Suchergebnisse

The article discusses the relevant issue of the presidential elections in Iran and the possible impact of the new Iranian president on Iran's nuclear policy. The nuclear policy of the previous Iranian presidents was also analysed to define the level of autonomy of the president from the Iranian Supreme Leader. The article considers the research tasks related to analysis of the relations between the Iranian presidents and supreme leaders, comparing the nuclear policy of the different Iranian presidents and assessing the possible outcome of the 2021 presidential elections for the future development of the Iranian nuclear policy. It is mentioned that the objective of the article is to define the role of the Iranian presidents in development of the Iranian nuclear program and negotiations about it with the international community. The research methods of content analysis, comparative analysis, and system analysis were used in the article. It is mentioned in the article that most Iranian presidents were side-lined from the ruling elite after the end of their presidential terms, and this is one of the cases that demonstrates the limited character of the presidential power in Iran. The article reminds that only President Ali Khamenei managed to successfully continue his political career after his presidency because he became the Supreme Leader after the death of Ayatollah Ruholla Khomeini in 1989. The article concludes that the first three Iranian presidents (A. Bani Sadr, M. Ali Rajai, and A. Khamenei) had very limited power, and the next four presidents (A. Hashemi Rafsanjani, M. Khatami, M. Ahmadinejad, and H. Rouhani) had bigger impact on Iran's nuclear policy although theirpower remained limited. The article supposes that the current Iranian Supreme Leader Ayatollah Ali Khamenei had complicated relations with the Iranian presidents, and for this reason he might have decided to further limit the impact of the next Iranian president on Iran's nuclear policy; and this could be a main reason why most prominent reformist and moderate candidates were not allowed to participate in 2021 presidential elections, which guarantees a victory of the hardliner who is loyal to the Supreme Leader. The article concludes that despite the internal and external political tensions around the Iranian 2021 presidential elections, the next Iranian president would not have a significant impact on Iran's nuclear policy, which would continue to be defined by the Supreme Leader. ; У статті обговорюється актуальне питання президентських виборів в Ірані та можливий вплив нового іранського президента на ядерну політику Ірану. Ядерна політика попередніх іранських президентів також була проаналізована для визначення рівня залежності президента від іранського верховного лідера. У статті розглядаються дослідницькі завдання, пов'язані з аналізом відносин між іранськими президентами та верховними лідерами, порівнянням ядерної політики різних іранських президентів та оцінкoю можливого результату президентських виборів 2021 року для майбутнього розвитку іранської ядерної політики. Зазначається, що метою дослідження є визначення ролі іранських президентів у розвитку іранської ядерної програми та переговорах щодо неї з міжнародним співтовариством. У роботі використані такі методи дослідження, як контент-аналіз, порівняльний аналіз та системний аналіз. У статті згадується, що більшість іранських президентів були відсторонені від правлячої еліти після закінчення президентських термінів, і це один із випадків, який демонструє обмеженість президентської влади в Ірані. Стаття нагадує, що лише президенту Алі Хаменеї вдалося успішно продовжити свою політичну кар'єру після свого президентства, оскільки він став Верховним лідером після смерті аятоли Рухолли Хомейні в 1989 році. У статті зроблено висновок, що перші три іранських президенти (А. Банісадр, М. Алі Раджаї та А. Хаменеї) мали дуже обмежену владу, a наступні чотири президенти (А. Хашемі Рафсанджані, М. Хатамі, М. Ахмадінежад та Х. Рухані) мали більший вплив на ядерну політику Ірану, хоча їхня влада залишалася обмеженою. Зроблено припущення, що нинішній верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї мав складні стосунки з іранськими президентами, і з цієї причини він міг вирішити ще більше обмежити вплив наступного іранського президента на ядерну політику Ірану; i це може бути основною причиною того, чому більшість видатних реформicтських і поміркованих кандидатів не мали права брати участь у президентських виборах 2021 року, що гарантує перемогу консервативного i лояльного до Верховного лідера політика. У статті зроблено висновок, що, незважа- ючи на внутрішню та зовнішню політичну напруженість навколо іранських президентських виборів 2021 року, наступний президент Ірану не матиме значного впливу на ядерну політику Ірану, яку надалі визначатиме Верховний лідер.

