The article examines the first approbation of the Electoral Code on the material of the 2020 local elections in the Kharkiv region. The authors pay special attention to the effects of open lists systems and the degree of influence of preferential votes on the personal distribution of seats in local councils. The article calculates the percentage of voters who used the right of preferential votes in all 14 constituencies and main party lists. We argue that according to the indicators of the use of the preferential vote right and the percentage of invalid ballots, the voters of the Kharkiv region demonstrated a high degree of adaptive readiness for the new electoral system. The article analyzes the effects of blocking mechanisms incorporated in the electoral system, which reduced the influence of preferential votes of voters and retained the control of the party leadership over the personal distribution of mandates in the councils. The ratio between the seats from the district lists and the unified closed party lists was quantified (based on election results for the regional council and 17 city councils of the region). The article analyzes the intensity of changes in the ballot position of candidates in the district lists on regional council elections. We demonstrate that only 20% of seats were received by candidates placed by the party leadership in a "no-pass" ballot position. The article argues that the electoral formula introduced in the 2020 local elections did not work as a system with open lists proportional representation. According to the statistics of the personal allocation of seats in the newly elected councils, this model seems to be something in between the systems of flexible and closed lists. In this regard, the article develops new arguments in the debate on how the norms of electoral legislation reduce the role of preferential votes of voters and proposes recommendations for amending the Electoral Code. ; Досліджується перша апробація Виборчого Кодексу на матеріалі місцевих виборів 2020 року в Харківській області з фокусуванням уваги на проблематиці «відкритих списків» і мірі впливу преференційних голосів виборців на персональний розподіл мандатів у місцевих радах. Розраховано відсоток виборців, які скористалися правом преференційного голосу на виборах до обласної ради (у розрізі всіх 14-ти округів та основних партій). Обґрунтовується, що за показниками користування правом «преференційного голосу» та відсотком недійсних бюлетенів виборці Харківського регіону продемонстрували високий ступінь адаптивної готовності до нової електоральної системи. Аналізуються ефекти блокуючих механізмів, закладених в електоральну систему, які зменшили вплив преференційних голосів виборців та зберегли контроль партійного керівництва над персональним розподілом мандатів у радах. Кількісно оцінено співвідношення між мандатами, здобутими за окружними списками та єдиними закритими списками партій – відповідні розрахунки проведено для обласної ради та 17-ти міських рад регіону. На матеріалі виборів до обласної ради проаналізовано інтенсивність змін черговості кандидатів в окружних списках – обраховано, що лише у 20% випадків право на мандат отримали кандидати, які стартово розміщувалися партіями на «непрохідних» місцях. Обґрунтовано, що запроваджена на місцевих виборах-2020 електоральна формула не спрацювала як система з «відкритими списками» – за статисткою персонального розподілу мандатів у новообраних радах ця модель видається чимось середнім між системами «гнучких» та «закритих» списків. З огляду на це, актуалізовано необхідність дискусії щодо тих норм виборчого законодавства, які знизили роль преференційних голосів виборців, та запропоновано відповідні рекомендації щодо внесення змін до Виборчого Кодексу.
The article is devoted to consideration of electoral system which is acceptable for divided societies, and main elements of that system. These elements of electoral systems are affected on party and political systems. The moderate proportional representation is the most acceptable electoral system for Ukraine that does not cause society's fragmentation and allows substantial social and political groups to be represented in government. ; Статья посвящена рассмотрению приемлемой для разделенных обществ электоральной системе, а также ее основным составляющим. Показано, какие элементы электоральной системы влияют на партийную и политическую систему в целом. Определено, что для Украины наиболее приемлемой избирательной системой является умеренно пропорциональная система, которая не вызывает значительную фрагментацию общества, в то же время дает крупнейшим общественно-политическим группам быть представленными во власти. ; Стаття присвячена розгляду прийнятній для поділених суспільств електоральній системі, а також її основним складовим. Наведено, які елементи електоральної системи впливають на партійну та політичну систему в цілому. Визначено, що для України найбільш прийнятною виборчою системою є помірно пропорційна система, яка не викликає значну фрагментацію суспільства, в той же час дає найбільшим суспільно-політичним групам бути представленими у владі.
