Suchergebnisse

The study provides a close analysis of literary works by women in late-18th- and early-19th-century Russia, with a focus on Anna Naumova, Mariia Pospelova, and Mariia Bolotnikova. Political, social and feminist theories are applied to examine restrictions imposed on women. Women authors in particular were fettered by a culture of feminisation strongly influenced by the French philosopher Jean-Jacques Rousseau. As Sentimentalism and its aesthetics began to give way to Romantic ideals, some provincial Russian women writers saw an opportunity to claim social equality, and to challenge traditional concepts of authorship and a view of women as mute and passive.

Каждая теория общества опирается на ту или иную концепцию сознания. Для политической философии этот особенно актуально, ведь она всегда что-то говорит о субъектах, способных к принятию решений и совершению поступков.С философской точки зрения наши действия всегда связаны с определенными ментальными актами. Классическая философия сознания, предполагавшая жесткое разделение интеллекта и эмоций, разума и тела больше не может удовлетворять потребностям современной политической философии. Многие иллюзии и стереотипы оказываются результатом неверной, слишком упрощенной, трактовки сознания. ; Each theory of society has one or another conceptionof mind as its ground. This is especially crucial for politicaltheory because such theory always tells us something aboutsubject who is able to act and make decisions. From thephilosophical point of view our actions are always connectedwith certain mental acts. The classical philosophy of mindwhich presupposed rigid separation of intellect and emotions,mind and body, can no longer meet the needs of contemporarypolitical philosophy. Many illusions and stereotypes are theresult of incorrect, the very simplified, interpretations ofconsciousness. ; Кожна теорія суспільства опирається на ту чи іншуконцепцію свідомості. Для політичної філософії це євинятково актуальним, бо вона завжди дещо говорить просуб'экти, що можуть приймати рішення та здійснювативчинки. З філософської точки зору наші дії завжди зв'язаніз певними ментальними актами. Класична філософіясвідомості, що допускає жорстке розділення інтелектуі емоцій, розуму і тіла більш не може задовольнятипотребам сучасної політичної філософії. Багато ілюзій тастереотипів є результатом невірного, занадто спрощеного,трактування свідомості.

This article is devoted to the place and role of the category of discourse, as well as the method of discourse analysis in contemporary social and political research. The author focuses on the methodological reasons and intellectual origins of present-day theories of discourse. The article discusses the various options for the analysis of discourse, including an example of an explication of the political discourse in the ontology of Martin Heidegger undertaken by sociologist Pierre Bourdieu. However, most attention is paid to post-structuralist analysis, in the form in which it is represented by the founders of the Essex School of discourse analysis Ernesto Laclau and Chantal Mouffe.The term «discourse» came into circulation in social and political studies of not so long ago, but has already become quite popular. Discourse is a way of organization and constructing knowledge about some object or phenomenon, that is, a set of ideas, images and practices that defines even forms of knowledge, methods of discussion and behavior. In contrast to the semiotic analysis, discursive approach is interested not only in the question how representation can be implemented, but also what are the consequences of these implementations. It supposes the analysis of how the organization of knowledge and power relations in society are linked to each other, how this organization regulates the behavior, designs identity, and how it defines modes of representation and ways of investigation of phenomena and related practices. But the most important thing is that this approach allows us to dissect the underlying mechanisms and causes of violence and discriminatory practices.In present days there are many approaches to the analysis of discourses, each of which is an inter- or transdisciplinary. Jorgensen and Phillips believe that the most productive among such approaches will be three of them: the theory of discourse Ernesto Laclau and Chantal Mouffe, the critical discourse analysis and the discursive psychology. All three approaches are based on the principles of social constructivism, which should be understood as a general scientific principle but not the theory. From the perspective of social constructivism an identity and a society can not be regarded as a priori values , because they are constructed in two ways : discursively and interactively . Thus, approaches that analyze discourses can be defined as a fundamentally anti-essentialist and antifundamentalist perspective in political studies. ; Данная статья посвящена месту и роли категории дискурса, а также метода дискурс-анализа в современных социальных и политических исследованиях. Особое внимание уделяется методологическим основаниям и интеллектуальным истоками современных теорий дискурса. В статье рассматриваются различные варианты анализа дискурса, в том числе пример экспликации политического дискурса в онтологии Мартина Хайдеггра, предпринятый социологом Пьером Бурдье. Однако наибольшее внимание уделяется постструктуралистскому анализу, в том виде, в каком он представлен у основателей Эссекской школы дискурс-анализа Эрнесто Лакло и Шанталь Муфф, которые считают, что именно дискурс конституирует весь социальный мир, в том числе и политику. ; Дана стаття присвячена місцю і ролі категорії дискурсу, а також методу дискурс-аналізу в сучасних соціальних і політичних дослідженнях. Особлива увага приділяється методологічним підставам та інтелектуальним витокам сучасних теорій дискурсу. Розглядаються різні варіанти аналізу дискурсу, в тому числі приклад експлікації політичного дискурсу в онтології Мартіна Хайдеггра, зроблений соціологом П'єром Бурдьє. Однак найбільшу увагу приділяється постструктуралістському аналізу, в тому вигляді, в якому він представлений у засновників Есекскої школи дискурс-аналізу Ернесто Лакло і Шанталь Муфф, які вважають, що саме дискурс конституює весь соціальний світ, у тому числі і політику.