The article examines the peculiarities of the integration processes between the Republic of Poland and Ukraine in 1995-2005, the period of the presidency of A.Kvasnevsky, and his personal influence on the dynamics of this process. The investigated period became one of the most fruitful in the modern history of Polish-Ukrainian relations: dynamically developing economic cooperation, political relations of the two states were transformed to the level of strategic partnership, active cooperation in the military sphere is developing, and humanitarian relations are noticeably reviving. However, along with the obvious achievements, PolishUkrainian relations are experiencing a number of difficulties in 1995-2005.

This article is devoted to investigation of constitutional-legal status of the President of Ukraine. Today Ukraine is in a period of change in political life, what are reflected in society. The political regime in Ukraine during its independence has been changed several times depending on the person held the position of President of Ukraine. Today Ukraine is a parliamentary-presidential republic, meaning that the institution of the President plays an important role among public authorities. Political party that nominated as candidate the current President of Ukraine has received more than half of the seats in Parliament according to the results of the parliamentary elections. This means that the President now has a relationship with the Parliament and similar ideological beliefs. Therefore, determination of capacity and competence arose an urgent problem. Without a clear understanding of the boundaries of the President's activities it may be affected on a mechanism of checks and balances. Analyzed the dependence of the role of the President from the political regime with the examples of foreign countries and the reasons for the establishment in Ukraine of the mixed form of government. The author analyzes the constitutional and legal status of the President in historical perspective, even before Ukraine gained independence, allowing you to track the trend of development of Institute of the President. The article examines how the Ukrainian SSR acts and regulations is already an independent state. Analyzed the participation of the President in the activities of all branches of government and define its place among the legislative, executive and judicial branches of government. In addition, investigated its impact on the defence sector of the country. The author of the article analyzes the provisions of the Constitution of Ukraine in the part relating to the institution of the President. Investigated its functions and tasks, as well as its competence, the possibilities and limits of activities that are defined in ...

The article is devoted to the study of the essence of the administrative and legal status of the President of Ukraine as a special subject of public administration. It is established that in the system of subjects of public administration the President of Ukraine is given a place among subjects of public administration which are not carried to bodies of the state executive power and local self-government, but which are endowed with separate powers to provide administrative influence in the sphere of public administration. The Council of Ukraine, the National Bank of Ukraine, the Verkhovna Rada Commissioner for Human Rights, military-civil administrations, etc. It is noted that since the introduction of the post of President of Ukraine, his role in the functioning of public authorities has been constantly reconsidered: from taking the post of head of the executive branch to bringing the President of Ukraine out of the triad of branches of power as provided by the Basic Law. It is determined that the legal status of the President of Ukraine in the field of public administration is mediated by his recognition as the head of state acting on its behalf; the guarantor of state sovereignty, territorial integrity of Ukraine, observance of the Constitution of Ukraine, human and civil rights and freedoms; the guarantor of the implementation of the strategic course of the state for the acquisition of full membership of Ukraine in the European Union and in the North Atlantic Treaty Organization. It is established that the legal status of the President of Ukraine, which is enshrined in the Constitution of Ukraine, is the basis for the formation of his administrative and legal status. The content of the latter consists of the powers defined in Art. 106 of the Basic Law. Taking into account the criterion of functional purpose, the powers of the President of Ukraine in the field of public administration should be divided into powers of control (paragraphs 15, 16, 29, 30); powers to organize executive bodies (paragraphs 9–14, 22, 28); powers of management (paragraphs 17, 18); powers to establish certain states (paragraphs 19, 20, 21); other powers (paragraphs 24–27). ; Стаття присвячена дослідженню сутності адміністративно-правового статусу Президента України як особливого суб'єкта публічної адміністрації. Встановлено, що в системі суб'єктів публічної адміністрації Президенту України відведено місце серед суб'єктів публічної адміністрації, яких не віднесено до органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, але яких наділено окремими повноваженнями щодо забезпечення управлінського впливу у сфері публічного адміністрування поряд із Верховною Радою України, Національним Банком України, Уповноваженим Верховної Ради з прав людини, військово-цивільними адміністраціями тощо. Звернено увагу на те, що з моменту впровадження посади Президента України його роль у функціонуванні органів державної влади постійно переглядалась: від зайняття місця глави виконавчої влади до винесення Президента України за межі тріади гілок влади та надання йому статусу арбітра в системі стримувань та переваг, як це передбачено Основним Законом. Визначено, що правовий статус Президента України у сфері публічного адміністрування опосередковано його визнанням як глави держави, який діє від її імені; гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина; гаранта реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північно-атлантичного договору. Встановлено, що правовий статус Президента України, якого закріплено Конституцією України, є основою формування його адміністративно-правового статусу. Змістовне наповнення останнього складають повноваження, визначені у ст. 106 Основного Закону. З огляду на критерій функціонального призначення повноваження Президента України у сфері публічного адміністрування доцільно поділяти на повноваження щодо контролю (п. п. 15, 16, 29, 30); повноваження щодо організації органів виконавчої влади (п. п. 9–14, 22, 28); повноваження щодо керівництва (п. п. 17, 18); повноваження щодо встановлення окремих станів (п. п. 19, 20, 21); інші повноваження (п. п. 24–27).