The article is devoted to consideration of electoral system which is acceptable for divided societies, and main elements of that system. These elements of electoral systems are affected on party and political systems. The moderate proportional representation is the most acceptable electoral system for Ukraine that does not cause society's fragmentation and allows substantial social and political groups to be represented in government. ; Статья посвящена рассмотрению приемлемой для разделенных обществ электоральной системе, а также ее основным составляющим. Показано, какие элементы электоральной системы влияют на партийную и политическую систему в целом. Определено, что для Украины наиболее приемлемой избирательной системой является умеренно пропорциональная система, которая не вызывает значительную фрагментацию общества, в то же время дает крупнейшим общественно-политическим группам быть представленными во власти. ; Стаття присвячена розгляду прийнятній для поділених суспільств електоральній системі, а також її основним складовим. Наведено, які елементи електоральної системи впливають на партійну та політичну систему в цілому. Визначено, що для України найбільш прийнятною виборчою системою є помірно пропорційна система, яка не викликає значну фрагментацію суспільства, в той же час дає найбільшим суспільно-політичним групам бути представленими у владі.
The issue of minority rights protection has been actively implemented in international legal practice at the United Nations and the Council of Europe levels since the 1990s. The problem of political representation of minority interests began regulating at the level of Organization for Security and Co-operation in Europe with the establishment of the High Commissioner on National Minorities office. At the level of this institution with international experts participation were developed the next documents: the Lund Recommendations on the Effective Participation of National Minorities in Political Life (1999), the Warsaw Guidelines to Assist National Minority Participation in the Electoral Process (2001), the Bolzano/Bozen Recommendations on National Minorities in Inter-State Relations (2008), the Ljubljana Guidelines on Integration of Diverse Societies (2012), the Graz Recommendations on Access to Justice and National Minorities (2017), etc.The purpose of article is to highlight the international legal framework for ensuring the effective political representation of minority ethnic groups and the practice of their implementation in European countries. The author has analyzed three levels of political representation of minority ethnic groups: 1) central (nationwide); 2) regional and local (self-government); 3) advisory (consultative).During the XX – early XXI centuries the institution of ethnic party became established from the multi-ethnic areas of Western Europe to the countries of Central and Southeastern Europe. The electoral system should facilitate minority representation and influence. Where minorities are concentrated territorially, single-member districts may provide sufficient minority representation (Italy, Albania, etc.). Proportional representation systems, where a political party's share in the national vote is reflected in its share of the legislative seats, may assist in the representation of minorities (Finland, Slovakia, etc.). Some forms of preference voting, where voters rank candidates in order of choice, may facilitate minority representation and promote inter-communal cooperation (Bosnia and Herzegovina). Lower numerical thresholds for representation in the legislature may enhance the inclusion of national minorities in governance (Poland, Serbia, etc.). A number of European countries (Croatia, Slovenia, Romania, Hungary, etc.) use a reserved number of seats in one or both chambers of parliament or in parliamentary committees. Ethnic minority representation at the government level is realized through the establishment of specialized central executive bodies, which are usually represented in the structure of culture and education ministries. Representatives of ethnic minorities are involved in these government institutions. The Republic of Croatia has a positive experience of ethnic minority representation in the judiciary and law enforcement agencies.Effective ethnic minority participation is realized through the functional system of local self-governments, which are formed on territorial and