The privacy phenomenon's limits definition ; Поняття кордонів феномена приватності
The notion of a boundary as a line running between the phenomena of privacy and publicity is presented by the author in this article. Publicity means the things which are always present and accessible for viewing, circulate without any restriction in the social discourse, are a field of conflicting views, mass communication and political activity, include a variety of people and are not limited to the circle of relatives or close friends. On the other hand, private is used to express human rights to personal autonomy, the rights to protection against unauthorized interference. This is a personal living space, which is structured by the individual and filled in with their own forms and manifestations of life, depending on their own interests and needs. This notion is closely related to private ownership, management, individual or group relations, selfrealization, selfdevelopment, and personal interests. The notion of boundary running between the private and the public points out to the line, which shows the difference in the relations between the elements in one field and the elements in this and other field. Different types of boundaries between the private and public are analysed in the article. Material and symbolic boundaries are singled out. The material boundaries are those which are acceptable for sensory perception and physically exist to protect the private space – e.g. fences, walls, curtains, or doors. Another type of boundaries is symbolic. They are socially constructed as the borders, which in some cases duplicate the material limits. However, in most interaction situations they tend to replace them. Symbolic boundaries can be universal, being embodied in the norms and rules of conduct. If they are not followed, it causes different sanctions from the other members of society or the relevant authorities. Yet one more type of private boundaries – those set by the individual. If suprapersonal boundaries are fixed, as they are required by the majority, the personal boundaries are set by the will of the individuals and can be overlapped in the joint interaction. These boundaries can change depending on the situation and are negotiated, being a way of crossing the universal boundaries to adapt the norms to communicative situations. ; У представленій автором статті розглядається поняття кордону як лінії, що проходить між феноменами приватності та публічності. Під публічним мається на увазі те, що завжди присутнє та доступне зору, циркулює без обмежень у соціальному дискурсі, є сферою зіткнення думок, масової комунікації та політичної активності, включає певне розмаїття людей і не обмежується колом родичів та близьких знайомих. Приватне, в свою чергу, застосовується для вираження права людини на автономію в особистому житті, права на захист втручання сторонніх осіб. Це життєвий простір особистості, який вона структурує і заповнює власними формами та проявами життєдіяльності, орієнтуючись на власні інтереси та потреби. Це поняття тісно пов'язане з приватним володінням, господарюванням, індивідуальними чи груповими відносинами, із самореалізацією та саморозвитком, особистими інтересами. Поняття кордону, яке проходить між приватним та публічним, вказує на лінію, що позначає різницю в стосунках елементів однієї сфери між собою та елементів цієї сфери з іншою. В статті аналізуються різні види кордонів приватного та публічного. Виділяються матеріальні та символічні кордони. Під матеріальними кордонами розуміють такі, які доступні сенсорному сприйняттю та існують фізично для охорони приватного простору – огорожі, стіни, штори, двері. Інший тип кордонів – символічні, що конструюються соціально як межі, що в деяких випадках повторюють матеріальні обмеження, але в більшості ситуацій взаємодії – заміняють їх. Символічні кордони можуть мати всезагальний характер, втілюючись у норми та правила поведінки. Їх недотримання викликає санкції різного характеру з боку інших членів суспільства або відповідних владних органів. Інший тип кордонів приватного – ті, що встановлюються самим суб'єктом. Якщо надособистісні кордони оформилися, бо їх потребувала більшість, то особистісні створюються за волею суб'єктів і можуть перетинатися в ході спільної взаємодії. Ці кордони мають ситуативно змінюваний та договірний характер, виступаючи шляхом для перетину всезагальних меж з метою адаптації норм до комунікативних ситуацій. ; У представленій автором статті розглядається поняття кордону як лінії, що проходить між феноменами приватності та публічності. Під публічним мається на увазі те, що завжди присутнє та доступне зору, циркулює без обмежень у соціальному дискурсі, є сферою зіткнення думок, масової комунікації та політичної активності, включає певне розмаїття людей і не обмежується колом родичів та близьких знайомих. Приватне, в свою чергу, застосовується для вираження права людини на автономію в особистому житті, права на захист втручання сторонніх осіб. Це життєвий простір особистості, який вона структурує і заповнює власними формами та проявами життєдіяльності, орієнтуючись на власні інтереси та потреби. Це поняття тісно пов'язане з приватним володінням, господарюванням, індивідуальними чи груповими відносинами, із самореалізацією та саморозвитком, особистими інтересами. Поняття кордону, яке проходить між приватним та публічним, вказує на лінію, що позначає різницю в стосунках елементів однієї сфери між собою та елементів цієї сфери з іншою. В статті аналізуються різні види кордонів приватного та публічного. Виділяються матеріальні та символічні кордони. Під матеріальними кордонами розуміють такі, які доступні сенсорному сприйняттю та існують фізично для охорони приватного простору – огорожі, стіни, штори, двері. Інший тип кордонів – символічні, що конструюються соціально як межі, що в деяких випадках повторюють матеріальні обмеження, але в більшості ситуацій взаємодії – заміняють їх. Символічні кордони можуть мати всезагальний характер, втілюючись у норми та правила поведінки. Їх недотримання викликає санкції різного характеру з боку інших членів суспільства або відповідних владних органів. Інший тип кордонів приватного – ті, що встановлюються самим суб'єктом. Якщо надособистісні кордони оформилися, бо їх потребувала більшість, то особистісні створюються за волею суб'єктів і можуть перетинатися в ході спільної взаємодії. Ці кордони мають ситуативно змінюваний та договірний характер, виступаючи шляхом для перетину всезагальних меж з метою адаптації норм до комунікативних ситуацій.