The article defines the conceptual style as the object of linguistic analysis; two main conceptual styles – the analytical and the relational ones – have been described. The analytical conceptual style is associated with formally organized families, while the relational conceptual style is characteristic for the people, who originate from the families, not formally organized. It has been proved that the conceptual style of G. Bush Jr. is analytical, the conceptual style of B. Obama is relational. The main tactics of suggestion influence strategies, namely, the tactics of information deletion and information generalization, have been singled out. The main language means of information deletion realization, which we call suggestogens, namely, nominalizing elements, non-specific nouns, non-specific pronouns, passive constructions, comparative / superlative constructions, have been analysed. The main language means of information generalization realization, which we call suggestogens, namely, universal quantifiers, modal operators of possibility / necessity, intensifiers, have been analysed. It has been proved that typical suggestogens, used by the US Presidents, serve as markers of their conceptual styles. In the political discourse of G. Bush Jr. non-specific nouns, non-specific pronouns, modal operators of possibility / necessity prevail, as individuals with analytical style tend to excessively use abstract lexemes and in their speech verbs are more frequent. In the political discourse of B. Obama intensifiers and comparative/superlative constructions are more frequent, as in the speech of individuals with relational style emotional information prevails over cognitive one and adjectives are more frequent.

The article is devoted to the development of a typology of communicative strategies presented in the ritual genres of the presidential discourse of Ukraine. Greetings, addresses and inaugural speeches of all Ukrainian presidents are considered in order to highlight and characterize the selected strategies of communication with the recipients. The communicative strategy is interpreted as a general scheme, a plan for the implementation of the communicative plan, which involves the use of specific speech actions (tactics and appropriate language tools. In presidential discourse strategies of consolidation, self-presentation and agitation are singled out. It is proved that the strategy of consolidation realizes the intention to unite the president with the people, the strategy of self-presentation - the presentation of the president as an extraordinary person, the politician-legend, the strategy of agitation - the motivation to support the politician-speaker. Each strategy is implemented using appropriate communication tactics and language tools. ; Статтю присвячено розробленню типології комунікативних стратегій, представлених у ритуальних жанрах президентського дискурсу України. Розглянуто привітання, звернення та інавгураційні промови всіх українських президентів з метою виокремлення та характеристики обраних стратегій спілкування з адресатами. Комунікативну стратегію потрактовано як загальну схему, план реалізації комунікативного задуму, що передбачає використання конкретних мовленнєвих дій (тактик і відповідних мовних засобів. У президентському дискурсівиокремлено стратегії консолідації, самопрезентації та агітації. Доведено, що стратегія консолідації реалізує інтенцію поєднання президента з народом, стратегія самопрезентації – представлення президента як непересічної особистості, політика-легенди, стратегія агітації – спонукання до підтримки політика-мовця. Кожна стратегія реалізується за допомогою відповідних комунікативних тактик і мовних засобів.