non-territorial levels. A number of European ethnic communities have the territorial autonomies (Italy, Spain, France, Denmark, Finland, Moldova) owing to the processes of regionalization and decentralization. The corporative model of minority non-territorial autonomy is represented by so-called Sámi Parliaments in northern parts of Norway, Sweden, Finland and Russia. The personal model of minority non-territorial autonomy is the most common in the world. It is provided through non-governmental organizations. Advisory (consultative) bodies functionate as a channel for dialogue between government and ethnic communities for protection of education, linguistic and cultural rights. They are formed at the Government (Austria) and President (Ukraine) levels as well.Given the European states experience, the following aspects of minority representation should be improved: 1) re-establishment Hungarian and Romanian single-member districts; 2) review of legislative norms regarding the principles of ethnic party institutionalization; 3) application of open-list proportional representation for minority parties in the regions of Ukraine with a multi-ethnic population. ; Починаючи з 1990-х років питання захисту прав етнічних, мовних і релігійних меншин активно впроваджується в міжнародно-правову практику на рівні ООН та Ради Європи. Однією з важливих постала проблема політичного представництва інтересів меншин, яка починає регулюватися на рівні ОБСЄ з запровадженням посади Верховного Комісара у справах національних меншин. На рівні цієї інституції за участі міжнародних експертів вироблені Лундські рекомендації про ефективну участь національних меншин у суспільно-політичному житті (1999), Варшавські рекомендації щодо сприяння участі національних меншин у виборчому процесі (2001), Больцанські/Боценські рекомендації щодо національних меншин у міждержавних відносинах (2008), Люблянські рекомендації щодо інтеграції різноманітних суспільств (2012), Грацькі рекомендації щодо доступу до правосуддя і національних меншин (2017) та ін.Метою статті є висвітлення міжнародно-правового формату забезпечення ефективного політичного представництва інтересів етнічних меншин та практики їх застосування в європейських країнах. Автор розглядає три рівні політичного представництва міноритарних етнічних груп: 1) центральний (загальнодержавний); 2) регіональний та локальний (самоврядування); 3) дорадчий (консультативний).У контексті аналізу політичного представництва етнічних меншин важливу роль займає інститут етнополітичної партії. Впродовж XX – початку XXI ст. він розширив свій ареал із поліетнічних регіонів Західної Європи до країн Центральної та Південо-Східної Європи. Справедливому представництву етнічних меншин у органах влади сприяє створення одномандатних округів (Італія, Албанія та ін.), пропорційна виборча система (Фінляндія, Словаччина та ін.), преференційне голосування (Австралія), зниження відсоткового бар'єру для проходження до парламенту етнополітичних партій (Польща, Сербія та ін.). Ряд країн Європи (Боснія і Герцеговина, Косово, Хорватія, Словенія, Румунія, Угорщина) застосовують практику резервування місць у парламенті для організацій етнічних громад. Представництво меншин на рівні уряду реалізується шляхом створення спеціальних органів центральної виконавчої влади, які зазвичай представлені в структурі міністерств культури та освіти. До роботи в цих урядових інституціях залучаються представники етнічних груп. Позитивний досвід репрезентації етнічних меншин у судових і правоохоронних органах має Республіка Хорватія.Ефективна політична участь та представництво у владі етнічних меншин реалізується через функціональну систему місцевого самоврядування, яка створюється на екстериторіальній та територіальній основі. Корпоративна модель екстериторіальної автономії меншин представлена так званими саамськими парламентами на півночі Норвегії, Швеції, Фінляндії та Росії. Найбільш розповсюджна у світі персональна модель екстериторіальної автономії етнічних меншин забезпечується шляхом створення неурядових організацій. Завдяки процесам регіоналізації та децентралізації ряд етнічних громад Європи мають статус національно-територіальних автономій (Італія, Іспанія, Франція, Данія, Фінляндія, Молдова). Дорадчі (консультативні) органи слугують каналами для діалогу між державною владою та етнічними громадами в питаннях використання земельних ресурсів, житла, захисту освітніх, мовних і культурних прав. Вони формуються як на рівні уряду (Австрія), так на рівні президентської влади (Україна).