution. At the same time, examining populism and political demagoguery in historical retrospect, we can also conclude that the objective conditions for the emergence of these socio-political phenomena were related to the social trend, according to which the masses are only the object of politics. Subjective preconditions for the emergence and spread of populism are caused by the imperfection of the relationship "domination – subordination", the dominance of mass society. In general, the study concludes that the functioning and prevalence of populism and political demagoguery in modern political systems is characterized by its determinism of cultural, historical, political characteristics of countries. ; У статті дається узагальнююча характеристика феномену популізму та політичної демагогії через призму їхнього історичного розвитку. Автор звертає особливу увагу на розкритті сутності понять «популізм» та «політична демагогія», визначаючи при цьому їхні як спільні риси так і відмінності. Зокрема зазначається, що незважаючи на свою зовнішню схожість, популізм та демагогія не є тотожними. Так популізм передбачає значно менш негативний спосіб отримання популярності серед мас, ніж демагогія, оскільки демагоги спекулюють реальними проблемами своєї аудиторії, представляють події, погляди опонента у фальшивому світлі, вдаються до фальсифікації фактів. У сучасній політичній практиці популізм виступає набагато складнішим та неоднозначним явищем, а демагогія є лише одним із багатьох його інструментів і стратегій. У цьому аспекті близьким за змістом є поняття «політиканство», яке, разом із демагогією, є одним з негативних проявів популізму. У статті також здійснюється одна з перших спроб визначити основні періоди історичного розвитку популізму та політичної демагогії, визначаючи при цьому основні напрямки їхньої еволюції. Поряд з цим, досліджуючи популізм та політичну демагогію в історичній ретроспективі, можна також зробити висновок, що об'єктивні умови виникнення цих суспільно-політичних явищ були пов'язані із соціальною тенденцією, у відповідності до якої маси є лише об'єктом політики. Суб'єктивні передумови для виникнення та поширення популізму викликані недосконалістю відносин «панування-підпорядкування», домінуванням масового суспільства. В досліджені робиться узагальнюючий висновок, що функціонування та поширеність популізму і політичної демагогії у сучасних політичних системах характеризується його детермінованістю культурними, історичними, політичними особливостями країн.

Розглянуто сучасну проблематику популізму через призму ідеологій, зокрема консерватизму та лібералізму. Зазначено, що світовий досвід свідчить, що популістський рух активізувався в періоди, коли країни переживали переломні етапи своєї історії. Проаналізовано проблематику популізму як наявність соціального замовлення від зацікавлених суб'єктів політичної дії, які застосовують популізм для реалізації своїх програм та у боротьбі за владу. ; Problem setting. The article deals with the problems of populism in the context of ideology: conservatism and liberalism. The growth of populism comes after the destruction of the liberal consensus, which began after the Cold War, with increasing tension between democratic majority and liberal constitutionalism – the two main pillars of democratic regimes. Strengthening the role of populism shows the gradual loss of the attractiveness of liberal solutions in the field of politics, economy and culture, and ideology.Recent research and publications analysis. World experience shows that the populist movement was intensified in periods when the country experienced a turning point in its history. In sharp socio-economic changes particularly when breaking the old principles and adopting new ones, the political arena is occupied by populist leaders, who suggest simplified ideas and quick decisions to solve crisis issues.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. An important point in building a strong civil society is the populism syndrome of Soviet human. While being the part of an empire, which focused its attention on the image that went for export, it adjusted the system of ideological mirrors, creating the illusion of its, and therefore our, presence in the world. The purpose of the article is to analyze the contemporary aspect of populism through the prism of ideological norms (namely conservatism and liberalism).Paper main body. As a system of views, ideas and concepts, ideology is embodied in various forms of social consciousness that differ in their subject matter, the nature of the reflection of the interests of the public subject, and the function they perform in public life. As a rule, ideology is closely related to such forms of social consciousness as political consciousness and legal consciousness, art and morality, philosophy and science, as well as religion, economic consciousness of a person, etc.World experience shows that the populist movement intensified at a time when countries were experiencing crucial stages in their history. With dramatic socio-economic shifts, especially when the old foundations were broken and the new ones were not yet clearly defined, populist figures were entering the political arena.Among the reasons for the emergence of populism in the mass consciousness and political ideologies of different states, including the post-Soviet space, is the desire of citizens to associate positive socio-economic development with individuals and the so-called "iron" power. At the same time, democracy is perceived as a brake on the path of economic stabilization and progress, which is stimulated by a certain part of the national political party. Unless there is support in the majority of the population, the process of active depletion begins, and it is given to the reaction of self-defence of one's own "populist slogans".Conclusions of the research and prospects for further studies. Analyzing the views of representatives of liberalism, we can state that this socio-political trend is not "negative". Besides, in the controversy of individualism with the collectivism, it adheres to the position of an arbitrator. After all, a liberal cannot be considered as an individualist who wants self-isolation. A free person is open, as well as a free society. The person in such a society is always inherent in individual responsibility, moral discipline. In society, a person knows how to "connect himself/herself internally".When turning to the ideas of populism in the context of ideologies, this issue is gaining another political discourse, it should be noted that this phenomenon has acquired the status of everyday experience today. The struggle for power is the main theme and driving motive of this sphere of communication. The more open and democratic a society life is, the more attention is paid to populism in society.