The article is devoted to the development of a typology of communicative strategies presented in the ritual genres of the presidential discourse of Ukraine. Greetings, addresses and inaugural speeches of all Ukrainian presidents are considered in order to highlight and characterize the selected strategies of communication with the recipients. The communicative strategy is interpreted as a general scheme, a plan for the implementation of the communicative plan, which involves the use of specific speech actions (tactics and appropriate language tools. In presidential discourse strategies of consolidation, self-presentation and agitation are singled out. It is proved that the strategy of consolidation realizes the intention to unite the president with the people, the strategy of self-presentation - the presentation of the president as an extraordinary person, the politician-legend, the strategy of agitation - the motivation to support the politician-speaker. Each strategy is implemented using appropriate communication tactics and language tools. ; Статтю присвячено розробленню типології комунікативних стратегій, представлених у ритуальних жанрах президентського дискурсу України. Розглянуто привітання, звернення та інавгураційні промови всіх українських президентів з метою виокремлення та характеристики обраних стратегій спілкування з адресатами. Комунікативну стратегію потрактовано як загальну схему, план реалізації комунікативного задуму, що передбачає використання конкретних мовленнєвих дій (тактик і відповідних мовних засобів. У президентському дискурсівиокремлено стратегії консолідації, самопрезентації та агітації. Доведено, що стратегія консолідації реалізує інтенцію поєднання президента з народом, стратегія самопрезентації – представлення президента як непересічної особистості, політика-легенди, стратегія агітації – спонукання до підтримки політика-мовця. Кожна стратегія реалізується за допомогою відповідних комунікативних тактик і мовних засобів.

An attempt to consider the ideological implications of the official Ukrainian political discourse of the early 21st century on the basis of the inaugural speeches of the Presidents is carried out in the paper in question. In the course of the study the inaugural speeches of the 4th and 5th Presidents of Ukraine are analyzed as well as the structure of the inaugural speech of the 5th President of Ukraine is researched. Having analyzed the relevant inaugural speeches, the author comes to the conclusion that the 4th President of Ukraine relies heavily on the elite, and 5th – is trying to engage all sectors of society in the dialogue. In addition, it can be noted that internally the inaugural speech of the 5th President consists of several parts, in particular, the accentuation of the choice of the European way of development, the promise for the nation, the call to work together, etc. Language and speech are two of the key players on the global political arena. It has been true for many centuries and is true today. Political discourse is the study on the border between politics and linguistics; a combination of matters, the existence and solution to which in most cases is impossible without each other. President Poroshenko uses language as a powerful tool to communicate his ideas not only to the Ukrainian society but to the international community as well.Keywords: political discourse, language, communication, ideology, implications, inaugural address. ; Сделана попытка рассмотреть идеологические импликации официальногоукраинского политического дискурса начала XXI столетия на примере инаугурационных речей президентов Украины. В ходе исследования проанализированы инаугурационные речи 4-го и 5-го Президентов Украины, а также структура инаугурационной речи 5-го Президента Украины. Сделан вывод, что 4-й Президент Украины в большей степени опирался на элиты, а 5-й пытался вести диалог со всеми слоями общества. Кроме того, можно отметить, что внутренне инаугурационная речь 5-го Президента состоит из нескольких частей, в частности, акцентуация выбора Европейского пути развития, обещание нации, призыв к совместной работе и т.д. Язык и речь являются двумя ключевыми игроками на мировой политической арене; такбыло на протяжении многих веков, и это остается актуальным и сегодня. Политический дискурс находится на рубеже двух наук – лингвистики и политологии и представляет собой симбиоз ряда проблемных вопросов, существование и решение которых невозможно отдельно. Президент Порошенко использует язык в качестве мощного инструмента для коммуникации своих идей не только украинскому, но и международному сообществу.Ключевые слова: политический дискурс, язык, коммуникация, идеологии, импликации, инаугурационная речь. ; Зроблено спробу розглянути ідеологічні імплікації офіційного українського по-літичного дискурсу початку XXI сторіччя на прикладі інаугураційних промов президентів України. В ході дослідження проаналізовано інаугураційні промови 4-го та 5-го Президентів України, а також будову інаугураційної промови 5-го Президента України. Зроблено висновок, що 4-й Президент України більшою мірою спирався на еліти, а 5-й робив спроби вести діалог з усіма верствами суспільства. Окрім цього, можна зазначити, що внутрішньо інаугураційна промова 5-го Президента складається з декількох частин, зокрема, акцентуація вибору Європейського шляху розвитку, обіцянка нації, заклик до спільної праці тощо. Мова та мовлення є двома ключовими гравцями на світовій політичній арені; так було протягом багатьох століть, і це є актуальним і для сьогодення. Політичний дискурс знаходиться на зламі двох наук –лінгвістики та політології; це симбіоз ряду проблемних питань, існування та вирішення котрих неможливе окремо. Президент Порошенко використовує мову в якості потужного інструменту для комунікації своєї ідеї не тільки українському суспільству, але також міжнародному співтовариству.Ключові слова: політичний дискурс, мова, комунікація, ідеології, імплікації, інаугураційна промова.