Враховуючи досвід цих держав, потребують вдосконалення наступні аспекти політичної репрезентації етнічних меншин: 1) відновлення адміністративних меж угорськомовного та румунськомовного виборчих одномандатних округів; 2) перегляд законодавчої норми щодо принципів інституціоналізації етнополітичних партій; 3) застосування на регіональному та локальному рівнях пропорційної системи відкритих списків із можливістю репрезентації партій меншин у регіонах України з поліетнічним складом населення. ; Починаючи з 1990-х років питання захисту прав етнічних, мовних і релігійних меншин активно впроваджується в міжнародно-правову практику на рівні ООН та Ради Європи. Однією з важливих постала проблема політичного представництва інтересів меншин, яка починає регулюватися на рівні ОБСЄ з запровадженням посади Верховного Комісара у справах національних меншин. На рівні цієї інституції за участі міжнародних експертів вироблені Лундські рекомендації про ефективну участь національних меншин у суспільно-політичному житті (1999), Варшавські рекомендації щодо сприяння участі національних меншин у виборчому процесі (2001), Больцанські/Боценські рекомендації щодо національних меншин у міждержавних відносинах (2008), Люблянські рекомендації щодо інтеграції різноманітних суспільств (2012), Грацькі рекомендації щодо доступу до правосуддя і національних меншин (2017) та ін.Метою статті є висвітлення міжнародно-правового формату забезпечення ефективного політичного представництва інтересів етнічних меншин та практики їх застосування в європейських країнах. Автор розглядає три рівні політичного представництва міноритарних етнічних груп: 1) центральний (загальнодержавний); 2) регіональний та локальний (самоврядування); 3) дорадчий (консультативний).У контексті аналізу політичного представництва етнічних меншин важливу роль займає інститут етнополітичної партії. Впродовж XX – початку XXI ст. він розширив свій ареал із поліетнічних регіонів Західної Європи до країн Центральної та Південо-Східної Європи. Справедливому представництву етнічних меншин у органах влади сприяє створення одномандатних округів (Італія, Албанія та ін.), пропорційна виборча система (Фінляндія, Словаччина та ін.), преференційне голосування (Австралія), зниження відсоткового бар'єру для проходження до парламенту етнополітичних партій (Польща, Сербія та ін.). Ряд країн Європи (Боснія і Герцеговина, Косово, Хорватія, Словенія, Румунія, Угорщина) застосовують практику резервування місць у парламенті для організацій етнічних громад. Представництво меншин на рівні уряду реалізується шляхом створення спеціальних органів центральної виконавчої влади, які зазвичай представлені в структурі міністерств культури та освіти. До роботи в цих урядових інституціях залучаються представники етнічних груп. Позитивний досвід репрезентації етнічних меншин у судових і правоохоронних органах має Республіка Хорватія.Ефективна політична участь та представництво у владі етнічних меншин реалізується через функціональну систему місцевого самоврядування, яка створюється на екстериторіальній та територіальній основі. Корпоративна модель екстериторіальної автономії меншин представлена так званими саамськими парламентами на півночі Норвегії, Швеції, Фінляндії та Росії. Найбільш розповсюджна у світі персональна модель екстериторіальної автономії етнічних меншин забезпечується шляхом створення неурядових організацій. Завдяки процесам регіоналізації та децентралізації ряд етнічних громад Європи мають статус національно-територіальних автономій (Італія, Іспанія, Франція, Данія, Фінляндія, Молдова). Дорадчі (консультативні) органи слугують каналами для діалогу між державною владою та етнічними громадами в питаннях використання земельних ресурсів, житла, захисту освітніх, мовних і культурних прав. Вони формуються як на рівні уряду (Австрія), так на рівні президентської влади (Україна).Враховуючи досвід цих держав, потребують вдосконалення наступні аспекти політичної репрезентації етнічних меншин: 1) відновлення адміністративних меж угорськомовного та румунськомовного виборчих одномандатних округів; 2) перегляд законодавчої норми щодо принципів інституціоналізації етнополітичних партій; 3) застосування на регіональному та локальному рівнях пропорційної системи відкритих списків із можливістю репрезентації партій меншин у регіонах України з поліетнічним складом населення.