Розглянуто сучасну проблематику популізму через призму ідеологій, зокрема консерватизму та лібералізму. Зазначено, що світовий досвід свідчить, що популістський рух активізувався в періоди, коли країни переживали переломні етапи своєї історії. Проаналізовано проблематику популізму як наявність соціального замовлення від зацікавлених суб'єктів політичної дії, які застосовують популізм для реалізації своїх програм та у боротьбі за владу. ; Problem setting. The article deals with the problems of populism in the context of ideology: conservatism and liberalism. The growth of populism comes after the destruction of the liberal consensus, which began after the Cold War, with increasing tension between democratic majority and liberal constitutionalism – the two main pillars of democratic regimes. Strengthening the role of populism shows the gradual loss of the attractiveness of liberal solutions in the field of politics, economy and culture, and ideology.Recent research and publications analysis. World experience shows that the populist movement was intensified in periods when the country experienced a turning point in its history. In sharp socio-economic changes particularly when breaking the old principles and adopting new ones, the political arena is occupied by populist leaders, who suggest simplified ideas and quick decisions to solve crisis issues.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. An important point in building a strong civil society is the populism syndrome of Soviet human. While being the part of an empire, which focused its attention on the image that went for export, it adjusted the system of ideological mirrors, creating the illusion of its, and therefore our, presence in the world. The purpose of the article is to analyze the contemporary aspect of populism through the prism of ideological norms (namely conservatism and liberalism).Paper main body. As a system of views, ideas and concepts, ideology is embodied in various forms of social consciousness that differ in their subject matter, the nature of the reflection of the interests of the public subject, and the function they perform in public life. As a rule, ideology is closely related to such forms of social consciousness as political consciousness and legal consciousness, art and morality, philosophy and science, as well as religion, economic consciousness of a person, etc.World experience shows that the populist movement intensified at a time when countries were experiencing crucial stages in their history. With dramatic socio-economic shifts, especially when the old foundations were broken and the new ones were not yet clearly defined, populist figures were entering the political arena.Among the reasons for the emergence of populism in the mass consciousness and political ideologies of different states, including the post-Soviet space, is the desire of citizens to associate positive socio-economic development with individuals and the so-called "iron" power. At the same time, democracy is perceived as a brake on the path of economic stabilization and progress, which is stimulated by a certain part of the national political party. Unless there is support in the majority of the population, the process of active depletion begins, and it is given to the reaction of self-defence of one's own "populist slogans".Conclusions of the research and prospects for further studies. Analyzing the views of representatives of liberalism, we can state that this socio-political trend is not "negative". Besides, in the controversy of individualism with the collectivism, it adheres to the position of an arbitrator. After all, a liberal cannot be considered as an individualist who wants self-isolation. A free person is open, as well as a free society. The person in such a society is always inherent in individual responsibility, moral discipline. In society, a person knows how to "connect himself/herself internally".When turning to the ideas of populism in the context of ideologies, this issue is gaining another political discourse, it should be noted that this phenomenon has acquired the status of everyday experience today. The struggle for power is the main theme and driving motive of this sphere of communication. The more open and democratic a society life is, the more attention is paid to populism in society.