U radu su napravljene usporedne stilske i retoričke analize te analize diskursa o relevantnim političkim i svjetonazorskim pitanjima u ukupno šest govora dvaju ukrajinskih predsjednika Petra Porošenka i Volodymyra Zelens'kog, po tri od svakog predsjednika. Glavni kriterij za usporednu analizu govorâ dvaju predsjednika bila je kontekstualna sličnost njihovih mandata u pogledu preorijentacije državne politike u smjeru Zapada kao i uvjeti rata na istoku zemlje. U radu se polazi od pretpostavke da se govori dvaju predsjednika razlikuju u pogledu njihovog stila i retorike, kao i u pogledu određenja prema aktualnim političkim i svjetonazorskim pitanjima. Analizom su pokazane razlike u govorima dvaju predsjednika te doneseni odgovarajući zaključci. ; This paper deals with comparative stylistic and rhetorical analysis and discourse analysis on relevant political and ideological issues of a total of six speeches made by Ukrainian Presidents Petro Poroshenko and Volodymyr Zelensky, three from each President. The main criterion for a comparative analysis of the speeches of the two presidents was the contextual similarity of their presidencies in terms of the shift of state policy towards the West as well as the fact of the war in the east of the country. The paper starts from the assumption that the speeches of the two presidents differ in terms of their style and rhetoric, as well as in terms of their attitude towards current political and ideological issues. The analysis showed the differences in the speeches of the two presidents and reached the appropriate conclusions.

The article analyzes key slogans that were actively used in the 2019 presidential election campaign. Programs that reflected real political demands and populist slogans were taken into account. The study of populism is updated by the existence of a social order from interested political actors who use populism to implement their programs and fight for power. In our opinion, there are several factors behind the considerable and lasting impact of populism in independent Ukraine. One of the aforementioned, we consider the quality of political culture, above all its component, as the lack of ability of many citizens to critically comprehend complex socio-economic and political realities, the tendency to make immediate and too simple conclusions about difficult and contradictory things. At the same time, the populist category of «people» – the bearer of all virtues, the highest purpose and the measure of good and evil – is relevant today in Ukraine, leading from the Ukrainian national-democratic movement of the 19th century, with its distinctly populist features. The new Ukrainian national movement has, to a certain extent, taken it as part of its intellectual heritage from its historical predecessors, especially since, as noted above, it was necessary during the decisive attack on the communist regime. In the last few years, populism in Ukraine of letters that are incapable of delivering on their unrealistic promises can easily turn into a similarly striking collapse. However, Ukrainian populism is a very flexible, multidimensional phenomenon, and it should be thought that in the coming years it will remain, though in different forms and with other leaders, an influential factor in Ukraine's political struggle. The elections in Ukraine are losing the value of a mechanism for establishing standards of responsible public policy. This is also a testament to the weakness of political parties, because it is they who should be interested in strengthening such an institution of democracy as elections, since it is elections that allow political parties to exercise themselves. The electoral system continues to be a factor in socio-political tensions, provoking political forces to use regional differences as an instrument of political struggle. ; У статті здійснено аналіз ключових гасел, які активно використовувались у виборчій кампанії Президента України 2019 р. До уваги взято програми, у яких відображено реальні політичні вимоги та популістські гасла. Вивчення популізму актуалізується наявністю соціального замовлення від зацікавлених суб'єктів політичної дії, які застосовують популізм для реалізації своїх програм та в боротьбі за владу. У сучасних умовах політичне гасло лідера відіграє надзвичайно важливу роль у процесі передвиборчої боротьби за владу. Гасло займає провідну нішу у виборчих технологіях і забезпечує успіх політичного лідера у веденні виборчої кампанії. Як свідчить досвід останніх виборчих кампаній, політичне гасло досить часто асоціюється з популізмом або стає популістським гаслом Разом із цим актуальна сьогодні в Україні популістська категорія «народу», носія всіх чеснот, найвищої цілі та мірила добра й зла, веде свій родовід ще від українського національно-демократичного руху ХІХ ст., із його виразно народницькими рисами. Новітній український національний рух певною мірою перейняв її як частину інтелектуальної спадщини від своїх історичних попередників, тим більше, що вона, як зазначалося вище, виявилася потрібною в роки вирішальної атаки на комуністичний режим. Акцентовано, що популістські гасла у виборчі кампанії на пост Президента України 2019 р. сприймається, по-перше, як іноді спланована політична дія, за допомогою якої певна політична партія чи група політичних лідерів свідомо провокує та включає значну частину мас для втілення своїх маніпулятивних дій і реалізацію політичних технологій заради здобуття влади. А по-друге, політична еліта вдало використовує національні образи, ідеї, символіку, щоб утвердити це у свідомості більшої частини свого електорату й узяти під контроль політичну ситуацію в країні. Останнім часом спостерігаємо на полі українського електорату, де з боку як опозиційних партій, так і провладних усі готуються до виборів-2020 р., забуваючи свої передвиборчі обіцянки та програми. Вибори в Україні втрачають значення механізму ствердження стандартів відповідальної державної політики. Це також є свідченням слабкості політичних партій, адже саме вони мають бути зацікавлені в зміцненні такого інституту демократії, як вибори, оскільки вибори дають змогу політичним партіям реалізувати себе. Виборча система й надалі залишається фактором соціально-політичної напруженості, провокує політичні сили використовувати регіональні відмінності як інструмент політичної боротьби