The issue of participation of political parties in the sociopolitical processes is one of the key aspect in modern domestic political science. Normally, parties are integral subject of political process not only at national level, but also of regional and local processes. District councils have the greatest interest for parties because only here parties are in closest position to their own social base. Here is located the main part of government agencies with regional administrative resources.In this context, the election campaign to district councils in 2002 has a special scientific interest. Local elections to district councils held simultaneously with elections to Verkhovna Rada of Ukraine. That was the first experience in history of independent Ukraine when elections held under the tested regulatory framework. Political parties have already had their own regional network and have ready way of working with voters. In some extent, trust to parties as to political institutions restored upon the full discrediting in the early 90's.The campaign to district councils in 2002 was the last campaign where political parties have intended to gain representation within councils without the use of proportional principle. The presence of certain parties in district councils often explained not by direct support of these political forces but by social status of a particular candidate. ; The issue of participation of political parties in the sociopolitical processes is one of the key aspect in modern domestic political science. Normally, parties are integral subject of political process not only at national level, but also of regional and local processes. District councils have the greatest interest for parties because only here parties are in closest position to their own social base. Here is located the main part of government agencies with regional administrative resources.In this context, the election campaign to district councils in 2002 has a special scientific interest. Local elections to district councils held simultaneously with elections to Verkhovna Rada of Ukraine. That was the first experience in history of independent Ukraine when elections held under the tested regulatory framework. Political parties have already had their own regional network and have ready way of working with voters. In some extent, trust to parties as to political institutions restored upon the full discrediting in the early 90's.The campaign to district councils in 2002 was the last campaign where political parties have intended to gain representation within councils without the use of proportional principle. The presence of certain parties in district councils often explained not by direct support of these political forces but by social status of a particular candidate.
The activity of the Ukrainian members of parliament (MPs) of eighth convocation, which were elected in the Kharkiv oblast, is analyzed. A comparison of the activities between deputies elected under a majoritarian system and the ones from the lists of political parties is made. MPs` activity was analyzed in terms of plenary and committee attendance, participation in voting, legislative activity, submission of deputy inquiries and speeches at plenary meetings. The Kharkiv region in the Verkhovna Rada of Ukraine is represented by 23 deputies who represent the fractions: the Petro Poroshenko Bloc Party, the Narodniy Front political party, the Opposition Bloc political party, the Samopomich political party, Oleg Lyashko's Radical Party, the group «Volya Narodu», the «Vidrodzennya» group, that is, almost all fractions and groups, that is a high indicator in comparison with other regions. The paper shows that despite the great representation, the efficiency is low and ineffective. Deputies missed a large number of plenary sessions without respected reason – 3 MPs attended less than 30% of plenary sessions. MPs are very passive in their duty to take part in polls during plenary sessions - 12 out of 23 deputies, that is, more than half, have a voting participation rate less than 17%. The activity of deputies is characterized as «legislative spam» - the average percentage of the adopted bills in the number of submitted ones is under 10%. Most representatives of the Kharkiv region almost do not use their right to make a deputy request and to speak in the plenary hall –7 deputies submitted less than five deputy inquiries, 6 deputies never spoke during plenary sessions. It was noted that deputies elected by either of the two electoral systems may demonstrate high and low rates. The most productive deputies of the Kharkiv region by the selected