The article elucidates the specific features of the linguistic and stylistic means actualization in the solemn speeches of the President of Poland. In the focus of the study are the stylistic tropes and figures of speech, considered as the means of the politician's emotional speech expressiveness. The study highlights typical and individual author's components of the linguo-stylistic organization of solemn speeches and analyzes the peculiarities of their functioning.In political discourse, ceremonial/solemn speeches traditionally adhere to the stylistic norms of the journalistic text.However, A. Duda's public speeches differ from the established norms. They contain a lot of typical conversational constructions, which testify to his desire to deviate from the established stereotypes of communication in the political sphere.At the same time, the speaker always manifests a high level of communication skills and is generally in line with the official protocol. It has been revealed that the solemn texts of A. Duda have a clear structural organization as the tradition of the genre requires.However, there is a clear tendency to transform solemn speeches and increase the share of emotional and expressive means influence in them, which are often actualized in the text by means of stylistic tropes and figures. The study has revealed that linguistic and stylistic organization of the analyzed texts is distinguished by extensive use of the metaphorical constructions, lexical repetitions, high frequency of short sentences, parceling constructions, polysyndeton, and also rhetorical questions. The dominance of linguistic and stylistic means used to strengthen psychological influence on mass audiences is obvious. In the solemn speeches of the President of Poland, the study has identified a systematic verbalization of the dominant metaphorical patterns Poles - Family, Poles - Team, Poles - Unity, Poles - Nation, as well as the pronoun We indicating a community of people with traditions and culture, striving for changes. In most cases, the means of emotional expression in A. Duda's speech is the repetition of the initial components of the sentence - anaphora, which performs an emotionally expressive, compositional, and accentuating function, focusing the audience's attention on the basic provisions of the ceremonial speech. In addition to anaphora, the other dominant tools of the linguistic influence in the politician's ceremonial speeches are antitheses and frequent quotations.In the texts of the analyzed speeches, we often fix not classical antitheses, built on the opposition of parallel constructions and antonyms, but emotional ones, which contain words and phrases, which in various contexts acquire either positive or negative evaluation.Emotional contrasts in A. Duda's speeches are used to strengthen the psychological impact on the audience and reduce the negative or critical perception of the content. Repetitions of words, phrases, and, sporadically, sentences are due to the politician's speech emotionality.At the same time, stylistically justified repetitions intensify the monologue, add weight, persuasiveness and expressiveness to public communication dicourse. ; У статті досліджено специфіку актуалізації мовностилістичних параметрів урочистих промов Президента Польщі Анджея Дуди; вирізнено домінанти стилістичних тропів і фігур як засобів емоційного увиразнення мовлення політика. Зосереджено увагу на типових та індивідуально-авторських складниках лінгвостилістичної організації урочистих промов; встановлено особливості функціонування метафоричних конструкцій тощо. З'ясовано, що в урочистих промовах А.Дуди емоційно-експресивний вплив на авдиторію посилюють численні повтори, антитези, синтаксичні паралелізми, риторичні запитання, питання і відповіді, парцельовані конструкції та ін

The arrival of the Republican's administration of George W. Bush in USA on January 2001 made a sharp accent on Taiwan issue. Change of traditional policy of "strategic ambiguity" for more unambiguous support to Taiwanese administration was chosen as a priority in Taiwan course. However, the main motivation in the implementation of foreign policy's attitudes of G.W. Bush's administration according to Taiwan was no stimulating the island to promote the ideas of independence but expanding its capacity to enhance security. Thus, US President G.W.Bush authorized significant volume of arms deliveries to Taiwan and decides about assignment of transit visas to Taiwan's high-level officials. At once, an important factor, which further exacerbated the "Taiwan issue" in US-China relations since 2001, was presidential election of the CR in Taiwan in which won candidate from Democratic progressive Party (DPP) Chen Shuibian. It should be noted that exactly this political force in Taiwan traditionally advocates for independence of the island from the mainland of China. Destructive element in US-Taiwan relations determined by the complexity about predicting actions of Taiwan leader. If at the beginning of his presidency Chen Shuibian principles of relations with mainland China which was nominated in his inaugural speech had certain convention, then the further he actively implemented initiatives which extremely aggravated relations as between the island and the mainland, and between People's Republic of China and the United States. Оne of the main goals of the US foreign policy in the AsiaPacific region in the period for 2004–2008years was containment efforts of Chen Shuibian to acquire the island's independence. ; У статті здійснена спроба аналізу еволюції американсько-китайських взаємо- відносин у період президенства Чень Шуйбяня (КР на Тайвані). Проаналізовано основ- ні виміри впливу позиціонування КР на Тайвані на міжнародній арені щодо динаміки американсько-китайських відносин.

В статті мова йде про громадсько-політичну діяльність Івана Драча, зосереджену на співпраці з президентами незалежної України. За період незалежності його тричі обирали народним депутатом України, й увесь час І. Драч боровся за відстоювання загальнолюдських цінностей та принципів свободи, рівності, справедливості. Перший голова НРУ працював на благо українського народу при всіх президентах незалежної України, за що його неодноразово звинувачували в політичній нестійкості та в деяких випадках у колабораціонізмі, втім це не завадило І. Драчу суттєво впливати на розмежування політичних сил в певні періоди української історії. В статті проаналізовано його бажання співпрацювати з Леонідом Кравчуком, що призвело до розколу в лавах Народного Руху України. Розглянуто створення Конгресу української інтелігенції як впливової громадської організації, підтриманої Леонідом Кучмою, а КУІ в свою чергу, підтримало Л. Кучму на чергових президентських виборах. Досліджено політику підтримки Іваном Драчем та його найближчим оточенням Віктора Ющенка під час революційних подій 2004 року, що в свою чергу посприяло перемозі В. Ющенка на президентських виборах. ; В статье речь идет об общественно-политической деятельности Ивана Драча, сосредоточенной на сотрудничестве с президентами независимой Украины. За период независимости его трижды избирали народным депутатом Украины, все время И. Драч боролся за отстаивание общих человеческих ценностей и принципов свободы, равенства, справедливости. И. Драч работал на благо украинского народа при всех президентах независимой Украины, за что его неоднократно обвиняли в политической неустойчивости и в некоторых случаях в коллаборационизме, впрочем это не помешало И. Драчу существенно влиять на разграничение политических сил в определенные периоды украинской истории. В статье показано, что желание Ивана Федоровича сотрудничать с Леонидом Кравчуком привело к расколу в рядах Народного Руха Украины. Рассмотрено создание Конгресса украинской интеллигенции как влиятельной общественной организации которую Леонид Кучма поддержал, а КУИ, в свою очередь, поддержал Л. Кучму на очередных президентских выборах. Исследована политика поддержки Иваном Драчом и его ближайшим окружением Виктора Ющенко во время революционных событий 2004 года, что способствовало победе В. Ющенко на президентских выборах. ; In this article we are talking about the public-political activities of I. Drach focused on cooperation with the presidents of independent Ukraine. During the period of independence he was elected to the People's Deputy of Ukraine for three times all the time I. Drach fought for defending universal human values and principles of freedom, equality and justice. I. Drach worked for the benefit of the Ukrainian people with all the presidents of independent Ukraine for which he was repeatedly accused of political instability and in some cases of cooperation however it did not prevent I. Drach significantly affect the delineation of political forces in certain periods of Ukrainian history. The article analyzes his desire to cooperate with L. Kravchuk which led to a split in the ranks of the National Rukh of Ukraine. The creation of the Congress of Ukrainian Intelligentsia as an influential public organization was supported by L. Kuchma, and CUI in its turn supported L. Kuchma at the next presidential elections. The policy of supporting I. Drach and his immediate surroundings of V. Yushchenko during the revolutionary events of 2004 which in turn helped to win Yushchenko's presidential elections was explored.