indicators are majoritarian Alexander Kirsch (Narodniy Front ) and Roman Semenukha selected from the Samopomich party list, the least productive ones are majoritarian Dmitry Dobkin (self-nominee) and Mikhail Dobkin selected from the Opposition Bloc party list. ; Анализируется деятельность народных депутатов Украины 8-го созыва, которые представляют Харьковскую область. Проводится сравнение активностей депутатов, избранных в мажоритарных округах и по спискам политических партий. Проанализированы деятельность народных депутатов по показателям присутствия на пленарных и комитетских заседаниях, участие в голосованиях, законотворческая активность, подача депутатских запросов и выступления на пленарных заседаниях. Харьковскую область в Верховной Раде Украины представляют 23 народных депутата, которые являются представителями фракций: Партия «Блок Петра Порошенко», Политическая партия «Народный фронт», Политическая партия «Оппозиционный блок», Политическая партия «Объединение Самопомощь», Радикальная партия Олега Ляшко, группа «Воля народа», группа «Партия «Возрождение», то есть почти все фракции и группы, что является высоким показателем по сравнению с другими регионами. Показано, что несмотря на большую представленность, производительность многих нардепов низка и малоэффективна. Депутаты пропустили большое количество пленарных заседаний без уважительных причин – 3 нардепа посетили менее 30% пленарных заседаний. Народные избранники очень пассивно относятся к своей обязанности участвовать в голосованиях во время пленарных заседаний – у 12 депутатов из 23, то есть более чем у половины показатель участия в голосованиях ниже 17%. Активность нардепов характеризуется «законодатель-ным спамом» – средний показатель принятых законопроектов от количества поданных находится на уровне 10%. Большинство представителей Харьковской области почти не используют свое право депутатского запроса и выступления в пленарном зале – 7 депутатов подали менее пяти депутатских запросов, 6 депутатов ни разу не выступили во время сессионных заседаний. Отмечено, что высокие и низкие показатели могут демонстрировать депутаты, избранные по любой из двух избирательных систем. Наиболее продуктивными народным депутатами Харьковской области по выбраным показателями являются мажоритарщик Александр Кирш («Народный фронт») и избранный по списку партии «Объединение Самопомощь») Роман Семенуха, наименее продуктивными являются мажоритарщик Дмитрий Добкин (Самовыдвижение) и списочник Михаил Добкин («Оппоизиционный блок»). ; Аналізується діяльність народних депутатів України 8-го скликання, які представляють Харківську область. Проводиться порівняння активностей депутатів, обраних у мажоритарних округах і за списками політичних партій. Проаналізовано діяльність народних депутатів за показниками присутності на пленарних та комітетських засіданнях, участь в голосуваннях, законотворча активність, подача депутатських запитів та виступи на пленарних засіданнях. Харківську область у Верховній Раді України представляють 23 народних депутати, які є представниками фракцій: Партія «Блок Петра Порошенка», Політична партія «Народний фронт», Політична партія «Опозиційний блок», Політична партія «Об'єднання Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, група «Воля народу», група «Партія «Відродження», тобто майже всі фракції та групи, що є високим показником, порівняно з іншими регіонами. Показано, що незважаючи на велику представленість, продуктивність багатьох нардепів є низькою і малоефективною. Депутати пропустили велику кількість пленарних засідань без поважних причин – 3 нардепи відвідали менше 30% пленарних засідань. Народні обранці дуже пасивно ставляться до свого обов'язку брати участь в голосуваннях під час пленарних засідань – у 12 депутатів з 23, тобто більше ніж у половини показник участі в голосуванні нижче 17%. Активність нардепів характеризується «законодавчим спамом» – середній показник прийнятих законопроектів від кількості поданих знаходиться на рівні 10%. Більшість представників Харківської області майже не використовує своє право депутатського запиту та виступу в пленарному залі – 7 депутатів подали менше п'яти депутатських запитів, 6 депутатів жодного разу не виступили під час сесійних засідань. Зазначено, що високі і низькі показники можуть демонструвати депутати, обрані за будь-якою з двох виборчих систем. Найбільш продуктивними народним депутатами Харківської області за обраними показниками є мажоритарник Олександр Кірш («Народний фронт») та обраний за списком партії «Об'єднання Самопоміч» Роман Семенуха, найменш продуктивними є мажоритарник Дмитро Добкін та списочник Михайло Добкін («Опозиційний блок»).