In article deals with procedure of constitutional and legal responsibility of the President of Ukraine. Today's problems of a possibility of carrying out procedure of impeachment in Ukraine are reflected. The attention is focused on evolutions of domestic legal thought, concerning impeachment of the head of state. Need for the fastest legislative settlement of imperfections of the corresponding procedure which are brightly illustrated by practice of the foreign states is proved. Also author's opinion is given about future solution of problems of carrying out procedure of impeachment. ; В статье рассмотрена процедура конституционно-правовой ответственности Президента Украины. Отражены существующие на сегодня проблемы возможности проведения процедуры импичмента в Украине. Акцентируется внимание на эволюции отечественной правовой мысли относительно импичмента главы государства. Обосновывается необходимость срочного законодательного урегулирования соответствующей процедуры, которая ярко иллюстрируются практикой зарубежных государств. Также приводится авторское мнение насчет будущего решения проблем проведения процедуры импичмента. ; У статті розглянуто процедуру конституційно-правової відповідальності Президента України. Висвітлено нагально існуючі проблеми можливості проведення процедури імпічменту в Україні. Акцентується увага на еволюції вітчизняної правової думки щодо імпічменту глави держави. Обґрунтовується необхідність якнайшвидшого законодавчого врегулювання відповідних питань з метою усунення недоліків процедури, що яскраво ілюструється практикою іноземних держав. Також наводиться авторська позиція бачення майбутнього вирішення проблем проведення процедури імпічменту.

In article deals with procedure of constitutional and legal responsibility of the President of Ukraine. Today's problems of a possibility of carrying out procedure of impeachment in Ukraine are reflected. The attention is focused on evolutions of domestic legal thought, concerning impeachment of the head of state. Need for the fastest legislative settlement of imperfections of the corresponding procedure which are brightly illustrated by practice of the foreign states is proved. Also author's opinion is given about future solution of problems of carrying out procedure of impeachment. ; В статье рассмотрена процедура конституционно-правовой ответственности Президента Украины. Отражены существующие на сегодня проблемы возможности проведения процедуры импичмента в Украине. Акцентируется внимание на эволюции отечественной правовой мысли относительно импичмента главы государства. Обосновывается необходимость срочного законодательного урегулирования соответствующей процедуры, которая ярко иллюстрируются практикой зарубежных государств. Также приводится авторское мнение насчет будущего решения проблем проведения процедуры импичмента. ; У статті розглянуто процедуру конституційно-правової відповідальності Президента України. Висвітлено нагально існуючі проблеми можливості проведення процедури імпічменту в Україні. Акцентується увага на еволюції вітчизняної правової думки щодо імпічменту глави держави. Обґрунтовується необхідність якнайшвидшого законодавчого врегулювання відповідних питань з метою усунення недоліків процедури, що яскраво ілюструється практикою іноземних держав. Також наводиться авторська позиція бачення майбутнього вирішення проблем проведення процедури імпічменту.