Various types of electoral systems for election of people's deputies of Ukraine have been character- ized in the article: during the 1994 election the majoritarian system of vote by absolute majority had been utilized; in 1998, 2002, 2012, 2014 a mixed system had been utilized with 50 % of the VRU being elected employing the majoritarian system of vote by relative majority and the other 50 % with employment of the proportional system; in 2006 and 2007 a proportional system with closed lists had been utilized.Advantages and disadvantages of each type of electoral system have been categorized. The advantages of the 1994 majoritarian system of vote by absolute majority are: first instance of multi-party nomination and presence in the parliament of the deputies with support from over 50 % of population. The disad- vantages are: long time required to form the parliament and lack of political structure thereof.The advantages of utilization of the mixed electoral system are: political parties become permanently active, half of the deputies advocate the interests of specific territories, balanced representation of national and regional elites. Major disadvantages are: considerable reduction of the majority constituencies, risk of electoral fraud on local level, potential difficulties in forming the coalition.Employment of the proportional electoral system in Ukraine was characterized by the following advantages: parliament structured according to the party affiliation and presence of individual sectoral professionals in the party lists, while the substantial disadvantages were: reduction of party-building on the local level and lack of transparency in formation of the lists of the political parties that lead to political corruption.Prospect of codification of the electoral legislation of Ukraine has been estimated. This may be considered a significant progress towards conformity to the European standards. The foundation for the next alteration of the legislation has been laid by the VRU in Bill # 3112-1 of the Electoral Code of Ukraine proposing employment of proportional electoral system with open lists for elections of people's deputies. ; Стаття присвячена змінам виборчої системи до Верховної Ради України протягом доби Незалежності. Окреслено використання різних типів виборчих систем для формування українського парламенту. Виокремлено переваги і недоліки кожного з типів, виходячи з впливу на політичний розвиток. Оцінено перспективу подальшої кодифікації виборчого законодавства України.
The elections to representative bodies occur in accordance with established rules and regulations that are stipulated by the electoral law. Thus, the electoral law establishes the type of electoral system and conditions due to which the campaign will be held.There are several approaches to the interpretation of the nature of the electoral system in modern political science. Firstly, the electoral system is identified with the electoral formula, the mechanism of conversion of votes into mandates (seats) in parliamentary elections. "This approach – is the most appropriate in relation to stable democracies", points out russian political scientist V. Helman [3, p. 99]. Secondly, the electoral system is associated with three elements: constituency structure, the structure of voting, electoral formula [16, p. 219]. Thirdly, from the viewpoint of constitutional law terms. In this case, the electoral system means a series of established rules of behaviour, regulations of specific procedures implementation of electoral campaign, ways of determining of election results, etc. [18, p. 362; 11, p. 15]Verkhovna Rada had to solve the question according to which rules it should be chosen after the formation of an independent Ukrainian state. According to US political scientist A. Nadais a number of factors influence this choise: "the dilemma of representation or stability, strong executive or legislature, electoral traditions, political culture, etc." [13, p. 70].Very specific role is played by electoral system in societies, that are transformed (these also include Ukraine). "In these countries, the electoral system is one of the mechanisms of the transformational process, which ensures, firstly, the rotation and the formation of the political elite, secondly, structures the highest legislative body, thirdly, classifies and represents the interests of different social strata (organizing social space), fourthly, provides a civilized way of power transfer from the ruling circles to the opposition [10, p. 197].The evolution of the electoral system of Ukraine has not been completed and debates in Parliament, due to which law it has to be elected on snap elections of 2014 is a stricking example of it. The usage of mixed system in Ukrainian political realia is not effective and, therefore, the future evolution of the electoral system in Ukraine will tend to be the proportional. ; Выборы в представительные органы власти происходят по установленным правилам и нормам, которые обуславливаются законом о выборах. Таким образом, избирательный закон устанавливает тип избирательной системы и условия, в которых будет проходить избирательная компания. ; Вибори до представницьких органів влади відбуваються за встановленими правилами і нормами, які обумовлюються законом про вибори. Таким чином, виборчий закон встановлює тип виборчої системи та умови, в яких буде проходити виборча кампанія.